ПІВДЕННО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
02 лютого 2021 року м. ОдесаСправа № 923/525/20
Південно-західний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого судді Л.В. Поліщук,
суддів: Л.О. Будішевської, С.В. Таран,
секретар судового засідання Іванов І.В.
за участю представників сторін:
від позивача: не з'явився
від відповідача: не з'явився
від прокуратури: не з'явився
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Заступника керівника Херсонської обласної прокуратури
на рішення Господарського суду Херсонської області від 27.10.2020 (суддя Немченко Л.М., м. Херсон, повний текст складено 10.11.2020)
у справі № 923/525/20
за позовом Прокурора - керівника Херсонської місцевої прокуратури в інтересах держави в особі Управління комунальної власності Херсонської міської ради
до відповідача: Фізичної особи - підприємця Ярового Вадима Федоровича
про стягнення 152 353 грн. 23 коп., розірвання договору оренди та зобов'язання повернути майно,
02.06.2020 прокурор-керівник Херсонської місцевої прокуратури звернувся в інтересах держави в особі Управління комунальної власності Херсонської міської ради (далі також - Управління) до Господарського суду Херсонської області з позовом до Фізичної особи-підприємця Ярового Вадима Федоровича (далі також - ФОП Яровий В.Ф., Підприємець), в якому просив:
- стягнути з останнього заборгованість з орендної плати за договором № 1936 від 04.09.2017 у розмірі 152353,23 грн.;
- розірвати договір № 1936 від 04.09.2017 оренди комунального майна - приміщень загальною площею 1288,4 кв. м, розташованих за адресою, м. Херсон, вул. Залізнична 8, літ. «Д», «Щ», вартістю 12175380 грн.;
- зобов'язати відповідача ФОП Ярового В.Ф. повернути позивачу за актом приймання - передачі приміщення загальною площею 1288,4 кв. м, розташовані за адресою: м. Херсон, вул. Залізнична 8, літ. «Д», «Щ».
В обґрунтування позову прокурор послався на невиконання ФОП Яровим В.Ф. обов'язку зі сплати орендної плати за використання орендованого майна, що є істотною умовою договору оренди № 1936 від 04.09.2017, внаслідок чого утворилась заборгованість на загальну суму 152353,23 грн.
Рішенням Господарського суду Херсонської області від 27.10.2020 у задоволенні позовних вимог відмовлено.
Судове рішення мотивоване тим, що прокурором не доведено наявність визначених ним порушених законних інтересів та прав держави в особі Управління комунальної власності Херсонської міської ради та не доведено належними, допустимими та достовірними доказами позовні вимоги.
Не погодившись із вказаним рішенням, Заступник керівника Херсонської обласної прокуратури звернувся до Південно-західного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, невідповідність висновків суду обставинам справи, просив скасувати вказане судове рішення та ухвалити нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити у повному обсязі. Так, скаржник вказав, що ФОП Яровий В.Ф. не виконував свій обов'язок зі сплати орендної плати за договором оренди № 1936 від 04.09.2017 протягом року, внаслідок чого утворилась заборгованість на загальну суму 152353,23 грн., при цьому систематичне порушення умов договору оренди комунального майна може бути підставою для розірвання такого договору. Однак судом невірно розтлумачено норми ст.24 Закону України «Про оренду державного та комунального майна» та зроблено висновок про неможливість дострокового розірвання договору. Також прокурор вважає, що судом безпідставно визнано факт відсутності на день вирішення спору заборгованості ФОП Ярового В.Ф. за вказаним договором оренди у зв'язку з укладенням 14.08.2020 між сторонами договору про реструктуризацію боргу на суму 210915 грн до серпня 2021 року, що свідчить про визнання ними наявної заборгованості.
Відзиви на апеляційну скаргу не надходили.
У судове засідання 02.01.2021 представники сторін не з'явились, про дату, час та місце проведення судового засідання повідомлені належим чином.
