Копія
Справа № 2а-3556/2009 р.
16 листопада 2009 року Нахімовський районний суд м. Севастополя у складі: головуючого судді - Кравченко В.Є.
при секретарі - Володіної К.О.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Севастополі адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Управління праці і соціального захисту населення Нахімовської районної державної адміністрації в м. Севастополі про стягнення недоплаченої щорічної грошової допомоги ветерану війни, відшкодування моральної шкоди,
Позивач звернулась до суду з адміністративним позовом до Управління праці та соціального захисту населення Нахімовської районної державної адміністрації м. Севастополя про стягнення недоплаченої щорічної грошової допомоги ветерану війни. Свої вимоги мотивує тим, що вона є учасником війни та на неї розповсюджуються положення Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» від 22 жовтня 1993 року № 3551-ХІІ зі змінами на доповненнями (далі Закон «Про статус ветеранів війни…») у частині одержання щорічної разової грошової допомоги до 5 травня 2009 року в розмірі трьох мінімальних пенсій за віком, тобто 1632 грн. Однак вказану грошову допомогу всупереч закону їй було сплачено в розмірі 70 грн., тобто менш ніж передбачено законом.
Позивач просить в позові відшкодувати їй моральну шкоду, яка заподіяна невиплатою належної допомоги, на яку розраховувала з метою придбання лікарських препаратів, додаткових витрат на їжу і тощо. Розмір моральної шкоди не визначила.
Сторони в судове засідання не з'явились, про дату, час і місце судового сповіщені належним чином. Позивач надала суду заяву про розгляд справи у її відсутність за станом здоров'я. Відповідач явку свого представника не забезпечив, про причини неприбуття суд не повідомив. Через вимоги ст. 128 ч. 4 КАС України суд вирішує справу на підставі наявних у ній доказів.
Суд, вивчивши матеріали справи, вважає, що позов підлягає задоволенню частково з наступних підстав.
Згідно матеріалів справи, позивач дійсно визнаний учасником війни, що підтверджується посвідченням НОМЕР_1, виданим 29.04.2005 року Нахімовським Управлінням праці та соціального захисту населення м. Севастополя, копія якого є в матеріалах справи.
Відповідно до ч. 4 ст. 14 Закону України «Про статус ветеранів війни…» учасники війни мають право на отримання до 5 травня одноразової грошової допомоги в розмірі 3 мінімальних пенсій за віком.
Постановою Кабінету Міністрів України від 18.03.2009 року № 211 «Про розміри разової грошової допомоги, що виплачується в 2009 році відповідно до Законів України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» та «Про жертви нацистських переслідувань» розмір виплати разової грошової допомоги учасникам війни встановлений в розмірі 70 грн.
При визначенні розміру разової грошової допомоги учаснику війни в 2009 році необхідно керуватися викладеною нормою Закону, а не постановою Кабінету Міністрів України з наступних підстав.
Право на соціальних захист громадян України встановлено статтею 46 Конституції України, згідно з якою пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом.
Частиною другою статі 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до ч. 3 ст. 22 Конституції України при прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод, у тому числі і для ветеранів війни. Нормативні акти органів державної влади і органів місцевого самоврядування, які обмежують права і пільги ветеранів війни, передбачені Законом України «Про статус ветеранів війни…» є недійсними (частина третя статті 2 Закону).
У Конституції України Україну проголошено демократичною, соціальною, правовою державою (стаття 1), визнано, що найвищою соціальною цінністю в Україні є людина, її права і свободи та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави, а їх утвердження і забезпечення є головним обов'язком держави (стаття 3), права і свободи людини є невідчужуваними та непорушними (стаття 21).
Відповідно до ч. 3 ст. 22, ст. 64 Конституції України право громадян на соціальних захист, інші соціально-економічні права можуть бути обмежені, у тому числі зупиненням дії законів (їх окремих положень), лише в умовах воєнного або надзвичайного стану на певний строк.
Утверджуючи і забезпечуючи права і свободи громадян, держава окремими законами України встановила певні соціальні пільги, компенсації і гарантії, що є складовою конституційного права на соціальний захист і юридичними засобами здійснення цього права, а тому відповідно до ч. 2 ст. 6, ч. 2 ст. 19, ч. 1 ст. 68 Конституції України вони є загальнообов'язковими, однаковою мірою мають додержуватися органами державної влади, місцевого самоврядування, їх посадовими особами.
Невиконання державою своїх соціальних зобов'язань щодо окремих осіб ставить громадян у нерівні умови, підриває принцип довіри особи до держави, що закономірно призводить до порушення принципів соціальної, правової держави.
Право на отримання разової грошової допомоги, передбаченої Законом України «Про статус ветеранів війни…» не залежить від розміру доходів отримувача чи наявності фінансування з бюджету, а має безумовний характер.
Постановою Кабінету Міністрів України від 16.07.2008 року № 654 «Про підвищення рівня пенсійного забезпечення громадян» установила, що розмір пенсії, призначених відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», досягнув 544 грн. Таким чином, разова грошова допомога учаснику війни за 2009 рів дорівнює 1632 грн. (544 х 3).
Судом встановлено, що позивачем за 2009 рік отримана частина разової грошової допомоги як учаснику війни в сумі 70 грн. Відповідачем недоплачена позивачу частина одноразової грошової допомоги як учаснику війни за 2009 рів в сумі 1562 грн. (1632 - 70).
Вимоги позивача про відшкодування моральної шкоди не підлягають задоволенню з наступних підстав.
Відповідно до постанови Пленуму Верховного Суду України від 31.03.1995 року № 4 «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди», обов'язковому з'ясуванню при вирішенні спору про відшкодування моральної (немайнової) шкоди підлягають: наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювача, наявність причинного зв'язку між шкодою і протиправним діянням заподіювача та вини останнього в її заподіянні.
Розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характер немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин. При цьому суд має виходити із засад розумності, виваженості та справедливості.
Доказів завдання моральної шкоди та обґрунтовування підстав для її відшкодування позивач на надала, крім того, не визначила розмір шкоди, яку бажала отримати в якості відшкодування.
На підставі викладеного, керуючись ст. 1, 3, 6, 19, 21, 22, 46, 68 Конституції України, ст. 2, 14, 22 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту», ст. ст. 12, 70, 71, 76, 79, 94, 128 ч. 4, 159-163 КАС України суд
Позовну заяву ОСОБА_1 задовольнити частково.
Стягнути з Управління праці та соціального захисту населенні Нахімовської районної державної адміністрації м. Севастополя на користь ОСОБА_1 недоплачену щорічну разову допомогу як ветерану війни за 2009 рів в сумі 1562 грн.
В решті позову відмовити.
Постанова може бути оскаржено в апеляційному порядку до Севастопольського адміністративного апеляційного суду через суд першої інстанції шляхом подання заяви про апеляційне оскарження протягом 10 днів з моменту проголошення постанови та подання після цього протягом 20 днів апеляційної скарги.
Суддя - підпис - В.Є. Кравченко
З оригіналом згідно:
Суддя Нахімовського районного
суду м. Севастополя
В.Є. Кравченко