79010, м.Львів, вул.Личаківська,81
"04" лютого 2021 р. Справа №907/405/20
Західний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючої судді Орищин Г.В.
суддів Галушко Н.А.
Желіка М.Б.
секретар судового засідання Федорів Н.В.
розглянув апеляційну скаргу Орендного підприємства «Ужгородський коньячний завод»
на рішення Господарського суду Закарпатської області від 18.11.2020 (повний текст рішення складено 24.11.2020, суддя Ушак І.Г.)
у справі №907/405/20
за позовом Акціонерного товариства «Оператор газорозподільної системи «Закарпатгаз», м. Ужгород
до відповідача Орендного підприємства «Ужгородський коньячний завод», м.Ужгород
про стягнення 395423,12 грн.
представники:
від позивача - Білоус К.В.,
від відповідача - Шерегі В.М.
17.06.2020 до Господарського суду Закарпатської області звернулося Акціонерне товариство «Оператор газорозподільної системи «Закарпатгаз» (надалі - АТ «Закарпатгаз») з позовом до Орендного підприємства (надалі - ОП) «Ужгородський коньячний завод» про стягнення 395423,12 грн. заборгованості за договором розподілу природного газу.
Позов мотивований тим, що у період з січня по травень 2020 року відповідач не виконав своїх договірних зобов'язань із сплати вартості послуги з розподілу природного газу, у зв'язку з чим у нього перед позивачем виникла заборгованість, стягнення якої є предметом даного спору.
Рішенням Господарського суду Закарпатської області від 16.10.2020 позов у даній справі задоволено.
Вказане рішення обґрунтовано тим, що матеріалами справи підтверджується факт порушення відповідачем свого господарського зобов'язання зі сплати вартості наданих послуг за розподіл природного газу. Суд, зокрема, зазначив про те, що договір передбачає розмір місячної плати за надання послуг з розподілу природного газу, а у спірний період відповідач частково сплачував вартість наданих послуг на суму 81693,74 грн.
Водночас, суд відхилив твердження відповідача про неотримання ним послуги розподілу природного газу у зв'язку з відсутністю фактичного споживання природного газу, оскільки відповідно до умов договору та положень Кодексу газорозподільних систем об'єкт відповідача вважається приєднаним навіть, якщо перекрито газоспоживаюче обладнання на вводі. При цьому, договір розподілу сторони не розірвали. Також суд відхилив заперечення відповідача щодо реальності господарських операцій з надання послуг розподілу природного газу, оскільки такі підтверджені актами наданих послуг підписаними позивачем та надісланими відповідачеві, який не довів врегулювання розбіжностей у зв'язку з непідписанням зазначених актів наданих послуг у порядку, встановленому законодавством, тому суд зазначив, що сума до сплати за надані послуги з розподілу природного газу установлюється відповідно до даних оператора ГРМ згідно наведеного у п. 9 гл. 6 розділу VI Кодексу газорозподільних систем.
Не погодившись з даним рішенням, відповідач оскаржив його в апеляційному порядку, з огляду на неправильне застосування судом норм матеріального права, у зв'язку з чим просив рішення скасувати та ухвалити нове, яким у позові відмовити повністю.
У своїй апеляційній скарзі скаржник послався на наступне:
1) згідно розділу 1 типового договору розподілу природного газу, послуга з розподілу природного газу - послуга оператора ГРМ, яка надається споживачу та включає в себе забезпечення цілодобового доступу споживача до газорозподільної системи і розподіл (переміщення) належного споживачу (його постачальнику) природного газу газорозподільною системою з метою його фізичної доставки до межі балансової належності об'єкта споживача. Відповідно до акту про припинення газопостачання від 20.02.2020, на об'єкті в м. Ужгород, вул. Тімірязєва, 19 було припинено газопостачання. Тобто, з цього моменту, ОП «Ужгородський коньячний завод» не отримувало та не могло отримувати послуги по розподілу газу;
2) послуга по розподілу природного газу підпадає під оподаткування ПДВ, а тому має бути підтверджена реальність відповідної господарської операції та її економічний зміст. Первинними документами (в т.ч. актами наданих послуг) не було підтверджено факт надання позивачем послуг по розподілу природного газу. Крім того, позивачем не було додано до матеріалів справи документів, які б підтверджували обсяг замовленого та розподіленого на користь замовника газу за 2019 рік, тобто в матеріалах справи відсутні документи на підставі яких позивач здійснює щомісячний розрахунок платежу (1/12 від замовленого обсягу споживання газу за попередній період). З огляду на вищенаведене в сукупності, стягнення коштів за ненадані послуги порушує права та законні інтереси відповідача.
