"04" лютого 2021 р. Справа №907/415/20
м. Львів
Західний апеляційний господарський суд в складі колегії суддів:
Гриців В.М. (головуючий), Бойко С.М., Зварич О.В.
розглянув у порядку письмового провадження апеляційну скаргу Приватного будівельно-виробничого підприємства «БУДІНВЕСТ» на рішення Господарського суду Закарпатської області від 25 серпня 2020 року (суддя Ремецькі О.Ф., повний текст складено 27.08.2020) у справі №907/415/20 за позовом Приватного будівельно-виробничого підприємства БУДІНВЕСТ» до Товариства з обмеженою відповідальністю «ФОРТУНА-ІРШАВА» про стягнення суми 196 471,45 грн за договором виконання ремонтно-будівельних робіт від 10 жовтня 2017 року
У червні 2020 року Приватне будівельно-виробниче підприємство «Будінвест» подало до Господарського суду Закарпатської області позов до Товариства з обмеженою відповідальністю «Фортуна - Іршава» про стягнення заборгованості за договором на виконання ремонтно-будівельних робіт від 10.10.2017 у сумі 196 471,45 грн, з яких : основна сума боргу за договором 162 961,20 грн, 11 425,00 грн - 3% річних та 22 085,45 грн інфляційних втрат та судовий збір у сумі 2 948,00 грн.
Позовні вимоги мотивовано неналежним виконанням відповідачем взятих на себе зобов'язань щодо своєчасної оплати виконаних ремонтно-будівельних робіт, чим порушено умови договору на виконання ремонтно-будівельних робіт та вимоги ст. ст. 526, 527 Цивільного кодексу України, ст. 193 Господарського кодексу України. Позивач вказує, що докази отримання відповідачем актів виконаних робіт без висловлення будь-яких претензій в частині виконання підрядником своїх зобов'язань за договором від 10.10.2017 свідчить про належне виконання підрядником своїх зобов'язань та виникнення у замовника обов'язку сплатити кошти за виконані роботи у сумі 162 961,20 грн. На цю суму позивач на підставі ст. 625 ЦК України нарахував 11425,00 грн. 3% річних та 22 085,45 грн. інфляційних втрат.
Відповідач заперечив позовні вимоги вказуючи на те, що за результатами розгляду відповідачем переданого йому акту виконаних робіт останній у лютому 2018 року направив позивачу листи з посиланням на виконання підрядником робіт, не узгоджених з замовником та з пропозицією направлення представника підрядника на об'єкт будівництва для визначення обсягів робіт та їх вартості для проведення подальшого розрахунку. Будь-якої відповіді на адресу ТОВ «Фортуна - Іршава» з цього приводу не надходило, з 2018 року по теперішній час позивач не делегував свого представника для остаточного обрахунку виконаних робіт на об'єкті та здачі виконаних об'ємів робіт і подальшого розрахунку за виконану роботу. Вказує також на те, що без належних та допустимих доказів, якими є акти та довідки форми №КБ-2в, №КБ-3 у підтвердження факту здійснення таких робіт та їх вартості, що підписані та узгоджені у визначеному законом порядку, не може бути стягнуто судом спірної суми із замовника.
Господарський суд Закарпатської області рішенням від 25 серпня 2020 року у справі №907/415/20 у позові відмовив.
Місцевий господарський суд керувався положеннями ст. 6, 11, 628, 629, 526, 530, 837, 843, 853, 854, 857, 858 ЦК України, ст. 193, 173 ГК України та вказав, що акт виконаних робіт правомірно не підписаний замовником у зв'язку з зазначеними ним порушеннями, а отже не може свідчити про виконання та прийняття робіт в об'ємі та на суму, що зазначені в ньому. З огляду на наведене, суд дійшов висновку про відмову в позові в частині стягнення з відповідача суми заборгованості в сумі 162 961,20 грн, оскільки належними та допустимими доказами позивач не довів наявність такої заборгованості відповідача. Суд вказав, що доказів щодо ініціювання проведення експертизи у зв'язку із незгодою із претензіями відповідача про виявлені недоліки позивач суду не надав. Також відсутні докази усунення у розумний строк недоліків, які вказані в листі №17 від 22.02.2018. Суд відхилив доводи позивача на той факт, що ним після отримання листа з недоліками було скориговано акт виконаних робіт відповідно до вимог відповідача та 22.08.2018 передано відповідачу для підписання вказаний акт приймання виконаних будівельних робіт, оскільки доказів, на підтвердження передання позивачем відповідачу вказаного акту, усунення зазначених відповідачем недоліків та передачу закінчених робіт матеріали господарської справи не містять. З огляду на відмову в задоволенні позову про стягнення основного боргу, суд відмовив у стягненні 11 425,00 грн 3% річних та 22 085,45 грн інфляційних втрат.
