79010, м.Львів, вул.Личаківська,81
"26" січня 2021 р. Справа №909/1218/15
м.Львів
Західний апеляційний господарський суд, в складі колегії:
головуючого (судді-доповідача): Бонк Т.Б.,
суддів: Дубник О.П.,
Зварич О.В.,
секретар судового засідання Борщ І.О.,
за участю представників учасників справи:
позивача1: адвоката Булавинець М.М. (ордер на надання правової допомоги №072028 від 20.01.2020), Співак В.Г. (генеральна довіреність від 26.09.2016),
позивача2: адвоката Булавинець М.М. (ордер на надання правової допомоги №072032 від 10.03.2020),
відповідача: ОСОБА_1 , адвоката Тугай І.М. (ордер на надання правової допомоги №084280 від 25.05.2020),
третіх осіб: не з'явились (належно повідомлені),
розглянувши апеляційну скаргу фізичної особи-підприємця Ляшкевич (Співак) Олени Густавівни від 02.01.2020
на рішення Господарського суду Івано-Франківської області від 23.12.2019, повний текст рішення складено 02.01.2020,
у справі: №909/1218/15 (колегія суддів у складі: головуючого судді Фрич М. М., суддів Стефанів Т. В., Михайлишин В. В.)
за позовом:
-Фізичної особи-підприємця Співак Олени Густавівни, м. Калуш Івано-Франківської області,
-Фізичної особи-підприємця Співак Людмили Петрівни, Калуш Івано-Франківської області,
до відповідача: Фізичної особи-підприємця Максимів Галини Петрівни, м. Калуш Івано-Франківської області
треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивачів:
-Управління державної архітектурно-будівельної інспекції у Івано-Франківській області, м. Івано-Франківськ,
- Управління будівництва та розвитку інфраструктури Калуської міської ради, м. Калуш Івано-Франківської області
- Калуська міська рада, м. Калуш Івано-Франківської області
третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача:
- ОСОБА_2 , м. Калуш Івано-Франківської області
про зобов'язання провести перебудову будинку № АДРЕСА_1, привівши його у відповідність до Державних будівельних норм
Короткий зміст вимог позовної заяви і рішення суду першої інстанції:
У жовтні 2015року ФОП Співак О.Г. та ФОП Співак Л.П. звернулись до Господарського суду Івано-Франківської області з позовом до ФОП Максимів Г.П. про зобов'язання провести перебудову будинку АДРЕСА_1 , привівши його у відповідність до Державних будівельних норм.
Позовні вимоги обгрунтовані тим, що рішенням Калуської міської ради №478 від 12.09.2008 затверджено акт Державної приймальної комісії з прийняття в експлуатацію магазину з влаштуванням житлових приміщень в об'ємі другого та третього поверхів (квартира №1 площею 94,5кв.м; квартира №2 площею 95,6 кв.м) та сауни в цокольному поверсі площею 107,7кв.м, який розташований на вул. Л. Українки, 44 та вирішено оформити право власності на ці приміщення за підприємцями Співак Л.П., Співак В.Г. та Співак О.Г .
Позивачі вказують, що у 2009році на підставі рішення Калуської міської ради №554 від 20.11.2001 на суміжній земельній ділянці відповідач розпочав будівництво будівлі житлово-комерційного призначення. Однак, під час будівництва цієї будівлі відповідач замурував газопровід подачі газу до будинку позивача та водостічні труби, у зв'язку з чим Співак Л.П. змушена була звертатись до органів архітектурного контролю з відповідними скаргами. Так, листом ДАБК №С-16/45 від 12.03.2010 ФОП Співак Л.П. повідомлено, що після одержання припису інспекції, яким встановлено відхилення від проектної документації, відповідач призупинив будівельні роботи, листом №С-16-116 від 12.10.2011 повідомлено, що відповідача притягнуто до адміністративної відповідальності шляхом винесення постанови №396 від 10.10.2011 про накладення штрафу за правопорушення у сфері містобудування. Однак, відповідач не виконав вимог припису та не усунув допущених порушень, відтак позивачі вказують, що будівля відповідача обмежує доступ до цокольного поверху будинку позивачів в приміщення сауни, при випаданні снігу виникає загроза провалу даху та позбавлено доступу до газопроводу, яким постачається газ до цілого будинку.
У вересні 2012року ФОП Співак Л.П. звернулась до Івано-Франківської торгово-промислової палати із заявою про проведення дослідження щодо реконструкції павільйону АДРЕСА_1 , за результатами яких складено висновок від 17.09.2012, згідно з яким будівля відповідача побудована без урахування деяких особливостей існуючої забудови (конфігурація даху погіршує водовідведення з даху будинку №44; замурований газопровід будинку АДРЕСА_2 ).
У листопаді 2012 Співак О.Г. звернулась до Калуського міськрайонного суду з позовом про зобов'язання відповідача здійснити перебудову, однак провадження за цим позовом закрито у зв'язку з тим, що такий спір підлягає розгляду господарським судам.
На підставі викладеного, посилаючись на ст.ст. 376, 391 ЦК України, позивачі вказують, що здійснивши самочинне будівництво будинку АДРЕСА_1 з порушенням будівельних норм, відповідач істотно порушує права позивачів на користування їхнім майном, у зв'язку з чим вони звернулися з вказаним позовом до суду.
26.11.2015 представник позивачів подав заяву про уточнення позовних вимог (том 1.а.с. 60), в якій з метою забезпечення реального виконання рішення суду просив зобов'язати відповідача здійснити перебудову будинкуАДРЕСА_1, який прибудований до будинку АДРЕСА_4, привівши його у відповідність до Державних будівельних норм, а саме:
-перенести газопровід низького тиску по осі "1" будинку АДРЕСА_4 (п.п.4.57. та 6.18 ДБН В.2.5.-20-2001);
-забезпечити необхідну ширину шляху евакуації з дверей головного входу в цокольний поверх будинку АДРЕСА_4 (п.п. 5.16,18,27 ДБН.В.1.1.-7.2002);
-розділити будівлі різного ступеню вогнестійкості протипожежними відсіками, протипожежною стіною 1-го типу по всій висоті будинку АДРЕСА_1 (п.4.4 ДБНВ.1.1.-7-2002);
-змінити план даху будинку АДРЕСА_1 для належного відведення атмосферних опадів (п.п.3.31 та 3.37 ДБНВ.2.6.-14-95);
-усунути зону вітрового підпору по відновленню до димового каналу газового котла будинкуАДРЕСА_4 (п.5.32, ДБН В.2.2-15-2005).
У відзиві на позовну заяву відповідач вказав, що у позовній заяві позивачі зазначили, що про порушення їхніх прав вони довідались у 2009році, у зв'язку з чим на підставі ст.ст. 256, 257, 261 ЦК України заявив про пропуск позивачами строку позовної давності (том 1.а.с. 71).
