Справа №2-152-1/10
№2-1770-1/09
№2-406-1/09
Р І Ш Е Н Н Я №2-3328-1/09
23 квітня 2010 р. Святошинський районний суд м. Києва
в складі: головуючого Морозова М.О.
при секретарях Настевич К.О., Костюк Ю.В., Коробій І.М.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Київського міського бюро технічної інвентаризації та реєстрації права власності на об'єкти нерухомого майна, Головного управління житлового забезпечення Київської міської державної адміністрації про визнання права власності на квартиру та усунення перешкод у здійсненні права власності,
Представник ОСОБА_1-ОСОБА_3 звернувся до суду з позовом до Київського міського бюро технічної інвентаризації та реєстрації права власності на об'єкти нерухомого майна про визнання за ОСОБА_1 право власності на квартиру АДРЕСА_1, усунення перешкод у здійсненні права власності щодо користування та розпорядження вказаною квартирою та зобов'язання здійснити державну реєстрацію речових прав ОСОБА_1 на нерухоме майно, а саме на цю квартиру. При цьому, посилається на те, що 7.09.1993 р. ОСОБА_1 на підставі договору купівлі-продажу придбала квартиру АДРЕСА_1, що складається з трьох кімнат, житловою площею 44, 5 кв. м, загальною площею 67, 1 кв. м, і вказаний договір був зареєстрований на товарній біржі «Українська Біржа Нерухомості» у відповідності з біржовим контрактом №50 від 6.09.1993 р., що не потребував нотаріального посвідчення. Даний договір купівлі-продажу 11.10.1993 р. був зареєстрований в книзі реєстрації Київському міського бюро технічної інвентаризації та реєстрації права власності на об'єкти нерухомого майна. У квартирі зареєстровані та проживають ОСОБА_1 та її син ОСОБА_4 У зв'язку з необхідністю отримання довідки-характеристики на вказану квартиру, яка необхідна для надання банку під іпотеку, ОСОБА_1 12.09.2008 р. звернулася до відповідача з заявою про реєстрацію права власності на нерухоме майно у вигляді квартири і надала нотаріально завірену копію вказаного договору купівлі-продажу та технічний паспорт. Але відповідач відмовив у видачі такої довідки з мотивів, що договір не має реєстраційного надпису або реєстраційного посвідчення і потребував від неї довідки з архіву товарної біржи про дійсне укладення договору. ОСОБА_1, не будучи юридично обізнаною, вважала, що договір укладений та зареєстрований у відподіності з чинним законодавством без реєстарційного надпису або реєстраційного посвідчення, хоча вищевказаний догвоір був зареєстрований в книзі реєстрації Київського міського БТІ та реєстарцї права власності на об'єкти нерухомого майна. ОСОБА_1 було з'ясовано, що Товарна Біржа «Українська Біржа Нерухомості» закрита 20.07.2001 р. і в Державному архіві м. Києва архіву циєї біржі взагалі не має, тому вона не могла надати довідку з архіву біржи про дійсність укладення договору. ОСОБА_1 та її син 15 років зареєстровані та проживають у вказаній квартирі, сплачують комунальні платежі й підтримують житло у належному стані. ОСОБА_1 вимушена звернутися до суду з позовом, бо у неї відсутні відповідні правовстановлюючі документи і це право не визнається відповідачем та створюється ним неможливість реалізації позивачем по справі свого права власності.
В ході розгляду справи представник позивача неодноразово уточнював позовні вимоги і просить визнати за ОСОБА_1 право власності на квартиру АДРЕСА_1, зобов'язати Київське міське БТІ та реєстрації права власності на об'єкти нерухомого майна не вчиняти перешкод у здійсненні права власності ОСОБА_1 щодо користування та розпорядження вказаною квартирою, зобов'язати ГУ житлового забезпечення КМДА видати ОСОБА_1 свідоцтво про право власності на вказане нерухоме майно. При цьому, мотивує це тим, що вищевказані державні органи, в межах своїх повноважень, можуть чинити в подальшому перешкоди ОСОБА_1 в користуванні та розпорядженні її квартирою.