Приватне будівельно-виробниче підприємство «БУДІНВЕСТ» (позивач, скаржник) вважає, що оскаржене рішення прийнято з порушенням норм чинного законодавства та з неповним дослідженням матеріалів та обставин справи. Суд не урахував, що надісланий відповідачу акт виконаних робіт на суму 370 384,80 грн є доказом виконання позивачем, як виконавцем робіт, вимог замовника (відповідача), які були викладені у відомості про фактичні обсяги виконаних робіт та у надісланому відповідачем листі від 28.02.2018 №11. Наголошує, що самостійно усунув відповідні недоліки, привів вартість, яка не відповідала кошторисній заробітній платі, у відповідність із встановленими розрахунками та перерахував об'єми робіт, внаслідок чого і було скориговано суму за договором від 10.10.2017. Вказує на те, що зауважень до акту виконаних робіт на суму 370 384,80 грн відповідач позивачу не надсилав, що на думку позивача, підтверджує факт прийняття відповідачем робіт вже за скоригованим актом виконаних робіт. Однак суд не дав належної оцінки тому, що різниця зменшеної вартості виконаних робіт та відповідних розрахунків вартості заробітної плати становила 157 733,20 грн., чим фактично було виконано всі вимоги відповідача з приводу виконання своїх зобов'язань за договором, зазначені у листі від 28.02.2018 №11, який був адресований ТОВ «Фортуна - Іршава» позивачу ПБВП «Будінвест». Суд не визнав недійсним акт виконаних робіт за лютий 2018 року на суму виконаних робіт у розмірі 370 384,80 грн, як це передбачено ч.4 ст. 882 Цивільного кодексу України, не урахував відсутність претензій та відповіді відповідача на надісланий йому скоригований акт виконаних робіт за договором від 10 жовтня 2017 року. Щодо проведення експертизи скаржник вказує, що місцевий господарський суд не врахував, того, що позивач не заперечував проти претензій відповідача, а тому підстав для ініціювання проведення експертизи у позивача не було. Звертає увагу на те, що кінцевим замовником робіт по реконструкції будівлі Іршавського районного суду у місті Іршава, Закарпатської області, вул. Шевченка, 23 є Територіальне управління Державної судової адміністрації, а позивач по справі фактично виконував частину робіт. Відтак факт здачі будівлі в експлуатацію в 2019 році свідчить про те, що всі заплановані та запроектовані роботи були виконані у повному обсязі, кінцевий замовник прийняв такі роботи і оплатив їх підряднику у повному обсязі, інших даних, що свідчили б протилежне, матеріали справи не містять. На підтвердження подав суду копію витягу з реєстру Держархбудінспекції України щодо введення об'єкту в експлуатацію в січні 2019 року.
Просить скасувати рішення Господарського суду Закарпатської області від 25 серпня 2020 року у справі №907/415/20 та прийняти нове рішення про задоволення позову.
