ПІВДЕННО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
03 лютого 2021 року м. ОдесаСправа № 915/531/20
Південно-західний апеляційний господарський суд у складі:
головуючого судді Л.В. Поліщук,
суддів: О.Ю. Аленіна, С.В. Таран,
секретар судового засідання - І.В. Іванов,
за участю представників сторін:
від позивачів: не з'явились
від відповідача: не з'явився
від третьої особи: не з'явився
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Опалка Євгена Вікторовича
на рішення Господарського суду Миколаївської області від 21.10.2020 (суддя Давченко Т.М., м. Миколаїв, повний текст складено 23.10.2020)
у справі № 915/531/20
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "БУДІВЕЛЬНА КОМПАНІЯ "КОРАБЕЛ"
до відповідача Фізичної особи-підприємця Опалко Євгена Вікторовича
третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача - Миколаївська міська рада
про зобов'язання повернути торгове місце та стягнення неустойки у сумі 76410 грн. 60 коп.,
У квітні 2020 року Товариство з обмеженою відповідальністю "БУДІВЕЛЬНА КОМПАНІЯ "КОРАБЕЛ" (далі також - ТОВ "БК "КОРАБЕЛ", Товариство) звернулось до Фізичної особи-підприємця Опалка Євгена Вікторовича (далі також - ФОП Опалко Є.В., Підприємець) з позовною заявою про:
- зобов'язання повернути торгове місце № 7, загальною площею 37,86 кв.м., розташоване на території ринку ГП ГО БК "Корабел" по вул. 6 Слобідській, 81 у м. Миколаєві;
- стягнення неустойки в розмірі 76410 грн. 60 коп.
Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням підприємцем Опалком Є.П. своїх зобов'язань за договором оренди торгового місця від 01.01.2013 № 7, укладеним відповідачем з попередником позивача, а саме зобов'язань щодо своєчасного повернення майна у зв'язку із закінченням строку дії договору оренди, внаслідок чого позивачем за період прострочення нараховано неустойку в порядку ч. 2 ст. 785 ЦК України.
Рішенням Господарського суду Миколаївської області від 21.10.2020 позов задоволено повністю.
Рішення суду мотивоване тим, що, не зважаючи на твердження відповідача про припинення ним фактичного володіння та користування спірним торговим місцем одразу після закінчення строку дії договору оренди торгового місця та ухилення представника позивача від документального оформлення повернення торгового місця, матеріали справи не містять ані доказів повернення відповідачем позивачу об?єкта оренди за відповідним актом, ані доказів направлення Товариству пропозицій про оформлення повернення торгового місця. Ураховуючи викладене, суд визнав обґрунтованою та такою, що підлягає задоволенню, вимогу ТОВ "БК "КОРАБЕЛ" про зобов?язання ФОП Опалка Є.В. повернути об?єкт оренди ? торгове місце № 7. Суд також визнав вірним наданий позивачем розрахунок неустойки за період січень 2019 року ? лютий 2020 року (14 місяців) в сумі 76410 грн. 60 коп., виходячи з указаного вище розміру місячної орендної плати (2728 грн. 95 коп. * 2 * 14), тому задовольнив вимогу про стягнення з відповідача неустойки у цій сумі. Крім того, судом з?ясовано, що після відкриття провадження в даній справі відповідачем припинено підприємницьку діяльність, про що до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань внесений відповідний запис від 27.04.2020, однак господарські зобов?язання Підприємця після припинення його підприємницької діяльності продовжують існувати для Опалка Євгена Вікторовича, як фізичної особи.
Не погодившись із рішенням суду, Опалко Євген Вікторович звернувся з апеляційною скаргою, в якій, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просив скасувати оскаржуване судове рішення та ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні позову в повному обсязі. Так, скаржник зауважує, що фактичне користування відповідачем торговим місцем №7 на час звернення до суду позивачем не доводиться жодним доказом у справі і заперечується відповідачем. ФОП Опалко Є.В. наполягає, що добросовісно вжив залежних від нього заходів та припинив фактичне володіння та користування торговим місцем. Також апелянт зазначає, що за час дії вказаного договору позивач до суду не звертався, а, враховуючи припинення речового права Товариства на відповідну земельну ділянку, позивач не зазначає, які його права на момент звернення до суду порушені, із підтвердженням таких обставин доказами у справі, що свідчить про безпідставність його звернення до суду, незаконність та необґрунтованість позовних вимог.