Дослідивши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, перевіривши правильність застосування місцевим господарським судом норм матеріального та процесуального права, апеляційна інстанція встановила наступне.
Як встановлено місцевим господарським судом та підтверджено матеріалами справи, 04.09.2017 між Управлінням комунальної власності Херсонської міської ради (орендодавець) та Фізичною особою - підприємцем Яровим Вадимом Федоровичем (орендар) укладено Договір № 1936 оренди комунального майна міської територіальної громади (далі - Договір), за умовами якого орендодавець передає, а орендар приймає в строкове платне користування для розміщення складу сільгосппродукції окремо розташовані будівлі літ. «Д», «Щ», загальною площею 1288,4 кв.м., які розташовані за адресою: м. Херсон, вул. Залізнична, буд. 8, вартістю 831104,40 грн.
Згідно з п. 3.1 Договору орендна плата визначається відповідно до Положення про розрахунок та порядок використання плати за оренду об'єктів комунальної власності міської територіальної громади, затвердженого рішенням міської ради від 28.12.2011 № 499 та і становить 154236,35 грн. без врахування ПДВ на рік.
Пунктом 3.2. Договору передбачено, що орендна плата становить 12853,03 грн. і згідно з рішенням міської ради від 28.12.2011 № 499 перераховується орендарем управлінню комунальної власності на рр 37115004006900 ГУДКУ Херсонської області, МФО 852010, ЄДРПОУ 37465469 не пізніше 25 числа поточного місяця з урахуванням щомісячного індексу інфляції і податку на додану вартість відповідно до чинного законодавства.
Відповідно до п. 3.4 Договору орендна плата, перерахована несвоєчасно або в неповному обсязі, стягується орендодавцем відповідно до чинного законодавства України з урахуванням пені в розмірі 2-ох облікових ставок НБУ від суми заборгованості за весь час прострочення платежу.
Пунктом 5.2 Договору встановлено обов'язок орендаря своєчасно й у повному обсязі вносити до бюджету (орендодавцю) орендну плату.
Пунктом 8.2 Договору передбачено право орендодавця виступати з ініціативою щодо внесення змін до договору або його розірвання в разі погіршення стану орендованого майна, внаслідок неналежного використання або невиконання умов цього договору.
У пункті 10.2 Договору сторони домовились про те, що спори, що виникають у ході виконання цього Договору, вирішуються за згодою сторін. Якщо згоди не буде досягнуто, спір передається на розгляд до господарського суду (суду).
За змістом п. 11.1 Договору цей Договір діє з 04.09.2017 до 04.09.2022.
Пунктом 11.4 Договору визначено, що Договір може бути розірвано за згодою сторін. На вимогу орендодавця Договір оренди може бути достроково розірваний, зокрема, з підстави невнесення орендної плати у повному обсязі протягом 3-х місяців поспіль.
За актом приймання - передачі об'єкта комунальної власності міської територіальної громади від балансоутримувача - суб'єкту підприємницької діяльності від 04.09.2017 вищезазначені приміщення перейшли у користування відповідача.
У зв'язку із невиконанням ФОП Яровим В.Ф. свого обов'язку за Договором зі сплати орендної плати за використання орендованого майна, за ним утворилась заборгованість за період, більший ніж 11 місяців, на загальну суму 152353,23 грн.
Листом від 11.03.2019 вих. 74/1304 вих-19 прокурор звернувся до Херсонського міського голови щодо надання інформації про стан дотримання орендарями комунального майна територіальної громади умов відповідних договорів.
У відповіді від 25.03.2019 за вих. № 8-2095-11/12 позивачем зазначено, що уповноваженим органом ведеться систематична претензійна робота стосовно всіх боржників з метою погашення заборгованості.
Листом від 08.05.2019 вих. 74/2544 вих-19 прокурор просив надати позивача інформацію про наявну заборгованість за договорами оренди комунального майна та вжиті у зв'язку з цим заходи реагування.
