Справа №1-115/10
28 квітня 2010 р. Святошинський районний суд м. Києва у складі головуючого судді Сержанюка А.С., з участю секретарів Дехтяренка Я.Г., Саєнка Д.Г., прокурорів Марунича О.В., Шаповалова В.Г., Паламарчук Я.А., потерпілої ОСОБА_1, законного представника потерпілої ОСОБА_2, захисника ОСОБА_3, розглянувши у судовому засіданні в м. Києві кримінальну справу за обвинуваченням
ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця м. Києва, українця, громадянина України, освіта середня спеціальна, не одруженого, оператора ВАТ "Стакополімер", зареєстрованого кв. АДРЕСА_1, проживаючого в кв. АДРЕСА_2, раніше засудженого:
27.03.1996 року Київським міським судом за ст.ст. 93 п. "а", "е", 142 ч. 2, 142 ч. 3, 42 КК України, 1960 року до 15 років позбавлення волі, звільнений з місць позбавлення волі 09.11.2007 року умовно-достроково на 2 роки 9 місяців 22 дні
за ст. 122 ч. 1 КК України
ОСОБА_4, 12.05.2009 року, приблизно о 4 годині, перебуваючи у стані алкогольного сп'яніння, умисно заподіяв ОСОБА_1 середньої тяжкості тілесні ушкодження, знаходячись біля будинку №10А, що по пр. Л.Курбаса у м. Києві, при наступних обставинах.
Так, ОСОБА_4, 11.05.2009 року, приблизно о 18 годині, знаходився на території Інтернаціонального парку, розташованого по пр. Л.Курбаса у м. Києві, де познайомився з ОСОБА_1, з якою, у подальшому, став вживати спиртні напої.
Після розпиття спиртного, ОСОБА_4, перебуваючи у стані алкогольного сп'яніння, разом з ОСОБА_1 пішли до магазину "Сільпо", розташованого по вул. Г.Юри, 20 в м. Києві, де придбали спиртного і повернулися до Інтернаціонального парку, де продовжили вживати спиртні напої.
Пізніше, між ОСОБА_4 та ОСОБА_1 виникла сварка і ОСОБА_1 зібралась йти додому. При цьому, ОСОБА_4 запропонував ОСОБА_1 провести її, однак та відмовилась.
12.05.2009 року, приблизно о 4 годині, знаходячись біля будинку №10А, що по пр. Л.Курбаса у м. Києві, ОСОБА_4, перебуваючи у стані алкогольного сп'яніння, відчуваючи до ОСОБА_1 раптово виниклі неприязні стосунки, рукою, стиснутою у кулак, умисно наніс потерпілій удар у ліву щелепу.
Після цього, ОСОБА_4 схопив ОСОБА_1 за волосся та потягнув її до гаражів, розташованих між будинками №10А та №10Б, що по пр. Л.Курбаса у м. Києві, де повалив на землю та почав наносити їй удари ногами по голові.
Однак, ОСОБА_1 удалось вирватись від ОСОБА_4 і вона побігла до будинку №10А по пр. Л.Курбаса у м. Києві.
Продовжуючи далі свої злочинні дії, ОСОБА_4, перебуваючи у стані алкогольного сп'яніння, наздогнав ОСОБА_1 біля вказаного будинку і рукою, стиснутою у кулак, умисно наніс їй декілька ударів в обличчя, зокрема в область щелепи, чим заподіяв останній тілесні ушкодження у вигляді синця у ділянці лівої щоки, множинних саден кистей, колін, наскрізної рани у ділянці лівої щоки, перелому ( двобічного ) нижньої щелепи у ділянці кутів, які згідно висновку судово-медичної експертизи №1094/Е від 24.07.2009 року за ступенем тяжкості відносяться: перелом нижньої щелепи до тілесного ушкодження середньої тяжкості (за критерієм тривалості розладу здоров'я ); наскрізна рана у ділянці лівої щоки - до легких тілесних ушкоджень, що спричинили короткочасний розлад здоров'я (за критерієм тривалості розладу здоров'я ); синець у ділянці лівої щоки з саднами - до легких тілесних ушкоджень ( за критерієм тривалості розладу здоров'я ), які не є небезпечними для життя, але такі, що спричинили собою тривалий розлад здоров'я на строк більше 21 дня.
Таким чином, ОСОБА_4, умисно заподіяв ОСОБА_1 середньої тяжкості тілесні ушкодження, які не є небезпечними для життя і не потягли за собою наслідків, передбачених у ст. 121 КК України, але такі, що спричинили тривалий розлад здоров'я, тобто своїми умисними діями скоїв злочин, передбачений ст. 122 ч. 1 КК України.
У судовому засіданні ОСОБА_4 свою вину, у заподіянні потерпілій тілесних ушкоджень, визнав повністю.
При цьому, зазначив, що алкогольних напоїв він не вживав, у стані алкогольного сп'яніння не знаходився і ногами удари потерпілій не наносив.
Заявлені цивільні позови не оспорив.
Вина підсудного, також повністю підтверджується зібраними по справі доказами.
Так, потерпіла ОСОБА_1 суду пояснила, що 11.05.2009 року у встановлений судом час і місці, підсудний, знаходячись у стані алкогольного сп'яніння, спричинив їй середньої тяжкості тілесні ушкодження.
