01 лютого 2021 року Справа № 280/7296/20 м.Запоріжжя
Запорізький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Артоуз О.О., розглянувши у письмовому провадженні в спрощеному позовному провадженні в приміщенні суду адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Головного управління ДПС у Запорізькій області (69107, м. Запоріжжя, пр. Соборний, 166, код ЄДРПОУ 43143945), про визнання дій протиправною та скасування вимоги та зобов'язання винити певні дії,
До Запорізького окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 (далі - позивач) до Головного управління ДПС у Запорізькій області (далі - відповідач), відповідно до якого позивач просить суд визнати протиправним та скасувати вимогу про сплату боргу на суму 24296.87 грн. від 16.10.2020 № Ф-58573-50 в повному обсязі та зобов'язати Головне управління ДПС у Запорізькій області відкоригувати дані інтегрованої картки платника ОСОБА_1 шляхом виключення боргу з єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування у загальній сумі 24296,27 грн..
Обґрунтовуючи позовні вимоги позивач зазначає, що в період перебування позивача у статусі фізичної особи-підприємця господарську діяльність не проводи та дохід не отримував, що підтверджується копіями декларацій про майновий стан за 2017-2020 рік. На виконання вимог пункту 9-15 розділу VІІІ Прикінцеві та перехідні положення Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» від 08.07.2010 позивач 27.08.2020 надав до ДПС заяву про списання заборгованості, що виникла у позивача по оплаті загальнообов'язкових платежів з ЄСВ, що були нараховані починаючи з 01.01.2017 як підприємцю, що не перебував у стані припинення. Відповідач листом від 03.11.2020 повідомив, що питання списання заборгованості щодо платників, які припинилися до 03.06.2020, але не зняті в органах ДПС з обліку у зв'язку з непогашенням заборгованості на законодавчому рівні не вирішено та після законодавчого врегулювання цього питання буде проведено списання заборгованості. Зазначає, що з 2013 років позивач офіційно працевлаштований на ТОВ «Укршпон» та із заробітної плати здійснювалося відрахування усіх необхідних податків, в тому числі ЄСВ. З урахуванням роз'яснень Міністерства фінансів України від 26.08.2020 №11220 відповідач не мав підстав для нарахування позивачу боргу з ЄСВ та відповідного нарахування пені та штрафу та мав обов'язок щодо списання вказаного боргу. Позовні вимоги просить задовольнити у повному обсязі.
Ухвалою судді від 30.11.2020 відкрито провадження у адміністративній справі та ухвалено розглядати справу за правилами спрощеного позовного провадження (без виклику учасників справи).
Представником відповідача надано відзив на адміністративний позов (вх. №62250 від 21.12.2020), в якому останній просив відмовити в задоволенні позовних вимог, аргументуючи свою позицію тим, що позивач не підпадає під вимоги пункту 5 розділу І Закону № 592, а вказаний порядок до позивача не може бути застосований оскільки, станом на час набрання чинності Законом України «Про внесення змін до Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» щодо усунення дискримінації за колом платників» від 13.05.2020 № 592-IX, а саме з 12.07.2019 в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб підприємців та громадських формувань міститься запис про припинення підприємницької діяльності позивача. Вказує, що позивач має можливість списати не сплачені станом на 01.12.2020 суми недоїмки за період з 01.01.2017 по 01.12.2020, а також штрафи та пеню, нараховану на ці суми недоїмки включно до дати подання заяви про списання недоїмки, у разі якщо такими платниками не отримано дохід (прибуток) від їх діяльності, що підлягає оподаткуванню податком на доходи фізичних осіб, та за умови подання заяви до 01.03.2021. Враховуючи зазначені у відзиві обставини, представник відповідача вважає позовні вимоги необґрунтованими та просить в їх задоволенні відмовити повністю. Крім того зазначає, що позивачем пропущено строк звернення до суду з даним позовом.
Розглянувши подані документи і матеріали, оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності, суд зазначає таке.
Судом встановлено, що ОСОБА_1 19.11.2013 зареєстрована як фізична особа-підприємець, номер запису 2 103 000 0000 077847.
