П'ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
27 січня 2021 р.м.ОдесаСправа № 420/6782/19
Головуючий в 1 інстанції: Свида Л.І.
П'ятий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
доповідача - судді Косцової І.П.,
суддів - Осіпова Ю.В., Скрипченка В.О.
за участі секретаря - Стефанцевої Ю.П.
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Головного управління ДПС в Одеській області на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 10 березня 2020 року у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Ліон-2007» до Головного управління ДПС в Одеській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,-
Короткий зміст позовних вимог.
Товариство з обмеженою відповідальністю «Ліон-2007» звернулось до суду першої інстанції з позовом, в якому просило визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення Головного управління ДПС в Одеській області від 01.08.2019 року №0038671401, №0038631401, якими Товариству збільшено податкові зобов'язання з податку на прибуток приватних підприємств та з податку на додану вартість.
В обґрунтування позовних вимог зазначено, що Товариство мало реальні господарські відносини з контрагентами та на підтвердження їх здійснення податковому органу надані всі первинні документи. Зауваження податкового органу до видаткових накладних є безпідставними, оскільки наявність довіреностей не є обов'язковою умовою для підтвердження господарської операції, відсутність місця складання не свідчить про безтоварність операції, поставка товару здійснювалася продавцем, а тому у позивача відсутні товарно-транспортні накладні. Щодо не зазначення в податкових накладних кодів УКТ ЗЕД, позивачем вказано, що чинне станом на 2016 рік законодавство не передбачало обов'язкове зазначення в податкових накладних такої інформації. Також позивач зазначив, що наявність податкової інформації щодо його контрагентів не може бути підставою для висновків про порушення Товариством норм податкового законодавства, оскільки позивач не може нести відповідальність за дії контрагентів. За відсутності належних перевірок контрагентів позивача, викладені в акті обставини носять характер припущень.
Короткий зміст рішення суду першої інстанції.
Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 10 березня 2020 року позов задоволено.
Вирішуючи спір по суті, суд першої інстанції виходив з того, що відповідач не довів правомірність оскаржуваних податкових повідомлень-рішень, в той час як позивач надав всі докази на підтвердження здійснення господарських операцій зі своїми контрагентами та на підтвердження правомірності формування витрат та податкового кредиту за господарськими операціями, відображеними в акті перевірки.
Короткий зміст вимог апеляційної скарги.
Не погодившись із рішенням суду першої інстанції, посилаючись на невірне застосування норм матеріального права, порушення норм процесуального права, Головне управління ДПС в Одеській області просить скасувати його та ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні позовних вимог.
В обґрунтування наведених в апеляційній скарзі доводів апелянт зазначив, що наявна податкова інформація щодо контрагентів позивача свідчить про неможливість здійснення господарської діяльності цими підприємствами за укладеними договорами. Крім того, надана бухгалтерська та податкова документація містить певні недоліки в оформлені, а саме, видаткові накладні не містять даних щодо довіреностей на отримання товарів і місця їх складання, платником податків не надані товарно-транспортні накладні щодо перевезення товару, а податкові накладні не містять обов'язкового реквізиту - коду УКТ ЗЕД, тощо.
TОB «Ліон-2007» подало відзив на апеляційну скаргу, у якому просило залишити її без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін.
27.01.2021 року від Головного управління ДПС в Одеській області надійшло клопотання про відкладення розгляду справи через складні погодні умови, від ТОВ «Ліон-2007» надійшло клопотання про розгляд справи у письмовому провадженні.
Зважаючи, що Головне управління ДПС в Одеській області розташовано у незначній відстані (1 км) від приміщення П'ятого апеляційного адміністративного суду, а погодні умови, хоча дещо погіршились, не заважали можливості фізично прибути до зали судових засідань, подане клопотання про відкладення розгляду справи визнано колегією суддів необґрунтованим та таким, що не підлягає задоволенню.
За приписами ст.313 КАС України суд апеляційної інстанції відкладає розгляд справи в разі неявки у судове засідання учасника справи, стосовно якого немає відомостей про вручення йому судової повістки, або за його клопотанням, коли повідомлені ним причини неявки буде визнано судом поважними.
Неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.
Враховуючи, що повідомлені апелянтом причини неявки в судове засідання визнані судом апеляційної інстанції неповажними, а матеріали справи містять достатньо доказів, необхідних для перевірки доводів апелянта, судова колегія вирішила розглянути справу за відсутності осіб, які не з'явились в судове засідання.
Фактичні обставини справи.
