13 жовтня 2020 року 13:37Справа № 280/24/20 м.Запоріжжя
Запорізький окружний адміністративний суд у складі судді Бойченко Ю.П., за участю секретаря судового засідання Гавриленко А.О. та представників
позивача Майстра Д.М.
відповідача Большакова К.О.
розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Південний завод гідравлічних машин»
до Головного управління ДПС у Запорізькій області
про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,
02 січня 2020 року до Запорізького окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Південний завод гідравлічних машин» (далі - ТОВ «ПЗГМ», позивач) до Головного управління ДПС у Запорізькій області (далі - ГУ ДПС у Запорізькій області, відповідач), в якому позивач просить суд визнати противоправним та скасувати податкове повідомлення-рішення відповідача від 26.09.2019 №0001970513.
На обґрунтування позовних вимог у позовній заяві зазначає, що зроблені ГУ ДПС у Запорізькій області висновки про встановлені порушення за результатами проведеної перевірки та які викладені в Актах перевірки є хибними необ'єктивними та безпідставними, останні не відповідають фактичним обставинам та виникли в результаті невірного тлумачення чинного законодавства України. Вказує що реальність кожної господарської діяльності з визначеними в Акті суб'єктами господарювання підтверджується первинними обліковими документами оформленими відповідно до вимог Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» та «Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку», затвердженим наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 №88 та зареєстрованим в Міністерстві юстиції 05.06.1995 за №168/704, та бухгалтерськими регістрами. Наголошує, що позивач здійснюючи реальну виробничу діяльність на законних підставах використовує власні та орендовані основні фонди - машини та обладнання, які вже мають значний знос та піддаються зносу, вимагають поточного та капітального ремонту й обслуговування впродовж всього виробничого циклу. Позивач під час цієї законної, оформленої договорами із відповідними контрагентами, діяльності несе відповідні виробничому процесу видатки на обслуговування машин, станків та обладнання із відповідними розрахунками з профільними контрагентами, тобто контрагент позивача ФОП ОСОБА_1 мав можливість виконати роботи з технічного обслуговування устаткування, виконав їх та відповідно до актів виконаних робіт отримав належну йому оплату, яку позивачем обґрунтовано було віднесено до витрат. Щодо контрагента ФОП ОСОБА_2 стверджує, що останній за договором на виконання робіт уповноважений позивачем в частині вивчення ринку збуту насосів та насосного обладнання, пошуку потенційних споживачів та насосів, ведення переговорів та супроводження договорів із продажу насосного обладнання, що підтверджується помісячними актами виконаних робіт. Щодо посилання відповідача на відсутність ТТН зауважує, що ТТН не потрібні, оскільки вони є обов'язковими документами на супроводження вантажу, а транспорт ФОП ОСОБА_2 працював на території заводу і в актах є талони замовника. Стосовно твердження відповідача про надання неналежно оформлених ТТН по взаємовідносинам з ФОП ОСОБА_3 підкреслю, що ТТН призначена лише для підтвердження факту перевезення придбаних товарів, а тому якщо придбання товарів належним чином підтверджено, то відсутність ТТН у жодному разі не говорить про те, що операція перевезення товарів не відбулася. Щодо вартості юридичних послуг з ФОП ОСОБА_3 та маркетингових послуг по наданню послуг з ведення переддоговірної роботи, в т.ч. опрацювання заявок від потенційних споживачів та складання калькуляцій на насосне обладнання з ФОП ОСОБА_4 зазначає, що реальність здійснення операцій повністю підтверджується первинними документами. В зв'язку із чим, вважає, що Акт перевірки не містить обґрунтованих висновків про порушення ТОВ «ПЗГМ» норм податкового законодавства, а тому оскаржене податкове повідомлення-рішення, яке приймалось за результатами перевірки, є незаконним суперечить нормам чинного законодавства та підлягає скасуванню.
Ухвалою суду від 08.01.2020 позовну заяву залишено без руху та позивачу надано строк для усунення недоліків позовної заяви. В межах встановленого строку позивачем усунені недоліки позовної заяви.
Ухвалою суду від 03.02.2020 відкрито загальне позовне провадження в адміністративній справі та призначено підготовче засідання на 03 березня 2020 року.
Відповідач позов не визнав, 21 лютого 2020 року надав суду відзив (вх. №8294), у якому вказує, що ТОВ «ПЗГМ» не надано доказів реального отримання від ФОП ОСОБА_1 послуг з установлення та монтажу машин і устаткування, технічне обслуговування електричних частин обладнання, від ФОП ОСОБА_2 маркетингових послуг в частині вивчення ринку збуту насосів та насосного обладнання, пошуку потенційних споживачів насосного обладнання та насосів, ведення переговорів та супроводження договорів із продажу насосного обладнання, від ФОП ОСОБА_3 послуг по перевезенню вантажів, проведення робіт по утриманню транспортних засобів, оформлення перевізних документів, від ФОП ОСОБА_4 по наданню послуг з ведення переддоговірної роботи в т.ч. опрацювання заявок від потенційних споживачів та складання планових калькуляцій на насосне обладнання в частині конкретного змісту, часу та результатів таких послуг, не підтверджено зв'язок понесених витрат з веденням господарської діяльності позивача, що є порушенням пп. 14.136, пп.14.1.138 п. 14.1 ст. 14, п. 44.1 ст. 44 , пп. 134.1.1 п. 134.1 ст. 134, п. 135.1 ст.135 Податкового кодексу України, а саме завищено витрати за перевіряємий період по взаємовідносинам з вказаними контрагентами. При цьому, звертає увагу суду, що згідно з структурою управління та штатного розпису позивач має власних спеціалізованих працівників для виконання вказаних робіт. Наголошує, що в ході перевірки не надано перелік фактичних замовлень здійснених ТОВ «ПЗГМ» до контрагентів з виконання робіт (надання послуг), не було надано іншу документацію та інформацію, необхідну для виконання послуг. Надані акти виконаних робіт (наданих послуг) не надають можливість визначити чіткий зміст та обсяг проведення робіт (надання послуг), а саме: акти виконаних робіт не містять чіткого змісту та обсягу господарської операцій, відомостей про конкретні результати виконаних робіт, а мають формальний підхід. Не надано документів, які підтверджують фактичний перелік робіт, та документів, які б дали змогу чітко відстежити, що є результатом замовлень. Підприємством чітко не визначено класифікацію витрат з отриманих послуг від вказаних контрагентів, а саме: яка частина послуг відноситься до загальновиробничих, а яка до витрат на збут. Також стверджує, що в ході перевірки не в повному обсязі було надано товарно транспортні накладні, які заповнені з порушенням Правил перевезення вантажів автомобільним транспортом в Україні. Крім того, зауважує, що згідно з отриманими листами від ТСЦ МВС №2344 за ФОП ОСОБА_2 та ФОП ОСОБА_3 зареєстрованих транспортних засобів не значиться. З урахуванням вищевикладеного, просить у задоволенні позову відмовити у повному обсязі.
Ухвалою суду від 03.03.2020 продовжений строк підготовчого провадження у справі на 30 днів до 04 травня 2020 року та відкладено підготовче засідання в адміністративній справі на 07 квітня 2020 року.
17 березня 2020 року від представника позивача надійшла відповідь на відзив (вх. № 12548), яка є аналогічною за доводами позовній заяві. На підставі вищезазначеного, просить задовольнити позов у повному обсязі.
Відповідно до ухвали від 07.04.2020 відкладено підготовче засідання на 29 квітня 2020 року.
Ухвалою суду від 29.04.2020 закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті на 27 травня 2020 року.
27 травня 2020 року розгляд справи відкладений за клопотанням представника позивача на 24 червня 2020 року.
24 червня 2020 року судом оголошена перерва у розгляді справи до 15 липня 2020 року.
Представником позивача через канцелярію суду до матеріалів справи долучені пояснення (вх. №31855 від 13.07.2020), у яких підтверджує наявність операцій на загальну суму 302470,00 грн. з нерезидентом ВАТ «НПО Гідромаш» на підставі контракту №3008/1 від 28.09.2011, однак повністю відхиляє нарахування 54445,00 грн. податку на прибуток та 13611,00 грн. штрафних санкцій. Стверджує, що вказані нарахування не мають належного документального та нормативного обґрунтування.
Ухвалою суду від 15.07.2020 провадження у справі зупинене за клопотанням представників сторін до 24 вересня 2020 року.
24 вересня 2020 року провадження у справі поновлено.
У судовому засіданні оголошена перерва до 13 жовтня 2020 року.
Представник позивача у судовому засіданні позовні вимоги підтримав у повному обсязі, надав пояснення аналогічні викладеним у позові та відповіді на відзив. Просив адміністративний позов задовольнити повністю.
Представник відповідача під час розгляду справи по суті проти позову заперечив, надавши пояснення, аналогічні викладеним у відзиві. Просив у задоволенні позову відмовити у повному обсязі.
