вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua
"26" січня 2021 р. Справа№ 910/1407/20
Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Коробенка Г.П.
суддів: Кравчука Г.А.
Козир Т.П.
за участю секретаря судового засідання Денисюк І.Г.
за участю представника(-ів): згідно з протоколом судового засідання від 26.01.2021
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства "КОРУМ УКРАЇНА"
на рішення Господарського суду міста Києва від 19.08.2020 (повний текст складено 07.09.2020)
у справі №910/1407/20 (суддя Гуливець О.В.)
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "КОРУМ УКРАЇНА"
до Фонду гарантування вкладів фізичних осіб
третя особа 1, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача: Публічне акціонерне товариство "ВСЕУКРАЇНСЬКИЙ БАНК РОЗВИТКУ"
третя особа 2, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача: Товариство з обмеженою відповідальністю "ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ ГОРИЗОНТ"
про визнання аукціону недійсним,
Товариство з обмеженою відповідальністю "КОРУМ УКРАЇНА" звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Державної організації (Установа, Заклад) "Фонд гарантування вкладів фізичних осіб" про визнання недійсними та скасування результатів торгів від 12.09.2019 за номером лоту №UKR-2019-04, організованих Фондом гарантування вкладів фізичних осіб та оформлених протоколом електронних торгів від 12.09.2019 № UKR-2019-04.
В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що при проведенні електронних торгів (аукціону) щодо продажу права вимоги Публічного акціонерного товариства "Всеукраїнський банк розвитку" за кредитним договором №KKMV.154391.009 від 04.10.2013 було порушено порядок проведення торгів, а саме: на день публікації оголошення з паспортом торгів 02.08.2019, Фонд навів недостовірну інформацію щодо зобов'язання позивача за кредитним договором №KKMV.154391.009 від 04.10.2013 у розмірі 426168092,79 грн, тоді як рішенням Господарського суду Донецької області у справі №905/1688/15 від 21.02.2019 позовні вимоги ПАТ "ВБР" до ПАТ "Корум Україна" про стягнення заборгованості за кредитним договором №KKMV.154391.009 від 04.10.2013 були задоволені в частині заборгованості у загальному розмірі 276641243,89 грн.
Позивач вважає, що ПП "Центр незалежної оцінки та експертизи" при наданні висновку щодо вартості активу ПАТ "ВБР" у розмірі 92767989,73 грн, безпідставно визначив суму заборгованості у розмірі 426168092,79 грн.
Також, позивач зазначив, що у розділі 2 паспорту, у якості забезпечення виконання зобов'язання перед ПАТ "ВБР" зазначено про заставу майнових прав, а саме договори, які укладалися в порядку забезпечення виконання основного зобов'язання за кредитним договором №KKMV.154391.009 від 04.10.2013:
- договір застави №ZXN029509.154391.010 від 04.10.2013, укладений між позивачем та третьою особою 1;
- договір поруки №РХ029031.180464.001 від 04.10.2013, укладений між ПАТ "Дружківський машинобудівний завод", позивачем та третьою особою 1;
- договір поруки № РХ029031.186380.001 від 22.10.2013, укладений між ТОВ "Гірнічі машини-Дружківський машинобудівний завод", позивачем та третьою особою 1.
Разом з тим, позивач вказує, що ухвалою Господарського суду Донецької області від 01.11.2018 у справі №905/2910/17 та рішенням Господарського суду Донецької області від 28.04.2016 у справі №905/1250/15 встановлено про припинення поруки ПАТ "Дружківський машинобудівний завод" за договором №РХ029031.180464.001 від 04.10.2013, у зв'язку зі зміною зобов'язання без згоди поручителя, а також про припинення поруки за договором № РХ029031.186380.001 від 22.10.2013 на підставі ч. 1 ст. 559 Цивільного кодексу України.
У відзиві на позов відповідач проти позову заперечував, просив у задоволенні позовної заяви відмовити, вказуючи про те, що обов'язок щодо формування активу покладається на неплатоспроможній банк, зокрема, на малий комітет з управління активами, при цьому у Фонду відсутні оригінали первинних банківських документів. Також, відповідач звертав увагу, що законодавством не передбачено обов'язок Фонду гарантування вкладів фізичних осіб проводити оновлення звіту про оцінку активів неплатоспроможного банку.
Рішенням Господарського суду міста Києва від 19.08.2020 у справі №910/1407/20 у задоволенні позовних вимог відмовлено.
Судове рішення мотивоване тим, що позивачем не доведено суду належними та допустимими доказами наявності порушення під час проведення електронних торгів з продажу права вимоги за кредитним договором №ККМV.154391.009 приписів Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" та Положення щодо організації продажу активів (майна) банків, що ліквідуються. Також суд дійшов висновку про недоведеність позивачем та про відсутність підстав вважати, що торги відбулись під впливом помилки чи обману учасників торгів; позивачем не доведено належними та допустимими доказами факту порушення його прав чи інтересів з боку відповідача.
Не погодившись з прийнятим рішенням, Приватне акціонерне товариство "КОРУМ УКРАЇНА" звернулось до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 19.08.2020 у справі №910/1407/20 та прийняти нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.
Підставою для скасування рішення суду скаржник зазначив неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи, недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд визнав встановленими, а також порушення судом норм процесуального та матеріального права. В апеляційній скарзі скаржником викладено обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, аналогічні тим, які викладено в позовній заяві.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 28.12.2020 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Приватного акціонерного товариства "КОРУМ УКРАЇНА" на рішення Господарського суду міста Києва від 19.08.2020 у справі №910/1407/20; призначено до розгляду апеляційну скаргу.