Представник відповідача Київського міського бюро технічної інвентаризації та реєстрації права власності на об'єкти нерухомого майна позов не визнала, пояснивши, що порушень прав позивача по справі з боку Бюро не було, позивачу потрібно отримати новий правовстановчий документ і здійснити його реєстрацію у встановленому законом порядку. В подальшому представник відповідача перестав з'являтися в судові засідання, належним чином про час, місце слухання справи відповідач повідомлявся, тому тому суд, враховуючи думку представника позивача, матеріали та обставини справи, вважає можливим розглянути справу у відсутність представника вказаного відповідача відповідно до ст.169 ЦПК України.
Притягнуте до участі в справі в якості співвідповідача Головне управління житлового забезпечення КМДА подало заяву про слухання справи без участі його представника, тому суд, враховуючи думку представника позивача, матеріали та обставини справи, вважає можливим розглянути справу у відсутність представника вказаного співвідповідача.
Суд, вислухавши пояснення представників сторін, з'ясувавши обставини справи, дослідивши письмові докази по справі, прийшов до висновку, що позов не підлягає задоволенню з слідуючих підстав.
Судом встановлено, що на підставі договору купівлі-продажу від 7.09.1993 р., зареєстрованого на Українській Біржі Нерухомості, ОСОБА_1 придбала у ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8 квартиру АДРЕСА_1. На підставі даного договору купівлі-продажу Київським міським БТІ та реєстрації права власності на об'єкти нерухомого майна проведена реєстрація права власності на вказану квартиру за ОСОБА_1 (а.с.7-10).
Згідно ст.15 Закону України «Про товарну біржу» договір купівлі-продажу, що зареєстрований на біржі, не потребує подальшої нотаріальної реєстрації і вважається укладеним з моменту його реєстрації на біржі. Право вланості на квратиру може бути підтверджено договором купівлі-продажу, зареєстрованим на біржі, за наявності відмітки на ньому про реєстрацію відповідних прав.
Згідно ст.182 ЦК України право власності на нерухомі речі, обмеження цих прав, їх виникнення, перехід і припинення підлягають державній реєстрації.
Згідно ч.3 ст.3 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обмежень» право власності та інші речові права на нерухоме майно, набуті згідно з діючими нормативно-правовими актами до набрання чинності цим Законом, визнаються державою.
Згідно ст.ст. 391, 392 ЦК України власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряження своїм майном, може пред'явити позов про визнання його права власності, якщо це право не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який посвідчує його право власності.
Згідно ст. 19 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обмежень» державна реєстрація права власності здійснюється на підставі правовстановлюючих документів.
Згідно ст. 24 вказаного Закону у державній реєстрації права відмовляється в разі, якщо заявлене право власності або інше речове право вже зареєстроване.
Згідно ч.2 ст. 27 вищевказаного Закону державна реєстрація речових прав скасовується в разі припинення дії договору, укладення іншого договору або винесення судом відповідного рішення, про що вносяться дані до Державного реєстру прав.
Згідно ст. 3 ЦПК України усяка заінтересована особа вправі в порядку, встановленому законом, звернутись до суду за захистом порушеного або оспорюваного права чи охоронюваного законом інтересу.
Зібраними по справі доказами законність вимог ОСОБА_1 не підтверджується.
Правовстановлюючий документ на квартиру, яким є договір купівлі-продажу, існує в природі, право власності на квартиру зареєстроване в книзі реєстрації Київського міського БТІ та реєстрації права власності на об'єкти нерухомого майна, і ця обставина ніким з сторін не оспорюється. Договір купівлі-продажу, проведена реєстрація права власності на квартиру не визнані недійсними, не скасовані, є діючими, законними. На заяву ОСОБА_1 на адресу КП КМБТІ про реєстрацію прав власності на нерухоме майно №98448 (КВ-2008) від 12.09.2008 р. дана відповідь від 2.10.2008 р., що право власності на квартиру зареєстровано на праві власності за ОСОБА_1 на підставі договору купівлі-продажу, зареєстрованого на Українській біржі нерухомості 7.09.1993 р. №259 (а.с. 10-11). Отже, відсутні правові підстави для визнання повторно за ОСОБА_1 право власності на квартиру, проведення реєстрації права власності на квартиру, коли вона не позбавлялась права власності на цю квартиру та існує попередня реєстрація права власності на квартиру.
