Справа №1-21/10
11 лютого 2010 р. Святошинський районний суд м. Києва в складі головуючого судді Сержанюка А.С., з участю секретаря Савченко О.А., Помазан С.С., Дехтяренка Я.Г., Саєнка Д.С., прокурорів Свєчнікової-Гамілякової В.Г., Паламарчук Я.А., Шаповалова В.Г., потерпілого ОСОБА_1, захисників ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, розглянувши в судовому засіданні в м. Києві кримінальну справу за обвинуваченням
ОСОБА_8, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця м. Києва, українця, громадянина України, освіта середня, не одруженого, не працюючого, зареєстрованого та проживаючого в кв. АДРЕСА_2, не маючого судимості згідно ст. 89 КК України,
за ст. 187 ч. 2 КК України,
ОСОБА_9, ІНФОРМАЦІЯ_4, уродженця м. Києва, українця, громадянина України, освіта середньо-спеціальна, не одруженого, не працюючого, зареєстрованого та проживаючого в кв. АДРЕСА_3, не маючого судимості згідно ст. 89 КК України,
за ст.ст. 187 ч. 2, 263 ч. 2КК України
ОСОБА_10, ІНФОРМАЦІЯ_6, уродженця м. Києва, українця, громадянина України, освіта середня, не одруженого, не працюючого, зареєстрованого та проживаючого в кв. АДРЕСА_4, раніше засудженого:
16.12.1999 року Ленінградським районним судом м. Києва, із змінами згідно ухвали Київського міського суду, за ст.ст. 42, 229-6 ч. 2, 141 ч. 2 КК України, 1960 р., до 5 років позбавлення волі з конфіскацією майна,
30.10.2006 року Святошинським районним судом м. Києва за ст.ст. 71, 309 ч. 2 КК України до 3 років 2 місяців позбавлення волі, звільненого з місця позбавлення волі 5 листопада 2008 р. умовно-достроково на підставі постанови Ірпінського міського суду Київської області від 28 жовтня 2008 р. на невідбутий строк 11 місяців 7 днів,
за ст. 187 ч. 2 КК України,
ОСОБА_9 12.01.2009 року, приблизно в 23 години 55 хвилин, вживши із своїм знайомим ОСОБА_10 спритні напої, разом з останнім та ОСОБА_8 прибули до АДРЕСА_1, по місцю мешкання своїх знайомих дівчат, щоб разом з останніми відпочити.
Коли вхідні двері вказаної квартири відкрив ОСОБА_1 - знайомий ОСОБА_9, ОСОБА_8, та ОСОБА_10, то дані особи зайшли до приміщення квартири і повідомили йому про мету прибуття.
Однак дізнавшись від ОСОБА_1 про те, що знайомих дівчат у квартирі немає, ОСОБА_9, ОСОБА_8 та ОСОБА_10, продовжуючи знаходитись в приміщенні квартири, вирішили заволодіти майном потерпілого, чим вступили між собою в попередню злочинну змову.
Реалізуючи свій злочинний умисел, ОСОБА_9, ОСОБА_8 та ОСОБА_10, діючи погоджено між собою, приблизно в 00 годин 30 хвилин, 13.01.2009 року потребували від ОСОБА_1 передати їм гроші, що знаходились при ньому.
Коли ОСОБА_1 відповів підсудним, що грошей у нього немає, то ОСОБА_8, діючи погоджено з ОСОБА_9 та ОСОБА_10, наблизився до ОСОБА_1 і, реалізуючи свій злочинний умисел, з метою обернення на свою користь і особистого збагачення, заволодів золотим ланцюжком ОСОБА_1, знявши його з шиї останнього.
