вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua
"02" лютого 2021 р. Справа№ 910/18981/19
Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Шаптали Є.Ю.
суддів: Куксова В.В.
Іоннікової І.А.
при секретарі Токаревій А.Г.
за участю представників сторін: згідно протоколу судового засідання від 02.02.2021.
розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "Галактика-Тест"
на рішення Господарського суду міста Києва від 11.06.2020 (повний текст рішення складено 19.06.2020) у справі №910/18981/19 (суддя Чинчин О. В.)
за позовом Акціонерного товариства "Українська залізниця" в особі філії "Центр діагностики залізничної інфраструктури" Акціонерного товариства "Українська залізниця"
до Товариства з обмеженою відповідальністю "Галактика-Тест"
про стягнення 710 330,20 грн.
Акціонерне товариство "Українська залізниця" в особі філії "Центр діагностики залізничної інфраструктури" Акціонерного товариства "Українська залізниця" звернулась до Господарського суду міста Києва з вимогами до Товариства з обмеженою відповідальністю "Галактика-Тест" про стягнення пені у розмірі 710330,20 грн.
Вказані позовні вимоги мотивовані простроченням виконання відповідачем робіт за Договором №ЦДЗІ-18/27 від 12.10.2018.
Рішенням Господарського суду міста Києва від 11.06.2020 у справі №910/18981/19 позов Акціонерного товариства "Українська залізниця" в особі філії "Центр діагностики залізничної інфраструктури" Акціонерного товариства "Українська залізниця" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Галактика-Тест" про стягнення 710 330,20 грн. - задоволено частково.
Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "Галактика-Тест" на користь Акціонерного товариства "Українська залізниця" в особі філії "Центр діагностики залізничної інфраструктури" Акціонерного товариства "Українська залізниця" пеню у розмірі 211 179 (двісті одинадцять тисяч сто сімдесят дев'ять) грн.. 25 коп. та судовий збір у розмірі 3167 (три тисячі сто шістдесят сім) грн.. 69 грн. В іншій частині позову - відмовлено.
Не погоджуючись з прийнятим рішенням суду першої інстанції, Товариство з обмеженою відповідальністю "Галактика-Тест" подало до Північного апеляційного господарського суду апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 11.06.2020 у справі №910/18981/19 повністю та ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог в повному обсязі.
Також у апеляційній скарзі викладено клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження, яке мотивоване тим, що текст оскаржуваного рішення суду скаржник отримав 23.06.2020.
Узагальнені доводи апеляційної скарги зводяться до того, що місцевим господарським судом неповно з'ясовано обставини, що мають значення для справи, недоведеність обставин, що мають значення для справи, які місцевий господарський суд визнав встановленими, невідповідність висновків, викладених у рішенні суду, обставинам справи, порушено або неправильно застосовано норми матеріального чи процесуального права, у зв'язку з чим апеляційна скарга має бути задоволена.
Також скаржник зазначає, що прострочка виконання робіт за договором сталася не з його вини, у зв'язку з чим позовні вимоги задоволенню не підлягають.
03.08.2020 матеріали справи, разом з апеляційною скаргою, надійшли до Північного апеляційного господарського суду та відповідно до Витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями передані на розгляд колегії суддів у наступному складі: головуючий суддя - Шаптала Є. Ю., судді: Разіна Т. І., Яковлєв М. Л.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 05.08.2020 апеляційну Товариства з обмеженою відповідальністю "Галактика-Тест" на рішення Господарського суду міста Києва від 11.06.2020 у справі №910/18981/19 - залишено без руху для надання скаржнику часу для усунення недоліків, а саме: подати до Північного апеляційного господарського суду докази надсилання апеляційної скарги іншим учасникам справи.
17.08.2020 через відділ управління автоматизованого документообігу та моніторингу виконання документів (канцелярію) Північного апеляційного господарського суду від скаржника надійшло клопотання вих. № 17/08 від 17.08.2020 про усунення недоліків апеляційної скарги.
Розпорядженням керівника апарату Північного апеляційного господарського суду №09.1-08/2691/20 від 25.08.2020, у зв'язку з перебуванням судді Разіної Т. І. у відпустці, призначено повторний автоматизований розподіл справи.
Відповідно до витягу з протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями Північного апеляційного господарського суду від 25.08.2020 матеріали справи, разом з апеляційною скаргою передано на розгляд колегії суддів у складі: головуючий суддя - Шаптала Є. Ю., судді: Яковлєв М. Л., Чорногуз М. Г.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 25.08.2020 апеляційну Товариства з обмеженою відповідальністю "Галактика-Тест" на рішення Господарського суду міста Києва від 11.06.2020 у справі №910/18981/19 прийнято до провадження визначеним складом суду та продовжено скаржнику строк на усунення недоліків, а саме: подання доказів надсилання апеляційної скарги іншим учасникам справи.
Через канцелярію Північного апеляційного господарського суду 08.09.2020 року від скаржника надійшла заява про усунення недоліків.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 14.09.2020 клопотання про поновлення пропущеного процесуального строку для подання апеляційної скарги на рішення Господарського суду міста Києва від 11.06.2020 у справі №910/18981/19 задоволено та поновлено скаржнику пропущений процесуальний строк, відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "Галактика-Тест" на рішення Господарського суду міста Києва від 11.06.2020 у справі №910/18981/19, призначено до розгляду на 10.11.2020 та зупинено дію рішення Господарського суду міста Києва від 11.06.2020 у справі №910/18981/19 до винесення Північним апеляційним господарським судом акту за результатами розгляду апеляційної скарги на підставі п. 5 ст.262 ГПК України.
30.09.2020 через відділ документального забезпечення Північного апеляційного господарського суду від позивача надійшов відзив на апеляційну скаргу у відповідності до якого, останній просить суд відмовити в задоволенні апеляційної скарги, а оскаржуване рішення просить залишити без змін.
