Справа № 22-5976/10
Головуючий у 1 інстанції: Шкоріна О.І.
Доповідач: Шебуєва В.А.
12 травня 2010 року Колегія суддів Судової палати в цивільних справах Апеляційного суду м. Києва
в складі: головуючого - судді Шебуєвої В.А.,
суддів: Матвєєвої О.А., Немировської О.В.,
при секретарі Гладун Х.А.
розглянувши апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Дарницького районного суду м. Києва від 02 березня 2010 року в справі за позовом Національної академії оборони України до ОСОБА_1, ОСОБА_2 про виселення,
Рішенням Дарницького районного суду м. Києва від 02 березня 2010 року виселено ОСОБА_1, ОСОБА_2 із займаного ними жилого приміщення, що розташоване з аз адресою:АДРЕСА_1 без надання іншого житлового приміщення. Стягнуто солідарно з ОСОБА_1, ОСОБА_2 на користь Національної академії оборони України судові витрати у вигляді судового збору в сумі 8,50 грн. та витрат на інформаційно-технічне забезпечення розгляду цивільної справи в сумі 7,50 грн., а всього 16 грн.
Не погоджуючись з рішенням суду, відповідач ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу. Просить скасувати рішення Дарницького районного суду м.Києва від 02 березня 2010 року та ухвалити нове про відмову у задоволенні позову. Посилається на те, що оскаржуване рішення постановлено з порушенням норм матеріального та процесуального права. Зазначає, що при розгляді справи суд мав залучити до участі у справі в якості відповідачів малолітню ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, та повнолітню ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_2, які також проживають в спірній квартирі. Вважає, що судом не з'ясовано статус спірного жилого приміщення та не враховані положення п. 7.3. Інструкції щодо організації надання житлової площі у гуртожитках Збройних Сил України, затвердженої Наказом Міністра Оборони України від 24.03.2008 р. № 113, згідно якої військовослужбовці, направлені до військових частин із військових навчальних закладів звільняють займане житлове приміщення у гуртожитку за умови забезпечення житловим приміщенням. Крім того, апелянт вважає, що у відповідності до положень ч. 1 ст. 8 Закону України «Про забезпечення реалізації житлових прав мешканців гуртожитків» він має право на подальше проживання в гуртожитку до розв'язання житлової проблеми, оскільки на законних підставах зареєстрований та тривалий час проживає у гуртожитку.
В апеляційній інстанції ОСОБА_1 та відповідачка ОСОБА_2 підтримали апеляційну скаргу та просять її задовольнити.
Представник Національної академії оборони України просить відхилити апеляційну скаргу, а рішення суду залишити без змін, посилаючись на його законність та обґрунтованість.
Вислухавши пояснення учасників судового засідання, дослідивши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги та перевіривши законність й обґрунтованість рішення суду першої інстанції, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Судом першої інстанції встановлено, що відповідач ОСОБА_1 проходив навчання в Національній академії оборони України в період з 01 вересня 2003 року по 21 листопада 2007 року.
У зв'язку з зарахуванням до Національної академії оборони України, відповідно до п.3 наказу Міністра оборони України від 03 лютого 1995 року №20 «Про внесення змін та доповнень до Положення про порядок забезпечення жилою площею в Збройних Силах України» на час навчання ОСОБА_1. у складі сім'ї 2-х осіб (він та дружина ОСОБА_2.) була надана кімната АДРЕСА_1, (номер по генплану 211) корп.2 в м.Києві, що належить Національній академії оборони України.
Також судом першої інстанції встановлено та не заперечується відповідачами, що ОСОБА_1 був відрахований з ад'юнктури академії та направлений у розпорядження Головнокомандувача Сухопутних військ Збройних Сил України
Відповідно до ч. 1 ст. 132 ЖК України сезонні, тимчасові працівники і особи, що працювали за строковим трудовим договором, які припинили роботу, а також особи, що вчились у навчальних закладах і вибули з них, підлягають виселенню без надання іншого жилого приміщення з гуртожитку, який їм було надано у зв'язку з роботою чи навчанням.