Також, в судовому засіданні 13 жовтня 2020 року судом проголошено вступну та резолютивну частини рішення суду.
Розглянувши та дослідивши надані документи, заслухавши пояснення представників сторін, судом встановлені наступні обставини.
Згідно з офіційними відомостями, які містяться в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, ТОВ «ПЗГМ» є юридичною особою, яка зареєстрована 13.03.2003 та 08.09.2004 до Реєстру внесений запис № 10991200000000062 про підприємство. Видами діяльності позивача є: 28.12 Виробництво гідравлічного та пневматичного устатковання (основний); 24.51 Лиття чавуну; 24.52 Лиття сталі; 24.54 Лиття інших кольорових металів; 71.12 Діяльність у сфері інжинірингу, геології та геодезії, надання послуг технічного консультування в цих сферах; 33.12 Ремонт і технічне обслуговування машин і устатковання промислового призначення.
З матеріалів справи вбачається, що протягом травня-червня 2019 року на адресу позивача надходили запити ГУ ДФС у Запорізькій області щодо надання документів та пояснень для проведення контролюючим органом документальної перевірки, на які підприємством були надані відповіді разом із підтверджуючими документами, а саме запит від 17.05.2019 і відповідь на нього №126-500 від 22.05.2019, запит від 22.05.2019 та відповідь на нього №127-500 від 24.05.2019, запит від 03.06.2019 та відповідь на нього №129-500 від 05.06.2019, запит від 05.06.2019 та відповідь на нього №132-500 від 07.06.2019, запит від 11.06.2019 та відповідь на нього №135-500 від 18.06.2019.
У період з 26.04.2019 по 11.06.2019 відповідно до пп. 20.1.4 п. 20.1 ст. 20, п. 75.1 ст. 75, ст. 77 та п. 82.1 ст. 82 Податкового кодексу України фахівцями ГУ ДФС у Запорізькій області проведена документальна планова виїзна перевірка ТОВ «ПЗГМ» з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.01.2016 по 31.12.2018, валютного - за період з 01.01.2016 по 31.12.2018, єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування - за період з 01.01.2016 по 31.12.2018, за результатами якої складено Акт перевірки від 19.06.2019 № №380/08-01- 14-14/32440612.
Не погоджуючись з висновками Акту документальної планової виїзної перевірки позивачем подано у встановленому порядку до контролюючого органу письмові заперечення №144-500 від 02.08.2019, в яких вимагав врахувати вказані заперечення з наданням додаткових документів та переглянути висновки акту перевірки в частині визначення податкових зобов'язань з податку на прибуток підприємства.
За результатами розгляду заперечень та у зв'язку із наданням додаткових документів до Акту планової перевірки, відповідачем прийнято рішення про проведення документальної позапланової перевірки, про що повідомлено позивача листом «Про надання інформації».
У період з 09.09.2019 по 13.09.2019 відповідно до пп. 20.1.4 п. 20.1 ст. 20, пп. 78.1.5 п. 78.1 ст. 78 Податкового кодексу України фахівцями ГУ ДПС у Запорізькій області проведена документальна позапланова виїзна перевірка ТОВ «ПЗГМ» з питань, що викладені у запереченнях від 02.08.2019 №144-500 (вхідний від 05.08.2019 №59140/10) на акт перевірки від 19.06.2019 № №380/08-01- 14-14/32440612 з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.01.2016 по 31.12.2018, валютного - за період з 01.01.2016 по 31.12.2018, єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування - за період з 01.01.2016 по 31.12.2018, за результатами якої складено Акт перевірки від 20.09.2019 №25/08-01-05-13/32440612.
Як зазначено у висновках Акту, перевіркою встановлено порушення ТОВ «ПЗГМ» пп. 14.1.36, пп. 14.1.138 п. 14.1 ст. 14, п.44.1 ст. 44, пп. 134.1.1 п. 134.1 ст. 134, п. 135.1 ст.135 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено податок на прибуток в періоді, що перевірявся, на загальну суму 5295642,00 грн., у тому числі ІІІ квартал 2016 року на суму 492038,00 грн., ІV квартал 2016 року на суму 702000,00 грн., всього за 2016 рік на суму 1194038,00 грн., І квартал 2017 року на суму 416432,00 грн., ІІ квартал 2017 року на суму 487063,00 грн., ІІІ квартал 2017 року на суму 730013,00 грн., ІV квартал 2017 року на суму 816229,00 грн., всього за 2017 рік на суму 2449734,00 грн., І квартал 2018 року на суму 398368,00 грн., ІІ квартал 2018 року на суму 634200,00 грн., ІІІ квартал 2018 року на суму 421122,00 грн., ІV квартал 2018 року на суму 198180,00 грн., всього за 2018 рік на суму 1651870,00 грн. При цьому також зауважено, що у відповідності до п. 102.1 ст. 102 Податкового кодексу України визначена сума податкових зобов'язань ТОВ «ПЗГМ» з податку на прибуток за І квартал 2016 року у розмірі 364072,00 грн. та за ІІ квартал 2016 року в сумі 617899,00 грн. не підлягає включенню до розрахунку грошового зобов'язань при прийманні податкового повідомлення-рішення за результатами перевірки, оскільки граничний строк подання декларації з податку на прибуток за І квартал 2016 року - 10.05.2016 та за І півріччя 2016 року - 09.08.2016.
На підставі Акту та вказаних вище порушень відповідачем прийняте податкове повідомлення-рішення від 26.09.2019 №0001970513 (форма «Р»), яким Товариству збільшено суму грошового зобов'язання за платежем податок на прибуток приватних підприємств на суму 6619552,00 грн., у тому числі за податковими зобов'язаннями 5295642,00 грн., штрафні (фінансові) санкції (штрафи) - 132910,00 грн.
Не погоджуючись із вказаним рішенням, ТОВ «ПЗГМ» направлено до ДПС України скаргу № 178-500 від 24.10.2019, однак Рішенням про результати розгляду скарги №12924/6/99-99-00-08-05-01 від 13.12.2019 залишено без змін податкове повідомлення-рішення ГУ ДПС у Запорізькій області від 26.09.2019 №0001970513, а скаргу - без задоволення.
Вважаючи прийняте відповідачем рішення протиправним позивач звернувся до суду із даним позовом про його скасування. При цьому, суд зауважує, що спір щодо правомірності дій під час призначення та проведення перевірки, яка стала підставою для винесення оскарженого рішення, між сторонами відсутній.
Ураховуючи викладене, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, суд вважає позовні вимоги такими, що підлягають частковому задоволенню з наступних підстав.
Згідно зі статтею 67 Конституції України кожен зобов'язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.
Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства регулюються Податковим кодексом України № 2755-VI від 02.12.2010 (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин, далі - Податковий кодекс України), який набрав законної сили 01.01.2011.
Згідно з підпунктом 14.1.36 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України господарська діяльність - діяльність особи, що пов'язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.
Основні засоби за визначенням, наведеним у підпункті 14.1.138 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України - це матеріальні активи, у тому числі запаси корисних копалин наданих у користування ділянок надр (крім вартості землі, незавершених капітальних інвестицій, автомобільних доріг загального користування, бібліотечних і архівних фондів, матеріальних активів, вартість яких не перевищує 6000 гривень, невиробничих основних засобів і нематеріальних активів), що призначаються платником податку для використання у господарській діяльності платника податку, вартість яких перевищує 6000 гривень і поступово зменшується у зв'язку з фізичним або моральним зносом та очікуваний строк корисного використання (експлуатації) яких з дати введення в експлуатацію становить понад один рік (або операційний цикл, якщо він довший за рік.
Пунктом 44.1 статті 44 Податкового кодексу України визначено, що для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством. Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.
У силу норм пунктів 44.2 і 44.3 статті 44 Податкового кодексу України платники податків зобов'язані забезпечити зберігання документів, визначених у пункті 44.1 цієї статті, а також документів, пов'язаних із виконанням вимог законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, не менш як 1095 днів з дня подання податкової звітності, для складення якої використовуються зазначені документи, а у разі її неподання - з передбаченого цим Кодексом граничного терміну подання такої звітності.
У разі коли на момент перевірки платника податку контролюючим органом суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними у абзаці першому цього пункту документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.
Втім, суд не може обмежити право платника довести у судовому процесі обставини, на яких ґрунтуються його вимоги, поданням виключно тих доказів, що надавались ним під час проведення податкової перевірки. Право надавати заперечення щодо висновків контролюючого органу та долучати до матеріалів справи докази на підтвердження таких заперечень надається платнику як на усіх стадіях податкового контролю, так і на стадіях судового процесу, на яких допускається подання учасником процесу нових доказів.
У відповідності до підпункту 134.1.1. пункту 134.1. статті 134 Податкового кодексу України об'єктом оподаткування є прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом коригування (збільшення або зменшення) фінансового результату до оподаткування (прибутку або збитку), визначеного у фінансовій звітності підприємства відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності, на різниці, які виникають відповідно до положень цього розділу.
