вул. Київська, 150, м. Сімферополь, Автономна Республіка Крим, Україна, 95493
Іменем України
16.04.10Справа №2а-12512/09/8/0170
(09:30 год.) м.Сімферополь
Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим у складі головуючого судді Кушнової А.О., при секретарі Маляр К.В., розглянув у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом
ОСОБА_1
до Інспекції Державного архітектурно-будівельного контролю АР Крим
про визнання протиправною відмови та спонукання до виконання певних дій
представники сторін не з'явились
Суть спору: ОСОБА_1 - позивач звернулась до Окружного адміністративного суду АР Крим з адміністративним позовом про визнання незаконною відмови інспекції Державного архітектурно-будівельного контролю в АРК від 19.12.2008 року № 4373 в перереєстрації дозволу на виконання будівельних робіт гаража та прибудови літ. “Б1”, тамбур літ. “б” до квартири АДРЕСА_1 ; про зобов'язання інспекції Державного архітектурно-будівельного контролю в АРК продовжити (перереєструвати) дозвіл на виконання будівельних робіт гаража та прибудови літ. “Б1”, тамбур літ. “б” до квартири АДРЕСА_1 - ОСОБА_1; про зобов'язання інспекції Державного архітектурно-будівельного контролю в АРК ввести в експлуатацію закінчений об'єкт і реконструкцію квартири НОМЕР_1 з прибудовою літ. «Б1» 10,40 х 3,10, що складається з їдальні НОМЕР_2 площею 16,6 кв.м., кухні № 3 площею 13,8 кв.м., загальною площею 30,4 кв.м.; тамбура літ. “б”3,10 х 4.20 і гаража літ. “М”, розміром 10,35 х 4,20 - 3,0 х 1,0 по АДРЕСА_2.
Ухвалою Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 30.10.09р. відкрито провадження в адміністративній справі.
Ухвалою Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 30.10.09р. закінчено підготовче провадження та справу призначено до судового розгляду.
02.04.2010 р. на адресу суду надійшла заява позивача про відкликання частини позовних вимог, а саме пунктів 2 та 3 прохальної частини позову, а саме про визнання незаконною відмови інспекції Державного архітектурно - будівельного контролю в АРК від 19.12.2008 року № 4373 в перереєстрації дозволу на виконання будівельних робіт гаража та прибудови літ. “Б1”, тамбур літ. “б” до квартири АДРЕСА_1; про зобов'язання інспекції Державного архітектурно-будівельного контролю в АРК продовжити (перереєструвати) дозвіл на виконання будівельних робіт гаража та прибудови літ. “Б1”, тамбур літ. “б” до квартири АДРЕСА_1 - ОСОБА_1.
Також заявою, що надійшла на адресу суду 02.04.2010р. позивач уточнив позовні вимоги та просив суд зобов'язати інспекцію Державного архітектурно-будівельного контролю в АРК ввести в експлуатацію закінчений будівництвом об'єкт шляхом надання сертифікату відповідності на реконструкцію квартири НОМЕР_1 з прибудовою літ. “Б” 10,40 х 3,10, що складається з їдальні НОМЕР_2 площею 16,6 кв.м., кухні № 3 площею 13,8 кв.м., тамбура літ. “б” 3,10 х 4.20 і гаража літ. “М”, розміром 10,35 х 4,20 - 3,0 х 1,0 по АДРЕСА_2.
Ухвалою суду від 16.04.10 р. позовну заяву ОСОБА_1 у частині позовних вимог про визнання незаконною відмови інспекції Державного архітектурно - будівельного контролю в АРК від 19.12.2008 року № 4373 в перереєстрації дозволу на виконання будівельних робіт гаража та прибудови літ. “Б1 ”, тамбур літ. “б” до квартири АДРЕСА_1; зобов'язання інспекції Державного архітектурно-будівельного контролю в АРК продовжити (перереєструвати) дозвіл на виконання будівельних робіт гаража та прибудови літ.“Б1”, тамбур літ. “б” до квартири АДРЕСА_1 - ОСОБА_1 залишено без розгляду.
Позовні вимоги про зобов'язання відповідача ввести в експлуатацію закінчений будівництвом об'єкт шляхом надання сертифікату відповідності на реконструкцію спірної квартири обґрунтовані тим, що позивач на підставі дозволу на виконання будівельних робіт та проектної документації здійснив реконструкцію квартири №2 по АДРЕСА_2 та звернувся із заявою від 04.12.07 р. до заступника міського голови м.Сімферополя із проханням надати дозвіл на введення в експлуатацію завершеного будівництвом об'єкту та гаражу, але відповідь на заяву позивача надана так і не була та позивачу не було надано вищенаведений дозвіл.
Під час судових засідань, які відбулись 22.02.2010р. та 01.04.2010р., позивачем надані суду документи, копії яких долучені судом до матеріалів справи.
Позивач у судове засідання 16.04.10 р. не з'явився, надіслав на адресу суду клопотання про розгляд справи за його відсутності.
Відповідач у судові засідання 22.02.2010р., 01.04.2010р. та 16.04.10 р. не забезпечив явку свого представника, просив розглядати справу за відсутності його представника, надав суду заперечення до позову, в яких зазначив, що позивач не надав документи, що посвідчують право власності або користування земельною ділянкою, на якій розташована квартира, за адресою: АДРЕСА_1, що є порушенням ст. 29 Закону України «Про планування і забудову території», а отже відповідач не міг надати продовжити дію дозволу на введення в експлуатацію закінченого будівництвом об'єкт, без якого введення в експлуатацію об'єкту є неможливим. Також відповідач зазначив, що після усунення недоліків, що стали підставою для прийняття рішення про відмову в наданні дозволу на виконання будівельних робіт, заявник може повторно подати до інспекції державного архітектурно-будівельного контролю заяву про надання такого дозволу.
Дослідивши матеріали справи та оцінивши докази по справі в їх сукупності, суд
ОСОБА_1 на підставі договору купівлі-продажу від 21.12.1995р., посвідченого державним нотаріусом Третьої Сімферопольської державної нотаріальної контори АРК, зареєстрованого в реєстрі за номером 3940, придбала у приватну власність квартиру АДРЕСА_1 (а.с. 5). Зазначена квартира на момент укладання договору купівлі-продажу складалась із трьох житлових кімнат житловою площею - 36,3 кв.м., прихожої, ванної, кухні.
Право власності на зазначену квартиру зареєстровано в Сімферопольському бюро технічної інвентаризації 28.12.1995р., що підтверджується відтиском штампу БТІ про проведену реєстрацію права власності на договорі (зворотній бік а.с.5).
Дане жиле приміщення - квартира - згідно відомостей технічної інвентаризації, проведеної Сімферопольським міжміським бюро реєстрації та технічної інвентаризації, розташоване в багатоквартирному двоповерховому будинку за адресою: м. Сімферополь, вул.Стахановців, буд. 4-4а, житловою площею - 36,3 кв.м., що підтверджується технічним паспортом, складеним 18.05.1999р. (а.с. 6).