Як встановлено судом першої інстанції та вбачається з матеріалів справи, ТОВ «Ліон-2007» перебувало на обліку в Лиманській ОДПІ ГУ ДФС в Одеській області та є платником податку на додану вартість. Основним видом діяльності позивача є будівництво житлових і нежитлових будівель, Товариство має Ліцензію на здійснення діяльності, пов'язаної із створенням об'єктів архітектури та трудові ресурси для здійснення такої діяльності.
ГУ ДФС в Одеській області у лютому-березні 2019 року провело документальну планову виїзну перевірку ТОВ «Ліон-2007» з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства, єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування за період з 01.01.2016 року по 31.12.2017 року, за результатами якої складений акт перевірки №420/15-32-14-01/35226639 від 13.03.2019 року (а.с. 50- 246 т.1).
Зазначеною перевіркою встановлено порушення Товариством, зокрема, п. 44.1 ст. 44, п. п. 134.1.1 п. 134.1 ст. 134 Податкового кодексу України, що призвело до заниження податку на прибуток за 2016-2017 роки в розмірі 797 536 грн.; п. 198.1, 198.3 ст. 198 Податкового кодексу України, що призвело до заниження податку на додану вартість на суму 810 155 грн.
Суть порушень, за висновком податкового органу, полягала в тому, що в ході перевірки Товариством не підтверджені господарські операції з ТОВ «АНТЕЙ ГРИН», ТОВ «ГРІН БУД ЛАЙН», ТОВ «СОЮЗ-ПРАЙД», ТОВ «СТАЙЛЕР СНОУ», ТОВ «МИГАРОН», ТОВ «ТРИЛАЙНС», ТОВ «РЕБЕКС», ТОВ «РЕЛАНТГЕН», ТОВ «АБІЛІТІ-С», ТОВ «МАРО-МАКС», ТОВ «КРЕНГ ТРЕЙД», ТОВ «ВЕЛИТОН», ТОВ «ІНТ-КОМ», ТОВ «ГРЕЙКОН», ТОВ «САВОН ПЛЮС», ТОВ «МАРВІЛ ТРЕЙД».
На підставі акту перевірки податковим органом прийнято податкові повідомлення-рішення, якими Товариству збільшено податкові зобов'язання з податку на прибуток приватних підприємств та з податку на додану вартість.
За результатом адміністративного оскарження податкові повідомлення-рішення були скасовані в частині господарських відносин з ТОВ «САВОН ПЛЮС» та ТОВ «МАРВІЛ ТРЕЙД» (а.с. 217-253 т. 1, а.с. 4-40 т.2).
За результатами перевірки, та з урахуванням рішення про розгляд скарги, відповідачем 01.08.2019 року винесені податкові повідомлення-рішення №0038671401 та №0038631401, якими Товариству збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток в розмірі 817 182 грн., з яких - 653 745 грн. - податкове зобов'язання, 163 436 грн. - штрафні (фінансові) санкції та з податку на додану вартість у розмірі 812 984 грн., з яких 650 387 грн. - податкове зобов'язання, 162 597 грн. - штрафні (фінансові) санкції (а.с. 1,2 т. 2).
Законність зазначених податкових повідомлень-рішень є предметом спору у даній справі.
Джерела правового регулювання (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) та оцінка суду апеляційної інстанції доводів апеляційної скарги і висновків суду першої інстанції.
Переглянувши справу за наявними у ній доказами, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку про відсутність підстав для її задоволення, з огляду на наступне.
За приписами пп.14.1.36 п.14.1 ст.14 ПК України господарська діяльність - діяльність особи, що пов'язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.
Згідно пунктів 44.1, 44.2 статті 44 Податкового кодексу України (далі - ПК України) для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.
Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.
Для обрахунку об'єкта оподаткування платник податку на прибуток використовує дані бухгалтерського обліку та фінансової звітності щодо доходів, витрат та фінансового результату до оподаткування.
Згідно із п.134.1.1 ст.134 ПК України об'єктом оподаткування є прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом коригування (збільшення або зменшення) фінансового результату до оподаткування (прибутку або збитку), визначеного у фінансовій звітності підприємства відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності, на різниці, які виникають відповідно до положень цього Кодексу.
Якщо відповідно до цього розділу передбачено здійснення коригування шляхом збільшення фінансового результату до оподаткування, то в цьому разі відбувається: зменшення від'ємного значення фінансового результату до оподаткування (збитку); збільшення позитивного значення фінансового результату до оподаткування (прибутку).