Товариство з обмеженою відповідальністю «Фортуна-Іршава» (відповідач) у відзиві заперечує доводи апеляційної скарги вказуючи на те, що позивач (підрядник за договором) надав відповідачу (замовнику за договором) акт виконаних робіт 08.02.2018 за грудень 2017 року на загальну суму 207 423,60 грн, у якому позивачем була завищена вартість, яка не відповідала кошторису та не вірно зазначено об'єми виконаних робіт. Про це відповідач повідомив позивача листом від 08.02.2018 за №11, до якого була надана відомість про фактично виконані роботи, складена представником ТОВ «Фортуна Іршава». Ці документи позивач залишив без реагування. За результатами розгляду акту виконаних робіт за лютий 2018 року відповідач повідомив позивача та надіслав йому листа про те, що усупереч умовам договору позивач не повідомив відповідача про зупинення будівельних робіт, виконані роботи, зокрема якість та об'єми не були погоджені з замовником/відповідачем, також було запропоновано позивачу делегувати свого представника на об'єкт будівництва для здачі виконаних об'ємів робіт і розрахунку за виконану роботу. Після закінчення виконання будівельно-підрядних робіт позивач направив на адресу відповідача акт виконаних робіт на загальну суму 528 118,00 грн., за результатами розгляду якого відповідачем надіслано лист №17 від 22.02.2018 з посиланням на виконання підрядником робіт не узгоджених з замовником та з пропозицією направлення представника підрядника на об'єкт будівництва для визначення обсягів робіт та їх вартості для проведення подальшого розрахунку. Відповідач вказує, що про відмову у підписанні наданого позивачем акту виконаних робіт ще у лютому 2018 року було відомо, однак у межах строку, визначеного умовами договору виконавцем із замовником не узгоджено об'єм виконаних робіт та відступу від робіт, види яких не узгоджені із замовником, однак ніякого реагування з боку ПВБП «Будінвест» щодо узгодження обсягів та вартості робіт не було. Таким чином вважає, що виконав свій обов'язок передбачений ч.1 ст. 853 Цивільного кодексу України щодо негайного повідомлення підрядника про виявлені ним недоліки у роботі. Однак, підрядник ПБВП «Будінвест» проведення експертизи на доказування правомірності своїх вимог, що передбачено положеннями ч.4 ст. 853 Цивільного кодексу України не ініціював, представника для узгодження вартості та обсягу робіт не направив, уточнених актів КБ-2 та КБ-3 замовнику ТОВ «Фортуна-Іршава» не надав. Вказує, що до цього часу обсяги та вартість виконаних робіт, їх якість залишаються неузгодженими не зважаючи на те, що роботи по реконструкції суду виконані замовником власними силами і будівля здана в експлуатацію.
Ураховуючи відсутність належних і допустимих доказів виконання робіт у визначеному сторонами обсязі та якості просить відмовити у задоволенні апеляційної скарги, а рішення Господарського суду Закарпатської області від 25 серпня 2020 року у справі №907/415/20 залишити без змін,
Західний апеляційний господарський суд ухвалою від 21 жовтня 2020 року відкрив провадження за апеляційною скаргою Приватного будівельно-виробничого підприємства «БУДІНВЕСТ» на рішення Господарського суду Закарпатської області від 25 серпня 2020 року у справі №907/415/20 та ухвалив розглядати таку без повідомлення учасників справи. Суд керувався ч.10 ст. 270 Господарського процесуального кодексу України з огляду на те, що ціна позову є меншою ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Відповідно до статті 269 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права. У суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.
Відповідно до пункту 10 статті 270 Господарського процесуального кодексу України апеляційні скарги на рішення господарського суду у справах з ціною позову менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.
Західний апеляційний господарський суд розглянув апеляційну скаргу, відзив, матеріали справи і вважає, що у задоволенні апеляційної скарги Приватного будівельно-виробничого підприємства «БУДІНВЕСТ» належить відмовити з таких підстав.
Обставини справи:
10 жовтня 2017 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Фортуна-Іршава» (замовник) та Приватне будівельно-виробниче підприємство «БУДІНВЕСТ» (підрядник) уклали договір на виконання ремонтно-будівельних робіт (а.с.13), згідно з п.1.1. якого підрядник власними силами виконує реконструкцію будівлі Іршавського районного суду Закарпатської області по вул. Шевченка, 23, здає в обумовлені строки їх замовнику, усуває недоробки, що зумовлені неякісним виконанням робіт.
За твердженням позивача, він виконав свої зобов'язання за договором на виконання ремонтно-будівельних робіт у повному обсязі, доказом чого є акти виконаних робіт.