Позивач подав суду відзив на апеляційну скаргу, в якому заперечив доводи та вимоги апеляційної скарги, просив відмовити в її задоволенні, а рішення суду першої інстанції - залишити без змін. Стосовно доводів скаржника зазначив наступне:
1) частковою сплатою коштів за договором розподілу природного газу за спірний період на підставі платіжних доручень від 27.01.2020 та 03.02.2020 відповідач фактично визнав факт заборгованості, у зв'язку з чим він не може заперечувати реальність спірних господарських операцій, як і не може стверджувати про те, що факт надання послуг з розподілу газу не відбувся;
2) позивач направляв відповідачу акти надання послуг з розподілу природного газу з вимогою про їх підписання, однак відповідач акти не підписував та не повертав, хоча докази отримання відповідних вимог про сплату заборгованості та актів надання послуг наявні в матеріалах справи;
3) твердження апелянта про те, що через припинення газопостачання на підставі акту від 20.02.2020 розподіл газу не здійснювався є хибним та необґрунтованим. Аналіз положень пунктів договору та Кодексу ГРС, дає підстави для висновку про те, що послуга з розподілу природного газу не обмежується обов'язками оператора ГРМ щодо фізичної доставки обсягів природного газу до об'єктів споживача та формування кількісних показників обсягів спожитого (розподіленого) природного газу, а включає в себе в цілому процес забезпечення цілодобового доступу до ГРМ в межах приєднаної потужності об'єкта споживача для можливості споживання ним відповідних об'ємів природного газу, виділених постачальником природного газу безпосередньо споживачу, і в розумінні цілого комплексу дій (заходів) оператора ГРМ, пов'язаних із забезпеченням безаварійності та належного стану ГРМ. В той же час, відповідно до п. 8 гл. 6 розд. VI Кодексу ГРС, припинення або обмеження розподілу (споживання) природного газу не звільняє споживача від зобов'язання оплати вартості послуг за договором розподілу природного газу, крім випадку розірвання цього договору;
4) безпідставними є твердження апелянта про те, що позивачем не додано до матеріалів справи документів, які б підтверджували обсяг замовленого та розподіленого на користь замовника (відповідача) газу за 2019 рік, оскільки позивач надав розрахунок заборгованості за послугу з розподілу природного газу за січень-травень 2020 року, у якому чітко визначено обсяг споживання газу за попередній газовий рік (2019). Факт споживання газу відповідачем у 2019 році не заперечується та було підтверджено представником відповідача у судовому засіданні.
Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення сторін, оцінивши подані сторонами докази на відповідність їх фактичним обставинам і матеріалам справи, судова колегія вважає, що відсутні підстави для задоволення апеляційної скарги та скасування оскаржуваного рішення з огляду на наступне:
Як свідчать матеріали справи, ОП «Ужгородський коньячний завод» підписало заяву-приєднання до умов типового договору розподілу природного газу (для споживача, що не є побутовим) № 094200BG3DP016 від 22.02.2016 на об'єкт (точку комерційного обліку), розташований yf вул. Тімірязєва, 19 у м. Ужгороді. Як суб'єкту ринку природного газу відповідачу було присвоєно персональний ЕІС-код; 56XО00000BG3E00X.
