АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД М. КИЄВА
5 травня 2010 року колегія суддів судової палати в кримінальних справах Апеляційного суду м. Києва у складі:
головуючої судді Полтавцевої Г.А.
суддів Лук'янець Л.Ф., Мацелюха П.С.
прокурора Троцького В.Ю.
скаржника ОСОБА_2
захисника ОСОБА_3
особи, за заявою якої
порушена кримінальна справа ОСОБА_4
розглянула у відкритому судовому засіданні матеріали скарги за апеляцією скаржника ОСОБА_2 на постанову Шевченківського районного суду м. Києва від 26 березня 2010 року.
Цією постановою скарга ОСОБА_2 про скасування постанови старшого слідчого СУ ГУ МВС України в Київській області від 9 листопада 2009 року про порушення щодо нього кримінальної справи за ознаками злочину, передбаченого ч.4 ст.191 КК України залишена без задоволення.
Рішення суду мотивовано тим, що в цій постанові вказано статтю Кримінального кодексу України, за якою порушено справу, подальше її спрямування, при порушенні кримінальної справи були виконані вимоги ст.ст.95-98 КПК України, тобто наявні приводи і підстави для порушення кримінальної справи, рішення прийнято компетентною особою, законність джерел отриманих даних, які стали підставою для винесення постанови про порушення справи, не викликає сумнівів, а тому постанова про порушення кримінальної справи є законною та обґрунтованою і підстави для її скасування відсутні.
Справа № 10-688/10 Головуючий в 1 інстанції Шибко Л.В.
Категорія ст.236-8 КПК Доповідач Полтавцева Г.А.
Не погоджуючись з таким рішенням суду, скаржник в апеляції просить постанову суду скасувати, матеріали справи направити на новий судовий розгляд, посилаючись на те, що постанова суду винесена з істотним порушенням кримінально - процесуального законодавства, а висновки суду не відповідають фактичним обставинам справи, оскільки сушильні камери, про які йдеться в постанові, були предметом розгляду судів різних інстанцій, які визнали, що ОСОБА_4 вони не належать.
Заслухавши доповідача, скаржника та його захисника, які підтримали апеляцію, особу, за заявою якої порушена кримінальна справа та прокурора, які заперечували проти її задоволення, вивчивши матеріали справи та матеріали, на підставі яких прийнято рішення про порушення кримінальної справи, обговоривши доводи апеляції, колегія суддів вважає, що вона не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Як видно з матеріалів справи, постановою старшого слідчого СУ ГУ МВС України в Київській області 9 листопада 2009 року було порушено кримінальну справу відносно ОСОБА_2 за ознаками злочину, передбаченого ч.4 ст.191 КК України, оскільки він підозрюється в тому, що придбавши у приватного підприємця ОСОБА_5 по накладній № 6 від 20.11.2007 року дві розукомплектовані та непридатні до використання сушильні камери, перевіз їх у невстановлене слідством місце, а на підставі даної накладної поставив на баланс підприємства сушильні камери, належні приватному підприємцю ОСОБА_4, таким чином привласнивши їх.
Розглядаючи скаргу, суддя, відповідно до вимог ст.236-8 КПК України, заслухав пояснення скаржника та його захисника, прокурора, особу, за заявою якої порушена кримінальна справа, дослідив матеріали, які стали підставами для порушення кримінальної справи, і прийшов до висновку, що при її порушенні органом досудового слідства вимоги діючого законодавства України були дотримані, а тому підстав для скасування постанови відсутні.
Таке рішення суду першої інстанції колегія суддів вважає аргументованим і з ним погоджується.
Відповідно до вимог ст. ст.94, 97-99 КПК України прокурор чи слідчий за наявності приводів і підстав, зазначених у ст.94 КПК України, зобов'язані винести постанову про порушення кримінальної справи, вказати в постанові ці приводи і підстави, статтю кримінального закону, за ознаками якої порушується справа, а також подальше її спрямування.
Як встановив суд, приводом для порушення щодо ОСОБА_2 кримінальної справи стала заява ОСОБА_4 з приводу шахрайських дій щодо його приватного майна та безпосереднє виявлення слідчим ознак злочину, а підставами - матеріали перевірки, які містили достатньо даних, які вказували на наявність ознак злочину, передбаченого ч.4 ст.190 КК України в діях ОСОБА_2.
Доводи скаржника про неналежну оцінку судом зібраних по справі доказів, не ґрунтуються на вимогах закону.
Відповідно до ст.236-8 КПК України, суддя при розгляді скарги на постанову про порушення кримінальної справи з'ясовує лише питання про те, чи були наявними приводи і підстави, передбачені в ст.94 ч.1 КПК України, для порушення кримінальної справи, законність джерел отримання даних, які стали підставою для винесення постанови про порушення справи.
Досліджувати докази, давати їм оцінку, в інший спосіб перевіряти питання щодо доведеності чи недоведеності винності особи, розглядати та вирішувати ті питання, які повинен вирішувати суд при розгляді кримінальної справи по суті, в тому числі і те, чи одні і ті ж сушильні камери були предметом розгляду судових інстанцій та постанови про порушення справи, суди не вправі, оскільки це буде порушенням конституційних засад правосуддя.
Враховуючи зазначене, підстав для задоволення апеляції скаржника ОСОБА_2 та скасування постанови суду колегія суддів не вбачає.
На підставі викладеного та керуючись ст.ст.365, 366, 382 КПК України, колегія суддів, -
Постанову Шевченківського районного суду м. Києва від 26 березня 2010 року, якою скарга ОСОБА_2 про скасування постанови старшого слідчого СУ ГУ МВС України в Київській області від 9 листопада 2009 року про порушення щодо нього кримінальної справи за ознаками злочину, передбаченого ч.4 ст.191 КК України, залишена без задоволення, залишити без змін, а апеляцію ОСОБА_2 - без задоволення.
Судді:
Полтавцева Г.А. Лук'янець Л.Ф. Мацелюх П.С.