У матеріалах справи наявні не підписані відповідачем акти приймання виконаних робіт за договором від 10 жовтня 2017 року, а саме:
- акт приймання виконаних робіт за грудень 2017 року на суму 207 423,60 грн (а.с. 14-23);
- акт приймання виконаних робіт за лютий 2018 року на суму 528 118,00 грн з відміткою про його отримання 22.02.2018 для розгляду (а.с. 25-29);
- акт приймання виконаних робіт за лютий 2017 року на суму 528 118,00 грн з відміткою про його отримання 22.02.2018 для розгляду (а.с. 52-56);
- акт приймання виконаних робіт за лютий 2018 року на суму 370 384,80 грн і лист позивача про повторне надсилання акту виконаних робіт за лютий 2018 року на суму 370 384,80 грн за договором від 10 жовтня 2017 року з доказами відправки 27 лютого 2020 року та його отримання відповідачем 29 лютого 2020 року (а.с. 24, 30-36).
Відповідач листами від 08 і 22 лютого 2018 року вказав позивачу на завищення вартості виконаних робіт, що не відповідає кошторисній заробітній платі, неправильне зазначення об'ємів робіт, непогодження із замовником ремонтно-будівельних робіт якості робіт, відповідність ДБН України. Також вказав на неправомірне зупинення підрядником будівельних робіт 02 лютого 2018 року, просив повідомити про наміри продовжувати співпрацю. Попередив, що в іншому випадку договір буде розірвано, а всі виконані роботи оплачені за кошторисною вартістю і фактично виконаними об'ємами. Зауважив, що виконані роботи не були погоджені замовником. Просив делегувати представника на об'єкт будівництва для здачі виконаних робіт і подальшого розрахунку за виконану роботу. (а.с.47-50).
Позивач підтверджує оплату відповідачем 24.11.2017 авансу у сумі 60 000,00 грн та оплату 147 423,60 грн - 21.12.2017 за виконані роботи за договором від 10.10.2017.
Предметом спору є вимога про стягнення з відповідача 162 961,20 грн заборгованості за договором на виконання ремонтно-будівельних робіт від 10 жовтня 2017 року та нарахованих на цю суму 11 425,00 грн 3% річних та 22 085,45 грн інфляційних втрат на підставі статті 625 ЦК України.
Договір на виконання будівельних робіт від 10 жовтня 2017 року за своєю правовою природою є договором будівельного підряду.
Згідно з статтею 11 ЦК України однією із підстав виникнення цивільних прав та обов'язків є договори та правочини.
Відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначені умов договору з урахуванням вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. (ч. 1 ст. 627 ЦК України)
Згідно з частиною першою статті 628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Відповідно до статті 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається , якщо інше не встановлено договором або законом.
За визначенням статті 875 ЦК України за договором будівельного підряду підрядник зобов'язується збудувати і здати у встановлений строк об'єкт або виконати інші будівельні роботи відповідно до проектно-кошторисної документації, а замовник зобов'язується надати підрядникові будівельний майданчик (фронт робіт), передати затверджену проектно-кошторисну документацію, якщо цей обов'язок не покладається на підрядника, прийняти об'єкт або закінчені будівельні роботи та оплатити їх.
Договір будівельного підряду укладається, зокрема, на проведення реконструкції (технічного переоснащення) підприємств, будівель (зокрема житлових будинків), споруд.
Відповідно до статті 877 ЦК України підрядник зобов'язаний здійснювати будівництво та пов'язані з ним будівельні роботи відповідно до проектної документації, що визначає обсяг і зміст робіт та інші вимоги, які ставляться до робіт та до кошторису, що визначає ціну робіт. Підрядник зобов'язаний виконати усі роботи, визначені у проектній документації та в кошторисі (проектно-кошторисній документації), якщо інше не встановлено договором будівельного підряду. Договором будівельного підряду мають бути визначені склад і зміст проектно-кошторисної документації, а також має бути визначено, яка із сторін і в який строк зобов'язана надати відповідну документацію. Підрядник, який виявив у ході будівництва не враховані проектною документацією роботи і необхідність у зв'язку з цим проведення додаткових робіт і збільшення кошторису, зобов'язаний повідомити про це замовника. У разі неодержання від замовника в розумний строк відповіді на своє повідомлення підрядник зобов'язаний зупинити відповідні роботи з віднесенням збитків, завданих цим зупиненням, на замовника. Замовник звільняється від відшкодування цих збитків, якщо доведе, що у проведенні додаткових робіт немає необхідності. Якщо підрядник не виконав обов'язку, встановленого частиною третьою цієї статті, він позбавляється права вимагати від замовника плату за виконані додаткові роботи і права на відшкодування завданих цим збитків, якщо не доведе, що його негайні дії були необхідними в інтересах замовника, зокрема у зв'язку з тим, що зупинення роботи могло призвести до знищення або пошкодження об'єкта будівництва.