Просить призначити йому міру покарання у виді позбавлення волі та задовольнити заявлений позов.
Законний представник потерпілої - ОСОБА_2 дала суду аналогічні пояснення, зазначивши, що обставини скоєного підсудним знає із слів доньки.
Заявлений цивільний позов підтримала і просила справедливого покарання.
Свідок ОСОБА_5 пояснила, що 11.05.2009 року вона проводила час разом із своєю подругою ОСОБА_1 у парку.
Там до них підійшов підсудний і почав знайомитись з потерпілою. Бачила як він вживав алкогольні напої.
Пізніше вона пішла додому, а наступного дня дізналась, що ОСОБА_1 побив підсудний.
Допитані, у тій же якості, ОСОБА_6 та ОСОБА_7 дали суду аналогічні пояснення.
Місце, обставини та механізм діяння підсудного, при встановлених судом обставинах, підтверджуються протоколами усної заяви про злочин ( а.с. 16 ), предявлення фотознімків для впізнання ( а.с. 90 ), висновком експерта №1094/Е від 24.07.2009 р., ( а.с. 100-102 ), згідно яких ОСОБА_4 заподіяв ОСОБА_1 середньої тяжкості тілесні ушкодження, які не є небезпечними для життя і не потягли за собою наслідків, передбачених у ст. 121 КК України, але такі, що спричинили тривалий розлад здоров'я.
Пояснення підсудного про те що він не наносив ногами тілесних ушкоджень потерпілій та не вживав алкогольних напоїв, суд відносить до неправдивих, оскільки вони повністю спростовуються як поясненнями ОСОБА_1 так і свідків ОСОБА_6, ОСОБА_5 та ОСОБА_7, які суд відносить до числа достовірних.
Твердження підсудного, які визнані судом такими, що не відповідають дійсності, не спростовують його винність за ст. 122 ч. 1 КК України та свідчать, на думку суду, лише про бажання підсудного уникнути кримінальної відповідальності або, на крайній випадок, пом'якшити участь за скоєне.
Інші зазначені докази та висновки експерта також не викликають у суду сумніву щодо їх достовірності, оскільки вони не суперечливі між собою і підтверджуються доказами по справі, визнаними судом достовірними.
Суд, дослідивши зібрані по справі докази, оцінивши їх у сукупності, прийшов до висновку про винність підсудного у скоєнні встановленого судом кримінально-караного діяння та правильності кваліфікації його дій за ст. 122 ч. 1 КК України, оскільки ОСОБА_4 умисно заподіяв ОСОБА_1 тілесні ушкодження середньої тяжкості, які не є небезпечним для життя і не потягли за собою наслідків, передбачених ст. 121 КК України, але такі, що спричинили тривалий розлад здоров'я.
При обранні міри покарання, судом враховується думка учасників процесу з цього приводу, характер та ступінь тяжкості, суспільної небезпеки скоєного, особистість та характеристику ОСОБА_4, склад його сім'ї, стан здоров'я як його самого, так і членів сім'ї.
Обставинами, що пом'якшують покарання підсудного, суд визнає відшкодування шкоди, завданої лікувальній установі, знаходження на вихованні та утриманні підсудного доньки ОСОБА_8, ІНФОРМАЦІЯ_4, перебування його дружини у відпустці по догляду за дитиною, а обтяжуючими - скоєння злочину у стані алкогольного сп'яніння та рецидив злочинів по ст.ст. 93 п. "а", "е", 142 ч. 2, 142 ч. 3 КК України, 1960 року.
Враховуючи наведене, суд прийшов до висновку, що для досягнення мети покарання, виправлення підсудного, йому необхідно призначити покарання у виді позбавлення волі.
На думку суду, ОСОБА_4 на підставі ст. 71 ч. 1 КК України необхідно частково приєднати невідбуту частину покарання за вироком Київського міського суду від 27.03.1996 року, строком в 2 роки.
Саме таке покарання, на думку суду, є необхідним і достатнім для виправлення підсудного та попередження нових злочинів.
Заявлений по справі цивільний позов ОСОБА_2, на думку суду, необхідно задовольнити у повному обсязі.
Керуючись ст.ст. 323, 324 КПК України, суд
ОСОБА_4 визнати винним за ст. 122 ч. 1 КК України і призначити йому покарання у виді позбавлення волі строком 3 ( три ) роки.
Остаточну міру покарання ОСОБА_4, на підставі ст. 71 ч. 1 КК України, шляхом часткового приєднання невідбутої частини покарання за вироком Київського міського суду від 27.03.1996 року, призначити у виді позбавлення волі, строком 5 ( п'ять ) років.
Міру запобіжного заходу йому змінити у залі судових засідань з підписки про невиїзд на тримання під вартою у Київському СІЗО №13 УДДВП в м. Києві та Київській області.
Строк покарання засудженому рахувати з 28.04.2010 року.
Стягнути з ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця м. Києва, оператора ВАТ "Стакополімер", зареєстрованого у кв. АДРЕСА_1, проживаючого у кв. АДРЕСА_2, на користь
ОСОБА_2, прож. у кв. АДРЕСА_3, заподіяну матеріальну шкоду у розмірі 2 500 грн.
Вирок може бути оскаржено до Апеляційного суду м. Києва протягом 15 діб.
Головуючий Сержанюк А.С.