Аналіз положень пунктів 44.1, 44.2 статті 44, пункту 134.1 статті 134 Податкового кодексу України свідчить, що платник податку на прибуток підприємств з метою визначення об'єкта оподаткування - прибутку визначає фінансовий результат до оподаткування (прибутку або збитку) шляхом коригування (збільшення або зменшення), використовуючи дані бухгалтерського обліку та фінансової звітності щодо доходів, витрат доходів, витрат та фінансового результату до оподаткування. При цьому показники обліку доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, визначаються на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством. Дані бухгалтерського обліку та фінансової звітності щодо доходів, витрат доходів, витрат та фінансового результату у фінансовій звітності підприємства визначаються відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності.
Пунктом 135.1 статті 135 Податкового кодексу України передбачено, що базою оподаткування є грошове вираження об'єкту оподаткування, визначеного згідно із статтею 134 цього Кодексу з урахуванням положень цього Кодексу.
Отже, Податковий кодекс України у редакції з 1 січня 2015 році не містить визначення «витрат» і, як наслідок, умов віднесення до них теж. Формування витрат при визначенні фінансового результату до оподаткування за звітний податковий період, починаючи з вказаного періоду, здійснюється виходячи з національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності.
Водночас для віднесення відповідних сум до складу витрат з 1 січня 2015 року стає необов'язковим зв'язок відповідних витрат із господарською діяльністю платника податків. Однак відповідні суми мають підтверджуватись належним чином оформленими первинними документами, оскільки таке підтвердження передбачено Законом «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність» та підзаконними нормативними документами.
Аналогічну правову позицію висловив Верховний суд у постанові від 03.04.2020 по справі № 420/3049/19
За положеннями пункту 4 Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 7 "Основні засоби", що затверджено наказом Міністерства фінансів України від 27.04.2000 N 92 та зареєстровано в Міністерстві юстиції України 18.05.2000 за N 288/4509 (далі - П (С)БО 7), елемент витрат - сукупність економічно однорідних витрат. Прямі витрати - витрати, що можуть бути віднесені безпосередньо до конкретного об'єкта витрат економічно доцільним шляхом.
Якщо актив забезпечує одержання економічних вигод протягом кількох звітних періодів, то витрати визнаються шляхом систематичного розподілу його вартості (наприклад, у вигляді амортизації) між відповідними звітними періодами (пункт 8 П(С)БО 16).
До складу прямих матеріальних витрат включається вартість сировини та основних матеріалів, що утворюють основу вироблюваної продукції, купівельних напівфабрикатів та комплектуючих виробів, допоміжних та інших матеріалів, які можуть бути безпосередньо віднесені до конкретного об'єкта витрат. Прямі матеріальні витрати зменшуються на вартість зворотних відходів, отриманих у процесі виробництва, які оцінюються у порядку, викладеному в пункті 11 цього Положення (стандарту). (пункт 12 П(С)БО 16).
До складу інших прямих витрат включаються всі інші виробничі витрати, які можуть бути безпосередньо віднесені до конкретного об'єкта витрат, зокрема відрахування на соціальні заходи, плата за оренду земельних і майнових паїв, амортизація, втрати від браку, які складаються з вартості остаточно забракованої з технологічних причин продукції (виробів, вузлів, напівфабрикатів), зменшеної на її справедливу вартість, та витрат на виправлення такого технічно неминучого браку (пункт 14 П(С)БО 16).
Згідно із пунктом 15 П(С)БО 16 до складу загальновиробничих витрат включаються:
15.1. Витрати на управління виробництвом (оплата праці апарату управління цехами, дільницями тощо; відрахування на соціальні заходи й медичне страхування апарату управління цехами, дільницями; витрати на оплату службових відряджень персоналу цехів, дільниць тощо).
15.2. Амортизація основних засобів загальновиробничого (цехового, дільничого, лінійного) призначення.
15.3. Амортизація нематеріальних активів загальновиробничого (цехового, дільничого, лінійного) призначення.
15.4. Витрати на утримання, експлуатацію та ремонт, страхування, операційну оренду основних засобів, інших необоротних активів загальновиробничого призначення.
15.5. Витрати на вдосконалення технології й організації виробництва (оплата праці та відрахування на соціальні заходи працівників, зайнятих удосконаленням технології й організації виробництва, поліпшенням якості продукції, підвищенням її надійності, довговічності, інших експлуатаційних характеристик у виробничому процесі; витрати матеріалів, купівельних комплектуючих виробів і напівфабрикатів, оплата послуг сторонніх організацій тощо).
При цьому, перелік і склад змінних і постійних загальновиробничих витрат установлюються підприємством ( пункт 16 П(С)БО 16).
За правилами пункту 17 П(С)БО 16 витрати, пов'язані з операційною діяльністю, які не включаються до собівартості реалізованої продукції (товарів, робіт, послуг), поділяються на адміністративні витрати, витрати на збут та інші операційні витрати.
Пунктом 18 вказаного Положення передбачено, що до адміністративних витрат відносяться такі загальногосподарські витрати, спрямовані на обслуговування та управління підприємством, зокрема, витрати на утримання основних засобів, інших матеріальних необоротних активів загальногосподарського використання (операційна оренда, страхування майна, амортизація, ремонт, опалення, освітлення, водопостачання, водовідведення, охорона) ; амортизація нематеріальних активів загальногосподарського використання; витрати на врегулювання спорів у судових органах; податки, збори та інші передбачені законодавством обов'язкові платежі (крім податків, зборів та обов'язкових платежів, що включаються до виробничої собівартості продукції, робіт, послуг); інші витрати загальногосподарського призначення.
Витрати на збут включають такі витрати, пов'язані з реалізацією (збутом) продукції (товарів, робіт, послуг): витрати на утримання основних засобів, інших матеріальних необоротних активів, пов'язаних зі збутом продукції, товарів, робіт, послуг (операційна оренда, страхування, амортизація, ремонт, опалення, освітлення, охорона) ( пункт 19 П(С)БО 16).)
При цьому витрати, які належать до безтоварних операцій за своєю суттю є витратами на збут.
Близьких за змістом правових висновків дійшов Верховний суд у пункті 17 постанови від 24.04.2018, справа № 821/1344/17.
Витрати операційної діяльності групуються за такими економічними елементами: матеріальні затрати; витрати на оплату праці; відрахування на соціальні заходи; амортизація; інші операційні витрати.( пункт 21 П(С)БО 16).)
До складу елемента "Амортизація" включається сума нарахованої амортизації основних засобів, нематеріальних активів та інших необоротних матеріальних активів (пункт 25 П(С)БО 16).
До складу інших витрат включаються витрати, які виникають під час діяльності (крім фінансових витрат), але не пов'язані безпосередньо з виробництвом та/або реалізацією продукції (товарів, робіт, послуг). До таких витрат, серед іншого, належать витрати на ліквідацію необоротних активів (розбирання, демонтаж тощо) та інші витрати діяльності( пункт 29 П(С)БО 16).
Податки на прибуток визнаються витратами згідно з Положенням (стандартом) бухгалтерського обліку 17 "Податок на прибуток"(пункт 30 П(С)БО 16).
Згідно з пунктом 5 П(С)БО 16 витрати відображаються в бухгалтерському обліку одночасно зі зменшенням активів або збільшенням зобов'язань.
Пунктом 7 П(С)БО 16 встановлено, що витрати визнаються витратами певного періоду одночасно з визнанням доходу, для отримання якого вони здійснені. Витрати, які неможливо прямо пов'язати з доходом певного періоду, відображаються у складі витрат того звітного періоду, в якому вони були здійснені.
При цьому пунктами 1, 2 П(С)БО 16 передбачено, що це Положення (стандарт) визначає методологічні засади формування в бухгалтерському обліку інформації про витрати підприємства та її розкриття в фінансовій звітності. Норми цього Положення (стандарту) застосовуються підприємствами, організаціями та іншими юридичними особами (далі - підприємства) незалежно від форм власності (крім банків, бюджетних установ та підприємств, які відповідно до законодавства складають фінансову звітність за міжнародними стандартами фінансової звітності).
Отже, зміст вказаних Положень вказує на те, що право платника податків на віднесення витрат на придбання послуг до витрат не залежить від будь-яких граничних норм. Вирішальне значення при реалізації такого права суб'єктом господарювання має встановлення фактичного розміру витрат, що понесені у зв'язку із такою діяльністю.
Аналогічну правову позицію висловив Верховний суд у постанові від 03.04.2020, справа № 420/3049/19.
Відповідно до статті 1 Закону України № 996-XIV від 16.07.1999 «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» (далі - Закон № 996-XIV) первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію; господарська операція - дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства; витрати - зменшення економічних вигод у вигляді зменшення активів або збільшення зобов'язань, що призводить до зменшення власного капіталу (за винятком зменшення капіталу за рахунок його вилучення або розподілення власниками); економічна вигода - потенційна можливість отримання підприємством грошових коштів від використання активів.
