вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua
"05" лютого 2021 р. Справа№ 911/1363/20
Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Ткаченка Б.О.
суддів: Гаврилюка О.М.
Мартюк А.І.
Без повідомлення (виклику) учасників справи
розглянувши матеріали апеляційної скарги Акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України"
на рішення Господарського суду Київської області від 26.08.2020
у справі № 911/1363/20 (суддя Конюх О.В.)
за позовом Акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України"
до Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку "Рось-Чкалова"
про стягнення 33 953,46 грн
Короткий зміст позовних вимог
Акціонерне товариство "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" (далі по тексту - позивач, АТ "НАК "Нафтогаз України"), звернулося до Господарського суду Київської області з позовом до Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку "Рось-Чкалова" (далі по тексту - відповідач, ОСББ "Рось-Чкалова"), в якому просить суд стягнути з відповідача 33 953,46 грн. заборгованості за договором постачання природного газу №2080/1718-ТЕ-17 від 11.09.2017 з яких: 24 103,18 грн. пені, 4 451,10 грн. 3% річних, 5 399,18 грн. інфляційних втрат та просить суд покласти на відповідача відшкодування судових витрат.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що оплату за переданий позивачем за договором поставки газ відповідач здійснив несвоєчасно, у зв'язку з чим позивачем нараховано відповідачу пеню у сумі 24 103,18 грн., 3% річних у сумі 4 451,10 грн. та 5 399,18 грн. інфляційних втрат за прострочення виконання грошових зобов'язань.
Короткий зміст оскаржуваного рішення місцевого господарського суду та мотиви його прийняття
Рішенням Господарського суду Київської області від 26.08.2020 у справі № 911/1363/20 позов Акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" задоволено частково.
Стягнуто з Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку "Рось-Чкалова" на користь Акціонерного товариства "Національна Акціонерна компанія "Нафтогаз України" 24 102,18 грн. пені; 4 451,10 грн. 3% річних; 5 393,34 грн. інфляційних втрат; 2 102,00 грн. судового збору.
У задоволенні решти вимог відмовлено.
Суд першої інстанції дійшов висновку про наявність підстав для часткового задоволення позову та стягнення з відповідача 24 103,18 грн. пені, 4 451,10 грн. 3% річних, 5 393,34 грн. інфляційних втрат.
Короткий зміст вимог апеляційної скарги та узагальнення її доводів
Не погодившись із вказаним рішенням, Акціонерне товариство "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" звернулось до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить рішення Господарського суду Київської області від 26.08.2020 у справі № 911/1363/20 в частині відмови у задоволенні позову скасувати та ухвалити в цій частині нове рішення про задоволення позовних вимог.
Доводи апеляційної скарги зводяться до того, що оскаржуване рішення є необґрунтованим, незаконним та ухваленим із порушенням норм матеріального та процесуального права.
Процесуальні дії у справі
Згідно з витягом із протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями апеляційну скаргу передано на розгляд колегії суддів у складі: головуючий суддя Буравльов С.І., судді: Андрієнко В.В., Калатай Н.Ф.
Згідно з витягом із протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями, у зв'язку з перебуванням головуючого судді (судді-доповідача) Буравльова С.І. на лікарняному, апеляційну скаргу передано на розгляд колегії суддів у складі: головуючий суддя - Майданевич А.Г., судді: Пономаренко Є.Ю., Попікова О.В.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 19.10.2020 заяву про самовідвід судді Майданевича Анатолія Григоровича від розгляду справи №911/1363/20 за апеляційною скаргою Акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" на рішення Господарського суду Київської області від 26.08.2020 задоволено.
Згідно з витягом із протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями, у зв'язку з задоволенням заяви про самовідвід судді Майданевича А. Г. від розгляду справи № 911/1363/20, апеляційну скаргу передано на розгляд колегії суддів у складі: головуючий суддя - Ткаченко Б.О., судді: Гаврилюк О.М., Мартюк А.І.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 26.10.2020 апеляційну скаргу Акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" на рішення Господарського суду Київської області від 26.08.2020 у справі №911/1363/20 залишено без руху.
Через відділ забезпечення автоматизованого розподілу, контролю та моніторингу виконання документів Північного апеляційного господарського суду на виконання вимог ухвали суду від 26.10.2020 скаржником надано підтвердження усунення недоліків (надано докази сплати судового збору у встановленому законом розмірі).