Розпорядженням керівника апарату Північного апеляційного господарського суду № 09.1-08/4427/20 від 10.11.2020, у зв'язку з перебуванням судді Чорногуза М. Г. на лікарняному, призначено повторний автоматизований розподіл справи.
Відповідно до витягу з протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями Північного апеляційного господарського суду від 10.11.2020 матеріали справи, разом з апеляційною скаргою передано на розгляд колегії суддів у складі: головуючий суддя - Шаптала Є. Ю., судді: Іоннікова І. А., Яковлєв М. Л.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 10.11.2020 апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Галактика-Тест" на рішення Господарського суду міста Києва від 11.06.2020 у справі №910/18981/19 прийнято до свого провадження колегією суддів у складі: головуючий суддя - Шаптала Є. Ю., судді: Іоннікова І. А., Яковлєв М. Л. та призначено до розгляду на 16.12.2020.
Розпорядженням керівника апарату Північного апеляційного господарського суду № 09.1-08/5342/20 від 16.12.2020, у зв'язку з перебуванням судді Яковлєва М. Л. у відпустці, призначено повторний автоматизований розподіл справи.
Відповідно до витягу з протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями Північного апеляційного господарського суду від 16.12.2020 матеріали справи, разом з апеляційною скаргою передано на розгляд колегії суддів у складі: головуючий суддя - Шаптала Є. Ю., судді: Іоннікова І. А., Куксов В. В.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 16.12.2020 апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Галактика-Тест" на рішення Господарського суду міста Києва від 11.06.2020 у справі №910/18981/19 прийнято до свого провадження колегією суддів у складі: головуючий суддя - Шаптала Є. Ю., судді: Іоннікова І. А., Куксов В. В. та призначено до розгляду на 02.02.2021.
В судовому засіданні 02.02.2021 представник скаржника підтримав доводи викладені в апеляційній скарзі та просив задовольнити її, а оскаржуване рішення просив скасувати.
В судовому засіданні 02.02.2021 представник позивача заперечив проти доводів викладених в апеляційній скарзі з урахуванням відзиву на апеляційну скаргу поданого під час апеляційного провадження та просив відмовити в її задоволенні, а оскаржуване рішення просив залишити без змін.
Згідно з частиною першою статті 270 Господарського процесуального кодексу України у суді апеляційної інстанції справи переглядаються за правилами розгляду справ у порядку спрощеного позовного провадження з урахуванням особливостей, передбачених у цій Главі.
У відповідності до вимог ч.ч. 1, 2, 5 ст. 269 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. В суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.
Колегія суддів, беручи до уваги межі перегляду справи у апеляційній інстанції, обговоривши доводи апеляційної скарги, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права при прийнятті оскаржуваного рішення, дійшла до висновку про те, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Як встановлено судом першої інстанції та вбачається з матеріалів справи, 12.10.2018 між Акціонерним товариством "Українська залізниця" (надалі - замовник) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Галактика-Тест" (надалі - виконавець) укладено Договір №ЦДЗІ-18/27, відповідно до умов якого виконавець зобов'язується надати послуги з капітального ремонту дефектоскопного обладнання вагонів-дефектоскопів ВД-1МТ5К код ДК 021:2015 50220000-3 "Послуги з ремонту, технічного обслуговування залізничного транспорту і пов'язаного обладнання та супутні послуги (вагон-дефектоскоп №045)" на умовах цього договору та згідно з Специфікацією (Додаток №1) (а.с. 8-13).
Згідно з п. 1.2 Договору №ЦДЗІ-18/27 від 12.10.2018 замовник бере на себе зобов'язання прийняти та оплатити надані послуги на умовах цього договору та відповідно до Специфікації (Додаток №1).
Відповідно до п. 3.1 Договору №ЦДЗІ-18/27 від 12.10.2018 вартість послуг згідно з Специфікацією (Додаток №1) та Калькуляції (Додаток №2) складає 19199162,17 грн.
Специфікацією до договору (Додаток №1) сторони погодили найменування робіт - капітальний ремонт дефектоскопного обладнання вагону-дефектоскопу ВД-1МТ5К (вагон-дефектоскоп №045) та їх вартість - 19199162,17 грн. (а.с. 14).
Калькуляцією до договору (Додаток №2) сторонами погоджено вартість робіт, що виконуються за Договором №ЦДЗІ-18/27 від 12.10.2018, у сумі 19199162,17 грн. (а.с. 15).
Згідно з п. 4.6 Договору №ЦДЗІ-18/27 від 12.10.2018 днем завершення надання послуг вважається день підписання обома сторонами акту здачі-приймання наданих послуг.
Відповідно до п. 5.1 Договору №ЦДЗІ-18/27 від 12.10.2018 виконавець зобов'язаний надати послуги протягом 30-ти робочих днів з дня надання замовником письмової рознарядки, але не пізніше 31.12.2018.
По завершенню надання послуг виконавець надає замовнику акт здачі-приймання наданих послуг, дефектну відомість та документи на обладнання та матеріали, що були використані при ремонті (сертифікати якості, паспорти, документи, що підтверджують походження, рік виготовлення, розмитнення, тощо) (п. 5.4 Договору №ЦДЗІ-18/27 від 12.10.2018).
У відповідності до п. 11.1 Договору №ЦДЗІ-18/27 від 12.10.2018 строк дії цього договору встановлюється сторонами з моменту його підписання до 31.12.2018, а в частині розрахунків по договору - до повного виконання.
Позивач, звертаючись з даним позовом до суду, вказує на те, що відповідачем було прострочено виконання робіт за Договором №ЦДЗІ-18/27 від 12.10.2018, у зв'язку з чим відповідач зобов'язаний сплатити пеню, нараховану за період прострочення виконання робіт з 01.01.2019 по 06.02.2019, у розмірі 710 330,20 грн.