Суд вважає, що відповідачі по справі не оспорювали право власності ОСОБА_1 на придбану нею квартиру, тому позовні вимоги до них є безпідставними.
Не надано доказів і вони відсутні в матеріалах справи про вчинення Київським міським БТІ та реєстрації права власності на об'єкти нерухомого майна перешкод у здійсненні ОСОБА_1 права власності на квартиру по її розпорядженню та користуванню.
Відповідно до п.6 Положення «Про порядок оформлення права власності на об'єкти нерухомогом майна», затвердженого розпорядженням Київської міської державної адміністрації від 31 серпня 2001 р. №1820, Головне управління житлового забезпечення Київської міської державної адміністрації здійснює оформлення права власності на видає свідоцтва про право власності фізичним та юридичним особам.
Відповідно до п. 6.1. Наказу Міністерства юстиції України №7/5 від 7.02.2002 р. «Про затвердження Тимчасового положення про порядок реєстрації прав власності на нерухоме майно» оформлення права власності на об'єкти нерухомогом айна провадиться з видачею свідоцтва про право власності органами місцевого самоврядування фізчним та юридичним особам на підставі документів, установлених законодавством, які підтверджують їх право власності на об'єкти нерухомого майна.
В силу вказаних нормативних документів не можна зобов'язувати ГУ житлового забезпечення КМДА видати свідоцтво про право власності на квартиру ОСОБА_1, бо її право власності на житло набуте на підставі договору купівлі-продажу, зареєстроване в Київському міському БТІ та реєстрації права власності на об'єкти нерухомогом майна, й видавати інший правоустановчий документ на квартиру не має законних підстав.
Крім того, відмовляючи в задоволенні позову, суд приймає до уваги наступне.
Подавач позову в позовній заяві вказує, що ОСОБА_1 по її заяві від 12.09.2008 р. було відмовлено у видачі довідки-характеристики на її квартиру. Між тим, з відповіді відповідача по справі на адресу суду від 22.07.2009 р. вбачається, що замовлення на виготовлення довідки-характеристики на квартиру ОСОБА_1 не оформлялося, звернень щодо такого оформлення не надходило. Ні позивач, ні її представник також не підтвердили в ході розгляду справи факту подачі заяви на оформлення вказаної довідки-характеристики (а.с. 107). В той же час встановлено, що ОСОБА_1 зверталась до Київському міського БТІ та реєстрації права власності на об'єкти нерухомого майна 12.09.2008 р. з заявою про реєстрацію прав власності на нерухоме майно у вигляді квартири. Вказаним державним органом правомірно не була проведена повторна реєстрація права власності за ОСОБА_1 на її квартиру, бо така реєстрація вже проводилась 11.10.1993 р. ОСОБА_1 позовних вимог про зобов'язання виготовлення та видачу довідки-характеристики на квартиру відповідно до Тимчасового положення про державну реєстрацію об'єктів нерухомогом майна та прав власності на них в місті Києві, затвердженого рішенням №74/74 від 20 червня 2002 р. Київської міської ради 11 сесії ХХ1V скликання, не пред'являла.
Вирішуючи спір, суд керується вимогами ст.ст. 10, 60 ЦПК України.
На підставі викладеного, керуючись ст.3, 19, 24, 27 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обмежень», ст.15 Закону України «Про товарну біржу», ст.ст.182, 391, 392 ЦК України, ст.ст. 3, 10, 60, 169, 212, 214, 215 ЦПК України, суд
Відмовити в задоволенні позову ОСОБА_1 до Київського міського бюро технічної інвентаризації та реєстрації права власності на об'єкти нерухомого майна, Головного управління житлового забезпечення Київської міської державної адміністрації про визнання права власності на квартиру та усунення перешкод у здійсненні права власності.
Рішення може бути оскаржено до апеляційного суду м. Києва через районний суд. Заяву про апеляційне оскарження рішення суду може бути подано протягом десяти днів з дня проголошення рішення. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження.
Суддя