28 січня 2021 року
м. Чернівці
справа № 726/482/17
провадження 822/127/21
Чернівецький апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
головуючого Кулянда М. І.
суддів: Одинака О.О., Перепелюк І.Б.,
секретар Конецька Д.Г.
учасники справи:
заявник (боржник) - ОСОБА_1 ,
стягувач - ОСОБА_2 ,
особа, діяння якої оскаржується: державний виконавець Третього відділу державної виконавчої служби у місті Чернівці Південно-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Івано-Франківськ) Головач Віталій Георгійович,
апеляційна скарга ОСОБА_1 на ухвалу Садгірського районного суду м.Чернівці 04 грудня 2020 року,
(головуючий в суді першої інстанції суддя Байцар Л.В.),
Описова частина
Короткий зміст позовних вимог
У липні 2020 року ОСОБА_1 звернувся до суду із скаргою, в якій просив:
- визнати неправомірними дії державного виконавця Третього відділу державної виконавчої служби у місті Чернівці Південно-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Івано-Франківськ) Головача Віталія Георгійовича щодо здійснення розрахунків заборгованості зі сплати аліментів від 01 вересня 2020 року за період з березня 2017 року по серпень 2020 року та від 22 вересня 2020 року за період з березня 2017 року по вересень 2020 року;
- скасувати вказані розрахунки заборгованості зі сплати аліментів;
- зобов'язати державного виконавця Третього відділу державної виконавчої служби у місті Чернівці Південно-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Івано-Франківськ) Головача Віталія Георгійовича здійснити перерахунок заборгованості за період з квітня 2019 року по вересень 2020 року включно з врахуванням пункту 13 Постанови КМУ № 146 від 26 лютого 1993 року «Про перелік видів доходів, які враховуються при визначенні розміру аліментів на одного з подружжя, дітей, батьків та інших осіб».
В обґрунтування скарги ОСОБА_1 вказував на те, що з нього за рішенням Садгірського районного суду міста Чернівці від 30 травня 2017 року стягуються аліменти на користь ОСОБА_2 на утримання їх двох спільних дітей у розмірі 1/3 частки усіх видів його доходів, але не менше 30% прожиткового мінімуму на дітей відповідного віку.
Постановою державного виконавця Чернівецького міського відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Чернівецькій області від 8 червня 2017 року було відкрито виконавче провадження № 54085969 з примусового виконання виконавчого листа № 726/482/17 про стягнення аліментів за вищевказаним рішенням суду першої інстанції.
У даному виконавчому провадженні державним виконавцем неодноразово складались розрахунки суми заборгованості з аліментів, з якими скаржник погоджувався.
Вважає, що розрахунки заборгованості зі сплати аліментів від 01 вересня 2020 року та від 22 вересня 2020 року здійснені всупереч вимог чинного законодавства та підлягають скасуванню, оскільки державним виконавцем правомірно було нараховано аліменти за вказаний період, виходячи з середньої заробітної плати працівника для цієї місцевості за місяць, проте не було здійснено з цієї середньої заробітної плати утримання суми податків та зборів передбачених законом.
Короткий зміст ухвали суду першої інстанції
Ухвалою Садгірського районного суду міста Чернівці від 04 грудня 2020 року в задоволенні скарги ОСОБА_1 відмовлено.
Суд першої інстанції виходив із того, що, незважаючи на існування порушень з боку державного виконавця, які призвели до виникнення заборгованості зі сплати аліментів, оскаржувані розрахунки від 01 вересня 2020 року та від 22 вересня 2020 року є такими, що відповідають нормативно-правовим актам, які регулюють порядок виконання судового рішення.
Короткий зміст вимог апеляційної скарги
В апеляційній скарзі ОСОБА_1 просить ухвалу суду першої інстанції скасувати та задовольнити скаргу в повному обсязі.
Узагальнені доводи особи, яка подала апеляційну скаргу
ОСОБА_1 посилається на те, що суд першої інстанції постановив ухвалу з порушенням норм матеріального та процесуального права.