27.08.2020 позивач звернулась до Головного управління ДПС у Запорізькій області із заявою, відповідно до якої керуючись змінами, внесеними Законом України від 13.05.2020 №592 «Про внесення змін до Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» щодо усунення дискримінації за колом платників, а саме п.9-15 розділу VІІІ Прикінцеві та перехідні положення» Закону України №2464 просить списати несплачені станом на день набрання чинності Законом №592 суми недоїмки, а також штрафні санкції та пенсі, нараховані на ці суми недоїмки за період з 01.01.2017 до набрання чинності Законом №592. Вказує, що за вказаний період дохід від діяльності не отримувала та відповідно до вимог частини другої статті 6 вказаного Закону за період з 01.01.2017 подано звітність з ЄСВ за 2017-2020 роки.
У зв'язку з відсутністю відповіді, 30.10.2020 подано до відповідача запит щодо прийнятого рішення про списання суми недоїмки, штрафних санкцій та пені.
Листом від 03.11.2020 за вих. №26109/14/08-01-13-04 Головним управлінням ДПС у Запорізькій області направлено відповідь, відповідно до якої зазначено, що після законодавчого врегулювання буде проведено списання заборгованості з єдиного внеску. Станом на 03.11.2020 у ФОП ОСОБА_1 обліковується борг у сумі 24296,87 грн., який виник з 20.01.2020: по нарахуванню до сплати ЄСВ в автоматичному режимі у сумі 3472,30 грн.; донарахуванню штрафних санкцій та пенсі за рішенням про застосування штрафних санкцій та нарахування пені за несплату або несвоєчасну сплату єдиного внеску №0104415005 від 19.08.2020 у сумі 20824, 57 грн.
16.10.2020 Головним управлінням ДПС у Запорізькій області на підставі даних інформаційної системи органу доходів та зборів прийнято вимогу про сплату боргу (недоїмки) №Ф-58573-50, відповідно до якої позивачу станом на 30.09.2020 визначено суму недоїмки , штрафу та пені з ЄСВ у сумі 24296,87 грн., у т.ч. недоїмка 3472,30 грн., штрафи 5307,88 грн., пеня 15516,69 грн. Вказану вимогу отримала донька позивача 04.11.2020.
Не погоджуючись з прийнятою вимогою позивачем 21.11.2020 направлено до суду адміністративний позов.
Щодо строку звернення до суду з позовом суд зазначає, що Частиною другою статті 122 КАС України визначено, що для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів. При цьому, відповідно до частини третьої вказаної статті для захисту прав, свобод та інтересів особи цим Кодексом та іншими законами можуть встановлюватися інші строки для звернення до адміністративного суду, які, якщо не встановлено інше, обчислюються з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Дія Закону «Про збір та облік внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» від 8 липня 2010 року № 2464-VI (далі - Закон № 2464-VI) поширюється на відносини, що виникають під час провадження діяльності, пов'язаної із збором та веденням обліку єдиного внеску. Дія інших нормативно-правових актів може поширюватися на зазначені відносини лише у випадках, передбачених цим Законом, або в частині, що не суперечить цьому Закону (частина перша статті 2 цього Закону).
Згідно з абзацами 4, 5, 6 частини четвертої статті 25 Закону №2464-VI платник єдиного внеску зобов'язаний протягом десяти календарних днів з дня надходження вимоги про сплату недоїмки сплатити суми недоїмки та штрафів разом з нарахованою пенею. У разі незгоди з розрахунком суми недоїмки платник єдиного внеску узгоджує її з органом доходів і зборів шляхом оскарження вимоги про сплату єдиного внеску в адміністративному або судовому порядку. Скарга на вимогу про сплату єдиного внеску подається до органу доходів і зборів вищого рівня у письмовій формі протягом десяти календарних днів, що настають за днем отримання платником єдиного внеску вимоги про сплату єдиного внеску, з повідомленням про це органу доходів і зборів, який прийняв вимогу про сплату єдиного внеску.
Таким чином, вимога про сплату єдиного внеску може бути оскаржена в адміністративному або судовому порядку протягом десяти календарних днів, що настають за днем отримання платником єдиного внеску такої вимоги.
Матеріалами справи підтверджується, що позивач мешкає в м. Києві у зв'язку з працевлаштуванням, при цьому оскаржувана вимога отримана не платником єдиного внеску, а донькою. Позивач отримала оскаржувану вимогу 14.11.2020. Відтак строк на оскарження вимоги суду позивачем не пропущено.
