Справа № 22-5717/10
Головуючий у 1 інстанції: Виниченко Л.М.
Доповідач: Шебуєва В.А.
05 травня 2010 року Колегія суддів Судової палати в цивільних справах Апеляційного суду м. Києва
в складі: головуючого - судді Шебуєвої В.А.,
суддів: Матвєєвої О.А.,Немировської О.В.,
при секретарі: Гладун Х.А.
розглянувши апеляційну скаргу ОСОБА_1, яка діє на підставі довіреності від імені та в інтересах ОСОБА_2, на рішення Дніпровського районного суду м. Києва від 02 березня 2010 року в справі за позовом Відкритого акціонерного товариства «Європейський банк розвитку та заощаджень» до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості,
Рішенням Дніпровського районного суду м. Києва від 02 березня 2010 року задоволено позов ВАТ «Європейський банк розвитку та заощаджень» до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості. Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ВАТ «Європейський банк розвитку та заощаджень» заборгованість за договором про відкриття кредитної лінії в сумі 1614285 грн. 90 коп., судовий збір в сумі 1700 грн. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи в сумі 30 грн., а всього 1616015 грн. 90 коп.
Не погоджуючись з даним рішенням суду, представник відповідача ОСОБА_2 подав апеляційну скаргу. Просить скасувати рішення Дніпровського районного суду м. Києва від 02 березня 2010 року та залишити позовну заяву ВАТ «Європейський банк розвитку та заощаджень» без розгляду.
Посилається на те, що оскаржуване рішення постановлено з порушенням норм матеріального та процесуального права. Зазначає, що при відкритті провадження по справі суд залишив поза увагою ту обставину, що позивач не в повному обсязі сплатив судовий збір та витрати на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи. Крім цього, суд провів попереднє судове засідання у відсутності відповідача ОСОБА_2 Апелянт вважає, що, розглядаючи спір по суті, суд безпідставно не прийняв до уваги те, що відповідно до Постанови Правління Національного банку України № 39 від 22.02.2008 р. з 25 лютого 2008 р. було відкликано банківську ліцензію та ініційовано процедуру ліквідації ВАТ «Європейський банк розвитку та заощаджень», а відтак позивач не вправі здійснювати кредитні операції, зокрема не має права отримувати відсотки за користування кредитними коштами. Сума заборгованості, стягнута за оскаржуваним рішенням з відповідача, не підтверджена розрахунковими документами. Також позивачем не доведено фактів звернення ВАТ «Європейський банк розвитку та заощаджень» до ОСОБА_2 з вимогами про добровільне погашення заборгованості.
В судовому засіданні представники ВАТ «Європейський банк розвитку та заощаджень» заперечують наявність підстав для скасування рішення суду першої інстанції та просять відхили апеляційну скаргу.
ОСОБА_2 або його представник в судове засідання не з'явилися. Судова колегія дійшла висновку про можливість слухання справи у відсутність ОСОБА_2, оскільки він належним чином повідомлений про місце і час судового засідання.
Розглянувши справу в межах доводів апеляційної скарги, перевіривши законність і обґрунтованість постановленої рішення в цій частині, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив з того, що ОСОБА_2 неналежним чином виконуються зобов'язання за кредитним договором по погашенню боргу та сплаті процентів.
Судом першої інстанції встановлено, що 20 серпня 2004 р. між ТОВ «Європейський банк розвитку та заощаджень» (правонаступником якого є ВАТ «Європейський банк розвитку та заощаджень») та ОСОБА_2 був укладений договір про відкриття кредитної лінії № 074-04, за умовами якого ОСОБА_2 було відкрито відкличну, поновлювальну кредитну лінію на загальну суму 100000 євро на строк до 17 серпня 2007 р. зі сплатою 18 процентів річних.
Згідно п. 1.1. даного договору ОСОБА_2 зобов'язувався здійснювати погашення отриманих кредитних коштів та сплачувати відсотки за їх користування в строки та в сумах, відповідно до умов договору. Пунктом 3.2 договору встановлено, що видача кредитних коштів здійснюється в період з 20.08.2004 р. до 16.08.2007 р. на підставі окремих письмових заяв позичальника зі згоди банка безготівковими перерахуваннями за реквізитами, доданими позичальником, або шляхом готівки через касу банку.
10 вересня 2004 р. на підставі відповідної заяви № 2 про видачу готівки відповідачем була отримана сума 69813,95 євро, що еквівалентна 451977,68 грн. В період з 20.08.2004 р. по 31.01.2010 р. ОСОБА_2 лише частково були сплачені відсотки за користування кредитом в сумі 10800 євро. Згідно розрахунку заборгованості станом на 31.01.2010 р. у відповідача перед позивачем виникла заборгованість на загальну суму 1614285,90 грн., яка включає заборгованість по кредиту в сумі 69813,95 євро, що за офіційним курсом НБУ (на 31.01.2010 р. за 1,00 євро - 11,20 грн.) становить 781916,24 грн., та заборгованість по процентах 74318,72 євро, що за офіційним курсом НБУ становить 832369,66 грн.
Відповідно до ст.. ст.. 525, 526, 530 ЦК України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, при чому зобов'язання має виконуватися належним чином і у встановлений строк, відповідно до умов договору.
Згідно ст.. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Статтею 611 ЦК України передбачено, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.
За правилами ст. 614 ЦК України особа, яка порушила зобов'язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом.
Згідно ч. 2 ст. 615 ЦК України одностороння відмова від зобов'язання не звільняє винну сторону від відповідальності за порушення зобов'язання.
Колегія судів погоджується з висновками суду про задоволення позову та стягнення з відповідача суми заборгованості по кредиту та заборгованість по процентах в сумах згідно розрахунку заборгованості станом на 31.01.2010 р., оскільки на порушення вимог ч. 1 ст. 60 ЦПК України інше відповідачем не доведено.
Доводи апеляційної скарги, що з дня відкликання банківської ліцензії (25.02.2008 р.), ВАТ «Європейський банк розвитку та заощаджень» позбавлений права стягнення з відповідача заборгованості по процентах за укладеним договором є безпідставними та такими, що не ґрунтуються на вимогах закону.
Доводи апеляційної скарги в частині дій суду в стадії відкриття провадження по справі та проведення попереднього судового засідання, не спростовують правильності висновків суду при вирішенні спору по суті. Посилаючись на ту обставину, що позивачем не доведено фактів звернення ВАТ «Європейський банк розвитку та заощаджень» до ОСОБА_2 з вимогами про добровільне погашення заборгованості, апелянт не заперечує наявність непогашеної заборгованості за договором кредитної лінії та не надав суду доказів, що сума його заборгованість перед позивачем є меншою ніж та, що визначена у рішенні суду.
Враховуючи вищевикладене, рішення суду першої інстанції є законним і обґрунтованим. Судом було правильно застосовано норми матеріального та процесуального права, дана вірна оцінка зібраним доказам по справі, тому підстав для скасування оскаржуваного рішення судом апеляційної інстанції не встановлено.
Керуючись ст. ст. 303, 304, 307, 308, 313-315 ЦПК України, судова колегія, -
Апеляційну скаргу ОСОБА_1, яка діє на підставі довіреності від імені та в інтересах ОСОБА_2, відхилити, а рішення Дніпровського районного суду м. Києва від 02 березня 2010 року залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржена до Верховного Суду України в касаційному порядку протягом двох місяців.
Головуючий
Судді