В цей час, ОСОБА_9 та ОСОБА_10, знаходились поруч і своїм виглядом чинили на ОСОБА_1 психологічний тиск. Коли ОСОБА_1 попросив ОСОБА_8 повернути йому золотий ланцюжок, то в цей час ОСОБА_9, перебуваючи в стані алкогольного сп'яніння, діючи погоджено з ОСОБА_8 та ОСОБА_10, з метою утримання викраденого ОСОБА_8 чужого майна, дістав із своєї сумки металеву роздвижну дубинку, яка згідно висновку експерта №63 від 08.02.2009 року, являється холодною зброєю ударно-дробильної дії, яку він незаконно носив при собі без передбаченого законом дозволу та електрошокер і пригрозив ОСОБА_1 застосуванням даними предметами.
Сприйнявши погрозу ОСОБА_9, як реальну загрозу своєму життю і здоров'ю, ОСОБА_1 не став чинити опір ОСОБА_9, ОСОБА_8 та ОСОБА_10
Заволодівши з погрозою застосування насильства для життя та здоров'я чужим майном, що належить ОСОБА_1, а саме золотим ланцюжком вагою 6 гр., 585 проби, ціною 700 грн., ОСОБА_9, ОСОБА_8 та ОСОБА_10 з місця вчинення злочину втекли, розпорядившись у подальшому викраденим майном на власний розсуд.
Таким чином, ОСОБА_8, ОСОБА_9 та ОСОБА_10 скоїли напад на ОСОБА_1 з метою заволодіння чужим майном та заволоділи ним, з погрозою застосування насильства, небезпечного для життя чи здоров'я ( розбій ), вчиненого за попередньою змовою групою осіб, тобто своїми умисними діями скоїли злочин, передбачений ст. 187 ч. 2 КК України.
Окрім цього, ОСОБА_9 12.01.2009 року, приблизно з 20 години, перебуваючи в стані алкогольного сп'яніння, незаконно, без передбаченого законом дозволу носив роздвижну металеву палицю, яка є холодною зброєю і яка у нього була вилучена працівниками міліції при затриманні 13.01.2009 року, приблизно о 06 годині 50 хвилин.
Так, ОСОБА_9 12.01.2009 року, приблизно о 20 годині, біля смітника, що знаходиться на території двору біля будинку № 1Г по вул. Симиренка в м. Києві, знайшов роздвижну металеву палицю, яку залишив собі на зберігання. Вказану металеву палицю ОСОБА_9 незаконно носив при собі без передбаченого законом дозволу.
Скоївши 13.01.2009 року, приблизно в 00 годин 30 хвилин, в кв. АДРЕСА_1 розбійний напад на ОСОБА_1 з використанням роздвижної металевої палиці з метою заволодіння чужим майном, що належить останньому і заволодів ним, ОСОБА_9, зберігаючи при собі вказану металеву палицю, з місця скоєння злочину втік.
Однак, в подальшому, 13.01.2009 року, приблизно в 06 годин 50 хвилин, біля будинку №1Д, що по вул. Жолудєва в м. Києві, останній був затриманий працівниками міліції, які виявили та вилучили у нього металевий предмет схожий на роздвижну металеву дубинку.
Згідно висновку експерта №63 від 08.02.2009 року телескопічна палиця, яка була вилучена 13.01.2009 року в ОСОБА_9, являється холодною зброєю ударно-дробильної дії.
Таким чином, ОСОБА_9 носив холодну зброю без передбаченого законом дозволу, тобто своїми умисними діями скоїв злочин, передбачений ст. 263 ч. 2 КК України.
У судовому засіданні підсудні ОСОБА_8, ОСОБА_9 вину в інкримінованому їм діянні за ст. 187 ч. 2 КК України визнали частково, а останній, окрім цього, за ст. 263 ч. 2 КК України - повністю і пояснили, при цьому, наступне.
Так, ОСОБА_8 підтвердив, що 13.01.2009 року по місцю його проживання прийшли ОСОБА_9 та ОСОБА_10, які попросили показати місце, де можна провести час з дівчатами.
Він завів ОСОБА_9 та ОСОБА_10 до кв. АДРЕСА_1. Вхідні двері відчинив ОСОБА_1, який повідомив, що дівчат вдома немає.
