05 лютого 2021 року № 320/10352/20
Київський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Щавінського В.Р., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження у порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області про визнання протиправними та скасування рішення, зобов'язання вчинити певні дії,
ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ГУ ПФУ у Київській області, в якому просить суд:
- визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Київській області, щодо відмови у проведенні перерахунку та виплати за період з 01.01.2014 по 02.08.2014 пенсії ОСОБА_1 по інвалідності, як особі, яка постраждала внаслідок Чорнобильської катастрофи, у розмірі восьми мінімальних пенсій за віком та додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров'ю, у розмірі 75% мінімальної пенсії за віком та доплати в розмірі однієї мінімальної заробітної плати призначеної відповідно до статей 39 50, 54 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи";
- зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України у Київській області здійснити ОСОБА_1 перерахунок пенсії з 01.01.2014 по 02.08.2014 у відповідності до частини четвертої статті 54 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи "у розмірі восьми мінімальних пенсій за віком та додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров'ю, з 01.01.2014 по 02.08.2014 у відповідності до статті 50 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи"у розмірі 75% мінімальної пенсії за віком, виходячи із мінімального розміру пенсії за віком та доплати в розмірі однієї мінімальної заробітної плати за період з 01.01.2014 по 02.08.2014 у відповідності до статті 39 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" відповідно встановленого ч. 1 ст. 28 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", та провести відповідні виплати з урахуванням раніше сплачених сум.
Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 02.11.2020 відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без проведення судового засідання (у письмовому провадженні).
В обґрунтування своїх вимог позивач зазначив, що він має статус учасника ліквідації наслідків на ЧАЕС у 1986 році, йому встановлена ІІ група інвалідності, перебуває на обліку у відповідача та отримує пенсію та доплати до неї, призначені відповідно до Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» від 28.02.1991 №796-XII (далі - Закон №796-XII), нарахування та виплату яких відповідач з 01.01.2014 по 02.08.2014 протиправно здійснював у розмірі меншому, ніж визначено ст.ст. 39, 50, 54 Закону №796-XII.
Тому з 01.01.2014 по 02.08.2014 він має право на отримання основної державної пенсії по інвалідності та додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров'ю та доплати як непрацюючому пенсіонеру за проживання на радіоактивно забрудненій території, у розмірі, який встановлено ст. 39, 50, 54 Закону №796-XII у редакції, яка діяла на момент виникнення права на отримання пенсії та доплати на неї.
04.12.2020 від відповідача до суду надійшов відзив на позовну заяву, в якому останній позову не визнав, просив відмовити у задоволенні. Зокрема, зазначив, що Законом України «Про Державний бюджет України на 2012 рік» було встановлено, що підвищення та доплати до пенсії за ст. 39, 50, 51, 52, 54 Закону №796-XII застосовуються у порядку та розмірах, встановлених Кабінетом Міністрів України виходячи з наявного фінансового ресурсу бюджету Пенсійного фонду України на відповідний рік.
На виконання вищезазначеного Закону Кабінет Міністрів України прийняв постанову «Про встановлення деяких розмірів виплат, що фінансуються за рахунок коштів державного бюджету» №745 (набрала чинності з 23.07.2011), якою визначено інші розміри основної та додаткової пенсій для інвалідів, щодо яких встановлено зв'язок з Чорнобильською катастрофою. Тому з 23.07.2011 у органів Пенсійного фонду України немає правових підстав для виплати пенсій в інших розмірах, ніж визначені зазначеною Постановою.
Аналогічні правові обмеження щодо застосування ст. 39, 50, 51, 52, 54 тощо Закону №796-XII у порядку та розмірах, встановлених Кабінетом Міністрів України виходячи з наявного фінансового ресурсу бюджету Пенсійного фонду України визначені також Законом України від 31.07.2014 №1622-VII «Про внесення змін до Закону України «Про Державний бюджет України на 2014 рік», який набрав чинності 03.08.2014 та Законом України «Про Державний бюджет України на 2015 рік», який набрав чинності 01.01.2015.
