28.01.2021 Справа № 920/1228/20
м. Суми
Господарський суд Сумської області у складі судді Джепи Ю.А., за участю секретаря судового засідання Кириченко-Шелест А.Г., розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Господарського суду Сумської області в порядку спрощеного позовного провадження матеріали справи № 920/1228/20
за позовом: Комунальне підприємство «Міськводоканал» Сумської міської ради (вул. Білопільський шлях, 9, м. Суми, 40009, ідентифікаційний код 03352455, email: vodocanal_sumy@ukr.net),
до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю «Весела Торбинка» (вул. Бригадна, буд. 21, с. Коршачина, Білопільський район, Сумська область, 41852, ідентифікаційний код 38075892),
про стягнення 61 652,02 грн на підставі договору про надання послуг з центрального постачання холодної води і водовідведення № 41 від 01.01.2018, укладеного між сторонами,
представники учасників справи:
позивача: Тиченко М.П. за довіреністю від 02.01.2020 № 22/06,
відповідача: Кутовий Я.А. згідно ордеру від 18.12.2020 № 195061.
Позивач звернувся до господарського суду з позовною заявою, відповідно до якої просить суд стягнути з відповідача заборгованість в сумі 61 652,02 грн за безоблікове використання води, а також витрати по сплаті судового збору в сумі 2102,00 грн.
В обгрунтування позовних вимог позивач зазначає, що між сторонами 01.01.2018 було укладено договір про надання послуг з централізованого постачання холодної води і водовідведення № 4104 (надалі - договір). До спірних правовідносин застосовуються Правила користування системи централізованого комунального водопостачання та водовідведення в населених пунктах України, затверджених наказом Мінжитлокомунгоспу від 27.06.2008 № 190 (надалі - Правила № 190). 15.09.2020 позивачем у присутності відповідача проведено обстеження системи водопостачання ТОВ «Весела Торбинка», яка знаходиться біля входу в приміщення відповідача (магазину) по вул. Металургів, 17/1, м. Суми, в ході якого виявлено порушення цілісності опломбування лічильника холодної води. Позивачем було складено акт, який підписано представником відповідача. Позивач, на підставі Правил № 190, нарахував відповідачу 61 652,02 грн за безоблікове використання води. Позивач направив відповідачу вимогу, проте відповідач вимогу не оплатив, а тому позивач звернувся до суду з даним позовом.
У позовній заяві позивач, посилаючись на норми статей 247, 249, 252 Господарського процесуального кодексу України, просить суд визнати справу малозначною та розгляд справи здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження з викликом сторін.
Також у позовній заяві позивач зазначає, що попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які понесені позивачем у зв'язку з розглядом справи, становить 2 102,00 грн судового збору.
Ухвалою від 09.12.2020 постановлено відкрити провадження у справі № 920/1228/20; справу розглядати в порядку спрощеного позовного провадження з викликом сторін; розгляд справи по суті призначити на 28.01.2021, 10:00; встановити відповідачу строк для подання відзиву на позов із урахуванням вимог статей 165, 251 ГПК України протягом п'ятнадцяти днів з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі; встановити позивачу строк для подання до суду відповіді на відзив із урахуванням вимог статей 166, 251 ГПК України до 25.01.2021, встановити відповідачу строк для подання до суду заперечення із урахуванням вимог статей 167, 251 ГПК України до 26.01.2021.
05.01.2021 від представника відповідача до суду надійшов відзив від 04.01.2021 б/н (вх. № 91/21), відповідно до якого представник відповідача проти позову заперечує та просить суд відмовити у задоволенні позову у повному обсязі за його необгрунтованістю та зазначає, що фактичне місце встановлення водомірного вузла за цим договором є каналізаційних колодязь розташований на вуличній водопровідній мережі, яка належить виключно лише КП «Міськводоканал» на території проїзної частини автомобільної дороги по вулиці Металургів міста Суми. Акт обстеження централізованої системи водопостачання та водовідведення від 15.09.2020 складено одноосібно інженером Тарасовим В.О. та містить інформацію про те, що: «при плановій перевірці обліку води в автоматі доочистки питної води, який встановлено біля входу в приміщення магазину «Сам Маркет» встановлено, що вода, яка використовується вищевказаним автоматом обліковується лічильником С420 -20 № 1711187802, показників не видно із-за того що циферблат забруднений іржею, пломба R-17887630 порушена. Діаметр вводу - 25 мм. Пломба на засувці діаметром 100 в закритому положенні R - 17887620 - ціла. Ця засувка та лічильник розташовані в колодязі де підключення до міських мереж. Засувка діаметром 100 мм в закритому положенні яка знаходиться в приміщенні рампи абонента опломбував пл. R - 27524050».
