ПІВДЕННО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
про повернення апеляційної скарги
08 лютого 2021 року м. ОдесаСправа № 915/2492/19
Південно-західний апеляційний господарський суд у складі:
головуючого судді Савицького Я.Ф.,
суддів Головея В.М.,
Разюк Г.П.
перевіривши апеляційну скаргу Департаменту праці та соціального захисту населення Миколаївської міської ради
на рішення Господарського суду Миколаївської області
від 15 жовтня 2020 року (повний текст складено 23.10.2020р.)
по справі № 915/2492/19
за позовом Департаменту праці та соціального захисту населення Миколаївської міської ради
до відповідача: Центрального відділу державної виконавчої служби міста Миколаїв Головного територіального управління юстиції у Миколаївській області
третя особа, яка не заявляє самостійні вимоги щодо предмету спору, на стороні відповідача: ОСОБА_1
про повернення надміру виплачених державних коштів, -
Рішенням Господарського суду Миколаївської області від 15.10.2020р. у справі №915/2492/19 (суддя Ржепецький В.О.) у задоволені позовних вимог Департаменту праці та соціального захисту населення Миколаївської міської ради - відмовлено.
03.02.2021р. безпосередньо до Південно-західного апеляційного господарського суду надійшла апеляційна скарга (вх. №605/21) Департаменту праці та соціального захисту населення Миколаївської міської ради (далі також - Департамент), в якій апелянт просить рішення Господарського суду Миколаївської області від 15.10.2020р. у справі №915/2492/19 скасувати та постановити нове, яким задовольнити позовні вимоги Департаменту праці та соціального захисту населення Миколаївської міської ради у повному обсязі.
Разом з апеляційною скаргою позивачем подано клопотання про звільнення останнього від сплати судового збору або відстрочення його сплати та клопотання про поновлення процесуального строку на апеляційне оскарження.
Крім того, 03.02.2021р. адресу суду надійшло клопотання скаржника (вх.№606/21 від 03.02.2021р.), в якому Департамент праці та соціального захисту населення Миколаївської міської ради просить суд повернути суму судового збору за подачу апеляційної скарги (вх.№3808/20 від 17.11.2020р.) на рішення Господарського суду Миколаївської області від 15.10.2020р. по справі №915/2492/19, у розмірі 2881,50 грн. сплаченого відповідно до платіжного доручення №1569 від 22.12.2020р.
Ознайомившись з поданими матеріалами апеляційної скарги та доданими до неї документами, колегія суддів зазначає наступне.
Статтею 258 Господарського процесуального кодексу України встановлено вимоги до форми і змісту апеляційної скарги.
У відповідності до положень ст.ст. 162, 258 Господарського процесуального кодексу України, апеляційна скарга подається до суду в письмовій формі і підписується стороною у справ, або його представником або іншою особою, якій законом надано право звертатися до суду в інтересах іншої особи, при цьому, якщо апеляційна скарга подається представником сторони у справі, то до апеляційної скарги додаються документи, що підтверджують повноваження представника.
За змістом частин 1 і 3 статті 56 Господарського процесуального кодексу України сторона, третя особа, а також особа, якій законом надано право звертатися до суду в інтересах іншої особи, може брати участь в судовому процесі особисто (самопредставництво) та (або) через представника. Юридична особа незалежно від порядку її створення бере участь у справі через свого керівника, члена виконавчого органу, іншу особу, уповноважену діяти від її імені відповідно до закону, статуту, положення, трудового договору (контракту) (самопредставництво юридичної особи), або через представника.
В ч. 1 ст. 58 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що представником у суді може бути адвокат або законний представник.
Отже, наведені вище положення законодавства передбачають можливість здійснення процесуального представництва юридичної особи як у порядку самопредставництва, так і іншими особами як представниками юридичної особи.
За приписами частини 3 статті 131-2 Конституції України (у редакції Закону України від 02.06.2016 № 1401-VIII "Про внесення змін до Конституції України (щодо правосуддя)", який набрав чинності 30.09.2016р.) виключно адвокат здійснює представництво іншої особи в суді, а також захист від кримінального обвинувачення.
Згідно з підпунктом 11 пункту 161 розділу XV "Перехідні положення" Конституції України представництво відповідно до пункту 3 частини 1 статті 131-1 та статті 131-2 цієї Конституції виключно прокурорами або адвокатами у Верховному Суді та судах касаційної інстанції здійснюється з 1 січня 2017 року; у судах апеляційної інстанції - з 1 січня 2018 року; у судах першої інстанції - з 1 січня 2019 року.