У відповіді від 23.05.2019 за вих. № 8-4057-11/17 виконавчим комітетом Херсонської міської ради відмовлено прокурору у наданні запитуваної інформації.
Прокурором листом від 22.10.2019 за вих. № 35-14912 вих-19 спрямовано на адресу позивача запит з вимогою надати інформацію про стан виконання доходів бюджету міста Херсона за статтею "орендна плата з юридичних та фізичних осіб" та вжиті заходи досудового та судового врегулювання.
Натомість позивач вкотре відмовив прокурору у наданні відповідної інформації у листі від 31.10.2019 № 8-8860-11/12.
Прокурором на адресу Управління комунальної власності Херсонської міської ради спрямовано запит (лист від 31.03.2020 № 35-4290 вих-20) про надання інформації про стан виконання бюджету міста за статтею «оренда комунального майна», стан дотримання орендаторами чинного законодавства та договірної дисципліни та вжиті заходи реагування.
Управління комунальної власності Херсонської міської ради у відповідь на вказаний запит надіслало лист за вих. № 637-20 від 10.04.2020 про наявність, окрім інших орендарів, у відповідача - ФОП Ярового В.Ф. заборгованості за договором №1936 від 04.09.2017 у сумі 152353,23 грн.
Прокурором спрямовано черговий запит позивачу за № 35-5170 вих-20 від 24.04.2020 про надання копій договорів оренди, розрахунків сум заборгованості за ними та листів - повідомлень з вимогами про погашення заборгованості.
Листом від 30.04.2020 № 909-20 Управління повідомило прокурора про самостійне звернення до господарського суду із вимогою про стягнення заборгованості за договорами оренди комунального майна.
Звертаючись із позовом, прокурор вказав, що невиконання ФОП Яровим В.Ф. своїх зобов'язань за договором оренди комунального майна № 19 від 04 09.2017 порушує інтереси територіальної громади м Херсона, представником якої у вказаних правовідносинах виступає Управління комунальної власності Херсонської міської ради, оскільки недоотримання місцевим бюджетом коштів (орендної плати) за користування майном завдає матеріальної шкоди інтересам держави, перешкоджає своєчасному та повному виконанню прибуткової частини бюджету, негативно впливає на стан фінансування видатків бюджету. Однак, незважаючи на наявну заборгованість відповідача, Управлінням не вживалися заходи щодо примусового стягнення суми заборгованості з орендної плати за користування комунальним майном, розірвання договору та повернення майна, що відповідно до ст.ст. 131-1 Конституції України, ст. 23 Закону України “Про прокуратуру” стало підставою для представництва Херсонською місцевою прокуратурою інтересів держави в особі Управління комунальної власності Херсонської міської ради.
Відповідно до ч. 1 ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов'язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави (п.2 ст. 2 ГПК України).
Статтею 15 Цивільного кодексу України передбачено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання та на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.
Суд шляхом вчинення провадження у справах здійснює захист їх прав і охоронюваних законом інтересів, які порушені або оспорюються. Наявність права на пред'явлення позову не є безумовною підставою для здійснення судового захисту, а лише однією з необхідних умов реалізації права, встановленого вищевказаними нормами.
Під порушенням слід розуміти такий стан суб'єктивного права, за якого воно зазнало протиправного впливу з боку правопорушника, внаслідок чого суб'єктивне право особи зменшилось або зникло як таке, порушення права пов'язане з позбавленням можливості здійснити, реалізувати своє право повністю або частково.
Отже, суб'єктивне право на захист - це юридично закріплена можливість особи використати заходи правоохоронного характеру для поновлення порушеного права і припинення дій, які порушують це право.
Встановивши наявність у особи, яка звернулася з позовом, суб'єктивного матеріального права або охоронюваного законом інтересу, на захист яких подано позов, суд з'ясовує наявність чи відсутність факту порушення або оспорення і відповідно ухвалює рішення про захист порушеного права або відмовляє позивачу у захисті, встановивши безпідставність та необґрунтованість заявлених вимог.