Під час технічної інвентаризації поточних змін, що проводилась техніком БТІ 16.01.2008р., до технічного паспорту на дану квартиру внесені зміни про самочинно збудовані об'єкти: прибудова літ. «Б1», гараж літ. «М», тамбур літ «б» із приміткою про наявність дозволу Інспекції ДАБК №209 від 01.01.08. (ак.с.6).
Позивачем 17.06.1999р. було отримано від Інспекції Державного архітектурно-будівельного контролю АР Крим дозвіл на виконання будівельних робіт № 209, яким позивачу було дозволено здійснення будівельних робіт прибудови та гаражу за адресою: АДРЕСА_1, у відповідності з проектною документацією, затвердженою та зареєстрованою відділом архітектури Київського райвиконкому б/н 09.06.1999 р. (а.с.7). З матеріалів справи вбачається, що дія вищенаведеного дозволу була продовжена до 01.01.08 р. згідно копії свідоцтва про реєстрацію, виданого Інспекцією ДАБК виконкому Сімферопольської міської ради народних депутатів від 17.06.1999р. №209 (а.с.8).
Крім того позивачем було отримано та досліджено судом під час судового розгляду справи:
- технічний висновок № 08.115-АР про відповідність нормам ДБН реконструкції квартири НОМЕР_1 з прибудовою літ «Б1», тамбур літ. “б” по АДРЕСА_2, розроблений фірмою «Рапид» та узгоджений Сімферопольським міським управлінням ГУ МНС України в АРК, міською СЕС, районним відділом архітектури (а.с.9-12);
- лист житлово-експлуатаційного об'єднання Київського району м. Сімферополя №125/2 від 06.03.08 р. про можливість збереження прибудови літ «Б1» (10,4х4,20;), тамбур літ. “б” (3,10х4,20) в АДРЕСА_1 та переобладнання, що виконані в квартирі, для подальшої здачі в експлуатацію (а.с.13);
- рішення виконавчого комітету Київської районної ради м. Сімферополя № 71/32 від 25.03.08 р. «Про затвердження висновку міжвідомчої комісії виконкому Київського району АДРЕСА_1», яким затверджений висновок міжвідомчої комісії виконкому Київського району м. Сімферополя про можливість збереження збудованих: прибудови літ. «Б1», тамбур літ. “б” та переобладнання, що виконані в квартирі, для наступного пред'явлення до здачі в експлуатацію (а.с.14);
- лист начальника КП ЖЕО до інспекції Державного архітектурно-будівельного контролю № 49 від 21.07.08 р., про те, що КП ЖЕО Київського району, як землекористувач та балансоутримувач житлового будинку, не заперечує проти введення в експлуатацію самовільно збудованої прибудови літ. «Б1», тамбур літ. “б” розміром (3,10х4,20) до АДРЕСА_1 на ім'я ОСОБА_1 (а.с.15);
- повідомлення Сімферопольського міжрайонного бюро реєстрації та технічної інвентаризації № 635К від 21.01.08 р. на адресу виконкому Сімферопольської міськради про самочинно збудовані об'єкти, а саме: прибудова літ. «Б1» (10,40х3,10), що складається із столової №7 площею 16,6 кв.м., кухні №3 площею 13,8 кв.м., загальною площею 30,3 кв.м., тамбур літ. «б» (3,10х4,20), гараж літ. «М» (10,35х4,20 - 3,0х1,0) (а.с.16);
- схематичний план прибудови та гаражу, складений Сімферопольським міжрайонним бюро реєстрації та технічної інвентаризації (а.с.17);
- акт державної приймальної комісії про прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом приватних житлових будинків присадибного типу, дачних та садових будинків та господарських споруд на території АРК, а саме будівництво прибудови літ. «Б1» (3,1х10,4) та тамбуру літ.“б” (3,1х 4,2) в кв.№2 по вул. Стахановців, 4-4а, замовник ОСОБА_1, підписаний членами державної приймальної комісії: заступником голови Київської райради м.Сімферополя, замовником ОСОБА_1, головним санітарним лікарем м.Сімферополя, головним інспектором по пожежному нагляду м.Сімферополя ГУ МНС України в АРК, генеральним проектувальником та не підписаний Інспекцією ДАБК в АРК та заступником міського голови (а.с.45-48);
- робочий проект на будівництво балкону на 1 поверсі житлового АДРЕСА_1, виготовлений Державним проектно-вишукувальним інститутом «Кримпроектреконструкція» у травні 1996 р.» (а.с. 50-56).
Судом встановлено, що позивач листом від 04.12.07 р. звернулась до заступника міського голови м.Сімферополя із заявою про надання дозволу на здачу в експлуатацію закінчених будівництвом об'єктів: прибудови та гаража за адресою АДРЕСА_1. Вищенаведений лист був отриманий адресатом 04.12.07 р. вх. №3249/08-12 (а.с.42), що підтверджується листом начальника відділу контролю за дотриманням містобудівельного законодавства та прийняття об'єктів до експлуатації № 960/08-12 від 09.04.10 р. (а.с.61). Але відповіді на вищенаведене звернення позивача надано не було.
В матеріалах справи наявні докази подальшого неодноразового звернення позивача до заступника міського голови м. Сімферополя з питання надання дозволу на здачу в експлуатацію збудованих об'єктів від 12.02.08 р., 19.02.09 р., 22.02.10 р. (а.с.43,44,57) та до Інспекції Державного архітектурно-будівельного контролю АР Крим.
В матеріалах справи наявні відповіді Інспекції Державного архітектурно-будівельного контролю АР Крим на звернення позивача від 08.11.08 р. № 3657 (а.с.19), від 19.12.08 р. № 4373 (а.с.20), від 04.02.09 р. № 478 (а.с.22), якими відповідач повідомляє позивача про невідповідність наданих документів та неможливість надання позивачу дозволу та перереєстрації дозволу на виконання будівельних робіт, у тому числі повідомляє позивача про необхідність надання ним документу, що засвідчує право власності чи користування земельною ділянкою. Позивач з метою виконання вимог, визначених Інспекцією ДАБК у вищенаведених листах, звертався до міського голови м. Сімферополя з проханням надати право користування на земельну ділянку під зайнятими спорудами та надати необхідну документацію для здачі об'єктів в експлуатацію (а.с.23).
Судом також встановлено, що листом № П-159-3679 від 16.10.09 р. виконавчий комітет Сімферопольської міської ради у відповідь на вищенаведене звернення повідомив позивача про те, що відповідно до Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України відносно сприяння будівництву» від 16.09.2008г. №509, з 1 січня 2009 року набув чинності новий Порядок прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об'єктів, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 08.10.2008р. № 923 і скасований раніше діючий порядок, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 22.09.2004р. № 1243. Також позивача було повідомлено про внесення змін до Закону України «Про планування і забудову території», зміну норми ст. 12 Закону та з|із| 15.04.2009р. з|із| повноважень міських рад|порад| і їх виконавчих органів виключені повноваження з надання дозволів на будівництво об'єктів містобудування.
