Справа № 658/4124/20
(провадження №2/658/430/21)
08 лютого 2021 року Каховський міськрайонний суд Херсонської області в складі:
головуючого судді Лященко В.В.
за участю секретаря Яковлєвої А.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Каховці Херсонської області в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання особи такою, що втратила право користування житловим приміщенням,
встановив:
У грудні 2020 року позивач звернувся до суду із вказаним позовом, посилаючись на те, що відповідно до договору купівлі-продажу від 06.10.2020 року, він є власником квартири за АДРЕСА_1 . В даному будинку, крім позивача, зареєстрований ОСОБА_2 , який фактично не проживає за вказаною адресою з квітня 2019 року. Через реєстрацію відповідача в будинку виникають перешкоди в користуванні житловою площею, а саме проблеми зі сплатою надмірних комунальних послуг, які не надаються, але оплата за них нараховується. У зв'язку з чим, позивач просить суд визнати ОСОБА_2 таким, що втратив право користування квартирою за АДРЕСА_1 .
Ухвалою суду від 28.12.2020 року було відкрито провадження по справі, призначено справу до розгляду у порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін та надано відповідачу строк для подання відзиву на позовну заяву.
В судове засідання позивач не з'явився, заявою від 15.01.2021 року просив розглянути справу за його відсутності, на позовних вимогах наполягав, проти винесення заочного рішення не заперечував.
Відповідач у засідання не з'явився, про дату, час і місце розгляду справи повідомлявся належним чином через оголошення на офіційному веб-сайті судової влади України, причини неявки суду не повідомив, відзив на позовну заяву не надав.
Враховуючи письмову згоду позивача, суд ухвалює рішення при заочному розгляді справи, що відповідає положенням ст.280 ЦПК України.
Відповідно до ч.2 ст. 247 Цивільного процесуального кодексу України, у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Дослідивши матеріали справи, судом встановлено такі факти та відповідні ним правовідносини.
ОСОБА_1 на підставі договору купівлі-продажу від 06.10.2020 року (а.с.6-7), є власником квартири за АДРЕСА_1 , що також підтверджується витягом про реєстрацію права власності на нерухоме майно № НОМЕР_1 від 06.10.2020 року (а.с.8).
З акту про встановлення фактичного місця проживання/не проживання особи від 02.12.2020 року (а.с.11) вбачається, що комісією КП «Каховська керуючу компанія» Каховської міської ради Херсонської області встановлено, що ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстрований, але не проживає з квітня 2019 року за адресою АДРЕСА_1 .
Відповідно до положень ст.5 ЦПК України, здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.
В статті 41 Конституції України, ч.1 ст. 319 ЦК України та ст.1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, закріплено принцип непорушності права приватної власності, який означає право особи на безперешкодне користування своїм майном та закріплює право власника володіти, користуватися і розпоряджатися належним йому майном на власний розсуд, учиняти щодо свого майна будь-які угоди, відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.
Згідно із положеннями норм статей 16, 386, 391 ЦК України, власник вправі звернутися до суду з вимогою про захист порушеного права будь-яким способом, що є адекватним змісту порушеного права, який ураховує характер порушення та дає можливість захистити порушене право.
Вирішення питання про зняття особи з реєстраційного обліку залежить, зокрема, від вирішення питання про право користування такої особи жилим приміщенням відповідно до норм житлового та цивільного законодавства (статті 71, 72, 116, 156 ЖК; ст. 405 ЦК). Зазначена правова позиція викладена в постановах Верховного Суду України від 01.03.2016 року у справі №825/1335/13-а, від 30.06.2015 року у справі №21-1438а15, від 16 січня 2012 року у справі № 6-57цс11.
Таким чином, як випливає із указаної норми, зняття з реєстрації місця проживання може бути здійснено на підставі рішення суду виключно про: 1) позбавлення права власності на житлове приміщення; 2) позбавлення права користування житловим приміщенням; 3) визнання особи безвісно відсутньою; 4) оголошення фізичної особи померлою.
Відповідно до частини першої статті 383 ЦК України, власник житлового будинку має право використовувати помешкання для власного проживання, проживання членів своєї сім'ї, інших осіб.
Згідно із положеннями статті 391 ЦК України, власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпорядження своїм майном.
Статтею 7 Закону України від 11 грудня 2003 року № 1382-ІУ «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні» визначено, що зняття з реєстрації місця проживання здійснюється протягом семи днів на підставі заяви особи, запиту органу реєстрації за новим місцем проживання особи, остаточного рішення суду (про позбавлення права власності на житлове приміщення або права користування житловим приміщенням, визнання особи безвісно відсутньою або померлою), свідоцтва про смерть.
Враховуючи встановлені обставини справи, які підтверджені дослідженими в судовому засіданні належними доказами та положення діючого в Україні цивільного та житлового законодавства, що регулюють спірні правовідносини, суд дійшов висновку, що права позивача як власника житла підлягають захисту у обраний нею спосіб.
У зв'язку з тим, що відповідач ОСОБА_2 був зареєстрований у квартирі за АДРЕСА_1 , проте без поважних причин більше року, не проживає за вказаною адресою, ніяких перешкод у користуванні житловою площею йому не чинилось, суд вважає можливим визнати ОСОБА_2 такими, що втратив право користування житловим приміщенням.
Оцінивши зібрані по справі докази в їх сукупності, суд дійшов висновку про те, що позов обґрунтований та підлягає задоволенню в повному обсязі.
Керуючись ст.ст. 12, 13, 81, 89, 263-265, 280 ЦПК України, суд
ухвалив:
Позов ОСОБА_1 - задовольнити.
Визнати ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , таким, що втратив право користування житловим приміщенням за адресою АДРЕСА_2 .
Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
У разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення заочне рішення може бути оскаржене в загальному порядку, встановленому ЦПК України. У цьому разі строк на апеляційне оскарження рішення починає відраховуватися з дати постановлення ухвали про залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення.
Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.
Позивач має право оскаржити заочне рішення протягом тридцяти днів з дня його проголошення, шляхом подання апеляційної скарги із врахуванням п. 15.5 розділу ХII «Перехідні положення» ЦПК України, тобто до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи, до Херсонського апеляційного суду через Каховський міськрайонний суд Херсонської області.
Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених ЦПК України, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.
Суддя В. В. Лященко