Згідно з частинами 1, 4 статті 879 ЦК України матеріально-технічне забезпечення будівництва покладається на підрядника, якщо інше не встановлено договором будівельного підряду. Оплата робіт провадиться після прийняття замовником збудованого об'єкта (виконаних робіт), якщо інший порядок розрахунків не встановлений за погодженням сторін.
Статтею 882 ЦК України унормовано передання та прийняття робіт, а саме:
Замовник, який одержав повідомлення підрядника про готовність до передання робіт, виконаних за договором будівельного підряду, або, якщо це передбачено договором, - етапу робіт, зобов'язаний негайно розпочати їх прийняття.(ч.1).
Передання робіт підрядником і прийняття їх замовником оформляється актом, підписаним обома сторонами. У разі відмови однієї із сторін від підписання акта про це вказується в акті і він підписується другою стороною. Акт, підписаний однією стороною, може бути визнаний судом недійсним лише у разі, якщо мотиви відмови другої сторони від підписання акта визнані судом обґрунтованими. (ч.4).
Замовник має право відмовитися від прийняття робіт у разі виявлення недоліків, які виключають можливість використання об'єкта для вказаної в договорі мети та не можуть бути усунені підрядником, замовником або третьою особою.(ч.6).
За умовами договору на виконання підрядних робіт від 10 жовтня 2017 року підрядник власними силами виконує реконструкцію будівлі Іршавського районного суду Закарпатської області по вул. Шевченка, 23, здає в обумовлені строки їх замовнику, усуває недоробки , що зумовлені неякісним виконанням робіт.
Пунктом 2.1. договору сторони встановили, що вартість робіт визначається відповідно до кошторису.
Пунктом 2.2. договору передбачено, що оплата за виконані роботи проводиться згідно актів виконаних робіт.
Пунктами 4.1., 4.2. договору визначено, що замовник здійснює оплату за виконані роботи на підставі акту виконаних робіт, підписаного уповноваженими представниками сторін. Підрядник передає замовнику для перевірки та підписання акт виконаних робіт відповідно до етапів виконання робіт. Замовник на протязі трьох днів перевіряє акт і підписує його в частині фактично виконаних обсягів робіт. Акт прийомки виконаних робіт вважається підписаним, якщо протягом чотирьох і більше днів з дня отримання акту замовником не підписано і не повернуто підряднику підписаний екземпляр або не повернуто акт із письмовими зауваженнями. Несвоєчасне підписання акту виконаних робіт, а також необґрунтована претензія щодо фактичного виконання робіт розглядається як несвоєчасна оплата. Оплата виконаних робіт здійснюється на протязі п'яти днів після підписання акту.
Згідно з п.9.1. договір вступає в силу з моменту його підписання і дійсний до повного завершення робіт.
Суд апеляційної інстанції констатує, що у матеріалах справи немає проектної документації, що визначає обсяг робіт, інші вимоги, які ставляться до робіт. Також, відсутній кошторис, що визначає ціну робіт на об'єкті з реконструкції будівлі Іршавського районного суду Закарпатської області по вул. Шевченка, 23, як це передбачено п.2.1. договору на виконання підрядних робіт, укладеного сторонами 10 жовтня 2017 року і ця обставина унеможливлює встановити відповідність акту умовам договору, проектній документації, кошторису.
Із змісту позовної заяви видно, що суму 162 961,20 грн боргу за договором на виконання ремонтно-будівельних робіт від 10 жовтня 2017 року позивач розрахував, як різницю між сумою 370 384,80 грн (за актом приймання виконаних робіт за лютий 2018 року, надісланий відповідачу 27 лютого 2020 року) і сумою 207 423,60 грн коштів, сплачених відповідачем у листопаді, грудні 2017 року (60 000,00 грн + 147 423,60 грн = 207 423,60 грн). На підставі статті 625 ЦК України інфляційні нарахування у сумі 22085,45 грн начислені за період березень 2018- червень 2020; три відсотки річних у сумі 11425,00 грн. - за період з 01.03.2018 - 01.07.2020.