У відзиві на апеляційну скаргу позивач просив залишити оскаржуване судове рішення без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення.
У судовому засіданні 03.02.2021 учасники справи, не з'явились, хоча про день, час та місце його проведення повідомлені належним чином.
Дослідивши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, перевіривши правильність застосування місцевим господарським судом норм матеріального та процесуального права, апеляційна інстанція встановила наступне.
Згідно з ч. 1 ст. 269 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Як встановлено місцевим господарським судом та підтверджено матеріалами справи, 01.01.2013 між Госпрозрахунковим підприємством громадського об?єднання баскетбольний клуб (ГП ГО БК) "Корабел" (орендодавцем), правонаступником якого є позивач, та Фізичною особою-підприємцем Опалком Євгеном Вікторовичем (орендарем) укладено договір оренди торгового місця № 7 (далі ? Договір), предметом якого є торгове місце № 7 загальною площею 37,86 кв.м. (з них основна ? 13,64 кв.м., додаткова ? 24,22 кв.м.), що розташоване на території ринку ГП ГО БK "Корабел", за адресою: м. Миколаїв, вул. Комсомольська, 81 (далі ? об?єкт оренди), облаштоване тимчасовою нестаціонарною спорудою, право власності на яку має орендар, та яке надається орендодавцем у тимчасове користування орендареві для провадження торгової діяльності; орендар набуває права користування об?єктом оренди з дня підписання договору (п.п. 1.1, 1.2, 1.4 договору).
Відповідно до п. 2.2 Договору орендодавець зобов?язаний, зокрема, передати орендареві в тимчасове користування об?єкт оренди, забезпечити його охорону; пропускати транспортний засіб орендаря до об?єкта оренди під час і після закінчення торгівлі без додаткової плати за в?їзд на територію ринку; не вчиняти дій, які б перешкоджали орендареві користуватися об?єктом оренди згідно з умовами договору; у разі реорганізації орендаря до припинення строку дії договору переукласти договір на таких самих умовах з одним із правонаступників; підтримувати територію, на якій розташований об?єкт оренди, в належному санітарно-технічному і протипожежному стані.
Згідно з п. 3.2 Договору орендар зобов?язаний прийняти об?єкт оренди у тимчасове користування; використовувати об?єкт оренди за цільовим призначенням відповідно до п. 1 договору (для провадження торгової діяльності); своєчасно і у повному обсязі сплачувати орендну плату; утримувати об?єкт оренди в належному санітарно-технічному і протипожежному стані, не допускати погіршення його стану компенсувати витрати орендодавця за спожиту орендарем електричну енергію, згідно з показниками приладу обліку електроенергії, який має відповідати діючим технічним вимогам до таких приладів; у разі припинення або розірвання договору оренди ? повернути орендодавцеві об?єкт оренди у належному стані, не гіршому ніж на момент передачі його в оренду, з урахуванням фактичного зносу, та відшкодувати орендодавцеві збитки у разі погіршення стану або втрати (повної або його частини) об?єкта оренди з вини орендаря.
Пунктом 3.1 Договору передбачено, що орендар має право: здавати об?єкт оренди у суборенду за письмовою згодою орендодавця, якщо інше не встановлено договором або законом; вносити з письмового дозволу орендодавця зміни до об?єкта оренди, здійснювати його реконструкцію, технічне переоснащення та інші поліпшення, що підвищують його вартість; користуватися системами комунікацій на території, на якій розташований об?єкт оренди; установлювати відповідні вивіски, таблички, рекламні стенди щодо місцезнаходження об?єкта оренди; заїжджати транспортним засобом до об?єкта оренди під час і після закінчення торгівлі без додаткової плати за в?їзд на територію ринку.