Заперечуючи проти задоволення позову та в апеляційній скарзі, відповідач зазначає, що строк виконання ним робіт становить 30 робочих днів з дня надання позивачем письмової рознарядки, у зв'язку з чим твердження позивача стосовно того, що відповідач повинен був виконати роботи у строк до 31.12.2018. При цьому, заявка була подана позивачем лише 11.12.2018.
Разом з тим, відповідач зазначив про виникнення істотних змін обставин, що унеможливили виконання зобов'язань відповідачем у визначений строк, у зв'язку з чим відповідач звертався до позивача з листами про внесення зміни до умов договору в частині збільшення строку надання послуг та продовження строку дії договору до 01.02.2019.
Беручи до уваги вищевикладене, місцевий господарський суд дійшов до наступних висновків.
Відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків є, зокрема, договори та інші правочини.
Згідно з ч. 1 ст. 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Суд першої інстанції дійшов вірного висновку про те, що укладений між позивачем та відповідачем договорі, за своєю правовою природою є договором підряду.
Як встановлено ч. 1 ст. 837 Цивільного кодексу України, що за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов'язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконану роботу.
Відповідно до ч. 2 ст. 837 Цивільного кодексу України договір підряду може укладатися на виготовлення, обробку, переробку, ремонт речі або на виконання іншої роботи з переданням її результату замовникові.
У відповідності до ч. 1 ст. 846 Цивільного кодексу України строки виконання роботи або її окремих етапів встановлюються у договорі підряду.
З п. 5.1 Договору №ЦДЗІ-18/27 від 12.10.2018 вбачається, що виконавець зобов'язаний надати послуги протягом 30-ти робочих днів з дня надання замовником письмової рознарядки, але не пізніше 31.12.2018.
Матеріали справи містять долучену відповідачем копію заявки вих №ЦДЗІ-10/3511 від 11.12.2018, в якій позивач просить відповідача прийняти в ремонт вагон-дефектоскоп ВД-1МТ5К №045 (19915214), послуги з капітального ремонту надавати на базі Козятинської дистанції колії за адресою: Україна, м. Козятин, вул. Винниченка, буд. 64 (а.с. 58).
Скаржник зазначає, що вказану заявку (письмову рознарядку) він отримав 11.12.2018.
З Акту №7/18-ПЗ на здавання в капітальний ремонт вагона-дефектоскопа ВД-1МТ5К №405 від 19.12.2018, складеного представниками позивач і відповідача вбачається, що вказаний вагон було прийнято у капітальний ремонт 19.12.2018 на виконання умов Договору №ЦДЗІ-18/27 від 12.10.2018. (а.с. 107).
Місцевий господарський суд, щодо строку виконання відповідачем зобов'язання з ремонту вказаного вагону (відповідно до умов Договору №ЦДЗІ-18/27 від 12.10.2018), зазначив наступне.
Як вказує позивач, відповідач повинен був здійснити ремонт вагону в будь-кому випадку не пізніше 31.12.2018, навіть не зважаючи на ті обставини, що строк виконання ремонту становить 30 робочих днів з дня подання заявки, а заявка подана позивачем 11.12.2018.
Щодо вказаних доводів позивача місцевий господарський суд дійшов до наступних висновків, з якими погоджується суд апеляційної інстанції.
Частиною 1 статті 637 Цивільного кодексу України тлумачення умов договору здійснюється відповідно до статті 213 Цивільного кодексу України. У частинах 3-4 статті 213 Цивільного кодексу України визначаються загальні способи, що застосовуватимуться при тлумаченні, які втілюються в трьох рівнях тлумачення.
Перший рівень тлумачення здійснюється за допомогою однакових для всього змісту правочину значень слів і понять, а також загальноприйнятих у відповідній сфері відносин значення термінів.
Другим рівнем тлумачення (у разі, якщо за першого підходу не вдалося витлумачити зміст правочину) є порівняння різних частин правочину як між собою, так і зі змістом правочину в цілому, а також з намірами сторін, які вони виражали при вчиненні правочину, а також з чого вони виходили при його виконанні.
Третім рівнем тлумачення (при безрезультативності перших двох) є врахування:
(а) мети правочину,
(б) змісту попередніх переговорів,
(в) усталеної практики відносин між сторонами (якщо сторони перебували раніш в правовідносинах між собою),
(г) звичаїв ділового обороту;
(ґ) подальшої поведінки сторін;
(д) тексту типового договору;
(е) інших обставин, що мають істотне значення.
Отже, тлумаченню підлягає зміст правочину або його частина за правилами, встановленими статтею 213 Цивільного кодексу України.
Одним з принципів тлумачення правочинів є Contra proferentem (лат. verba chartarum fortius accipiuntur contra proferentem) - слова договору повинні тлумачитися проти того, хто їх написав. Особа, яка включила ту або іншу умову в договір, повинна нести ризик, пов'язаний з неясністю такої умови.
Вказане правило застосовується не тільки в тому випадку, коли сторона самостійно розробила відповідну умову, але й тоді, коли сторона скористалася стандартною умовою, що була розроблена третьою особою.
Згідно з п. 6 ч. 1 ст. 3 Цивільного кодексу України загальними засадами цивільного законодавства є справедливість, добросовісність та розумність.
Відповідно до ч. 3 ст. 13 Цивільного кодексу України не допускаються дії особи, що вчиняються з наміром завдати шкоди іншій особі, а також зловживання правом в інших формах.
Місцевим судом вірно зазначено, що умова п. 5.1 Договору №ЦДЗІ-18/27 від 12.10.2018 про виконання відповідачем робіт не пізніше 31.12.2018 не може бути такою, що позбавляє відповідача права на виконання робіт з ремонту вагону саме протягом 30-ти робочих днів з дня отримання рознарядки, враховуючи, що таку рознарядку позивачем було подано, а відповідачем отримано 11.12.2018, тобто за 20 календарних днів до 31.12.2018.