Щодо виплати позивачу доплати як непрацюючому пенсіонеру за проживання на радіоактивно забрудненій території, у розмірі, який встановлено ст. 39 Закону №796-XII, відповідач наголосив, що редакція відповідної статті, наведена у позові не відповідає редакції, яка має застосовуватися до спірних правовідносин, крім того позивачем не доведено факт, того, що вона не працювала чи не займалася підприємницькою діяльністю в період з 01.01.2014 по 02.08.2014, тому ОСОБА_1 не має права на відповідну доплату як непрацюючий пенсіонер.
Відповідач додатково наголосив на пропуск позивачем строку звернення до суду з відповідними вимогами, не навівши при цьому поважних та об'єктивних причин пропуску вказаного строку.
У відповідь на відзив, позивач зазначив, що адміністративні позови, пов'язані з виплатами сум пенсії за минулий час, може бути подано без обмеження будь-яким строком.
Розглянувши подані документи і матеріали, з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, судом встановлено наступне.
ОСОБА_1 є громадянином України, що підтверджується паспортом серії НОМЕР_1 , виданим Богуславським РВ ГУ МВС України в Київській області 11.12.1999, перебуває на обліку у Головному управлінні Пенсійного фонду України у Київській області. Пенсія позивачу призначена по інвалідності (інвалід ІІ групи) внаслідок Чорнобильської катастрофи.
Позивач має статус учасника ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС, що підтверджується посвідчення серії НОМЕР_2 від 14.11.2019.
Відповідно до посвідчення серії НОМЕР_3 від 22.08.2008, позивач є інвалідом 2 групи і має право на пільги, встановлені законодавством України для ветеранів війни - інвалідів війни.
З наданих суду доказів вбачається, що позивач відповідно до виписки із акта огляду МСЕК сер. 2-18 АА №009056 є інвалідом ІІ групи з причини професійного захворювання, пов'язаного з роботами по ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС.
В трудовій книжці позивача ОСОБА_1 від 14.08.1956 відсутні записи його роботи в спірний період часу.
Позивач 28.08.2020 звернувся до Головного управління Пенсійного фонду України в Київській області із заявою про проведення перерахунку та виплати основної та додаткової пенсії по інвалідності внаслідок Чорнобильської катастрофи та доплат до неї з урахуванням виплачених сум відповідно до ст. 39, 50, 54 Закону №796-ХІІ за період з 01.01.2014 по 02.08.2014 включно.
На заяву позивача відповідач в листі від 17.09.2020 №6853-11456/Щ-02/8-1000/20 зазначив, що відсутні підстави для перерахунку її пенсії з 01.01.2014 по 02.08.2014 відповідно до ст.ст. 39, 50, 54 Закону №796-XII оскільки доплата до пенсії непрацюючим пенсіонерам, була передбачена вказаними статтями в редакції, що діяла до 01.01.2008.
Вважаючи дії відповідача протиправними, позивач звернулася до суду за захистом своїх прав.
Надаючи правову оцінку відносинам, що виникли між сторонами, суд виходить з наступного.
Згідно з ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до положень ст. 49 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», чинних на момент виникнення спірних правовідносин, пенсії особам, віднесеним до категорій 1, 2, 3, 4, встановлюються у вигляді: а) державної пенсії; б) додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров'ю, яка призначається після виникнення права на державну пенсію.
Згідно з ч. 1 ст. 50 Закону №796-XII в редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин (а саме, в редакції від 09 липня 2007 року згідно з Рішенням Конституційного Суду України від 22 травня 2008 року №10-рп/2008) особам, віднесеним до першої категорії, призначається щомісячна додаткова пенсія за шкоду, заподіяну здоров'ю, у розмірах: інвалідам ІІ групи - 75 % мінімальної пенсії за віком.
Відповідно до ч. 4 ст. 54 вказаного Закону в редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин (а саме, в редакції від 09 липня 2007 року, згідно з Рішенням Конституційного Суду України від 22 травня 2008 року №10-рп/2008) в усіх випадках розміри пенсій для інвалідів, щодо яких встановлено зв'язок з Чорнобильською катастрофою, не можуть бути нижчими: по ІІ групі інвалідності - 8 мінімальних пенсій за віком.