За положеннями п.п. 4.1-4.3 Договору орендна плата за об?єкт оренди сплачується безготівковим переказом на поточний рахунок орендодавця та становить за місяць оренди 1825 грн.; нарахування податку на додану вартість на суму орендної плати здійснюється у порядку, визначеному законодавством. Орендна плата вноситься до 5 числа поточного місяця. Орендна плата підлягає сплаті незалежно від результатів провадження господарської діяльності орендаря. Інші види платежів, не передбачені у договорі, орендарем не вносяться.
У пункті 5.2 Договору сторони узгодили, що за невиконання або неналежне виконання зобов?язань за договором сторони несуть відповідальність згідно із законодавством.
Сторонами також погоджено, що договір укладено строком на 12 місяців і він діє з 01.01.2013 по 31.12.2013 включно; договір може бути автоматично продовжено, якщо орендар продовжує користуватися об?єктом оренди після закінчення строку дії договору за умови відсутності протягом одного місяця заперечень орендодавця (п.п. 6.1-6.2 договору).
Пунктом 6.3 Договору встановлено, що договір підлягає автоматичному продовженню на той самий строк і на тих самих умовах, що передбачені договором, з урахуванням змін у законодавстві на дату продовження договору та індексу інфляції.
Згідно з п.п. 6.7-6.8 Договору зміни та доповнення до договору вносяться за взаємною згодою сторін і оформляються шляхом укладення додаткової письмової угоди. Зміни та доповнення, що пропонується внести, розглядаються протягом одного місяця з дати їх подання до розгляду іншій стороні. Зміни та доповнення до договору є його невід?ємною частиною та оформлюються у письмовому вигляді.
01.01.2013 орендодавцем на виконання умов Договору передано об?єкт оренди ФОП Опалку Є.В. за актом приймання-передачі торгового місця.
За твердженнями позивача, не спростованими відповідачем, договір оренди щороку продовжувався в порядку 6.2 Договору.
У подальшому сторонами укладено додаткову угоду від 01.01.2018 до Договору, якою збільшено орендну плату до 2728 грн. 95 коп.
04.01.2019 ТОВ "БК "КОРАБЕЛ" направило ФОП Опалку Є.В. повідомлення від 04.01.2019 № 1/4 про припинення дії договору оренди торгового місця в порядку п. 6.2 договору у зв?язку з запереченням орендодавця щодо автоматичного продовження дії цього договору і продовження використання відповідачем об?єкта оренди після закінчення строку оренди. При цьому ТОВ "БК "КОРАБЕЛ" запропоновано відповідачу: - або підписати додаткову угоду про продовження строку оренди до 28.02.2019 (проект якої був доданий до повідомлення), - або звільнити об?єкт оренди і вивезти належне Підприємцю майно, яке знаходиться в об?єкті оренди (за наявності такого), сплативши за весь строк фактичного використання торгового місця орендну плату та компенсацію витрат за спожиту електроенергію. Направлення вказаного повідомлення та проекту додаткової угоди відповідачу підтверджується описом вкладення до листа з оголошеною цінністю з відбитком штемпеля поштового відділення та відповідним фіскальним чеком органу поштового зв?язку від 04.01.2019.
Як стверджує позивач, указане вище повідомлення залишене відповідачем без реагування, та запропоновану ТОВ "БК "КОРАБЕЛ" додаткову угоду не підписано.
При цьому від ФОП Опалка Є.В. продовжили надходити орендні платежі, у зв?язку з чим Товариство направило відповідачу вимогу від 16.01.2019 № 2/4 про повернення об?єкта оренди та сплату неустойки, в якій повторно зазначило про свої заперечення щодо автоматичної пролонгації договору оренди торгового місця та вимагало звільнити об?єкт оренди до 24.01.2019, повернувши його позивачу за актом приймання-передачі, зі сплатою за весь строк фактичного використання торгового місця плати за фактичне використання об?єкта оренди в розмірі орендної плати та компенсації витрат за спожиту електроенергію. Направлення даної вимоги відповідачу також підтверджується описом вкладення до листа з оголошеною цінністю з відбитком штемпеля поштового відділення від 17.01.2019.