У відзиві на апеляційну скаргу відповідач просить рішення суду залишити без змін, апеляційну скаргу - без задоволення, посилаючись на те, що мотиви та підстави, зазначені в ній щодо скасування рішення суду є безпідставними та необґрунтованими, а рішення суду постановлено у відповідності до вимог чинного законодавства. Також до відзиву додано клопотання про поновлення строку для надання відзиву у справі №910/1407/20, у відповідності до ст. 119 ГПК України, яке задоволено судом.
В судове засідання апеляційної інстанції представник третьої особи 1 не з'явився, про поважність причин нез'явлення суд не повідомив, будь-яких заяв або клопотань з цього приводу до суду апеляційної інстанції не надходило.
В матеріалах справи міститься конверт з копією ухвали суду апеляційної інстанції від 28.12.2020, який надсилався Публічному акціонерному товариству "ВСЕУКРАЇНСЬКИЙ БАНК РОЗВИТКУ" за адресою: 01135, м. Київ, вул. Вячеслава Чорновола, 25, причиною повернення зазначено "адресат відсутній за вказаною адресою".
Вказана адреса є адресою місцезнаходження Публічного акціонерного товариства "ВСЕУКРАЇНСЬКИЙ БАНК РОЗВИТКУ" згідно інформації, що міститься у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб.
У разі, якщо ухвалу про вчинення відповідної процесуальної дії направлено судом за належною адресою, і повернуто підприємством зв'язку із посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про вчинення відповідної процесуальної дії. Сам лише факт не отримання скаржником кореспонденції, якою суд, з додержанням вимог процесуального закону, надсилав ухвалу для вчинення відповідних дій за належною адресою та яка повернулася в суд у зв'язку з її неотриманням адресатом, не може вважатися поважною причиною не виконання ухвали суду, оскільки зумовлений не об'єктивними причинами, а суб'єктивною поведінкою сторони щодо отримання кореспонденції, яка надходила на його адресу (постанова Верховного Суду від 25.06.2018 у справі № 904/9904/17).
У свою чергу, відповідно до частини 2 статті 2 Закону України "Про доступ до судових рішень" усі судові рішення є відкритими та підлягають оприлюдненню в електронній формі не пізніше наступного дня після їх виготовлення і підписання.
Згідно з ч. ч. 1, 2 ст. 3 Закону України "Про доступ до судових рішень" для доступу до судових рішень судів загальної юрисдикції Державна судова адміністрація України забезпечує ведення Єдиного державного реєстру судових рішень. Єдиний державний реєстр судових рішень - автоматизована система збирання, зберігання, захисту, обліку, пошуку та надання електронних копій судових рішень.
Судові рішення, внесені до Реєстру, є відкритими для безоплатного цілодобового доступу на офіційному веб-порталі судової влади України (ч. 1 ст. 4 Закону України "Про доступ до судових рішень").
Ухвали Північного апеляційного господарського суду у даній справі оприлюднені у Єдиному державному реєстрі судових рішень.
Також слід врахувати, що Верховний Суд у постанові від 21.02.2018 у справі №2103/490/2012 вказав про те, що сторона, яка бере участь у судовому процесі, зобов'язана з розумним інтервалом часу сама цікавитись провадженням у її справі, добросовісно користуватися належними їй процесуальними правами та неухильно виконувати процесуальні обов'язки.
За приписами частини першої ст. 43 Господарського процесуального кодексу України учасники судового процесу та їх представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами.
Статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод передбачено право кожного на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.
З огляду на викладене, а також враховуючи те, що явка представників учасників справи в судове засідання не була визнана обов'язковою, судочинство здійснюється, серед іншого, на засадах рівності та змагальності сторін і учасники судового провадження на власний розсуд користуються наданими ним процесуальними правами, зокрема, правом на участь у судовому засіданні, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про можливість здійснення розгляду апеляційної скарги у даній справі за відсутності представника третьої особи 1.
В судовому засіданні апеляційної інстанції представник позивача підтримав доводи, викладені в апеляційній скарзі, просив її задовольнити, скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 19.08.2020 у справі №910/1407/20 та прийняти нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.
В судовому засіданні апеляційної інстанції представники відповідача та третьої особи 2 заперечували проти апеляційної скарги, просили суд залишити скаргу без задоволення, а оскаржуване рішення суду - без змін.
Суд, беручи до уваги межі перегляду справи в апеляційній інстанції, дослідивши матеріали справи, доводи апеляційної скарги та надані пояснення, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування судом першої інстанції норм матеріального і процесуального права при прийнятті оскаржуваного судового акту, дійшов до висновку про те, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, а рішення суду першої інстанції - зміні чи скасуванню, виходячи з наступного.