Якщо відповідно до цього розділу передбачено здійснення коригування шляхом зменшення фінансового результату до оподаткування, то в цьому разі відбувається: збільшення від'ємного значення фінансового результату до оподаткування (збитку); зменшення позитивного значення фінансового результату до оподаткування (прибутку).
Відповідно до пункту 198.1 статті 198 ПК України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій, в тому числі, з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.
Датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту, згідно з пунктом 198.2 статті 198 Податкового кодексу України, вважається дата тієї події, що відбулася раніше: - дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; - дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.
Згідно з пунктом 198.3 статті 198 ПК України,податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті. Нарахування податкового кредиту здійснюється незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.
Пунктом 198.6 статті 198 ПК України визначено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними/розрахунками коригування до таких податкових накладних чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.
У разі коли на момент перевірки платника податку контролюючим органом суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними у абзаці першому цього пункту документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.
За визначенням статті 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» господарська операція - дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства. Первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.
Статтею 9 цього Закону передбачено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.
Аналіз наведених вище положень чинного законодавства свідчить, що правові наслідки у вигляді виникнення у покупця права на формування відповідних сум податкових вигод (витрат та податкового кредиту) виникають за наявності сукупності таких обставин та підстав, зокрема: фактичного (реального) здійснення оподатковуваних операцій та їх документального підтвердження сукупністю юридично значимих (дійсних) первинних та інших документів, які зазвичай супроводжують операції певного виду; наявності у сторін спеціальної податкової правосуб'єктності та належним чином складеної податкової накладної; ділової мети, розумних економічних причин для здійснення операції й подальшого використання придбаного товару (робіт, послуг) у межах господарської діяльності платника.
Наслідки для податкового обліку створює лише фактичний рух активів, що є обов'язковою умовою для формування податкових вигод.
Суд зазначає, що наявність або відсутність окремих документів, як і деякі помилки чи неточності у їх оформленні, не є підставою для висновків про відсутність господарської операції, якщо з інших даних випливає, що фактичний рух активів або зміни у власному капіталі чи зобов'язаннях платника податків у зв'язку з його господарською діяльністю мали місце (відбулися), а певні недоліки в заповненні первинних документів носять оціночний характер.
Норми податкового законодавства не ставлять у залежність достовірність даних податкового обліку платника податків від дотримання податкової дисципліни його контрагентами, якщо цей платник (покупець) мав реальні витрати у зв'язку з придбанням товарів (робіт, послуг), призначених для використання у його господарській діяльності. Порушення певним постачальником товару (робіт, послуг) у ланцюгу постачання вимог податкового законодавства чи правил ведення господарської діяльності не може бути підставою для висновку про порушення покупцем товару (робіт, послуг) вимог законодавства щодо формування об'єкта оподаткування податком на прибуток та податкового кредиту, тому платник податків (покупець товарів (робіт, послуг)) не повинен зазнавати негативних наслідків, зокрема у вигляді позбавлення права на формування витрат та податкового кредиту, за можливу неправомірну діяльність його контрагентів за умови, якщо судом не встановлено фактів, які свідчать про обізнаність платника податків щодо такої поведінки контрагентів та злагодженість дій між ними.
Судом першої інстанції вірно встановлено, що у період, який перевірявся, ТОВ «Ліон-2007» мало господарські взаємовідносини з ТОВ «АНТЕЙ ГРИН», ТОВ «САВОН ПЛЮС», ТОВ «ГРІН БУД ЛАЙН», ТОВ «СОЮЗ-ПРАЙД», ТОВ «СТАЙЛЕР СНОУ», ТОВ «МИГАРОН», ТОВ «МАРВІЛ ТРЕЙД», ТОВ «ТРИЛАЙНС», ТОВ «РЕБЕКС», ТОВ «РЕЛАНТГЕН», ТОВ «АБІЛІТІ-С», ТОВ «МАРО-МАКС», ТОВ «КРЕНГ ТРЕЙД», ТОВ «ВЕЛИТОН», ТОВ «ІНТ-КОМ», ТОВ «ГРЕЙКОН».
За результатом адміністративного оскарження податкові повідомлення-рішення були скасовані в частині господарських відносин з ТОВ «САВОН ПЛЮС» та ТОВ «МАРВІЛ ТРЕЙД», а тому господарські відносини з вказаними контрагентами судом не досліджуються.
