26.01.2021 Справа №607/23909/19
Тернопільський міськрайонний суд Тернопільської області
в складі :
головуючого Ромазана В.В.
з участю секретаря Безручко Т.В.
представника позивача Покотило Ю.В.
представника відповідача ПрАТ «Страхова компанія Ван Клік» - Терзі О.С.
представника відповідача ОСОБА_1 - ОСОБА_2
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Тернополі справу за позовом фермерського господарства «Золотий жайвір», третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача ОСОБА_3 до ОСОБА_1 , приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Ван Клік» про відшкодування матеріальної шкоди, -
Позивач фермерське господарство «Золотий жайвір», третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на стороні позивача ОСОБА_3 звернулось в суд з позовом до відповідача ОСОБА_1 , приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Ван Клік» про відшкодування матеріальної шкоди в якому просить стягнути солідарно з ОСОБА_1 , ПрАТ «Страхова компанія «Ван Клік» у користь позивача 73 911,71 грн. шкоди заподіяної внаслідок дорожньо-транспортної пригоди.
В обґрунтування позовних вимог покликається на те, що 15 січня 2019 року о 19 год.10 хв. в м.Тернополі на перехресті вулиць Злуки-Текстильна, керуючи транспортним засобом марки «Chevrolet Evanda» д.н.з. НОМЕР_1 , при виїзді на нерегульоване перехрестя з вул..Тестильна, не надав переваги в русі автомобілю «Toyota Hilux» д.н.з. НОМЕР_2 під керуванням водія ОСОБА_4 , який рухався по головній дорозі та скоїв з ним зіткнення, чим порушив вимоги п.16.11 ПДР України. Постановою Тернопільського міськрайонного суду від 29.01.2019 року ОСОБА_1 було визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст..124 КУпАП та накладено адміністративне стягнення. Транспортний засіб марки «Toyota Hilux» д.н.з. НОМЕР_2 на момент вчинення дорожньо-транспортної пригоди перебував у користуванні фермерського господарства «Золотий жайвір» на підставі договору позички транспортного засобу, посвідченого 21.09.2018 року приватним нотаріусом Підволочиського нотаріального округу. Позивач своїми коштами здійснив відновлювальний ремонт зазначеного транспортного засобу, вартість якого склала 134 371,26 грн., з яких 21195 грн. вартість ремонтних робіт, 113176,26 грн. вартість запасних частин,деталей і матеріалів, яку були використані у процесі виконання робіт, що підтверджено рахунком №СКМ-К-В14511 від 20.01.2019 року та актом виконаних робіт №КМ-К-В14511 від 22.02.2019 року. Цивільно-правова відповідальність водія автомобіля марки «Chevrolet Evanda» д.н.з. НОМЕР_1 була застрахована в ПрАТ «Страхова компанія «Саламандра Україна», правонаступником якого є ПрАТ «Страхова компанія «Ван Клік», згідно полісу страхування №АМ/6150108 від 11.087.2018 року. 18 липня 2019 року ПрАТ «Страхова компанія «Ван Клік» здійснило страхове відшкодування згідно страхового акту №0021220.01.19/1 на суму 60459,55 грн. На даний час, не відшкодованою залишилась матеріальна шкода в розмірі 73911,71 грн. Тому, позивач просить стягнути солідарно із відповідачів зазначену суму коштів.