Таким чином відповідач приєднався до типового публічного договору розподілу природного газу, текст якого затверджений ппостановою НКРЕКП №2498 від 30.09.2015 та є загальнодоступним.
За умовами типового договору розподілу природного газу:
- типовий договір є публічним договором приєднання, що укладається з урахуванням вимог ст.ст. 633, 634, 641, 642 ЦК України на невизначений строк та регламентує порядок і умови забезпечення цілодобового доступу споживача до газорозподільної системи, розподіл (переміщення) природного газу газорозподільною системою з метою його фізичної доставки до межі балансової належності об'єкта споживача та переміщення природного газу з метою фізичної доставки оператором ГРМ обсягів природного газу до об'єктів споживача. Фактом приєднання споживача до умов цього договору є вчинення споживачем будь-яких дій, що засвідчують його бажання укласти договір, зокрема, надання підписаної споживачем заяви-приєднання (п.1.1, 1.3);
- послуга з розподілу природного газу - це послуга оператора ГРМ, яка надається споживачу та включає в себе забезпечення цілодобового доступу споживача до газорозподільної системи і розподіл (переміщення) належного споживачу (його постачальнику) природного газу газорозподільною системою з метою його фізичної доставки до межі балансової належності об'єкта споживача (п.1.4);
- оператор ГРМ зобов'язується надати споживачу послугу з розподілу природного газу, а споживач зобов'язується прийняти зазначену послугу та оплатити її вартість у розмірі, строки та порядку, визначені цим договором (п. 2.1);
- споживач має право здійснювати відбір/споживання природного газу з розподільної системи за умови включення його до реєстру споживачів будь - якого постачальника у періоді фактичного відбору/ споживання природного газу, що в установленому Кодексом газотранспортної системи порядку підтверджується оператором газотранспортної системи до початку такого періоду (п.3.1);
- оплата вартості послуги оператора ГРМ з розподілу природного газу здійснюється споживачем за тарифом встановленим регулятором для оператора ГРМ, що сплачується як плата за річну замовлену потужність, з урахуванням вимог Кодексу газорозподільних систем (п. 6.1);
- тариф встановлений згідно з пунктом 6.1 цього розділу, є обов'язковим для сторін з дати набрання чинності постановою регулятора щодо його встановлення. До встановлення тарифів на послуги розподілу природного газу, виходячи з величини річної замовленої потужності об'єкта споживача відповідно до Кодексу газорозподільних систем, оплата послуг здійснюється за тарифами, встановленими регулятором для оператора ГРМ, за фізичний обсяг розподілу природного газу (п. 6.2);
- величина річної замовленої потужності об'єкта (об'єктів) споживача на розрахунковий календарний рік визначається відповідно до Кодексу ГРМ. Місячна вартість послуги розподілу природного газу визначається як добуток 1/12 річної замовленої потужності об'єкта (об'єктів) споживача на тариф, встановлений регулятором для відповідного оператора ГРМ із розрахунку місячної вартості одного кубічного метра замовленої потужності (п. 6.3);
- розрахунковим періодом за цим договором є календарний місяць (п.6.4);
- оплата вартості послуги з розподілу природного газу за цим договором здійснюється споживачем, який не є побутовим, на умовах попередньої оплати до початку розрахункового періоду на підставі рахунка оператора ГРМ. Остаточний розрахунок за надані у звітному місяці послуги проводиться споживачем до 10-го числа місяця, наступного за звітним, відповідно до акту наданих послуг та з урахуванням раніше перерахованих коштів (п. 6.5, 6.6);
- надання оператором ГРМ послуги з розподілу природного газу споживачу, що не є побутовим, має підтверджуватися підписаним сторонами актом наданих послуг, що оформлюється відповідно до вимог Кодексу газорозподільних систем (п. 6.8);
- споживач зобов'язується здійснювати розрахунки в розмірі, строки та порядку, визначені договором (п.7.4);
- у разі порушення споживачем, що не є побутовим, строків оплати за цим договором він сплачує пеню в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла в період, за який сплачується пеня, від суми простроченого платежу за кожен день прострочення платежу (п. 8.2);
- оператор ГРМ має право припинити/обмежити розподіл природного газу споживачу в порядку та у випадках, передбачених Кодексом газорозподільних систем, у тому числі у разі: 1) несвоєчасної та/або неповної оплати послуг за цим договором;4) несанкціонованого відбору природного газу (п.9.1).