Ухвалою суду від 08.12.2015 призначено судову будівельно-технічної експертизу, на вирішення якої поставлено питання, чи допущено ФОП Максимів Г.П. при будівництві будинку АДРЕСА_1 порушення Державних будівельних норм, якщо допущено, то в чому полягають допущені порушення та які існують способи (шляхи) їх усунення?(том 1,а.с. 87-88).
На виконання вказаної ухвали Львівським НДІСЕ надано висновок судової будівельно-технічної експертизи №4765 від 29.02.2016 (том 2,а.с. 72-78).
Рішенням Господарського суду Івано-Франківської області від 14.04.2016 у справі №909/1218/15 позов задоволено. Зобов'язано відповідача провести перебудову будинку АДРЕСА_1, привівши його у відповідність до Державних будівельних норм (том 2,а.с. 140-142).
Постановою Львівського апеляційного господарського суду від 07.02.2017 рішення Господарського суду Івано-Франківської області від 14.04.2016 у справі №909/1218/15 скасовано, прийнято нове, яким у позові відмовлено (том 3.а.с. 39-43).
Постановою Вищого господарського суду від 10.05.2017 скасовано рішення Господарського суду Івано-Франківської області від 14.04.2016 та постанову Львівського апеляційного господарського суду від 07.02.2017, справу №909/1218/15 передано на новий розгляд до суду першої інстанції (том 3, а.с. 128-134).
Скасовуючи рішення судів попередніх інстанції, касаційний суд вказав, що суди не дослідили: чи спорудження будівлі за адресою АДРЕСА_1 здійснено відповідачкою відповідно до затвердженої у встановленому чинним законодавством України порядку проектної документації на будівництво, чи було ув'язано проект будівництва будівлі з проектною та існуючою забудовою на суміжних ділянках (в комплексі проектних та існуючих будівель), чи було враховано експертом під час здійснення судової будівельно-технічної експертизи у господарській справі № 909/1218/15 проектну документацію, згідно з якою здійснено будівництво за адресою: АДРЕСА_1. Судами попередніх інстанцій не з'ясовано, чи відповідає виконання відповідачкою будівельних робіт затвердженій у встановленому чинним законодавством України порядку проектній документації, або допущено відхилення від проекту, чи прийнято збудоване відповідачем нерухоме майно до експлуатації.
Ухвалою від 22.05.2017 справу прийнято до розгляду суддею Господарського суду Івано-Франківської області Фрич М.М.
На виконання вимог постанови Вищого господарського суду від 10.05.2017, суд першої інстанції ухвалою від 17.10.2018 призначив у справі судову будівельно-технічну експертизу, за результатами проведення якого надано експертний висновок №334/18-28/772-725/19-28 від 10.05.2019 (том 5,а.с. 131-134; а.с. 151-161).
09.07.2019 представник позивачів подав до суду заяву про зміну предмету позову (том 6,а.с. 32-35), в якій просив зобов'язати відповідача знести за власний рахунок об'єкт самочинного будівництва (будівлю), який розташований за адресою: АДРЕСА_4 на земельній ділянці кадастровий номер 2610400000:10:007:0027.
Вказана заява обгрунтована твердженнями позивачів про самочинність здійсненого відповідачем будівництва, що підтверджується, на думку позивачів, наступними обставинами: всупереч п.2.1 договору оренди земельної ділянки від 26.04.2004, відповідно до якого метою використання земельної ділянки є будівництво магазину, фактично здійснюється будівництво житлового будинку; за скаргою Співак Л.П. Управлінням ДАБІ в Івано-Франківській області від 03.03.2016 прийнято рішення про скасування декларації про початок виконання будівельних робіт від 27.01.2012 у зв'язку з недостовірністю даних відносно терміну дії архітектурно-планувального завдання; у висновку експерта від 10.05.2019 вказано, що розроблена проектно-кошторисна документація не відповідає вимогам нормативно-правових актів у галузі будівництва; викликаний для надання пояснень у судове засідання 11.10.2017 експерт Львівського НДІСЕ Перекрьостов В.М. вказав, що перебудова самочинного об'єкта відповідача можлива лише шляхом знесення.
Ухвалою від 17.09.2019 суд відмовив у задоволенні заяви позивачів про зміну предмету позову, вказавши, що подана позивачами заява спрямована на одночасну зміну предмету та підстав позову, зазначивши, що при розгляді справи про проведення перебудови необхідно досліджувати проектну документацію на предмет її відповідності вимогам нормативно-правових актів у галузі будівництва, водночас зі змісту заяви про зміну предмету позову вбачається необхідність досліджувати, чи була відведена для цієї мети в установленому порядку земельна ділянка, наявність належних дозволів та затвердженого проекту, чи мали місце істотні порушення будівельних норм та правил(том 6,а.с. 94-96).
За результатами нового розгляду справи рішенням Господарського суду Івано-Франківської області від 23.12.2019 у справі №909/1218/15 відмовлено у задоволенні позову (том 6,а.с. 200-208).
Рішення мотивоване ст.ст. 16, 376, 391 ЦК України, ст.ст. 27,28 ЗУ «Про архітектурну діяльність», постановами Верховного Суду від 29.03.2018 у справі №918/317/17, від 29.05.2018 у справі №914/2182/17, від 16.04.2019 у справі №904/2061/18, постановою Верховного Суду України від 27.02.2012 у справі №21-419а11.
Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того, що норми ч.7 ст. 376 ЦК України, посиланнями на яку позивач обгрунтовує свої позовні вимоги, не підлягає застосуванню у даному випадку, оскільки вказана норма передбачає обов'язок особи провести відповідну перебудову у випаду істотного порушення будівельних норм і правил за позовом відповідного органу держаної влади або місцевого самоврядування, в той час як у даному випадку позивачами є фізичні особи-підприємці. Надаючи оцінку доводам позивача з посиланнями на ст. 391 ЦК України, якою встановлений порядок звернення до суду з негаторним позовом, суд вказав, що позивачі просять усунути перешкоди у користуванні їхнім майном шляхом здійснення перебудови двох сусідніх будинків, власниками яких є позивачі та відповідач, виконання робіт з яких відповідно до ст. ст. 27,28 ЗУ «Про архітектурну діяльність» вимагають наявність проектної документації. Суд вказав, що оскільки позивачі не надали суду будь-якої проектно-кошторисної документації на проведення спірних робіт, їх виконання порушуватиме чинне законодавство, а відтак вимоги позивачів про зобов'язання відповідача провести перебудову є необгрунтованими.
З оскаржуваного рішення вбачається, що на виконання вимог постанови Вищого господарського суду від 10.05.2017, суд ухвалою від 17.10.2018 призначив у справі судову будівельно-технічну експертизу, за результатами проведення якого надано експертний висновок №334/18-28/772-725/19-28 від 10.05.2019. У зазначеному висновку експерт вказав, що розроблена відповідачем проектно-кошторисна документація не відповідає вимогам нормативно-правових актів в галузі будівництва, зокрема, в частині відсутності у дозвільній документації містобудівних умов та обмежень, які є основною складовою частиною вихідних даних, у зв'язку з чим суд дійшов висновку, що вимоги позивачів про зобов'язання відповідача провести перебудову будинку №173 не відповідають встановленим способам захисту порушеного права та є такими, що унеможливлюють визначити у рішенні суду такий спосіб захисту, який не суперечить закону. З урахуванням наведеного, суд дійшов висновку, що вимоги позивачів не відповідають чинному законодавству, а відтак відсутні підстави для задоволення позову.