Як зазначає відповідач у відзиві, магазин що розташований по вулиці Металургів 17/1 міста Суми обладнаний двома приладами обліку води, які дублюють один одного. Перший прилад встановлений на вуличній водопровідній мережі, яка належить позивачу КП «Міськводоканал», а другий лічильник обліку води розташований безпосередньо в приміщенні магазину в місці входу водопроводу, оскільки під час зняття та передачі показників спожитої води з приладів обліку у вересні 2020 року співробітниками магазину відповідача було виявлено обставини утруднення зняття показників з приладу обліку холодної води, який розташований на вуличній водопровідній мережі, що належить позивачу. Каналізаційний колодязь позивача збудовано з порушенням будівельних норм та правил, через що дощові води з проїзної частини дороги по вулиці Металургів у місті Суми постійно затікають та наповнюють резервуар колодязя, у якому розміщений водомірний пристрій та пломба, через що останні зазнають природнього забруднення іржею та отримують нашарування вапна, що в свою чергу робить не можливим зняття показів лічильника.
Також у відзиві представник відповідача, посилаючись на пункт 2.9 договору, зазначає, що сторони цього договору визначили поняття безоблікового водопостачання, вказавши, що ним може бути виключно самовільне приєднання до систем або здійснення всупереч забороні самовільне користування водними ресурсами. Акт обстеження централізованої системи водопостачання та водовідведення від 15.09.2020 не містить висновків про те, що відповідач самовільно приєднався до мережі водопостачання та водовідведення, або самовільно здійснює користування водними ресурсами.
18.01.2021 від позивача до суду надійшла відповідь на відзив від 01.01.2021 № 22/344 (вх. № 381/21), де позивач зазначає, що обов'язкова участь представників споживача (відповідача) під час здійснення обстеження водопровідних та каналізаційних систем споживача договором, або діючим законодавством, у тому числі Правилами № 190, не передбачена. Правилами № 190 відповідальність за цілісність та збереження засобів обліку, пломб і деталей пломбування, покладено виключно на споживачів, яким є відповідач. Якщо відповідача не задовольняє місце встановлення водолічильника в колодязі, він мав право встановити його безпосередньо за зовнішньою стіною будівлі в місці входу водопровідного вводу (п. 5.2 Правил № 190), але цим правом відповідач не скористався. Актом, складеним ТОВ «Весела Торбинка» не спростовується факт виявлення порушення цілісності опломбування водолічильника, виявленого представником КП «Міськводоканал» СМР. Свідоцтвом про повірку законодавчо регульованого засобу вимірювальної техніки від 23.10.2020 встановлено придатність для подальшої експлуатації лічильника, що також на думку позивача, не спростовує факт виявлення порушення цілісності опломбування лічильника холодної води.
Щодо висновку технічної експертизи від 26.10.2020 позивач зазначає, що цей акт № 122-2020 від 26.10.2020 не є експертизою в розумінні статей 98-107 ГПК України.
Таким чином, у відповіді позивач наполягає на правомірності своїх дій та обґрунтованості позовних вимог.
В судовому засіданні по суті 28.01.2021 представник позивача усно зазначив, що підтримує позовні вимоги та наполягає на їх задоволенні судом у повному обсязі з підстав, наведених позивачем у позовній заяві та відповіді на відзив.
Представник відповідача у судовому засіданні по суті усно зазначив, що проти позову заперечує, просить суд відмовити у задоволенні позовних вимог повністю за їх необгрунтованістю та недоведеністю.
Відповідно до статті 252 Господарського процесуального кодексу України розгляд справи у порядку спрощеного позовного провадження здійснюється судом за правилами, встановленими Господарським процесуальним кодексом України для розгляду справи в порядку загального позовного провадження, з особливостями, визначеними у цій главі.
За приписами статті 248 ГПК України суд розглядає справи у порядку спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі.
За змістом статті 9 Конституції України передбачено, що чинні міжнародні договори, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, є частиною національного законодавства України. На розширення цього положення Основного Закону в статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» зазначено, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) як джерело права.
Відповідно до частини четвертої статті 11 Господарського процесуального кодексу України, суд застосовує при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколи до неї, згоду на обов'язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.
В силу вимог частини першої статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен при вирішенні судом питання щодо його цивільних прав та обов'язків має право на судовий розгляд упродовж розумного строку.
Розумність тривалості провадження повинна визначатися з огляду на обставини справи та з урахуванням таких критеріїв: складність справи, поведінка заявника та відповідних органів влади, а також ступінь важливості предмета спору для заявника (рішення Суду у справах Савенкова проти України, no. 4469/07, від 02.05.2013, Папазова та інші проти України, no. 32849/05, 20796/06, 14347/07 та 40760/07, від 15.03.2012).
Враховуючи достатність часу, наданого учасникам справи для підготовки та подання витребуваних судом документів, приймаючи до уваги принципи змагальності та диспозитивної господарського процесу, закріплені пунктом 4 частини третьої статті 129 Конституції України, статтями 13, 14, 74 Господарського процесуального кодексу України, суд вважає, що господарським судом, в межах наданих йому повноважень, сторонам створені усі належні умови для надання доказів у справі та є підстави для розгляду справи по суті за наявними у ній матеріалами.
Судовий процес на виконання статті 222 ГПК України фіксувався за допомогою звукозаписувального технічного засобу.
Відповідно до статті 233 ГПК України рішення у даній справі прийнято у нарадчій кімнаті за результатами оцінки доказів, поданих учасниками справи.
