"28" січня 2021 р. Справа №909/201/20
м. Львів
Західний апеляційний господарський суд у складі:
головуючого - судді Матущака О.І.
суддів: Бонк Т.Б.
Якімець Г.Г.
сторони в судове засідання не з'явилися
розглянувши апеляційну скаргу Державного підприємства "Надвірнянське лісове господарство", м. Надвірна Івано-Франківської області №01-2/381 від 25.08.2020
на рішення Господарського суду Івано-Франківської області від 21.07.2020 (суддя О.В. Рочняк)
у справі №909/201/20
за позовом Фізичної особи-підприємця Глебчук Іванни Василівни, с. Дзвиняч Івано-Франківської області
до відповідача Державного підприємства "Надвірнянське лісове господарство", м. Надвірна Івано-Франківської області
про стягнення заборгованості в сумі 462 000 гривень
Суть спору.
Фізична особа - підприємець Глебчук І.В. звернулася до Господарського суду Івано-Франківської області з позовом до Державного підприємства «Надвірнянське лісове господарство» про стягнення заборгованості в сумі 462 000 грн.
Позовна заява мотивована тим, що відповідачем неналежним чином виконано зобов'язання за договором оренди транспортного засобу, а саме несплачено орендну плату у повному обсязі, що підтверджується актами приймання-передачі виконання робіт (надання послуг).
Рішенням Господарського суду Івано-Франківської області від 21.07.2020 позов задоволено: стягнуто з ДП «Надвірнянське лісове господарство» на користь ФОП Глебчук І. В. 462 000 грн основної заборгованості та 5 871 грн судового збору.
Рішення суду мотивоване тим, що матеріалами справи підтверджено факт надання позивачем послуг відповідачу по оренді транспортного засобу за договором від 03.02.2017 на загальну суму 542 860 грн. Враховуючи те, що відповідач частково оплатив позивачу орендну плату за користування транспортним засобом в розмірі 80860 грн, в тому числі після отримання претензії позивача - 30000 грн, заборгованість відповідача перед позивачем за договором оренди від 03.02.2017 становить 462000 грн.
Узагальнення доводів особи, яка подала апеляційну скаргу та інших учасників справи.
Відповідачем подано апеляційну скаргу на рішення суду, в якій просить скасувати рішення суду першої інстанції, прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог. У своїй апеляційній скарзі апелянт покликається на те, що договір оренди між сторонами укладено з 03.02.2017 по 03.02.2018, а отже після припинення договору безпідставними є нарахування орендної плати за договором.
Позивачем подано відзив на апеляційну скаргу, в якому просить рішення місцевого господарського суду залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення. Свої заперечення обґрунтовує тим, що факт того, що орендар користувався орендованим транспортним засобом до листопада 2019 року, тобто, після закінчення строку дії договору, підтверджується наявними у матеріалах справи актами приймання виконаних робіт.
Інших клопотань, заяв в порядку ст.207 ГПК України сторонами заявлено не було.
Фактичні обставини справи.
Як встановлено місцевим господарським судом та перевірено судом апеляційної інстанції,
03.02.2017 між ФОП Глебчук І.В. (орендодавець) та ДП «Надвірнянське лісове господарство» (орендар) укладено нотаріальним чином засвідчений договір оренди транспортного засобу (а.с.7), за умовами п.1 якого, орендодавець передає, а орендар приймає в тимчасове платне користування терміном на один рік, а саме: з 03.02.2017 по 03.02.2018, транспортний засіб марки PEUGEOT Boxer, державний номерний знак № НОМЕР_1 , випуску 2008 року, шасі (кузов, рама) № НОМЕР_2 .
Згідно п.2 договору, транспортний засіб є власністю Глебчука І.В. і зареєстрований за ним згідно свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу НОМЕР_3 , виданого ВРЕР м. Надвірна 20.09.2011. Сторони домовилися, що вартість транспортного засобу становить 800000 грн, що станом на день укладення договору дорівнює 29090 доларів США.
Відповідно до п.3 договору орендодавець зобов'язався не відчужувати транспортний засіб протягом строку дії даного договору.
Орендар зобов'язався, зокрема:
- використовувати транспортний засіб відповідно до призначення, в службових та господарських цілях;
- підтримувати технічний стан транспортного засобу в належному стані;
- у разі припинення дії договору повернути орендодавцеві транспортний засіб у стані не гіршому, ніж на час передачі його в найм, з урахуванням фізичного зносу;
- своєчасно та в повному обсязі сплачувати орендну плату.
Відповідно до п.п. 7, 12, 14, 15 вказаного договору за користування транспортним засобом сторонами цього договору з 03.02.2017 встановлено щомісячну орендну плату в розмірі 16000 грн, що станом на день укладення договору дорівнює 582 долари США.
Сторони узгодили, що передачу транспортного засобу здійснюють уповноважені представники, про що підписують акт приймання-передачі з зазначенням технічного стану автомобіля.
Зміна умов договору чи його дострокове розірвання можливе тільки за згодою сторін. Одностороннє розірвання договору не допускається, крім випадків, коли одна із сторін систематично не виконує його умови.
Договір вважається продовженим на той же строк і на тих же умовах, якщо жодна із сторін не пізніше ніж за місяць до закінчення строку дії договору не заявить про бажання розірвати даний договір.