Як вбачається з виписки по рахунку ТОВ "БК "КОРАБЕЛ", у період січень-серпень 2019 року ФОП Опалком Є.В. перераховувалися на рахунок позивача кошти в сумах, що відповідають розміру орендної плати за договором оренди торгового місця. Ці кошти щоразу поверталися Товариством відповідачу із зазначенням "Повернення помилково перерахованих грошових коштів у зв?язку з закінченням строку дії договору оренди…".
Неповернення Підприємцем об?єкта оренди Товариству зумовило звернення останнього із вищезгаданим позовом до господарського суду Миколаївської області.
За загальними положеннями цивільного законодавства зобов'язання виникають з підстав, зазначених у ст. 11 Цивільного кодексу України. За приписами частини 2 цієї ж статті підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини, інші юридичні факти. Підставою виникнення цивільних прав та обов'язків є дії осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також дії, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки.
Відповідно до ч. 1 ст. 173 Господарського кодексу України господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.
За змістом ч. 1 ст. 174 Господарського кодексу України господарські зобов'язання можуть виникати з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.
Згідно з ч. 1 ст. 175 Господарського кодексу України майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов'язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов'язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку. Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.
Відповідно до вимог ст. 193 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором. Зобов'язана сторона має право відмовитися від виконання зобов'язання у разі неналежного виконання другою стороною обов'язків, що є необхідною умовою виконання.
Статтями 525, 526 і 629 Цивільного кодексу України передбачено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами, а зобов'язання за ним має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Статтею ст. 626 Цивільного кодексу України визначено, що договором є домовленість сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства (ст. 628 Цивільного кодексу України).
Згідно з ч. 1 ст. 759 Цивільного кодексу України за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.
Договір найму укладається на строк, встановлений договором (ч. 1 ст. 763 Цивільного кодексу України).
У силу ст. 764 Цивільного кодексу України, якщо наймач продовжує користуватися майном після закінчення строку договору найму, то, за відсутності заперечень наймодавця протягом одного місяця, договір вважається поновленим на строк, який був раніше встановлений договором.
Отже, положення ст. 764 Цивільного кодексу України передбачає поновлення договору найму, яке зводиться по суті до автоматичного продовження попередніх договірних відносин на той самий строк без укладення нового договору за умови, по-перше, що наймач продовжує користуватися майном після закінчення строку договору найму, та, по-друге, відсутні заперечення наймодавця протягом одного місяця.
Таким чином, наведене положенням Закону визначає можливість продовження договору оренди на той самий термін і на тих самих умовах. При цьому, для такого автоматичного продовження договору оренди передбачена особливість - відсутність заяви (повідомлення) однієї із сторін про припинення чи зміну умов договору протягом місяця після закінчення терміну його дії.
Частиною 4 ст. 284 Господарського кодексу України передбачено, що строк договору оренди визначається за погодженням сторін.
Згідно зі ст. 291 Господарського кодексу України договір оренди припиняється у разі, зокрема, закінчення строку, на який його було укладено.
Відповідно до ч. 1 ст. 785 Цивільного кодексу України у разі припинення договору найму наймач зобов'язаний негайно повернути наймодавцеві річ у стані, в якому вона була одержана, з урахуванням нормального зносу, або у стані, який було обумовлено в договорі.
Як вище зазначалось, умовами укладеного між сторонами Договору оренди торгового місця № 7 від 01.01.2013 передбачено, що його було укладено строком на 12 місяців (з 01 січня 2013 до 31 грудня 2013 включно) та цей договір відповідно до п. 6.2. договору може бути автоматично продовжено, якщо орендар продовжує користуватися об'єктом оренди після закінчення строку дії договору за умови відсутності протягом одного місяця заперечень орендодавця.
Як встановлено місцевим господарським судом та не заперечувалось сторонами у справі, укладений між сторонами договір оренди неодноразово продовжувався на той же строк, однак, 04.01.2019 та 16.01.2019 орендодавець направляв на адресу орендаря (ФОП Опалка Є.В.) листи-повідомлення, в яких повідомляв відповідача про заперечення щодо продовження дії договору оренди та необхідність повернення об'єкта оренди.