Постановою НКРЕКП №2080 від 07.10.2019 внесено зміни до Кодексу ГРМ (та до договору відповідно), згідно яких з 01.01.2020 запроваджується новий порядок розрахунків за послугу з розподілу природного газу, зокрема, змінено принцип визначення величини потужності для споживачів природного газу та здійснено перехід від приєднаної потужності до замовленої, яка розраховується відповідно до вимог Кодексу ГРС виходячи із об'ємів споживання об'єктів споживачів за попередній рік.
Так, річна замовлена потужність (за замовчуванням) об'єкта (об'єктів) споживача на розрахунковий календарний рік, відповідно до п. 2 гл.6 розділу VІ кодексу ГРС, визначається оператором ГРМ виходячи з фактичного обсягу споживання природного газу цим об'єктом за газовий рік, що передував розрахунковому календарному року, який визначається відповідно до вимог цього Кодексу. Розмір величини річної замовленої потужності для споживача, що не є побутовим, визначається оператором ГРМ виходячи з наявних об'єктів, зазначених у заяві-приєднанні, що є додатком до договору розподілу природного газу.
За даними позивача, які не спростовані відповідачем, фактичний обсяг споживання газу відповідачtv за період з 01.10.2018 до 30.09.2019 (газовий рік) складає 950573,04 куб.м, що є річною замовленою потужністю на 2020 рік .
Постановою НКРЕКП № 3021 від 24.12.2019 для АТ «Закарпатгаз» на період з 01.01.2020 до 30.06.2020 було встановлено тариф на послуги розподілу газу в розмірі 1,04 грн. без ПДВ за 1 куб.м (1,248 грн. з ПДВ).
Місячна вартість за послуги розподілу природного газу для відповідача, що визначається як добуток 1/12 річної замовленої потужності об'єкта відповідача (79214,42 куб.м) та встановленого тарифу 1,248 грн. за 1 куб.м становить 98859,60 грн.
Отже, за спірний період з січня по травень 2020 року вартість послуг розподілу природного газу за договором сторін у даній справі становить 494298,00 грн.
Матеріалами справи підтверджується той факт, що позивач направляв відповідачеві рахунки для оплати вартості послуг розподілу газу, а також акти про надання послуг розподілу природного газу №ЗКЯ80001311 від 31.01.2020 на суму 98859,60 грн., №ЗКЯ80006590 від 29.02.2020 на суму 98859,60 грн., №ЗКЯ80011551 від 31.03.2020 на суму 98859,60 грн., №ЗКЯ80017054 від 30.04.2020 на суму 98859,60 грн., №ЗКЯ80020159 від 31.05.2020 на суму 98859,60 грн. для їх подальшого підписання. Факт направлення зазначених документів відповідачеві підтверджується долученими до матеріалів справи поштовими накладними, описами вкладення та фіскальними чеками.
Відповідач зазначені акти про надання послуг не підписував та не повертав позивачеві; разом з тим, у спірному періоді частково сплачував вартість наданих послуг, а саме 27.01.2020 та 03.02.2020 частково сплатив вартість наданих послуг на суму 81693,74 грн. згідно платіжних доручень доданих до відзиву на позовну заяву.
20.02.2020 позивачем було припинено газопостачання на об'єкті відповідача на підставі глави 7 розділу VI Кодексу ГРС у зв'язку із несвоєчасною та/або неповною оплатою послуг згідно з умовами договору розподілу природного газу. Про вказану обставину свідчить акт №17 від 20.02.2020, складений представниками позивача із відміткою про те, що відповідач відмовився від підпису даного акта.