Таким чином порушення, невизнання або оспорювання суб'єктивного права є підставою для звернення особи до суду за захистом цього права із застосуванням відповідного способу захисту. Особа, права якої порушено, може скористатися не будь-яким, а конкретним способом захисту свого права, який має відповідати тим фактичним обставинам, які склалися, виходячи із тих відносин, які відповідають відповідним нормам права.
При цьому чинні норми ГПК України передбачають необхідність доведення наявності порушень прав і інтересів позивача при його зверненні з позовом до господарського суду.
Так, згідно зі ч.ч.1, 2, 3 ст. 13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.
Статтею 73 ГПК України визначено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.
Відповідно до ст. 74 Господарського процесуального кодексу України визначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Принцип рівності сторін у процесі вимагає, щоб кожній стороні надавалася розумна можливість представляти справу в таких умовах, які не ставлять цю сторону у суттєво невигідне становище відносно другої сторони (п.87 Рішення Європейського суду з прав людини у справі "Салов проти України" від 06.09.2005р.).
У Рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Надточий проти України" від 15.05.2008р. зазначено, що принцип рівності сторін передбачає, що кожна сторона повинна мати розумну можливість представляти свою сторону в умовах, які не ставлять її в суттєво менш сприятливе становище в порівнянні з опонентом.
Змагальність означає таку побудову судового процесу, яка дозволяє всім особам - учасникам певної справи відстоювати свої права та законні інтереси, свою позицію у справі.
Принцип змагальності є процесуальною гарантією всебічного, повного та об'єктивного з'ясування судом обставин справи, ухвалення законного, обґрунтованого і справедливого рішення у справі.
Статтею 11 ЦК України встановлено, що цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є: договори та інші правочини.
Згідно з частиною 1 статті 175 ГК України майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов'язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов'язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.
Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.
Статтею 509 ЦК України визначено, що зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Відповідно до ч. 1 ст. 193 ГК України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. При цьому до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених ГК України.
Згідно з ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 525 ЦК України).
Частиною 1 статті 626 ЦК України передбачено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Згідно зі ст.627 ЦК України, відповідно до ст.6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Договір є обов'язковим для виконання сторонами (ст. 629 ЦК України).
Частинами першою статті 530 ЦК України передбачено, що, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
За договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк (ч. 1 ст.759 ЦК України).
Відповідно до ч.ч. 1, 5 ст. 762 ЦК України за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму; плата за користування майном вноситься щомісячно, якщо інше не встановлено договором.
Судова колегія зазначає, що наявність заборгованості з орендної плати ФОП Ярового В.Ф. за договором оренди № 1936 від 04.09.2017 у сумі 152353 грн станом на час звернення прокурора з вищевказаним позовом підтверджена матеріалами справи та не заперечується сторонами.
Як свідчать матеріали справи, під час розгляду справи в господарському суді першої інстанції Управління комунальної власності Херсонської міської ради та Фізична особа - підприємець Яровий Вадим Федорович вирішили спірні правовідносини шляхом укладення 14.08.2020 договору про реструктуризацію заборгованості за оренду комунального майна міської територіальної громади згідно з договором від 04.09.2017 №1936, за умовами якого Управління комунальної власності міської ради надало згоду щодо реструктуризації заборгованості Підприємцю в сумі 210 915,59 грн., у тому числі і пені в розмірі 20825,80 грн. за оренду вищевказаного майна за договором оренди комунального майна міської територіальної громади від 04.09.2017 № 1936, а ФОП Яровий В.Ф. зобов'язався в повному обсязі сплатити дану заборгованість рівними частинами протягом року з вересня 2020 по серпень 2021 року включно щомісячно у сумі 17576,30 грн., а в останньому місяці (серпень 2021) - 17576,29 грн (а.с.122).