Відтак, позивач, відповідно до приписів чинного законодавства та умов укладеного між сторонами договору направив протягом місяця після 31.12.2018 на адресу відповідача вищезазначені листи та повідомив останнього про відмову продовжити строк дії договору.
Отже, враховуючи вищевикладені обставини та листи позивача від 04.01.2019 та 16.01.2019, судова колегія погоджується з висновком суду першої інстанції, що договір оренди торгового місця №7 від 01.01.2013 року припинив свою дію з причини закінчення його строку дії 31.12.2018, у зв'язку із запереченнями позивача (орендодавця) щодо продовження дії даного договору.
Як вище зазначалось, відповідно до п. 3.2. Договору орендар зобов'язаний, зокрема, у разі припинення або розірвання договору повернути орендодавцеві об'єкт оренди у належному стані, не гіршому ніж на момент передачі його в оренду, з урахуванням фізичного зносу та відшкодувати орендодавцеві збитки у разі погіршення стану або втрати (повної або його частини) об'єкта оренди з вини орендаря.
Проте, як вірно встановлено місцевим господарським судом, орендарем не повернуто орендодавцю майно всупереч вимог чинного законодавства України та положень п. 3.2. Договору, а тому суд першої інстанції обґрунтовано задовольнив позовні вимоги в частині обов'язку повернення відповідачем об'єкта оренди позивачу, оскільки такі вимоги в разі припинення договору передбачені як умовами договору оренди торгового місця №7 від 01.01.2013, так і приписами чинного законодавства, однак у матеріалах справи відсутні докази звільнення відповідачем торгового місця.
Щодо вимог про стягнення суми неустойки, колегія суддів апеляційного господарського суду зазначає наступне.
Відповідно до ст. 785 Цивільного кодексу України у разі припинення договору найму наймач зобов'язаний негайно повернути наймодавцеві річ у стані, в якому вона була одержана, з урахуванням нормального зносу, або у стані, який було обумовлено в договорі.
Якщо наймач не виконує обов'язку щодо повернення речі, наймодавець має право вимагати від наймача сплати неустойки у розмірі подвійної плати за користування річчю за час прострочення.
Стаття 785 Цивільного кодексу України передбачає особливий вид майнової відповідальності у сфері орендних правовідносин, який полягає у сплаті наймачем, який не виконує обов'язку з повернення речі, неустойки у вигляді подвійної плати за користування річчю за час прострочення.
Особливий статус вказаної неустойки обумовлений тим, що зобов'язання наймача з повернення орендованого майна виникає після закінчення дії договору оренди і наймодавець у цьому випадку позбавлений можливості застосувати щодо недобросовісного наймача інші засоби стимулювання до виконання свого зобов'язання, окрім використання права на стягнення неустойки в розмірі, передбаченому ст. 785 Цивільного кодексу України.
Відповідно до п. 4.1. договору (в редакції додаткової угоди від 01.01.2018) орендна плата за об'єкт оренди становить за місяць оренди 2728,95 грн. Нарахування податку на додану вартість на суму орендної плати здійснюється у порядку, визначеному законодавством.
Неустойка нарахована позивачем за період з січня 2019 року (припинення дії договору) по лютий 2020 року та становить 76410,60 грн.
Колегія суддів апеляційного господарського суду перевірила правильність визначення позивачем періодів і методику нарахування розміру неустойки та встановила, що неустойка позивачем розрахована методологічно та арифметично вірно, оскільки при перерахунку суми розбіжностей не виявлено, з огляду на що судом першої інстанції правомірно задоволено позовні вимоги в цій частині.
Судова колегія не приймає до уваги твердження апелянта з приводу припинення права позивача на користування земельною ділянкою, на який розташований ринок, та відповідно майно, що є предметом оренди за укладеним між сторонами договором, з огляду на таке.
