09 лютого 2021 року Справа № 280/7293/20 м.Запоріжжя
Запорізький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Лазаренка М.С., розглянувши в порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_1 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області (69057, м.Запоріжжя, пр. Соборний, буд. 158-Б; код ЄДРПОУ 20490012), треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача: Головне управління Державної казначейської служби у Запорізькій області (69107, м. Запоріжжя, пр. Соборний, буд. 168; код ЄДРПОУ 37931997), Управління Державної казначейської служби України у м. Запоріжжя Запорізької області (69107, м.Запоріжжя, пр. Соборний, буд. 168; код ЄДРПОУ 38025409) про зобов'язання вчинити певні дії, -
13.10.2020 до Запорізького окружного адміністративного суду надійшов позов ОСОБА_1 (далі - позивач) до Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області (далі - відповідач), треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача: Головне управління Державної казначейської служби у Запорізькій області (далі - третя особа-1), Управління Державної казначейської служби у м. Запоріжжя Запорізької області (далі - третя особа-2), в якому позивач просить суд:
- зобов'язати відповідача повернути позивачу суму безпідставно сплаченого збору на обов'язкове державне пенсійне страхування в сумі 4981,50 (чотири тисячі дев'ятсот вісімдесят одна) гривні п'ятдесят копійок під час нотаріального оформлення договору купівлі-продажу частки житлового будинку АДРЕСА_1 , єдиний номер платника податків НОМЕР_1 , шляхом формування та направлення до третьої особи-2 подання про повернення позивачу помилково сплаченого збору на обов'язкове державне соціальне страхування з операції купівлі-продажу нерухомого майна у розмірі 4981,50 (чотири тисячі дев'ятсот вісімдесят одна) гривні п'ятдесят копійок;
- стягнути з Державного бюджету України на користь позивача судові витрати, а саме: судовий збір в розмірі 840,80 грн. та 3000,00 грн. - витрат на правову допомогу.
В обґрунтування позовних вимог ОСОБА_1 посилається на те, що він є власником ? частки житлового будинку, розташованого за адресою: АДРЕСА_1 . При укладенні договору позивачем сплачено збір на обов'язкове державне пенсійне страхування з операції купівлі-продажу нерухомого майна у розмірі 4981,50 грн. Позивач придбав житло вперше, а тому вважає, що відповідно до пункту 9 статті 1 Закону України «Про збір на обов'язкове державне пенсійне страхування» сплатив такий збір безпідставно. На заяву про повернення помилково сплаченого збору на обов'язкове державне пенсійне страхування у сумі 4981,50 грн., позивачем отримано необґрунтовану відмову поверненні коштів. Позивач вважає такі дії відповідача порушують її право на повернення помилково сплаченого пенсійного збору. Просить задовольнити позовні вимоги, а також відшкодувати йому суму сплаченого судового збору та витрати на професійну правову допомогу.
Ухвалою суду від 19.10.2020 вказану позовну заяву залишено без руху та надано позивачу десятиденний строк для усунення недоліків позовної заяви.
09.11.2020 до суду від позивача надійшли документи на виконання вимог ухвали суду про залишення позовної заяви без руху.
Ухвалою суду від 13.11.2020 відкрито спрощене позовне провадження в адміністративній справі №280/7293/20.
Відповідач позовні вимоги не визнав, 30.11.2020 надав до суду відзив на позовну заяву (вх.№58021), в якому зазначено, що при придбанні нерухомого майна у власність на підставі договорів купівлі-продажу всі покупці мають сплачувати збір на обов'язкове державне пенсійне страхування, окрім громадян, які перебувають у черзі на отримання житла або придбавають житло вперше. Позивач на підтвердження факту придбання житла вперше, не надав жодного належного доказу, який би підтверджував це. Також, зазначає, що Головне управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області має доступ до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Державного реєстру прав власності на нерухоме майно, проте зазначені реєстри не містять вичерпний перелік власників нерухомого майна, відповідно витяги з цих реєстрів не доводять факту придбання покупцем житла вперше. Також вважає заявлену до відшкодування суму витрат на професійну правову допомогу документально не підтвердженою та не співмірною з важкістю справи, а тому у цій частині слід відмовити. З урахуванням вищенаведеного, просить відмовити у задоволенні позовних вимог у повному обсязі.