Статтею 8 Конституції України встановлено, що Конституція України має найвищу юридичну силу. Закони та інші нормативно-правові акти приймаються на основі Конституції України і повинні відповідати їй. Норми Конституції України є нормами прямої дії.
Водночас, варто зазначити, що підпунктом 11 пункту 16-1 розділу XV "Перехідні положення" Конституції України врегульовані саме питання представництва. Про "самопредставництво" в Конституції України не йдеться, воно передбачено лише відповідними положеннями процесуальних кодексів.
Право на самопредставництво юридичної особи - це право одноосібного виконавчого органу (керівника) чи голови колегіального виконавчого органу діяти від імені такої особи, представляючи її інтереси в силу закону, статуту, положення без додаткового уповноваження.
Таким чином, в порядку самопредставництва юридичну особу може представляти за посадою її керівник або інші особи, повноваження яких визначені законодавством чи установчими документами.
Відповідно до ч.1 ст. 92 Цивільного кодексу України юридична особа набуває цивільних прав та обов'язків і здійснює їх через свої органи, які діють відповідно до установчих документів та закону.
Юридична особа вважається створеною з дня її державної реєстрації (ч.4 ст. 87 Цивільного кодексу України).
Відносини, що виникають у сфері державної реєстрації, регулюються, окрім Цивільного кодексу України, спеціальним Законом України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань".
Загальні засади державної реєстрації, а також її основні принципи визначені в статті 4 вказаного Закону. До них, зокрема, належать обов'язковість та публічність державної реєстрації в Єдиному державному реєстрі. З метою забезпечення державних органів достовірною інформацією створено Єдиний державний реєстр юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань (ч.1 ст. 7 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань") .
Обов'язковому відображенню (реєстрації) в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань, серед інших перелічених у цій статті відомостей, належать: відомості щодо керівників державних органів і органів місцевого самоврядування як юридичних осіб та осіб, які можуть вчиняти дії від імені юридичної особи, у тому числі: прізвище, ім'я, по батькові, дата народження, реєстраційний номер облікової картки платника податків або серія та номер паспорта (ч.3 ст. 9 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань").
При цьому, відповідно до п.2 ч.1 ст.1 цього закону Витяг з Єдиного державного реєстру містить відомості, які є актуальними на дату та час формування витягу або на дату та час, визначені у запиті, або інформацію про відсутність таких відомостей у цьому реєстрі.
Статус документів та відомостей, внесених до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань, закріплений ст. 10 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань", яка, зокрема, визначає, що внесені до Реєстру документи та відомості вважаються достовірними і можуть бути використані у спорі. Якщо ж відомості, що підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань, не внесені до нього, вони не можуть бути використані у спорі.
Отже, відсутність відповідного запису у реєстрі є належним і достатнім (достовірним) підтвердженням відсутності таких відомостей (інформації) для будь-якого державного органу, яким є і суд.
Як вбачається з апеляційної скарги, остання підписана представником Департаменту праці та соціального захисту населення Миколаївської міської ради Смірновою Т., до апеляційної скарги додана копія положення про юридичний відділ Департаменту праці та соціального захисту населення Миколаївської Міської ради, копія довіреності від 04.01.2021р. №07.09.01-3, посадова інструкція головного спеціаліста юридичного відділу та копія наказу про призначення Смірнової Т.І на посаду головного спеціаліста контрольно-ревізійного відділу управління фінансів Департаменту праці та соціального захисту населення Миколаївської міської ради, однак, поданий пакет документів не підтверджує наявність у підписанта апеляційної скарги та відповідного клопотання права на такий підпис у порядку самопредставництва у розумінні ст. 56 Господарського процесуального кодексу України.
Додана до апеляційної скарги посадова інструкція є локальним (внутрішнім) нормативно-правовим актом, яким регулюються відносини з питань праці відповідно та у межах актів трудового законодавства, а отже не відноситься до документів, визначених ч. 4 ст. 56 Господарського процесуального кодексу України, якими можливо підтвердити повноваження вказаної особи на самопредставництво.