Також листом виконкому Сімферопольської міської ради № П-159-3679 від 16.10.09 р. позивача було повідомлено, що законодавством не передбачено прийняття|прийняття| в експлуатацію самочинно|самовільний| збудованої прибудови до квартири, що належить позивачу на праві приватної власності. Для зняття статусу «самочинного будівництва» замовникові-забудовникові рекомендовано виконати передбачений законодавством комплекс заходів, а саме: оформити документи, що встановлюють право на земельну ділянку під вже збудований об'єкт, розробити проект, погодити|узгоджувати| і затвердити | його у встановленому|установленому| законом порядку|ладі|, отримати|одержувати| дозвіл Інспекції державного архітектурно-будівельного контролю в АР Крим на виконання будівельних робіт і ввести|запроваджувати| об'єкт в експлуатацію відповідно до Порядку|ладу| прийняття|прийняття| в експлуатацію закінчених будівництвом об'єктів.
Крім того у листі виконкому Сімферопольської міської ради № П-159-3679 від 16.10.09р. додатково позивача було повідомлено про те, що згідно ст.42 Земельного кодексу України земельні ділянки, на яких розташовані житлові багатоквартирні будинки, а також забудови, що відносяться до них, споруди і прибудинкові території державної або комунальної власності, надаються в постійне користування підприємствам, установам та організаціям, які здійснюють управління такими будинками (а.с.24).
Отже на звернення позивача Інспекцією ДАБК в АРК, яка до 01.01.2008р. входила до складу виконкому Сімферопольської міської ради, не було введено в експлуатацію закінчені будівництвом об'єкти: прибудова літ. «Б1», тамбур літ. «б» та гараж літ. «М» за адресою АДРЕСА_1, що на думку позивача є неправомірним та таким, що порушує права та інтереси позивача, за захистом яких позивач і звернувся до суду та просить зобов'язати відповідача ввести в експлуатацію закінчений будівництвом об'єкт шляхом видачі сертифікату відповідності.
Проаналізувавши матеріали справи, оцінивши докази по справі у їх сукупності, суд приходить до висновку про те, що уточнені позовні вимоги підлягають задоволенню, виходячи з наступного.
Згідно з частиною 1 статті 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.
Відповідно до частини 2 статті 2 КАС України до адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб'єктів владних повноважень, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності Конституцією або законами України встановлено інший порядок судового провадження.
Відповідно до п. 1 частини 1 статті 17 КАС України компетенція адміністративних судів поширюється на спори фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності.
Пунктом 7 частини 1 статті 3 КАС України дано визначення суб'єктів владних повноважень, до яких належать орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа, інший суб'єкт, який здійснює владні управлінські функції на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.
Згідно зі ч.1 та 2 ст.30 Закону України “Про планування і забудову територій” від 20.04.2000 р. №1699-III сертифікат відповідності - документ, що засвідчує відповідність закінченого будівництвом об'єкта проектній документації, державним будівельним нормам, стандартам і правилам. Прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об'єктів здійснюється на підставі сертифіката відповідності, який видається інспекціями державного архітектурно-будівельного контролю.
Відповідно до п. 3 Постанови Кабінету Міністрів України N 1424 від 29.12.2009 "Про затвердження Порядку ведення реєстру виданих сертифікатів відповідності та відмов у їх видачі і внесення змін до Порядку прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об'єктів" ведення реєстру забезпечує Держархбудінспекція.
Законом України від 16.05.07 №1026-V «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо здійснення державного архітектурно-будівельного контролю та сприяння інвестиційній діяльності у будівництві», який набрав чинності з 01.01.08 внесено зміни до Закону України «Про архітектурну діяльність», зокрема до ч.2 ст. 10, яка викладена в наступній редакції: «Державний архітектурно-будівельний контроль здійснюють Державна архітектурно-будівельна інспекція України, інспекції державного архітектурно-будівельного контролю в Автономній Республіці Крим, областях, районах, містах Києві та Севастополі, містах обласного підпорядкування».
До 01.01.08р. державний архітектурно-будівельний контроль згідно ч.2 ст. 10 Закону України «Про архітектурну діяльність» здійснювали Державна архітектурно-будівельна інспекція України, інспекції державного архітектурно-будівельного контролю в Автономній Республіці Крим, областях, районах, містах Києві та Севастополі, містах обласного підпорядкування.
Згідно Положення про державний архітектурно-будівельний контроль, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 25 березня 1993 р. N 225 (у редакції постанови КМУ від 18.10.2006 р. N 1434) до 01.01.08 державний архітектурно-будівельний контроль здійснювали Державна архітектурно-будівельна інспекція (Держархбудінспекція) - урядовий орган державного управління у складі Мінбуду; інспекції державного архітектурно-будівельного контролю у складі органів містобудування і архітектури в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі, містах обласного підпорядкування, районах, тоді як з 01.01.08 дана норма була викладена в наступній редакції: «Державний архітектурно-будівельний контроль і нагляд з питань будівництва, містобудування та архітектури здійснює Державна архітектурно-будівельна інспекція (Держархбудінспекція) та її територіальні органи.
Отже до 01.01.08 державний архітектурно-будівельний контроль, зокрема, в м.Сімферополі здійснювала Інспекція державного архітектурно-будівельного контролю виконкому Сімферопольської міської ради, як структурний підрозділ органу місцевого самоврядування, тоді як з 01.01.08 - Інспекція державного архітектурно-будівельного контролю в АР Крим, як самостійний територіальний орган виконавчої влади у складі Держархбудінспекції, яка діє на підставі Положення про Інспекцію державного архітектурно-будівельного контролю в АР Крим, затвердженого Державною архітектурно-будівельною інспекцією України 06.12.2007р., і згідно п.1 цього Положення відповідач є територіальним органом Державної архітектурно-будівельної інспекції, утвореним відповідно до наказу Держархбудінспекції від 26.10.2007 р. № 45, входить до сфери її управління, підзвітний і підконтрольний їй.
Відповідно до постанови Кабінету Міністрів № 428 від 05.04.2006 р. "Про утворення Державної архітектурно-будівельної інспекції" Державна архітектурно-будівельна інспекція як урядовий орган державного управління утворена в складі Міністерства будівництва, архітектури та житлово-комунального господарства.
Таким чином, Інспекція Державного архітектурно-будівельного контролю в АР Крим є територіальним державним органом виконавчої влади з законодавчо визначеними повноваженнями і, реалізуючи свої завдання та функції у правовідносинах з фізичними та юридичними особами, є суб'єктом владних повноважень, тому спір підлягає розгляду в порядку адміністративного судочинства.
