Справа № 766/13330/19
н/п 2/766/5756/21
18 січня 2021 року м. Херсон
Херсонський міський суд Херсонської області в складі:
головуючого судді Єпішина Ю.М.,
секретар судового засідання Сауляк Я.О.,
за участі позивача ОСОБА_1 ,
відповідача ОСОБА_2 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду у місті Херсоні в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , про стягнення боргу,
Позивач ОСОБА_1 звернулася до суду із позовом до ОСОБА_2 про стягнення боргу за договором позики у сумі 87159,49 грн.
В обґрунтування позову зазначає, що 11.05.2017 року ОСОБА_1 передала у власність ОСОБА_2 , грошові кошти в сумі 84 640 грн., що станом на 11.05.2017 року за курсом Національного банку України становило 3200,00 доларів США, строком до 11 травня 2019 року включно, про що укладено договір позики, посвідчений 11.05.2017 року приватним нотаріусом Херсонського міського нотаріального округу Нікодон О.О., за реєстровим № 2363. В порушення умов договору, відповідач грошові кошти не повернула. Вказана сума є значною для позивача, тривале неповернення відповідачем боргу поставило в скрутне матеріальне становище та позбавило змоги використати кошти в інтересах сім'ї. На усні звернення щодо повернення боргу відповідач посилається на відсутність коштів. На надіслані письмові вимоги щодо повернення боргу ОСОБА_2 не реагує.
Ухвалою від 03.12.2019 року справу прийнято до провадження та призначене підготовче судове засідання.
Відзив на позовну заяву та відповідні докази відповідачем до суду не надано.
Ухвалою від 29.09.2020 року закрито підготовче провадження у справі та призначено справу до розгляду по суті.
Позивач ОСОБА_1 в судовому засіданні позов підтримала та просила його задовольнити у повному обсязі.
Відповідач ОСОБА_2 в судовому засіданні позов не визнала, надала пояснення, які зводяться до того, що фактично грошових коштів вона не отримувала, оскільки зазначені позивачем грошові кошти були призначені для погашення її боргів, в тому числі заборгованості за комунальні послуги, оскільки вона мала намір здійснити продаж належної їй квартири сина позивача. В подальшому дана сума мала бути врахована при укладанні договору купівлі продажу. Визначена у договорі позики сума була використана за призначенням, борги відповідача погашено. Належна відповідачу квартира була відчужена її донькою третій особі. На теперішній час відповідач не має можливості сплатити суму за договором позики.
Заслухавши сторін, дослідивши матеріали справи та надані докази, суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню з огляду на наступне.
Суд, заслухавши пояснення сторін, дослідивши письмові докази по справі, вважає, що позов задоволенню не підлягає, виходячи з наступного.
Згідно п. 1 договору позики від 11.05.2017 року ОСОБА_1 передала у власність ОСОБА_2 , грошові кошти в сумі 84 640 грн., що станом на 11.05.2017 року за курсом Національного банку України (1 долар США= 26 грн. 45 коп.) становить 3200 доларів США 00 центів, строком до 11 травня 2019 року включно. Даний договір посвідчений 11 травня 2017 року приватним нотаріусом Херсонського міського нотаріального округу Нікодон О.О., за реєстровим № 2363.
Пунктом 2 Договору визначено, що сума позики отримана позичальником до моменту його підписання у повному обсязі.
Згідно п. 3.2 Договору належне виконання зобов'язання - повернення зазначеної у п. 1 цього договору грошової суми, буде підтверджуватися письмовою заявою позикодавця ОСОБА_1 про повне повернення позичальником ОСОБА_2 грошових коштів, наданих їй за цим договором позики, справжність підпису якої засвідчується нотаріально.
Відповідно до статті 1046 ЦК України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості.
Договір позики вважається укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.
Статтею 1047 ЦК України передбачено, що договір позики укладається у письмовій формі, якщо його сума не менш як у десять разів перевищує встановлений законом розмір неоподатковуваного мінімуму доходів громадян, а у випадках, коли позикодавцем є юридична особа,- незалежно від суми. На підтвердження укладення договору позики та його умов може бути представлена розписка позичальника або інший документ, який посвідчує передання йому позикодавцем визначеної грошової суми або визначеної кількості речей.