25.02.2020 позивач за участю представника відповідача склав акт про порушення за № 36, яким встановлено наявність на об'єкті відповідача несанкціонованого відновлення газоспоживання, що є порушенням Кодексу ГРС та яке було усунуто шляхом перекриття вхідної засувки, чим припинено газопостачання відповідачеві.
Наведені обставини підтверджені матеріалами справи та не заперечуються ніким з учасників процесу.
Позивач, врахувавши як часткову оплату відповідачем за спірний період суми 98874,87 грн., звернувся до Господарського суду Закарпатської області з даним позовом про стягнення 395453,12 грн. заборгованості за надані послуги, що визначена ним як різниця вартості наданих послуг з розподілу газу за січень-травень 2020 року та зазначеної часткової оплати.
В свою чергу, відповідач, посилаючись на припинення газопостачання, вважає, що відсутній його власний обов'язок сплати позивачеві вартості послуг з розподілу газу після 25.02.2020.
Спірні правовідносини, які виникли між газорозподільною організацією (позивачем) та споживачем (відповідачем), врегульовані Законом України «Про ринок природного газу», Кодексом газорозподільних систем, затвердженим постановою НКРЕП №2494 від 30.09.2015 та вищезгаданим типовим договором розподілу природного газу.
Відповідно до частини другої гл. 1 розділу VI Кодексу ГРС доступ споживачів, до ГРМ для споживання природного газу надається за умови та на підставі укладеного між споживачем та оператором ГРМ договору розподілу природного газу, що укладається за формою типового договору, в порядку, визначеному цим розділом.
Згідно з п. 4 гл. 3 розділу VI цього ж Кодексу договір розподілу природного газу між оператором ГРМ та споживачем укладається шляхом підписання заяви-приєднання споживача до умов договору розподілу природного газу, що відповідає типовому договору розподілу природного газу, розміщеному на офіційному веб-сайті регулятора та оператора ГРМ та/або в друкованих виданнях, що публікуються на території його ліцензованої діяльності з розподілу газу, і не потребує двостороннього підписання сторонами письмової форми договору.
Зобов'язання, що виникли між сторонами на підставі укладеного ними типового договору, є господарськими, а тому згідно зі статтями 4, 173-175 та відповідно до частини першої статті 193 ГК України до виконання зазначеного договору мають застосовуватися відповідні положення Цивільного кодексу України, з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України.
Згідно зі ст. 901 ЦК України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.
Якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором (ч.1 ст. 903 ЦК України).
За змістом частини першої статті 193 ГК України та частини першої статті 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
За статтею 525 ЦК України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Згідно із п. 9 гл. 6 розділу VI Кодексу ГРС, надання оператором ГРМ послуги споживачу, що не є побутовим, за договором розподілу природного газу підтверджується підписаним ними актом наданих послуг; оператор ГРМ до п'ятого числа місяця, наступного за звітним, надсилає споживачу два примірники оригіналу акта наданих послуг за звітний період, підписані уповноваженим представником оператора ГРМ; споживач протягом двох днів з дня одержання акта наданих послуг зобов'язаний повернути оператору ГРМ один примірник оригіналу акта, підписаний уповноваженим представником споживача, або надати в письмовій формі мотивовану відмову від підписання акта наданих послуг; у випадку відмови від підписання акта наданих послуг, розбіжності підлягають урегулюванню в порядку, встановленому законодавством; до вирішення спірних питань сума до сплати за надані послуги з розподілу природного газу ГРМ установлюється відповідно до даних оператора ГРМ.
У матеріалах справи відсутні докази того, що на момент настання строку оплати послуг відповідач заперечував проти величини потужності, тарифу, вартості послуг, вказаних в актах приймання-передачі, відсутні також докази того, що відповідач звертався до позивача з заявою про зменшення величини річної замовленої потужності, направляв позивачу мотивовану відмову від підписання актів наданих послуг, направляв позивачу пропозиції про розірвання договору.
