1 Справа №11-а-932/10
Категорія: ст.286 ч.2 КК України.
Головуючий у першій інстанції - Сержанюк А.С..
Доповідач: Бартащук Л.В.
Іменем України
19 травня 2010 року колегія суддів судової палати у кримінальних справах Апеляційного суду м. Києва в складі:
головуючого, судді - Бартащук Л.В.
суддів -Скавроніка В.М., Таргоній С.В.
за участю прокурора - Гуменюк Л.М.
адвокатів - ОСОБА_2
засудженого -ОСОБА_3
потерпілого - ОСОБА_4
представника потерпілого -ОСОБА_5
розглянула у відкритому судовому засіданні в м. Києві кримінальну справу за апеляціями засудженого ОСОБА_3 та потерпілого ОСОБА_4 на вирок Святошинського районного суду м.Києва від 15 лютого 2010 р.
Цим вироком ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженець с. Колтів, Золочівського району, Львівської області, українець, громадянин України, зареєстрований та проживаючий за адресою: АДРЕСА_1, раніше не судимий,-
засуджений за ч. 2 ст. 286 КК України на 4 роки позбавлення волі з позбавленням права керувати транспортними засобами на 2 роки.
На підставі ст. 75 КК України звільнений від відбування покарання з випробуванням з іспитовим строком 2 роки.
Відповідно до ст. 76 КК України на нього покладені обов'язки не виїжджати за межі України на постійне місце проживання без дозволу органу кримінально-виконавчої системи, повідомляти ці органи про зміну місця проживання, роботи або навчання.
Постановлено стягнути з ОСОБА_3 на користь:
- НДЕКЦ при ГУМВС України в м. Києві 709,88 грн.;
- Київської обласної клінічної лікарні, витрати на лікування ОСОБА_4 - 4 071, 96 грн.;
- ОСОБА_4, матеріальну шкоду в розмірі 14 150,93 грн.; немайнову - 64 600 грн.
Постановлено стягнути з ЗАТ «Європейський страховий альянс» на корить ОСОБА_4 - матеріальну шкоду в розмірі 1 680,07 грн.
Згідно вироку, ОСОБА_3 визнано винним в тому, що він 10.09.2008 року, приблизно о 10 годині 30 хвилин, керуючи технічно справним автомобілем марки «ВАЗ-217030», державний номерний знак НОМЕР_1, та рухаючись в четвертому ряду проїзної частини Великої кільцевої дороги в м. Києві, в напрямку вул. Григоровича - Барського, із швидкістю, приблизно 83,7….87,4 км/год., наближаючись до нерегульованого пішохідного переходу, який позначений розміткою у вигляді «зебри» та по краях проїзної частини знаками «Пішохідний перехід», що біля перехрестя з вул. Трублаїні в м. Києві, порушив Правила безпеки дорожнього руху та скоїв наїзд на пішохода - ОСОБА_4, спричинивши йьому тяжкі тілесні ушкодження.
У апеляційних скаргах :
- засуджений ОСОБА_3- цивільний відповідач, посилаючись на незаконність рішення суду про стягнення з нього матеріальної та моральної шкоди, завданої ОСОБА_4 в результаті дорожньо - транспортної події, вважає, що цивільну відповідальність частково повинні нести ЗАТ «Європейський страховий ал»янс», а оскільки потерпілим не надані відповідні документи, то в цій частині кошти безпідставно стягнуто з нього, а не зі страхової компанії. Крім того, вказує на суттєві порушення норм процесуального законодавства, допущені судом при вирішенні позову. Просить скасувати вирок в частині вирішення цивільного позову, а справу направити на новий судовий розгляд в порядку цивільного судочинства;
- потерпілий ОСОБА_4 просить вирок в частині вирішення цивільного позову змінити, збільшити розмір відшкодування на його користь моральної шкоди до 150000 грн., вважає, що суд безпідставно стягнув значно меншу суму моральної шкоди, ніж він просив.
Заслухавши доповідача, пояснення цивільного позивача та цивільного відповідача, які підтримали кожний свою апеляцію та заперечував проти задоволення апеляції протилежної сторони, прокурора, який вважав вирок законним, а апеляції такими, що не підлягають задоволенню, обговоривши доводи апеляцій, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга засудженого- цивільного відповідача підлягає задоволенню, а апеляція потерпілого- цивільного позивача задоволенню частково.