Вирішуючи спір по суті, суд виходить з такого.
Правові та організаційні засади забезпечення збору та обліку єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, умови та порядок його нарахування і сплати та повноваження органу, що здійснює його збір та ведення обліку визначає Закон України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування" від 08.07.2010 №2464-VI (далі - Закон №2464-VI).
Відповідно до пункту 4 частини першої статті 4 Закону № 2464-VI платниками єдиного внеску є фізичні особи - підприємці, в тому числі ті, які обрали спрощену систему оподаткування.
Водночас, 03 червня 2020 року набув чинності пункт 5 розділу І Закону України від 13 травня 2020 року № 592-ІХ "Про внесення змін до Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування" щодо усунення дискримінації за колом платників" (далі - Закон № 592-ІХ), відповідно до положень якого розділ VIII "Прикінцеві та перехідні положення" Закону № 2464-VI доповнено пунктом 9-15.
Так, згідно з абзацами першим та другим пункту 9-15 Закону № 2464-VI (у редакції Закону № 592-ІХ) підлягають списанню за заявою платника та у порядку, визначеному цим Законом, несплачені станом на день набрання чинності Законом № 592-ІХ з урахуванням особливостей, визначених цим пунктом, суми недоїмки, нараховані платникам єдиного внеску, зазначеним у пунктах 4 (крім фізичних осіб - підприємців, які обрали спрощену систему оподаткування) та 5 частини першої статті 4 цього Закону, за період з 01 січня 2017 року до дня набрання чинності Законом № 592-ІХ, а також штрафи та пеня, нараховані на ці суми недоїмки, у разі якщо такими платниками не отримано дохід (прибуток) від їх діяльності, що підлягає обкладенню податком на доходи фізичних осіб, та за умови подання протягом 90 календарних днів з дня набрання чинності Законом № 592-ІХ, зокрема платниками, зазначеними у пункті 4 частини першої статті 4 цього Закону (крім фізичних осіб - підприємців, які обрали спрощену систему оподаткування), - державному реєстратору за місцем знаходження реєстраційної справи фізичної особи - підприємця заяви про державну реєстрацію припинення підприємницької діяльності та до податкового органу - звітності відповідно до вимог частини другої статті 6 цього Закону за період з 01 січня 2017 року до дня набрання чинності Законом № 592-ІХ. Зазначена звітність подається платником виключно у випадку, якщо вона не була подана раніше.
Прийняття Закону № 592-ІХ обумовлено, зокрема, тим, що встановлення обов'язку сплати єдиного соціального внеску без отримання доходу не відповідає легальній меті державного регулювання цього виду відносин та є непослідовним у контексті самого Закону, який визначає об'єктом нарахування єдиного соціального внеску саме отриманий дохід.
Такий підхід щодо врахування при вирішенні подібних спірних правовідносин вказаних положень Закону України від 13 травня 2020 року № 592-ІХ "Про внесення змін до Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування" щодо усунення дискримінації за колом платників" висловлений Великою Палатою Верховного Суду в постанові від 01 липня 2020 року по справі № 260/81/19.
З 3 червня 2020 року діють окремі положення Закону «Про внесення змін до Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» щодо усунення дискримінації за колом платників» від 13 травня 2020 року № 592-IX щодо списання суми недоїмки, нараховані платникам єдиного внеску з числа фізичних осіб - підприємців (крім підприємців, які обрали спрощену систему оподаткування) та осіб, які провадять незалежну професійну діяльність, за період з 1 січня 2017 року до дня набрання чинності Законом № 592, а також штрафи та пеня, нараховані на ці суми недоїмки, якщо такими платниками не отримано дохід (прибуток) від їх діяльності, що оподатковується податком на доходи фізичних осіб.
Закон України № 1072-IX від 04.12.2020 «Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законів України щодо соціальної підтримки платників податків на період здійснення обмежувальних протиепідемічних заходів, запроваджених з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2» вносить зміни до пункту 9-15 розділу VIII «Прикінцеві та перехідні положення» Закону №2464. Цими змінами фактично продовжуються процедури, передбачені при списанні сум недоїмки з єдиного внеску, а також штрафів і пені на виконання вимог Закону №592, внесеними Законом №786.