Разом з тим, умовами Договору №ЦДЗІ-18/27 від 12.10.2018 не встановлено строку подання позивачем такої рознарядки, що надає позивачу можливості зловживати правом на її подання у будь-яку дату (наприклад, така рознарядка могла бути подана 29.12.2018).
При цьому, місцевим господарським судом враховані пояснення відповідача, що для виконання такого виду капітального ремонту вагону необхідно 30-40 робочих днів, що підтверджується затвердженою АТ "Укрзалізниця" нормативною документацією, а саме положенням про організацію роботи вагонів-дефектоскопів, у п. 10.4.3 якого зазначено, що термін виконання робіт при проведенні ремонту встановлюється договором; рекомендовані терміни виконання робіт: капітальний ремонт - 30-40 робочих днів.
Беручи до уваги викладене, суд першої інстанції дійшов до вірного висновку, що негативні наслідки подання позивачем рознарядки у строк менший ніж за 30 робочих днів до 31.12.2018, покладаються саме на замовника (позивача), у зв'язку з чим відповідач зобов'язаний був виконати роботи з ремонту вагону у строк до 25.01.2019 включно.
Згідно з п. 4.6 Договору №ЦДЗІ-18/27 від 12.10.2018 днем завершення надання послуг вважається день підписання обома сторонами акту здачі-приймання наданих послуг.
З матеріалів справи слідує, що 06.02.2019 між позивачем та відповідачем було складено Акт №03/19 ПЗЗ здачі-приймання наданих послуг за Договором №ЦДЗІ-18/27 від 12.10.2018 на суму 19198113,40 грн. (а.с. 16).
Отже, відповідачем було прострочено виконання робіт за Договором №ЦДЗІ-18/27 від 12.10.2018 на 11 днів (з 26.01.2019 по 05.02.2019 включно).
У відповідності до статті 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.
Відповідно до ст. 525 ЦК України, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Статтею 526 ЦК України передбачено, що зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Як передбачено ст. 629 Цивільного кодексу України, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Згідно з ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Відповідно до ч. 1 ст. 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема:
1) припинення зобов'язання внаслідок односторонньої відмови від зобов'язання, якщо це встановлено договором або законом, або розірвання договору;
2) зміна умов зобов'язання;
3) сплата неустойки;
4) відшкодування збитків та моральної шкоди.
У відповідності до ч. 1 ст. 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.
З позовної заяви вбачається, що позивачем заявлено до стягнення з відповідача пеню у розмірі 710 330,20 грн., нараховану за період з 01.01.2019 по 06.02.2019.
У відповідності до ч. 3 ст. 549 Цивільного кодексу України пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Згідно з ч. 4 ст. 231 Господарського кодексу України, у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).
Відповідно до п. 7.3 Договору №ЦДЗІ-18/27 від 12.10.2018 за порушення терміну надання послуг виконавець сплачує замовнику пеню у розмірі 0,1% від вартості ненаданих або невчасно наданих послуг за кожний день прострочення.
Суд першої інстанції перевіривши наданий позивачем розрахунок пені вірно вказав щодо його необгрунтованості, оскільки, як встановлено вище, прострочення виконання відповідачем зобов'язання з ремонту обладнання існувало у період з 26.01.2019 по 05.02.2019, тоді як позивач нараховує пеню за період з 01.01.2019 по 06.02.2019.
Суд апеляційної інстанції погоджується з розрахунком пені здійсненим судом першої інстанції та вважає, що обгрунтованим розміром пені, нарахованої за період з 26.01.2019 по 05.02.2019 є 211 179,25 грн.
Відповідач, в обґрунтування своїх заперечень у відзиві та апеляційній скарзі посилається на те, що у зв'язку із тривалими перервами в роботі транспорту, тимчасового ембарго на перевезення імпортного вантажу, а саме тимчасового обмеження в роботі вантажу терміналу Міжнародного аеропорту "Бориспіль", вантажний термінал для прийому вантажів з 23.12.2018 по 03.01.2019 був закритий, що підтверджується інформацією, яка міститься на офіційному сайті аеропорту "Бориспіль". Як вбачається з пояснень відповідача, компанія партнер з Китаю, повідомила відповідача, про те, що не може відправити дефектоскопно-слідкуючу систему ультразвукового та магнітного виявлення дефектів в рейках типу Р50, Р65, Р75 на заплановану дату 23.12.2018 згідно електронного реєстру. Таким чином, відповідач вважає про наявність істотних змін обставин, що унеможливили виконання зобов'язань, що знаходяться поза межами волі, можливостей та дій сторін та мають об'єктивний неминучий характер.
Місцевим господарським судом вірно встановлено, що листом вих. №872А/12 від 21.12.2018 відповідач повідомив позивача про те, що він не встигає виконати у повному обсязі свої зобов'язання, в тому числі, за Договором №ЦДЗІ-18/27 від 12.10.2018 в частині встановлення обладнання. Зокрема, відповідач повідомив, що він отримав листа від партнерів з Китаю про те, що вони не можуть відправити системи у зв'язку з тривалими перервами в роботі транспорту, тимчасовим ембарго на перевезення імпортного вантажу, а саме у зв'язку з тимчасовим обмеженням в роботі вантажного терміналу Міжнародного аеропорту "Бориспіль" з 23.12.2018 по 03.01.2019 (а.с. 51-52).
Відповідач, у листі вих. №878/12 від 27.12.2018 вказав на те, що виникли форс-мажорні обставини в частині встановлення обладнання, але решта частина робіт виконана відповідачем у повному обсязі. За таких обставин, відповідач пропонував позивачу частково закрити акти виконаних робіт 2018 роком (а.с. 54).