Відповідач приватне акціонерне товариство «Страхова компанія «Ван Клік» подало відзив на позов відповідно до якого зазначило, що відповідно до ст..ст.28,29 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», шкода заподіяна в результаті ДТП пригоди майну потерпілого - це шкода, пов'язана з пошкодженням чи фізичним знищенням транспортного засобу. У зв'язку з пошкодженням транспортного засобу відшкодовуються витрати, пов'язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством. Відповідно до звіту суб'єкта оціночної діяльності №133 від 22.01.2019 року, вартість матеріального збитку, завданого власнику транспортного засобу марки «Toyota Hilux» р.н.з. НОМЕР_2 з урахуванням коефіцієнту фізичного зносу склала 61459,55 грн., коефіцієнт зносу - 0,42. Підставою для застосування зазначеного коефіцієнта зносу є експлуатація транспортного засобу «Toyota Hilux» р.н.з. НОМЕР_2 в інтенсивному режимі, оскільки встановлено, що на ньому фактичний пробіг вдвічі більший за нормативний. Так, відповідно до вихідних даних оцінки, показник одометра зазначеного транспортного засобу на дату оцінки склав 282046 км, в той же час фактичний середньорічний пробіг складає 60,71 тис.км, що більш ніж в два рази перевищує нормативний пробіг. З урахуванням наведеного, а також суми франшизи, яка складала 1000 грн., розмір страхового відшкодування був визначений 60459,55 грн., який було виплачено згідно платіжного доручення №4300 від 18.07.2019 року. Відтак вважає, що ПрАТ «Страхова компанія «Ван Клік» виконало свої зобов'язання за полісом АМ/6150108 в повному обсязі. Також вважає, що відповідно до вимог ст..1194 ЦК України, різниця між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням) підлягає стягненню виключно із винної особи ОСОБА_1 . Також вважають, що акт виконаних робіт №КМ-К-В14511 від 22.02.2019 року не враховує коефіцієнт фізичного зносу транспортного засобу марки «Toyota Hilux» р.н.з. НОМЕР_2 , що за вимогами ст..22,28,29 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» не вважається для ПрАТ «СК Ван Клік» оціненою шкодою, а відтак не підлягає відшкодуванню саме страховою компанією. Враховуюче наведене, просять відмовити у задоволенні позову фермерському господарству «Золотий жайвір» в частині вимог до страхової компанії «Ван Клік».
Представник позивача подав відповідь на відзив приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Ван Клік», у якому зазначив, що визначення матеріального збитку суб'єктом оціночної діяльності №133 від 22.01.2019 року проведено без участі представника позивача, на його думку, при визначені розміру матеріального збитку були взяті неповні та некоректні вихідні дані, що стало на думку позивача заниження дійсного матеріального збитку, який підлягав відшкодуванню. Зокрема, не було враховано вартість 1 н/год ремонтних робіт та вартість запчастин, які вказані у акті виконаних робіт КМ-К-В14511 від 22.02.2019 року, виданому офіційним представником «Toyota» в м.Тернополі, а саме ТзОВ «Кристал Моторс». Згідно вказаного акту виконаних робіт КМ-К-В14511 від 22.02.2019 року було виконано 20 видів ремонтних робіт загальною тривалістю 47,1 год., вартість яких без ПДВ склала 17662,50 грн., а також було використано 53 запасні частини, деталі та матеріали, загальна вартість яких склала 94313,55 грн. Однак згідно звіту №133 від 22.01.2019 року, для визначення загальної вартості відновлювального ремонту суб'єкт оціночної діяльності виходив із того, що для його здійснення йому необхідно було виконати 17 видів робіт загальною тривалістю 11 год., вартістю без ПДВ 4125 грн. для виконання яких потрібно використати 12 запасних частин, деталей та матеріалів, загальна вартість яких складала 76849,69 грн. Вважає, що будь-яких підстав для неврахування усіх відомостей про повний перелік та вартість робіт, запасних частин, деталей та матеріалів, які були зазначені у акті виконаних робіт КМ-К-В14511 від 22.02.2019 року суб'єкт оціночної діяльності у своєму звіті не навів.
Відповідач приватне акціонерне товариство «Страхова компанія «Ван Клік» подало заперечення на відповідь на відзив, у яких зазначило, що як визначено оцінювачем у звіті №133 від 22.01.2019 року, підставою для застосування коефіцієнта фізичного зносу є експлуатація транспортного засобу «Toyota Hilux» р.н.з. НОМЕР_2 в інтенсивному режимі, оскільки встановлено, що фактичний пробіг його щонайменше вдвічі більший за нормативний. Відповідно до змісту звіту №133 від 22.01.2019 року в п.3.2 розділі «Дослідження» в основу розрахунку вартості запчастин та нормо-годин оцінювач взяв відомості ТзОВ «Кристал Моторс», а в основу вартості матеріалів п.8.5.9 Методики товарознавчої експертизи та оцінки колісних транспортних засобів. Також зазначив, що на його думку розрахунок страхового відшкодування із суми дійсних витрат у розмірі 134371,26 грн. суперечить вимогам ст..22,28,29 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» та ст..1194 ЦК України. Таким чином, вважає, що акт виконаних робіт №КМ-К-В14511 від 22.02.2019 року, наданий позивачем, не враховує коефіцієнт фізичного зносу транспортного засобу, а тому не може братись до уваги при визначенні суми страхового відшкодування.
Відповідач ОСОБА_1 відзиву на позов не подавав.
Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача ОСОБА_3 письмових пояснень щодо позову не подавала.
У даній справі 27 січня 2020 року проведено підготовче засідання за наслідками якого закрито підготовче провадження, а справу призначено до судового розгляду.
Представник позивача ОСОБА_5 в судовому засіданні позовні вимоги підтримав з мотивів, викладених у позовній заяві та просить суд їх задовольнити.
Представник відповідача ОСОБА_1 - ОСОБА_2 в судовому засіданні позов не визнав, вважає, що відповідач ОСОБА_1 не повинен відшкодовувати позивачу заподіяну шкоду, оскільки остання, на його думку, має бути стягнута із приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Ван Клік».
Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача ОСОБА_3 в судове засідання не з'явилась, хоча належним чином була повідомлена про місце та час розгляду справи.
Дослідивши та оцінивши докази по справі, суд встановив.
Автомобіль марки «Toyota Hilux» д.н.з. НОМЕР_2 належить на праві власності ОСОБА_3 , що підтверджується свідоцтвом про реєстрацію транспортного засобу серії НОМЕР_3 .
Як вбачається із п.1, 2 договору позички транспортного засобу від 21.09.2018 року, посвідченого приватним нотаріусом Підволочиського районного нотаріального округу, укладеного між ОСОБА_3 (Позичкодавець) та фермерським господарством «Золотий жайвір» (Користувач), Позичкодавець передав, а користувач прийняв в тимчасове безоплатне строком на 10 років належний позичкодавцю на праві власності транспортний засіб марки «Toyota Hilux» р.н.з. НОМЕР_2 , 2014 року випуску, колір сірий, номер шасі НОМЕР_4 . За домовленістю сторін зазначений транспортний засіб має використовуватись Користувачем при здійсненні підприємницької (господарської) діяльності та відповідно до призначення (зокрема - для службових поїздок персоналу Користувача).
15 січня 2019 року о 19 год. 10 хв. в місті Тернополі на перехресті вулиць «Злуки-Текстильна», гр.. ОСОБА_1 керуючи транспортним засобом марки «Chevrolet Evanda» д.н.з. НОМЕР_1 по проспекті Злуки, при виїзді на нерегульоване перехрестя з вулицею Тектильна, не надав перевазі в русі автомобілю марки «Toyota Hilux» д.н.з. НОМЕР_2 під керуванням водія ОСОБА_4 , який рухався по головній дорозі, та скоїв з ним зіткнення, чим порушив вимоги п.16.11 ПДР України. Внаслідок дорожньо-транспортної пригоди автомобілі отримали механічні пошкодження з матеріальними збитками.
Водій автомобіля ОСОБА_4 , який керував автомобілем марки «Toyota Hilux» д.н.з. НОМЕР_2 в момент вчинення ДТП перебував у трудових відносинах із фермерським господарством «Золотий жайвір», що підтверджено повідомленням про прийняття на роботу фермерського господарства «Золотий жайвір», а також поданими ним звітами про суми нарахованої заробітної плати застрахованих осіб та сам нарахованого єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування за січень 2019 року.
Постановою Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 29 січня 2019 року, яка набрала законної сили, ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст..124 КУпАП та накладено адміністративне стягнення у виді штрафу в дохід держави у розмірі 340 грн.
Відповідно до ч. 4 ст. 82 ЦПК України, обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.
Таким чином, особою, винною у настанні дорожньо-транспортної пригоди, яка трапилась 15 січня 2019 року о 19 год.10 хв. в м.Тернополі на перехресті вулиць «Злуки-Текстильна», за участю транспортних засобів марки «Chevrolet Evanda» д.н.з. НОМЕР_1 та автомобіля марки «Toyota Hilux» д.н.з. НОМЕР_2 є ОСОБА_1 , який був водієм транспортного засобу марки «Chevrolet Evanda» д.н.з. НОМЕР_1 та порушив ПДР України.
Транспортний засіб, яким керував водій ОСОБА_1 , а саме «Chevrolet Evanda» д.н.з. НОМЕР_1 на момент дорожньо-транспортної пригоди був застрахований у ПрАТ страхова компанія «Саламандра - Україна» (поліс страхування АМ/6150108 від 11.07.2018 року на період дії з 12.07.2018 року по 11.07.2019 року, сума франшизи 1000 грн., ліміт страхової відповідальності за шкоду заподіяну майну становить 100 000), що підтверджено страховим актом №0021220.01.19/1.