Від третьої особи-1 до суду надійшли пояснення на позовну заяву (вх.№57874 від 30.11.2020), в яких зазначено, що пунктом 10 Порядку повернення коштів, помилково або надміру зарахованих до державного та місцевих бюджетів, затвердженим наказом Міністерства фінансів України від 03.09.2013 № 787, зареєстрований в Міністерстві юстиції України 25.09.2013 за № 1650/24182, передбачено, що заява та подання подаються платником, а не органом, що контролює справляння надходжень бюджету, до відповідного головного управління Державної казначейської служби України за місцем зарахування платежу. Оскільки заява та подання про повернення коштів повинні подаватись саме ОСОБА_1 до Головного управління Державної казначейської служби України у Запорізькій області, то позовна вимога щодо зобов'язання Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області направлення подання до управління Державної казначейської служби України у м. Запоріжжі Запорізької області є безпідставною, необґрунтованою та такою, що суперечить нормам чинного законодавства. Просить у задоволенні позовних вимог відмовити.
Від третьої особи-2 жодні пояснення до суду не надходили.
Розглянувши матеріали справи, суд встановив наступне.
13.02.2020 між ОСОБА_2 (Продавець) та ОСОБА_1 (Покупець) укладено договір купівлі-продажу частки житлового будинку, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 .
Договір купівлі-продажу від 13.02.2020 посвідчений приватним нотаріусом Запорізького міського нотаріального округу Запорізької області Вовк І.І. та зареєстрований в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно за № 890.
Відповідно до пункту 3 Договору ціна частки житлового будинку встановлена в розмірі 498150,00 грн.
Так, позивачем під час укладання договору сплачено 4981,50 грн. збору на обов'язкове державне пенсійне страхування з операцій купівлі-продажу нерухомого майна (1% її вартості), що підтверджується квитанцією від 13.02.2020 № 0020789.
У липні 2020 року позивач звернувся до відповідача із заявою про повернення збору з операції купівлі-продажу нерухомого майна.
Листом №0800-0503-8/34796 від 20.07.2020 позивачу надано відповідь, в якій зазначено, що на сьогодні в Україні право власності на нерухомість підтверджується записами в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, проте, зазначений реєстр не містить вичерпний перелік власників нерухомого майна, відповідно витяги з нього не доводять факту придбання покупцем нерухомого майна вперше. Таким чином, підстави для повернення збору відсутні.
Вказане зумовило звернення позивача до суду з даним адміністративним позовом.
Надаючи правову оцінку вказаним обставинам, суд виходить з наступного.
Порядок справляння та використання збору на обов'язкове державне пенсійне страхування визначає Закон України «Про збір на обов'язкове державне пенсійне страхування» від 26.06.1997 № 400/97-ВР (далі - Закон № 400/97-ВР).
Відповідно до пункту 9 статті 1 даного Закону, платниками збору на обов'язкове пенсійне страхування є підприємства, установи та організації незалежно від форм власності та фізичні особи, які придбавають нерухоме майно, за винятком державних підприємств, установ і організацій, що придбавають нерухоме майно за рахунок бюджетних коштів, установ та організацій іноземних держав, що користуються імунітетами і привілеями згідно із законами та міжнародними договорами України, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, а також громадян, які придбавають житло і перебувають у черзі на одержання житла або придбавають житло вперше. Нерухомим майном визнається жилий будинок або його частина, квартира, садовий будинок, дача, гараж, інша постійно розташована будівля, а також інший об'єкт, що підпадає під визначення групи 3 основних засобів та інших необоротних активів згідно з Податковим кодексом України.
Пунктом 8 частини першої статті 2 цього ж Закону передбачено, що об'єктом оподаткування є для платників збору, визначених пунктом 9 статті 1 цього Закону, - вартість нерухомого майна, зазначена в договорі купівлі-продажу такого майна.