З урахуванням частини другої статті 3 Закону № 996-XIV фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.
Відповідно до частин першої та другої статті 9 Закону № 996-XIV підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені у паперовій або в електронній формі та повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції. Первинні документи, складені в електронній формі, застосовуються у бухгалтерському обліку за умови дотримання вимог законодавства про електронні документи та електронний документообіг. Неістотні недоліки в документах, що містять відомості про господарську операцію, не є підставою для невизнання господарської операції, за умови, що такі недоліки не перешкоджають можливості ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції, та містять відомості про дату складання документа, назву підприємства, від імені якого складено документ, зміст та обсяг господарської операції тощо.
Згідно з пунктами 2.1 та 2.4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 № 88, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 05 червня 1995 року за № 68/704 (далі - Положення), в редакції чинній на момент виникнення спірних відносин, первинні документи - це документи, створені у письмовій або електронній формі, які містять відомості про господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації (власника) на їх проведення. Первинні документи повинні мати такі обов'язкові реквізити: найменування підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), дата складання, зміст та обсяг господарської операції, одиниця виміру господарської операції (у натуральному та/або вартісному виразі), посади і прізвища осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення, особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.
Презумпція добросовісності платника податків означає, що подані платником контролюючому органу документи податкової звітності є дійсними, повно та об'єктивно відтворюють господарські операції, що є об'єктом оподаткування та/або фінансові показники яких впливають на податковий обов'язок платника податків, якщо інше не буде доведено контролюючим органом.
У площині процесуального регулювання презумпції добросовісності платника податків відповідає обов'язок доведення контролюючим органом правомірності прийнятого рішення в судовому процесі, порушеному за позовом платника податків про скасування рішення як неправомірного.
У разі надання контролюючим органом доказів, які спростовують дійсність чи повноту даних поданої платником податків податкової звітності, платник податків відповідно до встановленого обов'язку кожної сторони довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, повинен довести наявність законних підстав, для врахування задекларованих в податковому обліку даних при визначені суми його податкового обов'язку.
Обов'язок суду встановити дійсні обставини справи при розгляді адміністративного позову безвідносно до позиції сторін випливає з офіційного з'ясування обставин справи як принципу адміністративного судочинства.
Встановлення мети та факту порушення встановлено порядку оподаткування, ухилення від оподаткування або створення умов для порушення чинного законодавства, відсутності наміру здійснити реальну господарську операцію та її нездійснення із штучним складанням первинних документів може служити підставою для висновку про відсутність оподатковуваної операції та/або відсутність належних первинних документів, що не може мати наслідком внесення в податковий облік відомостей щодо здійснення таких операції, та, відповідно, отримання податкових переваг у вигляді податкового кредиту.
Окремою підставою для відсутності у платника податків права на отримання зазначених податкових переваг є відсутність необхідних первинних документів, що підтверджують здійснення операцій, істотні недоліки таких документів, або складання таких документів при фактичному нездійсненні заявлених операцій, тобто відображення у первинних документах недостовірних даних.
Для вирішення спору по суті та надання оцінки правомірності відображення позивачем у податковому обліку спірних операцій, суд перевіряє відповідність вимогам законодавства первинних документів, їх наявність, що вимагається нормативно-правовими актами та безпосередньо укладеними угодами.
Господарська операція пов'язана з фактом руху активів платника податків та руху його капіталу. Вимога щодо реальних змін майнового стану платника податків, як обов'язкова ознака господарської операції, кореспондує з нормами ПК України.
Відображення у податковому обліку оподатковуваних операцій має бути підтверджено первинними, відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, які містять відомості про господарську операцію, підтверджують її фактичне здійснення та понесення витрат. І тільки за повної відсутності таких документів, або у разі, коли такі документи є недостовірними, тобто не відображають реальних подій (господарської операції), податковий кредит може вважатися не підтвердженим.
Первинний документ має дві обов'язкові ознаки: він має містити відомості про господарську операцію і підтверджувати її реальне (фактичне) здійснення.
Отже, будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції. Якщо ж фактичного здійснення господарської операції не було, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені чинним законодавством.
Спірні відносини стосуються правомірності визначення та відображення позивачем у податковій звітності сум з податку на прибуток за наслідками здійснення господарських операцій, вчинених між ТОВ «ПЗГМ» з ФОП ОСОБА_1 , ФОП ОСОБА_5 , ФОП ОСОБА_3 , ФОП ОСОБА_4 .
З цього приводу судом встановлено та матеріалами справи підтверджено, що між ТОВ «ПЗГМ» (Замовник) та ФОП ОСОБА_1 (Виконавець) укладено договір на проведення технічного обслуговування устаткування №6001/14 від 14.01.2014, за умовами якого Підрядник зобов'язується проводити за завданням Замовника відповідно до умов даного договору ремонт і монтаж устаткування Замовника на його виробничій площі та технічне обслуговування обладнання, ремонт і технічне обслуговування електричного устаткування Замовника, ремонт і технічне обслуговування готових металевих виробів Замовника. Замовник оплачує на користь Виконавця вартість послуг згідно з виставленого акту. Допускається попередня оплата Замовником послуг Виконавця з поданням Акту приймання-передавання наданих послуг згідно цього договору.
У подальшому сторонами за Договором були підписані додаткові угоди №6001/14 від 14.01.2014 та №6001/14 від 14.01.2014, якими продовжено строк дії Договору, а також Додаток до договору №6001/14 від 14.01.2014 про надання послуг з обслуговування обладнання, рахунок для сплати вартості послуг на підставі розрахунку тарифної ставки.
Надання протягом 2016-2018 років ФОП ОСОБА_1 на користь позивача послуг з установлення та монтажу машин і устаткування, технічне обслуговування електричних частин обладнання на загальну суму 12284091,00 грн. підтверджується актами виконаних робіт, а саме: № 1/16 від 31.01.2016, №02/16 від 29.02.2016, №03/16 від 31.03.2016, №04/16 від 30.04.2016, №05/16 від 31.05.2016, №06/16 від 30.06.2016, №07/16 від 31.07.2016, №08/16 від 31.08.2016, №09/16 від 30.09.2016, №10/16 від 31.10.2016, №11/16 від 30.11.2016, №12/16 від 31.12.2016, №01/17 від 28.02.2017, №02/17 від 31.03.2017, №03/17 від 30.04.2017, №04/17 від 31.05.2017, №05/17 від 30.06.2017, №06/17 від 31.07.2017, №07/17 від 31.08.2017, №08/17 від 29.09.2017, №09/17 від 31.10.2017, №10/17 від 30.11.2017, №11/17 від 29.12.2017, №01/18 від 31.01.2018, №02/18 від 28.02.2018, №03/18 від 30.03.2018, №04/18 від 27.04.2018, №05/18 від 31.05.2018, №06/18 від 27.06.2018, №07/18 від 31.07.2018, №08/18 від 31.08.2018, №09/18 від 30.09.2018, №10/18 від 31.10.2018 разом із додатками до них, які були надані під час перевірки та копії долучені до матеріалів справи. При цьому, в додатках до актів приймання-передавання виконаних робіт Сторонами зазначено перелік робіт по технічному обслуговуванню виробничого обладнання працівниками - електриками ФОП ОСОБА_6 за звітний період в розрізі об'єкта по цехам (цех живильних насосів, цех заглиблених насосів, цех РТІ, термічна ділянка, сталеливарна ділянка), розряд електриків, тарифна ставка та кількість затраченого часу.
Контролюючий орган також зробив висновок, що ТОВ «ПЗГМ» виробництво продукції здійснювало на орендованих виробничих потужностях, але затрати на поліпшення об'єкта операційної оренди, які несуть капітальний характер інвестиції у створення (будівництво) інших матеріальних активів, не перевистявлялись на власника та балансоутримувача обладнання промислового призначення - ПрАТ «Завод Південгідромаш». Однак, всі витрати, вартість яких була виключена із складу витрат підприємства не були капітальними інвестиціями, а були витратами для підтримання об'єктів у придатному робочому стані. Згідно п15 (П(С)БО 7 «ОСНОВНІ ЗАСОБИ» витрати, що здійснюються для підтримання об'єкта в робочому стані (проведення технічного огляду, нагляду, обслуговування, ремонту тощо) та одержання первісно визначеної суми майбутніх економічних вигод від його використання, включаються до складу витрат.