Вихідним критерієм розрахунку додаткової пенсії виступає мінімальна пенсія за віком, розмір якої, згідно з ч. 1 ст. 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» №1058-IV від 09.07.2003 встановлюється в розмірі прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, визначеного законом.
Іншого нормативно-правового акта, який би визначав цей розмір або встановлював інший, немає.
Відповідно до вищевикладеного суд зазначає, що позивач має право на отримання пенсії по інвалідності (як інвалід ІІ групи) у розмірі не нижчому 8 мінімальних пенсій за віком та додаткової пенсії за шкоду заподіяну здоров'ю у розмірі 75% мінімальної пенсії за віком, згідно зі ст. 50, 54 Закону №796-ХІІ.
Згідно з ч.ч. 1, 2 ст. 39 Закону №796 в редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин (а саме, в редакції від 09.07.2007, згідно з Рішенням Конституційного Суду України 22.05.2008 №10-рп/2008) громадянам, які працюють на територіях радіоактивного забруднення, провадиться доплата в таких розмірах: у зоні безумовного (обов'язкового) відселення - три мінімальні заробітні плати; у зоні гарантованого добровільного відселення - дві мінімальні заробітні плати; у зоні посиленого радіоекологічного контролю - одна мінімальна заробітна плата.
Пенсії непрацюючим пенсіонерам, які проживають на цих територіях, і стипендії студентам, які там навчаються, підвищуються у розмірах, встановлених частиною першою цієї статті. Пенсіонерам, які працюють у зонах радіоактивного забруднення, оплата праці додатково підвищується на 25 % від розміру мінімальної заробітної плати.
Відповідно до Переліку населених пунктів, віднесених до зон радіоактивного забруднення внаслідок Чорнобильської катастрофи, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів УРСР від 23 липня 1991 р. №106 «Про організацію виконання постанов Верховної Ради Української РСР про порядок введення в дію законів Української РСР «Про правовий режим території, що зазнала радіоактивного забруднення внаслідок Чорнобильської катастрофи» та «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», смт. Богуслав Київської області є зоною посиленого радіоактивного контролю.
З відкритих даних з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань встановлено, що позивач в період з 01.01.2014 по 02.08.2014 не здійснював підприємницьку діяльність.
Крім того, у випадку працевлаштування позивача і отримання ним заробітної плати, тобто будучи працюючим у період з 01.01.2014 по 02.08.2014, у відповідача мала би бути відповідна інформація про здійснення виплат ним, чи щодо нього єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування для зарахування відповідного періоду до страхового стажу позивача. Однак, відповідач не надав суду доказів та інформації, про те що позивач працював у відповідний період часу.
З огляду на викладене, суд вбачає, що позивач має право на доплати як непрацюючому пенсіонеру за проживання на радіоактивно забрудненій території, а саме в зоні гарантованого добровільного відселення, відповідно до ст. 39 Закону №796-ХІІ.
Законом України «Про внесення змін до Закону України «Про Державний бюджет України на 2011 рік» від 14.06.2011 №3491-VI (далі - Закон №3491VI) розділ VІІ Прикінцеві положення Закону України «Про державний бюджет України на 2011 рік» доповнено п. 4, яким встановлено, зокрема, що у 2011 році норми і положення ст. 39, 50, 51, 52, 54 Закону №796-XII застосовуються у порядку та розмірах, встановлених Кабінетом Міністрів України виходячи з наявного фінансового ресурсу бюджету Пенсійного фонду України на 2011 рік (положення пункту 4 розділу VІІ визнано таким, що відповідає Конституції України (є конституційним) згідно з Рішенням Конституційного Суду України від 26.12.2011 №20-рп/2011).
Відтак, Законом №3491-VI Кабінету Міністрів України надані повноваження встановлювати інші, ніж передбачені ст. 39, 50, 54 Закону №796-ХІІ, розміри основної та додаткової пенсій особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, а також доплат до пенсії.