Відповідач, листом вих. №884/12 від 29.12.2018 просив позивача внести зміни до Договору №ЦДЗІ-18/27 від 12.10.2018 в частині строку його дії - до 01.02.2019, оскільки виникли об'єктивні обставини, які унеможливлюють виконання зобов'язання у повному обсязі у встановлений договором строк (а.с. 55).
Відповідач, у листі від 11.01.2019 вих. №892/01 просив позивача внести зміни до Договору №ЦДЗІ-18/27 від 12.10.2018 в частині збільшення строку надання послуг до 19.01.2019 та продовження строку дії договору до 31.01.2019; звільнити відповідача від нарахування пені на підставі п. 7.3 договору.
До матеріалів справи відповідачем долучено копію Висновку Торгово-промислової палати України від 10.01.2019 №33/05-19 про істотні зміни обставин за Договором №ЦДЗІ-18/27 від 12.10.2018 (а.с.59-62).
Як зазначено у вказаному висновку, що оскільки на території України немає потужностей для виготовлення дефектноскопно-слідкуючої системи ультразвукового та магнітного виявлення дефектів в рейках типу Р50, Р65, Р75, яка підлягає повній заміні при проведенні капітального ремонту, вона мала бути замовлена на території Китаю, як зазначено у листі ТОВ "Галактика-Тест" від 21.12.2018 №872А/12. Тому, з метою виконання умов Договору №ЦДЗІ-18/27 від 12.10.2018 між ТОВ "Галактика-Тест" та Southern cross technologies limited було укладено Договір 3/18 від 01.11.2018, умовами якого передбачалось постачання відповідачу дефектноскопно-слідкуючої системи ультразвукового та магнітного виявлення дефектів в рейках типу Р50, Р65, Р75.
Проте, листом від 23.12.2018 Southern cross technologies limited повідомило відповідача про те, що в Міжнародному аеропорту "Бориспіль" введено тимчасові обмеження на прибуття вантажів на вантажний термінал для вантажних та пасажирських повітряних суден з 23.12.2018 до 03.01.2019.
Разом з тим, товар був готовий до відправлення відповідачу 23.12.2018, але у зв'язку з введеними обмеженнями Southern cross technologies limited повідомило відповідача про перенесення дати відправлення вантажу на 07.01.2019.
Надані ТОВ "Галактика-Тест" документи свідчать про те, що ні замовник, ні виконавець, встановлюючи за Договором №ЦДЗІ-18/27 від 12.10.2018 строки надання послуг, не могли передбачити виникнення у підприємства-виробника обладнання обставин, які унеможливили виконання зобов'язання у встановлений договором строк, що в свою чергу призвело до порушення терміну виконання зобов'язання відповідачем.
Враховуючи викладене, Торгово-промислова палата України, проаналізувавши фактичні обставини, дійшла висновку щодо наявності істотних змін обставин, якими сторони керувались при укладенні Договору №ЦДЗІ-18/27 від 12.10.2018 (ст. 652 Цивільного кодексу України), що надає відповідачу право ініціювати внесення змін до Договору №ЦДЗІ-18/27 від 12.10.2018 в частині збільшення строків виконання зобов'язання.
Як зазначено в п. 8.1 Договору №ЦДЗІ-18/27 від 12.10.2018, що сторони звільняються від відповідальності за невиконання або неналежне виконання зобов'язань за цим договором у разі виникнення обставин непереборної сили, які не існували під час укладення договору та виникли поза волею сторін; аварія, катастрофа, повінь, пожежа, землетрус, стихійне лихо, епідемія, епізоотія, війна, прийняття нормативного акту, який унеможливлює виконання умов договору або інших, незалежних від сторін обставин, якщо вони виникнуть після вступу даного договору в силу.
Згідно з п. 8.2 Договору №ЦДЗІ-18/27 від 12.10.2018 сторона, що не може виконувати зобов'язання за цим договором внаслідок дії обставин непереборної сили, повинна не пізніше ніж протягом 5-ти днів з моменту їх виникнення повідомити про це іншу сторону у письмовій формі. У разі неповідомлення сторона не може посилатись на ці обставини як на підставу невиконання зобов'язання.
Відповідно до п. 8.3 Договору №ЦДЗІ-18/27 від 12.10.2018 доказом виникнення обставин непереборної сили та строку їх дії є відповідні документи - довідка, видана Торгово-промисловою палатою України.
У відповідності до п. 2 ч. 3 ст. 14 Закону України "Про торгово-промислові палати в Україні", Торгово-промислова палата України, зокрема, засвідчує форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили), а також торговельні та портові звичаї, прийняті в Україні, за зверненнями суб'єктів господарської діяльності та фізичних осіб.
Форс-мажорними обставинами (обставинами непереборної сили) є надзвичайні та невідворотні обставини, що об'єктивно унеможливлюють виконання зобов'язань, передбачених умовами договору (контракту, угоди тощо), обов'язків згідно із законодавчими та іншими нормативними актами, а саме: загроза війни, збройний конфлікт або серйозна погроза такого конфлікту, включаючи але не обмежуючись ворожими атаками, блокадами, військовим ембарго, дії іноземного ворога, загальна військова мобілізація, військові дії, оголошена та неоголошена війна, дії суспільного ворога, збурення, акти тероризму, диверсії, піратства, безлади, вторгнення, блокада, революція, заколот, повстання, масові заворушення, введення комендантської години, експропріація, примусове вилучення, захоплення підприємств, реквізиція, громадська демонстрація, блокада, страйк, аварія, протиправні дії третіх осіб, пожежа, вибух, тривалі перерви в роботі транспорту, регламентовані умовами відповідних рішень та актами державних органів влади, закриття морських проток, ембарго, заборона (обмеження) експорту/імпорту тощо, а також викликані винятковими погодними умовами і стихійним лихом, а саме: епідемія, сильний шторм, циклон, ураган, торнадо, буревій, повінь, нагромадження снігу, ожеледь, град, заморозки, замерзання моря, проток, портів, перевалів, землетрус, блискавка, пожежа, посуха, просідання і зсув ґрунту, інші стихійні лиха тощо (ч. 2 ст. 14-1 Закону України "Про торгово-промислові палати в Україні").