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 23.11.2020 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" на рішення Господарського суду Київської області від 26.08.2020 у справі № 911/1363/20, роз'яснено учасникам справи право подати до суду апеляційної інстанції відзив на апеляційну скаргу в письмовій формі протягом п'ятнадцяти днів з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі, призначено розгляд апеляційної скарги Акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" на рішення Господарського суду Київської області від 26.08.2020 у справі № 911/1363/20 без повідомлення учасників справи.
Стислий виклад позицій учасників справи (заяви по суті справи)
Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку "Рось-Чкалова" відзив на апеляційну скаргу до суду не подало, своєї позиції щодо вимог і змісту апеляційної скарги не висловило.
Обставини справи, встановлені судом першої інстанції та перевірені судом апеляційної інстанції
11.09.2017 між ПАТ "НАК "Нафтогаз України" (далі - постачальник) та ОСББ "Рось-Чкалова" (далі - споживач) укладено договір №2080/1718-ТЕ-17 постачання природного газу (далі - договір), відповідно до умов якого:
- постачальник зобов'язується поставити споживачеві у 2017 - 2018 роках природний газ, а споживач зобов'язується оплатити його на умовах цього договору (п. 1.1 договору);
- природний газ, що постачається за цим договором, використовується споживачем виключно для виробництва теплової енергії для надання послуг з опалення та постачання гарячої води населенню (п. 1.2 договору);
- постачальник передає споживачу з 01 жовтня 2017 р. по 31 березня 2018 р. (включно) природний газ орієнтованим обсягом до 175 тис. куб. метрів (сто сімдесят п'ять тисяч куб. метрів) у тому числі за місяцями (тис. куб. м.): жовтень 18 тис. куб.м., листопад 29 тис. куб.м., грудень 35 тис. куб.м., IV кв. 2017 р. 82 тис. куб.м., січень 35 тис. куб.м., лютий 30 тис. куб.м., березень 28 тис. куб.м., I кв. 2018 р. 93 тис. куб.м. (п. 2.1 договору);
- приймання-передача природного газу, переданого постачальником споживачеві у відповідному місяці постачання, оформлюється актом приймання-передачі. Обсяг використання природного газу споживачем у відповідному місяці постачання встановлюється шляхом складання добових обсягів, визначених на підставі показів комерційного вузла/вузлів обліку газу (п. 3.7 договору);
- споживач зобов'язується подати не пізніше 7 числа місяця, наступного за місяцем постачання природного газу, постачальнику, зокрема: підписані споживачем два примірники акта приймання - передачі природного газу, де зазначаються фактичні обсяги використаного природного газу згідно з цим договором у розрахунковому місяці, його фактична ціна та вартість (п. 3.8 договору);
- ціна за 1000 куб. м. газу на дату укладення договору становить 4 942,00 грн, крім того податок на додану вартість (ПДВ) - 20%. Усього до сплати разом з податком на додану вартість - 5 930,40 грн. (п'ять тисяч дев'ятсот тридцять грн. 40 коп.) (п. 5.2 договору);
- оплата за природний газ здійснюється споживачем виключно коштами шляхом 100 відсоткової поточної оплати протягом місяця поставки природного газу. Остаточний розрахунок за фактично переданий природний газ здійснюється до 25 числа (включно) місяця наступного за місяцем поставки газу. Сторони погодили, що з урахуванням пункту 11.3 цього договору укладення договору про організацію взаєморозрахунків, а також підписання сторонами відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 11 січня 2005 р. №20 "Про затвердження Порядку зарахування деяких субвенцій з державного бюджету місцевим бюджетам на надання пільг, субсидій та компенсацій" спільних протокольних рішень про організацію взаєморозрахунків за природний газ та теплопостачання, не змінює строків та умов розрахунків за цим договором (п. 6.1 договору);
- у разі прострочення споживачем оплати згідно пункту 6.1 цього договору він зобов'язується оплатити постачальнику пеню в розмірі 16,4% річних, але не більше подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який нараховується пеня, розраховану від суми простроченого платежу за кожен день прострочення. Нарахування пені не здійснюється постачальником на суму оплат, проведені споживачем відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 11 січня 2005 р. №20 (п. 8.2 договору);
- договір набуває чинності з дати підписання уповноваженими представниками сторін та скріплення підпису постачальника печаткою, і діє в частині реалізації природного газу з 01 жовтня 2017 р. до 31 березня 2018 р. (включно), а в частині проведення розрахунків - до їх повного здійснення (п. 12.1 договору).