Зокрема, суд першої інстанції не врахував, що розмір аліментів, які стягуються із заробітної плати та інших доходів боржника вираховується із суми, що залишається після утримання податків, зборів та єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування.
Короткий зміст позиції інших учасників справи
Відзив на апеляційну скаргу іншими учасниками справи до суду не подано.
Мотивувальна частина
Обставини справи, встановлені судом першої та апеляційної інстанцій
Встановлено, що рішенням Садгірського районного суду міста Чернівці від 28 квітня 2017 року стягнуто із ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 аліменти на двох неповнолітніх дітей у розмірі 1/3 частини усіх видів заробітку, починаючи із 23 березня 2017 року і до досягнення найстаршою дитиною повноліття.
30 травня 2017 року з метою примусового виконання зазначеного рішення суду було видано виконавчий лист №726/482/17.
Постановою державного виконавця Чернівецького міського відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Чернівецькій області Верстюка Б.А. від 8 червня 2017 року відкрито виконавче провадження № 54085969 з примусового виконання вищевказаного виконавчого листа.
Встановлено, що у вказаному виконавчому провадженні державним виконавцем Головачем В.Г. неодноразово складались розрахунки про розмір заборгованості по аліментах, зокрема згідно розрахунків від 1 листопада 2018 року за АСВП 54085969 за період з березня 2017 року по жовтень 2018 року та від 21 березня 2019 року за АСВП 54085969 за період з серпня 2018 року по березень 2019 року вбачається, що заборгованість зі сплати аліментів ОСОБА_1 відсутня.
Державним виконавцем були здійснені наступні розрахунки: від 3 березня 2020 року за № 6935, в якому визначено, що за період з 23 березня 2017 року по лютий 2020 року у платника існує заборгованість у розмірі 50 592 гривень 86 копійок; від 5 червня 2020 року за № 17496, в якому визначено, що за період з 23 березня 2017 року по травень 2020 року у платника існує заборгованість у розмірі 57 954 гривень 18 копійок; від 01 вересня 2020 року, в якому визначено, що за період з 23 березня 2017 року по серпень 2020 року у платника існує заборгованість у розмірі 66844 гривні 28 копійок; від 22 вересня 2020 року, в якому визначено, що станом на 22 вересня 2020 року у платника існує заборгованість у розмірі 68986 гривень 10 копійок.
При розрахунку вищевказаної суми заборгованості державний виконавець виходив із середньої заробітної плати працівника міста Чернівці.
Позиція апеляційного суду, застосовані норми права та мотиви, з яких виходить суд при прийнятті постанови
Заслухавши доповідача, обговоривши доводи скарги та перевіривши матеріали справи, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що апеляційну скаргу слід задовольнити частково.
Відповідно до частин першої, другої та п'ятої статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Відмовляючи в задоволенні скарги суд першої інстанції виходив з того, що державним виконавцем Третього відділу державної виконавчої служби у місті Чернівці Південно-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Івано-Франківськ) при складанні розрахунку заборгованості зі сплати аліментів боржника ОСОБА_1 від 01 вересня 2020 року та від 22 вересня 2020 року не було порушено вимог ст.ст.70, 71 Закону України «Про виконавче провадження» , а тому дії державного виконавця є правомірними, вчинені відповідно до цих вимог закону і в межах повноважень.
Однак, з таким висновком суду першої інстанції апеляційний суд повністю погодитись не може з наступних підстав.
Згідно зі статтею 129-1 Конституції України судове рішення є обов'язковим до виконання.
Виконання судових рішень у цивільних справах є складовою права на справедливий суд та однією з процесуальних гарантій доступу до суду, що передбачено статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року.
Серед основних засад (принципів) цивільного судочинства є обов'язковість судового рішення (стаття 18 ЦПК України).