28 липня 2016 року між ТОВ «ПЗГМ» (Замовник) та ФОП ОСОБА_5 (Виконавець) укладено договір №6004/16 про надання послуг, за умовами якого Виконавець бере на себе зобов'язання про надання Замовнику послуг на довгостроковій основі комплексу послуг згідно з умовами цього Договору, а Замовник зобов'язується здійснювати оплату таких послуг своєчасно та в повному обсязі. До складу послуг включаються: ведення переддоговірної роботи, а саме вивчення попиту на насосне обладнання, збір замовлень на його виробництво та оформлення заявок на поставку насосного обладнання та запасних частин до нього, можливості та перспективи ведення комерційних операцій, визначення діючих та потенційних конкурентів, загальна характеристика умов роботи конкурентів (джерела сировини, наявність постачально- збутової мережі та інше), загальна характеристика обігу продукції конкурентів (обсяг пропозиції, якість, ціна, сервіс, розрахунки та ін.), попит на продукцію, перспективи його розвитку, відомості про потенційних споживачів, можливість, доцільність, та ефективність проведення рекламних кампаній, прогноз стану кон'юнктури ринку на наступні два роки, можливий варіант бізнес-плану на-впровадження продукції, маркетингові дослідження з ціллю придбання для потреб Замовника електродвигунів, ведення підготовчої роботи та супроводження оформлення договорів та контрактів покупцями Замовника, проведення рекламної діяльності, а саме: підготовка рекламної продукції (буклетів, сайтів, та інших Інтернет-продуктів), опитування потенційних споживачів, участь у виставках, презентаціях, нарадах.
Згідно з актами виконаних робіт ФОП ОСОБА_2 на підставі Договору №6004/16 від 28.07.2016 надавав послуги на користь Замовника ТОВ «ПЗГМ» з розшуку потенційних покупців насосів та насосного обладнання на загальну суму 10384860,34 грн., що підтверджується актами та додатками до них (переліком укладених договорів та реалізованих угод, переліком відпрацьованих заявок, переліком насосного обладнання та запчастин, за якими розраховано планові калькуляції витрат) №00001 від 31.08.2016, №00002 від 31.08.2016, №000003 від 30.09.2016, №000004 від 30.09.2016, №000005 від 31.10.2016, №000006 від 31.10.2016, №000007 від 30.11.2016, №000008 від 30.11.2016, №000009 від 31.12.2016, №0000010 від 31.12.2016, №000001 від 31.01.2017, №000002 від 31.01.2017, №000003 від 28.02.2017, №000004 від 28.02.2017, №000005 від 31.03.2017, №000006 від 31.03.2017, №000007 від 30.04.2017, №000008 від 30.04.2017, №000009 від 31.05.2017, №0000010 від 31.05.2017, №0000011 від 30.06.2017, №0000012 від 30.06.2017, №0000013 від 31.07.2017, №0000014 від 31.07.2017, №0000015 від 31.08.2017, №0000016 від 31.08.2017, №0000017 від 29.09.2017, №0000018 від 29.09.2017, №0000019 від 31.10.2017, №0000020 від 31.10.2017, №0000021 від 30.11.2017, №0000022 від 30.11.2017, №0000023 від 29.12.2017, №0000024 від 29.12.2017, №000001 від 31.01.2018, №000002 від 31.01.2018, №000005 від 28.02.2018, №000006 від 28.02.2018, №0000010 від 30.03.2018, №000009 від 30.03.2018, №0000011 від 27.04.2018, №00000121 від 27.04.2018, №0000013 від 31.05.2018, №0000014 від 31.05.2018, №0000015 від 27.06.2018, №0000016 від 27.06.2018, №0000016 від 31.07.2018, №0000017 від 31.07.2018, №0000018 від 31.08.2018, №0000019 від 31.08.2018, №0000020 від 30.09.2018.
На оплату послуг контрагентом виставлені наступні Рахунки-фактури: №001 від 31.08.2016, №003 від 30.09.2016, №004 від 30.09.2016, № 005 від 31.10.2016, №006 від 31.10.2016, №007 від 30.11.2016, №008 від 30.11.2016, №009 від 31.12.2016, №0010 від 31.12.2016, №001 від 31.01.2017, №002 від 31.01.2017, №003 від 28.02.2017, №004 від 28.02.2017, №005 від 31.03.2017, №006 від 31.03.2017, №007 від 30.04.2017, №008 від 30.04.2017, №009 від 31.05.2017, №0010 від 31.05.2017, №0011 від 30.06.2017, №0012 від 30.06.2017, №0013 від 31.07.2017, №0014 від 31.07.2017, №0015 від 31.08.2017, №0016 від 31.08.2017, №0017 від 29.09.2017, №0018 від 29.09.2017, №0019 від 31.10.2017, №0020 від 31.10.2017, №0021 від 30.11.2017, №0022 від 30.11.2017, №0023 від 29.12.2017, №0024 від 29.12.2017, №001 від 31.01.2018, №002 від 31.01.2018, №005 від 28.02.2018, №006 від 28.02.2018, №009 від 30.03.2018, №0010 від 30.03.2018, №0011 від 27.04.2018, №0012 від 27.04.2018, №0014 від 31.05.2018, №0013 від 31.05.2018, №0015 від 27.06.2018, №0016 від 27.06.2018, №0016 від 31.07.2018.
Крім того, між ТОВ «ПЗГМ» (Замовник) та ФОП ОСОБА_5 (Виконавець) укладено договір №6003/18 від 11.09.2018 про надання транспортних послуг, згідно з умовами якого Виконавець приймає на себе зобов'язання по наданню Замовнику на довгостроковій основі комплексу послуг згідно з умовами цього договору, а Замовник зобов'язується здійснювати оплату таких послуг своєчасно та в повному обсязі. До складу послуг включаються: перевезення вантажів, представництво інтересів Замовника на підприємствах, установах, організаціях усіх форм власності, правильне та своєчасне та своєчасне проведення робіт по утриманню транспортних засобів, і своєчасне оформлення перевізних документів. Виконавець також може надавати Замовнику інші послуги, згідно з заявкою Замовника.
Надання протягом 2018 року ФОП ОСОБА_5 на користь позивача послуг перевезення вантажів, проведення робіт по утриманню транспортних засобів, оформлення перевізних документів на загальну суму 1229040,00 грн. підтверджується актами виконаних робіт, а саме: №1 від 30.09.2018, №2 від 31.10.2018, №3 від 30.11.2018, №4 від 29.12.2018, а також подорожніми листами, талонами замовника до подорожнього листа тощо.
Так, 01 грудня 2013 року ТОВ «ПЗГМ» (Наймодавець) та ФОП ОСОБА_3 (Наймач) укладено договір №1008/13 (з урахуванням додаткових угод до нього) оренди транспортних засобів, які передані на підставі акту здачі-приймання майна від 01.12.2013 згідно з переліком.
На підставі договору від 01.12.2013 №6005/13 про надання послуг, протягом 2016-2018 років ФОП ОСОБА_3 на користь позивача надані послуги з перевезення вантажів, проведення робіт по утриманню транспортних засобів на загальну суму 8256991,20 грн., що підтверджується актами виконаних робіт, а саме: №1 від 31.01.2016, №2 від 29.02.2016, №3 від 31.03.2016, №4 від 30.04.2016, №5 від 31.05.2016, №6 від 30.06.2016, №7 від 31.07.2016, №8 від 31.08.2016, №9 від 30.09.2016, №10 від 31.10.2016, №11 від 30.11.2016, №12 від 31.12.2016, №1 від 28.02.2017, №2 від 31.03.2017, №3 від 30.04.2017, №4 від 31.05.2017, №5 від 30.06.2017, №6 від 31.07.2017, №7 від 31.08.2016, №8 від 29.09.2017, №9 від 31.10.2017, №10 від 30.11.2017, №11 від 29.12.2017, №1 від 31.01.2018, №2 від 28.02.2018, №3 від 31.03.2018, №4 від 28.04.2018, №5 від 31.05.2018, №6 від 30.06.2018, №7 від 31.07.2018, №8 від 31.08.2018, №9 від 11.09.2018, товарно-транспортна накладна №003 від 18.01.2016, №АТ-002306036 від 23.06.2016, №176 від 20.07.2016, №0000000056 від 10.08.2016, №555 від 15.08.2016, №210 від 15.08.2016, №238 від 19.08.2016, №246 від 03.10.2016, №270 від 21.10.2016, №294 від 10.11.2016, №296 від 22.11.2016, №298 від 25.11.2016, №303 від 01.12.2016, №000776 від 17.12.2016, №331 від 21.12.2016, №Р146 від 13.03.2017, №Р1038 від 16.03.2017, №680102 від 04.04.2017,№261 від 11.04.2017,№00000040 від 12.04.2017, №15 від 25.04.2017, №Р327 від 07.06.2017, №00000072 від 03.07.2017, №03/07 від 03.07.2017, №Ад-1307/01 від 13.07.2017, №151 від 13.07.2017, №Р424 від 14.07.2017, №Р61 від 14.07.2017,№551 від 14.07.2017, №0000000082 від 20.07.2017, №170 від 02.08.2017, №555 від 03.08.2017, №712 від 23.08.2017, №АП-0000609005 від 06.09.2017, №198 від 07.09.2017, №199 від 07.09.2017, №0000000101 від 19.09.2017, №198 від 22.09.2017, №211 від 27.09.2017, №680235 від 26.09.2017, №211 від 26.09.2017, №132 від 05.10.20170, №Р631 від 05.10.2017, №Ад-0510/01 від 05.10.2017, №0000000024 від 04.10.2017, №1098 від 04.10.2017, №Р631 від 05.10.2017, №907 від 23.10.2017, №250 від 30.10.2017, №Ад-0611/01 від 06.11.2017, №0000000025 від 07.11.2017, №Р4670 від 07.11.2017, №647 від 07.11.2017, №АП-0001011002 від 13.11.2017, №11343 від 16.11.2017, №680285 від 07.12.2017, №АП-0001512012 від 15.12.2017, №307 від 21.12.2017, №309 від 29.12.2017, №АП-0002501007 від 25.01.2018, №Ад-2301 від 23.01.2018, №Р19 від 22.01.2018, №АП-0000602011 від 06.02.2018, №680338 від 15.02.2018, №19/04 від 19.04.2018, №АП-0001303006 від 13.03.2018, №0000000002 від 19.04.2018,№467 від 19.04.2018, №51 віл 11.06.2018, №66 від 03.07.2018,№680449 від 23.07.2018, а також подорожніми листами, талонами замовника до подорожнього листа, довіреностями тощо.