Як передбачено ч. 1 ст. 14-1 Закону України "Про торгово-промислові палати в Україні", що Торгово-промислова палата України та уповноважені нею регіональні торгово-промислові палати засвідчують форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) та видають сертифікат про такі обставини протягом семи днів з дня звернення суб'єкта господарської діяльності за собівартістю. Сертифікат про форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) для суб'єктів малого підприємництва видається безкоштовно.
Відповідно до ч. 2 ст. 218 Господарського кодексу України учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов'язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення. У разі якщо інше не передбачено законом або договором, суб'єкт господарювання за порушення господарського зобов'язання несе господарсько-правову відповідальність, якщо не доведе, що належне виконання зобов'язання виявилося неможливим внаслідок дії непереборної сили, тобто надзвичайних і невідворотних обставин за даних умов здійснення господарської діяльності. Не вважаються такими обставинами, зокрема, порушення зобов'язань контрагентами правопорушника, відсутність на ринку потрібних для виконання зобов'язання товарів, відсутність у боржника необхідних коштів.
Як встановлено приписами ч. 4 ст. 219 Господарського кодексу України, що сторони зобов'язання можуть передбачити певні обставини, які через надзвичайний характер цих обставин є підставою для звільнення їх від господарської відповідальності у випадку порушення зобов'язання через дані обставини, а також порядок засвідчення факту виникнення таких обставин.
Пунктом 3.2. Регламенту засвідчення Торгово-промисловою палатою України та регіональними торгово-промисловими палатами форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили) (надалі - Регламент ТПП України) визначено, що не вважаються форс-мажорними обставинами (обставинами непереборної сили) фінансова та економічна криза, дефолт, зростання офіційного та комерційного курсів іноземної валюти до національної валюти, недодержання/порушення своїх обов'язків контрагентом боржника, відсутність на ринку потрібних для виконання зобов'язання товарів, відсутність у боржника необхідних коштів тощо.
Крім того, місцевий господарський суд звернув увагу, що згідно п. 3.3. Регламенту ТПП України, сертифікат (в певних договорах, законодавчих і нормативних актах згадується також як висновок, довідка, підтвердження) про форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) (далі - сертифікат) - документ встановленої ТПП України форми, який засвідчує настання форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили), виданий ТПП України або регіональною торгово-промисловою палатою згідно з чинним законодавством, умовами договору (контракту, угоди тощо) та цим Регламентом.
За результатами розгляду документів ТПП України / регіональна ТПП видає сертифікат про форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) (п. 6.11. Регламенту ТПП України).
Місцевим господарським судом, досліджено Висновок Торгово-промислової палати України від 10.01.2019 № 33/05-19 щодо неможливість виконання зобов'язань за Договором №ЦДЗІ-18/27 від 12.10.2018, та зазначено, що у даному Висновку встановлюється наявність істотної зміни обставин, якими сторони керувалися при укладенні договору, що надає право відповідачу ініціювати внесення змін до умов договору в частині збільшення строку надання послуг та продовження строку дії договору.
Суд апеляційної інстанції погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що Висновок Торгово-промислової палати України від 10.01.2019 № 33/05-19 не є документом, який засвідчує настання форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили), тобто не є сертифікатом ТПП України у відповідності до Регламенту ТПП України та Закону України "Про торгово-промислові палати в Україні", а тому вірно зазначив, що відповідач не надав належних доказів на підтвердження факту відсутності його вини щодо порушення строків надання послуг.
Разом з тим, за твердженням відповідача, після укладення договору мала місце істотна зміна обставин, у зв'язку з чим, відповідач звернувся до позивача листом №884/12 від 29.12.2018, копія якого міститься в матеріалах справи, щодо зміни умов договору, а саме продовжити строк дії договору до 01.02.2019 у зв'язку з виникненням обставин, які унеможливлюють виконати зобов'язання в повному обсязі до 31.12.2018.
Згідно з п. 14.1 Договору №ЦДЗІ-18/27 від 12.10.2018 договору істотні умови договору про закупівлю не можуть змінюватись після його підписання до виконання зобов'язань сторонами в повному обсязі, крім випадків передбачених ч. 4 ст. 36 Закону України "Про публічні закупівлі".
Відповідно до ч. 4 ст. 36 Закону України "Про публічні закупівлі", умови договору про закупівлю не повинні відрізнятися від змісту тендерної пропозиції за результатами аукціону (у тому числі ціни за одиницю товару) переможця процедури закупівлі або ціни пропозиції учасника у разі застосування переговорної процедури. Істотні умови договору про закупівлю не можуть змінюватися після його підписання до виконання зобов'язань сторонами в повному обсязі, крім випадків:
1) зменшення обсягів закупівлі, зокрема з урахуванням фактичного обсягу видатків замовника;
2) зміни ціни за одиницю товару не більше ніж на 10 відсотків у разі коливання ціни такого товару на ринку, за умови, що зазначена зміна не призведе до збільшення суми, визначеної в договорі;
3) покращення якості предмета закупівлі за умови, що таке покращення не призведе до збільшення суми, визначеної в договорі;
4) продовження строку дії договору та виконання зобов'язань щодо передання товару, виконання робіт, надання послуг у разі виникнення документально підтверджених об'єктивних обставин, що спричинили таке продовження, у тому числі непереборної сили, затримки фінансування витрат замовника, за умови, що такі зміни не призведуть до збільшення суми, визначеної в договорі;
5) узгодженої зміни ціни в бік зменшення (без зміни кількості (обсягу) та якості товарів, робіт і послуг);
6) зміни ціни у зв'язку із зміною ставок податків і зборів пропорційно до змін таких ставок;
7) зміни встановленого згідно із законодавством органами державної статистики індексу споживчих цін, зміни курсу іноземної валюти, зміни біржових котирувань або показників Platts, регульованих цін (тарифів) і нормативів, які застосовуються в договорі про закупівлю, у разі встановлення в договорі про закупівлю порядку зміни ціни;
8) зміни умов у зв'язку із застосуванням положень частини п'ятої цієї статті.
