1 Справа № 11- а - 936 Категорія КК: ч. 4 ст. 152
Головуючий у першій інстанції Ноздряков С.В.
Доповідач Лясковська В.І.
18 травня 2010 року колегія суддів судової палати у кримінальних справах Апеляційного суду м. Києва у складі:
головуючого судді - Бєлан Н.О.,
суддів - Лясковської В.І., Журавля О.О.,
за участю прокурора - Мінакової Г.О.,
представника потерпілої - ОСОБА_2,
захисника - ОСОБА_3,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві кримінальну справу за апеляцією прокурора, який брав участь у розгляді справи судом першої інстанції, на постанову Подільського районного суду м. Києва від 10 березня 2010 року , -
Вироком Подільського районного суду м. Києва від 18 грудня 2009 року ОСОБА_4 засуджено за ч. 4 ст. 152 КК України на 10 років позбавлення волі, за ч. 3 ст. 153 КК України на 8 років позбавлення волі. На підставі ч. 1 ст. 70 КК України шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим остаточне покарання призначено 10 років позбавлення волі.
6 січня 2010 року прокурор, який брав участь у розгляді справи судом першої інстанції, подав на цей вирок апеляцію, в якій просив вирок суду скасувати у зв'язку з м'якістю призначеного покарання, постановити новий вирок, яким призначити покарання ОСОБА_4 за ч. 4 ст. 152, ч. 3 ст. 153 та ст. 70 КК України у виді 15 років позбавлення волі.
Постановою Подільського районного суду м. Києва від 15 січня 2010 року апеляція прокурора залишена без руху і надано строк для усунення недоліків, оскільки в апеляції немає посилань на аркуші справи.
Не вирішивши питання щодо подальшої долі вказаної апеляції у відповідності до вимог ст. 352 КПК України, суд направив справу до апеляційного суду для розгляду її по суті за апеляціями прокурора, який брав участь у розгляді справи судом першої інстанції, та захисника засудженого.
Апеляційним судом постановою попереднього розгляду від 26 лютого 2010 року справу повернуто до суду першої інстанції для виконання вимог ст. 352 КПК України.
Постановою Подільського районного суду м. Києва від 10 березня 2010 року апеляція прокурора на вирок суду визнана такою, що не підлягає розгляду через те, що прокурором не усунуто вказані у постанові суду від 15 січня 2010 року недоліки.
Прокурор, який брав участь у розгляді справи судом першої інстанції, в апеляції та доповненнях до неї просить скасувати постанову суду від 10 березня 2010 року, визнати апеляцію на вирок суду такою, що відповідає закону і повернути справу до суду першої інстанції для виконання вимог ст. 351 КПК України. При цьому він посилається на те, що постанова суду від 15 січня 2010 року, якою надано строк для усунення недоліків, в прокуратуру не поступала, а тому він не мав можливості з нею ознайомитися. Вважає, що його апеляція на вирок повністю відповідає вимогам ст. 350 КПК України, бо ті підстави для скасування вироку суду першої інстанції і постановлення нового вироку, на які він посилається, є загальними нормами права, а тому не містяться на конкретних аркушах справи. За таких обставин суд безпідставно визнав, що його апеляція має недоліки через незазначені аркуші справи. Звертає увагу на те, що і постанова суду від 10 березня 2010 року поступила в прокуратуру лише 18 березня 2010 року, та що в прокуратуру не надходило ніяких повідомлень про наявність апеляцій від інших учасників процесу. На думку прокурора, вказане свідчить про упередженість суду до нього, що потягло постановлення неправомірних рішень.
Заслухавши доповідь судді, прокурора, який підтримав апеляцію прокурора, який брав участь у розгляді справи судом першої інстанції; представника потерпілої, який не зміг сформулювати свою думку; захисника засудженого, який просив відмовити в задоволенні апеляції, вивчивши матеріали справи та доводи апеляції, колегія суддів приходить до висновку, що апеляція прокурора підлягає частковому задоволенню, а постанова суду - скасуванню виходячи з наступних підстав.