21.03.2019 року ОСОБА_3 , як власник транспортного засобу марки «Toyota Hilux» д.н.з. НОМЕР_2 звернулась із заявою до ПрАТ «Страхова компанія «Саламандра Україна» про виплату страхового відшкодування, зазначивши що майнова шкода заподіяна її майну складає 134 371,26 грн.
Як вбачається із копії страхового акту №0021220.01.19/1, затвердженого начальником Департаменту врегулювання збитків ПрАТ СК «Саламандра Україна» від 24.04.2019 року, сума страхового відшкодування ОСОБА_3 за страховим випадком складає 60459 грн. 55 коп.
Відповідно до звіту про визначення вартості матеріального збитку, завданого власнику автомобіля «Toyota Hilux» р.н.з. НОМЕР_2 (надалі Звіт), виконаного оцінювачем фізичною особою підприємцем ОСОБА_6 , який має кваліфікаційне свідоцтво оцінювача МЮ №355 від 07 червня 2003 року, кваліфікацію аварійного комісара з правом проведення авто товарознавчої експертизи, свідоцтво № НОМЕР_5 , видане КК УЦПЗ «Експерт Сервіс» 22.12.2000 року, вартість матеріального збитку, завданого власнику автомобіля «Toyota Hilux» р.н.з. НОМЕР_2 в результаті пошкодження його колісним транспортним засобом при ДТП, без врахування ПДВ станом на 22.01.2019 року становить 61459,55 грн. Зазначеним оцінювачем перед складанням вказаного звіту проведено огляд автомобіля «Toyota Hilux» р.н.з. НОМЕР_2 у присутності ОСОБА_4 , за наслідками якого складено протокол огляду колісного транспортного засобу від 22.01.2019 року.
Як вбачається із п.3.4 даного Звіту, визначення матеріального збитку оцінювачем здійснено з урахуванням фізичного зносу транспортного засобу, який розраховувався за формулою Ез=1-С/Цн, де С - ринкова вартість колісного транспортного засобу - 593399,28 грн.; Цн- ціна нового колісного транспортного засобу в Україні, яка становить 1 030678 грн. Значення Ез для наданого колісного транспортного засобу приймалось таким, що дорівнює 0,42 (підстава: п.п.7.38, 7.39 Методики), оскільки строк експлуатації досліджуваного КТЗ становить 4,646 років, а КТЗ експлуатується в інтенсивному режимі (фактичний пробіг вдвічі більший за нормативний). Ез+1-593399,28/1030678=0,42.
18.07.2019 року страховою компанією «Ван Клік», яка є правонаступником ПрАТ «Саламандра Україна» перераховано на картковий рахунок ОСОБА_3 суму страхового відшкодування у розмірі 60 459,55 грн. (за мінусом франшизи, яка складає 1000 грн.).
Як вбачається із наданого позивачем рахунку №СКМ-К-В14511 від 22.01.2019 року, , акту виконаних робіт КМ-К-В14511 від 22.02.2019 року, складеного ТзОВ «Кристал Моторс», замовником по яких було Фермерське господарство «Золотий жайвір», вартість проведеного ремонту автомобіля марки «Toyota Hilux» р.н.з. НОМЕР_2 склала 134 371,26 грн., з урахуванням виконаних робіт та переліком запасних частин, які було використано у їх процесі.
Відповідно до наданих платіжних доручень позивачем, а саме: №1529 від 23.01.2019 року на суму 40 000 грн., №1531 від 24.01.2019 року на суму 20 000 грн., №1535 від 25.01.2019 року на суму 20 000 грн., №1537 від 30.01.2019 року на суму 20 000 грн., №1544 від 07.02.2019 року на суму 22584 грн., №1557 від 21.02.2019 року на суму 11787,26 грн., фермерським господарством «Золотий жайвір» перераховано ТзОВ «Кристал Моторс» за ремонт автомобіля марки «Toyota Hilux» р.н.з. НОМЕР_2 коштів на за нагальну суму 134 371,26 грн.
Відповідно до ст.979 ЦК України, за договором страхування одна сторона (страховик) зобов'язується у разі настання певної події (страхового випадку) виплатити другій стороні (страхувальникові) або іншій особі, визначеній у договорі, грошову суму (страхову виплату), а страхувальник зобов'язується сплачувати страхові платежі та виконувати інші умови договору.