Питання сплати збору на обов'язкове державне пенсійне страхування з окремих видів господарських операцій згідно із Законом № 400/97-ВР врегульовані у Порядку сплати збору на обов'язкове державне пенсійне страхування з окремих видів господарських операцій, затвердженому постановою Кабінету Міністрів України від 03.11.1998 № 1740 (далі - Порядок № 1740).
Згідно з пунктом 15-1 Порядку № 1740, збір на обов'язкове державне пенсійне страхування з операцій купівлі-продажу нерухомого майна сплачується підприємствами, установами, організаціями незалежно від форм власності та фізичними особами, які придбавають нерухоме майно, у розмірі 1 відсотка від вартості нерухомого майна, зазначеної в договорі купівлі-продажу такого майна, за винятком державних підприємств, установ і організацій, що придбавають нерухоме майно за рахунок бюджетних коштів, установ та організацій іноземних держав, що користуються імунітетами і привілеями згідно із законами та міжнародними договорами України, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, а також громадян, які придбавають житло і перебувають у черзі на одержання житла або придбавають житло вперше.
Пункт 15-3 Порядку № 1740 передбачає, що нотаріальне посвідчення або реєстрація на біржі договорів купівлі-продажу нерухомого майна здійснюється за наявності документального підтвердження сплати збору на обов'язкове державне пенсійне страхування з операцій купівлі-продажу нерухомого майна.
Проаналізувавши вказані норми Закону № 400/97-ВР та Порядку № 1740, суд дійшов висновку, що громадяни, які придбавають нерухоме майно, зокрема частку житлового будинку, вперше не є платниками збору на обов'язкове державне пенсійне страхування, тобто звільнені від його сплати в розмірі 1% від вартості нерухомого майна (житлового будинку), зазначеної в договорі купівлі-продажу такого майна.
Процедура повернення коштів, помилково або надміру зарахованих до державного та місцевих бюджетів, а саме: податків, зборів, платежів та інших доходів бюджету, коштів від повернення до бюджетів бюджетних позичок, фінансової допомоги, наданої на поворотній основі, та кредитів, у тому числі залучених державою (місцевими бюджетами) або під державні (місцеві) гарантії передбачено Порядком повернення коштів, помилково або надміру зарахованих до державного та місцевих бюджетів, затвердженим наказом Міністерства фінансів України від 03.09.2013 №787 (далі - Порядок №787).
Пунктом 5 Порядку №787 передбачено, що повернення помилково або надміру зарахованих до бюджету податків, зборів, пені, платежів та інших доходів бюджетів здійснюється за поданням органів, що контролюють справляння надходжень бюджету, а при поверненні судового збору (крім помилково зарахованого) - за ухвалою суду, яка набрала законної сили. Подання на повернення помилково або надміру зарахованих до бюджету зборів, платежів та інших доходів бюджетів (крім зборів та платежів, контроль за справлянням яких покладено на органи Державної фіскальної служби України) подається до відповідного органу Казначейства за формою згідно з додатком 1 до цього Порядку. Подання за формою згідно з додатком 1 до цього Порядку подається платником до органу Казначейства разом з його заявою про повернення коштів з бюджету та оригіналом або копією документа на переказ, або паперовою копією електронного розрахункового документа, які підтверджують перерахування коштів до бюджету.
Відповідно до підпункту 2 пункту 4 Положення про Державну казначейську службу України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 15.04.2015 №215, Казначейство відповідно до покладених на нього завдань та в установленому законодавством порядку забезпечує казначейське обслуговування бюджетних коштів на основі ведення єдиного казначейського рахунка, відкритого у Національному банку, зокрема, здійснює повернення коштів, помилково або надміру зарахованих до бюджету, за поданням органів, що контролюють справляння надходжень бюджету.
Таким чином, оскільки повернення коштів, помилково або надміру зарахованих до бюджету, здійснюється за поданням органів, що контролюють справляння надходжень бюджету, а таким органом є Пенсійний фонд, то саме на відповідача покладено обов'язок щодо формування та надання до органів Державної казначейської служби подання про повернення коштів, помилково або надміру зарахованих до бюджету.
Крім того, суд вважає за необхідне звернути увагу на те, що в Україні відсутній механізм перевірки інформації про те, чи вперше особа придбала нерухомість.