Зайшовши, з дозволу потерпілого, до квартири, вони прослідували на кухню, де мали попити чаю з дозволу ОСОБА_1
Коли він з потерпілим вийшли в інше приміщення, то запитав у ОСОБА_1 про борг у сумі 200 грн., які той пообіцяв повернути, коли прийдуть дівчата.
Однак, він ( ОСОБА_8 ) на це не погодився і, побачивши золотий ланцюжок, який висів на шиї ОСОБА_1, запропонував останньому віддати, щоб закласти його в ломбард.
ОСОБА_1 добровільно зняв золотий ланцюжок та віддав йому.
Після цього, втрьох, - він, ОСОБА_9 та ОСОБА_10 поїхали на таксі до ломбарду «Скарбниця», що по вул. Лепсе в м. Києві, де на паспорт таксиста заклали золотий ланцюжок, оскільки свого при собі не мали, а отримані кошти потратили .
При цьому, підсудний ОСОБА_8 зазначив, що насильства до потерпілого ОСОБА_1 він не застосовував, палицю не бачив, а інші підсудні - ОСОБА_9 та ОСОБА_10, в цей час, були відсутні і до заволодіння чужим майном не мають причетності.
Потерпілий його обмовляє, однак причину цього назвати не може, можливо через ревнощі до дівчини.
ОСОБА_9, з приводу відвідування квартири АДРЕСА_1, де мешкав ОСОБА_1, мети знаходження та перебування там, дав суду аналогічні пояснення.
Зазначив, окрім цього, що не бачив, як ОСОБА_1 віддав ОСОБА_8 свій золотий ланцюжок за борги, оскільки вони вийшли за межі квартири. Не був присутній, при цьому, і ОСОБА_10, який вийшов дзвонити таксисту та повернувся, приблизно, через 6 хвилин.
Лише в таксі йому стало відомо, що ОСОБА_8 отримав від ОСОБА_1 золотий ланцюжок в якості погашення боргу. Перед цим, зазначений підсудний не говорив про наявність перед ним боргу потерпілого.
Пояснив також, що 13 січня 2009 р. він носив з собою палицю, яку знайшов напередодні на смітнику. Коли вони заходили до квартири, то ОСОБА_1 витягнув ніж, а він дістав палицю. Були у нього також і нунчаки в неробочому стані, які він не демонстрував.
Висновки експертизи про віднесення палиці до холодної зброї не оспорює і винність за ст. 263 ч. 2 КК України визнає повністю.
Зазначив також і про те, що потерпілий був у стані алкогольного сп'яніння.
ОСОБА_1 його обмовляє, однак причину назвати не може, можливо із-за того, що йшов на нього з ножем. Електрошокер потерпілому не демонстрував.
ОСОБА_10, по пред'явленому обвинуваченню за ст. 187 ч. 2 КК України,
винним себе не визнав.
При цьому, він пояснив, що 12.01.2009 року, приблизно в 23 години 50 хвилин, він зустрівся із своїм знайомим - ОСОБА_9 і вжили спиртних напоїв, після чого вирішили скористатись послугами повій.
На пропозицію ОСОБА_9 вони пішли до квартири №АДРЕСА_1.
Вхідні двері квартири відчинив ОСОБА_1 і, пройшовши до коридору квартири, повідомив, що дівчат вдома немає.
ОСОБА_8, який прийшов з ними, та ОСОБА_9 залишились в квартирі, а він вийшов із жилого приміщення на деякий час, щоб викликати таксі.
В цей час, ОСОБА_9 знаходився в кухні, а ОСОБА_8 - стояв у коридорі навпроти ОСОБА_1 і про щось розмовляв. Зміст їхньої розмови не чув і палицю не бачив.
Повернувшись, застав ОСОБА_8 та ОСОБА_9, у ліфті, який зламався.
Коли вони вийшли з кабіни, то спустились до таксі, де ОСОБА_8 запропонував поїхати до ломбарду, щоб закласти цепочку і поїхати до розважального центру на що всі погодились.
ОСОБА_8 пояснював, що ОСОБА_1 сам віддав ланцюжок за борг.
Потерпілий його обмовляє, однак причини цього пояснити не може.