Частиною першою та третьою статті 71 Закону України «Про виконавче провадження» визначено, що порядок стягнення аліментів визначається законом. Визначення суми заборгованості зі сплати аліментів, присуджених як частки від заробітку (доходу), визначається виконавцем у порядку, встановленому СК України.
Відповідно до частини восьмої статті 71 Закону України «Про виконавче провадження» спори щодо розміру заборгованості зі сплати аліментів вирішуються судом за заявою заінтересованої особи у порядку, встановленому законом.
Відповідно до частини першої статті 74 Закону України «Про виконавче провадження» рішення, дії чи бездіяльність виконавця та посадових осіб органів державної виконавчої служби щодо виконання судового рішення можуть бути оскаржені сторонами, іншими учасниками та особами до суду, який видав виконавчий документ, у порядку, передбаченому законом.
Статтею 447 ЦПК України визначено, що сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду зі скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їх права чи обов'язки.
Отже, боржник вправі звернутися до суду зі скаргою щодо розміру, способу виконання рішення суду зі сплати аліментів у порядку виконання судового рішення.
Такий правовий висновок виклав Верховний Суд у постанові від 05 серпня 2020 року у справі №464/6206/18.
Беручи до уваги вищенаведене, питання з приводу правомірності визначення державним виконавцем розміру аліментів підлягає розгляду в порядку судового контролю за виконанням судових рішень, шляхом подання скарги на рішення, дії чи бездіяльність державного виконавця.
У справі встановлено, що ОСОБА_1 звернувся до суду зі скаргою в порядку оскарження рішень, дій або бездіяльності державного виконавця. Зі змісту скарги та заявлених вимог вбачається, що заявник не погоджується з визначеним державним виконавцем розміром заборгованості зі сплати аліментів, вказуючи при цьому на те, що державний виконавець при розрахунку такої заборгованості повинен виходити з суми доходу після утримання з цього доходу податків та обов'язкових платежів.
Проте такий аргумент заявника є помилковим, виходячи з наступного.
Частиною першою статті 71 Закону України «Про виконавче провадження» передбачено, що порядок стягнення аліментів визначається законом. Виконавець стягує з боржника аліменти у розмірі, визначеному виконавчим документом, але не менше мінімально гарантованого розміру, передбаченого СК України.
Відповідно до статті 195 СК України заборгованість за аліментами, присудженими у частці від заробітку (доходу), визначається виходячи з фактичного заробітку (доходу), який платник аліментів одержував за час, протягом якого не провадилося їх стягнення, незалежно від того, одержано такий заробіток (дохід) в Україні чи за кордоном.
Заборгованість за аліментами платника аліментів, який не працював на час виникнення заборгованості або є фізичною особою-підприємцем і перебуває на спрощеній системі оподаткування, або є громадянином України, який одержує заробіток (дохід) у державі, з якою Україна не має договору про правову допомогу, визначається виходячи із середньої заробітної плати працівника для даної місцевості.
У разі встановлення джерела і розміру заробітку (доходу) платника аліментів, який він одержав за кордоном, за заявою одержувача аліментів державний виконавець, приватний виконавець здійснює перерахунок заборгованості.
Згідно з частиною першою статті 70 Закону України «Про виконавче провадження» розмір відрахувань із заробітної плати, пенсії, стипендії та інших доходів боржника вираховується із суми, що залишається після утримання податків, зборів та єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування.
Наведений порядок визначення розміру аліментів передбачений у разі отримання платником доходів, що сплачуються із доходу після утримання обов'язкових податків і зборів, однак, як встановлено судами та не заперечується сторонами у справі, ОСОБА_1 таких платежів не здійснює, а аліменти на утримання дітей сплачуються, виходячи із розміру середнього заробітку працівника у місті Чернівці.
У випадку, коли платник аліментів не працює, розмір щомісячних платежів встановлюється за приписами статті 71 Закону України «Про виконавче провадження» та частини другої статті 195 СК України, згідно з якими не передбачено зменшення суми середньомісячного заробітку у даній місцевості на суму видатків, що зазвичай сплачуються із фактично отриманого доходу платника, як це встановлено для платників за приписами частини першої статті 70 цього Закону.