04.10.2013 між Публічним акціонерним товариством "Всеукраїнський банк розвитку" (надалі - третя особа 1, банк) та Приватним акціонерним товариством "Торгова компанія "Гірничі машини", яке у подальшому було перейменоване в Приватне акціонерне товариство "Корум Україна" (надалі - позичальник, позивач) укладено кредитний договір про відкриття мультивалютної кредитної лінії №KKMV.154391.009 (далі - кредитний договір), з наступними змінами та доповненнями, відповідно до умов якого, банк надає позичальнику у тимчасове користування на умовах повернення, строковості, платності та цільового характеру використання грошові кошти, на умовах визначених цим договором. Кредит надається у вигляді невідкличної мультивалютної кредитної лінії з лімітом заборгованості у розмірі 231797000,00 грн. Грошові кошти в рамках кредитної лінії можуть бути надані банком у наступних валютах: гривнях та доларах США (п. 1.1 та п. 1.1.1. кредитного договору).
Рішенням Господарського суду Донецької області у справі №905/1688/15 від 21.02.2019, яке залишено без змін постановою Східного апеляційного господарського суду від 09.07.2019 позовні вимоги ПАТ "ВБР" до ПАТ "Корум Україна" про стягнення заборгованості за кредитним договором №KKMV.154391.009 від 04.10.2013, були задоволенні частково. Стягнуто заборгованість за кредитом у розмірі 231749379,17 грн та заборгованість за процентами у розмірі 44891564,72 грн, що в загальному розмірі становить 276641243,89 грн. В іншій частині позовних вимог про стягнення пені відмовлено.
На підставі постанови Правління Національного банку України від 27.11.2014 № 743 "Про віднесення Публічного акціонерного товариства "ВСЕУКРАЇНСЬКИЙ БАНК РОЗВИТКУ" до категорії неплатоспроможних", виконавчою дирекцією Фонду гарантування вкладів фізичних осіб прийнято рішення від 27.11.2014 №132 "Про запровадження тимчасової адміністрації у ПАТ "ВБР", згідно з яким з 28.11.2014 запроваджено тимчасову адміністрацію та призначено уповноважену особу Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на тимчасову адміністрацію в Публічне акціонерне товариство "Всеукраїнський банк розвитку".
Відповідно до постанови Правління НБУ від 21.12.2015 № 914 "Про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію ПАТ "Всеукраїнський банк розвитку" виконавчою дирекцією Фонду гарантування вкладів фізичних осіб (далі - Фонд, відповідач) прийнято рішення від 22.12.2015 №234 "Про початок процедури ліквідації ПАТ "Всеукраїнський банк розвитку" та делегування повноважень ліквідатора банку". Згідно із зазначеним рішенням розпочато процедуру ліквідації Публічного акціонерного товариства "Всеукраїнський банк розвитку" з 23.12.2015.
02.08.2019 на офіційному інтернет сайті Фонду гарантування вкладів фізичних осіб (http://www/fg/gov/ua) було опубліковано паспорт відкритих торгів (аукціону) з продажу активів 17 банків. Номер лоту UKR-2019-04, найменування активу "Пул активів, що складається з прав вимоги та інших майнових прав за кредитними договорами, що укладені з суб'єктами господарювання та фізичними особами, а також дебіторської заборгованості та нерухомості", зокрема активів ПАТ "Всеукраїнський банк розвитку", що складаються з прав вимоги за кредитними договорами.
На аукціон під лотом № UKR-2019-04 було виставлено право вимоги та інших майнових прав за кредитними договорами, що укладені з суб'єктами господарювання та фізичними особами, а також дебіторської заборгованості та нерухомості, а саме: активи АТ "ДЕЛЬТА БАНК", активи АТ "БАНК ,,Ф1НАНСИ ТА КРЕДИТ", активи ПАТ "ВБР", активи ПАТ "ІНТЕГРАЛ- БАНК", активи ПАТ "ЕНЕРГОБАНК", активи ПАТ "КБ "НАДРА", активи ПАТ "КРЕДИТПОРМБАНК", активи АТ "ІМЕКСБАНК", активи ПАТ "БАНК МИХАЙЛІВСЬКИЙ", активи ПАТ "ДІАМАНТБАНК", активи ПАТ "ПТБ", активи ПАТ "ПРОФІН БАНК", активи ПАТ "РАДИКАЛ БАНК", активи ПАТ "УКРБІЗНЕСБАНК", активи ПАТ "ФІДОБАНК", активи ПАТ "БАНК "КИЇВСЬКА РУСЬ", активи AT "РОДОВІД БАНК".
Результати електронних торгів, оформлені протоколом електронних торгів №UKR-2019-04 від 12.09.2019.
Дата та час початку аукціону визначено 12.09.2019; дата та час закінчення раунду електронного аукціону: 12.09.2019
Початкова ціна/ початкова ціна реалізації - 409799263,66 грн.
Ціна продажу: 171000001,00 грн.
Переможцем електронних торгів за лотом №UKR-2019-04 визначено ТОВ "ФК "Горизонт" (надалі - третя особа 2).
Відповідно до копії паспорту активу, на аукціон під лотом № UKR-2019-04 було виставлено, зокрема, заборгованість за кредитним договором №KKMV.154391.009 від 04.10.2013, адреса реєстрації позичальника: 01135, м. Київ, вул. Лейпцизька, б.15. Заборгованість станом на дату заповнення паспорта (01.01.2019) вказана: 426168092,79 грн, що складається із: заборгованість по тілу кредиту - 231719744,24 грн, заборгованість по нарахуванню % за кредит - 194448348,55 грн. Сумарна вартість забезпечення визначена у розмір 857903 937,00 грн.
Предметом спору у даній справі є визнання недійсними та скасування результатів торгів від 12.09.2019 за номером лоту №UKR-2019-04, організованих Фондом гарантування вкладів фізичних осіб та оформлених протоколом електронних торгів від 12.09.2019 № UKR-2019-04.