04.04.2018 між ПАТ "НАК "Нафтогаз" та ОСББ "Рось-Чкалова" укладено додаткову угоду №2 до договору постачання природного газу №2080/1718-ТЕ-17 від 11.09.2017, відповідно до умов якої сторони погодили додати пункт 2.1 договору: "Постачальник передає споживачу з 01 квітня 2018 р. по 31 травня 2018 р. (включно) природний газ орієнтованим обсягом до 10 тис. куб. метрів (десяти тисяч куб. метрів) у тому числі за місяцями (тис. куб. м.): квітень 10 тис. куб. метрів".
Крім того, у зазначеній додатковій угоді №2 від 04.04.2018р. сторони виклали п. 12.1 договору у наступній редакції: "Договір набирає чинності з дати підписання уповноваженими представниками сторін та скріплення підпису постачальника печаткою, і діє в частині реалізації природного газу з 01 жовтня 2017 р. до 31 березня 2018 р. (включно), а в частині проведення розрахунків - до їх повного здійснення".
На виконання умов договору позивач поставив відповідачу природний газ на загальну суму 746 198,49 грн. До матеріалів справи подано копії підписаних та скріплених печатками обох сторін актів приймання-передачі природного газу, які в порядку пунктів 3.7, 6.1 договору є підставою для остаточних розрахунків між сторонами до 25 числа включно наступного місяця за місяцем поставки, а саме:
- акт приймання-передачі природного газу від 31.10.2017 на суму 26 194,57 грн.;
- акт приймання-передачі природного газу від 30.11.2017 на суму 105 928,80 грн.;
- акт приймання-передачі природного газу від 31.12.2017 на суму 132 129,31 грн.;
- акт приймання-передачі природного газу від 31.01.2018 на суму 153 846,43 грн.;
- акт приймання-передачі природного газу від 28.02.2018 на суму 146 130,98 грн.;
- акт приймання-передачі природного газу від 31.03.2018 на суму 142 928,57 грн.;
- акт приймання-передачі природного газу від 30.04.2018 на суму 39 039,83 грн.
Згідно умов договору №2080/1718-ТЕ-17 від 11.09.2017, остаточний розрахунок по кожному з актів мав бути здійснений не пізніше 25 числа наступного місяця, а у випадку прострочення оплати у продавця було наявне право на нарахування пені (п. 8.1, п. 8.2 договору), процентів річних та інфляційних втрат (ст. 625 ЦК України).
Із наданих позивачем до матеріалів справи довідки по операціях за договором №2080/1718-ТЕ-17 від 11.09.2017 та банківських виписок вбачається, що відповідач здійснив розрахунок:
за зобов'язаннями жовтня 2017 остаточно 25.01.2018 (останній день строку 27.11.2017, в порядку частини 5 ст. 254 ЦК України, оскільки 25.11.2017 припадає на вихідний);
за зобов'язаннями листопада 2017 остаточно 21.02.2018 (останній день строку 25.12.2017);
за зобов'язаннями грудня 2017 остаточно 28.03.2018 (останній день строку 25.01.2018);
за зобов'язаннями січня 2018 остаточно 25.04.2018 (останній день строку 26.02.2018 в порядку частини 5 ст. 254 ЦК України, оскільки 25.02.2018 припадає на вихідний);
за зобов'язаннями лютого 2018 остаточно 06.07.2018 (останній день строку 26.03.2018 в порядку частини 5 ст. 254 ЦК України, оскільки 25.03.2018 припадає на вихідний);
за зобов'язаннями березня 2018 остаточно 26.10.2018 (останній день строку 25.04.2018);
за зобов'язаннями квітня 2018 остаточно 19.12.2018 (останній день строку 25.05.2018).