Доводи апеляції цивільного відповідача ОСОБА_3 про неповноту дослідження доказів та про неправильне вирішення цивільного позову, є обґрунтованими.
Так, потерпілий ОСОБА_4, пред'являючи до цивільного відповідача ОСОБА_3 цивільний позов на відшкодування завданої йому злочином матеріальної шкоди в сумі 53417 грн. вказав, що вони складаються з витрат на: придбання ліків під час лікування та проведення досліджень стану здоров»я на суму 3796,17 грн., посилене харчування вартістю 10500 грн., транспортних витрат - 5000 грн.; вартість стороннього догляду- 4035 грн.. Крім цього в судовому засіданні потерпілий уточнив та доповнив свої позовні вимоги і просив стягнути суму втраченої заробітної плати.
Розглянувши цивільний позов потерпілого про відшкодування матеріальної шкоди, суд першої інстанції задовольнив його частково, зазначивши у вироку, що враховує надані суду докази, не конкретизуючи які. Зокрема, суд постановив стягнути з ОСОБА_3: 3796 грн. за придбання ліків, 5000 грн. на посилене харчування, транспортні витрати на суму 3000 грн. а також 4035 грн. - вартість стороннього догляду, 64600 грн.- немайнову шкоду. Матеріальну шкоду в сумі 1680 грн. суд вирішив стягнути з ЗАТ «Європейський страховий альянс».
Позов в частині стягнення втраченої заробітної плати в сумі 32838 грн. суд безпідставно вирішив виділити в окреме провадження в порядку цивільного судочинства.
Згідно вимогам ст.10 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Разом із тим, як убачається з матеріалів кримінальної справи, суд не вжив заходів для повного та всебічного з»ясування розміру матеріальної шкоди, приймаючи рішення, суд не послався на докази, на підставі яких стягнув суми матеріальної шкоди та неналежним чином оцінив джерела зібраних доказів, якими потерпілий обґрунтував своє право на відшкодування завданої йому в результаті дорожньо - транспортної події матеріальної шкоди.
Рішення суду першої інстанції про стягнення матеріальної шкоди, пов'язаної з транспортними витратами, суперечить вимогам ст.334 КПК України, оскільки в ньому не конкретизовано, які саме транспортні витрати підлягають відшкодуванню.
Заслуговують на увагу й доводи апеляції ОСОБА_3 про необґрунтованість стягнення з нього інших сум у відшкодування матеріальної шкоди.
За змістом ч.1 ст.1195 ЦК фізична особа, яка завдала шкоди каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я фізичній особі, зобов'язана відшкодувати потерпілому витрати, викликані необхідністю посиленого харчування.
Задовольняючи цивільний позов в частині відшкодування сум на посилене харчування, витрати на придбання ліків, вартість стороннього догляду, суд зовсім не мотивував прийняте рішення. Разом із тим, в матеріалах кримінальної справи висновок лікарів, яким підтверджується необхідність таких ліків та посиленого харчування, відсутній, а тому стягнення із ОСОБА_3 зазначених сум витрат на придбання ліків та посилене харчування ОСОБА_4 не можна визнати обґрунтованим.
Також заслуговують на увагу і доводи апеляції потерпілого- цивільного позивача ОСОБА_4.
Суд, частково задовольняючи позовні вимоги ОСОБА_4 в частині стягнення моральної шкоди, зовсім не мотивував зменшення суми моральної шкоди. Тоді, як убачається з довідки МСЕК та наданих суду документів потерпілий внаслідок ДТП отримав 3 групу інвалідності довічно ( а.с.51).
Враховуючи неможливість усунення вказаних недоліків апеляційною інстанцією, судові рішення по справі в частині вирішення цивільного позову потерпілого щодо відшкодування матеріальної та моральної шкоди необхідно скасувати, а справу направити на новий судовий розгляд в порядку цивільного судочинства.
Керуючись статтями 365 і 366 КПК України, колегія суддів, -
Апеляційну скаргу засудженого - цивільного відповідача ОСОБА_3 задовольнити, потерпілого - цивільного позивача ОСОБА_4 задовольнити частково.
Вирок Святошинського районного суду м.Києва від 15 лютого 2010 року щодо ОСОБА_3 в частині вирішення цивільного позову про стягнення матеріальної та моральної шкоди скасувати, а справу в цій частині направити на новий судовий розгляд в порядку цивільного судочинства.
Головуючий :
Судді :