Згідно з пунктом 3 частини першої статті 988 ЦК України, страховик зобов'язаний у разі настання страхового випадку здійснити страхову виплату у строк, встановлений договором.
Спеціальним законом, який регулює відносини у сфері обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, є Закон №1961-ІV «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів». Якщо норми цього Закону передбачають інше, ніж положення інших актів цивільного законодавства України, то застосовуються норми цього Закону (стаття 2).
Згідно до п.1.4 ст. 1 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», особи, відповідальність яких застрахована, - це страхувальник та інші особи, які правомірно володіють забезпеченим транспортним засобом. Володіння забезпеченим транспортним засобом вважається правомірним, якщо інше не встановлено законом або рішенням суду.
У відповідності до п.1.3 ст. 1 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» потерпілі - юридичні та фізичні особи, життю, здоров'ю та/або майну яких заподіяна шкода внаслідок дорожньо-транспортної пригоди з використанням транспортного засобу.
Обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів здійснюється, зокрема, з метою забезпечення відшкодування шкоди майну потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди та захисту майнових інтересів страхувальника (стаття 3 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів»).
Статтею 6 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» (надалі - Закону), страховим випадком є дорожньо-транспортна пригода, що сталася за участю забезпеченого транспортного засобу, внаслідок якої настає цивільно-правова відповідальність особи, відповідальність якої застрахована, за шкоду, заподіяну життю, здоров'ю та/або майну потерпілого.
За змістом зазначеного Закону (статті 9, 22-31, 35, 36), настання страхового випадку (скоєння ДТП) є підставою для здійснення страховиком виплати страхового відшкодування потерпілому відповідно до умов договору страхування та в межах страхової суми. Страховим відшкодуванням у цих межах покривається оцінена шкода, заподіяна внаслідок ДТП життю, здоров'ю, майну третьої особи, в стому числі й шкода, пов'язана зі смертю потерпілого. Для отримання страхового відшкодування потерпілий чи інша особа, яка має право на отримання відшкодування, подає страховику заяву про страхове відшкодування. Таке відшкодування повинно відповідати розміру оціненої шкоди, але якщо розмір заподіяної шкоди перевищує страхову суму, розмір страхової виплати за таку шкоду обмежується зазначеною страховою сумою.
Відповідно до пункту 3 частини 1 статті 988 Цивільного кодексу України у разі настання страхового випадку страховик зобов'язаний здійснити страхову виплату у строк, встановлений договором. При цьому, страхова виплата за договором майнового страхування здійснюється страховиком у межах страхової суми, яка встановлюється у межах вартості майна на момент укладення договору, і не може перевищувати розміру реальних збитків (втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права). Інші збитки вважаються застрахованими, якщо це встановлено договором.
За загальним правилом майнова шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку (частина 2 статті 1187 Цивільного кодексу України). Тобто, відповідальність за шкоду несе безпосередньо боржник - особа, яка завдала шкоди. Така особа відповідно до статті 1192 Цивільного кодексу України має відшкодувати завдані збитки у повному обсязі, розмір яких визначається відповідно до реальної вартості втраченого майна на момент розгляду справи або виконання робіт, необхідних для відновлення пошкодженої речі.
Разом з тим правила регулювання деліктних зобов'язань допускають можливість відшкодування завданої потерпілому шкоди не безпосередньо особою, яка завдала шкоди, а іншою особою, якщо законом передбачено такий обов'язок.
За змістом цього Закону (статті 9, 22 - 31, 35, 36) настання страхового випадку (скоєння ДТП) є підставою для здійснення страховиком виплати страхового відшкодування потерпілому відповідно до умов договору страхування та в межах страхової суми.
Отже, страховик (ПрАТ Страхова компанія "Ван Клік") за договором страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів також є відповідальною особою за завдані збитки. Водночас, на відміну від особи, яка завдала шкоду, обсяг відповідальності страховика за договором страхування відповідальності обмежений нормами Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів".
Зокрема, правила відшкодування шкоди заподіяної третій особі встановлені статтею 22 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів", згідно пункту 22.1 якої у разі настання страхового випадку страховик у межах страхових сум, зазначених у страховому полісі, відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, заподіяну внаслідок ДТП життю, здоров'ю, майну третьої особи.
Отже, страховик (ПрАТ страхова компанія "Ван Клік") за договором страхування цивільно-правової відповідальності відшкодовує лише шкоду, яка визначена та оцінена у порядку, встановленому цим Законом.