Оцінюючи правомірність дій відповідача, суд керувався критеріями, закріпленими у частині 3 статті 2 КАС України, які певною мірою відображають принципи адміністративної процедури, які повинні дотримуватися при реалізації дискреційних повноважень владного суб'єкта.
Відповідно до частини 3 статті 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5)добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Стаття 19 Конституції України зобов'язує орган влади діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, передбачені Конституцією та законами України.
Отже, «на підставі» означає, що суб'єкт владних повноважень повинний бути утворений у порядку, визначеному Конституцією та законами України та зобов'язаний діяти на виконання закону, за умов та обставин, визначених ним.
«У межах повноважень» означає, що суб'єкт владних повноважень повинен вчиняти дії, не виходячи за межі прав та обов'язків, встановлених законами.
«У спосіб» означає, що суб'єкт владних повноважень зобов'язаний дотримуватися встановленої законом процедури вчинення дії, і повинен обирати лише встановлені законом способи правомірної поведінки при реалізації своїх владних повноважень.
Суд з'ясовує, чи використане повноваження, надане суб'єкту владних повноважень, з належною метою; обґрунтовано, тобто вчинено через вмотивовані дії; безсторонньо, тобто без проявлення неупередженості до особи, стосовно якої вчиняється дія; добросовісно, тобто щиро, правдиво, чесно; розсудливо, тобто доцільно з точки зору законів логіки і загальноприйнятих моральних стандартів; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації, тобто з рівним ставленням до осіб; пропорційно та адекватно; досягнення розумного балансу між публічними інтересами та інтересами конкретної особи.
Статтею 18 Закону України "Про основи містобудування" встановлено, що будівництво об'єктів містобудування незалежно від форм власності здійснюється з дозволу відповідних рад, які можуть делегувати це право відповідним виконавчим органам.
Постановою Кабінету Міністрів України від 08.01.1992 №572 “Про механізм впровадження Закону України “Про приватизацію державного житлового фонду”, затверджені Правила користування приміщеннями житлових будинків і гуртожитків, за якими переобладнання і перепланування житлових і підсобних приміщень, балконів і лоджій за відповідними проектами без обмеження інтересів інших громадян, які проживають у будинку, гуртожитку, здійснюється з дозволу власника будинку (квартири), власника гуртожитку (житлового приміщення у гуртожитку) та органу місцевого самоврядування, що видається в установленому порядку.
Правилами утримання жилих будинків та прибудинкових територій, затверджених наказом Держжитлокомунгоспу України від 17.05.2005р. N 76, який зареєстровано в Мін'юсті України 25.09.2005 за N 927/11207, передбачено, що до елементів перепланування жилих приміщень належать: перенесення і розбирання перегородок, перенесення і влаштування дверних прорізів, улаштування і переустаткування тамбурів, прибудова балконів на рівні перших поверхів багатоповерхових будинків.
Переобладнання і перепланування жилих будинків, жилих і нежилих у жилих будинках приміщень дозволяється робити після одержання дозволу виконавчого комітету місцевої Ради відповідно до законодавства. За змістом зазначених норм закону власник квартири може здійснювати в ній ремонт або зміни, тобто перепланування і переобладнання.
Правові та організаційні засади здійснення архітектурної діяльності і спрямований на формування сприятливого життєвого середовища, досягнення естетичної виразності, економічної доцільності і надійності будинків, споруд та їх комплексів визначені Законом України “Про архітектурну діяльність”.
Відповідно до ст. 10 вказаного Закону для забезпечення під час забудови територій, розміщення і будівництва об'єктів архітектури додержання суб'єктами архітектурної діяльності затвердженої містобудівної та іншої проектної документації, місцевих правил забудови населених пунктів, вимог вихідних даних, а також з метою захисту державою прав споживачів будівельної продукції здійснюється в установленому законодавством порядку державний архітектурно-будівельний контроль та нагляд.
Державний архітектурно-будівельний контроль та нагляд здійснює центральний орган виконавчої влади з питань будівництва, містобудування та архітектури. Державний контроль та нагляд у системі центрального органу виконавчої влади з питань будівництва, містобудування та архітектури здійснює Державна архітектурно-будівельна інспекція України та її територіальні органи (далі - інспекції державного архітектурно-будівельного контролю).
Згідно зі ст. 4 Закону України “Про архітектурну діяльність” для створення об'єкта архітектури виконується комплекс робіт, який включає:
- підготовку вихідних даних на проектування;
- здійснення в необхідних випадках передпроектних робіт, а також заходів з охорони нововиявлених під час здійснення будівництва або зміни (у тому числі шляхом знесення) об'єктів містобудування, що відповідно до закону мають антропологічне, археологічне, естетичне, етнографічне, історичне, мистецьке, наукове чи художнє значення;
- пошук архітектурного рішення, розроблення, погодження і затвердження проекту;
- виконання робочої документації для будівництва, а в разі виконання її або окремих її частин іншим виконавцем - здійснення авторського нагляду за таким виконанням;
- будівництво (нове будівництво, реконструкцію, реставрацію, капітальний ремонт) та знесення об'єкта архітектури, архітектурно-будівельний контроль, технічний та авторський нагляди під час здійснення будівництва або зміни (у тому числі шляхом знесення) об'єкта містобудування;
- прийняття спорудженого об'єкта в експлуатацію.
Згідно статті 14 Закону України "Про основи містобудування" до компетенції виконавчих органів сільських, селищних, міських рад у сфері містобудування належать проведення робіт з прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об'єктів у порядку, встановленому законодавством.
Правові та організаційні основи планування, забудови та іншого використання територій врегульовані Законом України “Про планування та забудову територій” №1699-III від 20.04.2000р. (далі - Закон № 1699, із змінами та доповненнями), який спрямований на забезпечення сталого розвитку населених пунктів.
Статтею 29 Закону № 1699 (в редакції Закону України від 22.02.07 р. № 703-V/703-16/, яка діяла на момент звернення позивача до виконкому 04.12.07р.) встановлено, що дозвіл на виконання будівельних робіт - це документ, що засвідчує право забудовника та підрядника на виконання будівельних робіт, підключення об'єкта будівництва до інженерних мереж та споруд, видачу ордерів на проведення земляних робіт.
Дозвіл на виконання будівельних робіт надається інспекціями державного архітектурно-будівельного контролю, які ведуть реєстр наданих дозволів.
Дозвіл на виконання будівельних робіт надається на підставі:
- проектної документації, погодженої та затвердженої в порядку, визначеному законодавством;
- документа, що засвідчує право власності чи користування земельною ділянкою, а у разі, якщо замовник (забудовник) не є власником чи користувачем земельної ділянки, також подається нотаріально засвідчена згода власника земельної ділянки на забудову цієї ділянки, а якщо ділянка перебуває у користуванні, - нотаріально засвідчені згоди власника та користувача земельної ділянки на її забудову;
- рішення виконавчого органу відповідної ради або місцевої державної адміністрації про дозвіл на будівництво об'єкта містобудування;
- документа про призначення відповідальних виконавців робіт та відомостей про здійснення авторського та технічного нагляду.