Як визначено сторонами у п. 14.2 Договору №ЦДЗІ-18/27 від 12.10.2018, що умови цього договору можуть бути змінені та доповнені за взаємною згодою сторін шляхом підписання додаткових письмових угод, які є його невід'ємною частиною.
Разом з тим, як вбачається з відповіді на відзив, позивач не надав згоду на внесення змін до договору, оскільки жодних документально підтверджених обставин, що унеможливлювали виконання зобов'язань за договором до моменту закінчення строку надання послуг відповідач не надав.
Відповідно до ч. 1 ст. 652 Цивільного кодексу України, у разі істотної зміни обставин, якими сторони керувалися при укладенні договору, договір може бути змінений або розірваний за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або не випливає із суті зобов'язання.
Зміна обставин є істотною, якщо вони змінилися настільки, що, якби сторони могли це передбачити, вони не уклали б договір або уклали б його на інших умовах.
Місцевим судом встановлено, що згідно з умовами п. 5.12 Договору №ЦДЗІ-18/27 від 12.10.2018 надання послуг забезпечується виконавцем власними силами та матеріалами, устаткуванням і інструментами, тощо.
Судом першої інстанції звернуто увагу, що відповідач укладаючи спірний договір повинен належним чином планувати виконання своїх зобов'язань у погоджений сторонами строк, здійснювати свою господарську діяльність на власний ризик з врахування всіх обставин, в тому числі враховуючи специфіку своєї діяльності.
Враховуючи викладене, у відповідності до умов договору та чинного законодавства, сторони не дійшли спільної згоди щодо внесення змін до істотних умов договору, а також враховуючи, що наданий відповідачем висновок Торгово-промислової палати України від 10.01.2019 № 33/05-19 не є належним доказом щодо встановлення обставин непереборної сили, у зв'язку з якими відповідач не надав послуги у визначений договором строк, суд першої інстанції правомірно відхилив доводи відповідача щодо наявності істотних змін обставин, що унеможливили виконання зобов'язань відповідачем у встановлений строк.
Крім того, скаржник посилаючись на норми ст. 551 Цивільного кодексу України та ст. 233 Господарського кодексу України, вказав на те, що доказів, які б свідчили про наявність будь-яких збитків, спричинених неправомірними діями відповідача, або погіршення фінансового стану матеріали справи не містять. Всі зобов'язання за Договором №ЦДЗІ-18/27 від 12.10.2018 відповідачем виконані у повному обсязі; у діях відповідача відсутній прямий умисел щодо порушення зобов'язання за договором.
Разом з тим, як зазначає скаржник, оскільки позивач так і не сплатив йому грошові кошти за виконані роботи у сумі 9599056,70 грн., відповідач перебуває у скрутному фінансовому стані.
Щодо вказаних доводів відповідача, місцевий господарський суд дійшов до наступних висновків.
Виконання господарських зобов'язань забезпечується заходами захисту прав та відповідальності учасників господарських відносин, передбаченими Господарським кодексом України та іншими законами. За погодженням сторін можуть застосовуватися передбачені законом або такі, що йому не суперечать, види забезпечення виконання зобов'язань, які звичайно застосовуються у господарському (діловому) обігу. До відносин щодо забезпечення виконання зобов'язань учасників господарських відносин застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України (частина перша статті 199 Господарського кодексу України).
Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання (стаття 549 Цивільного кодексу України).
Відповідно до ч. 3 ст. 551 Цивільного кодексу України розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.
Аналогічні приписи наведено у статті 233 Господарського кодексу України, за змістом якої у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу. Якщо порушення зобов'язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.
Аналіз приписів статей 551 Цивільного кодексу України, 233 Господарського кодексу України дає підстави для висновку про те, що право суду зменшити заявлені до стягнення суми штрафних санкцій пов'язане з наявністю виняткових обставин, встановлення яких вимагає надання оцінки; господарський суд повинен надати оцінку поданим учасниками справи доказам та обставинам, якими учасники справи обґрунтовують наявність підстав для зменшення штрафних санкцій, так і заперечення інших учасників щодо такого зменшення. Вирішуючи питання про зменшення розміру пені, яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання, суд повинен з'ясувати наявність значного перевищення розміру неустойки порівняно з розміром збитків, а також об'єктивно оцінити, чи є цей випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеня виконання зобов'язань, причин неналежного виконання або невиконання зобов'язання, незначності прострочення у виконанні зобов'язання, невідповідності розміру пені наслідкам порушення, негайного добровільного усунення винною стороною порушення та його наслідків та ін. При цьому обов'язок доведення існування обставин, які можуть бути підставою для зменшення розміру заявленої до стягнення суми пені, покладається на особу, яка заявляє відповідне клопотання.
Зменшення розміру заявленої до стягнення неустойки є правом суду, а за відсутності у законі переліку таких виняткових обставин, господарський суд, оцінивши надані сторонами докази та обставини справи у їх сукупності, на власний розсуд вирішує питання про наявність або відсутність у кожному конкретному випадку обставин, за яких можливе зменшення неустойки.
Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 10.09.2019 у справі № 904/4685/18 та від 21.11.2019 у справі № 916/553/19.