Згідно із положеннями статті 1049 ЦК України позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.
Позика вважається повернутою в момент передання позикодавцеві речей, визначених родовими ознаками, або зарахування грошової суми, що позичалася, на його банківський рахунок.
Статтею 202 ЦК України визначено, що правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Правочини можуть бути односторонніми та дво- чи багатосторонніми (договори).
Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 207 ЦК України, правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).
Договір позики є двостороннім правочином, а також він є одностороннім договором, оскільки після укладення цього договору всі обов'язки за договором позики, у тому числі повернення предмета позики або рівної кількості речей того ж роду та такої ж якості, несе позичальник, а позикодавець набуває за цим договором тільки права.
Відповідно до ч. 1 ст. 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Відповідно до ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Відповідно до ч. 1 ст. 530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Згідно ч. 1 ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.
Частиною 2 статті 625 ЦУ України встановлено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Суд вважає, що належними та допустимими доказами було доведено те, що відповідач не виконав взяті на себе зобов'язання за договором позики від 11.05.2017 року, посвідченого 11.05.2017 року приватним нотаріусом Херсонського міського нотаріального округу Нікодон О.О., за реєстровим № 2363, при цьому суд погоджується з наданим позивачем розрахунком суми боргу.
Суд не приймає доводи позивача, на яких ґрунтуються її заперечення, з огляду на наступне.
Згідно ст. 204 ЦК України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.
Відповідно до ст. 1051 ЦК України позичальник має право оспорити договір позики на тій підставі, що грошові кошти або речі насправді не були одержані ним від позикодавця або були одержані у меншій кількості, ніж встановлено договором.
В судовому засіданні встановлено, що укладений між сторонами договір позики від 11.05.2017 року відповідачем не оскаржено, на час розгляду справи договір є чинним, при цьому відповідачем не надано будь-яких доказів на підтвердження того, що його правовідносини із позивачем носять інший, ніж договір позики, характер.
Відповідно до ч.1 ст.13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Відповідно до ч. 1 ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Згідно з ч. 2 ст. 78 ЦПК України обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування
За правилами статей 12, 81 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних із вчиненням чи не вчиненням нею процесуальних дій. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу свої вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Таким чином, проаналізувавши встановлені фактичні обставини по справі, оцінивши представлені сторонами докази, в їх сукупності, суд дійшов до висновку про наявність достатніх підстав для задоволення позову.
В силу ст. 141 ЦПК України, з відповідача підлягає стягненню на користь позивача витрати по оплаті судового збору.
На підставі вище викладеного та керуючись ст.ст. 15, 16, 509, 1046, 1047, 1049 ЦК України, ст.ст. 2, 4, 5, 7, 1, 12, 76-89, 258, 259, 263, 264, 265, 268, 273, 280-284, 352, 354, 355 ЦПК України, -
Позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , про стягнення боргу - задовольнити у повному обсязі.
Стягнути з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 , на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_2 суму боргу у розмірі 87159 (вісімдесят сім тисяч сто п'ятдесят дев'ять) грн. 49 коп., яка складається з: 84640,00 грн. - заборгованість за договором позики, 368,71 грн. - три проценти річних від простроченої суми, 2150,78 грн. - індекс інфляції за час прострочення виконання зобов'язання.
Стягнути Стягнути з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 , на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_2 судові витрати у розмірі 871 грн. 459 коп.
Рішення може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції на протязі тридцяти днів з дня його проголошення шляхом подачі апеляційної скарги безпосередньо до суду апеляційної інстанції до Херсонського апеляційного суду.
До початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційна скарга подається учасниками справи через Херсонський міський суд Херсонської області.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, строк подання апеляційної скарги обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Учасник справи, якому рішення суду не було вручено в день його проголошення або складання, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому відповідного рішення суду.
Суддя Ю.М.Єпішин