Видача та реєстрація дозволу на виконання будівельних робіт здійснюється протягом одного місяця з дня подання заяви.
Матеріалами справи підтверджується, що позивачу було надано та зареєстровано дозвіл на виконання будівельних робіт, дія якого була продовжена до 01.01.08 р., що підтверджується Дозволом на виконання будівельних робіт, виданий позивачу та свідоцтвом про реєстрацію № 209 від 17.06.09 р. (а.с.7-8).
Статтею 31-1 Закону № 1699 (в редакції Закону України від 22.02.07 р. № 703-V/703-16/) передбачено, що прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об'єктів здійснюється приймальними комісіями. Порядок прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об'єктів визначається Кабінетом Міністрів України відповідно до закону, а саме станом на час первісного звернення позивача із заявою про прийняття до експлуатації збудованих об'єктів 04.12.07 р. діяв Порядок прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об'єктів, затверджений Постановою КМУ №1243 від 22.09.2004 р. (далі - Порядок № 1243).
Пунктом 1 Порядку № 1243 встановлено, що прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об'єктів полягає у підтвердженні державними приймальними комісіями готовності до експлуатації об'єктів нового будівництва, реконструкції, реставрації, капітального ремонту будівель і споруд як житлово-громадського, так і виробничого призначення, інженерних мереж та споруд, транспортних магістралей, окремих черг пускових комплексів (далі - закінчені будівництвом об'єкти), їх інженерно-технічного оснащення відповідно до затвердженої в установленому порядку проектної документації, нормативних вимог, вихідних даних на проектування.
Пунктом 14 Порядку № 1243 передбачено, що строк прийняття в експлуатацію закінченого будівництвом об'єкта державною приймальною комісією установлюється органом виконавчої влади чи органом місцевого самоврядування, що утворив комісію, і не повинен перевищувати 30 днів.
Пунктом 26 Порядку № 1243 передбачено, що державна приймальна комісія не має права вимагати виконання на закінченому будівництвом об'єкті додаткових видів робіт, крім передбачених проектом будівництва та наданими для цього об'єкта вихідними даними.
У відповідності до вимог п.27 Порядку №1243 за результатами роботи державної приймальної комісії складається акт про прийняття в експлуатацію закінченого будівництвом об'єкта. Акт державної приймальної комісії підлягає затвердженню у 15-денний строк органом виконавчої влади чи органом місцевого самоврядування, що утворив цю комісію.
У разі неготовності об'єкта до експлуатації державна приймальна комісія складає відповідний акт з висновками та обґрунтуваннями. На підставі цього акта орган виконавчої влади чи орган місцевого самоврядування, що утворив комісію, надає замовнику рекомендації щодо усунення недоліків.
Підписаний і затверджений акт державної приймальної комісії про прийняття в експлуатацію закінченого будівництвом об'єкта є підставою для укладення договорів про постачання на цей об'єкт необхідних для його функціонування ресурсів води, газу, тепла та електроенергії і включення даних про цей об'єкт до державної статистичної звітності.
Судом встановлено, що позивач повинен був звернутися до відповідача з заявою про прийняття в експлуатацію закінченого будівництвом об'єкта строком до 01.01.08 р., оскільки дія дозволу Інспекції ДАБК на виконання будівельних робіт № 209 від 17.06.1999 р. закінчувалася саме 31.12.2007р.
Позивач надав суду докази належного звернення із відповідною заявою 04.12.07 р. до виконкому Сімферопольської міської ради, у складі якого до 01.01.08 існувала Інспекція ДАБК.
Судом встановлена відсутність прямого правонаступництва між Інспекцією державного архітектурно-будівельного контролю виконкому Сімферопольської міської ради, яка існувала до 01.01.08 та Інспекцією державного архітектурно-будівельного контролю в АР Крим у складі Держархбудінспекції України, яка існує з 01.01.08, однак суд приймає до уваги, що функції та завдання цих органів є тотожними, тому приходить до висновку, що звернення позивача із заявою про прийняття об'єкту в експлуатацію до 01.01.08 до виконкому Сімферопольської міської ради, у складі якого діяла Інспекція державного архітектурно-будівельного контролю, є рівнозначним до звернення до Інспекції державного архітектурно-будівельного контролю в АР Крим у складі Держархбудінспекції, яка є відповідачем у справі, відтак позивач у встановлений строк звернувся до відповідача із заявою про прийняття в експлуатацію здійснених прибудови та реконструкції квартири.
Судом встановлено, що заяву позивача отримано відповідачем 04.12.07 р., але відповідач в порушення вищенаведених норм не розглянув звернення позивача у відповідності до вимог Закону України “Про планування та забудову територій” та Порядку № 1243 та відповіді на це звернення не надав.
Тобто відповідач не вчинив дій стосовно встановлення готовності до експлуатації об'єктів нового будівництва та реконструкції, їх інженерно-технічного оснащення відповідно до затвердженої в установленому порядку проектної документації, нормативних вимог, вихідних даних на проектування та не підписав зі свого боку акт про прийняття в експлуатацію закінченого будівництвом об'єкта або акт відмови у прийнятті в експлуатацію закінченого будівництвом об'єкту з висновками та обґрунтуваннями.
Позивачу також не було надано жодних рекомендацій стосовно усунення недоліків з метою подальшого прийняття в експлуатацію закінченого будівництвом об'єкта.
Суд вважає, що відсутність відповідних дій з боку відповідача по введенню в експлуатацію закінченого будівництвом об'єкту, а саме квартири НОМЕР_1 з прибудовою літ. “Б1” 10,40 х 3,10, що складається з їдальні НОМЕР_2 площею 16,6 кв.м., кухні № 3 площею 13,8 кв.м., тамбура літ. “б” 3,10 х 4.20 і гаража літ. “М”, розміром 10,35 х 4,20 - 3,0 х 1,0 по АДРЕСА_2 є порушення прав та інтересів позивача з боку відповідача, адже позивачем було виконано всі вимоги, передбачені чинним на той час законодавством, для введення в експлуатацію вищенаведених закінчених будівництвом об'єктів, а саме зібрано всі необхідні документи, здійснено всі необхідні дії та позивачем у встановлений відповідачем строк було направлено заяву з проханням про введення в експлуатацію закінченого будівництвом об'єкту та наданням всіх необхідних документів.
Отже суд вважає, що відповідач неправомірно та необґрунтовано не розглянув заяву позивача від 04.12.07р. про введення в експлуатацію закінчених будівництвом прибудови та гаражу, таким чином позбавив позивача права на введення в експлуатацію вищенаведених закінчених будівництвом об'єктів.
Статтею 30-1 Закону № 1699 (в редакції Закону України від 16.09.08 р. № 509-VІ/509-17/, що діяла на момент звернення позивача до суду) передбачено, що прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об'єктів здійснюється на підставі сертифіката відповідності, який видається інспекціями державного архітектурно-будівельного контролю.