Отже, суд повинен дати оцінку акту приймання виконаних робіт за лютий 2018 року на суму 370 384,80 грн на об'єкті з реконструкції будівлі Іршавського районного суду Закарпатської області по вул. Шевченка, 23 який, за твердженням позивача, він повторно надіслав відповідачу 27 лютого 2020 року.
Як видно з обставин справи, позивач неодноразово змінював дату і зміст актів приймання виконаних робіт за договором виконання ремонтно-будівельних робіт від 10 жовтня 2017 року, вказані в актах суми, обсяги та вартість цих робіт. Підтвердженням цьому є наявні у матеріалах справи не підписані відповідачем:
- акт приймання виконаних робіт за грудень 2017 року на суму 207 423,60 грн;
- акт приймання виконаних робіт за лютий 2018 року на суму 528 118,00 грн з відміткою про його отримання 22 лютого 2018 року для розгляду;
- акт приймання виконаних робіт за лютий 2017 року на суму 528 118,00 грн з відміткою про його отримання 22 лютого 2018 року для розгляду;
- акт приймання виконаних робіт за лютий 2018 року на суму 370 384,80 грн і лист позивача про повторне надсилання цього акту з доказами відправки 27 лютого 2020 року.
При цьому, акт приймання виконаних робіт за лютий 2018 року на суму 370 384,80 грн підписаний позивачем 28 лютого 2018 року , проте у матеріалах справи немає доказів надання цього акта відповідачеві скоріше, ніж до 27 лютого 2020 року.
Також, у матеріалах справи немає складеної представником відповідача відомості про фактичні обсяги виконаних робіт, скоригованого позивачем акту виконаних робіт відповідно до вимог відповідача і доказів передання такого акту з визначенням остаточної вартості робіт у сумі 370 384,80 грн відповідачу 22 лютого 2018 року, як про це стверджує скаржник.
З огляду на вказані обставини суд вважає, що листи відповідача № 11 від 08 лютого 2018 року та № 17 від 22 лютого 2018 року до позивача стосувалися актів, наданих відповідачу у лютому 2018 року (на суму 207 423,60 грн і на суму 528 118,00 грн). Матеріали справи не містять листа ТОВ «Фортуна-Іршава» від 28 лютого 2018 року №11, про який вказує скаржник в апеляційній скарзі.
Таким чином, позивачу ще у лютому 2018 року було відомо про відмову у підписанні відповідачем складених позивачем актів прийняття виконаних робіт (на суму 207 423,60 грн і на суму 528 118,00 грн), із зауваженнями про неузгодженість об'єму виконаних робіт, ціни та відступу від робіт, види яких не узгоджені із замовником. Позивач отримання листів відповідача не заперечує.
27 лютого 2020 року позивач надіслав відповідачу лист з двома примірниками акта приймання виконаних робіт за лютий 2018 року на об'єкті з реконструкції будівлі Іршавського районного суду по вул. Шевченка, 23 за договором від 10 жовтня 2017 року на суму 370 384,80 грн, який відповідач отримав 29 лютого 2020 року.
Проте, 14 січня 2019 року видана Декларація готовності до експлуатації після реконструкції будівлі Іршавського районного суду у місті Іршава, Закарпатської області, вул. Шевченка, що підтверджує витяг з реєстру Держархбудінспекції України.
Це означає, що 14 січня 2019 року завершена реконструкція будівлі Іршавського районного суду у місті Іршава, Закарпатської області, вул. Шевченка, 23 і об'єкт прийнятий в експлуатацію. Більш того, позивач сам стверджує, що кінцевим замовником робіт по реконструкції будівлі Іршавського районного суду є Територіальне управління Державної судової адміністрації, а він (позивач) виконував лише частину робіт за договором на виконання ремонтно-будівельних робіт від 10 жовтня 2017 року.