В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що відповідачем умисно не зазначено у паспорті торгів інформацію про припинення поруки, а отже введено в оману учасників електронних торгів за лотом №UKR-2019-04 щодо можливості задоволення кредиторських вимог за рахунок забезпечення виконання зобов'язання; відповідачем не було проведено належну оцінку активів ПАТ "Всеукраїнський банк розвитку" та не оновлено паспорт електронних торгів за лотом № UKR-2019-04 в частині зобов'язань ПАТ "Корум Україна" за кредитним договором №KKMV.154391.009 від 04.10.2013, чим порушено встановлений порядок проведення аукціону.
Як вбачається з матеріалів справи, постановою Правління НБУ від 21.12.2015 №914 "Про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію ПАТ "Всеукраїнський банк розвитку" Виконавчою дирекцією Фонду гарантування вкладів фізичних осіб прийнято рішення від 22.12.2015 №234 "Про початок процедури ліквідації ПАТ "Всеукраїнський банк розвитку" та делегування повноважень ліквідатора банку". Згідно із зазначеним рішенням розпочато процедуру ліквідації Публічного акціонерного товариства "Всеукраїнський банк розвитку" з 23.12.2015.
02.08.2019 на офіційному сайті Фонду гарантування вкладів фізичних осіб http://fg.gov.ua було розміщено паспорт відкритих торгів (аукціону) з продажу активів (майна) 17 банків та повідомлення Фонду гарантування вкладів фізичних осіб про проведення відкритих торгів (голандського аукціону) з продажу наступних активів, що обліковуються на балансі АТ "Дельта Банк", АТ "Банк "Фінанси та Кредит", ПАТ "ВБР", ПАТ "Інтеграл-банк", ПАТ "ЕНЕРГОБАНК", ПАТ "КБ "НАДРА", ПАТ "КРЕДИТПРОМБАНК", АТ "ІМЕКСБАНК", ПАТ "БАНК МИХАЙЛІВСЬКИЙ", ПАТ "ДІАМАНТБАНК", ПАТ "ПтБ", ПАТ "ПРОФІН БАНК", ПАТ "РАДИКАЛ БАНК", ПАТ "УКРБІЗНЕСБАНК, ПУАТ "ФІДОБАНК", ПАТ "Банк "Київська Русь" та АТ "РОДОВІД БАНК".
Відповідно до статті 1 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" №4452-VI від 23.02.2012 (у редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин), цим Законом встановлюються правові, фінансові та організаційні засади функціонування системи гарантування вкладів фізичних осіб, повноваження Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, порядок виплати Фондом відшкодування за вкладами, а також регулюються відносини між Фондом, банками, Національним банком України, визначаються повноваження та функції Фонду щодо виведення неплатоспроможних банків з ринку і ліквідації банків.
Метою цього Закону є захист прав і законних інтересів вкладників банків, зміцнення довіри до банківської системи України, стимулювання залучення коштів у банківську систему України, забезпечення ефективної процедури виведення неплатоспроможних банків з ринку та ліквідації банків.
Відносини, що виникають у зв'язку із створенням і функціонуванням системи гарантування вкладів фізичних осіб, виведенням неплатоспроможних банків з ринку та ліквідації банків, регулюються цим Законом, іншими законами України, нормативно-правовими актами Фонду та Національного банку України.
У відповідності до пп. 2, 4, 9 ч. 1 ст. 48 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб", Фонд безпосередньо або шляхом делегування повноважень уповноваженій особі Фонду з дня початку процедури ліквідації банку здійснює такі повноваження, зокрема, приймає в управління майно (у тому числі кошти) банку, вживає заходів щодо забезпечення його збереження, формує ліквідаційну масу, виконує функції з управління та продає майно банку; живає у встановленому законодавством порядку заходів до повернення дебіторської заборгованості банку, заборгованості позичальників перед банком та пошуку, виявлення, повернення (витребування) майна банку, що перебуває у третіх осіб, оновлює інформацію, що міститься у Кредитному реєстрі Національного банку України; здійснює відчуження активів та/або зобов'язань банку, якщо це було передбачено планом врегулювання, або в інших випадках, передбачених цим Законом.
Згідно із ч. 6. ст. 51 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" майно (активи) банку або кількох банків (пули активів) може бути реалізоване у такий спосіб: на відкритих торгах (аукціоні); шляхом продажу безпосередньо юридичній або фізичній особі. Продаж майна (активів) банку у спосіб, передбачений цією частиною, може проводитися в електронній формі (на електронних майданчиках).
Порядок реалізації майна банку під час проведення ліквідаційної процедури регламентується нормативно-правовими актами Фонду (ч. 7 ст. 51 ЗУ "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб").
Порядок організації продажу активів (майна), що включені до ліквідаційної маси банку, що ліквідується, у тому числі визначення принципів та критеріїв черговості продажу активів (майна) банків, що ліквідуються, які застосовуються при формуванні як планів продажу активів (майна) на рівні банків, що ліквідуються, так і пропозицій з продажу окремих активів/пулів активів, регулюються Положенням щодо організації продажу активів (майна) банків, що ліквідуються, затвердженого рішенням виконавчої дирекції Фонду гарантування вкладів фізичних осіб від 24 березня 2016 року за № 388 (у редакції рішення виконавчої дирекції Фонду гарантування вкладів фізичних осіб від 05.05.2017 №1872), надалі - Положення.