Короткий зміст вимог та узагальнених доводів учасників справи:
ФОП Ляшкевич О.Г. (змінено прізвище зі Співак , позивач1) не погодився з рішенням суду першої інстанції, оскаржив його в апеляційному порядку, посилаючись на порушення місцевим судом норм процесуального права та неправильне застосування норм матеріального права, просить рішення скасувати, задоволити заяву позивачів про зміну предмету позову та прийняти нове рішення яким позов задоволити шляхом зобов'язання відповідача знести за власний рахунок об'єкт самочинного будівництва, розташований на АДРЕСА_1) у м. Калуш.
Посилаючись на практику Верховного Суду (постанову від 29.05.2019 у справі №645/8681/14-ц, від 09.01.2019 у справі №483/1700/15-ц), скаржник вказує, що звертатись до суду із позовом про знесення або перебудову самочинно збудованого об'єкта нерухомості на підставі ст. 376 ЦК України мають право не лише органи державної влади чи місцевого самоврядування, але і інші особи, у випадку порушення прав їхніх прав інших.
Скаржник вважає незаконною ухвалу суду від 17.09.2019 про відмову у задоволенні поданої позивачами заяви про зміну предмету позову з перебудови на його знесення, вказуючи, що як для перебудови, так і для знесення необхідним є встановлення ознак самочинності будівництва (наявність земельної ділянки та дотримання умов її забудови, наявність документа, який надає право виконувати будівельні роботи, наявність затвердженого проекту та істотність порушень будівельних норм). Зазначає, що знесення відбувається у випадку неможливості перебудови або якщо особа відмовляється від його перебудови. Відтак скаржник вказує, що у заяві про зміну предмету позову додатково зазначені факти на підтвердження первісних обставин позову.
Зазначає, що місцевий суд не врахував відсутність у відповідача права власності на самочинний об'єкт будівництва, оскільки ухвала Калуського міськрайонного суду, якою затверджено мирову угоду між відповідачем та її чоловіком про поділ майна подружжя, скасована ухвалою Апеляційного суду Івано-Франківської області від 26.12.2016 у справі №0908/6207/2012, і в подальшому ухвалою від 02.05.2019 позов залишено без розгляду. Скаржник також посилається на складений за результатами будівельно-технічного дослідження висновок експерта від 10.05.2019 №334/18-28/772-725/19-28, згідно з яким розроблена відповідачем проектно-кошторисна документація не відповідає вимогам нормативно-правових актів у галузі будівництва, а саме в частині відсутності в дозвільній документації містобудівних умов і обмежень, у зв'язку з чим на підставі ст. 376 ЦК України вказує про самочинність проведеного відповідачем будівництва і про те, що відповідач є власником тільки будівельних матеріалів. Скаржник зазначає, що які саме порушення ДБН, допущені відповідачем під час будівництва, вказані у висновку судової будівельно-технічної експертизи №4765 від 29.02.2016, а тому, у випадку задоволення позову, відповідач зобов'язаний буде дотриматись встановленого ч. 5 ст. 26 ЗУ «Про регулювання містобудівної діяльності» порядку будівництва, зокрема, отримати вихідні дані (містобудівні умови та обмеження, технічні умови та завдання на проектування), розробити і затвердити проектну документацію, виконати будівельні роботи, здати в експлуатацію закінчений будівництвом об'єкт та зареєструвати право власності на нього, і такі дії мають бути вчинені виключно за ініціативою відповідача. Також скаржник вважає, що, якщо суд першої інстанції дійшов висновку, що обраний позивачами спосіб захисту своїх прав шляхом зобов'язання відповідача провести перебудову будинку №173 не відповідає встановленим способам захисту порушеного права, в силу вимог ст. 5 ГПК України суд зобов'язаний був самостійно визначити ефективний спосіб захисту порушених прав позивачів.
У відзиві на апеляційну скаргу відповідач просить залишити оскаржуване рішення суду першої інстанції без змін, апеляційну скаргу -без задоволення.
Відповідач вказує, зокрема, що земельна ділянка, на якій збудована спірна ділянка, була передана органом місцевого самоврядування в користування відповідачу з метою будівництва, відповідність використання ділянкою сторонами не оспорювалась. Зазначає, що будівництво було здійснене на підставі відповідного дозволу на виконання будівельних робіт, отриманого згідно з вимогами ЗУ «Про основи містобудування», в подальшому відповідач отримав декларацію про початок будівельних робіт. Вважає, що позивачі не довели належним чином свої доводи про порушення проведеним відповідачем будівництвом їхніх прав, оскільки Співак Л.П. не є власником нерухомого майна, а Співак О.Г. є власницею тільки 5/100 ідеальної частки нежитлового приміщення та ј частки квартири АДРЕСА_3 .
Ухвалою Західного апеляційного господарського суду від 27.01.2020 (в складі колегії: головуючого судді Хабіб М.І., суддів Дубник О.П., Зварич О.В.) відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою позивача1.
Подальший рух справи викладений в ухвалах апеляційного суду.
У зв'язку з звільненням судді Хабіб М.І. у відставку автоматизованим розподілом (протокол повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 10.11.2020) замість судді Хабіб М.І. до складу колегії введено суддю Бонк Т.Б.
Ухвалою від 01.12.2020 розгляд справи відкладено на 26.01.2021.
У судовому засіданні 26.01.2021 представник скаржника підтримав доводи апеляційної скарги та надав усні пояснення.
Відповідач та представник відповідача підтримали доводи відзиву на апеляційну скаргу та надали усні пояснення.
Інші учасники справи не забезпечили явки своїх представників та не подали відзивів на апеляційну скаргу.
Відсутність відзиву на апеляційну скаргу не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції (ч. 3 ст. 263 ГПК України).
Відповідно до ч. 12 ст. 270 ГПК України неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.
Згідно з ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.
Розглянувши наявні у справі матеріали, давши належну правову оцінку доводам, які містяться в апеляційній скарзі, колегія суддів апеляційного господарського суду дійшла висновку, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а оскаржуване рішення суду першої інстанції без змін, з огляду на наступне.
Згідно з встановлених судами першої та апеляційної інстанцій обставин, і визначених відповідно до них правовідносин, вбачається, що :
Рішенням Виконавчого комітету Калуської міської ради №554 від 20.11.2001 «Про реконструкцію павільйону АДРЕСА_1 під магазин та заклад громадського харчування» надано дозвіл підприємцю Максимів Г.П. на проектно-вишукувальні роботи для реконструкції павільйону АДРЕСА_1 під магазин та заклад громадського харчування та на оформлення відводу земельної ділянки в установленому порядку (том 2,а.с. 24).