Вина підсудних у повному об'ємі пред'явленого їм обвинувачення підтверджується, окрім цього, дослідженими по справі доказами.
Так, потерпілий ОСОБА_1 суду пояснив, що 13.01.209 року, приблизно в 00 годин 30 хвилин, до кв. №АДРЕСА_1, де він мешкав, прийшли ОСОБА_8, ОСОБА_10 та ОСОБА_9
На їх запитання він відповів, що дівчата у квартирі відсутні.
ОСОБА_8 наказав віддати їм гроші, наявні при собі, за дівчат, які заборгували, на що отримав відмову.
ОСОБА_8, після цього, підійшов до нього і зірвав з шиї золотий ланцюжок, вагою 6 гр., вартістю 700 грн. та поклав до кишені своїх штанів, попередивши з ОСОБА_9, що не повернуть майно до повного розрахунку дівчат.
ОСОБА_9, при цьому, демонстрував дубінку і електрошокер, погрожуючи застосуванням.
ОСОБА_10, який був рядом і все бачив, являючись співучасником, після скоєння діяння, відразу вийшов з квартири, щоб викликати таксі. При цьому, сказав, щоб його ( потерпілого ) нікуди не відпускали.
Підсудні йому погрожували і були у стані алкогольного чи наркотичного сп'яніння, внаслідок чого він відчував загрозу своєму життю та здоров'ю.
Вважає, що підсудні вчинили злочин, усвідомили це і просить, у зв'язку із цим, виправдувати їх.
Матеріальна шкода йому відшкодована. Матеріальних претензій до підсудних він не має.
Свідок ОСОБА_11 суду пояснив, що 13.01.2009 року, приблизно в 00 годин , він на власному автомобілі «RENAULT-21», держномер НОМЕР_1,
знаходився біля ринку «Елерон», що по вул. Симиренка, 5 в м. Києві, де очікував на клієнтів.
Пізніше, на прохання, як йому потім стало відомо, ОСОБА_8, ОСОБА_10 та ОСОБА_9, відвіз їх до будинку №1Д, що по вул. Жолудєва в м. Києві.
Під'їхавши до вказаного будинку, підсудні вийшли з салону автомобіля і, при цьому, попросили зачекати на них.
Через деякий час з під'зду будинку вийшов ОСОБА_10, який попрохав зачекати їх, поясняючи, необхідністю поїздки до ломбарду, після чого повернувся до приміщення.
Коли вони вийшли з під'їзду будинку, то ОСОБА_8, сівши до салону автомобіля, попросив відвезти їх до ломбарду «Скарбниця», розташованого по бул. І. Лепсе, м. Києва.
Там він здав до ломбарду на своє ім'я золотий ланцюжок на прохання ОСОБА_8, який пояснив, що дана річ належить йому.
Пізніше, відвіз підсудних, на їх прохання до ТЦ «Магелан», десь о 4 годині того ж дня - на Московську площу м. Києва, а о 5 годині - до будинку №1Д, що по вул. Жолудева в м. Києві, де були затримані працівниками міліції.
Дізнавшись, що золотий ланцюжок, який він здав до ломбарду, здобутий злочинним шляхом, він відразу викупив зазначене майно і воно, в подальшому, було в нього вилучено працівниками міліції.
Крім цього, вина підсудних підтверджується і зібраними доказами по справі.
Так, час, місце та механізм скоєння діяння також підтверджуються протоколами усної заяви про злочин ( а.с. 29 т. 1 ), огляду та вилучення ( а.с. 55, 58 т. 1 ), огляду предметів ( а.с. 1 т. 2 ), фототаблицями до нього ( а.с. 2 т. 2 ), виїмки ( а.с. 6 т. 2 ), огляду предметів ( а.с. 9 т. 2 ), фототаблицями до нього ( а.с. 10 т. 2 ), явкою з повинною ( а.с. 94 т. 1 ), висновками експерта №63 від 08.02.2009 р. ( а.с. 251-252 т. 1 ), фототаблицями ( а.с. 253-254 т. 1 ), згідно яких ОСОБА_8, ОСОБА_9 та ОСОБА_10 скоїли напад на ОСОБА_1 з метою заволодіння чужим майном та заволоділи ним, з погрозою застосування насильства, небезпечного для життя чи здоров'я ( розбій ), вчиненого за попередньою змовою групою осіб, а ОСОБА_9, окрім цього, - носив холодну зброю без передбаченого законом дозволу.