Відповідно до п. 1 розділу VI Положення на відкритих торгах (аукціоні) можуть продаватися такі види активів (майна) банку, що ліквідується: основні засоби; майно банку у вигляді цілісного майнового комплексу; майно банку, щодо обороту якого встановлено обмеження; дебіторська заборгованість; права вимоги. Інші види активів (майна) можуть продаватися у спосіб, визначений законодавством.
У відповідності до ч.2. ст. 51 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб", після затвердження виконавчою дирекцією Фонду результатів інвентаризації майна банку та формування ліквідаційної маси Фонд розпочинає передпродажну підготовку та реалізацію майна банку у порядку, визначеному цим Законом та нормативно-правовими актами Фонду, за найвищою вартістю у найкоротший строк.
Наведений припис частини другої статті 51 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" не містить визначення того, яку вартість майна банку слід вважати "найвищою".
Пунктом 3 розділу VI Положення визначено, що початкова ціна активів (майна) банку, що ліквідується, не повинна бути нижчою за оціночну вартість, визначену незалежним суб'єктом оціночної діяльності на дату формування ліквідаційної маси, або на останню дату оцінки активів (майна).
Уповноважений структурний підрозділ Фонду може ініціювати проведення повторної оцінки активів (майна) банку, що ліквідується, у рамках передпродажної підготовки.
Пунктом 11 розділу VIІ Положення передбачено, що реалізація активів (майна), умови продажу яких затверджуються виконавчою дирекцією Фонду або згідно з чинним законодавством України колегіальним органом Фонду з питань консолідації та продажу активів (у разі делегування йому відповідних повноважень) вперше або були затверджені до набрання чинності цим Положенням, але активи (майно) не були виставлені на продаж, за рішенням, прийнятим виконавчою дирекцією Фонду або згідно з чинним законодавством України колегіальним органом Фонду з питань консолідації та продажу активів (у разі делегування йому відповідних повноважень), у тому числі, може здійснюватися у такому порядку:
початкова ціна активів (майна) встановлюється на рівні вартості відповідних активів, що відображається на балансових та на позабалансових рахунках (для прав вимоги за кредитними договорами - на рівні заборгованості за такими договорами (заборгованість за основним боргом, нарахованими відсотками, а також сума заборгованості, що обліковується на рахунках клієнтів банку)) станом на перше число місяця, у якому затверджено відповідну пропозицію, але не нижче оціночної вартості таких активів, визначеної незалежними суб'єктами оціночної діяльності;
активи (майно), які не були продані на відкритих торгах (аукціоні), банк повторно виставляє на продаж із зменшенням їх ціни реалізації, встановленої для проведення попередніх відкритих торгів (аукціону), на 10 відсотків від початкової ціни, але сумарно не більше ніж на 80 відсотків від початкової ціни.
У пункті 1 розділу ІІ Положення визначено, що малий комітет з управління активами (далі - МКУА) - комітет, створений на базі діючої організаційної структури банку, що ліквідується, однією із функцій якого є надання необхідної інформації щодо активів (майна) такого банку для прийняття рішень стосовно їх продажу.
Згідно із п. 1 розділу IV Положення, МКУА подає план продажу активів (майна) уповноваженому структурному підрозділу Фонду перед затвердженням Фондом. Разом з планом продажу активів (майна) МКУА подає перелік активів (майна) банку, що не підлягають продажу. МКУА також формує та затверджує протоколом пропозицію щодо кожного активу (майна), лота або пулу відповідно до плану продажу активів (майна) банку. Пропозиції формуються відповідно до планів продажу активів (майна), затверджуються протоколом МКУА та передаються до Фонду. МКУА подає уповноваженому структурному підрозділу Фонду пропозиції щодо кожного активу (майна), лота або пулу активів (майна), а уповноважений структурний підрозділ формує висновки щодо кожного активу (майна), лота або пулу. Зміни до пропозицій готуються у вигляді окремого протоколу МКУА та погоджуються у порядку, визначеному цим пунктом.
Отже, малий комітет з управління активами затверджує протоколом пропозицію щодо кожного активу (майна), лота або пулу відповідно до плану продажу активів (майна) банку.
30.05.2018 на офіційному сайті Фонду гарантування вкладів фізичних осіб http://fg.gov.ua було розміщено паспорт відкритих торгів (аукціону) з продажу активів прав вимоги ПАТ "ВБР" та повідомлення Фонду гарантування вкладів фізичних осіб про проведення відкритих торгів (голландського аукціону) з продажу наступних активів, що обліковуються на балансі ПАТ "ВБР": право вимоги за кредитним договором №ККМV.154391.009 та договорами забезпечення виконання зобов'язань, початкова стартова ціна станом на 27.06.2018 - 397113011,52 грн, мінімальна ціна лоту - 79422602,30 грн.
Відповідно до Протоколу електронного аукціону №UA-EA-2018-05-30-000028-b від 27.06.2018 аукціон за номером лоту №F37GL25773 з продажу прав вимоги за кредитним договором №ККМV.154391.009 та договорами забезпечення виконання зобов'язань - не відбувся.
Пунктом 13 Розділу VIІ Положення передбачено, що у разі якщо після зниження початкової ціни активів (майна) на 80 відсотків відкриті торги (аукціон) не відбудуться, такі активи (майно) можуть підлягати продажу у складі пулів активів (майна), сформованих за цією ознакою у порядку, встановленому Фондом.
