Справа № 22ц-1638/2009
Категорія ЦП:57
Головуючий у першій інстанції Демченко О.М.
Доповідач Журавльов О.Г.
08 квітня 2009 року м. Одеса
Колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Одеської області в складі:
головуючого - Журавльова О.Г.,
суддів: Доценко Л.І., Мартинової К.П.,
при секретарі Яні І.І.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Одесі апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Малиновського районного суду м. Одеси від 24 грудня 2008 року по справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, ОСОБА_3 про визнання незаконними дій службових осіб та відшкодування моральної шкоди, завданої незаконними діями,
ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_2, ОСОБА_3 про визнання незаконними дій службових осіб та відшкодування моральної шкоди, завданої незаконними діями.
В судовому засіданні позивач позовні вимоги підтримала повністю та просила їх задовольнити, посилаючись на слідуючи обставини.
11 серпня 1995 року позивачка звернулася до міської поліклініки № 19 з питанням отримання довідки для соціальної служби. В амбулаторній картці та у довідці лікарем був записаний діагноз: хр. панкреатит, хр. холецистит, хр. коліт та виразкова хвороба дванадцятиперстної кишки.
В цей же день 11.08.1995 року завідуюча терапевтичним відділенням міської поліклініці № 19 ОСОБА_2 склала карту медичного обстеження про другу групу інвалідності по психоневрологічному захворюванню, яка на думку позивачки є неправдивим документом.
Ці карти складалися для соціальної служби завідуючою терапевтичним відділенням ОСОБА_2 та лікарем міської поліклініки № 19, яка обслуговує дільницю позивачки ОСОБА_3, кожного року впродовж десяти років.
Як вказує позивачка, вона ніколи не зверталася та не лікувалася у психоневрологічній лікарні та на обліку у психоневрологічному диспансері не перебувала., МСЕК. для визначення групи інвалідності по психоневрологічному захворюванню не проходила. Довідка психоневрологічного диспансеру від 29.01.2004 року підтверджує, що позивачка групи інвалідності по психоневрологічному захворюванню не має.
Крім того, як вказувала ОСОБА_1, відповідачі зробили в амбулаторній картці невірний запис про постановку діагнозу дисцикуляторна енцефалопатія.
На думку позивачки цей діагноз та неправдиві довідки принижують її гідність та ганьблять її, що призводять до значних моральних страждань з її боку, які вона оцінює в 10200 грн. з ОСОБА_2 та 8500 грн. з ОСОБА_3
За таких обставин ОСОБА_1 просила визнати дії ОСОБА_2 та ОСОБА_3 незаконними та стягнути з відповідачів зазначені грошові суми в якості компенсації за заподіяну моральну шкоду.
Рішенням Малиновського районного суду м. Одеси від 24 грудня 2008 року у задоволені позову ОСОБА_1 відмовлено.
В апеляційній скарзі ОСОБА_1 просить зазначене рішення суду першої інстанції скасувати і постановити нове рішення про задоволення її вимог, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права. Вказуючи на необґрунтованість оскаржуваного рішення суду.
Вивчивши матеріали справи, заслухавши суддю - доповідача, перевіривши законність і обґрунтованість рішення в межах позовних вимог, доводів апеляційної скарги, судова колегія вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, з наступних підстав.
Відповідно до ст. 308 ЦПК України апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення суду без зміни, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням вимог матеріального і процесуального права.
Не може бути скасоване правильно по суті і справедливе рішення суду з одних лише формальних міркувань.
Згідно ч. 1 ст. 303 ЦПК України під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених в суді першої інстанції.
Відмовляючи у задоволенні позову ОСОБА_1 районний суд з'ясувавши обставини справи та давши оцінку всім зібраним у справі доказам, обґрунтовано виходив з його недоведеності та безпідставності.
Розглядаючи спір, колегія суддів вважає, що районний суд повно і всебічно дослідив і оцінив обставини справи, надані сторонами докази, правильно визначив юридичну природу спірних правовідносин і закон, який їх регулює.