Осудність ОСОБА_8, наявність у нього психічних порушень у виді резидуально-органічного ураження головного мозку з емоційно-вольовою нестійкістю ( F 06.8 ), підтверджується актом амбулаторної судово-психіатричної та наркологічної експертизи №151 від 12 лютого 2009 р. ( а.с. 241-242 т. 1 ).
Пояснення підсудних, потерпілого та свідка, за винятком тверджень ОСОБА_8 про те, що потерпілий заборгував йому 200 грн., ОСОБА_1 добровільно зняв золотий ланцюжок та віддав йому, насильства до потерпілого не застосовував, палицю не бачив, ОСОБА_9 та ОСОБА_10 до заволодіння чужим майном причетності не мають, потерпілий його обмовляє, можливо через ревнощі до дівчини, ОСОБА_9 - що не бачив, як ОСОБА_1 віддав ОСОБА_8 свій золотий ланцюжок за борги, оскільки вони вийшли за межі квартири, не був присутній, при цьому, і ОСОБА_10, який вийшов дзвонити таксисту та повернувся, приблизно, через 6 хвилин, лише в таксі йому стало відомо, що ОСОБА_8 отримав від ОСОБА_1 золотий ланцюжок в якості погашення боргу, коли вони заходили до квартири, то ОСОБА_1 витягнув ніж, потерпілий був у стані алкогольного сп'яніння, ОСОБА_1 його обмовляє, можливо із-за того, що йшов на нього з ножем, електрошокер потерпілому не демонстрував, ОСОБА_10 - що він вийшов із жилого приміщення на деякий час, щоб викликати таксі, зміст розмови ОСОБА_8 та ОСОБА_1 не чув і палицю не бачив, потерпілий його обмовляє, ОСОБА_1 - що підсудні підлягають виправдуванню, ОСОБА_11 - що золотий ланцюжок належить ОСОБА_8, не викликають у суду сумнівів щодо їх достовірності, оскільки вони, в частині встановленого судом діяння за ст. 187 ч. 2 КК України і відносно ОСОБА_9 - за ст. 263 ч. 2 КК України, не суперечливі між собою, підтверджуються визнавальними поясненнями самих підсудних, в т.ч. даних ними у ході досудового слідства та інших осіб, які суд відносить до числа достовірних у частині підтвердження встановлених обставин скоєного розбійного нападу та носіння холодної зброї без передбаченого законом дозволу .
Що ж до пояснень ОСОБА_8 про те, що потерпілий заборгував йому 200 грн., ОСОБА_1 добровільно зняв золотий ланцюжок та віддав йому, насильства до потерпілого не застосовував, палицю не бачив, ОСОБА_9 та ОСОБА_10 до заволодіння чужим майном причетності не мають, потерпілий його обмовляє, можливо через ревнощі до дівчини, ОСОБА_9 - про те, що не бачив, як ОСОБА_1 віддав ОСОБА_8 свій золотий ланцюжок за борги, оскільки вони вийшли за межі квартири, не був присутній, при цьому, і ОСОБА_10, який вийшов дзвонити таксисту та повернувся, приблизно, через 6 хвилин, лише в таксі йому стало відомо, що ОСОБА_8 отримав від ОСОБА_1 золотий ланцюжок в якості погашення боргу, коли вони заходили до квартири, то ОСОБА_1 витягнув ніж, потерпілий був у стані алкогольного сп'яніння, ОСОБА_1 його обмовляє, можливо із-за того, що йшов на нього з ножем, електрошокер потерпілому не демонстрував, ОСОБА_10 - що він вийшов із жилого приміщення на деякий час, щоб викликати таксі, зміст розмови ОСОБА_8 та ОСОБА_1 не чув і палицю не бачив, потерпілий його обмовляє, ОСОБА_1 - що підсудні підлягають виправдуванню, ОСОБА_11 - що золотий ланцюжок належить ОСОБА_8, то суд відносить їх до числа таких, що не відповідають дійсності, які повністю спростовуються доказами по справі, що суд відніс до числа достовірних.