Згідно зі статтею 29, пункту 32.7 статті 32 цього Закону у зв'язку з пошкодженням транспортного засобу відшкодовуються витрати, пов'язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством. Шкоду, пов'язану із втратою товарної вартості транспортного засобу, страховик не відшкодовує.
Відновлювальний ремонт (або ремонт) - комплекс операцій щодо відновлення справності або роботоздатності КТЗ чи його складника(ів) та відновлення їхніх ресурсів. Ремонт здійснюється методами відновлення чи заміни складових частин (пункт 1.6 Методики товарознавчої експертизи та оцінки колісних транспортних засобів, затвердженої наказом Міністерства юстиції України та Фонду державного майна України від 24 листопада 2003 року № 142/5/2092).
Відповідно до вимог пункту 8.2 цієї Методики вартість відновлювального ремонту з урахуванням коефіцієнта фізичного зносу транспортного засобу розраховується за формулою:
Сврз = С р + С м + С с Х (1- Е З), де:
С р - вартість ремонтно-відновлювальних робіт, грн;
С м - вартість необхідних для ремонту матеріалів, грн;
С с - вартість нових складників, що підлягають заміні під час ремонту, грн;
Е З - коефіцієнт фізичного зносу.
Отже, якщо для відновлення пошкодженого у ДТП транспортного засобу ремонт здійснюється методом заміни складових частин, що були пошкоджені, на нові, страховик за договором обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності (ПрАТ страхова компанія "Ван Клік") відшкодовує не повну вартість цих складових частин, а з урахуванням коефіцієнта фізичного зносу складників аварійно пошкодженого транспортного засобу.
Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду України від 22.03.2017 у справах №№ 910/3650/16, 910/32969/15, постанові ВС №910/5001/17 від 12.03.2018 року.
Таким чином, розмір страхового відшкодування, який слід було виплатити страховику буде складати 60459,55 грн., який розрахований з урахуванням коефіцієнта фізичного зносу. Відтак, суд вважає, що ПрАТ «Страхова компанія Ван Клік» виконало свій обов'язок по договору цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів у повному обсязі, виплативши зазначену суму страхового відшкодування власнику транспортного засобу, а тому вимоги позивача у цій частині не підлягають до задоволення.
Щодо вимог позивача про стягнення матеріальної шкоди, заподіяної внаслідок ДТП із відповідача ОСОБА_1 суд зазначає наступне.
Відповідно до ч. 2 ст. 1187 Цивільного кодексу України шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.
Відповідно до ч. 1 ст. 1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними рішенням чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.
Частиною 2 ст. 1192 ЦК України встановлено, що розмір збитків, що підлягають відшкодуванню потерпілому, визначається відповідно до реальної вартості втраченого майна на момент розгляду справи виконання робіт, необхідних для відновлення пошкодженої речі.
В силу вимог ч.1 ст.1194 ЦК України, особа, яка застрахувала свою цивільну відповідальність, у разі недостатності страхової виплати (страхового відшкодування) для повного відшкодування завданої нею шкоди зобов'язана сплатити потерпілому різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням).
За таких обставин, суд вважає, що слід стягнути із ОСОБА_1 на користь фермерського господарства «Золотий жайвір» 73 911,71 грн. завданої внаслідок дорожньо-транспортної пригоди матеріальної шкоди, виходячи із такого: 134371,26-60459,55=73911,71 грн., де 134371,26 грн. - фактична вартість ремонту транспортного засобу згідно актів виконаних робіт; 60459,55 грн. - вартість виплаченого страхового відшкодування на підставі договору цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів.
Таким чином, суд вважає, що позов фермерського господарства «Золотий жайвір» до ОСОБА_1 про відшкодування матеріальної шкоди у цій частині підлягає до задоволення.
Щодо розподілу судових витрат, суд зазначає наступне.
Відповідно до ч. ч.1 та 2 ст. 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи, до яких в тому числі належать витрати, пов'язані із проведенням експертизи.
Учасники справи мають право користуватися правничою допомогою. Представництво у суді як вид правничої допомоги здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом. Безоплатна правнича допомога надається в порядку, встановленому законом, що регулює надання безоплатної правничої допомоги (стаття 15 ЦПК України).
Однією з основних засад (принципів) цивільного судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення (пункт 12 частини 3 статті 2 ЦПК України).