26.04.2004 Калуська міська рада (орендодавець) та підприємець Максимів Г.П. (орендар) уклали договір оренди земельної ділянки, згідно з яким орендодавець передає орендарю в оренду земельну ділянку площею 0,0287га, розташовану на АДРЕСА_1 для будівництва магазину терміном до 16.12.2019 (з урахуванням додаткової угоди від 05.11.2014) (том 1.а.с. 72-77).
29.02.2008 ДАБІ видало Максимів Г.П. дозвіл на виконання будівельних робіт №24 з реконструкції торгового павільйону АДРЕСА_1 під магазин та заклад громадського харчування підприємця Максимів Г.П.(том 1,а.с. 79).
16.03.2008 Максимів Г.П. видано дозвіл №32 на проведення земляних робіт по АДРЕСА_1 для реконструкції павільйону №173, початок робіт - 19.03.2018 (том 4,а.с. 13).
В матеріалах справи наявна копія архітектурно-планувального завдання №654 від 25.11.2003 на реконструкцію торгового павільйону АДРЕСА_1 під магазин та заклад громадського харчування (том 4,а.с. 22).
Рішенням Виконавчого комітету Калуської міської ради №499 від 12.09.2008 надано дозвіл Максимів Г.П. на корегування проектної-кошторисної документації на реконструкцію торгового павільйону АДРЕСА_1 під магазин та заклад громадського харчування з метою збільшення техніко-економічних показників на будівництво Максимів Г.П. триповерхового житлово-комерційного будинку з мансардою на АДРЕСА_1.
Відповідно до припису Інспекції державного архітектурно-будівельного контролю в Івано-Франківській області від 06.11.2009, виданого ОСОБА_1 , у результаті перевірки встановлено при виконанні будівельних робіт з реконструкції павільйону виконано відхилення від проектної документації (том 1,а.с. 21).
03.02.2012 інспекцією ДАБК Івано-Франківської області зареєстровано за №ІФ 08312018197 декларацію про початок будівельних робіт від 27.01.2012 на будівництво Максимів Г.П. триповерхового житлово-комерційного будинку з мансардою на АДРЕСА_1 (том 1,а.с. 90-85).
В п.13 декларації «Інформація про містобудівні умови та обмеження забудови земельної ділянки» вказано про АПЗ №654 від 25.11.2003, видане відділом Архітектури та містобудівного кадастру.
В подальшому рішенням Управління ДАБІ в Івано-Франківській області від 03.03.2016 скасовано реєстрацію декларації про початок виконання будівельних робіт від 03.02.2012 за №ІФ 08312018197 (том 2,а.с. 87).
Згідно з листом-відповіддю Держархбудінспекції від 04.03.2016 №40-22-/909-0/1598, наданого на звернення Співак Л.П., підставою для скасування декларації про початок виконання будівельних робіт від 03.02.2012 за №ІФ 08312018197 було те, що на момент подання декларації архітектурно-планувальне завдання №654 від 25.11.2003 втратило чинність, що свідчить про внесення до декларації недостовірних даних (том 2.а.с. 86-87).
Рішенням Виконавчого комітету Калуської міської ради № 478 від 12.09.2008 «Про прийняття в експлуатацію магазину з влаштуванням житлових приміщень в об'ємі другого та третього поверхів та сауни в цокольному поверсі на АДРЕСА_4 » затверджено акт Державної приймальної комісії з прийняття в експлуатацію магазину з влаштуванням житлових приміщень в об'ємі другого та третього поверхів (квартира АДРЕСА_5 - загальна площа 95,6 кв.м) та сауни в цокольному поверсі загальною площею 107,7 кв.м, на АДРЕСА_4 підприємців Співак Л.П. , Співака В.Г. та Співак О.Г . Вирішено оформити право власності на магазин, площею 102,7кв.м за підприємцем Співак Л.П. в цілому; на сауну, площею 107,7кв.м за підприємцями Співак Л.П. , Співака В.Г. та Співак О.Г. ; на квартири №1 та №2 за підприємцями Співак Л.П. , Співака В.Г. та Співак О.Г. в рівних долях (том 1,а.с. 11).
Ухвалою суду від 08.12.2015 призначено судову будівельно-технічної експертизу, на вирішення якої поставлено питання, чи допущено ФОП Максимів Г.П. при будівництві будинку АДРЕСА_1 порушення Державних будівельних норм, якщо допущено, то в чому полягають допущені порушення та які існують способи (шляхи) їх усунення?(том 1,а.с. 87-88).
На виконання вказаної ухвали Львівським НДІСЕ надано висновок судової будівельно-технічної експертизи №4765 від 29.02.2016 (том 2,а.с. 72-78).
Згідно з вказаним висновком судової будівельно-технічної експертизи № 4765 від 29.02.2016 при будівництві будинку № АДРЕСА_1 допущені наступні порушення Державних будівельних норм:
1. Заблоковано доступ до ділянки газопроводу низького тиску (ДБН В.2.5.-20-2001 "Інженерне оснащення будинків і споруд. Зовнішні мережі і споруди", п. 4.4, 6.18). Для забезпечення доступу до всієї довжини газопроводу низького тиску необхідно внести зміни в існуючий проект газозабезпечення житлового будинку, розташованого за адресою АДРЕСА_8 і перенести існуючу магістраль газопроводу низького тиску відповідно до цих змін.
2. Значно збільшилися навантаження на покрівлю сусіднього житлового будинку № 44/2 від атмосферних опадів, на які конструкції покрівлі цього будинку не були попередньо розраховані. Існує загроза промерзання ділянки водостічного стояку, розташованої у безпосередній близькості до зовнішньої стіни будинку № 173 (ДБН В.1.2.-12-2008 "Будівництво в умовах ущільненої забудови. Вимоги безпеки", п. 3.10; ДБН В.2.6-14-97 "Покриття будинків і споруд", п. 4.4, 4.5). Для перевірки несучої здатності конструкцій житлового будинку № 44/2 на збільшені навантаження від атмосферних опадів необхідно провести відповідні розрахунки, після чого при необхідності провести посилення або реконструкцію покрівлі житлового будинку № 44/2 згідно з попередньо складеною проектною документацією на ці роботи. Водостічний стояк перенести згідно з вищенаведеними вимогами.
3. Відсутність протипожежної перешкоди між будинками № 173 та 44/2 (зовнішня стіна будинку № 173, прилегла до будинку 44/2, не є такою протипожежною перешкодою) (ДБН В.1.1.7-2002 "Захист від пожежі. Пожежна безпека об'єктів будівництва", п. 2.12., 3.1, 3.5, 4.7). З метою використання існуючої зовнішньої стіни будинку № 173 як протипожежної перешкоди, демонтувати існуючі віконні конструкції і закласти віконні прорізи або демонтувати існуючі віконні конструкції і на їх місце встановити протипожежні віконні конструкції.