Зі змісту апеляції прокурора, який брав участь у розгляді справи судом першої інстанції, на вирок Подільського районного суду м. Києва від 18 грудня 2009 року щодо засудженого ОСОБА_4 вбачається, що він просить скасувати вирок за м'якістю призначеного покарання з тих підстав, що суд недостатньо врахував дані про особу засудженого та суспільну небезпечність вчинених ним злочинів, які віднесені до категорії особливо тяжких.
Як вбачається з постанови Подільського районного суду м. Києва від 15 січня 2010 року, апеляція прокурора залишена без руху і надано строк для усунення недоліків з тих підстав, що прокурор в порушення вимог ст. 350 КПК України при обґрунтуванні необхідності скасування вироку не послався на відповідні аркуші справи.
В справі є супровідний лист суду за № Н-14 від 15 січня 2010 року про направлення прокурору копії даної постанови. Однак, будь-яких інших даних про її одержання прокуратурою Подільського району в матеріалах справи немає. Крім того, як вбачається з супровідного листа Н-14 від 11 березня 2010 року про направлення прокурору Подільського району м. Києва постанови суду від 10 березня, на ньому стоїть підпис особи, що його одержала, та штамп прокуратури. Отже, постанова суду від 15 січня 2010 року у прийнятий спосіб прокурору не направлялася, а тому доводи прокурора є слушними.
Суд визнавши, що прокурор у встановлений термін не усунув недоліки апеляції, постановою від 10 березня 2010 року 2010 року визнав її такою, що не підлягає розгляду та направив цю постанову прокурору лише 18 березня 2010 року, тобто після сплину строків на її оскарження.
Отже, оскільки судом не виконані вимоги ст. 352 КПК України про необхідність повідомлення прокурора про залишення його апеляції без руху, постанова Подільського районного суду м. Києва від 10 березня 2010 року підлягає скасуванню.
Однак, вказівка суду на те, що апеляція має недоліки, бо прокурор при обґрунтуванні своїх вимог не послався на аркуші справи, безпідставні.
У відповідності до вимог ч. 2 ст. 350 КПК України прокурор і захисник при обґрунтуванні своїх доводів про необхідність скасування судового рішення зобов'язані послатися на відповідний аркуш справи, де знаходиться той доказ, на який посилається апелянт. Але це не стосується апеляцій, в яких порушується питання щодо покарання засудженого. Оскільки в даному випадку прокурор ставить питання про скасування вироку у зв'язку з його м'якістю, недоліків апеляції, на які вказав суд першої інстанції, колегія суддів не вбачає.
Разом з тим, прохання прокурора в апеляції про необхідність визнання його апеляції від 6 січня 2010 року на оскаржуваний вирок суду такою, що підлягає розгляду, безпідставні, оскільки вона дійсно не відповідає вимогам закону. Так, в порушення вимог п. 5 ст. 350 КПК України прокурор в апеляції не виклав конкретне прохання щодо призначення покарання за новим вироком за сукупністю злочинів у відповідності до положень ст. 70 КК України, тобто яке покарання призначити за кожний злочин окремо та за яким принципом визначити остаточне покарання.
З урахуванням наведеного та необхідності усунення тих недоліків, які виявлені апеляційним судом, справа підлягає поверненню в суд першої інстанції для виконання вимог ст. 352 КПК України.
Таким чином, апеляція прокурора підлягає частковому задоволенню.
Крім того, в справі немає даних про вручення засудженому ОСОБА_4 копії вироку, а тому суду першої інстанції необхідно усунути цей недолік.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 365, 366, 382 КПК України, колегія суддів, -
Апеляцію прокурора, який брав участь у розгляді справи судом першої інстанції, задовольнити частково.
Постанову Подільського районного суду м. Києва від 10 березня 2010 року, якою апеляція прокурора визнана такою, що не підлягає розгляду скасувати.
Кримінальну справу по обвинуваченню ОСОБА_4 за ч. 4 ст. 152 та ч. 3 ст. 153 КК України повернути Подільському районному суду м. Києва для виконання вимог ст. 352 КПК України.
Суду першої інстанції долучити до матеріалів справи дані про вручення засудженому ОСОБА_4 копії вироку.
Судді:
_________________ ________________ __________________
Бєлан Н.О. Лясковська В.І. Журавель О.О.