Вказане питання було предметом звернення Пенсійного фонду України до Конституційного Суду України про надання тлумачення терміна «придбавають житло вперше», що міститься у пункті 9 частини першої статті 1 Закону № 400/97-ВР, визначивши коло осіб, яких необхідно вважати такими, що придбавають житло вперше.
Ухвалою Конституційного Суду України від 23.03.2000 №29-у/2000 відмовлено у відкритті конституційного провадження у справі через відсутність у Пенсійного фонду України права на конституційне подання та непідвідомчість Конституційному Суду України питання, порушеного у поданні.
За відсутності відповідного правового механізму перевірки інформації про факт придбання нерухомості вперше саме держава в особі Пенсійного фонду України як уповноваженого суб'єкта владних повноважень зобов'язана доводити той факт, що у кожному конкретному випадку особа, що зобов'язана сплачувати збір на обов'язкове державне пенсійне страхування, придбала житло не вперше. Держава, запроваджуючи певний механізм правового регулювання відносин, зобов'язана забезпечити його реалізацію. В протилежному випадку всі негативні наслідки відсутності належного правового регулювання покладаються саме на державу.
Відсутність в Україні єдиної системи реєстрації прав на нерухоме майно та позбавлення можливості Пенсійного фонду України та його територіальних відділень встановити придбання квартир конкретною особою вперше не може ставитись в провину особі, оскільки невизначення порядку виконання законодавчо закріплених норм не може призводити до порушення чи обмеження прав громадян, які наділені такими правами.
Відповідно до статті 6 КАС України, суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого, зокрема, людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.
При цьому, суд враховує правову позицію Європейського суду з прав людини, викладену в рішеннях у справах «Лелас проти Хорватії» (Lelas v. Croatia), «Пінкова та Пінк проти Чеської Республіки» (PincovdandPine v. The Czech Republic), «Ґаші проти Хорватії» (Gashiv. Croatia), «Трго проти Хорватії» (Trgo v. Croatia) щодо застосування принципу «належного урядування», згідно якого державні органи, які не впроваджують або не дотримуються своїх власних процедур, не повинні мати можливість отримувати вигоду від своїх протиправних дій або уникати виконання своїх обов'язків. Ризик будь-якої помилки державного органу повинен покладатися на саму державу, а помилки не можуть виправлятися за рахунок осіб, яких вони стосуються.
Оскільки саме держава не виконала свій обов'язок запровадити внутрішню процедуру встановлення факту придбання нерухомого майна вперше, що сприяло б юридичній визначеності у цивільних правовідносинах, які зачіпають майнові інтереси особи, то негативні наслідки вказаної бездіяльності мають покладатися саме на державу.
Таким чином, посилання відповідача на неможливість перевірки інформації щодо придбання квартири конкретною особою вперше, як на підставу для відмови позивачу в поверненні помилково сплаченого збору на обов'язкове державне пенсійне страхування з операції купівлі-продажу нерухомого майна є необґрунтованими.
Аналогічний правовий висновок міститься, зокрема, у постановах Верховного Суду від 30.01.2018 (справа № 819/1498/17) та від 31.01.2018 (справа №819/1667/17), від 28.11.2018 (справа № 813/1126/17), від 01.11.2018 (справа № 819/1353/17), від 31.10.2018 (справа № 819/595/17), від 03.07.2018 (справа № 819/33/17), від 20.03.3018 (справа № 819/1249/17), від 19.06.2018 ( справа № 819/1554/16), від 14.05.2019 (справа №813/1514/17).
Відповідно до частини п'ятої статті 242 КАС України, при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Згідно з частинами першою та другою статті 9 КАС України, розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості. Суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог.
Відповідно до частин першої, другої статті 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У таких справах суб'єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.
В даній справі відповідач по справі, як суб'єкт владних повноважень, не виконав покладений на нього обов'язок щодо доказування правомірності вчинення дій. Будь-яких належних та допустимих доказів, які б спростовували твердження позивача про придбання ним житла вперше та свідчили б про відсутність у нього права на звільнення від сплати збору, відповідачем не надано.