Твердження підсудних, потерпілого та свідка, які визнані судом такими, що не відповідають дійсності, не спростовують винність ОСОБА_8, ОСОБА_9 та ОСОБА_10 за ст. 187 ч. 2 КК України, а другого - ще за ст. 263 ч. 2 КК України та свідчать, на думку суду, лише про бажання підсудних уникнути кримінальної відповідальності або, на крайній випадок, пом'якшити участь за скоєне, допомогти один одному, а ОСОБА_1, ОСОБА_11 - посприяти їм в цьому.
Не можуть бути, на думку суду, підставою для зміни кваліфікації дій підсудних та звільнення їх від кримінальної відповідальності, зазначені ними та їх захисниками обставини, як в ході розгляду справи так і в судових дебатах, у т.ч. отримані за клопотанням ОСОБА_10 довідки від операторів мобільного зв'язку ( а.с. 39, 58, 59, 60 т. 3 ), вказівка потерпілого, при зверненні до райуправління з заявою, про причетність до скоєння діяння лише ОСОБА_8, в силу викладеного та за відсутності для цього правових підстав.
Суд, дослідивши зібрані по справі докази, оцінивши їх у сукупності, прийшов до висновку про винність підсудних у скоєнні встановленого судом кримінально-караного діяння та правильності кваліфікації їх дій за ст. 187 ч. 2 КК України, оскільки ОСОБА_8, ОСОБА_9 та ОСОБА_10 скоїли напад на ОСОБА_1 з метою заволодіння чужим майном та заволоділи ним, з погрозою застосування насильства, небезпечного для життя чи здоров'я ( розбій ), вчиненого за попередньою змовою групою осіб, а ОСОБА_9 - ще і за ст. 263 ч. 2 КК України, в силу того, що він носив холодну зброю без передбаченого законом дозволу.
При обранні ОСОБА_8, ОСОБА_9 та ОСОБА_10 міри покарання, судом враховується характер та ступінь тяжкості, суспільної небезпеки скоєного, особистість та характеристику підсудних , склад їх сімей, стан здоров'я як їх самих, так і членів сімей.
Обставинами, що пом'якшують покарання підсудних ОСОБА_8, ОСОБА_9 , суд визнає каяття, допомогу слідству і суду у встановленні істини по справі в силу зайнятої позиції на свій захист, для ОСОБА_8 також - наявність психічних порушень у виді резидуально-органічного ураження головного мозку з емоційно-вольовою нестійкістю, з'явлення із зізнанням, для ОСОБА_10 - наявність третьої групи інвалідності, а обтяжуючою для ОСОБА_9 та ОСОБА_10 - вчинення підсудними злочину в стані алкогольного сп'яніння, а для останнього, окрім цього, рецидив злочинів за ст. 229-6 ч. 2 КК України, 1960 р., ст. 309 ч. 2 КК України.
Враховуючи наведене, суд прийшов до висновку, що для досягнення мети покарання, виправлення підсудних, необхідно призначити покарання за ст. 187 ч. 2 КК України у виді позбавлення волі, зокрема, ОСОБА_8, ОСОБА_9, кожному, строком 8 років із конфіскацією всього індивідуального майна засуджених, а ОСОБА_10 - 7 років 6 місяців і з конфіскацією всього індивідуального майна засудженого.
Окрім цього, ОСОБА_9 за ст. 263 ч. 2 КК України необхідно призначити покарання у виді позбавлення волі, строком 2 роки і остаточно, на підставі ст. 70 ч. 1 КК України, шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим, - 8 років позбавлення волі із конфіскацією всього індивідуального майна засудженого.