Посилання апеляційної скарги, що саме відповідачами було зроблено запис в картки медичного обстеження ОСОБА_1 від 11 серпня 1995 року в графі «група інвалідності» - II ПНД, що свідчить про її психічне захворювання є безпідставними, не доведені позивачем і спростовуються матеріалами справи.
Із пояснень відповідачки ОСОБА_2 вбачається, що вона ніколи не писала і не підписувала довідку чи будь-який інший документ з психіатричним діагнозом, а також не писала абревіатуру «ПНД» в картці медичного обстеження позивачки.
Відповідачка ОСОБА_3 також зазначила, що ніяких документів позивачки з психіатричними діагнозами не підписувала та не надавала до соціальної служби, а також будь-якому органу.
Дані обставини підтверджуються карткою медичного обстеження ОСОБА_1 від 11 серпня 1995 року, а також іншим картками медичного обстеження позивача, згідно яких (п.5)психічні, інфекційні та онкозахворювання у ОСОБА_1 відсутні (том 1 а.с. 8-Ю, том 2 а.с. 3-6).
На підставі наведеного, аналізуючи вказані належні докази в їх сукупності, судова колегія вважає, що районний суд прийшов до правильного висновку, що позивачкою ОСОБА_1, відповідно до вимог ст. 60 ЦПК України, не доведено, що дана абревіатура ПНД була викладена в картці медичного обстеження саме відповідачами, так як в цьому ж документі останніми було зазначено, що ніяких психічних захворювань у ОСОБА_1 немає.
Доводи скарги про те, що відповідачі зробили в її амбулаторній картці невірний запис про постановку діагнозу - дисциркуляторна енцефалопатія, що спричинило ОСОБА_1 моральну шкоду є необгрунтованими.
Згідно до ст. 1167 ЦК України, моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини.
Судом встановлено, матеріалами справи підтверджено, що позивачці неодноразово лікарями ставився діагноз енцефалопатія, що відноситься по класифікації до порушень мозкового кровообігу. Діагноз дисциркуляторна енцефалопатія був поставлений позивачці ОСОБА_1 не тільки відповідачами ОСОБА_2 та ОСОБА_3, а всією медичною установою - МКЛ № 10. Крім того, із матеріалів справи вбачається, що позивачці неодноразово були виписані по безкоштовним рецептам ліки, показані для лікування захворювання саме дисциркулярної енцефалопатії, вона їх одержувала, чим виявляла згоду з діагнозом.
За таких обставин, суд першої інстанції з'ясувавши обставини справи та давши оцінку всім зібраним у справі належними доказам прийшов до правильного висновку про відмову ОСОБА_1 у задоволенні позову у зв'язку з його недоведеністю. Доказів які б спростовували ці висновки районного суду ОСОБА_1 в суді апеляційної інстанції не надано.
Посилання апеляційної скарги на неповноту встановлення обставин, неправильну оцінку доказів є безпідставними, оскільки районний суд повно і всебічно дослідив і оцінив обставини справи та надані сторонами докази. Висновки суду ґрунтуються на законі, матеріалах справи і встановлених судом фактах.
Таким чином, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції розглянув справу відповідно до ст. 11 ЦПК України: за зверненням фізичних осіб, в межах заявлених ними вимог та на підставі наданих ними доказів, повно і всебічно дослідив і оцінив обставини справи, надані сторонами докази, правильно визначив юридичну природу спірних правовідносин і закон, який їх регулює, інші доводи апеляційної скарги суттєвими не являються і не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом норм матеріального чи процесуального права, які призвели або могли призвести до неправильного вирішення справи.
За таких обставинах апеляційна скарга задоволенню не підлягає.
Згідно ч. 1 п. 1 ст. 307 ЦПК України, апеляційний суд відхиляє скаргу і залишає рішення без змін, якщо судом першої інстанції постановлено рішення з додержанням вимог закону.
Керуючись ст. ст. 209,303,307 ч. 1 п.1,308,314,315,319 ЦПК України, судова колегія,
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 відхилити.
Рішення Малиновського районного суду м. Одеси від 24 грудня 2008 року залишити без змін.
Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути оскаржена протягом двох місяців безпосередньо до суду касаційної інстанції.