З урахуванням наведених обставин, у зв'язку з несвоєчасною оплатою відповідачем за переданий позивачем за договором поставки газ, позивач нарахував та просить суд стягнути з відповідача пеню, 3% річних та інфляційні втрати:
за зобов'язаннями жовтня 2017 року: 590,53 грн. пені, 108,30 грн. 3% річних за період з 28.11.2017 по 24.01.2018 та 211,95 грн. інфляційних втрат за грудень 2017;
за зобов'язаннями листопада 2017 року: 2 460,09 грн. пені, 450,02 грн. 3% річних за період з 26.12.2017 по 20.02.2018 та 1 531,85 грн. інфляційних втрат за січень 2018;
за зобов'язаннями грудня 2017 року: 3 275,15 грн. пені, 599,11 грн. 3% річних за період з 26.01.2018 по 27.03.2018 та 1 073,27 грн. інфляційних втрат за лютий 2018;
за зобов'язаннями січня 2018 року: 2 452,51 грн. пені, 448,63 грн. 3% річних за період з 27.02.2018 по 24.04.2018 та 474,09 грн. інфляційних втрат за березень 2018;
за зобов'язаннями лютого 2018 року: 3 692,18 грн. пені, 675,40 грн. 3% річних за період з 27.03.2018 по 05.07.2018 та 793,84 грн. інфляційних втрат за квітень-червень 2018;
за зобов'язаннями березня 2018 року: 8 561,10 грн. пені, 1 566,06 грн. 3% річних за період з 26.04.2018 по 25.10.2018 та 22,32 грн. інфляційних втрат за період травень-вересень 2018;
за зобов'язаннями квітня 2018 року: 3 071,62 грн. пені за період з 26.05.2018 по 25.11.2018, 603,85 грн. 3% річних за період з 26.05.2018 по 18.12.2018 та 1 291,86 грн. інфляційних втрат за період червень-листопад 2018.
Мотиви та джерела права, з яких виходить суд апеляційної інстанції при прийнятті постанови
Відповідно до ст. 11 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, зокрема з правочинів.
Згідно ст. 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Майново-господарські зобов'язання між суб'єктами господарювання виникають на підставі договорів (ст. 179 Господарського кодексу України) і сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору (ст. 627 ЦК України).
Відповідно до ст. 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.
За приписами статей 525, 526 ЦК України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Відповідно до статті 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Згідно ч. 1 ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
У пункті 8.2 Договору сторони передбачили, що у разі невиконання споживачем умов договору він зобов'язується оплатити постачальнику пеню в розмірі 16,4% річних, але не більше подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня, розраховану від суми простроченого платежу за кожен день прострочення.
Статтею 230 Господарського кодексу України визначено, що штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми, які учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі неналежного виконання господарського зобов'язання. Цією ж статтею визначено види штрафних санкцій неустойка, штраф, пеня. При цьому порядок нарахування та розмір санкцій, які можуть бути встановлені договором, встановлені частиною 4 ст. 231 ГК України: у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання, в певній визначеній грошовій сумі, у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів.
Зазначене кореспондується з положеннями ст. 549 ЦК України, відповідно до яких неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання, при цьому пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Судом першої інстанції вірно зазначено, що ст.ст. 1, 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань", обмежено максимальний розмір пені подвійною обліковою ставкою НБУ. У наведених нормах закону прямо вказано про те, що розмір пені не може перевищувати подвійну облікову ставку НБУ, а відповідно до абзацу другого частини 3 ст. 6 ЦК України сторони в договорі не можуть відступити від положень актів цивільного законодавства, якщо в цих актах прямо вказано про це.
Умовами договору №2080/1718-ТЕ-17 від 11.09.2017 передбачено інший розмір пені за порушення грошового зобов'язання, а саме 16,4% річних, що є меншим від подвійної облікової ставки НБУ у відповідний період, відтак, позивачем вірно нараховано пеню виходячи із договірної ставки 16,4%.
Статею 253 ЦК України встановлено, що перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов'язано його початок. Тому період обчислення пені починається з наступного дня після дати, в якій зобов'язання мало бути виконано.
Відповідно до частини 6 ст. 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язань припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано, якщо інше не встановлено законом або договором.
Згідно з ч. 3 ст. 254 ЦК України строк, що визначений місяцями, спливає у відповідне число останнього місяця строку, отже нарахування пені має здійснюватись з наступного дня після спливу строку виконання грошового зобов'язання та припинитися або в переддень виконання грошового зобов'язання (оскільки день фактичної сплати суми заборгованості не включається в період часу, за який здійснюється стягнення пені або у відповідне число через шість місяців після дати початку нарахування пені.