Підлягають списанню у порядку, визначеному Законом № 2464-VI, несплачені станом на 1 грудня 2020 року суми недоїмки, нараховані фізичним особам - підприємцям (крім фізичних осіб - підприємців, які обрали спрощену систему оподаткування) та особам, які провадять незалежну професійну діяльність, за період з 1 січня 2017 року до 1 грудня 2020 року, а також штрафи та пеня, нараховані на ці суми недоїмки, у разі якщо дотримано такі умови:
…такими платниками у відповідних місяцях періоду з 1 січня 2017 року до 1 грудня 2020 року не отримано дохід (прибуток) від їх діяльності, що підлягає обкладенню податком на доходи фізичних осіб, …
…якщо до 1 березня 2021 року подано необхідні документи, а саме:
а) для фізичних осіб - підприємців (крім фізичних осіб - підприємців, які обрали спрощену систему оподаткування):
заяву про державну реєстрацію припинення підприємницької діяльності, яка подається державному реєстратору за місцем знаходження реєстраційної справи фізичної особи - підприємця (якщо така заява не подавалася раніше);
заяву про списання заборгованості та
звітність відповідно до вимог ч. 2 ст. 6 Закону № 2464-VI за період з 1 січня 2017 року до 1 грудня 2020 року, які подаються до податкового органу за основним місцем обліку (якщо така звітність не подавалася раніше або була подана з помилками). Цю норму слід розуміти таким чином, що подана фізичною особою звітність має обов'язково відображати дані за період з 1 січня 2017 року до дати державної реєстрації припинення підприємницької діяльності включно у зазначеному періоді, який закінчується 1 грудня 2020 року. Фізичній особі не потрібно звітувати за період після дати державної реєстрації припинення підприємницької діяльності, оскільки в такому проміжку часу вона вже не вважається платником єдиного внеску відповідно до Закону № 2464-VI на підставі даних, одержаних контролюючим органом від Державного реєстратора.
б) для осіб, які провадять незалежну професійну діяльність (наукову, літературну, артистичну, художню, освітню або викладацьку, а також медичну, юридичну практику, в тому числі адвокатську, нотаріальну діяльність, або особи, які провадять релігійну (місіонерську) діяльність, іншу подібну діяльність та отримують дохід від цієї діяльності):
заяву про списання заборгованості;
заяву про зняття з обліку як платника єдиного внеску (якщо така заява не подавалася раніше) та
звітність відповідно до вимог ч. 2 ст. 6 Закону № 2464-VI за період з 1 січня 2017 року до 1 грудня 2020 року, які подаються до податкового органу за основним місцем обліку (якщо така звітність не подавалася раніше, або була подана з помилками). Якщо зазначені особи вже зверталися до контролюючих органів із заявою про зняття з обліку раніше, то звітність має охоплювати період з 1 січня 2017 року до дати подання заяви про зняття з обліку як платника єдиного внеску. Якщо ж така заява подається вперше після 30 листопада 2020 року, то звітність подається за період до 1 грудня 2020 року.
Як встановлено з матеріалів справи, позивач як фізична особа-підприємець з 19.11.2013.
25.05.2020 за рішенням платника проведено державну реєстрацію припинення підприємницької діяльності. Станом на 30.04.2020 відповідно до картки особового рахунку АІС «Податковий Блок» у ФОП ОСОБА_1 обліковувалася заборгованість зі сплати ЄСВ на загальну суму 31371,56 грн. 14.05.2020 платником добровільно частково сплачено суму заборгованості у сумі 26529,26 грн.
19.08.2020 за період з 10.02.2018 по 14.05.2020 до ФОП ОСОБА_1 податковим органом застосовано штрафні санкції та пеня за несвоєчасну сплату єдиного соціального внеску на загальну суму 20824,57 грн. згідно рішення №0104415005.
27.08.2020 ОСОБА_2 звернулася з відповідною заявою до ГУ ДПС у Запорізькій області із проханням про списання заборгованості з ЄСВ.
27.08.2020 позивачем було подано «ліквідаційний» звіт за 2020 рік за формою Додаток 5 за період 2020 рік та звітність за 2017-2019 роки.