4. Димохідна та вентиляційна труби житлового будинку № 44/2 опинилися в зоні вітрового підпору (ДБН В.2.5-67:2013 "Опалення, вентиляція та кондиціонування", п. 6.8.11, 7.3.10; ДБН В.2.2-15-2005 "Будинки і споруди. Житлові будинки. Основні положення", п. 5.32). Після проведення необхідних розрахунків та складання проектної документації виконати будівельні роботи по збільшенню висоти димохідної та вентиляційної труби житлового будинку № 44/2 до рівня вище 0,5 м від лінії зони вітрового підпору.
5. Вхідні двері в цокольний поверх житлового будинку № 44/2, які є евакуаційним виходом, неможливо відкрити повністю (на 180 градусів) (ДБН В.1.1.7-2002 "Захист від пожежі. Пожежна безпека об'єктів будівництва", п. 5.9, 5.19). Для забезпечення вільного евакуаційного виходу шляхом безперешкодного повного відкривання вхідних дверей в цокольний поверх житлового будинку АДРЕСА_9 .
Ухвалою від 17.10.2018 призначив у справі судову будівельно-технічну експертизу, на вирішення якої були поставлені наступні питання(том 5,а.с. 130-134):
-чи було здійснено спорудження будівлі за адресою: АДРЕСА_1 ФОП Максимів Г.П. у відповідності до затвердженої у встановленому чинним законодавством України порядку проектної документації на будівництво?
-чи було ув'язано проект будівництва будівлі АДРЕСА_1 з проектною та існуючою забудовою на суміжних ділянках (в комплексі проектних та існуючих будівель)?
-чи відповідає розроблена проектно-кошторисна документація вимогам нормативно-правових актів у галузі будівництва (ДБН, СНиП тощо)? Якщо не відповідає, то в чому полягають невідповідності?
За результатами проведення експертного будівельно-технічного дослідження Київським НДІСЕ надано експертний висновок №334/18-28/772-725/19-28 від 10.05.2019 (том 5, а.с. 151-161), згідно з яким:
-спорудження будівлі за адресою АДРЕСА_1 відповідачкою не відповідає затверджені у встановленому чинним законодавством України порядку проектній документації на будівництво в частині дотримання протипожежних вимог та обмеження доступу до газопроводу сусіднього будинку АДРЕСА_1;
-на питання ув'язки проекту будівництва будівлі №173 на АДРЕСА_1 з проектною та існуючою забудовою на суміжних ділянках (в комплексі проектних та існуючих будівель), експерти не можуть надати відповідь так, як містобудівні умови і обмеження не були розроблені відповідно до чинного законодавства.
-розроблена проектно-кошторисна документація не відповідає вимогам нормативно-правових актів у галузі будівництва, а саме в частині відсутності в дозвільній документації містобудівних умов і обмежень, які є основною складовою частиною вихідних даних. Містобудівні умови і обмеження забудови земельної ділянки, не одержані в установленому законодавством порядку.
Згідно з дослідницькою частиною вказаного висновку експерти встановили, що архітектурно-планувальне завдання, скореговане рішенням виконкому №499 від 12.09.2008, на момент реєстрації декларації про початок виконання будівельних робіт втратило свою чинність, а відтак обов'язковим було отримання нових містобудівних умов і обмежень.
При візуальному обстеженні об'єкта виявлено ряд порушень будівельних нормативів, а саме:
-заблоковано доступ до ділянки газопроводу низького тиску, що ускладнює його обслуговування;
-при будівництві будинку №173 значно збільшилось навантаження на покрівлю сусіднього будинку від атмосферних опадів (снігові мішки та покрівлі). Будинок №173 має більшу висоту, тому в нього необхідно змінити план даху для відведення атмосферних опадів, які завдають шкоду сусідньому будинку №44 ;
-при будівництві будинку необхідно було врахувати, що будівлі різного ступеню вогнестійкості, які мають бути розділені протипожежними відсіками і протипожежною стіною 1-го типу по всій висоті будинку;
-при будівництві будинку димохідна та вентиляційна труба сусіднього будинку опинилась в зоні вітрового підпору; димову трубу необхідно виводити вище покрівлі більш високої будівлі до якої прибудована будівля з пічним опаленням; димову трубу слід виводити не нижче лінії, проведеної під кутом 10градусів до горизонту і дотичну до контору вищої будівлі, що розташована поруч з будівлею з пічним опаленням; висоту витяжного вентиляційного каналу, розташованого поруч з димовою трубою слід приймати такою, що дорівнює висоті цієї труби. Збудований будинок має суттєву різницю по висоті, що призвело о виникнення зони вітрового підпору по відношенню димового каналу газового котла;
-після будівництва будинку вхідні двері в цокольний поверх житлового будинку №44, які є евакуаційним виходом, неможливо відкрити повністю.
При перегляді рішення місцевого господарського суду судова колегія Західного апеляційного господарського суду керувалась наступним:
Частиною першою статті 15 Цивільного кодексу України передбачено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.
Згідно з положеннями частин першої та другої статті 16 Цивільного кодексу України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Таким способом захисту цивільних прав та інтересів може бути, зокрема, визнання правочину недійсним.
За змістом частини другої статті 4 Господарського процесуального кодексу України юридичні особи та фізичні особи - підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.
Верховний Суд у постанові від 09.10.2018 у справі № 910/2062/18 виклав правову позицію про те, що згідно з положеннями статей 2, 4, 5 Господарського процесуального кодексу України, статей 15, 16 Цивільного кодексу України підставою для захисту цивільного права чи охоронюваного законом інтересу є його порушення, невизнання чи оспорення. Отже, задоволення судом позову можливе лише за умови доведення позивачем відповідно до вимог процесуального законодавства обставин щодо наявності у нього відповідного права (охоронюваного законом інтересу), а також порушення (невизнання, оспорення) зазначеного права відповідачем з урахуванням належності обраного способу судового захисту.
Для ефективного судового захисту цивільного права або інтересу важливим також є обраний зацікавленою особою спосіб захисту, який має відповідати природі такого права або охоронюваного законом інтересу, характеру незаконного посягання та бути ефективним.
Як вбачається з матеріалів даної справи, посилаючись на ст.ст. 376, 391 ЦК України, у жовтні 2015року позивачі звернулись до Господарського суду Івано-Франківської області з позовом до відповідача про зобов'язання провести перебудову будинку АДРЕСА_1, привівши його у відповідність до Державних будівельних норм, стверджуючи, що відповідач, здійснивши самочинне будівництво будинку № 173 на проспекті Л. Українки в м. Калуш, порушив будівельні норми та порушив права користування майном позивачів.