Задовольняючи позов Національної академії оборони України, суд першої інстанції правильно виходив з того, що відповідно до ст. 132 ЖК України ОСОБА_1 та члени його сім'ї підлягають виселенню з гуртожитку без надання іншого жилого приміщення у зв'язку з тим, що добровільно не звільнили спірне жиле приміщення після закінчення навчання.
Доводи відповідача ОСОБА_1, що при вирішенні позову суд не встановив статус гуртожитку є безпідставними.
Як встановлено судом першої інстанції, згідно дислокації житлових будинків, які використовуються під гуртожитки у Дарницькому районі м. Києва, затвердженої розпорядженням Дарницької районної у м. Києві державної адміністрації від 27.09.2007 р. № 986, до даного переліку зарахований гуртожиток для слухачів, який розташований за адресою: м. Київ, вул. Росашанській, 3/211 і знаходиться на балансі Національної академії оборони України. Згідно довідки Київського квартирно-експлуатаційного управління від 07.10.2008 р. № 303/25/1-1720 на балансі Національної академії оборони України, зокрема, військове містечко № 147, будівля 211.
Згідно ч. 2 ст. 1 Закону України «Про забезпечення реалізації житлових прав мешканців гуртожитків» цей Закон не поширюється на громадян, які проживають у гуртожитках, призначених для тимчасового проживання у зв'язку з навчанням, перенавчанням чи підвищенням кваліфікації у навчальних закладах.
Отже, доводи апеляційної скарги, що судом не враховані норми ч. 1 ст. 8 вищевказаного Закону є безпідставними.
Відповідно до абз. 2 п. 7.3. Інструкції щодо організації надання житлової площі у гуртожитках Збройних Сил України, затвердженої Наказом Міністра Оборони України від 24.03.2008 р. № 113 військовослужбовці, направлені на навчання до військових навчальних закладів з виключенням із списків військових частин, разом з членами сім'ї звільняють займане житлове приміщення за умови забезпечення на час навчання житловим приміщенням у гуртожитку військового навчального закладу відповідно до складу сім'ї.
Отже, доводи апеляційної скарги, що військовослужбовці, направлені до військових частин із військових навчальних закладів звільняють займане житлове приміщення у гуртожитку за умови забезпечення житловим приміщенням, є хибними.
Колегія суддів вважає безпідставними доводи апелянта, що суд першої інстанції не притягнув до участі в справі малолітню дочку відповідачів ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, оскільки інтереси малолітньої дитини в судовому засіданні представляли її батьки - відповідачі по справі. Як вбачається з мотивувальної частини рішення, позовні вимоги про виселення разом з ОСОБА_1, ОСОБА_2 і малолітньої дочки ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, були предметом розгляду суду першої інстанції. Відповідно до резолютивної частини рішення з спірного жилого приміщення без надання іншого жилого приміщення підлягають виселенню лише ОСОБА_1 і ОСОБА_2 Проте, позовна вимога Національної академії оборони України про виселення малолітньої ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, може бути вирішена судом шляхом ухвалення додаткового рішення.
Також необґрунтованими колегія суддів вважає доводи апеляційної скарги й в частині не притягнення до участі в справі ОСОБА_4, яка за твердженням апелянта також проживає в спірному жилому приміщенні. Рішення по справі ухвалено відповідно до позовних вимог, заявлених Національною академією оборони України.
Враховуючи вищевикладене, рішення суду першої інстанції є законним і обґрунтованим. Судом було правильно застосовано норми матеріального та процесуального права, дана вірна оцінка зібраним доказам по справі, тому підстав для скасування оскаржуваного рішення судом апеляційної інстанції не встановлено.
Керуючись ст. ст. 303, 304, 307, 308, 313-315 ЦПК України, судова колегія, -
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 відхилити, а рішення Дарницького районного суду м. Києва від 02 березня 2010 року залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржена до Верховного Суду України в касаційному порядку протягом двох місяців.
Головуючий
Судді