Суд зазначає, що відповідно до вказаних вище змін, після отримання у встановленому законом порядку відповідних відомостей від державного реєстратора або заяви про зняття з обліку як платника єдиного внеску та за умови подання платником єдиного внеску зазначеної звітності (якщо відповідна звітність не була подана раніше) податковий орган протягом 15 робочих днів проводить камеральну перевірку, за результатами якої приймає рішення про списання суми недоїмки, штрафних санкцій і пені або вмотивоване рішення про відмову списання суми недоїмки, штрафних санкцій і пені.
Податковим органом може бути прийнято рішення про відмову списання суми недоїмки, штрафних санкцій і пені, за умови якщо за результатами перевірки буде встановлено, що: 1) платник податків отримав дохід (прибуток) протягом періоду з 1 січня 2017 року до дня набрання чинності Законом України «Про внесення змін до Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» щодо усунення дискримінації за колом платників»; 2) суми недоїмки, а також штрафи та пеня, нараховані на суми недоїмки, були в повному обсязі самостійно сплачені платником або стягнуті у порядку, передбаченому цим Законом.
У разі якщо суми недоїмки, а також штрафи та пеня, нараховані на суми недоїмки, були частково самостійно сплачені платником та/або стягнуті у порядку, передбаченому цим Законом, податковий орган приймає рішення про списання суми недоїмки, штрафних санкцій і пені у частині, що залишилася несплаченою.
Штрафні санкції до платника єдиного внеску, передбачені пунктом 7 частини одинадцятої статті 25 цього Закону, за наведених умов не застосовуються.
Вимога про сплату суми недоїмки, штрафних санкцій і пені вважається відкликаною у день прийняття податковим органом рішення про списання суми недоїмки, штрафних санкцій і пені.
Нараховані та сплачені або стягнуті за зазначений період суми недоїмки, штрафних санкцій і пені відповідно до цього Закону не підлягають поверненню.
З пояснювальної записки до проекту Закону № 592-ІХ убачається, що його прийняття було обумовлено, зокрема, тим, що встановлення обов'язку сплати єдиного соціального внеску без отримання доходу не відповідає легальній меті державного регулювання цього виду відносин та є непослідовним у контексті самого Закону, який визначає об'єктом нарахування єдиного соціального внеску саме отриманий дохід.
Аналогічна правова позиція викладена в постанові Великої Палати Верховного Суду від 01.07.2020 у справі № 260/81/19, яка врахована судом у спірних правовідносинах.
За приписами частини 1 статті 17 Закону України "Про виконання рішення та застосування практики Європейського Суду з прав людини" від 23.02.2006 №3477-IV, суди України застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основних свобод та протоколи до неї і практику Європейського суду, як джерела права.
Європейський Суд з прав людини у рішенні у справі "Рисовський проти України" підкреслив особливу важливість принципу "належного урядування", який передбачає, що в разі, коли йдеться про питання загального інтересу, зокрема, якщо справа впливає на такі основоположні права людини, як майнові права, державні органи повинні діяти вчасно та в належний і якомога послідовніший спосіб.
Також, Європейський Суд з прав людини у справі "Лелас проти Хорватії" зазначив, що державні органи, які не впроваджують або не дотримуються своїх власних процедур, не повинні мати можливість отримувати вигоду від своїх протиправних дій або уникати своєчасного виконання своїх обов'язків.
З огляду на зазначене, вирішуючи цей спір, суд вважає необхідним врахувати позицію позивача на те, що він фактично не здійснює підприємницьку діяльність, не отримував дохід від неї, не подавав звітності, та жодним чином не передбачав необхідність нарахування та сплати за таких обставин єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування та при цьому не пропустив строк для подання до відповідача відповідної заяви, оскільки здійснив вчасне направлення такої заяви.
Вказані обставини відповідачем не заперечуються, крім того в спірній відмові відповідачем самостійно встановлено та зазначено вказані обставини.
Проте, відповідач при вчиненні відмови їх не врахував, що призвело до порушення прав позивача.
Крім того, у постанові КАС ВС від 29 липня 2020 року у справі № 120/703/19-а зазначено, що за практикою ЄСПЛ, яка сформувалась з питань імперативності правил про прийняття рішення на користь платників податків, у разі існування неоднозначності у тлумаченні прав та/чи обов'язків платника податків слід віддавати перевагу найбільш сприятливому тлумаченню національного законодавства та приймати рішення на користь платника податків (справа "Серков проти України", заява N 39766/05, пункт 43).