Отже, сторони домовились щодо реструктуризації боргу та погодили нові терміни погашення заборгованості, виходячи із можливостей орендодавця, який в якості відповідальності за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань погодився сплатити штрафні санкції у сумі 58562 грн. 59 коп.
При цьому в матеріалах справи наявні платіжні доручення №526 від 18.09.2020 на суму 18773,88грн та № 527 від 18.09.2020 з призначеннями відповідно: «оренда нежилого приміщення за вересень 2020» та «сплата заборгованості по договору про реструктуризацію за оренду комунального майна від 14.08.2020р.» (а.с.124-125), що свідчить про виконання Підприємцем умов укладеного між сторонами договору про реструктуризацію заборгованості за оренду комунального майна міської територіальної громади.
За таких обставин колегія суддів погоджується з висновком господарського суду першої інстанції про наявність підстав для відмови у задоволенні заявлених прокурором позовних вимог щодо стягнення заборгованості з ФОП Ярового В.Ф., оскільки на день винесення рішення, оскільки сторони у справі домовились щодо реструктуризації боргу Підприємця, погодили нові терміни погашення заборгованості, яку Підприємець вже почав сплачувати, та відсутність будь-який претензій з цього приводу з боку позивача у справі - Управління комунальної власності Херсонської міської ради.
Щодо позовної вимоги про розірвання договору оренди та повернення об'єкта оренди, слід зазначити наступне.
За приписами ч.ч. 1 та 2 ст.651 ЦК України зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом. Договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом. Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору.
Згідно з ч.ч. 2, 3 ст. 653 даного Кодексу у разі розірвання договору зобов'язання сторін припиняються; у разі зміни або розірвання договору зобов'язання змінюється або припиняється з моменту досягнення домовленості про зміну або розірвання договору, якщо інше не встановлено договором чи не обумовлено характером його зміни.
Згідно з ч.ч.1, 2 ст. 782 ЦК України наймодавець має право відмовитися від договору найму і вимагати повернення речі, якщо наймач не вносить плату за користування річчю протягом трьох місяців підряд. У разі відмови наймодавця від договору найму договір є розірваним з моменту одержання наймачем повідомлення наймодавця про відмову від договору.
За приписами ч. 1 ст.785 названого Кодексу у разі припинення договору найму наймач зобов'язаний негайно повернути наймодавцеві річ у стані, в якому вона була одержана, з урахуванням нормального зносу, або у стані, який було обумовлено в договорі.
Частиною 2 статі 24 Закону України «Про оренду державного та комунального майна» договір оренди може бути достроково припинений за згодою сторін. Договір оренди може бути достроково припинений за рішенням суду та з інших підстав, передбачених цим Законом або договором.
З аналізу вказаних правових норм слідує, що невиконання орендарем зобов'язань щодо внесення орендної плати протягом трьох місяців підряд може бути підставою для розірвання договору оренди комунального майна.
Однак, як витікає із наведених вище норм, чинне законодавство не передбачає обов'язку сторін розірвати договір оренди у разі систематичної несплати орендної плати орендарем. Орендодавець як сторона договору наділений таким правом, однак, визначити, чи він скористується таким правом, вирішує безпосередньо сам Орендодавець.
Як вище зазначалось, у пункті 10.2 Договору сторони домовились про те, що спори, що виникають у ході виконання цього Договору, вирішуються за згодою сторін, а якщо згоди не буде досягнуто, спір передається на розгляд до господарського суду (суду).
У пункті 11.4 Договору сторони також визначили, що Договір може бути розірвано саме за згодою сторін, зокрема, з підстави невнесення орендної плати у повному обсязі протягом 3-х місяців поспіль.
З вказаних умов Договору слідує, що сторони спочатку самостійно вирішують будь-які спори, які між ними виникають у ході виконання Договору, у тому числі вирішують питання щодо розірвання Договору, і тільки у разі недосягнення згоди спір передається на розгляд до господарського суду.