У зв'язку з цим, матеріалами справи підтверджується факт порушення відповідачем договірних зобов'язань щодо своєчасної оплати наданих послуг з розподілу природного газу за січень-травень 2020 року, що призвело до виникнення заборгованості на спірну суму. Відповідач не надав доказів на підтвердження оплати вартості послуг з розподілу природного газу на спірну суму 395423,12 грн.
Таким чином, з огляду на положення п. 9 гл. 6 розділу VI Кодексу ГРС, колегія суддів відхиляє покликання скаржника на відсутність підписаних актів наданих послуг, як на підстав для відмови у позові у даній справі.
Щодо твердження скаржника про відсутність у нього з 25.02.2020 обов'язку оплачувати вартість послуг з розподілу природного газу через відключення газопостачання, колегія суддів зазначає таке:
Як зазначалося вище, відповідно до положень типового договору розподілу природного газу, послуга з розподілу природного газу - це послуга оператора ГРМ, яка надається споживачу та включає в себе забезпечення цілодобового доступу споживача до газорозподільної системи і розподіл (переміщення) належного споживачу (його постачальнику) природного газу газорозподільною системою з метою його фізичної доставки до межі балансової належності об'єкта споживача.
Таким чином, послуга з розподілу природного газу не обмежується обов'язками оператора ГРМ щодо фізичної доставки обсягів природного газу до об'єктів споживача та формування кількісних показників обсягів спожитого (розподіленого) природного газу, а включає в себе в цілому процес забезпечення цілодобового доступу до ГРМ в межах приєднаної потужності об'єкта споживача для можливості споживання ним відповідних об'ємів природного газу, виділених постачальником природного газу безпосередньо споживачу, і в розумінні цілого комплексу дій (заходів) оператора ГРМ, пов'язаних із забезпеченням безаварійності та належного стану ГРМ.
Відповідно до п. 7 гл. 7 розділу VІ Кодексу ГРС оператор ГРМ в установленому законодавством порядку має право припинити/обмежити газопостачання (розподіл природного газу) на об'єкт споживача з дотриманням ПБСГ та нормативних документів, що визначають порядок обмеження/припинення природного газу, в тому числі, у випадку несанкціонованого відновлення газоспоживання, яке мало місце у даних спірних відносинах.
Відповідно до п. 8 гл. 6 розд. VI Кодексу ГРС (в редакції станом на початок 2020 року), припинення або обмеження розподілу (споживання) природного газу не звільняє споживача від зобов'язання оплати вартості послуг за договором розподілу природного газу, крім випадку розірвання цього договору.
З огляду на наведене, твердження відповідача про неотримання ним послуги розподілу природного газу є необґрунтованими та безпідставними, адже в даному випадку сторони договір не розірвали, об'єкт відповідача був приєднаним до мережі попри перекрите на вводі газоспоживаюче обладнання, а для початку фактичного споживання природного газу, окрім відкриття вхідної засувки, не було перешкод.
Відповідно до ч.1 ст. 269 ГПК України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Відповідно до ч.3 ст.13 ГПК України, кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.
Відповідно до ст. 86 ГПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили.
З огляду на викладене, судова колегія дійшла висновку про обґрунтованість оскаржуваного рішення суду першої інстанції, як такого, що ухвалено відповідно до обставин та матеріалів справи з дотриманням норм матеріального та процесуального права.
Керуючись ст. 129, 269, 271, 275, 276, 282, 284 ГПК України, Західний апеляційний господарський суд
В задоволенні апеляційної скарги Орендного підприємства «Ужгородський коньячний завод» відмовити.
Рішення Господарського суду Закарпатської області від 18.11.2020 у справі №907/405/20 залишити без змін.
Судові витрати за подання апеляційної скарги покласти на скаржника.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку згідно статтей 287, 288 ГПК України.
Справу повернути в Господарський суд Закарпатської області.
Повний текст постанови складено 09.02.2021.
Головуюча суддя Г.В. Орищин
суддя Н.А. Галушко
суддя М.Б. Желік