Доказів вжиття заходів до врегулювання, реструктуризації заборгованості матеріали справи не містять.
Відповідно до абзацу другого пункту 8.2 Договору щодо нездійснення нарахування пені на суми оплат, проведені споживачем відповідно до Постанови КМУ від 11.01.2005 №20. Відповідно до пункту 9 Постанови КМУ від 11.01.2005 №20 «Про перерахування деяких субвенцій з державного бюджету місцевим бюджетам на надання пільг, субсидій та компенсацій» усі учасники розрахунків, що проводяться згідно з цим Порядком, у графі "Призначення платежу" платіжних доручень додатково зазначають: "Постанова Кабінету Міністрів України від 11 січня 2005 р. N 20".
Перевіривши розрахунок пені, колегія суддів вважає помилковим висновок суду першої інстанції, що міститься у резолютивній частині оскаржуваного рішення, про стягнення з відповідача на користь позивача пені у сумі - 24 102,18 грн., натомість вірним є розмір пені до стягнення у сумі - 24 103,18 грн, у зв'язку з чим вимоги апеляційної скарги в частині стягнення з відповідача на користь позивача пені у сумі 1,00 грн є такими, що підлягають задоволенню, а рішення суду першої інстанції у цій частині підлягає скасуванню.
Стосовно заявлених позивачем вимог про стягнення 3% річних та інфляційних втрат за прострочення виконання грошових зобов'язань колегія суддів зазначає наступне.
Відповідно до частини 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлено договором або законом.
Суд першої інстанції вірно зазначив, що формулювання ст. 625 ЦК, коли нарахування процентів тісно пов'язується із застосуванням індексу інфляції, орієнтує на компенсаційний, а не штрафний характер відповідних процентів, а тому 3 % річних не є неустойкою у розумінні положень ст. 549 ЦК і ст. 230 ГК, відтак, обмеження нарахування шістьма місяцями відповідно до ст. 232 ГК України до 3% річних та інфляційних втрат не застосовується.
Суд першої інстанції також правомірно зауважив, що індекс інфляції це показник, що характеризує динаміку загального рівня цін на товари та послуги, які купуються населенням для невиробничого споживання, і його найменший період визначення складає місяць.
Перевіривши наданий позивачем розрахунок 3% річних, колегія суддів погоджується з висновком суду першої, що належні до стягнення з відповідача 3% річних, становлять 4 451,10 грн., відтак вказану вимогу позивача слід задовольнити повністю.
Разом із тим, стосовно нарахованого позивачем розміру інфляційних втрат колегія суддів зауважує наступне.
В апеляційній скарзі апелянт не погоджується з частковою відмовою у задоволенні судом першої інстанції вимог про стягнення інфляційних втрат, посилаючись на судову практику Верховного Суду щодо методики розрахунку інфляційних втрат.
Так, зокрема у постанові Верховного Суду від 26.06.2020 у справі №905/21/19 наведено наступну позицію: «При розрахунку інфляційних втрат у зв'язку із простроченням боржником виконання грошового зобов'язання до цивільних відносин, за аналогією закону, підлягають застосуванню норми Закону України "Про індексацію грошових доходів населення" та приписи Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №1078 від 17.07.2003. Порядок індексації грошових коштів визначається із застосуванням індексу споживчих цін (індексу інфляції) за офіційними даними Державного комітету статистики України у відповідний місяць прострочення боржника, як результат множення грошового доходу на величину приросту споживчих цін за певний період, поділену на 100 відсотків (абзац п'ятий пункту 4 Постанови КМУ №1078).
Отже, при обчисленні інфляційних збитків за наступний період, до початкової заборгованості включається вартість грошей (боргу), яка визначається з урахуванням індексу інфляції за попередній період.»
У вказаній постанові об'єднана палата Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду відступила від висновків касаційного суду у постановах від 21.05.2019 у справі №916/2889/13 та від 14.01.2020 у справі №924/532/19 про можливість розрахунку інфляційних збитків за поточний період без урахування інфляційної складової основного боргу за попередній місяць, оскільки це порушує принципи індексації доходів населення, визначені Законом України "Про індексацію грошових доходів населення", Порядком проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №1078 від 17.07.2003 та Методикою розрахунку базового індексу споживчих цін, затвердженого наказом Державного комітету статистики України №265 від 27.07.2007, з дотриманням певної математичної послідовності розрахунку, закладеної у цих нормативних актах.