Відтак, судова колегія зауважує, що розірвання Договору є саме правом, а не обов'язком орендодавця, яким він користується на свій розгляд.
В матеріалах справи відсутні докази, що Управління комунальної власності Херсонської міської ради приймало рішення про дострокове розірвання спірного договору та зверталось до відповідача з такою вимогою.
Натомість Управління зверталось до місцевого господарського суду з клопотанням, в якому вказало, що, укладаючи з відповідачем вищевказаний договір про реструктуризацію його боргу, сторони дійшли порозуміння, у тому числі і щодо розірвання договору оренди, та наразі Управління комунальної власності Херсонської міської ради не має наміру розривати договір оренди комунального майна від 04.09.2017 №1936. Також позивач зазначив, що в умовах складної економічної ситуації в країні, пов'язаної з карантином, пошук іншого орендаря на приміщення площею понад 1200 кв.м може не принести позитивних результатів, а надходження коштів до місцевого бюджету від сплати орендної плати за вже укладеним договором, нехай навіть із затриманням, є пріоритетом для територіальної громади міста.
Позовну вимогу про дострокове розірвання договору оренди заявив безпосередньо прокурор-керівник Херсонської місцевої прокуратури, хоча прокуратура не є орендодавцем за спірним договором, тому, заявляючи таку вимогу, прокурор без достатніх на те підстав вирішив за орендодавця заявити позов про дострокове розірвання договору, за яким він не є стороною.
Враховуючи вищевикладені обставини справи та пояснення позивача у справі - Управління комунальної власності Херсонської міської ради про відсутність наміру розривати укладений з ФОП Яровим В.Ф. договір оренди комунального майна від 04.09.2017 №1936, більш того, сторони узгодили новий порядок розрахунків в договорі про реструктуризацію заборгованості, суд апеляційної інстанції вважає обґрунтованою відмову місцевого господарського суду у задоволенні позовних вимог прокурора про розірвання спірного договору та про повернення орендованого Підприємцем майна.
У даному випадку при розгляді справи слід виходити з оцінки не тільки законодавства, а і враховувати економічну ситуацію в країні, на яку послався позивач, Управління комунальної власності Херсонської міської ради, для об'єктивного визначення наслідків, які настануть при розірванні договору оренди з відповідачем.
Викладені в апеляційній скарзі доводи прокуратури не спростовують вищенаведених висновків господарського суду першої інстанції.
Відповідно до положень статті 236 Господарського процесуального кодексу України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним та обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
Перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення у рішенні місцевого господарського суду, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції об'єктивно розглянув у судовому процесі обставини справи в їх сукупності; дослідив подані сторонами в обґрунтування своїх вимог та заперечень докази; правильно застосував матеріальний закон, що регулює спірні правовідносини, врахував положення статей 76-79 Господарського процесуального кодексу України, у зв'язку із чим дійшов правильного висновку про відсутність правових підстав для задоволення позову.
Враховуючи вищевикладене, апеляційна скарга не підлягає задоволенню, а вказане судове рішення слід залишити без змін.
У зв'язку з відмовою в задоволенні апеляційної скарги відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України витрати зі сплати судового збору за її подання та розгляд не відшкодовуються.
Керуючись ст.ст. 129, 269, 270, 276, 281-284 ГПК України, суд -
Апеляційну скаргу Заступника керівника Херсонської обласної прокуратури залишити без задоволення.
Рішення Господарського суду Херсонської області від 27.10.2020 у справі №923/525/20 залишити без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена у касаційному порядку до Верховного Суду у випадках і строки, передбачені ст.ст.287, 288 ГПК України.
Повний текст постанови складено 08.02.2021.
Головуючий суддя Л.В. Поліщук
Суддя Л.О. Будішевська
Суддя С.В. Таран