Такий правовий висновок викладений Верховним Судом в ухвалі від 14 липня 2020 року у справі № 664/2751/16-ц.
За таких обставин, державний виконавець при проведенні розрахунків заборгованості за аліментами при обчисленні такої заборгованості правомірно виходив із розміру середньої заробітної плати працівника у місті Чернівці без утримання з неї обов'язкових платежів та податків.
У той же час, оскаржувані розрахунки від 01 вересня 2020 року та від 22 вересня 2020 року містять ряд суперечностей, а тому апеляційний суд позбавлений можливості дійти висновку про правильність таких розрахунків та відповідність їх вимогам закону «Про виконавче провадження» та Інструкції з організації примусового виконання рішень.
Змісту попередніх розрахунків від 1 листопада 2018 року та від 21 березня 2019 року за період з березня 2017 року по березень 2019 року вказує на те, що при їх складанні державним виконавцем було взято до уваги інформацію, надану Головним управлінням статистики у Чернівецькій області щодо рівня середньомісячної заробітної плати одного штатного працівника в місті Чернівці. Із розрахунків від 01 вересня 2020 року та від 22 вересня 2020 року вбачається, що державний виконавець при обчисленні заборгованості з аліментів за цей же період керувався аналогічною інформацією.
При дослідженні та аналізі даних, які містяться у вищевказаних розрахунках, встановлено, що розміри середньомісячної заробітної плати одного штатного працівника в місті Чернівці, вказані у оскаржуваних розрахунках та попередніх розрахунках суттєво відрізняються, а державним виконавцем належним чином не обґрунтовано підстав для зміни такого розміру середньомісячної заробітної плати при перерахунку заборгованості з аліментів, підстав. Підстав вважати, що відомості, які містяться у розрахунках від 01 вересня 2020 року та від 22 вересня 2020 року є правильними, судом не вбачається.
Належних та допустимих доказів на підтвердження правильності оскаржуваних розрахунків державним виконавцем до суду першої інстанції не надавались.
Також державним виконавцем порушено передбачений статтею 71 Закону України «Про виконавче провадження» порядок нарахування заборгованості по аліментах.
Відповідно до частини 4 статті 71 Закону України «Про виконавче провадження» виконавець зобов'язаний обчислювати розмір заборгованості зі сплати аліментів щомісяця.
Наявними в матеріалах справи розрахунками від 1 листопада 2018 року та від 21 березня 2019 року підтверджується відсутність у ОСОБА_1 за період з березня 2017 року по березень 2019 року заборгованості зі сплати аліментів.
Державним виконавцем при складанні таких розрахунків було зазначено розмір щомісячних зобов'язань боржника зі сплати аліментів та здійснених ним щомісячних платежів на погашення таких нарахувань.
Такі розрахунки жодною із сторін у справі не оскаржувались.
Однак, зі змісту розрахунків від 01 вересня 2020 року та від 22 вересня 2020 року вбачається, що державний виконавець, здійснюючи перерахунок розміру аліментів за період з березня 2017 року по березень 2019 року, під час обчислення розміру кожного такого щомісячного платежу не врахував наявність щомісячної сплати боржником суми аліментів за вказаний період відповідно до розрахунків від 1 листопада 2018 року та від 21 березня 2019 року, через що не здійснив перерахунок щомісячного платежу з урахуванням таких виплат боржником.
Суми, вказані державним виконавцем в оскаржуваних розрахунках у розділі «Сплачено боржником/стягнуто виконавцем» не відповідають сукупному розміру щомісячних платежів, здійснених ОСОБА_1 відповідно до розрахунків від 1 листопада 2018 року та від 21 березня 2019 року за такий же період.