Крім того, суд вказує, що відповідно до Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні, затвердженим наказом Міністерства транспорту України № 363 від 14.1.0.1997 та зареєстрованого Міністерством юстиції України №128/2568 від 20.10.1998 (далі - Наказ № 363) Правила перевезення) визначено права, обов'язки і відповідальність власників автомобільного транспорту - перевізників та вантажовідправників і. вантажоодержувачів - замовників.
Відповідно до глави І наказу № 363:
Договір про перевезення вантажів - двостороння угода між перевізником, вантажовідправником чи вантажоодержувачем, що є юридичним документом, яким регламентуються обсяг, термін та умови перевезення вантажів, права, обов'язки та відповідальність сторін щодо їх додержання;
товарно-транспортна накладна - єдиний для всіх учасників транспортного процесу юридичний документ, що призначений для списання товарно-матеріальних цінностей, обліку на шляху їх переміщення., оприбуткування, складського, оперативного та бухгалтерського обліку, а також для розрахунків за перевезення вантажу та обліку виконаної роботи.
Для первинного обліку обсягів перевезених вантажів і транспортної роботи автомобільного транспорту підставою для списування, товарно-матеріальних, цінностей у вантажовідправника і оприбуткування їх у вантажоодержувача, а також для виконання розрахунків між перевізниками і замовниками автомобільного транспорту Інструкцією застосовуються такі типові форми єдиної первинної транспортної документації:
- подорожній лист вантажного автомобіля у міжнародному сполученні - типова форма N 1 (міжнародна);
- подорожній, лист вантажного автомобіля - типова форма. N 2 (що діє у межах України);
- товарно-транспортна накладна - типова форма N1-ТН (застосовується у межах України):
- товарно-транспортна накладна типової форми CMR (застосовується у міжнародному сполученні);
- талон замовника - типова форма №1-ТЗ-(при роботі автомобіля за погодинною формою оплати транспортних послуг).
Щодо посилання відповідача на відсутність товарно-транспортних накладних слід зауважити, що оформлення товарно-транспортних накладних по взаємовідносинам з ФОП ОСОБА_2 не є обов'язковим, оскільки, як пояснив позивач, вони є обов'язковими документами на супроводження вантажу, а транспорт контрагента працював на території завод, у зв'язку із чим оформлювались подорожні листи та талони замовника до них.
На підставі викладеного, Верховним Судом у постанові від 18.12.2018 по справі №826/13058/15 зазначено, що товарно-транспортна накладна призначена для обліку руху товарно-матеріальних цінностей та розрахунків за їх перевезення автомобільним транспортом, тобто товарно-транспортна накладна є доказом, який підтверджує факт надання/отримання транспортних послуг, а не реальність господарської операції в цілому.
При цьому, щодо певних недоліків у товарно-транспортних накладних, оформлених ФОП ОСОБА_3 , суд зазначає, що окремі недоліки в оформленні первинних документів не спростовують наявності у підприємства відповідних господарських операцій. Відсутність реквізитів первинних документів ще не означає їх дефектність; відсутність деталізації в первинних документах не є підставою для визнання нереальності господарських операцій. В кожному конкретному спірному випадку важливо окремо досліджувати характер недоліків первинних документів, однак згідно з прямим приписом статті 9 Закону №996-XIV такі недоліки не повинні унеможливлювати ідентифікацію осіб, які брали участь у здійсненні господарської операції, зміст та обсяг таких господарських операцій тощо. Водночас неістотні недоліки первинних документів не є підставою для невизнання факту відсутності здійснення господарської операції.
Також між ТОВ «ПЗГМ» (Замовник) та ФОП ОСОБА_3 (Виконавець) укладений Договір про надання юридичних послуг №6004/17 від 01.06.2017, за умовами якого Виконавець приймає на себе зобов'язання по наданню Замовнику на довгостроковій основі комплексу послуг згідно з умовами цього договору, а Замовник зобов'язується здійснювати оплату таких послуг своєчасно та вловному обсязі. До складу послуг включаються: юридичне супроводження господарської діяльності компанії, юридична експертиза і правовий аудит компанії, надання письмових консультацій співробітникам підприємства в процесі господарської діяльності підприємства, розробка необхідної документації в галузі трудового законодавства, охорони праці, консультація по направленості надходження вигідного рішення та збереження партнерських відносин та інші послуги.
Надання протягом 2017-2018 років ФОП ОСОБА_3 на користь позивача юридичних послуг на загальну суму 574590,00 грн. підтверджується актами виконаних робіт, а саме: від 31.07.2017 №1, від 30.11.2017 №2, від 01.11.2018 №2, від 30.04.2018 №2, від 31.05.2018 №3, від 30.06.2018 №4, від 28.09.2018 №6.
11 листопада 2016 року між ТОВ «ПЗГМ» (Замовник) та ФОП ОСОБА_4 (Виконавець) укладений договір №6006/13 про надання послуг, за умовами якого Виконавець бере на себе зобов'язання про надання Замовнику послуг на довгостроковій основі комплексу послуг згідно з умовами цього Договору, а Замовник зобов'язується здійснювати оплату таких послуг своєчасно та в повному обсязі. До складу послуг включаються: а) Маркетингові дослідження здійснюються за наступними напрямками: ведення переддоговірної роботи, а саме вивчення попиту на насосне обладнання, збір замовлень на його виробництво та оформлення заявок на поставку насосного обладнання та запасних частин до нього, можливості та перспективи ведення комерційних операцій, визначення діючих та потенційних конкурентів, загальна характеристика умов роботи конкурентів (джерела сировини, наявність постачально-збутової мережі та інше), загальна характеристика обігу продукції конкурентів (обсяг пропозиції, якість, ціна, сервіс, розрахунки та інше), попит на продукцію, перспективи його розвитку, відомості про потенційних споживачів, можливість, доцільність, та ефективність проведення рекламних кампаній, прогноз стану кон'юнктури ринку на наступні два роки, можливий варіант бізнес-плану на впровадження продукції, б) Проведення рекламної діяльності, а саме: підготовка рекламної продукції (буклетів, сайтів, та інших Інтернет-продуктів), опитування потенційних споживачів, участь у виставках, презентаціях, нарадах.
Крім того, Сторонами за договором про надання послуг підписана Додаткова угода від 11.11.2013 до договору , якою додано до пп. а) Договору наступні рядки: Маркетингові дослідження з ціллю придбання для потреб Замовника електродвигунів; Ведення підготовчої роботи та супроводження оформлення договорів та контрактів з покупцем Замовника, а також Додаткова угода від 28.07.2016 до договору №6006/13 від 11.11.2013 про припинення надання послуг з 28 липня 2016 року.
Надання протягом 2015-2016 років ФОП ОСОБА_4 на користь позивача послуг з ведення переддоговірної роботи в т.ч. опрацювання заявок від потенційних споживачів та складання планових калькуляцій на насосне обладнання на загальну суму 1843612,17 грн. підтверджується актами виконаних робіт з додатками (переліком укладених договорів, переліком оброблених заявок), а саме: №ОУ-0000024 від 31.12.2015, №ОУ-0000023 від 31.12.2015, №ОУ-0000001 від 29.01.2016, №ОУ-0000002 від 29.01.2016, №ОУ-0000003 від 29.02.2016, №ОУ-0000004 від 29.02.2016, №ОУ-0000005 від 31.03.2016, №ОУ-0000006 від 31.03.2016, №ОУ-0000007 від 29.04.2016, №ОУ-0000008 від 29.04.2016, №ОУ-0000009 від 31.05.2016, №ОУ-0000010 від 31.05.2016, №ОУ-0000011 від 30.06.2016.