Товариство у межах своєї господарської діяльності придбавало у ТОВ «АНТЕЙ ГРИН», ТОВ «ГРІН БУД ЛАЙН», ТОВ «МИГАРОН», ТОВ «ТРИЛАЙНС», ТОВ «РЕЛАНТГЕН», ТОВ «АБІЛІТІ-С», ТОВ «МАРО-МАКС», ТОВ «ВЕЛИТОН», ТОВ «ГРЕЙКОН» (постачальників) будівельні матеріали, у ТОВ «СОЮЗ-ПРАЙД» моторно-осьові підшипники, а за договорами з ТОВ «СОЮЗ-ПРАЙД», ТОВ «СТАЙЛЕР СНОУ», ТОВ «РЕБЕКС», ТОВ «КРЕНГ ТРЕЙД», ТОВ «ВЕЛИТОН», ТОВ «ІНТ-КОМ» вказані контрагенти наймались, як підрядники та виконували роботи - капітальні ремонти та ремонти в сфері житлово-комунального господарства.
На підтвердження реальності взаємовідносин з вказаними контрагентами позивачем надано контролюючому органу та до суду договори, додатки до них, видаткові накладні, рахунки на оплату, платіжні доручення, податкові накладні, локальні кошториси, дефектні акти, довідки про вартість будівельних робіт та витрати, акти приймання виконаних будівельних робіт, відомості витрачених ресурсів витрат замовника (а.с. 41 т.2 - а.с. 10 т. 5).
Дослідивши надані позивачем на підтвердження реальності здійснюваних господарських операцій документи, колегія суддів зазначає, що вони містять назву придбаного товару (роботи), кількість, ціну, дату та іншу детальну інформацію, яка розкриває зміст господарської операції та є важливою для встановлення факту дійсного виконання робіт (надання послуг), тобто складені відповідно до норм чинного законодавства.
В акті перевірки податковий орган не заперечував наявність та відповідність первинної документації по договорам підряду, проте поставив під сумнів реальність господарських операції з поставки товарів з тих підстав, що Товариство не надало документи на перевезення ТМЦ та документи про якість товару, а у видаткових накладних відсутнє місце їх складення.
Разом з цим, як встановлено колегією суддів, умови договорів поставки визначають, що продавець зобов'язується поставити покупцеві товар власними силами, а відтак, всі документи щодо транспортування товару складались безпосередньо контрагентами позивача й у останнього не має обов'язку зберігати ці документи.
Щодо посилань податкового органу на відсутність документів про якість товару, судова колегія зазначає, що ці документи не є первинними документами та вони жодним чином не спростовують факт здійснення господарських операцій між позивачем та його контрагентами, їх наявність не є обов'язковою умовою для підтвердження здійснення господарських операцій тощо.
Крім того, як вбачається з наявних в матеріалах справи видаткових накладних, вони містять відомості щодо дати поставки, об'єму товару, суб'єктного складу, на них містяться підписи та печатки сторін, що дає можливість встановити реальність господарських операцій.
Таким чином, відсутність у видаткових накладних місця їх складення не може визнаватись тією підставою, що спростовує реальність поставки товару, оскільки місце складення видаткової накладної не впливає на зміст самої господарської операції.
Відповідно до висновків Верховного Суду у складі Касаційного адміністративного суду, викладених у постанові від 05 лютого 2019 року у справі №822/2373/17, недоліки первинних документів щодо господарських операції з постачання, на які вказує контролюючий орган, з огляду на досліджені судами докази у їх сукупності, не свідчать про безтоварність господарської операції з поставки. Такі недоліки не можуть бути підставою для позбавлення позивача обов'язку відобразити операції з поставки товару у бухгалтерському та податковому облік, визначити за ними та сплатити податкове зобов'язання з податку на додану вартість.
Для підтвердження виконання взятих Товариством обов'язків з капітальних ремонтів та ремонтів в сфері житлово-комунального господарства, для виконання яких і залучались підрядні організації та придбавались будівельні матеріали, позивачем додатково надані до суду докази списання будівельних матеріалів для виконання будівельних робіт (137-228 т.5, а.с. 130-165 т.9), наявності у позивача складських приміщень для зберігання будівельних матеріалів (а.с. 229-234 т. 5), придбання обладнання для дитячих майданчиків (а.с. 111-136 т. 5), укладення з позивачем угод на виконання будівельних робіт, передачу цих робіт замовникам, їх оплату, тощо (а.с. 235 т. 5 - 129 т.9), продажу придбаних позивачем моторно-осьових підшипників (а.с. 244-250 т.7), проведення Держаудитслужбою зустрічної звірки щодо обсягу виконаних робіт за замовленням Управління капітального будівництва Южненської міської ради, Фонтанської сільської ради (а.с. 85-102 т.10).