В подальшому, 26.11.2015 представник позивачів подав заяву про уточнення позовних вимог (том 1.а.с. 60), в якій з метою забезпечення реального виконання рішення суду просив зобов'язати відповідача здійснити перебудову будинкуАДРЕСА_1, який прибудований до будинку АДРЕСА_4, привівши його у відповідність до Державних будівельних норм, а саме:
-перенести газопровід низького тиску по осі "1" будинку АДРЕСА_4 (п.п.4.57. та 6.18 ДБН В.2.5.-20-2001);
-забезпечити необхідну ширину шляху евакуації з дверей головного входу в цокольний поверх будинку АДРЕСА_4 (п.п. 5.16,18,27 ДБН.В.1.1.-7.2002);
-розділити будівлі різного ступеню вогнестійкості протипожежними відсіками, протипожежною стіною 1-го типу по всій висоті будинку АДРЕСА_1 (п.4.4 ДБНВ.1.1.-7-2002);
-змінити план даху будинку АДРЕСА_1 для належного відведення атмосферних опадів (п.п.3.31 та 3.37 ДБНВ.2.6.-14-95);
-усунути зону вітрового підпору по відновленню до димового каналу газового котла будинкуАДРЕСА_4 (п.5.32, ДБН В.2.2-15-2005).
За результатами розгляду вказаного позову рішенням Господарського суду Івано-Франківської області від 14.04.2016 у справі №909/1218/15 позов задоволено. Зобов'язано відповідача провести перебудову будинку АДРЕСА_1, привівши його у відповідність до Державних будівельних норм.
Постановою Львівського апеляційного господарського суду від 07.02.2017 рішення Господарського суду Івано-Франківської області від 14.04.2016 у справі №909/1218/15 скасовано, прийнято нове, яким у позові відмовлено (том 3.а.с. 39-43).
Постановою Вищого господарського суду від 10.05.2017 скасовано рішення Господарського суду Івано-Франківської області від 14.04.2016 та постанову Львівського апеляційного господарського суду від 07.02.2017, справу №909/1218/15 передано на новий розгляд до суду першої інстанції (том 3, а.с. 128-134).
Ухвалою від 22.05.2017 справу прийнято до розгляду суддею Господарського суду Івано-Франківської області Фрич М.М.
09.07.2019 на підставі ч. 3 ст. 46 ГПК України представник позивачів подав до суду заяву про зміну предмету позову, в якій просив зобов'язати відповідача знести за власний рахунок об'єкт самочинного будівництва (будівлю), який розташований за адресою: АДРЕСА_4 на земельній ділянці кадастровий номер 2610400000:10:007:0027 (том 6,а.с. 32-35).
Вказана заява обгрунтована твердженнями позивачів про самочинність здійсненого відповідачем будівництва, що підтверджується, на думку позивачів, наступними обставинами: всупереч п.2.1 договору оренди земельної ділянки від 26.04.2004, відповідно до якого метою використання земельної ділянки є будівництво магазину, фактично здійснюється будівництво житлового будинку; за скаргою Співак Л.П . Управлінням ДАБІ в Івано-Франківській області від 03.03.2016 прийнято рішення про скасування декларації про початок виконання будівельних робіт від 27.01.2012 у зв'язку з недостовірністю даних відносно терміну дії архітектурно-планувального завдання; у висновку експерта від 10.05.2019 вказано, що розроблена проектно-кошторисна документація не відповідає вимогам нормативно-правових актів у галузі будівництва; викликаний для надання пояснень у судове засідання 11.10.2017 експерт Львівського НДІСЕ Перекрьостов В.М. вказав, що перебудова самочинного об'єкта відповідача можлива лише шляхом знесення.
Ухвалою від 17.09.2019 суд відмовив у задоволенні заяви позивачів про зміну предмету позову, вказавши, що подана позивачами заява спрямована на одночасну зміну предмету та підстав позову, зазначивши, що при розгляді справи про проведення перебудови необхідно досліджувати проектну документацію на предмет її відповідності вимогам нормативно-правових актів у галузі будівництва, водночас зі змісту заяви про зміну предмету позову вбачається необхідність досліджувати, чи була відведена для цієї мети в установленому порядку земельна ділянка, наявність належних дозволів та затвердженого проекту, чи мали місце істотні порушення будівельних норм та правил (том 6,а.с. 94-96).
В апеляційній скарзі скаржник вказує про незаконність ухвали суду першої інстанції про відмову у задоволенні поданої позивачами заяви про зміну предмету позову, стверджуючи, що як для перебудови, так і для знесення необхідним є встановлення ознак самочинності будівництва (наявність земельної ділянки та дотримання умов її забудови, наявність документа, який надає право виконувати будівельні роботи, наявність затвердженого проекту та істотність порушень будівельних норм).
Згідно з частинами третьою та четвертою статті 46 ГПК України до закінчення підготовчого засідання позивач має право змінити предмет або підстави позову шляхом подання письмової заяви. У справі, що розглядається за правилами спрощеного позовного провадження, зміна предмета або підстав позову допускається не пізніше ніж за п'ять днів до початку першого судового засідання у справі.
У разі направлення справи на новий розгляд до суду першої інстанції зміна предмета, підстав позову не допускаються, крім випадків, визначених цією статтею.
Зміна предмета або підстав позову при новому розгляді справи допускається в строки, встановлені частиною третьою цієї статті, лише у випадку, якщо це необхідно для захисту прав позивача у зв'язку із зміною фактичних обставин справи, що сталася після закінчення підготовчого засідання, або якщо справа розглядалася за правилами спрощеного позовного провадження - після початку першого судового засідання при первісному розгляді справи.
Як вказано у постанові Великої Палати Верховного Суду від 25.06.2019у справі № 924/1473/15 під предметом позову розуміється певна матеріально-правова вимога позивача до відповідача, стосовно якої позивач просить прийняти судове рішення. Підставу позову становлять обставини, якими позивач обґрунтовує свої вимоги щодо захисту права та охоронюваного законом інтересу. Тобто зміна предмета позову означає зміну вимоги, з якою позивач звернувся до відповідача, а зміна підстав позову - це зміна обставин, на яких ґрунтується вимога позивача. Одночасна зміна і предмета, і підстав позову не допускається.
Відповідно до ч.1 ст. 376 ЦК України житловий будинок, будівля, споруда, інше нерухоме майно вважаються самочинним будівництвом, якщо вони збудовані або будуються на земельній ділянці, що не була відведена для цієї мети, або без відповідного документа, який дає право виконувати будівельні роботи чи належно затвердженого проекту, або з істотними порушеннями будівельних норм і правил.
Частиною 7 вказаної статті передбачено, що у разі істотного відхилення від проекту, що суперечить суспільним інтересам або порушує права інших осіб, істотного порушення будівельних норм і правил суд за позовом відповідного органу державної влади або органу місцевого самоврядування може постановити рішення, яким зобов'язати особу, яка здійснила (здійснює) будівництво, провести відповідну перебудову.
