Справа № 127/23716/20
Головуючий суддя 1-ої інстанції - Гриневич В.С.
Суддя-доповідач - Смілянець Е. С.
04 лютого 2021 року
м. Вінниця
Сьомий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
головуючого судді: Смілянця Е. С.
суддів: Капустинського М.М. Сапальової Т.В. ,
за участю:
секретаря судового засідання: Охримчук М.Б.,
позивача: ОСОБА_1
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Вінницького міського суду Вінницької області від 09 грудня 2020 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до інспектора 1 батальйону 2 роти Управління патрульної поліції у Вінницькій області Горкуши Дениса Петровича про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення,
в жовтні 2020 року позивач, ОСОБА_1 , звернувся в Вінницький міський суд Вінницької області з позовом до інспектора 1 батальйону 2 роти Управління патрульної поліції у Вінницькій області Горкуши Дениса Петровича про скасування постанови серії ЕАМ №3346847 про притягнення його до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 122 КУпАП та накладено стягнення у вигляді штрафу в сумі 255 грн. 00 коп.
Вінницький міський суд Вінницької області рішенням від 09.12.2020 в задоволенні позову відмовив. Судове рішення мотивоване тим, що з огляду на встановлені в судовому засіданні обставини та визначені відповідно до них правовідносини, будь-яких відомостей, які б підтверджували зазначені позивачем обставини, позивачем не було надано суду, як і не було надано належних доказів не вчинення ним адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 122 КУпАП.
Не погоджуючись з рішенням суду, позивач подав апеляційну скаргу, в якій посилаючись на порушення судом норм матеріального права просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги.
Аргументами на підтвердження вимог скарги зазначає, що згідно ст. 62 Конституції України вина особи, яка притягується до відповідальності, має бути доведена належними доказами, а не ґрунтуватись на припущеннях, усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.
Вважає, що працівниками поліції не були пред'явлені відеодокази, якими було зафіксоване правопорушення та докази того, що саме його автомобіль не виконав вимогу дорожнього знаку, немає жодних свідків того, що позивачем було вчинено правопорушення.
У відзиві на апеляційну скаргу відповідач зазначає, що під час патрулювання 27.10.2020 поліцейським роти № 2 БУПП у Вінницькій області ДПП капралом поліції Горкушою Денисом Петровичем було зупинено автомобіль Porche Cayenne, д.н.з. НОМЕР_1 , водій якого ОСОБА_1 під час руху по вул. Соборна, 75 в м. Вінниця не виконав вимогу дорожнього знаку п. 3.2 «Рух механічних транспортних засобів заборонено», чим порушив п. 8.4. «в» ПДР України та скоїв правопорушення передбачене ч. 1 ст. 122 КУпАП.
Встановивши факт вчинення адміністративного правопорушення (а саме не виконання вимоги дорожнього знаку п. 3.2, яке передбачене ч. 1 ст. 122 КУпАП, відповідачем, було винесено постанову у справі про адміністративне правопорушення ЕАМ № 3346847 від 27.10.2020.
В судовому засіданні позивач підтримав доводи апеляційної скарги та просив суд задовольнити її.
Представник відповідача в судове засідання не з'явився про причини неявки суду не повідомив, хоча про час та дату розгляду справи повідомлявся належним чином, що підтверджується матеріалами справи.
Згідно з положеннями ч. 3 ст. 308 Кодексу адміністративного судочинства (далі-КАС України), суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.
Заслухавши доповідь судді, пояснення позивача, який прибув в судове засідання, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на наступне.
Судом першої інстанції встановлено та підтверджується матеріалами справи, що 27.10.2020 поліцейським роти №2 БУПП у Вінницькій області ДПП капралом поліції Горкушою Денисом Петровичем винесено постанову про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, серії ЕАМ № 3346847, якою визнано винним ОСОБА_1 в тому, що він 27.10.2020 року о 16 год. 05 хв. в м. Вінниці по вул. Соборна, 75, керуючи автомобілем марки «Porche Cayenne», д.н.з. НОМЕР_1 , не виконав вимогу дорожнього знаку 3.2 Рух механічних ТЗ заборонено, чим порушив п. 33 ПДР - Порушення вимог дорожніх знаків та скоїв адміністративне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 122 КУпАП.
Вказаною постановою на ОСОБА_1 накладено стягнення у виді штрафу в сумі 255 гривень.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, що виникли між сторонами та висновкам суду першої інстанції, колегія суддів враховує наступне.
Критерії, за якими адміністративний суд перевіряє рішення суб'єктів владних повноважень, визначені у ч. 2 ст. 2 КАС України.