Сертифікат відповідності - документ, що засвідчує відповідність закінченого будівництвом об'єкта проектній документації, державним будівельним нормам, стандартам і правилам.
Для одержання сертифіката відповідності замовник або уповноважена ним особа подає до інспекції державного архітектурно-будівельного контролю, яка надала дозвіл на виконання будівельних робіт, письмову заяву, до якої додаються:
- проектна документація на будівництво об'єкта, погоджена та затверджена в установленому законодавством порядку;
- акт готовності об'єкта до експлуатації, підписаний генпроектувальною та генпідрядною організаціями, субпідрядними організаціями, що здійснювали будівництво, генпроектувальною організацією, замовником, страховою компанією (якщо об'єкт застрахований).
Розгляд заяви, прийняття рішення про видачу сертифіката відповідності або відмову в його видачі, реєстрація виданих сертифікатів відповідності та відмов у їх видачі здійснюються інспекцією державного архітектурно-будівельного контролю протягом десяти робочих днів з дня реєстрації заяви.
Відмова у видачі сертифіката відповідності інспекцією державного архітектурно-будівельного контролю надається заявнику в письмовому вигляді з мотивованим обґрунтуванням та рекомендаціями щодо усунення виявлених порушень.
Підставами для відмови у видачі сертифіката відповідності є:
- неподання документів, необхідних для прийняття рішення про видачу сертифіката відповідності;
- виявлення недостовірних відомостей у поданих документах;
- невідповідність об'єкта погодженій та затвердженій проектній документації на будівництво цього об'єкта та вимогам державних будівельних норм, стандартів і правил.
Датою прийняття в експлуатацію закінченого будівництвом об'єкта є дата видачі зареєстрованого сертифіката відповідності.
Сертифікат відповідності є підставою для укладання договорів про постачання на ці об'єкти необхідних для їх функціонування ресурсів - води, газу, тепла, електроенергії тощо, включення даних про цей об'єкт до державної статистичної звітності та оформлення права власності на цей об'єкт.
Спори, пов'язані з видачею сертифіката відповідності або відмовою у його видачі, вирішуються судом.
Форма сертифіката відповідності, форма заяви, що подається для одержання сертифіката, форма відмови у видачі сертифіката, форма акта готовності об'єкта до експлуатації, порядок видачі сертифікатів відповідності, порядок ведення їх реєстру, розмір та порядок внесення плати за їх видачу затверджуються Кабінетом Міністрів України.
Суд зазначає, що Порядок прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об'єктів, затверджений Постановою КМУ N 1243 від 22.09.2004 р., втратив чинність з прийняттям Порядку прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об'єктів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 08.10.2008 року № 923 (далі Порядок №923), який на час судового розгляду справи визначає механізм та умови прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об'єктів.
Суд вважає, що вимоги позивача про зобов'язання відповідача ввести в експлуатацію закінчений будівництвом об'єкт шляхом надання сертифікату відповідності на реконструкцію квартири повинні розглядатися судом саме із застосуванням діючого на час судового розгляду справи Порядку прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об'єктів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 08.10.2008 року № 923, але із врахуванням стадії вчинення відповідних дій та отримання певних узгоджень та проведеної роботи з приводу оформлення документів, необхідних для введення об'єкту в експлуатацію.
Так, п. 4 Порядку № 923 встановлено, що акт готовності об'єкта до експлуатації підлягає за письмовим зверненням замовника погодженню протягом 10 робочих днів виконавчим комітетом сільської, селищної або міської ради, або місцевою державною адміністрацією та органами, до повноважень яких згідно із законом належить участь у прийнятті закінчених будівництвом об'єктів в експлуатацію (далі - уповноважений орган).
У разі наявності зауважень уповноважений орган подає їх у письмовій формі у десятиденний строк замовникові та інспекції державного архітектурно-будівельного контролю. Якщо у зазначений строк акт готовності об'єкта до експлуатації не погоджено уповноваженим органом або не подані зауваження у письмовій формі, він вважається таким, що погоджений зазначеним органом без зауважень.
Згідно з п. 7 Порядку № 923, у разі коли подана замовником заява з документами, що додаються до неї, відповідає вимогам пунктів 3 і 4 цього Порядку, інспекція проводить підсумкову перевірку відповідності збудованого об'єкта проектній документації, вимогам державних стандартів, будівельних норм і правил та готовності його до експлуатації (далі - підсумкова перевірка), яка розпочинається не пізніше ніж на третій робочій день після реєстрації заяви.
Підсумкова перевірка проводиться на об'єкті будівництва і не може тривати більш як чотири робочих дні.
Інспекція під час проведення підсумкової перевірки має право відбирати зразки продукції, призначати експертизу, одержувати пояснення, довідки, документи, матеріали, відомості з питань, що виникають, та у разі необхідності залучати заінтересовані органи (п.8 Порядку № 923).
На закінченому будівництвом об'єкті повинні бути виконані всі передбачені проектною документацією та державними стандартами, будівельними нормами і правилами роботи, а також змонтоване і випробуване обладнання (п.9 Порядку № 923).
Відповідно до п. 12 Порядку № 923 за результатами розгляду заяви з документами, що додаються до неї, та підсумкової перевірки інспекція протягом двох робочих днів приймає рішення про видачу сертифіката відповідності або відмову.
Пунктом 14 Порядку № 923 передбачені підстави для відмови у видачі сертифіката відповідності:
- неподання документів, зазначених у пункті 3 цього Порядку;
- виявлення недостовірних відомостей у поданих документах;
- невідповідність закінченого будівництвом об'єкта погодженій і затвердженій проектній документації на будівництво такого об'єкта та вимогам державних будівельних норм, стандартів і правил.
У разі прийняття рішення про відмову у видачі сертифіката відповідності замовникові або уповноваженій ним особі надсилається протягом двох робочих днів повідомлення про прийняте рішення з обґрунтуванням причин відмови та рекомендаціями щодо усунення виявлених порушень за формою згідно з додатком
Відомості про відмову у видачі сертифіката відповідності вносяться до реєстру виданих сертифікатів відповідності та відмов у їх видачі.
Спори, пов'язані з видачею сертифіката відповідності або відмови у його видачі, вирішуються у судовому порядку.
З вищенаведеного вбачається, що з моменту первинного звернення позивача до відповідача із заявою про введення в експлуатацію завершеного будівництвом об'єкту законодавцем було змінено порядок та вимоги щодо введення в експлуатацію завершеного будівництвом об'єкту.
Матеріалами справи підтверджується, що відповідач відмовив позивачу у введенні в експлуатацію завершеного будівництвом об'єкту на підставі вже нових законодавчих норм, які не діяли на час первісного звернення позивача 04.12.07 р.