Якщо проведення такої перебудови є неможливим або особа, яка здійснила (здійснює) будівництво, відмовляється від її проведення, таке нерухоме майно за рішенням суду підлягає знесенню за рахунок особи, яка здійснила (здійснює) будівництво. Особа, яка здійснила (здійснює) самочинне будівництво, зобов'язана відшкодувати витрати, пов'язані з приведенням земельної ділянки до попереднього стану.
Отже, за змістом частини 7 статті 376 ЦК України зобов'язання особи, яка здійснила будівництво, провести відповідну перебудову можливе лише у разі: (1) істотного відхилення від проекту, що суперечить суспільним інтересам або порушує права інших осіб, (2) істотного порушення будівельних норм і правил.
В той же час можливість знесення об'єкта нерухомості встановлюється судом у випадках, якщо власник (користувач) земельної ділянки заперечує проти визнання права власності на нерухоме майно за особою, що здійснила (здійснює) самочинне будівництво на його земельній ділянці; якщо така забудова порушує права інших осіб; якщо проведення перебудови об'єкта є неможливим; особа, яка здійснила (здійснює) самочинне будівництво, відмовляється від проведення перебудови відповідно до прийнятого судом рішення.
Знесення нерухомості, збудованої з істотним відхиленням від проекту, що суперечить суспільним інтересам або порушує права інших осіб, з істотним порушенням будівельних норм і правил, допустиме лише за умови, якщо неможливо здійснити перебудову нерухомості відповідно до проекту або відповідно до норм і правил, визначених державними правилами та санітарними нормами, або якщо особа, яка здійснила (здійснює) будівництво, відмовляється від такої перебудови.
З урахуванням наведеного колегія суддів вважає обгрунтованим висновок суду першої інстанції про відмову у задоволенні поданої представником позивача заяви про зміну предмету позову, оскільки така свідчить про одночасну зміну як предмету, так і підстави позову, так як при розгляді спору про проведення перебудови необхідно досліджувати відповідність проектної документації вимогам будівельного законодавства, водночас для розгляду вимог про знесення необхідно встановлювати наявність ознак самочинного будівництва (чи була відведена для цієї мети в установленому порядку земельна ділянка, наявність належного дозволу та належно затвердженого проекту, чи мали місце істотні порушення будівельних норм і правил).
Отже, суд першої інстанції правомірно розглядав заявлені позовні вимоги про зобов'язання відповідача здійснити перебудову будинкуАДРЕСА_1, який прибудований до будинку АДРЕСА_4, привівши його у відповідність до Державних будівельних норм, а саме:
-перенести газопровід низького тиску по осі "1" будинку АДРЕСА_4 (п.п.4.57. та 6.18 ДБН В.2.5.-20-2001);
-забезпечити необхідну ширину шляху евакуації з дверей головного входу в цокольний поверх будинку АДРЕСА_4 (п.п. 5.16,18,27 ДБН.В.1.1.-7.2002);
-розділити будівлі різного ступеню вогнестійкості протипожежними відсіками, протипожежною стіною 1-го типу по всій висоті будинку АДРЕСА_1 (п.4.4 ДБНВ.1.1.-7-2002);
-змінити план даху будинку АДРЕСА_1 для належного відведення атмосферних опадів (п.п.3.31 та 3.37 ДБНВ.2.6.-14-95);
-усунути зону вітрового підпору по відновленню до димового каналу газового котла будинкуАДРЕСА_4 (п.5.32, ДБН В.2.2-15-2005).
За правилами частини першої статті 319 ЦК України власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд.
Частиною першою статті 321 ЦК України установлено, що право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.
При цьому згідно із вимогами статті 391 ЦК України власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном.
В оскаржуваному рішенні суд першої інстанції вказав, що у даному випадку правила ч. 7 ст. 376 ЦК України не поширюється, оскільки позивачами є фізичні особи-підприємці, а не відповідний орган державної влади чи місцевого самоврядування.
Однак, такі висновки місцевого суду є помилковими, з огляду на зміст ст. 376 ЦК України у поєднанні з положеннями статей 16, 386, 391 ЦК України, відповідно до яких позивачами за вимогами про проведення перебудови можуть бути відповідний орган державної влади або орган місцевого самоврядування та інші особи, право власності яких порушено самочинним будівництвом. Отже, за змістом статті 376 ЦК України вимоги про знесення самочинного будівництва інші особи можуть заявляти за умови доведеності факту порушення прав цих осіб самочинною забудовою (зазначена правова позиція викладена в постанові Верховного Суду України від 19.11.2014 у справі № 6-180цс14, а також неодноразово була підтримана Верховним Судом, зокрема у постановах: від 10 квітня 2019 року у справі № 127/27333/16-ц, від 24 липня 2019 року у справі № 369/8107/15-ц, від 20 листопада 2019 року у справі № 685/1537/17-ц, від 10 червня 2020 року у справі № 127/11492/16-ц).
Поряд з тим, як вбачається зі змісту заявлених позовних вимог, позивачі просять усунути перешкоди в користуванні належним їм майном шляхом перебудови двох сусідніх будинків на пр-ті Л. Українки: належного самому позивачу - під №44 та належного відповідачу під №173.
Відповідно до ст. 27 Закону України "Про архітектурну діяльність" замовники та підрядники під час створення об'єкта архітектури зобов'язані забезпечувати будівництво об'єктів архітектури згідно з робочою документацією.
Статтею 28 Закону України "Про архітектурну діяльність" передбачено, що власники та користувачі об'єктів архітектури зобов'язані отримувати в установленому законодавством порядку документ дозвільного характеру, що дає право на виконання робіт, пов'язаних із реконструкцією, реставрацією чи капітальним ремонтом об'єкта архітектури, у разі необхідності внесення змін до об'ємно-просторових, планувальних та інших рішень об'єкта архітектури розробляти відповідну проектну документацію, затверджувати її та проводити будівельні роботи в установленому законодавством порядку.
Згідно з листом Міністерства регіонального розвитку та будівництва України від 15 липня 2009 року № 9/9-1056 «Щодо віднесення ремонтно-будівельних робіт до капітального чи поточного ремонту» капітальний ремонт - це комплекс ремонтно-будівельних робіт, який передбачає заміну, відновлювання та модернізацію конструкцій і обладнання будівель у зв'язку з їх фізичною зношеністю та руйнуванням, поліпшення експлуатаційних показників, а також покращення планування будівлі і благоустрою території без зміни будівельних габаритів об'єкту. Капітальний ремонт передбачає призупинення на час виконання робіт експлуатації будівлі в цілому або її частин (за умови їх автономності).
Капітальний ремонт передбачає призупинення на час виконання робіт експлуатації будівлі в цілому або її частин (за умови їх автономності).
З 01.10.2014 є чинним ДБН А.2.2-3-2014 «СКЛАД ТА ЗМІСТ ПРОЕКТНОЇ ДОКУМЕНТАЦІЇ НА БУДІВНИЦТВО», відповідно до п. 1 якого ці норми встановлюють склад та зміст проектної документації на нове будівництво, реконструкцію, капітальний ремонт та технічне переоснащення будинків, будівель, споруд будь-якого призначення, їх комплексів або їх частин, лінійних об'єктів інженерно-транспортної інфраструктури.