При формуванні пропозиції щодо реалізації активів (майна) та/або проекту рішення Фонду про затвердження умов продажу активів (майна) для активів (майна), які раніше виставлялись для продажу на відкритих торгах (аукціоні) окремими лотами / у складі пулу і такі відкриті торги (аукціон) не відбулися, нова ціна реалізації таких активів (майна) при продажу окремими лотами / у складі пулу може визначатись нижче їх оціночної вартості, але не нижче ціни реалізації на останніх відкритих торгах (аукціоні), зниженої на 10 відсотків (Пункт 10 Розділу VIІ Положення).
Таким чином, у відповідності до порядку Положення Фондом гарантування вкладів фізичних осіб визначена ціна актива ПАТ "Всеукраїнський банк розвитку" права вимоги за кредитним договором №ККМV.154391.009 та договорами забезпечення виконання зобов'язань. При цьому, як вбачається з паспорту актива ПАТ "Всеукраїнський банк розвитку" формування такої ціни відбулось з урахуванням висновку ПП "Центр незалежної оцінки та експертизи" про оцінку вартості активу, яка станом на 01.04.2016 становила 92 767 989,73 грн. Вказаний висновок ПП "Центр незалежної оцінки та експертизи" не міститься в матеріалах справи.
Отже, як вірно зазначено судом першої інстанції, обов'язок щодо формування активу, який підлягає продажу, покладається на малий комітет з управління активами, повноваження Фонду щодо корегування сформованого МКУА активу, який підлягає продажу не визначені нормативно-правовими актами.
Колегія суддів вважає безпідставними доводи позивача про порушення відповідачем порядку підготовки та проведення електронних торгів (аукціону) з реалізації прав вимоги ПАТ "Всеукраїнський банк розвитку" за кредитним договором №ККМV.154391.009, з посиланням на не проведення належної оцінки активів банку та не оновлення паспорту відкритих торгів, з огляду на наступне.
У відповідності до частин 1, 2 ст.50 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб", з дня початку процедури ліквідації банку Фонд приступає до інвентаризації та оцінки майна банку з метою формування ліквідаційної маси банку.
До ліквідаційної маси банку включаються будь-яке нерухоме та рухоме майно, кошти, майнові права та інші активи банку. До ліквідаційної маси банку не включається майно у випадках, прямо передбачених законом, а також банкноти і монети, передані Національним банком України на зберігання та для проведення операцій з ними, ліцензія, гудвіл.
Згідно із ч.3 ст. 50 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" майно банку, що включається до ліквідаційної маси, підлягає оцінці Фондом у порядку, встановленому Фондом. Перелік майна банку, що підлягає оцінці суб'єктами оціночної діяльності, встановлюється Фондом. Для проведення оцінки майна Фонд має право залучати суб'єктів оціночної діяльності з оплатою їх послуг за рахунок ліквідаційної маси банку.
Відповідно до ст.12 Закону України "Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні" звіт про оцінку майна є документом, що містить висновки про вартість майна та підтверджує виконані процедури з оцінки майна суб'єктом оціночної діяльності - суб'єктом господарювання відповідно до договору. Звіт підписується оцінювачами, які безпосередньо проводили оцінку майна, і скріплюється підписом керівника суб'єкта оціночної діяльності. Вимоги до змісту звіту про оцінку майна, порядку його оформлення та рецензування встановлюються положеннями (національними стандартами) оцінки майна. Зміст звіту про оцінку майна повинен містити розділи, що розкривають зміст проведених процедур та використаної нормативно-правової бази з оцінки майна.
Законом України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" та Положенням щодо організації продажу активів (майна) банків, що ліквідуються, не встановлено терміну (строку) дії звіту про оцінку майна (активів) банку, а тому заперечення позивача щодо використання звіту суб'єкта оціночної діяльності ПП "Центр незалежної оцінки та експертизи" про оцінку активу ПАТ "Всеукраїнський банк розвитку", є необґрунтованими.
Відносини, які виникають у процесі виведення неплатоспроможного банку з ринку, а саме: підготовку, затвердження та реалізацію плану врегулювання, розробленого на основі найменш витратного для Фонду способу виведення неплатоспроможного банку з ринку регулює Положення про виведення неплатоспроможного банку з ринку затвердженого Рішення виконавчої дирекції Фонду гарантування вкладів фізичних осіб від 05.07.2012 № 2.
Відповідно до абз. 2 та 4 п. 1.26 Розділу ІІІ Положення про виведення неплатоспроможного банку з ринку, під час виконання своїх повноважень Фонд або уповноважена особа Фонду на тимчасову адміністрацію у разі делегування їй повноважень може залучати до оцінки активів неплатоспроможного банку суб'єктів оціночної діяльності; приймає звіт про оцінку майна від суб'єктів оціночної діяльності; за потреби, відповідно до законодавства України, може прийняти рішення про рецензування звіту про оцінку майна, або про проведення повторної оцінки активів, або про доопрацювання (актуалізацію) звіту й висновку про вартість оцінюваних активів на нову дату.
У відповідності до п. 4.16. Розділу V Положення про виведення неплатоспроможного банку, майно банку, що включається до ліквідаційної маси, підлягає оцінці Фондом у порядку, встановленому Фондом. Перелік майна банку, що підлягає оцінці суб'єктами оціночної діяльності, встановлюється Фондом. Для проведення оцінки майна уповноважена особа Фонду на здійснення ліквідації банку має право залучати суб'єктів оціночної діяльності з оплатою їх послуг за рахунок ліквідаційної маси банку.