На виконання п. 7 Закону №3491-VI 06.07.2011 Кабінет Міністрів України прийняв постанову «Про встановлення деяких розмірів виплат, що фінансуються за рахунок коштів державного бюджету» №745, яка набрала чинності з 23.07.2011, п. 1 і 3 якої визначено інші розміри основної та додаткової пенсій для інвалідів, щодо яких встановлено зв'язок з Чорнобильською катастрофою.
Постановою Кабінету Міністрів України «Про підвищення рівня соціального захисту громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» від 23.11.2011 №1210 був затверджений Порядок обчислення пенсій особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи.
У подальшому, п. 3 Прикінцевих положень Закону України «Про Державний бюджет України на 2012 рік» від 22.12.2011 №4282-VI (набрав чинності 01.01.2012), п. 4 Прикінцевих положень Закону України «Про Державний бюджет України на 2013 рік» від 06.12.2012 №5515-VI (набрав чинності 01.01.2013), встановлено, що норми і положення ст. 39, 50, 54 Закону №796-ХІІ застосовуються у порядку та розмірах, встановлених Кабінетом Міністрів України у 2012 та 2013 роках виходячи з наявних фінансових ресурсів Державного бюджету України та бюджету Пенсійного фонду України.
Згідно з абзацом 8 пункту 4 мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду України №3-рп/2012 від 25.01.2012 нормативно-правові акти Кабінету Міністрів України, якими регулюються бюджетні відносини, зокрема питання соціального захисту за рахунок коштів Державного бюджету України, є складовою бюджетного законодавства відповідно до п. 5 ч. 1 ст. 4 Бюджетного кодексу України. Отже, суди загальної юрисдикції України під час вирішення справ щодо соціального захисту прав громадян повинні застосовувати нормативно-правові акти Кабінету Міністрів України, прийняті на підставі і на виконання Бюджетного кодексу України, інших законів України, в тому числі закону про Державний бюджет України на відповідний рік.
З правового аналізу вказаних Законів та нормативно-правових актів Кабінету Міністрів України та роз'яснень Конституційного Суду України випливає, що в період з 23.07.2011 по 31.12.2013 визначення порядку та розмірів виплат вказаним категоріям громадян делеговано Кабінету Міністрів України.
Однак з 01.01.2014 Законом України від 16.01.2014 №719-VII «Про Державний бюджет України на 2014 рік» (далі - Закон №719-VII) не було передбачено жодних змін чи обмежень для застосування розмірів основної та додаткової пенсій, встановлених ст. 39, 50, 54 Закону №796-ХІІ. Чинним залишався й Порядок №1210.
Враховуючи принцип пріоритетності Закону №796-ХІІ над підзаконним нормативно-правовим актом - Порядком №1210, з 01.01.2014 нарахування та виплата основної та щомісячної додаткової пенсій за шкоду, заподіяну здоров'ю, а також доплат до пенсії, повинно було здійснюватись у розмірі та на підставі ст.39, 50, 54 Закону №796-ХІІ.
Законом України від 31.07.2014 №1622-VII «Про внесення змін до Закону України «Про Державний бюджет України на 2014 рік», який набрав чинності 03 серпня 2014 року, розділ Прикінцеві положення Закону №719-VII доповнено пунктом 67, яким, зокрема, встановлено, що норми і положення ст. 20-23, 30, 31, 37, 39, 48, 50-52, 54 Закону №796-ХІІ застосовуються у порядку та розмірах, встановлених Кабінетом Міністрів України виходячи з наявних фінансових ресурсів Державного бюджету України та бюджету ПФУ на 2014 рік.
Згідно зі ст. 3 Бюджетного кодексу України бюджетний період для всіх бюджетів, що складають бюджетну систему України, становить один календарний рік, який починається 1 січня кожного року і закінчується 31 грудня того ж року.
З 03.08.2014 Законом №719-VII Кабінету Міністрів України надані повноваження встановлювати інші, ніж передбачені ст. 39, 50, 54 Закону №796-ХІІ, розміри державної та додаткової пенсій особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи.
Отже, в період з 01.01 по 02.08.2014 року відповідач повинен був нараховувати та виплачувати пенсію та доплати позивачу в розмірі, визначеному ст. 39, 50, 54 Закону №796-ХІІ, а не Порядком №1210.