Згідно частин першої, другої та третьої статті 242 КАС України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Крім того, ст. 2 та ч. 4 ст. 242 КАС України встановлюють, що судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, а саме бути справедливим та неупередженим, своєчасно вирішувати спір у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Частиною другою статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до статті 7 КУпАП провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законів.
Згідно з частиною першою статті 122 КУпАП перевищення встановлених обмежень швидкості руху транспортних засобів більш як на двадцять кілометрів на годину, порушення вимог дорожніх знаків та розмітки проїзної частини доріг, правил перевезення вантажів, буксирування транспортних засобів, зупинки, стоянки, проїзду пішохідних переходів, ненадання переваги у русі пішоходам на нерегульованих пішохідних переходах, а так само порушення встановленої для транспортних засобів заборони рухатися тротуарами чи пішохідними доріжками, тягнуть за собою накладення штрафу в розмірі п'ятнадцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
Відповідно до пункту 11 частини першої статті 23 Закону України "Про Національну поліцію» поліція відповідно до покладених на неї завдань регулює дорожній рух та здійснює контроль за дотриманням Правил дорожнього руху його учасниками та за правомірністю експлуатації транспортних засобів.
Порядок дорожнього руху на території України, відповідно до Закону України "Про дорожній рух" від 30 червня 1993 року № 3353, встановлюють Правила дорожнього руху, затверджені постановою Кабінету Міністрів України від 10 жовтня 2001 року № 1306 (із змінами та доповненнями, ПДР України).
Пунктами 1.3 та 1.9. ПДР України встановлено, що учасники дорожнього руху зобов'язані знати й неухильно виконувати вимоги цих Правил, а також бути взаємно ввічливими. Особи, які порушують ці Правила, несуть відповідальність згідно із законодавством.
Відповідно до пункту 8.1 ПДР України регулювання дорожнього руху здійснюється за допомогою дорожніх знаків, дорожньої розмітки, дорожнього обладнання, світлофорів, а також регулювальниками.
Згідно Розділу 33 ПДР України «Дорожні знаки», знак 3.2 «Рух механічних транспортних засобів заборонено".
Дорожній знак 3.2 зазначає "Рух механічних транспортних засобів заборонено" забороняє рух усіх механічних транспортних засобів. Дія знаку поширюється на трактори, самохідні машини і механізми, а також тролейбуси та транспортні засоби з електродвигуном потужністю понад 3 кВт. Дія знаку не поширюється:
- на транспортні засоби, що рухаються за встановленими маршрутами;
- на транспортні засоби, що обслуговують громадян чи належать громадянам, які проживають або працюють у цій зоні, а також на транспортні засоби, що обслуговують підприємства, які розташовані у позначеній зоні. У таких випадках транспортні засоби повинні в'їжджати до позначеної зони і виїжджати з неї на найближчому перехресті до місця призначення.
Зона дії знака - від місця встановлення до найближчого перехрестя за ним, а в населених пунктах, де немає перехресть, - до кінця населеного пункту. Дія знака не переривається в місцях виїзду з прилеглих до дороги територій і в місцях перехрещення (прилягання) з польовими, лісовими та іншими дорогами без покриття, перед якими не встановлено знаки пріоритету.
Пунктом першим частини першої статті 35 Закону України «Про національну поліцію» передбачено, що поліцейський може зупинити транспортні засоби у разі, якщо водій порушив Правила дорожнього руху.
Відповідно до статті 222 КУпАП органи Національної поліції розглядають справи, зокрема, про порушення правил дорожнього руху (частини перша, друга і третя статті 122). Від імені органів Національної поліції розглядати справи про адміністративні правопорушення і накладати адміністративні стягнення мають право працівники органів і підрозділів Національної поліції, які мають спеціальні звання, відповідно до покладених на них повноважень.
Згідно з частиною першою статті 276 КУпАП справа про адміністративне правопорушення розглядається за місцем його вчинення.
Згідно зі статтею 280 КУпАП України, орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Відповідно до положень статті 251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.
Отже, притягнення особи до адміністративної відповідальності можливе лише за наявності факту адміністративного правопорушення та вини особи у його вчиненні, яка підтверджена належними доказами.
Як встановлено судом першої інстанції в судовому засіданні, позивач залишив свій автомобіль у дворі вулиці Соборної напередодні ввечері, та повернувшись на наступний день о 16:00 год. виїжджав з двору вул. Соборної та рухався до найближчого перехрестя щоб з'їхати з вулиці Соборної, що не заборонено ПДР.
При цьому, як встановлено в судовому засіданні позивач зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 та проживає за адресою: АДРЕСА_2 , що значно віддалено від вулиці Соборної у м. Вінниці, а тому не зрозуміло чому позивач міг залишити свій автомобіль у дворі вулиці Соборної у м. Вінниці в нічну пору доби. В той же час, позивач не зміг надати суду обґрунтованих пояснень чому саме він залишив свій автомобіль по вулиці Соборна, 78 у м. Вінниці.