Суд не може прийняти до уваги позицію відповідача, яка полягає у тому, що для введення в експлуатацію об'єкту позивачу спочатку необхідно продовжити дію дозволу на виконання будівельних робіт, оскільки термін дії попереднього дозволу скінчився 01.01.08, оскільки судом встановлено, що будівельні роботи закінчені позивачем ще до закінчення дії дозволу відповідача від 17.06.99 №209 на виконання будівельних робіт, а отже цей дозвіл фактично вичерпав свою дію і продовження дії цього дозволу після закінчення робіт по будівництву та реконструкції суперечило би меті його отримання. Відтак вимоги відповідача продовжити дію дозволу на виконання будівельних робіт суд вважає необгрунтованими та недоцільними.
Не піддаючи сумніву необхідність вирішення відповідачем питання щодо введення в експлуатацію завершеного будівництвом об'єкту станом на час звернення позивачем із відповідною заявою від 04.12.07 р., суд вважає також неправомірним відмову відповідача у введенні в експлуатацію завершеного будівництвом об'єкту та видачі сертифікату відповідності з підстав відсутності документу, що засвідчує право власності чи користування земельною ділянкою та набранням чинності Порядку № 923, яким скасований раніше діючий Порядок №1243.
Суд зазначає, що позивачем дотримано приписи Закону України "Про планування і забудову територій" і отримані всі передбачені законодавством України дозвільні документи по реконструкції спірної квартири та будівництва гаража.
Відповідно до частини 6 статті 319 Цивільного кодексу України, держава не втручається у здійснення власником права власності, тобто пряме адміністрування з боку органів влади є неприпустимим.
Суд критично ставиться до вимоги відповідача про необхідність надання документу, що засвідчує право власності чи користування земельною ділянкою, зважаючи на наступне.
Згідно частини 2 ст.377 ЦК України якщо житловий будинок, будівля або споруда розміщені на земельній ділянці, наданій у користування, то у разі їх відчуження до набувача переходить право користування тією частиною земельної ділянки, на якій вони розміщені, та частиною ділянки, яка необхідна для їх обслуговування. Аналогічний законодавчий припис міститься і в ч.2 ст. 120 Земельного кодексу України.
Враховуючи наведені законодавчі норми, власник об'єкту нерухомості у будь-якому випадку набуває право користування земельною ділянкою і стає фактичним користувачем земельної ділянки. Оформлення та реєстрація договору оренди земельної ділянки чи оформлення купівлі-продажу земельної ділянки під об'єктом нерухомості відбувається у разі, якщо такі дії передбачені законодавством, після чого особа набуває юридичного статусу землекористувача.
Тому суд звертає увагу на статус спірної будівлі та зазначає, що згідно матеріалів справи (технічного висновку, технічного паспорта на зазначену квартиру), спірна квартира знаходиться в приміщенні багатоквартирного двоповерхового будинку.
Відповідно до ч. 1 ст. 42 ЗК земельні ділянки, на яких розташовані багатоквартирні жилі будинки, а також належні до них будівлі, споруди та прибудинкові території державної або комунальної власності, надаються в постійне користування підприємствам, установам і організаціям, які здійснюють управління цими будинками.
У разі приватизації громадянами багатоквартирного жилого будинку відповідна земельна ділянка може передаватися безоплатно у власність або надаватись у користування об'єднанню власників. Порядок використання земельних ділянок, на яких розташовані багатоквартирні жилі будинки, а також належні до них будівлі, споруди та прибудинкові території, визначається співвласниками (частини 2, 3 ст. 42 ЗК).
При цьому прибудинковою територією вважають встановлену за проектом поділу території мікрорайону (кварталу) та проектом забудови земельну ділянку багатоквартирної несадибної житлової забудови, необхідну для розміщення та обслуговування жилого будинку й господарських і технічних будівель та споруд біля нього, тобто територію під жилим будинком, проїзди й тротуари, озеленені ділянки та ігрові майданчики, майданчики для відпочинку, занять спортом, тимчасового зберігання автомобілів жителів будинку, для господарських потреб та інші території, пов'язані з утриманням і експлуатацією будинку.
З аналізу цільового призначення земельної ділянки, на якій розташований багатоквартирний двоповерховий житловий будинок, в якому знаходиться квартира позивача, та норм ст. 42 ЗК випливає, що в разі приватизації громадянами квартир у такому будинку земельна ділянка як така, що входить до житлового комплексу, може передаватися безоплатно у власність або надаватись у користування лише об'єднанню співвласників будинку, створеному відповідно до Закону від 29.11.01 N 2866-III "Про об'єднання співвласників багатоквартирного будинку" у порядку, передбаченому постановою Кабінету Міністрів України від 11.10.02 N1521 "Про реалізацію Закону України "Про об'єднання співвласників багатоквартирного будинку".
У такому разі земельна ділянка належить співвласникам жилого будинку на праві спільної сумісної власності, яка разом із загальним майном і неподільною часткою житлового комплексу (допоміжні приміщення, конструктивні елементи будинку, його технічне обладнання) є майном співвласників, які визначають порядок його використання.
Нормами земельного законодавства не передбачено можливості передачі у власність окремим співвласникам багатоквартирних будинків земельної ділянки (на якій розташований багатоквартирний жилий будинок) або її частини.
Як вбачається із матеріалів справи, об'єднання співвласників багатоквартирного будинку, розташованого за адресою: м.Сімферополь, вул.Стахановців 4-4а на момент розгляду судом справи не утворено, але квартири вказаного будинку приватизовані. Таким чином, в силу неврегульованості законодавством України питання статусу користувача земельної ділянки багатоквартирного житлового будинку у разі не створення об'єднання співвласників багатоквартирного будинку, позивач не зобов'язаний створювати чи приймати участь у діяльності такого об'єднання, а відтак для позивача не передбачені вимоги до обов'язкового оформлення права землекористування під його квартирою.
Суд приходить до висновку про те, що створити об'єкт земельних правовідносин, а саме земельну ділянку, яка вилучатиметься із прибудинкової території і надаватиметься в оренду одному із співвласників або співкористувачів ділянки під багатоквартирним будинком неможливо, оскільки неможливо встановити окреме місце розташування (адресу) під прибудованими чи реконструйованими приміщеннями. Крім того, надаючи земельну ділянку в оренду власнику приміщення, що розташоване в багатоквартирному будинку, порушуватимуться права інших співвласників чи співкористувачів земельної ділянки.
Як вбачається із матеріалів справи, позивачем надано суду докази того, що КП «Житлово-експлуатаційне об'єднання Київського району м.Сімферополя» своїм листом від 21.07.08р. №49 не заперечує проти введення в експлуатацію самовільно збудованої прибудови літ. «Б1» розміром (10,40х3,10), тамбура літ. «б» розміром (3,10х4,20) до АДРЕСА_1 ОСОБА_4 (а.с.15).
Даним доказом у справі підтверджується дотримання вимог ст.42 Земельного кодексу України, що позбавляє відповідача вимагати подання документів, право на одержання яких у позивача відсутнє.