Враховуючи вищевикладене суд дійшов висновку про наявність підстав для задоволення позовних вимог ОСОБА_1 .
Відповідно до частини першої статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи (частина перша статті 132 КАС України).
Згідно пункту 1 частини третьої статті 132 КАС України, до витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати, зокрема, на професійну правничу допомогу.
Позивач просить суд стягнути з Державного бюджету України судові витрати, а саме витрати на правову допомогу у розмірі 3000,00 грн.
Частиною третьою статті 134 КАС України визначено, що для цілей розподілу судових витрат:
1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;
2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги (частина четверта статті 134 КАС України).
Судом досліджено договір про надання правової допомоги №262 від 05.10.2020, укладеним між адвокатом Марцих Я.О. (виконавцем) та ОСОБА_1 (замовником).
На виконання умов договору, виконавцем складено акт прийому-передачі виконаних робіт договору №262 від 05.10.2020, у відповідності до якого виконавець надав, а замовник прийняв юридичні послуги у формі:
1. Консультація з питання повернення суми сплаченого збору на обов'язкове державне соціальне страхування з операції купівлі-продажу нерухомого майна (кількість годин - 30 хв., вартість - 350,00 грн., оплачено згідно квитанції від 05.10.2020);
2. Складання адміністративного позову про стягнення безпідставно сплаченого збору на обов'язкове державне соціальне страхування з операції купівлі-продажу нерухомого майна (кількість годин - 4 години, вартість - 2650,00 грн., оплачено згідно квитанції від 07.10.2020).
Загальний розмір витрат становив 3000 грн.
На підтвердження понесення витрат на правову допомогу суду надано квитанції №№1, 2 про сплату послуг за договором №262 від 05.10.2020.
Зважаючи на наявність всіх необхідних доказів понесення позивачем витрат на правову допомогу, суд, враховуючи приписи статті 134 КАС України, вважає за можливе стягнути з відповідача на користь позивача судові витрати на професійну правничу допомогу.
Суд зазначає, що оскільки відповідачем у справі №280/7293/20 є Головне управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області, то всі судові витрати, відповідно до положень статті 139 КАС України, повинні бути присуджені за рахунок бюджетних асигнувань зазначеного державного органу, а не з Державного бюджету України, як того просить позивач.
Також позивачем сплачено судовий збір у розмірі 840,80 грн., що підтверджується квитанцією №28815902 від 06.10.2020, який належить стягнути на його користь за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.
Керуючись статтями 2, 5, 9, 72, 77, 139, 241, 243-246, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -
Позовні вимоги ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_1 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області (69057, м.Запоріжжя, пр. Соборний, буд. 158-Б; код ЄДРПОУ 20490012), треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача: Головне управління Державної казначейської служби у Запорізькій області (69107, м. Запоріжжя, пр. Соборний, буд. 168; код ЄДРПОУ 37931997), Управління Державної казначейської служби України у м. Запоріжжя Запорізької області (69107, м.Запоріжжя, пр. Соборний, буд. 168; код ЄДРПОУ 38025409) про зобов'язання вчинити певні дії, - задовольнити.
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області сформувати та надати ОСОБА_1 подання про повернення збору на обов'язкове державне пенсійне страхування з операції купівлі-продажу нерухомого майна, передбачене пунктом 5 Порядку повернення коштів, помилково або надміру зарахованих до державного та місцевих бюджетів, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 03.09.2013 №787, про повернення ОСОБА_1 збору на обов'язкове державне пенсійне страхування з операції купівлі-продажу нерухомого майна за договором купівлі-продажу частки житлового будинку від 13.02.2020 у розмірі 4981,50 грн., сплаченого згідно з квитанцією від 13.02.2020 № 0020789.
Стягнути на користь ОСОБА_1 за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області судові витрати у вигляді судового збору у сумі 840,80 грн. та понесені судові витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 3000,00 грн.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення суду може бути оскаржено в апеляційному порядку до Третього апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його (її) проголошення, а якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Рішення складено у повному обсязі та підписано 09.02.2021.
Суддя М.С. Лазаренко