Акт приймання виконаних робіт за лютий 2018 року за договором від 10 жовтня 2017 року на суму 370 384,80 грн, підписаний позивачем 28 лютого 2018 року і надісланий відповідачу 27 лютого 2020 року - більш, ніж через рік після завершення реконструкції будівлі Іршавського районного суду у місті Іршава, Закарпатської області, вул. Шевченка, 23 і прийняття об'єкта в експлуатацію (14 січня 2019 року).
З вищенаведеного видно, що позивач не дотримав вимог статті 882 ЦК України щодо передання та прийняття робіт (етапу робіт) за договором на виконання ремонтно-будівельних робіт від 10 жовтня 2017 року.
Перш за все, прийняття будівельних робіт (етапу робіт) передбачає обов'язок підрядника повідомити замовника про готовність до передання робіт (етапу робіт), виконаних за договором будівельного підряду та, відповідно, обов'язок замовника негайно розпочати їх прийняття. Такі докази у матеріалах справи відсутні.
За наведених обставин справи, (відсутність проектної документації, кошторису за договором на виконання ремонтно-будівельних робіт від 10 жовтня 2017 року; завершення усіх будівельних робіт з реконструкції будівлі Іршавського районного суду і 14 січня 2019 року і прийняття їх в експлуатацію; неповідомлення підрядником замовника про готовність до передання виконаних будівельних робіт (етапу робіт)) неможливо визнати акт приймання виконаних робіт за лютий 2018 року за договором від 10 жовтня 2017 року на суму 370 384,80 грн належним і допустимим доказом виконання будівельних робіт, оформлення передання робіт підрядником і прийняття їх замовником в розумінні приписів статті 882 ЦК України та статті 4 договору на виконання підрядних робіт, укладеного сторонами 10 жовтня 2017 року.
Доводи позивача, що факт здачі будівлі в експлуатацію в 2019 році свідчить про те, що всі заплановані та запроектовані роботи були виконані у повному обсязі, а кінцевий замовник (Територіальне управління Державної судової адміністрації) прийняв такі роботи і оплатив їх підряднику у повному обсязі, не доводить виконання позивачем будівельних робіт за договором від 10 жовтня 2017 року вартістю 370 384,80 грн, передання і прийняття цих робіт відповідачем.
Інших доказів, що підтверджують виконання робіт на спірну суму за договором на виконання підрядних робіт від 10 жовтня 2017 року, позивач не назвав і не надав.
За визначенням частини першої статті 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
За приписами статті 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов'язків щодо доказів.
Відповідно до статті 76 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Згідно з частиною першою статті 77 ГПК України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Ураховуючи наведені обставини справи і приписи закону, суд апеляційної інстанції вважає обґрунтованим висновок місцевого господарського суду про відмову у задоволенні позову з тих підстав, що позивач належними і допустимими доказами не довів наявність заборгованості відповідача за договором на виконання підрядних робіт від 10 жовтня 2017 року у сумі 162 961,20 грн. Відповідно, відсутні підстави для стягнення 11 425,00 грн 3% річних та 22085,45 грн інфляційних витрат, нарахованих на підставі статті 625 ЦК України.
Згідно з статтею 276 ГПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Господарський суд Закарпатської області ухвалив рішення від 25 серпня 2020 року у справі №907/415/20 з додержанням норм матеріального і процесуального права, тому таке належить залишити без змін, апеляційну скаргу Приватного будівельно-виробничого підприємства «Будінвест» без задоволення.
За приписами частини 5 статті 240 ГПК України датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення.
Повний текст постанови складено 04 лютого 2021 року.
Керуючись ст. 129, 269, 270, 275, 276, 281, 282, 284 Господарського процесуального кодексу України, суд
Рішення Господарського суду Закарпатської області від 25 серпня 2020 року у справі №907/415/20 залишити без змін, апеляційну скаргу Приватного будівельно-виробничого підприємства «Будінвест» без задоволення.
Судові витрати за подання апеляційної скарги покласти на Приватне будівельно-виробниче підприємство «Будінвест».
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття.
Постанову може бути оскаржено у касаційному порядку.
Головуючий суддя В.М.Гриців
суддя С.М.Бойко
суддя О.В.Зварич