Вимоги щодо функціонування створених в установленому порядку ринків усіх форм власності, організації оптового та роздрібного продажу на них сільгосппродуктів, продовольчих і непродовольчих товарів, худоби, тварин, кормів тощо, надання послуг, додержання ветеринарних, санітарних, протипожежних вимог і правил безпеки праці на ринках, прав споживачів і вимог податкового законодавства визначені Правилами торгівлі на ринках, затвердженого наказом Міністерства економіки та з питань європейської інтеграції України, Міністерства внутрішніх справ України, Державної податкової адміністрації України, Державного комітету стандартизації, метрології та сертифікації України від 26.02.02р. №57/188/84/105 (надалі - Правила торгівлі).
Відповідно до п.п. 2, 3 Правил торгівлі ринок - це суб'єкт господарювання, створений на відведеній за рішенням місцевого органу виконавчої влади чи органу місцевого самоврядування земельній ділянці і зареєстрований в установленому порядку, функціональними обов'язками якого є надання послуг та створення для продавців і покупців належних умов у процесі купівлі-продажу товарів за цінами, що складаються залежно від попиту і пропозицій (далі - ринок). Ринок незалежно від форми власності та організаційно-правової форми керується у своїй діяльності законодавством України.
Згідно із п. 1 Положення про основні вимоги до організації діяльності продовольчих, непродовольчих та змішаних ринків, затвердженого постановою КМУ № 868 від 29.07.2009 (надалі - Положення) дія цього Положення поширюється на продовольчі, непродовольчі та змішані ринки (далі - ринки) незалежно від форми власності.
Відповідно до п.п. 2, 3 Положення у ньому під терміном "ринок" розуміється об'єкт торгівлі, на території якого суб'єкт господарювання, що має право на користування чи розпорядження земельною ділянкою, на якій даний об'єкт розташований, організовує та/або забезпечує створення належних умов для провадження торговельної діяльності підприємцями (далі - суб'єкт господарювання). Послуги з обслуговування та утримання торговельних місць на території ринку надаються суб'єктом господарювання, який є юридичною особою.
Згідно із абз. 3 п. 13 Правил торгівлі торговельне місце - площа, відведена для розміщення необхідного для торгівлі інвентарю (вагів, лотків тощо) та здійснення продажу продукції з прилавків (столів), транспортних засобів, причепів, візків (у тому числі ручних), у контейнерах, кіосках, палатках тощо. Розмір торговельного місця визначається в правилах торгівлі на ринках, що затверджуються відповідно до законодавства.
Відповідно до п. 20 Правил торгівля адміністрація ринку при наданні продавцям торговельних місць на визначений термін укладає з ними письмову угоду, в якій рекомендується зазначати термін дії угоди, асортимент (вид) товарів, що реалізуються, розташування торговельного місця, умови оренди торговельного місця, розмір та порядок оплати за оренду майна, перелік послуг, які надає ринок, та їх вартість.
Таким чином, безпосередньо Правила торгівлі на ринках передбачають укладення між адміністрацією ринку і підприємцями, що займаються торговельною діяльністю, саме договорів, що за своєю правовою природою є договорами оренди (найму) торгових площ.
Отже, в даному випадку, судом розглядаються виключно договірні правовідносини, які виникли між сторонами договору оренди торгового місця та регулювання яких здійснюється відповідно до положень ЦК України про найм (оренду) майна, а не правовідносин позивача з Миколаївською міськрадою з приводу оренди земельної ділянки.
Судова колегія зауважує, що зобов'язання ФОП Опалка Є.В. з повернення орендованого майна носить окремий і самостійних характер від зобов'язань ТОВ "БК "Корабел" з повернення земельної ділянки Миколаївській міській раді.
Крім того, наявні матеріли справи не містять доказів, які б свідчили про припинення орендних відносин між ТОВ "БК "Корабел" та Миколаївською міськрадою.
З приводу тверджень апелянта про обмеження строку нарахування неустойки на підставі ст. 785 ЦК України шестимісячним терміном, колегія суддів зазначає таке.