Така правова позиція щодо застосування зазначених норм матеріального права висловлена у постанові Верховного Суду України від 26.01.2016 (справа №285/4300/14-а) та Верховного Суду від 21.02.2018 (справа №619/2262/17).
Відповідно до вимог ч. 5 ст. 242 КАС України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Щодо твердження відповідача про пропуск позивачем строку звернення до суду, суд зазначає наступне.
Відповідно до ч. 1 ст.122 КАС України позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.
У частині другій цієї статті зазначено, що для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено іншого, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Крім того, нормами КАС України передбачено можливість встановлення іншими законами спеціальних строків звернення до адміністративного суду, а також спеціального порядку обчислення таких строків.
Право на соціальний захист відноситься до основоположних прав і свобод, які гарантуються державною і, за жодних умов не можуть бути скасовані, а їх обмеження не допускається, крім випадків, передбачених Конституцією України.
Відповідно до ст. 46 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» нараховані суми пенсії, на виплату яких пенсіонер мав право, але не отримав своєчасно з власної вини, виплачуються за минулий час, але не більше ніж за три роки до дня звернення за отриманням пенсії; нараховані суми пенсії, не отримані з вини органу, що призначає і виплачує пенсію, виплачуються за минулий час без обмеження будь-яким строком з нарахуванням компенсації втрати частини доходів.
Системний аналіз даної статті дає підстави для висновку, що у ній містяться два строкових обмеження стосовно виплат пенсії за минулий час: три роки - для особи, яка не отримувала нараховану пенсію з власної вини; без обмеження строку - для особи, яка не отримувала нараховану пенсію з вини відповідного суб'єкта владних повноважень.
Оскільки, судом встановлено, що виплата позивачу пенсії за період з 01.01.2014 року по 02.08.2014 року є наслідком протиправних дій суб'єкта владних повноважень - ГУ ПФУ у Київській області, то відповідно до спірних правовідносин має застосовується друга умова - виплата пенсії за минулий час без обмеження строку.
Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 24.04.2018 у справі №646/6250/17 та від 19.06.2018 у справі №646/6250/17.
Відтак, суд дійшов висновку, що позивачем строки звернення до суду з даним позовом не пропущено.
З огляду на викладене, суд приходить до висновку про задоволення позовних вимог.
На підставі п. 9 ч. 1 ст. 5 Закону України «Про судовий збір» позивач звільнений від сплати судового збору, як особа з інвалідністю ІІ групи.
Керуючись статтями 9, 14, 72-78, 90, 139, 143, 242-246, 250, 255 КАС України, суд
1. Адміністративний позов задовольнити.
2. Визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Київській області, щодо відмови у проведенні перерахунку та виплати за період з 01.01.2014 по 02.08.2014 пенсії ОСОБА_1 по інвалідності, як особі, яка постраждала внаслідок Чорнобильської катастрофи, у розмірі восьми мінімальних пенсій за віком та додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров'ю, у розмірі 75% мінімальної пенсії за віком та доплати в розмірі однієї мінімальної заробітної плати призначеної відповідно до статей 39, 50, 54 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи".
3. Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України у Київській області здійснити ОСОБА_1 (РНОКПП - НОМЕР_4 ) перерахунок пенсії з 01.01.2014 по 02.08.2014 у відповідності до ч. 4 ст. 54 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи "у розмірі восьми мінімальних пенсій за віком та додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров'ю, з 01.01.2014 по 02.08.2014 у відповідності до ст. 50 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" у розмірі 75% мінімальної пенсії за віком, виходячи із мінімального розміру пенсії за віком та доплати в розмірі однієї мінімальної заробітної плати за період з 01.01.2014 по 02.08.2014 у відповідності до ст. 39 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" відповідно встановленого ч. 1 ст. 28 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", та провести відповідні виплати з урахуванням раніше сплачених сум.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.
Відповідно до підпункту 15.5 пункту 1 Розділу VII "Перехідні положення" Кодексу адміністративного судочинства України до початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні скарги подаються учасниками справи до або через Київський окружний адміністративний суд.
Суддя Щавінський В.Р.