При цьому суд зазначає, що вказаний порядок можливо застосувати до платника податків за умови відсутності доходів у платника податків, та подачі останнім до 31.08.2020 державному реєстратору заяви про припинення підприємницької діяльності, та заяви податковому органу в порядку передбаченому пунктом 5 розділу І вказаного Закону № 592, про прийняття податковим органом рішення про списання суми заборгованості (недоїмки) зі сплати єдиного соціального внеску з 01.01.2017 по 03.06.2020, а також - звітності відповідно до вимог частини другої статті 6 цього Закону за період з 01.01.2017 до 03.06.2020. Зазначена звітність подається платником виключно у випадку, якщо вона не була подана раніше (пункт 9-15 Закону).
Вказаний порядок до позивача може бути застосований оскільки, з 01.01.2017 за період нарахування йому заборгованості (недоїмки) зі сплати єдиного соціального внеску позивач був зареєстрований як платник єдиного соціального внеску та мав статус фізичної особи - підприємця.
Крім цього, суд звертає увагу на те, що відповідно до роз'яснень викладених у листі Міністерства фінансів України від 26.08.2020 № 11220-16-62/26150, щодо порядку застосування дії пункту 9-15 Закону України від 08 липня 2010 року № 2464-VI "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування" (далі - Закон N 2464) на фізичних осіб - підприємців, які перебували в стані припинення до набрання чинності пунктом 5 розділу I Закону України від 13.05.2020 № 592-IX "Про внесення змін до Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування" щодо усунення дискримінації за колом платників" (далі - Закон № 592), обов'язковою умовою для списання заборгованості зі сплати єдиного внеску за період з 1 січня 2017 року до 3 червня 2020 року є виконання вимог, встановлених пунктом 9-15 Закону N 2464, зокрема подання протягом 90 календарних днів з 3 червня 2020 року заяви про списання заборгованості, подання заяви державному реєстратору про припинення підприємницької діяльності або заяви до податкового органу про зняття з обліку, та подання звітності з єдиного внеску.
Таким чином, на позивача поширюється дія пункту 9-15 Закону № 2464, відповідно до роз'яснень викладених у листі Міністерства фінансів України від 26.08.2020 року № 11220-16-62/26150.
Таким чином, підстави для донарахування позивачу суми недоїмки, пені та штрафів зі сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування після реєстрації припинення підприємницької діяльності та подачі заяви про списання заборгованості з ЄСВ.
Згідно з частиною 2 статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до частини 1 статті 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
При цьому, в силу положень частини 2 статті 77 вказаного Кодексу, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Отже, сукупність вищенаведених, встановлених обставин справи, дає суду підстави вважати, що позовні вимоги є обґрунтованими та підлягають задоволенню.
Відповідно до ч. 1 ст. 143 КАС України суд вирішує питання щодо судових витрат у рішенні, постанові або ухвалі.
Згідно з ч. 1 ст. 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Позивачем при зверненні до суду сплачено судовий збір у розмірі 840,80 грн. що підлягає стягненню за рахунок бюджетного асигнування відповідача.
Керуючись ст. 6, 9, 14, 72, 76, 90, 241-246, 255, 295 КАС України, суд,
Адміністративний позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Головного управління ДПС у Запорізькій області (69107, м. Запоріжжя, пр. Соборний, 166, код ЄДРПОУ 43143945), про визнання дій протиправною та скасування вимоги та зобов'язання винити певні дії, - задовольнити повністю.
Визнати протиправним та скасувати вимогу Головного управління ДПС у Запорізькій області про сплату боргу на суму 24296.87 грн. від 16.10.2020 № Ф-58573-50.
Зобов'язати Головне управління ДПС у Запорізькій області відкоригувати дані інтегрованої картки платника ОСОБА_1 шляхом виключення боргу з єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування у загальній сумі 24296,27 грн.
Стягнути на користь ОСОБА_1 судовий збір у розмірі 840 (вісімсот сорок) гривень 80 копійок за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у Запорізькій області.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення суду може бути оскаржено в апеляційному порядку до Третього апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його (її) проголошення, а якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Судове рішення в повному обсязі складено та підписано 01.02.2021.
Суддя О.О. Артоуз