При цьому, зазначені вище Акт разом із додатками містить розрахунку вартості кожного із виду послуг, результатів виконаної роботи, у тому числі, переліком укладених договорів та реалізованих угод, переліком відпрацьованих заявок, переліком насосного обладнання та запчастин, за якими розраховано планові калькуляції витрат тощо, отже суд вважає, що позивачем під час розгляду справи надано суду докази отримання економічного ефекту від зазначених послуг 34573184,70 грн.
Відповідно до статті 42 Конституції України кожен має право на підприємницьку діяльність, що не заборонена законом.
У відповідності до статті 42, 43 Господарського кодексу України підприємництво - це самостійна, ініціативна, систематична, на власний ризик господарська діяльність, що здійснюється суб'єктами господарювання (підприємцями) з метою досягнення економічних і соціальних результатів та одержання прибутку. Підприємці мають право без обмежень самостійно здійснювати будь-яку підприємницьку діяльність, яку не заборонено законом.
Особливості здійснення окремих видів підприємництва встановлюються законодавчими актами.
Отже, податковий орган не має права незаконно втручатися в господарську діяльність ТОВ «ПЗГМ» та вказувати на недоречність укладення між підприємством та ФОПами договорів через наявні власні трудові ресурси. При цьому, представником відповідача не було названо жодного чинного нормативно-правового акту, яким було б встановлено обмеження щодо укладання таких договорів.
Отже, фактичне здійснення господарських операцій по договорам з перевезення вантажів підтверджується належним чином оформленими первинними документами (подорожніми листами, талонами замовника, товарно-транспортними накладними(у разі їх оформлення), які повністю відповідають вимогам, встановленим ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» - містять назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції, скріплені печатками контрагентів.
Суд звертає увагу, що під час перевірки позивача всі первинні документи досліджувалися податковим органом та в акті перевірки відсутні будь-які зауваження до цих документів, не зазначено про надання не всіх документів, тощо, тобто, первинними документами підтверджується здійснення господарських операцій між позивачем та вказаними контрагентами, а також правомірність формування витрат та сум податку на додану вартість по операціям з цими контрагентами на підставі належним чином оформлених та зареєстрованих податкових накладних.
Таким чином, на думку суду, зазначені договори укладено за наявності розумних економічних причин (ділової мети); вони призвів до зміни активів позивача, тому доводи відповідача щодо не надання доказів реального отримання від контрагентів послуг конкретного змісту, часу та результатів таких послуг, не підтвердження зв'язку понесених витрат з веденням господарської діяльності ТОВ «ПЗГМ», є необґрунтованими та недоведеними, а носять характер припущень.
Твердження відповідача, що відповідно до податкової інформації в частині, відсутність фізичних, технічних та технологічних можливостей не свідчить про безтоварність угод з позивачем. В межах перевірки позивача відповідачем не досліджено можливість залучення виконавцями позивача матеріально-технічних, майнових, трудових та виробничих ресурсів шляхом укладення цивільно-правових угод або іншій не забороненій законом формі у період надання відповідних послуг.
Так, Верховний Суд в постанові від 06.02.2018 у справі №804/4940/14 зазначив, що відсутність у контрагентів позивача матеріальних та трудових ресурсів не виключає можливості реального виконання ним господарської операції та не свідчить про одержання необґрунтованої податкової вигоди покупцем, оскільки залучення працівників є можливим за договорами цивільно-правового характеру, аутсорсингу та аутстафінгу (оренда персоналу). Таких висновків дійшов Верховний Суд і в постанові від 30.01.2018 у справі №2а/1770/3360/12, від 19.06.2018 у справі №826/7704/16 (адміністративне провадження №К/9901/38191/18).
Також слід зазначити, що добросовісний платник податків не повинен зазнавати негативних наслідків через те, що контрагент надав йому послуги/доставив товар, використовуючи при цьому неоформлених працівників (стаття 62 Конституції України).
Так само, транспортні засоби можуть використовуватись підприємцями на підставі укладених договорів оренди транспортних засобів та/або інших договорів, що у свою чергу спростовує твердження відповідача про неможливість здійснення контрагентами спірних операцій з перевезення вантажів через відсутність зареєстрованих за ними транспортних засобів (будівельної техніки).
Під час розгляду справи податковим органом не надано суду належних доказів на підтвердження того, що контрагенти позивача не мали адміністративно-господарських можливостей на виконання господарських зобов'язань по господарських операціях на час їх виконання, відсутності фактичних дій, спрямованих на виконання взятих зобов'язань чи відсутність можливостей залучення до виконання зобов'язань третіх осіб.
Таким чином, відповідачем, не наведено переконливих доводів, що ґрунтуються на об'єктивній інформації та спростовують факти господарської діяльності, засвідчені наданими позивачем документами, а також не представлено жодних доказів на підтвердження того, що відомості, які містяться у встановлених судами документах, неповні, недостовірні та (або) суперечливі.
На момент здійснення спірних господарських операцій позивач та його контрагент були належним чином зареєстровані як юридичні особи та платники податку, установчі документи недійсними в судовому поряду не визнавались.
Ураховуючи вищевикладене, суд вважає, що вищевказані висновки про порушення позивачем податкового законодавства, зроблені відповідачем в Акті перевірки, є необґрунтованими та недоведеними, у зв'язку з чим спірне податкове повідомлення-рішення від 26.09.2019 №0001970513 контролюючого органу, прийняте відповідачем на підставі встановлених Актом порушень, є протиправним, а тому підлягає скасуванню в частині збільшення ТОВ «ПЗГМ» суми грошового зобов'язання у розмірі 6551496,00 грн., в тому числі за податковими зобов'язаннями у сумі 5241197,00, за штрафними (фінансовими) санкціями у сумі 1310299,00 грн.
Крім того, під час перевірки відповідачем встановлено, що на порушення пп. 14.1.11, пп. 14.1.257 п. 14.1 ст. 14, п.44.1 ст. 44, пп. 134.1.1 п. 134.1 ст. 134, п. 135.1 ст.135 Податкового кодексу України, ТОВ «ПЗГМ» занижено інший операційний дохід по списаній кредитній заборгованості по взаємовідносинам з ТОВ «НПО ГИДРОМАШ» на загальну суму 302470,12 грн., в т.ч. за ІV квартал 2016 року на суму 302470,12 грн.
Так, у розділі 3.1.1.1 Акту перевірки від 20.09.2019 №25/08-01-05-13/32440612 (с. 4-6 Акту) зазначено, що згідно з даними пункту 2.7 Інформація про дебіторську (кредиторську) заборгованість, операції з векселями та цінними паперами акту попередньої перевірки від 12.01.2016 №003/08-22-22/32440612 за перевіряємий період з 01.01.2014 по 31.12.2014, з яким ТОВ «ПЗГМ» перебував у господарських взаємовідносинах станом на 31.12.2014 (кінець перевіряємого періоду) по взаємовідносинам з контрагентом ТОВ «НПО ГИДРОМАШ» по рахунку бухгалтерського обліку №362 рахується кредиторська заборгованість на загальну суму 302470,12 грн., яка виникла у грудні 2013 року, що підтверджено Актом попередньої перевірки від 12.01.2016 №003/08-22-22/32440612, який був підписаний та вручений посадовим особам платника податків без зауважень. Згідно з бухгалтерським обліком ТОВ «ПЗГМ» картки по рахунку 362 з контрагентом ТОВ «НПО ГИДРОМАШ» заборгованість виникла в грудні 2013 року за товар (насосне обладнання). На початок перевірки станом на 01.01.2016 відповідно до картки обліку рахунків кредиторська заборгованість рахувалась з грудня 2013 року. Сума 302470,12 грн. по балансовому рахунку 362 на дату складання балансу станом на 31.12.2018 (кінець перевіряємого періоду) залишається не погашеною, у зв'язку із закінченням терміну позовної давності по стягненню кредиторської заборгованості по взаємовідносинам з контрагентом ТОВ «НПО ГИДРОМАШ» підприємство, що перевіряється повинно за результатами діяльності 2016 року збільшити суму доходу на загальну суму непогашеної заборгованості у розмірі 302470,12 грн.