Метою впровадження цього принципу є забезпечення особі можливості ефективно захистити свої права в суді, ефективно захиститись у разі подання до неї необґрунтованого позову, а також стимулювання сторін до досудового вирішення спору.
Практична реалізація згаданого принципу в частині відшкодування витрат на професійну правничу допомогу відбувається в такі етапи: 1) попереднє визначення суми судових витрат (стаття 134 ЦПК України); 2) визначення розміру судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу між сторонами (стаття 137 ЦПК України); 3) розподіл судових витрат між сторонами (стаття 141 ЦПК України).
При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських послуг (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхньої вартості, виходячи з конкретних обставин справи.
Такий правовий висновок викладений Верховним Судом в постановах від 29 січня 2020 року у справі № 367/4910/17-ц та від 02 березня 2020 року у справі № 370/27/16-ц.
Компенсація витрат на правову допомогу у цивільних справах здійснюється виходячи із часу, протягом якого така допомога надавалась у судовому засіданні, під час вчинення окремої процесуальної дії чи ознайомлення з матеріалами справи в суді, при складанні процесуальних документів, наданні інших необхідних для представництва та захисту прав замовника послуг.
Склад та розмір витрат, пов'язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмету доказування в справі, що свідчить про те, що витрати на правову допомогу повинні бути обґрунтовані належними та допустимими доказами із наданням.
Згідно із статтею 30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність», гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.
Відповідно до положень частини першої, пунктів 1, 4 частини третьої статті 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати: на професійну правничу допомогу; пов'язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.
За положеннями частин першої-четвертої статті 137 ЦПК України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.
За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.
1. Для цілей розподілу судових витрат:
1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;
2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
2. Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
3. Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:
1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);
2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);
3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;
4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
Згідно із правилами пункту 2 частини другої статті 141 ЦПК України інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача.
Частиною восьмою статті 141 ЦПК України визначено, що розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.
Відповідно до вимог ч.3 ст.141 ЦПК України, при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов'язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторони, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялися.
На підтвердження витрат на професійну правничу допомогу представником позивача - адвокатом Покотило Ю.В. надано такі документи:
- договір про надання правничої допомоги від 21 грудня 2017 року, укладений між ОСОБА_5 та фермерським господарством «Золотий жайвір»; додаток №1 до договору від 05.09.2019 року; акт виконаних робіт від 24.01.2020 року; квитанцію до прибуткового касового ордера №24/01/2020 від 24.01.2020 року про сплату ФГ «Золотий жайвір» коштів на суму 13 000 грн.
Крім цього, на підтвердження витрат на професійну правничу допомогу представником ПрАТ «Страхова компанія» «Ван Клік» подано документи:
-договір про надання правничої допомоги №04/20202 від 02.01.2020 року, укладеного між ПрАТ «Страхова компанія «Ван Клік» та адвокатом Терзі О.С.;
-акт надання послуг від 14.02.2020 року на суму 6600 грн., детальний опис робіт (наданих послуг) до акту про надання послуг від 14.02.2020 року на підставі договору про надання правової допомоги №04/2020 від 02.01.2020 року на суму 6600 грн.
Суд, вирішуючи питання розподілу витрат, має врахувати, що розмір відшкодування судових витрат, не пов'язаних із сплатою судового збору, не повинен бути непропорційним до предмету спору. У зв'язку з наведеним, суд з врахуванням конкретних обставин, зокрема ціни позову, може обмежити такий розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для конкретної справи. Також, такий розмір витрат має бути співмірним із складністю справи та виконаних адвокатом робіт, часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг), обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт.
Крім цього, суд зазначає, що при визначенні суми відшкодування витрат, суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи із конкретних обставин справи. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі ст..41 Конвенції. Зокрема, згідно з його практикою заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише, якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їх розмір - обґрунтованими. У рішення Європейського суду з прав людини у справі «Лавенте проти Латвії» зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.
Тобто, суд зобов'язаний оцінити рівень адвокатських витрат, що мають бути присуджені, з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично, але й також - чи була їх сума обґрунтованою. Суд не зобов'язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулось рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості, пропорційності та верховенства права, встановить розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час, та неспіврозмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг.