Відповідно до частини другої статті 785 Цивільного кодексу України якщо наймач не виконує обов'язку щодо повернення речі, наймодавець має право вимагати від наймача сплати неустойки у розмірі подвійної плати за користування річчю за час прострочення.
Отже, неустойка, право на стягнення якої передбачено частиною другою статті 785 Цивільного кодексу України, є самостійною майновою відповідальністю у сфері орендних правовідносин і визначається законодавцем як подвійна плата за користування річчю за час прострочення. Вказана неустойка не може бути ототожнена з неустойкою (штрафом, пенею), передбаченою пунктом 1 частини другої статті 258 Цивільного кодексу України, оскільки, на відміну від приписів статті 549 Цивільного кодексу України, її обчислення не здійснюється у відсотках від суми невиконання або неналежного виконання зобов'язання (штраф), а також у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання (пеня).
Законодавство у сфері орендних правовідносин пов'язує припинення обов'язків орендаря з фактом поверненням об'єкту договору оренди, тобто з моментом підписання акта приймання-передачі. У разі невиконання обов'язку, передбаченого частиною першою статті 785 Цивільного кодексу України, закон визначає можливість стягнення неустойки за весь час прострочення виконання зобов'язання щодо повернення об'єкта оренди.
Таким чином, право на стягнення неустойки, встановленої частиною другою статті 785 Цивільного кодексу України, пов'язується з простроченням орендарем виконання зобов'язання з повернення орендованого майна за актом приймання-передачі.
Особливий статус зазначеної неустойки обумовлений тим, що зобов'язання наймача (орендаря) з повернення об'єкта оренди виникає після закінчення дії договору оренди, і наймодавець (орендодавець) в цьому випадку позбавлений можливості застосовувати щодо недобросовісного наймача інші засоби стимулювання до виконання, окрім використання права на стягнення неустойки в розмірі подвійної плати за користування орендованим майном.
Зазначений висновок Південно-західного апеляційного господарського суду повністю узгоджується з правовою позицією Верховного Суду, викладеною в постанові від 30.08.2019 у справі №910/13695/18.
За таких обставин, з огляду на припинення між сторонами договірних орендних відносин, колегія суддів зазначає, що відповідач своєчасно не повернув позивачеві орендоване майно за відсутності будь-яких правових підстав для продовження володіння та користуванням вказаним майном, при цьому у матеріалах справи відсутні та відповідачем до суду першої інстанції не подано жодного доказу на підтвердження відсутності своєї вини щодо несвоєчасного повернення орендодавцю спірного нерухомого майна, що, з огляду на встановлену законом презумпцію вини порушника зобов'язання, свідчить про можливість застосування до орендаря наслідків, передбачених положеннями частини другої статті 785 Цивільного кодексу України, а саме покладення на нього обов'язку зі сплати неустойки у весь час прострочення.
Відповідно до положень статті 236 ГПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним та обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
Перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення у рішенні місцевого господарського суду, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції об'єктивно розглянув у судовому процесі обставини справи в їх сукупності; дослідив подані сторонами в обґрунтування своїх вимог та заперечень докази; правильно застосував матеріальний закон, що регулює спірні правовідносини, врахував положення статей 76-79 Господарського процесуального кодексу України, у зв'язку із чим дійшов правильного висновку про відсутність правових підстав для задоволення позову.
Таким чином, апеляційна скарга не підлягає задоволенню, а оскаржуване судове рішення слід залишити без змін.
Згідно із ст.129 ГПК України витрати скаржника зі сплати судового збору за розгляд апеляційної скарги не відшкодовуються.
Керуючись ст.ст. 129, 269, 270, 276, 281-284 ГПК України, суд -
Апеляційну скаргу Опалка Євгена Вікторовича залишити без задоволення.
Рішення Господарського суду Миколаївської області від 21.10.2020 у справі №915/531/20 залишити без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена у касаційному порядку до Верховного Суду у випадках і строки, передбачені ст.ст.287, 288 ГПК України.
Повний текст постанови складено 08.02.2021.
Головуючий суддя Л.В. Поліщук
Суддя О.Ю. Аленін
Суддя С.В. Таран