У зв'язку з тим, що у розрахунках від 01 вересня 2020 року та від 22 вересня 2020 року вказано про наявність платежів лише за кілька місяців, але не зазначено яка саме сума аліментів сплачувалась боржником щомісяця, апеляційний суд не погоджується з рішенням суду першої інстанції про правильність розрахунків, відповідно ї дій державного виконавця.
Також частиною 3 статті 74 Закону України «Про виконавче провадження» передбачено, що рішення, дії або бездіяльність державного виконавця також можуть бути оскаржені стягувачем та іншими учасниками виконавчого провадження (крім боржника) до начальника відділу, якому безпосередньо підпорядкований державний виконавець. Рішення, дії та бездіяльність начальника відділу, якому безпосередньо підпорядкований державний виконавець, можуть бути оскаржені до керівника органу державної виконавчої служби вищого рівня.
Начальник відділу, якому безпосередньо підпорядкований державний виконавець, при здійсненні контролю за рішеннями, діями державного виконавця під час виконання рішень має право у разі, якщо вони суперечать вимогам закону, своєю постановою скасувати постанову або інший процесуальний документ (або їх частину), винесені у виконавчому провадженні державним виконавцем, зобов'язати державного виконавця провести виконавчі дії в порядку, встановленому цим Законом.
Начальник відділу, якому безпосередньо підпорядкований державний виконавець, або виконавець з власної ініціативи чи за заявою сторони виконавчого провадження може виправити допущені у процесуальних документах, винесених у виконавчому провадженні, граматичні чи арифметичні помилки, про що виноситься відповідна постанова.
Керівник вищого органу державної виконавчої служби у разі виявлення порушень вимог закону визначає їх своєю постановою та надає доручення начальнику відділу, якому безпосередньо підпорядкований державний виконавець, щодо проведення дій, передбачених абзацами другим і третім цієї частини.
Враховуючи наведені вище положення закону, державний виконавець за власною ініціативою має право лише виправити допущені ним у процесуальних документах, прийнятих у виконавчому провадженні граматичні чи арифметичні помилки, проте він не уповноважений за власною ініціативою за умов помилкового складання певного процесуального документа, у даному випадку розрахунку заборгованості зі сплати аліментів, з метою здійснення перерахунку такої заборгованості ухвалити новий процесуальний документ.
У матеріалах справи відсутні докази на підтвердження скасування начальником відділу, якому безпосередньо підпорядкований даний державний виконавець, розрахунків від 1 листопада 2018 року та від 21 березня 2019 року, та зобов'язання державного виконавця провести перерахунок такої заборгованості, а тому підстав для здійснення державним виконавцем такого перерахунку не вбачалось.
Суд апеляційної інстанції, дійшов висновку про наявність правових підстав для задоволення скарги ОСОБА_3 у частині визнання неправомірними дій державного виконавця та зобов'язання державного виконавця здійснити повторне проведення перерахунку заборгованості боржника ОСОБА_1 з аліментів за період з квітня 2019 року по вересень 2020 року.
Щодо вимог скарги про скасування розрахунків заборгованості з аліментів від 01 вересня 2020 року та від 22 вересня 2020 року, то слід зазначити наступне.
У пункті 18 Постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ «Про практику розгляду судами скарг на рішення, дії або бездіяльність державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби під час виконання судових рішень у цивільних справах» від 7 лютого 2014 року № 6 зазначено, що виходячи зі змісту статті 387 ЦПК, у разі встановлення обґрунтованості скарги суд визнає оскаржувані рішення, дії чи бездіяльність неправомірними і зобов'язує державного виконавця або іншу посадову особу державної виконавчої служби задовольнити вимогу заявника та усунути допущені порушення або іншим шляхом поновлює його порушені права чи свободи. Наприклад, суд може зобов'язати державного виконавця або іншу посадову особу державної виконавчої служби здійснити певні виконавчі дії, якщо він ухиляється від їх виконання без достатніх підстав.