Відповідно до підпункту 14.1.11 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України безнадійна заборгованість - заборгованість, що відповідає одній з таких ознак:
а) заборгованість за зобов'язаннями, щодо яких минув строк позовної давності;
б) прострочена заборгованість померлої фізичної особи, за відсутності у неї спадкового майна, на яке може бути звернено стягнення;
в) прострочена заборгованість осіб, які у судовому порядку визнані безвісно відсутніми, оголошені померлими;
ґ) прострочена понад 180 днів заборгованість особи, розмір сукупних вимог кредитора за якою не перевищує мінімально встановленого законодавством розміру безспірних вимог кредитора для порушення провадження у справі про банкрутство, а для фізичних осіб - заборгованість, що не перевищує 25 відсотків мінімальної заробітної плати (у розрахунку на рік), встановленої на 1 січня звітного податкового року (у разі відсутності законодавчо затвердженої процедури банкрутства фізичних осіб);
д) актив у вигляді корпоративних прав або не боргових цінних паперів, емітента яких визнано банкрутом або припинено як юридичну особу у зв'язку з його ліквідацією;
е) сума залишкового призового фонду лотереї станом на 31 грудня кожного року;
є) прострочена заборгованість фізичної або юридичної особи, не погашена внаслідок недостатності майна зазначеної особи, за умови, що дії щодо примусового стягнення майна боржника не призвели до повного погашення заборгованості;
ж) заборгованість, стягнення якої стало неможливим у зв'язку з дією обставин непереборної сили, стихійного лиха (форс-мажорних обставин), підтверджених у порядку, передбаченому законодавством;
з) заборгованість суб'єктів господарювання, визнаних банкрутами у встановленому законом порядку або припинених як юридичні особи у зв'язку з їх ліквідацією.
Отже, у разі якщо сума кредиторської заборгованості платника податку відповідає одній з таких ознак, зокрема, прострочена заборгованість фізичної або юридичної особи, не погашена внаслідок недостатності майна зазначеної особи, за умови, що дії щодо примусового стягнення майна боржника не призвели до повного погашення заборгованості, платник податку повинен всю суму такої непогашеної кредиторської заборгованості, з урахуванням податку на додану вартість, включити до складу доходів, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, про що правильно зазначено судом першої інстанції.
Відповідно до частин 1, 2 статті 3 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» метою ведення бухгалтерського обліку і складання фінансової звітності є надання користувачам для прийняття рішень повної, правдивої та неупередженої інформації про фінансове становище, результати діяльності та рух грошових коштів підприємства.
Бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.
Відповідно абзацу 1 пункту 44.2 статті 44 Податкового кодексу України для обрахунку об'єкта оподаткування платник податку на прибуток використовує дані бухгалтерського обліку щодо доходів та витрат з врахуванням положень цього Кодексу.
Відповідно до Інструкції «Про застосування Плану рахунків бухгалтерського обліку активів, капіталу, зобов'язань і господарських операцій підприємств і організацій» затвердженої наказом Міністерства фінансів України від 30.11.1999 № 291 за кредитом рахунку 71 «Інший операційний дохід» відображається збільшення (одержання) доходу, за дебетом - суми непрямих податків (податку на додану вартість, акцизного податку та інших зборів (обов'язкових платежів)) та списання в порядку закриття на рахунок 79 «Фінансові результати».
На субрахунку 717 «Дохід від списання кредиторської заборгованості» узагальнюється інформація про доходи від списання кредиторської заборгованості, що виникла в ході операційного циклу, по закінченні строку позовної давності.
Відповідно пункту 11 Наказу Міністерства фінансів України від 31.01.2000 № 20 «Про затвердження Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 11 «Зобов'язання» в редакцій чинній на момент виникнення спірних правовідносин, однією із складових поточних зобов'язань є поточна кредиторська заборгованість за товари, роботи, послуги.
Поточні зобов'язання відображаються в балансі за сумою погашення (пункту 12 вказаного Наказу № 20).
Згідно з пунктом 5 Наказу Міністерства фінансів України від 29.11.1999 № 290 «Про затвердження Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 15 «Дохід» дохід визнається під час збільшення активу або зменшення зобов'язання, що зумовлює зростання власного капіталу (за винятком зростання капіталу за рахунок внесків учасників підприємства), за умови, що оцінка доходу може бути достовірно визначена.
Статтею 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 16.07.1999 №996-XIV встановлено, що зобов'язання - це заборгованість підприємства, що виникла внаслідок минулих подій і погашення якої в майбутньому, як очікується, приведе до зменшення ресурсів підприємства, що втілюють у собі економічні вигоди.
Згідно з пунктом 3 Національного положення (стандарту) бухгалтерського обліку 1 «Загальні вимоги до фінансової звітності», затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 07.02.2013 № 73, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 28 лютого 2013 року за № 336/22868, зобов'язання - заборгованість підприємства, яка виникла внаслідок минулих подій і погашення якої в майбутньому, як очікується, призведе до зменшення ресурсів підприємства, що втілюють у собі економічні вигоди.
Відповідно до пункту 15 Положення (стандарту) бухгалтерського обліку № 15 «Дохід», затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 29.11.1999 № 290 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України від 14.12.1999 за №860/4153 визначено, що доходом визнається сума зобов'язання, яке не підлягає погашенню.
Пунктом 5 Національного положення (стандарту) бухгалтерського обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 31.01.2000 № 20, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 11 лютого 2000 року за № 85/4306, встановлено, що зобов'язання визнається, якщо його оцінка може бути достовірно визначена та існує ймовірність зменшення економічних вигод у майбутньому внаслідок його погашення. Якщо на дату балансу раніше визнане зобов'язання не підлягає погашенню, то його сума включається до складу доходу звітного періоду.
Вказані обставини засвідчують, що відповідачем в ході проведення перевірки правомірно встановлено порушення ТОВ «ПЗГМ» щодо не включення в 2016 році до інших операційних доходів суми кредиторської заборгованості в розмірі 302470,12 грн, як безнадійної заборгованості щодо якої минув строк позовної давності у 2016 році, в результаті чого позивачем занижено суму задекларованих доходів у рядку 01 Декларації «дохід від будь-якої діяльності (за вирахуванням непрямих податків), визначений за правилами бухгалтерського обліку» та в фінансовій звітності відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку рядок 2120 «Інші операційні доходи» Звіту про фінансові результати за 2016 рік в сумі 302470,12 грн.
Ураховуючи викладене, суд дійшов висновку, що податковим органом правомірно та у відповідності до приписів законодавства позивачу донараховано суму податку на прибуток приватних підприємств за основним платежем у розмірі 54445,00 грн. і застосовані штрафні (фінансові) санкції у розмірі 13611,00 грн., у зв'язку із чим податкове повідомлення-рішення відповідача від 26.09.2019 №0001970513 в частині збільшення суми грошового зобов'язання на загальну суму 68056,00 грн. є правомірним та скасуванню не підлягає.
Відповідно до частини 2 статті. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Частиною 2 статті 2 КАС України передбачено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Згідно з частиною 1 статті 9 КАС України, розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
При вирішенні спорів щодо правомірності формування платниками податків своїх даних податкового обліку, необхідно враховувати, що відповідно до вимог статті 77 КАС України обов'язок доведення відповідних обставин у спорах між особою та суб'єктом владних повноважень покладається на суб'єкта владних повноважень.
Проте, у разі надання контролюючим органом доказів, які свідчать, що документи, на підставі яких платник податків сформував дані податкового обліку, містять інформацію, що не відповідає дійсності, платник податків має спростовувати ці доводи. Наведене випливає зі змісту частини 1 статті 77 КАС України, згідно з якою кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.
Суд, відповідно до статті 90 КАС України, оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Підсумовуючи вищевикладене, суд дійшов висновку про наявність необхідної сукупності підстав для часткового задоволення позовних вимог.
Відповідно до частини 3 статті 139 КАС України при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.
Під час звернення до суду з даним позовом, позивач сплатив судовий збір в сумі 19210,00 грн., що підтверджується платіжним дорученням від 23.12.2019 №14917, яке міститься в матеріалах справи.
За таких умов, судовий збір, сплачений позивачем, стягується відповідно до частини 3 статті 139 КАС України на його користь за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень - відповідача по справі пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.
Керуючись статтями 139, 241, 243-246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
1. Позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «Південний завод гідравлічних машин» задовольнити частково.
2. Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління ДПС у Запорізькій області від 26.09.2019 №0001970513 в частині збільшення суми грошового зобов'язання у розмірі 6 551 496 (шість мільйонів п'ятсот п'ятдесят одна тисяча чотириста дев'яносто шість) гривень 00 коп., в тому числі 5 241 197 (п'ять мільйонів двісті сорок одна тисяча сто дев'яносто сім) гривень 00 коп. - за податковими зобов'язаннями, 1 310 299 (один мільйон триста десять тисяч двісті дев'яносто дев'ять) гривень 00 коп. - за штрафними (фінансовими) санкціями.
3. У задоволенні решти позовних вимог - відмовити.
4. Судові витрати в сумі 18 189 (вісімнадцять тисяч сто вісімдесят дев'ять) гривень 19 копійок присудити на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Південний завод гідравлічних машин» (71100, Запорізька область, м. Бердянськ, вул. Університетска-пр. Праці, 41/32; код ЄДРПОУ 32440612) за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у Запорізькій області (69107, м. Запоріжжя, пр. Соборний, 166, код ЄДРПОУ 43143945).
Рішення набирає законної сили відповідно до статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржено до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими статтями 293-297 Кодексу адміністративного судочинства України.
Рішення в повному обсязі складено та підписано 09.02.2021.
Суддя Ю.П. Бойченко