Беручи до уваги вищевикладене, та те що судом перераховано розмір пені, який підлягає стягненню з відповідача за прострочення виконання робіт за Договором №ЦДЗІ-18/27 від 12.10.2018, і складає 211 179,25 грн., що втричі менше від розміру пені, заявленої до стягнення позивачем (710330,20 грн.), суд першої інстанції дійшов вірного висновку про відсутність, підстав для зменшення пені за прострочення виконання відповідачем ремонту вагона-дефектоскопа ВД-1МТ5К №405.
Враховуючи висновок суду, що обґрунтованим розміром пені, який підлягає стягненню з відповідача за прострочення виконання робіт за Договором №ЦДЗІ-18/27 від 12.10.2018, є 211179,25 грн, що втричі менше від розміру пені, заявленої до стягнення позивачем (710330,20 грн), беручи до уваги викладені відповідачем обставини, що унеможливили виконання ним зобов'язання у встановлений строк, суд не вбачає
Таким чином, беручи до уваги викладене, суд апеляційної інстанції погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що позовні вимоги позивача підлягають частковому задоволенню в розмірі 211 179,25 грн.
Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів (ч. 1 ст. 86 Господарського процесуального кодексу України).
Належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення (ст. 76 Господарського процесуального кодексу України).
Докази, не подані у встановлений законом або судом строк, до розгляду судом не приймаються, крім випадку, коли особа, що їх подає, обґрунтувала неможливість їх подання у вказаний строк з причин, що не залежали від неї (ч. 8 ст. 80 Господарського процесуального кодексу України).
Згідно з ст. 17 Закону України "Про виконання рішень і застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини, як джерело права.
За змістом рішення Європейського суду з прав людини у справі "Кузнєцов та інші проти Російської Федерації" зазначено, що одним із завдань вмотивованого рішення є продемонструвати сторонам, що вони були почуті, вмотивоване рішення дає можливість стороні апелювати проти нього, нарівні з можливістю перегляду рішення судом апеляційної інстанції.
Така позиція є усталеною практикою Європейського суду з прав людини (справи "Серявін та інші проти України", "Проніна проти України") і з неї випливає, що ігнорування судом доречних аргументів сторони є порушенням статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
Так, у своїх рішеннях Європейський суд з прав людини зазначає, що хоча національний суд має певну свободу розсуду щодо вибору аргументів у тій чи іншій справі та прийняття доказів на підтвердження позицій сторін, орган влади зобов'язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень (див. рішення у справі "Суомінен проти Фінляндії" (Suominen v. Finland), № 37801/97, п. 36, від 1 липня 2003 року).
Ще одне призначення обґрунтованого рішення полягає в тому, щоб продемонструвати сторонам, що вони були почуті. Крім того, вмотивоване рішення дає стороні можливість оскаржити його та отримати його перегляд вищестоящою інстанцією. Лише за умови винесення обґрунтованого рішення може забезпечуватись публічний контроль здійснення правосуддя (див. рішення у справі "Гірвісаарі проти Фінляндії" (Hirvisaari v. Finland), №49684/99, п. 30, від 27 вересня 2001 року).
Суд апеляційної інстанції зазначає, що враховуючи положення ч. 1 ст. 9 Конституції України та беручи до уваги ратифікацію Законом України від 17.07.1997 р. N 475/97-ВР Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і Першого протоколу та протоколів N 2,4,7,11 до Конвенції та прийняття Закону України від 23.02.2006 р. N3477-IV (3477-15) "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини", суди також повинні застосовувати Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод (Рим, 4 листопада 1950 року) та рішення Європейського суду з прав людини як джерело права.
У рішенні Суду у справі Трофимчук проти України № 4241/03 від 28.10.2010 Європейським судом з прав людини зазначено, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довід сторін.
За таких обставин, висновки суду першої інстанції про встановлені обставини і правові наслідки відповідають дійсним обставинам справи і підтверджуються достовірними доказами, а тому рішення Господарського суду міста Києва від 11.06.2020 у справі №910/18981/19 відповідає чинному законодавству, фактичним обставинам та матеріалам справи і підстав для його скасування не вбачається.
Колегія суддів зазначає про те, що при апеляційному перегляді не встановлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права щодо винесення судом першої інстанції рішення.
З огляду на викладене, судова колегія приходить до висновку про те, що апеляційна скарга Товариства з обмеженою відповідальністю "Галактика-Тест" на рішення Господарського суду міста Києва від 11.06.2020 у справі №910/18981/19 є необґрунтованою та такою, що задоволенню не підлягає.
Крім того, оскільки ухвалою Північного апеляційного господарського суду 14.09.2020 дія оскаржуваного рішення була зупинена з огляду на приписи ч. 5 ст. 262 Господарського процесуального кодексу України, і за наслідками апеляційного розгляду оскаржуване рішення залишено в силі, а тому його дія підлягає поновленню.
Судові витрати за розгляд апеляційної скарги у зв'язку з відмовою в її задоволенні на підставі ст. 129 Господарського процесуального кодексу України покладаються на апелянта.
Керуючись ст.ст. 129, 269, 270, 275, 276, 281 - 284 ГПК України, суд, -
1. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Галактика-Тест"- залишити без задоволення.
2. Рішення Господарського суду міста Києва від 11.06.2020 у справі №910/18981/19 - залишити без змін.
3. Судові витрати зі сплати судового збору за подачу апеляційної скарги покласти на апелянта.
4. Матеріали справи № 910/18981/19 повернути до господарського суду першої інстанції.
Постанова суду набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена до Верховного Суду в порядку та строки, передбачені ГПК України.
Повний текст постанови складено та підписано 09.02.2021.
Головуючий суддя Є.Ю. Шаптала
Судді В.В. Куксов
І.А. Іоннікова