Суд першої інстанції вказаних висновків Верховного Суду не врахував, у зв'язку із чим дійшов помилкового висновку про відмову в частині стягнення 5,84 грн інфляційних втрат.
Таким чином, перевіривши наданий позивачем розрахунок інфляційних втрат, колегія суддів вважає вірним розмір належних до стягнення з відповідача на користь позивача 5 399,18 грн інфляційних втрат, у зв'язку з чим вимогу позивача про стягнення з відповідача 5 399,18 грн. інфляційних втрат слід задовольнити повністю.
Крім того, суд першої інстанції, вірно визнавши обґрунтованим розрахунок позивачем пені у сумі 24 103,18 грн, помилково у резолютивній частині рішення вказав про стягнення з відповідача на користь позивача 24 102,18 грн пені
З урахуванням вищевикладеного, колегія суддів доходить висновку про наявність підстав для скасування рішення суду першої інстанції в частині відмови у задоволенні позовних вимог та ухвалення нового рішення у цій частині про задоволення позову повністю.
Висновки суду апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги
Таким чином, колегія суддів апеляційної інстанції вважає, що рішення суду першої інстанції не ґрунтується на всебічному, повному та об'єктивному розгляді всіх обставин, що мають значення для справи, доводи апеляційної скарги спростовують висновки суду першої інстанції, у зв'язку з чим апеляційна скарга підлягає у задоволенню.
Практикою Європейського суду з прав людини передбачено, що п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, проте його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення.
Згідно ч. 1 ст. 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 86 Господарського процесуального кодексу України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Обставини, викладені в апеляційній скарзі, знайшли своє підтвердження під час апеляційного розгляду даної справи.
Згідно з ч. 1 ст. 277 Господарського процесуального кодексу України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: 1) нез'ясування обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; 3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, встановленим обставинам справи; 4) порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.
Зважаючи на вищенаведене, колегія суддів дійшла висновку про те, що рішення суду першої інстанції прийняте з неповним дослідженням обставин, які мають значення для справи, а також із неправильним застосуванням норм матеріального права, у зв'язку з чим наявні підстави для його скасування.
У зв'язку із задоволенням апеляційної скарги, відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України судовий збір за подання апеляційної скарги покладається на
Керуючись ст.ст. 76-79, 86, 129, 269, 270, 275, 277, 281, 282, 284 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд,
1. Апеляційну скаргу Акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" задовольнити.
2. Рішення Господарського суду Київської області від 26.08.2020 у справі №911/1363/20 скасувати в частині відмови у задоволенні позовних вимог.
3. Прийняти у цій частині нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги.
4. Стягнути з Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку "Рось-Чкалова" (09113, Київська обл., м. Біла Церква, вул. Чкалова, буд. 10, код ЄДРПОУ 34326357) на користь Акціонерного товариства "Національна Акціонерна компанія "Нафтогаз України" (01601, м. Київ, вул. Богдана Хмельницького, буд. 6, код ЄДРПОУ 20077720) 5,84 грн (п'ять гривень вісімдесят чотири копійки) інфляційних втрат та 1,00 грн (одну гривню 00 копійок) пені.
5. В іншій частині рішення Господарського суду Київської області від 26.08.2020 у справі №911/1363/20 залишити без змін.
6. Стягнути з Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку "Рось-Чкалова" (09113, Київська обл., м. Біла Церква, вул. Чкалова, буд. 10, код ЄДРПОУ 34326357) на користь Акціонерного товариства "Національна Акціонерна компанія "Нафтогаз України" (01601, м. Київ, вул. Богдана Хмельницького, буд. 6, код ЄДРПОУ 20077720) 3 153,00 грн (три тисячі сто п'ятдесят три гривні 00 копійок) судового збору за подання апеляційної скарги.
7. Доручити Господарському суду Київської області на виконання даної постанови видати наказ.
8. Матеріали справи № 911/1363/20 повернути до Господарського суду Київської області.
9. Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених ст. 287 Господарського процесуального кодексу України.
Головуючий суддя Б.О. Ткаченко
Судді О.М. Гаврилюк
А.І. Мартюк