Відповідно до підписаного та скріпленого печатками сторін акту приймання - передачі до договору оренди транспортного засобу від 03.02.2017 НВО 973113 від 03.02.2017, орендодавець належним чином передав, а орендар прийняв вищезазначений транспортний засіб. (а.с.8).
Як встановлено місцевим господарським судом, за період з 03.02.2017 по 30.11.2019 орендодавцем надано послуги орендарю по оренді транспортного засобу згідно договору від 03.02.2017 на загальну суму 542 860 грн., що підтверджується підписаними та скріпленими печатками сторін актами здачі-прийняття робіт (надання послуг), що містяться в матеріалах справи (а.с.9 -42).
Відповідач частково здійснив оплату позивачу за оренду транспортного засобу в розмірі 80860 грн, що підтверджується платіжними дорученнями №1055 від 07.06.2017 на суму 30860 грн, №1854 від 05.10.2017 на суму 20000 грн, №2439 від 05.12.2019 на суму 20000 грн, №2659 від 26.12.2019 на суму 10000 грн (а.с.43-46).
Відповідно до акту звіряння взаємних розрахунків між сторонами за період з січня 2019 року по жовтень 2019 року, заборгованість відповідача перед позивачем станом на 31.10.2019 становила 476 000 грн. Акт звірки скріплено підписом провідного бухгалтера відповідача та позивачем, а також скріплено печатками сторін (а.с.47).
З огляду на наявність заборгованості, листом №13112019 від 13.11.2019 позивач звернулася до відповідача з вимогою про розірвання договору оренди транспортного засобу від 03.02.2017 та повернення заборгованої орендної плати за договором оренди (а.с.48).
Враховуючи те, що після претензії боржником оплачено лише 30 000 грн заборгованості, позивач звернулася до суду про стягнення заборгованості, яка станом на 01.01.2020 складає 462 000 грн (а.с.49-50).
Оцінка суду.
Відповідно до ст. 193 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору. А за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання відповідно до вимог, що у певних умовах ставляться. При цьому, до виконання господарських договорів застосовуються положення Цивільного України з урахуванням особливостей, передбачених ГК України.
Згідно ст.ст. 759, 762 Цивільного кодексу України за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.
За користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму.
Приписами ч.1ст. 612 ЦК України визначено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Водночас, оскільки в укладеному між сторонами договорі не встановлено строку оплати орендної плати, до спірних правовідносин підлягають застосуванню норми ч. 2 ст. 530 ЦК України, згідно з якими у разі, якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час.
Таким чином, відповідач повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, в даному випадку претензії №13112019 від 13.11.2019, яка отримана ним 13.11.2019.
Необхідно зазначити, що факт надання позивачем послуг відповідачу по оренді транспортного засобу за договором від 03.02.2017 на загальну суму 542860 грн підтверджується відповідними актами приймання-передачі, які знаходяться в матеріалах справи.
При цьому, відповідач частково оплатив позивачу орендну плату за користування транспортним засобом в розмірі 80860 грн, в тому числі після отримання претензії позивача - 30000 грн.
Таким чином, заборгованість відповідача перед позивачем за договором оренди від 03.02.2017 становить 462000 грн.
Щодо тверджень апелянта про те, що договір припинився 03.02.2018, а відтак зобов'язання по орендній платі не виникли, то суд апеляційної інстанції звертає увагу на те, що в силу п.15 вказаного договору умов договору, договір вважається продовженим на той же строк і на тих же умовах, якщо жодна із сторін не пізніше ніж за місяць до закінчення строку дії договору не заявить про бажання розірвати даний договір. Відомостей про те, що відповідач заявив про бажання розірвати договір, матеріали справи не містять. Натомість, відповідач підписував акти приймання-передачі по договору після 03.02.2018, що також свідчить про продовження договору та користування орендованим майном відповідно до договору.
За наведених обставин, суд дійшов висновку, що позовні вимоги про стягнення з відповідача на користь позивача 462 000 грн заборгованості за надані послуги з оренди транспортного засобу є обґрунтованими та підлягають до задоволення.
Відповідно ст.ст. 13, 76, 77, 86 ГПК України, кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.
Належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються.
Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
З огляду на вищевикладене, рішення місцевого господарського суду підлягає залишенню без змін, а апеляційна скарга - без задоволення.
Судові витрати.
Відповідно до п. 2 ч. 1, ч.14 ст. 129 ГПК України, у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
З урахуванням вище, апеляційний господарський суд дійшов висновку про необхідність залишення судового збору за подання апеляційної скарги за апелянтом (відповідачем).
Керуючись ст. ст. 11, 13, 74, 129, 269, 270, 275, 276, 281- 284 ГПК України,
Західний апеляційний господарський суд, -
1. Рішення Господарського суду Івано-Франківської області від 21.07.2020 у справі № 909/201/20 залишити без змін, а апеляційну скаргу ДП «Надвірнянське лісове господарство» - без задоволення.
2. Судовий збір за розгляд справи в суді апеляційної інстанції покласти на відповідача.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом двадцяти днів з дня її проголошення.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, що оскаржується, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Касаційна скарга подається безпосередньо або через Західний апеляційний господарський суд до Верховного Суду (п.17.5 Перехідних положень ГПК України).
Справу повернути до місцевого господарського суду.
Повний текст постанови виготовлено та підписано 08.02.2021
Головуючий суддя О.І. Матущак
Судді Т.Б. Бонк
Г.Г. Якімець