Копія
Справа № 2а-3799/2009 р.
16 лютого 2010 року Нахімовський районний суд м. Севастополя у складі: головуючого судді - Кравченко В.Є.
при секретарі - Володіної К.О.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Севастополі адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Управління праці і соціального захисту населення Нахімовської районної державної адміністрації в м. Севастополі про стягнення недоплаченої щорічної грошової допомоги інваліду війни,
Позивач звернувся до суду з адміністративним позовом до Управління праці та соціального захисту населення Нахімовської районної державної адміністрації м. Севастополя про стягнення недоплаченої щорічної грошової допомоги інваліду війни 2 групи. Свої вимоги мотивує тим, що він є інвалідом війни 2 групи та на нього розповсюджуються положення Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» від 22 жовтня 1993 року № 3551-ХІІ зі змінами на доповненнями (далі Закон «Про статус ветеранів війни…») у частині одержання щорічної разової грошової допомоги до 5 травня 2009 року в розмірі восьми мінімальних пенсій за віком, а саме 4352 грн. Однак вказану грошову допомогу всупереч закону їй було сплачено в розмірі 430 грн., тобто менш ніж передбачено законом.
Сторони в судове засідання не з'явились, про дату, час і місце судового сповіщені належним чином. Позивач надав суду заяву про розгляд справи у його відсутність, на задоволенні вимог наполягає.
Відповідач явку свого представника не забезпечив, надав заперечення проти позову, у якому просить розглянути справу у його відсутність. Заперечення відповідач обґрунтовує тим, що виплата допомоги позивачу здійснена згідно із постановою КМУ № 211 від 18.03.2009 року та Законом України «Про Державний бюджет України на 2008 рік», яким припинена дія норми закону, на який посилається позивач. Відповідач посилається також на вимоги ст. 7 п. 8 и ст. 4 п. 2, ст. 23 Бюджетного кодексу про цільове використання бюджетних коштів, бюджетне призначення виплат і відповідність виплат положенням закону про Державний бюджет України. Відповідач посилається також на можливу кримінальну відповідальність за нецільове використання бюджетних коштів.
Суд, вивчивши матеріали справи, вважає, що позов підлягає задоволенню з наступних підстав.
Згідно матеріалів справи, позивач дійсно визнаний інвалідом війни 2 групи, що підтверджується посвідченням НОМЕР_1, виданим 18.03.2005 року Нахімовським Управлінням праці та соціального захисту населення м. Севастополя, копія якого є в матеріалах справи, та має право на пільги, встановлені ч. 4 ст. 13 Закону України «Про статус ветеранів війни…», в редакції, що діяла в спірний період, а саме: щорічно до 5-го травня інвалідам війни 2 групи виплачується разова грошова допомога у розмірі восьмі мінімальних пенсій за віком.
Постановою Кабінету Міністрів України від 18.03.2009 року № 211 «Про розміри разової грошової допомоги, що виплачується в 2009 році відповідно до Законів України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» та «Про жертви нацистських переслідувань» розмір виплати разової грошової допомоги інвалідам війни 2 групи встановлений в розмірі 430 грн.
При визначенні розміру разової грошової допомоги інваліду війни 2 групи в 2009 році необхідно керуватися викладеною нормою Закону, а не постановою Кабінету Міністрів України з наступних підстав.
Право на соціальних захист громадян України встановлено статтею 46 Конституції України, згідно з якою пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом.
Частиною другою статі 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до ч. 3 ст. 22 Конституції України при прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод, у тому числі і для ветеранів війни. Нормативні акти органів державної влади і органів місцевого самоврядування, які обмежують права і пільги ветеранів війни, передбачені Законом України «Про статус ветеранів війни…» є недійсними (частина третя статті 2 Закону).
У Конституції України Україну проголошено демократичною, соціальною, правовою державою (стаття 1), визнано, що найвищою соціальною цінністю в Україні є людина, її права і свободи та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави, а їх утвердження і забезпечення є головним обов'язком держави (стаття 3), права і свободи людини є невідчужуваними та непорушними (стаття 21).
Відповідно до ч. 3 ст. 22, ст. 64 Конституції України право громадян на соціальних захист, інші соціально-економічні права можуть бути обмежені, у тому числі зупиненням дії законів (їх окремих положень), лише в умовах воєнного або надзвичайного стану на певний строк.
Утверджуючи і забезпечуючи права і свободи громадян, держава окремими законами України встановила певні соціальні пільги, компенсації і гарантії, що є складовою конституційного права на соціальний захист і юридичними засобами здійснення цього права, а тому відповідно до ч. 2 ст. 6, ч. 2 ст. 19, ч. 1 ст. 68 Конституції України вони є загальнообов'язковими, однаковою мірою мають додержуватися органами державної влади, місцевого самоврядування, їх посадовими особами.
Невиконання державою своїх соціальних зобов'язань щодо окремих осіб ставить громадян у нерівні умови, підриває принцип довіри особи до держави, що закономірно призводить до порушення принципів соціальної, правової держави.
Право на отримання разової грошової допомоги, передбаченої Законом України «Про статус ветеранів війни…» не залежить від розміру доходів отримувача чи наявності фінансування з бюджету, а має безумовний характер.
Постанова Кабінету Міністрів України від 16.07.2008 року № 654 «Про підвищення рівня пенсійного забезпечення громадян» установила, що розмір пенсії, призначених відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», досягнув 544 грн. Таким чином, разова грошова допомога інваліду війни за 2009 рів дорівнює 4352 грн. (544 х 8).
Судом встановлено, що позивачем за 2009 рік отримана частина разової грошової допомоги як учаснику війни в сумі 430 грн. Відповідачем недоплачена позивачу частина одноразової грошової допомоги як учаснику війни за 2009 рів в сумі 3922 грн. (4352 - 430).
На підставі викладеного, керуючись ст. 1, 3, 6, 19, 21, 22, 46, 68 Конституції України, ст. 2, 14, 22 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту», ст. ст. 12, 70, 71, 76, 79, 94, 128 ч. 4, 159-163 КАС України суд
Позовну заяву ОСОБА_1 задовольнити.
Стягнути з Управління праці та соціального захисту населенні Нахімовської районної державної адміністрації м. Севастополя на користь ОСОБА_1 недоплачену щорічну разову допомогу як інваліду війни 2 групи за 2009 рів в сумі 3922 грн.
Постанова може бути оскаржено в апеляційному порядку до Севастопольського адміністративного апеляційного суду через суд першої інстанції шляхом подання заяви про апеляційне оскарження протягом 10 днів з моменту проголошення постанови та подання після цього протягом 20 днів апеляційної скарги.
Суддя (підпис) В.Є. Кравченко
З оригіналом згідно:
Суддя Нахімовського районного
суду м. Севастополя
В.Є. Кравченко