На думку суду, остаточну міру покарання ОСОБА_10 , на підставі ст. 71 ч. 1 КК України, шляхом часткового приєднання невідбутого покарання за вироком Святошинського районного суду м. Києва від 30.10.2006 року, строком в 6 місяців, необхідно призначити у виді позбавлення волі, строком 8 років позбавлення волі із конфіскацією всього індивідуального майна засудженого.
Саме таке покарання, на думку суду, є необхідним і достатнім для виправлення підсудних та попередження нових злочинів.
Речові докази по справі - золотий ланцюжок, на думку суду, необхідно повернути потерпілому ОСОБА_1, фіскальний чек ПТ «ЗТ»Скарбниця-ломбард» - зберігати в матеріалах справи, а електрошокер і телескопічну палицю - знищити .
Витрати на проведення експертизи, на думку суду, необхідно стягнути з підсудних у дольовому порядку.
Керуючись ст.ст. 323, 324 КПК України, суд
ОСОБА_8 та ОСОБА_10 , обох, визнати винними за ст. 187 ч. 2 КК України, а ОСОБА_9 - за ст.ст. 187 ч. 2, 263 ч. 2 КК України і призначити їм покарання у виді позбавлення волі:
ОСОБА_8 - строком 8 ( вісім ) років із конфіскацією всього індивідуального майна засудженого,
ОСОБА_10 - 7 років 6 місяців із конфіскацією всього індивідуального майна засудженого,
ОСОБА_9 за ст. 187 ч. 2 КК України - 8 років із конфіскацією всього індивідуального майна засудженого, за ст. 263 ч. 2 КК України - 2 роки.
Остаточну міру покарання ОСОБА_10, на підставі ст. 71 ч. 1 КК України, шляхом часткового приєднання невідбутого покарання за вироком Святошинського районного суду м. Києва від 30.10.2006 року, строком в 6 місяців, призначити у виді позбавлення волі, строком 8 ( вісім ) років із конфіскацією всього індивідуального майна засудженого.
ОСОБА_9 , на підставі ст. 70 ч. 1 КК України, шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим, остаточно призначити покарання в виді 8 ( восьми ) років позбавлення волі із конфіскацією всього індивідуального майна засудженого.
Міру запобіжного заходу засудженим, до вступу вироку в законну силу, залишити попередню - тримання під вартою в Київському СІЗО №13 УДДВП в м. Києві та Київській області.
Строк покарання засудженим ОСОБА_8 , ОСОБА_9 рахувати з 16.01.2009 р. і в строк відбуття покарання зарахувати період перебування , обох, в Святошинському РУ ГУ МВС України в м. Києві з 14 по 15 січня 2009 р., включно, а ОСОБА_10 - з 30 січня 2009 р., зарахувавши період поперенього ув'язнення тим же органом з 27 по 29 січня 2009 р., включно.
Стягнути з ОСОБА_8, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця м. Києва, не працюючого, зареєстрованого та проживаючого в кв. АДРЕСА_2,
ОСОБА_9, ІНФОРМАЦІЯ_4, уродженця м. Києва, не працюючого, зареєстрованого та проживаючого в кв. АДРЕСА_3,
ОСОБА_10, ІНФОРМАЦІЯ_6, уродженця м. Києва, не працюючого, зареєстрованого та проживаючого в кв. АДРЕСА_4,
на користь НДЕКЦ при ГУ МВС України в м. Києві, код ЗКПО 25575285, р/р 35226002000466, установа банку - УДК у Київській області, МФО 821018, за проведення експертизи - по 81,13 грн., з кожного.
Речові докази по справі - золотий ланцюжок - повернути потерпілому ОСОБА_1, фіскальний чек ПТ «ЗТ»Скарбниця-ломбард» - зберігати в матеріалах справи, а електрошокер і телескопічну палицю - знищити .
Вирок може бути оскаржено до Апеляційного суду м. Києва протягом 15 діб.
Головуючий Сержанюк А.С.