У пункті 3 ДБН А.2.2-3-2014 зазначені терміни та визначені поняття, зокрема підпунктом 3.2 встановлено, що будівництво - це нове будівництво, реконструкція, капітальний ремонт та технічне переоснащення об'єктів будівництва.
Підпунктом 3.7 ДБН А.2.2-3-2014 встановлено, що капітальний ремонт це сукупність робіт на об'єкті будівництва, введеному в експлуатацію в установленому порядку, без зміни його геометричних розмірів та функціонального призначення, що передбачають втручання у несучі та огороджувальні системи, при заміні або відновленні конструкцій чи інженерних систем та обладнання, у зв'язку з їх фізичною зношеністю та руйнуванням, поліпшення експлуатаційних показників, а також благоустрій території. Капітальний ремонт передбачає призупинення на час виконання робіт експлуатації об'єкта в цілому або його частин (за умови їх автономності).
Перелік робіт, які віднесено до капітального та поточного ремонту, визначено у наказі Державного комітету України з питань житлово-комунального господарства «Про затвердження Примірного переліку послуг з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій та послуг з ремонту приміщень, будинків, споруд» від 10 серпня 2004 року № 150 (далі - Перелік № 150). Зокрема, Переліком №150 до капітального ремонту віднесено: перемурування цегляних цоколів (п.2.1.4); заміна окремих ділянок газопроводу (2.13.6.); усі будівельні роботи, пов'язані з капітальним ремонтом газопостачання (2.13.7), пробивання нових та розширення існуючих віконних та дверних прорізів з виготовленням, установленням та фарбуванням нових віконних та дверних блоків (п.2.8.4).
Відповідно до статті 9 Закону України «Про архітектурну діяльність» будівництво (нове будівництво, реставрація, капітальний ремонт) об'єкта архітектури здійснюється відповідно до затвердженої проектної документації, державних стандартів, норм і правил у порядку, визначеному Законом України «Про регулювання містобудівної діяльності».
Згідно з п.11 ч.1 ст. 1 ЗУ «Про регулювання містобудівної документації» проектна документація - затверджені текстові та графічні матеріали, якими визначаються містобудівні, об'ємно-планувальні, архітектурні, конструктивні, технічні, технологічні вирішення, а також кошториси об'єктів будівництва.
Порядок проектування та будівництво об'єктів встановлений ч. 5 ст. 26 вказаного Закону і передбачає наступні етапи: отримання замовником або проектувальником вихідних даних; розроблення проектної документації та проведення у випадках, передбачених статтею 31 цього Закону, її експертизи; затвердження проектної документації; виконання підготовчих та будівельних робіт; проведення контрольного геодезичного знімання закінчених будівництвом об'єктів (крім об'єктів, що за класом наслідків (відповідальності) належать до об'єктів з незначними наслідками (СС1)) та здійснення їх технічної інвентаризації (крім об'єктів, перелік яких визначається центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері будівництва, архітектури, містобудування); прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об'єктів; реєстрація права власності на об'єкт містобудування.
Отже, в силу наведених правових норм проведенню капітального ремонту, під визначення якого підпадають сформовані позивачем вимоги щодо перебудови двох будинків, має передувати отримання та затвердження відповідної проектної документації.
Однак, у даному випадку позивачами не надано суду будь-якої проектної документації для проведення спірних робіт, що в свою чергу унеможливлює визначити в рішенні суду такий спосіб захисту, який не суперечить закону.
При цьому, як обгрунтовано зазначив суд першої інстанції, за результатами проведення експертного будівельно-технічного дослідження Київським НДІСЕ надано експертний висновок №334/18-28/772-725/19-28 від 10.05.2019, згідно з яким розроблена відповідачем проектно-кошторисна документація не відповідає вимогам нормативно-правових актів у галузі будівництва, а саме в частині відсутності в дозвільній документації містобудівних умов і обмежень, які є основною складовою частиною вихідних даних (експерти встановили, що архітектурно-планувальне завдання, скореговане рішенням виконкому №499 від 12.09.2008, на момент реєстрації декларації про початок виконання будівельних робіт втратило свою чинність, а відтак обов'язковим було отримання нових містобудівних умов і обмежень).
Відтак зобов'язання відповідача здійснити перебудову належного їй будинку №173 без належної проектної документації свідчитиме про порушення встановленого чинним законодавством порядку будівництва, що, в свою чергу, унеможливлює задоволення позову за заявленими вимогами.
На підставі викладеного колегія суддів апеляційного суду відхиляє як необґрунтовані доводи скаржника, погоджується з висновками суду першої інстанції про невідповідність обраного позивачами способу захисту (проведення перебудови двох будинків без проектної документації)вимогам чинного закону та вважає рішення про відмову у задоволенні позову правомірним та обґрунтованим.
Оскільки суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення позову по суті, викладена у відзиві на позов заява про пропуск строку позовної давності судом не розглядається.
Висновок апеляційного суду за результатами розгляду апеляційної скарги.
На підставі викладеного колегія суддів Західного апеляційного господарського суду вважає, що рішення Господарського суду Івано-Франківської області від 23.12.2019 у справі №909/1218/15 ґрунтується на матеріалах справи та чинному законодавстві і підстав для його скасування немає, а зазначені в апеляційній скарзі доводи скаржника є необґрунтованими і не визнаються такими, що можуть бути підставою для скасування чи зміни оскаржуваного судового рішення.
Відповідно до ч.1 ст.236 ГПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Згідно ч.1 ст.73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Відповідно до ч.1 ст.74 ГПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Частинами 1, 2 ст.86 ГПК України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Судові витрати в суді апеляційної інстанції.
Оскільки у цьому випадку суд апеляційної інстанції не змінює рішення, та не ухвалює нового рішення, розподіл судових витрат судом апеляційної інстанції не здійснюється (частина 14 статті 129 ГПК України). Відтак, згідно ст.129 ГПК України сплачений судовий збір за подання апеляційної скарги слід залишити за скаржником.
Керуючись ст.ст. 129, 236, 269,271, 275, 276, 282 Господарського процесуального кодексу України, Західний апеляційний господарський суд
1. Апеляційну скаргу фізичної особи-підприємця Ляшкевич (Співак) Олени Густавівни від 02.01.2020 - залишити без задоволення.
2. Рішення Господарського суду Івано-Франківської області від 23.12.2019 у справі №909/1218/15- без змін.
3. Судовий збір за перегляд справи у суді апеляційної інстанції - покласти на скаржника.
4. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття. Порядок та строки касаційного оскарження постанови встановлені ст.ст. 286-289 ГПК України.
Повний текст постанови складено та підписано 03.02.2021 .
Головуючий (суддя-доповідач): Т.Б. Бонк
Судді О.П. Дубник
О.В. Зварич