Вказане виключає можливість представництва інтересів Департаменту праці та соціального захисту населення Миколаївської міської ради на підставі цієї посадової інструкції в порядку самопредставництва, що повністю узгоджується з позицією Великої Палати Верховного Суду, викладеною у постанові від 02.07.2020р. у справі №9901/39/20, відповідно до якої для визнання особи такою, що діє в порядку самопредставництва, необхідне чітке визначення її права діяти без додаткового уповноваження.
Згідно з відомостями з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань (далі - Реєстр) керівником Департаменту, який уповноважений представляти юридичну особу у правовідносинах з третіми особами, має право вчиняти дії від імені юридичної особи, зазначено Василенка С.М.
Відповідно до інформації вказаного Реєстру, відомостей, що Смірнова Т.І. уповноважена представляти інтереси позивача в порядку самопредставництва, немає.
Щодо доданої до апеляційної скарги копії довіреності виданої на ім'я Смірнової Т.І., то судова колегія зазначає, що довіреність може підтверджувати повноваження лише представника, а не у порядку самопредставництва. При цьому, представником в суді апеляційної інстанції може бути лише адвокат.
Але, до апеляційної скарги представником апелянта не надано доказів, що Смірнова Т.І. є адвокатом.
З огляду на наведене вище, оскільки до матеріалів апеляційної скарги Департаменту праці та соціального захисту населення Миколаївської міської ради не додано доказів на підтвердження того, що представник позивача Смірнова Т.І. у даній справі має право відповідно до закону підписувати у якості представника за довіреністю, як адвокат, або в порядку самопредставництва ані саму апеляцій скаргу, ані клопотання про звільнення останнього від сплати судового збору або відстрочення його сплати, ані клопотання про поновлення процесуального строку на апеляційне оскарження, ані клопотання про повернення судового збору за подання апеляційної скарги (вх.№3808/20 від 17.11.2020р.), колегія суддів зазначає про відсутність підстав вважати, що апеляційну скаргу та вказані клопотання підписано особою, яка має право їх підписувати.
Аналогічна правова позиці викладена у постанові Верховного Суду від 23.11.2020 року №908/592/19 (щодо підтвердження повноважень підписанта апеляційної скарги) та ухвалі від 12.11.2020 року у справі № 915/145/20 (щодо повноважень Бочарової І.В. на підписання скарг).
Відповідно до ч.2 ст.170 Господарського процесуального кодексу України письмова заява, клопотання чи заперечення підписуються заявником чи його представником.
Згідно із ч.4 ст.170 Господарського процесуального кодексу України суд, встановивши, що письмову заяву (клопотання, заперечення) подано без додержання вимог частини першої або другої цієї статті, повертає її заявнику без розгляду.
Відповідно до п. 1 ч. 5 ст. 260 Господарського процесуального кодексу України, апеляційна скарга не приймається до розгляду і повертається судом апеляційної інстанції, якщо апеляційна скарга подана особою, яка не має процесуальної дієздатності, не підписана, або підписана особою, яка не має права її підписувати, або особою, посадове становище якої не зазначено.
Отже, оскільки апеляційна скарга від імені Департаменту праці та соціального захисту населення Миколаївської міської ради підписана особою, яка не має права її підписувати, це є підставою для її повернення апеляційної скарги.
При цьому, з огляду на те, що клопотання про звільнення апелянта від сплати судового збору або відстрочення його сплати, клопотання про поновлення процесуального строку на апеляційне оскарження, клопотання про повернення судового збору за подання апеляційної скарги підписані неуповноваженою особою, ці клопотання підлягають поверненню позивачу без розгляду на підставі ч.4 ст.170 Господарського процесуального кодексу України.
Керуючись ст.ст. 170, 234, 258, 260, 281 Господарського процесуального кодексу України, Південно-західний апеляційний господарський суд, -
1. Апеляційну скаргу на рішення Господарського суду Миколаївської області від 15.10.2020р. у справі №915/2492/19, підписану Смірновою Т.І., та додані до апеляційної скарги документи повернути без розгляду Департаменту праці та соціального захисту населення Миколаївської міської ради.
2. Клопотання Департаменту праці та соціального захисту населення Миколаївської міської ради про повернення судового збору (вх.№606/21 від 03.02.2021р.) повернути заявнику без розгляду.
Ухвала набирає законної сили відповідно до ст. 235 Господарського процесуального кодексу України та може бути оскаржена у касаційному порядку до Верховного Суду.
Головуючий суддя Я.Ф. Савицький
Суддя В.М. Головей
Суддя Г.П. Разюк