Таким чином, оцінка активів банку здійснюється з метою формування його ліквідаційної маси та прогнозування можливих доходів, отриманих від реалізації майна банку. В подальшому така оцінка використовується разом з іншими чинниками для визначення Фондом гарантування вкладів фізичних осіб початкової ціни реалізації активу у порядку, встановленому нормативними актами.
Отже, Фонд гарантування вкладів фізичних осіб має повноваження на залучення суб'єкта оціночної діяльності для проведення оцінки активів банку, що ліквідується, проте така оцінка здійснюється під час формування ліквідаційної маси банку, в подальшому можливість здійснення повторної оцінки не є обов'язковим та проводиться у разі необхідності.
Колегія суддів погоджується з висновком місцевого господарського суду про те, що позивачем не доведено суду належними та допустимими доказами наявності порушення під час проведення електронних торгів з продажу права вимоги за кредитним договором №ККМV.154391.009 приписів Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" та Положення щодо організації продажу активів (майна) банків, що ліквідуються, а тому вимоги позивача про визнання недійсними результатів торгів, оформлених протоколом № UKR-2019-04 від 12.09.2019, є необґрунтованими.
Як зазначено в постанові Верховного Суду від 11.09.2019 у справі №330/1852/16-ц, правова природа продажу майна з публічних торгів дає підстави для можливості визнання торгів недійсними за правилами визнання недійсними правочинів, зокрема на підставі норм цивільного законодавства (статей 203, 215 Цивільного кодексу України) про недійсність правочину як такого, що не відповідає вимогам закону, у разі невиконання вимог щодо процедури, порядку проведення торгів.
У постанові Верховного Суду України від 06 квітня 2016 року у справі №3-242гс16 зазначено, що при вирішенні спору про визнання електронних торгів недійсними судам необхідно встановити, чи мало місце порушення вимог Порядку та інших норм законодавства при проведенні електронних торгів; чи вплинули ці порушення на результати електронних торгів; чи мало місце порушення прав і законних інтересів позивачів, які оспорюють результати електронних торгів.
Головною умовою, яку повинні встановити суди, є наявність порушень, що могли вплинути на результат торгів, а тому, окрім наявності порушення норм закону при проведенні прилюдних торгів, повинні бути й порушення прав і законних інтересів особи, яка їх оспорює, способом захисту яких є визнання прилюдних торгів недійсними (постанова Верховного Суду України від 29 листопада 2017 року у справі №668/5633/14-ц, провадження №6-231цс17).
Статтею 204 Цивільного кодексу України закріплено презумпцію правомірності правочину. Ця презумпція означає, що вчинений правочин вважається правомірним, тобто таким, що породжує, змінює або припиняє цивільні права й обов'язки, доки ця презумпція не буде спростована (зокрема, на підставі рішення суду, яке набрало законної сили).
Таким чином, у разі неспростування презумпції правомірності договору всі права, набуті сторонами правочину за ним, повинні безперешкодно здійснюватися, а створені обов'язки підлягають виконанню.
Згідно з ч. 3 ст. 215 Цивільного кодексу України якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).
Відповідно до ст. 215 Цивільного кодексу України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.
Статтею 203 Цивільного кодексу України встановлено, що зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.
Згідно зі ст. 16 ЦК України визнання правочину недійсним є одним з передбачених законом способів захисту цивільних прав та інтересів осіб, а загальні вимоги щодо недійсності правочину передбачені статтею 215 цього Кодексу.
Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається (ч. 2 ст. 215 ЦК України).
Отже, при вирішенні позову про визнання недійсним оспорюваного правочину підлягають застосуванню загальні приписи статей 3, 15, 16 ЦК України, які передбачають право кожної особи на судовий захист саме порушеного цивільного права. За результатами розгляду такого спору вирішується питання про спростування презумпції правомірності правочину й має бути встановлено не лише наявність підстав недійсності правочину, передбачених законом, але й визначено, чи було порушене цивільне право особи, за захистом якого позивач звернувся до суду, яке саме право порушене, в чому полягає його порушення, оскільки залежно від цього визначається необхідний спосіб захисту порушеного права, якщо таке порушення відбулось.
Відповідна правова позиція викладена у постанові Верховного суду від 04.04.2018 у справі №914/1367/17.
У вирішенні спорів про визнання правочинів недійсними на підставі статей 230 - 233 ЦК України господарські суди повинні мати на увазі, що відповідні вимоги можуть бути задоволені за умови доведеності позивачем фактів обману, насильства, погрози, зловмисної домовленості представника однієї сторони з другою стороною, тяжких обставин і наявності їх безпосереднього зв'язку з волевиявленням другої сторони щодо вчинення правочину.
Під обманом слід розуміти умисне введення в оману представника підприємства, установи, організації або фізичної особи, що вчинила правочин, шляхом: повідомлення відомостей, які не відповідають дійсності; заперечення наявності обставин, які можуть перешкоджати вчиненню правочину; замовчування обставин, що мали істотне значення для правочину (наприклад, у зв'язку з ненаданням технічної чи іншої документації, в якій описуються властивості речі). При цьому особа, яка діяла під впливом обману, повинна довести не лише факт обману, а й наявність умислу в діях відповідача та істотність значення обставин, щодо яких особу введено в оману. Обман щодо мотивів правочину не має істотного значення. Суб'єктом введення в оману є сторона правочину, - як безпосередньо, так і через інших осіб за домовленістю.