Аналогічні норми містяться і в статті 451 ЦПК України в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин.
При цьому суд не має права зобов'язувати зазначених осіб до вчинення тих дій, які згідно із Законом України «Про виконавче провадження» можуть здійснюватися лише державним виконавцем або відповідною посадовою особою державної виконавчої служби, наприклад, постановити ухвалу про зупинення виконавчого провадження у випадках, передбачених статтями 37-38 цього закону, проте може привести визначений державним виконавцем строк зупинення провадження у відповідність із законом шляхом його скорочення (частина третя статті 39 Закону України «Про виконавче провадження»).
Отже, скасування здійснених державним виконавцем розрахунків заборгованості з аліментів не належить до повноважень суду.
Вказаний висновок узгоджується з правовим висновком, який Верховний Суд виклав у постанові від 1 квітня 2020 року у справі №732/1821/18.
За таких обставин, апеляційний суд вважає обґрунтованим висновок суду першої інстанції щодо відмови в задоволенні скарги ОСОБА_1 в частині скасування оскаржуваних розрахунків заборгованості з аліментів.
Висновки апеляційного суду за результатами розгляду апеляційної скарги
Ураховуючи наведене вище, ухвалу суду першої інстанції в частині відмови в задоволенні скарги ОСОБА_1 на дії державного виконавця щодо здійснення розрахунків заборгованості з аліментів та зобов'язання державного виконавця здійснити повторне проведення розрахунку заборгованості з аліментів за період з квітня 2019 року по вересень 2020 року постановлено з порушенням норм матеріального та процесуального права, а тому ухвалу в цій частині слід скасувати та задовольнити скаргу в частині визнання неправомірними дій державного виконавця щодо здійснення розрахунків заборгованості з аліментів та зобов'язання державного виконавця здійснити повторне проведення розрахунку заборгованості з аліментів за період з квітня 2019 року по вересень 2020 року.
У решті рішення суду першої інстанції залишити без змін.
Керуючись статтями 367, 368, 374, 376, 381, 382 ЦПК України, суд,
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.
Ухвалу Садгірського районного суду міста Чернівці від 26 жовтня 2020 року в частині відмови в задоволенні скарги ОСОБА_1 на дії державного виконавця Третього відділу державної виконавчої служби у місті Чернівці Південно-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Івано-Франківськ) Головача Віталія Георгійовича щодо здійснення розрахунків заборгованості з аліментів в межах виконавчого провадження № 54085969 та зобов'язання державного виконавця здійснити повторне проведення розрахунку заборгованості з аліментів за період з квітня 2019 року по вересень 2020 року скасувати.
Скаргу ОСОБА_1 на дії державного виконавця Третього відділу державної виконавчої служби у місті Чернівці Південно-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Івано-Франківськ) Головача Віталія Георгійовича щодо здійснення розрахунків заборгованості з аліментів в межах виконавчого провадження № 54085969 та зобов'язання державного виконавця здійснити повторне проведення розрахунку заборгованості з аліментів за період з квітня 2019 року по вересень 2020 року задовольнити.
Визнати дії державного виконавця Третього відділу державної виконавчої служби у місті Чернівці Південно-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Івано-Франківськ) Головача Віталія Георгійовича щодо здійснення розрахунків заборгованості з аліментів від 01 вересня 2020 року та від 22 вересня 2020 року в межах виконавчого провадження № 54085969 неправомірними.
Зобов'язати державного виконавця Третього відділу державної виконавчої служби у місті Чернівці Південно-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Івано-Франківськ) Головача Віталія Георгійовича здійснити повторне проведення розрахунку заборгованості з аліментів за період з квітня 2019 року по вересень 2020 року.
У решті рішення суду першої інстанції залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття.
На постанову може бути подана касаційна скарга до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного тексту постанови.
Дата складання повного тексту постанови - 29 лютого 2021 року.
Головуючий М.І. Кулянда
Судді: О.О. Одинак
І.Б.Перепелюк