Так, відповідно до ст..11 ЦПК України, суд визначає в межах, встановлених цим Кодексом, порядок здійснення провадження у справі відповідно до принципу пропорційності, враховуючи: завдання цивільного судочинства; забезпечення розумного балансу між приватними й публічними інтересами; особливості предмету спору; ціну позову; складність справи; значення розгляду справи для сторін, час, необхідний для вчинення тих чи інших дій, розмір судових витрат, пов'язаних із відповідними процесуальними діями, тощо.
Таким чином, при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи.
Суд вважає, що розмір заявлених позивачем судових витрат, понесених на професійну правову допомогу адвоката у сумі 13 000 грн. є неспівмірними з огляду на розумну необхідність витрат для цієї справи, зважаючи на складність справи, обсяг наданих адвокатських послуг з урахуванням часу здійснення представництва в суді (участі у судових засіданнях), підготовкою та поданням позову. Суд вважає, що такий розмір не відповідає критеріям обґрунтованості та пропорційності по відношенню до предмету спору, а тому вважає, що сума витрат на правову допомогу, яку слід стягнути із відповідача ОСОБА_1 у користь позивача повинна складати 6 000 грн..
Також, у зв'язку із відмовою позивачу у позові в частині ПрАТ «Страхова компанія Ван Клік», суд вважає, що слід стягнути із фермерського господарства «Золотий жайвір» у користь приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Ван Клік» 6 600 грн. витрат на правову допомогу.
Крім того, відповідно до ст. 141 ЦПК України з відповідача в користь позивача підлягають стягненню понесені ним судові витрати, пов'язані зі сплатою судового збору, в розмірі 1921 грн.
В силу вимог ч.ч. 1, 6 ст.81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Згідно з вимогами ст. 76 ЦПК доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами:1) письмовими, речовими і електронними доказами;2) висновками експертів; 3) показаннями свідків. Докази мають відповідати вимогам належності, допустимості, достовірності та достатності.
Відповідно до вимог ч. 2 ст. 77 ЦПК України предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Положеннями ч. 2 ст. 78 ЦПК України визначено, що обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи.
Згідно з вимогами ст. 77 ЦПК України, належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Суд не бере до розгляду докази, що не стосуються предмета доказування.
Відповідно до норм ст. 89 ЦПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жоден доказ не має для суду наперед встановленого значення.
Таким чином, враховуючи наведене, суд проаналізувавши матеріали справи, оцінивши та дослідивши докази надані сторонами, вважає, що позов фермерського господарства «Золотий жайвір», третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача ОСОБА_3 до ОСОБА_1 , приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Ван Клік» про відшкодування матеріальної шкоди, слід задовольнити частково, стягнувши із ОСОБА_1 у користь фермерського господарства «Золотий жайвір» 73 911 грн.. 71 коп. матеріальної шкоди, завданої внаслідок вчинення дорожньо-транспортної пригоди, 1921 грн.. сплаченого судового збору та 6 000 грн. витрат на правову допомогу. У позові до приватного акціонерного товариства Страхова компанія «Ван Клік» про відшкодування матеріальної шкоди, слід відмовити у повному обсязі та стягнути із фермерського господарства «Золотий жайвір» у користь приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Ван Клік» 6 600 грн. витрат на правову допомогу.
На підставі наведеного, керуючись ст.ст. 10, 60, 212, 280, 294 ЦПК України, ЦК України, Законом України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» суд,
Позов фермерського господарства «Золотий жайвір», третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача ОСОБА_3 до ОСОБА_1 , приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Ван Клік» про відшкодування матеріальної шкоди, задовольнити частково.
Стягнути із ОСОБА_1 у користь фермерського господарства «Золотий жайвір» 73 911 (сімдесят три тисячі дев'ятсот одинадцять) грн.. 71 коп. матеріальної шкоди, завданої внаслідок вчинення дорожньо-транспортної пригоди, 1921 (одну тисячу дев'ятсот двадцять одну) грн.. сплаченого судового збору та 6 000 (шість тисяч) грн. витрат на правову допомогу.
У позові до приватного акціонерного товариства Страхова компанія «Ван Клік» про відшкодування матеріальної шкоди, відмовити у повному обсязі.
Стягнути із фермерського господарства «Золотий жайвір» у користь приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Ван Клік» 6 600 (шість тисяч шістсот) грн. витрат на правову допомогу.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.
Рішення суду може бути оскаржене в апеляційному порядку, до Тернопільського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення повного рішення суду.
Повне судове рішення виготовлене 04 лютого 2021 року
Головуючий суддяВ. В. Ромазан