З огляду на вказане, колегія суддів зазначає, що визначені відповідачем недоліки не є такими, що за своєю суттю впливають на факт реальності господарських операцій, оскільки інші первинні документи у сукупності свідчать про товарність господарської операції з поставки та реальності виконання робіт.
Отже, фактичні обставини об'єктивно засвідчують правомірність формування позивачем податкового кредиту та реального визначення суми податку на прибуток відповідно до первинних бухгалтерських документів на підставі податкових накладних, які виписані на виконання умов наведених вище договірних відносин.
Згідно ст. 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
В порушення цих вимог Головне управління ДПС в Одеській області не надало належних, достатніх та беззаперечних доказів безтоварності господарських операцій здійснюваних позивачем із зазначеними в акті контрагентами.
Разом з тим, в акті перевірки зазначено про наявність інформації з баз податкового органу, яка свідчить про неможливість контрагентів позивача здійснювати господарські операції, проте, судова колегія наголошує, що відносини між учасниками попередніх ланцюгів постачань товарів та послуг не мають безпосереднього впливу на дослідження факту реальності господарських операцій, вчинених між позивачем та його безпосередніми контрагентами.
Жодна норма законодавства не встановлює обов'язку покупця бути обізнаним про джерело походження товару та обов'язку з контролю за дотриманням попередніми контрагентами постачальника правил оподаткування, позивач не наділений правом вимагати від контрагента документи, що підтверджують факт придбання останнім товару або послуг по ланцюгу.
Податкове законодавство не ставить у залежність податковий облік (стан) певного платника податку від перебування його контрагента за юридичною адресою, дотримання ним податкової дисципліни та правильності ведення податкового або бухгалтерського обліку. Тобто, у разі підтвердження реального характеру здійснених поставок та виконання послуг, як у даній ситуації, платник не може відповідати за порушення, допущені постачальником, якщо не буде доведено його безпосередню участь у зловживанні цієї особи.
Проте, посадовими особами контролюючого органу під час здійснення перевірки таких обставин не встановлено.
Відповідач при встановленні порушень норм податкового законодавства позивачем керувався виключно податковою інформацією щодо контрагентів позивача без дослідження та надання оцінки первинними документам, наявним у позивача по спірним господарським операціям, його висновки зроблені виключно на припущеннях та можливих порушенням норм податкового законодавства контрагентами позивача.
Разом з цим, сам факт наявності господарських операцій з контрагентом, який порушує податкове законодавство, не може тягнути за собою негативні наслідки для платника податків у вигляді зменшення податкового кредиту з податку на додану вартість, оскільки, даних про те, що позивач був обізнаний про такі дії його контрагента до суду не надано та якщо контрагент не виконав свого зобов'язання щодо сплати податку до бюджету, то це тягне відповідальність та негативні наслідки саме для цієї особи.
З огляду на зазначене колегія суддів вважає, що позивачем належним чином підтверджено факт реального здійснення господарських операцій з розглядуваними в акті перевірки контрагентами, що дає право Товариству на формування податкового кредиту та спростовує твердження відповідача по порушенню, викладеному в акті перевірки.
Натомість, в порушення приписів частини 2 статті 77 КАС України відповідач не довів належними, достатніми та беззаперечними доказами протилежне.
Зважаючи на зазначене, колегія суддів приходить до висновку, що податкові повідомлення-рішення від 01.08.2019 року №0038671401, №0038631401 є протиправним та підлягає скасуванню, а позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Ліон-2007» підлягають задоволенню у повному обсязі.
Доводи апеляційної скарги правильність висновків суду першої інстанції не спростовують, а тому підстав для задоволення скарги Головного управління ДПС в Одеській області та скасування рішення Одеського окружного адміністративного суду від 10 березня 2020 року колегія суддів не вбачає.
Оскільки судом першої інстанції правильно встановлено обставини справи та постановлено судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, суд апеляційної інстанції відповідно до ст.316 КАС України залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін.
Керуючись ст. ст. 308, 310, 315, 316, 322, 325, 328 КАС України, суд,-
Апеляційну скаргу Головного управління ДПС в Одеській області - залишити без задоволення.
Рішення Одеського окружного адміністративного суду від 10 березня 2020 року - залишити без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення.
Повний текст судового рішення виготовлено 08.02.2021 року.
Головуючий суддя Косцова І.П.
Судді Осіпов Ю.В. Скрипченко В.О.