В судовому засіданні представником відповідача Ковальчуком Д.О. зазначено, що з об'єктивних причин відеофіксація вчинення позивачем правопорушення відсутня, однак було надано пояснення, що позивач не виконав вимогу дорожнього знаку 3.2 рухаючись по вулиці Соборній в м. Вінниця, що було помічено капралом поліції Горкушею Д.П. під час патрулювання та в зв'язку з чим останнім і було винесено постанову про накладення адміністративного стягнення відносно ОСОБА_1 .
При цьому, здійснення руху позивачем в зоні дії знаку 3.2, підтверджується поясненнями представника відповідача Ковальчука Д.О. та не заперечується самим позивачем.
Статтею 72 КАС України визначено, що доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.
Разом з тим, частиною другою статті 77 КАС України визначено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. Таким чином, законодавством обов'язок доказування правомірності рішення суб'єкта владних повноважень покладається на відповідача. У таких справах суб'єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.
Разом з тим, всупереч вимогам даної статті позивачем не надано жодного доказу на підтвердження того, що адміністративне правопорушення ним не вчинялося, не спростовуються матеріалами справи та є такими, що свідчать про те, що позивач бажає уникнути відповідальності за скоєне адміністративне правопорушення.
Водночас, судом першої інстанції встановлено невиконання позивачем вимог дорожнього знаку 3.2, який міститься в Главі 33 ПДР, а саме: рухаючись по вулиці Соборній, не виконав вимогу дорожнього знаку 3.2 рух механічних транспортних засобів заборонено.
Крім того, знак 3.2 "Рух механічних транспортних засобів заборонено" визначає, що зона дії знака - від місця встановлення до найближчого перехрестя за ним, а в населених пунктах, де немає перехресть, - до кінця населеного пункту. Однак, позивач не зважаючи на знак 3.2 ПДР проігнорував його та не виконав його вимоги.
Зважаючи на вищевикладене, колегія суддів вважає обґрунтованим висновок суду першої інстанції, що позивачем не було надано належних доказів не вчинення ним адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 122 КУпАП.
При цьому слід зазначити, що відповідно до ст. 213 КУпАП справи про адміністративні правопорушення розглядаються, зокрема, органами Національної поліції.
Згідно з ч. 3 ст. 288 КУпАП, якою визначено порядок оскарження постанови у справі про адміністративне правопорушення передбачено, що постанову іншого органу (посадової особи) про накладення адміністративного стягнення, постанову по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване в автоматичному режимі, можна оскаржити у вищестоящий орган (вищестоящій посадовій особі) або в районний, районний у місті, міський чи міськрайонний суд, у порядку, визначеному Кодексом адміністративного судочинства України, з особливостями, встановленими цим Кодексом.
Аналіз наведених норм права свідчить про те, що при розгляді справ про адміністративні правопорушення, посадові особи відповідного орану діють не як самостійний суб'єкт владних повноважень, а від імені органу Національної поліції.
Отже, відповідні посадові особи не можуть виступати самостійним відповідачем у таких справах, оскільки належним відповідачем є саме відповідний орган, на який, зокрема положеннями ст. 222 КУпАП покладено функціональний обов'язок розглядати справи про адміністративні правопорушення, передбачені КУпАП.
Використання у зазначених вище нормах формулювань «від імені органів Національної поліції», вказує на те, що відповідачем у таких справах, які розглядаються судом в порядку, визначеному КАС України, є саме орган державної влади - суб'єкт владних повноважень, а не особа, яка перебуває з цим органом у трудових відносинах та від його імені здійснює розгляд справ про адміністративні правопорушення та накладає адміністративні стягнення.
Вказані висновки викладені в постановах Верховного Суду від 26.12.2019 у справі №724/716/16-а, від 17.06.2020 у справі № 127/6881/17 та від 17.09.2020 у справі № 742/2298/17.
Тобто, інспектор 1 батальйону 2 роти Управління патрульної поліції у Вінницькій області Горкуша Денис Петрович не є належним відповідачем у справі, оскільки згідно вимог КАС України не є суб'єктом владних повноважень до якого має бути звернена вимога позивача.
Таким чином, на думку колегії суддів апеляційної інстанції, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про відмову в задоволенні позовних вимог.
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 315, 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Керуючись ст.ст. 243, 250, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд
апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а рішення Вінницького міського суду Вінницької області від 09 грудня 2020 року - без змін.
Постанова суду набирає законної сили з моменту проголошення та оскарженню не підлягає.
Головуючий Смілянець Е. С.
Судді Капустинський М.М. Сапальова Т.В.