Враховуючи обставини справи суд дійшов висновку про те, що проведення реконструкції і будівництва прибудов, господарських будівель та інших аналогічних об'єктів у багатоквартирних житлових будинках віднесено до поліпшення житлово-побутових умов і не може розглядатися як об'єкт містобудування, для оформлення права власності на які вимагатиметься документ, що встановлює право власності чи користування земельною ділянкою.
Додатково суд звертає увагу на те, що відповідно до п.6.5 Регіональних правил забудови та використання території в Автономній Республіці Крим, затверджених постановою Верховної Ради АР Крим від 18.09.02 №241-3/02 «Про затвердження Регіональних правил забудови та використання території в Автономній Республіці Крим», на виконання будівельних робіт з капітального ремонту, реставрації, реконструкції, якщо вона виконується в межах діючої забудови, замовник надає документацію згідно з п. 6.2, за виключенням документів, що підтверджують право власності земельною ділянкою (власності на неї).
Судом враховано, що позивачем у встановленому законом порядку отримано рішення виконкому Київської районної ради м. Сімферополя №71/32 від 25.03.08 р., яким затверджено висновок міжвідомчої комісії виконкому Київської районної ради м.Сімферополя - протокол МВК від 06.03.08 №6 для здачі в експлуатацію самовільно збудованої прибудови літ. «Б1» розміром (10,40х3,10), тамбура літ. «б» розміром (3,10х4,20) до АДРЕСА_1 - ОСОБА_1 (а.с. 14).
Відповідно до частин 1, 2 статті 8 КАС України суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого, зокрема, людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням практики Європейського суду з прав людини.
Прийняття рішення, вчинення дій повинне відбуватися з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації. Метою цього критерію - принципу є попередження та усунення несправедливої (безпідставної дискримінації). Суб'єкт владних повноважень повинен забезпечити рівне ставлення до осіб під час прийняття рішення або вчинення дій за однакових (схожих) обставин. Несправедлива дискримінація буде відсутня, якщо орган влади надаватиме переваги певним категоріям осіб, виходячи із законних підстав та розумних об'єктивних обставин.
Прийняття рішень, вчинення дій пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямовані ці рішення (дії) - цей критерій випливає з принципу пропорційності (адекватності). Дотримання принципу пропорційності особливо важливе при прийнятті рішень або вжитті заходів, які матимуть вплив на права, свободи та інтереси особи. Метою дотримання цього принципу є досягнення розумного балансу між публічними інтересами, на забезпечення яких спрямовані рішення або дії суб'єкта владних повноважень, та інтересами конкретної особи. Принцип пропорційності зокрема передбачає, що:
- здійснення повноважень, як правило, не повинно спричиняти будь-яких негативних наслідків, що не відповідали б цілям, які заплановано досягти;
- якщо рішення або дія можуть обмежити права, свободи чи інтереси осіб, то такі обмеження повинні бути виправдані необхідністю досягнення більш важливих цілей;
- несприятливі наслідки для прав, свобод та інтересів особи внаслідок рішення чи дії суб'єкта владних повноважень, повинні бути значно меншими від тієї шкоди, яка могла б настати за відсутності такого рішення чи дії;
- для досягнення суспільно-корисливих цілей необхідно обирати найменш "шкідливі" засоби.
Таким чином, принцип пропорційності має на меті досягнення балансу між публічним інтересом та індивідуальним інтересом особи, а також між цілями та засобами їх досягнення.
Згідно із ст.71 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову. Суб'єкт владних повноважень повинен подати суду всі наявні у нього документи та матеріали, які можуть бути використані як докази у справі. У разі невиконання цього обов'язку суд витребує названі документи та матеріали. Якщо особа, яка бере участь у справі, без поважних причин не надасть докази на пропозицію суду для підтвердження обставин, на які вона посилається, суд вирішує справу на основі наявних доказів.
На підставі вищевикладеного суд приходить до висновку, що позивачем обраний правильний спосіб захисту порушеного права, та уточнені вимоги позивача підлягають повному задоволенню, оскільки позивачем було здійснено всі передбачені законодавством України вимоги та дії для введення відповідачем в експлуатацію завершеного будівництвом об'єкту, та є необґрунтованим посилання відповідача на відсутність документів, не передбачених чинним законодавством та в умовах зміни законодавства, адже позивач на час свого звернення із заявою від 04.12.07р. до відповідача про введення об'єкта в експлуатацію виконав всі необхідні вимоги та звернувся до відповідача у строк, передбачений відповідачем, а саме до 01.01.08 р.
Відповідачем в порушення вимог ст.71 КАС України, не доведено та не представлено належних і беззаперечних доказів обґрунтованості його дій та бездіяльності.
У ході розгляду справи відповідач не довів, що діяв неупереджено, враховуючи усі обставини спірних правовідносин, обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення та розсудливо, а тому суд вважає позовні вимоги обгрунтованими та правомірними, а отже такими, що підлягають задоволенню.
Відповідно до частини 1 статті 94 КАС України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України.
Приймаючи до уваги, що позовні вимоги задоволено в повному обсязі, суд вважає необхідним стягнути з Державного бюджету України на користь позивача судовий збір в розмірі 3 гривні 40 копійок.
В судовому засіданні проголошено вступну та резолютивну частини постанови. Постанову у повному обсязі складено 21.04.2010р.
Керуючись ст.ст. 158-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства, суд
1. Уточненні позовні вимоги задовольнити.
2. Зобов'язати Інспекцію державного архітектурно-будівельного контролю в Автономній Республіці Крим ввести в експлуатацію закінчений будівництвом об'єкт шляхом надання ОСОБА_1 сертифікату відповідності на реконструкцію квартири НОМЕР_1 з прибудовою літ. “Б1” 10,40 х 3,10, що складається з їдальні НОМЕР_2 площею 16,6 кв.м., кухні № 3 площею 13,8 кв.м., тамбура літ. “б” 3,10 х 4.20 і гаража літ. “М”, розміром 10,35 х 4,20 - 3,0 х 1,0 по АДРЕСА_2.
3. Стягнути на користь ОСОБА_1 (АДРЕСА_1, р/р та інші відомості не відомі) судовий збір у розмірі 3 гривні 40 копійок.
У разі неподання заяви про апеляційне оскарження, постанова набирає законної сили через 10 днів з дня її проголошення, а в разі складення постанови у повному обсязі відповідно до статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України - з дня складення в повному обсязі.
Якщо постанову було проголошено у відсутності особи, яка бере участь у справі, то постанова набирає законної сили через 10 днів з дня отримання особою копії постанови, у разі неподання нею заяви про апеляційне оскарження.
Якщо після подачі заяви про апеляційне оскарження, апеляційна скарга не подана, постанова вступає в законну силу через 20 днів після подання заяви про апеляційне оскарження.
Постанова може бути оскаржена в порядку і строки передбачені ст. 186 Кодексу адміністративного судочинства України.
Суддя Кушнова А.О.