Правочин може бути визнаний вчиненим під впливом обману у випадку навмисного цілеспрямованого введення іншої сторони в оману щодо фактів, які впливають на укладення правочину. Ознакою обману, на відміну від помилки, є умисел: особа знає про наявність чи відсутність певних обставин і про те, що друга сторона, якби вона володіла цією інформацією, не вступила б у правовідносини, невигідні для неї. Обман також має місце, якщо сторона заперечує наявність обставин, які можуть перешкодити вчиненню правочину, або якщо вона замовчує їх існування.
Тобто обман має місце, коли задля вчинення правочину або надається невірна інформація, або вона замовчується. Причому це робиться навмисно, з метою, аби правочин було вчинено. Усі ці обставини - наявність умислу в діях відповідача, істотність значення обставин, щодо яких особу введено в оману, і сам факт обману повинна довести особа, яка діяла під впливом обману.
Правочин, здійснений під впливом обману, на підставі статті 230 ЦК України може бути визнаний судом недійсним. Отже позивач має довести наявність одночасно трьох складових, а саме: наявність умислу в діях відповідача, істотність значення обставин, щодо яких особу введено в оману, наявність обману. Якщо все інше, крім умислу, доведено, вважається, що мала місце помилка.
Встановлення наявності умислу у недобросовісної сторони ввести в оману другу сторону, щоб спонукати її до укладення правочину, є неодмінною умовою кваліфікації недійсності правочину за статтею 230 ЦК України.
При цьому, обставини, щодо яких помилилася сторона правочину, мають існувати саме на момент вчинення правочину. Особа на підтвердження своїх вимог про визнання правочину недійсним повинна довести, що така помилка дійсно мала місце, а також що вона має істотне значення. Помилка внаслідок власного недбальства, незнання закону чи неправильного його тлумачення однією зі сторін не є підставою для визнання правочину недійсним.
Отже, особа на підтвердження своїх вимог про визнання правочину недійсним повинна довести на підставі належних і допустимих доказів, у тому числі пояснень сторін і письмових доказів, наявність обставин, які вказують на помилку - неправильне сприйняття нею фактичних обставин правочину, що вплинуло на її волевиявлення, дійсно було і має істотне значення.
Натомість, позивачем не доведено обставин які б свідчили про введення відповідачем позивача в оману, не доведено самого факту обману, наявність умислу в діях відповідача.
Невірне сприйняття інформації про актив продажу на аукціоні, а також бездіяльність в частині перевірки у законний спосіб цього активу потенційним покупцем - юридичною особою, підприємницька діяльність якої заснована, зокрема, на принципі власного ризику господарської діяльності, не може бути підставою для визнання недійсними результатів відкритих торгів.
З огляду на викладене, враховуючи те, що позивачем не доведено суду та не підтверджено належними і допустимими доказами наявності підстав для визнання недійсними та скасування результатів електронних торгів від 12.09.2019 за номером лоту №UKR-2019-04 організованих Фондом гарантування вкладів фізичних осіб та оформлених протоколом електронних торгів від 12.09.2019 № UKR-2019-04, позивачем не доведено суду в чому саме були порушені його права цими торгами, колегія суддів вважає, що позовні вимоги Приватного акціонерного товариства "КОРУМ УКРАЇНА" є необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню.
Відповідно до ст. ст. 73, 74, 77 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів скаржника та їх відображення у судовому рішенні, питання вичерпності висновків суду, суд апеляційної інстанції враховує висновки Європейського суду з прав людини у справі "Проніна проти України" (Рішення ЄСПЛ від 18.07.2006), в якому зазначено, що пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи.
У даній справі апелянту було надано вичерпну відповідь на всі істотні питання, що виникають при кваліфікації спірних відносин згідно з нормами матеріального та процесуального права.
Відповідно до ч.1 ст. 276 ГПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
За результатами перегляду даної справи колегія суддів дійшла висновку про те, що місцевим господарським судом було повно, всебічно та об'єктивно з'ясовано обставини, які мають значення для справи, а також вірно застосовано норми матеріального і процесуального права, у зв'язку з чим правові підстави для зміни чи скасування оскаржуваного у даній справі судового рішення відсутні.
Оскільки доводи, викладені в апеляційній скарзі, не спростовують висновків місцевого господарського суду, скарга задоволенню не підлягає.
Колегія суддів погоджується із здійсненим судом першої інстанції розподілом судових витрат.
Судовий збір за подачу апеляційної скарги відповідно до ст. 129 ГПК України покладається судом на апелянта.
Керуючись ст.ст. 129, 267-270, 273, 275, 276, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд,
1. Апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства "КОРУМ УКРАЇНА" залишити без задоволення.
2. Рішення Господарського суду міста Києва від 19.08.2020 у справі №910/1407/20 залишити без змін.
3. Матеріали справи №910/1407/20 повернути Господарському суду міста Києва.
4. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду у порядку та строк, передбачений ст. ст. 286-291 Господарського процесуального кодексу України.
Повний текст судового рішення складено та підписано 05.02.2021.
Головуючий суддя Г.П. Коробенко
Судді Г.А. Кравчук
Т.П. Козир