В судовому засіданні по суті 28.01.2021 на підставі статті 240 ГПК України судом проголошено вступну та резолютивну частини рішення.
Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарським судом встановлені наступні обставини.
Між сторонами 01.01.2018 укладено договір про надання послуг з централізованого постачання холодної води і водовідведення № 4104. Вищезазначений факт підтверджується копією договору та визнається сторонами в заявах по суті, а тому є таким, що встановлений судом (а.с. 11-14).
Відповідно до пункту 1.1 договору позивач зобов'язується надавати відповідачу послуги з централізованого постачання води і водовідведення, а відповідач зобов'язується своєчасно оплачувати надані на умовах, що передбачені договором.
Згідно пункту 1.3 договору об'єктом надання послуг визначено будівлю крамниці по вул. Металургів, 17/1 та будівлю крамниці по просп. М. Лушпи, 39 у м. Суми.
Відповідно до пункту 2.5 договору плата за надані послуги з централізованого постачання холодної води і водовідведення за наявності засобів обліку води справляється за їх показаннями згідно з Правилами надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної води та гарячої води і водовідведення, затверджених постановою Кабінету Міністрів України № 630 від 21.07.2015 (далі - Правила № 630). Облік відпущеної питної води та прийнятих стоків здійснюється позивачем і відповідачем засобами вимірювальної техніки, які занесені до Державного реєстру або пройшли державну метрологічну атестацію згідно з пунктом 5.1 Правил користування системи централізованого комунального водопостачання та водовідведення в населених пунктах України, затверджених наказом Мінжитлокомунгоспу від 27.06.2008 № 190 (далі - Правила № 190).
Відповідно до пункту 2.9 договору у разі безоблікового водокористування позивач виконує розрахунок витрат води за пропускною спроможністю труби вводу при швидкості руху води в ній 2,0 м/сек та дією її повним перерізом протягом 24 години на добу. Водокористування вважається безобліковим, якщо відповідач самовільно приєднався до систем централізованого комунального водопостачання та водовідведення або самовільно користується ними. Розрахунковий період при безобліковому водокористуванні встановлюється з дня початку такого користування. Якщо термін початку безоблікового водокористування виявити неможливо, розрахунковий період становить один місяць (пункти 3.2, 3.3, 3.4 Правил № 190).
Відповідно до пункту 2.10 договору у разі самовільних дій щодо демонтажу засобів обліку води, здійснення будь-якої заміни їх частин або зміни положення на водомірному вузлі, де їх встановлено, зняття пломб, накладених органами Держспоживстандарту, або позивачем, відповідач сплачує витрату води згідно з пунктами 3.3, 3.4 Правил № 190, що передбачено пунктом 5.18 Правил № 190.
Згідно пунктів 4.2.1, 4.2.6 договору відповідач зобов'язаний оплачувати послуги, в установлений договором строк та забезпечувати цілісність засобів обліку води і не втручатись в їх роботу.
Відповідно до пунктів 4.3 та 5.1 договору позивач має право доступу до приміщень споживача для проведення технічного та профілактичного огляду і перевірки показань засобів обліку води відповідно до законодавства, про що складається акт. Відповідач несе відповідальність за втручання в роботу засобів обліку води, цілісність та збереження засобів обліку, пломб та деталей пломбування, встановлених позивачем в місцях з'єднання засобів обліку, запірної арматури, манометра та іншого обладнання вузла обліку незалежно від місця його розташування. Вказане міститься також в пункті 5.18 Правил № 190.
Відповідно до пункту 9.1 договору договір укладається на строк з 01.01.2018 та діє до 31.12.2018 і вважається щорічно продовженим, якщо за місяць до закінчення терміну дії не надійде заява однієї із сторін про розірвання договору, а в частині фінансових зобов'язань до їх повного виконання. Сторонами погоджено, що умови договору застосовуються до відносин між ними, які виникли до його укладання (частина третя статті 631 ЦК України).
Як зазначає позивач, 15.06.2020 представниками позивача у присутності відповідача проведено обстеження централізованої системи водопостачання та водовідведення відповідача біля входу в приміщення магазину по вул. Металургів, 17/1, м. Суми. За результатами перевірки складено акт обстеження централізованої системи водопостачання та водовідведення споживача від 15.09.2020 (а.с. 17).
Відповідно до статті 75 ГПК України обставини, які визнаються учасниками справи, не підлягають доказуванню. Факт проведення обстеження та складання акту представниками сторін в заявах по суті не заперечується, а тому вказаний факт є таким, що встановлений судом.
Позивач стверджує, що під час обстеження, у присутності представника відповідача (споживача), виявлено порушення цілісності опломбування лічильника холодної води. Діаметр вводу води 25 мм.
На підставі виявленого факту безоблікового використання води відповідачем, позивачем здійснено розрахунок витрат води у відповідності до пунктів 2.9, 2.10 договору та пунктів 3.3, 3.4, 5.18 Правил № 190, тобто за пропускною спроможністю труби вводу діаметром 25 мм при швидкості руху води в ній 2,0 м/сек та дією її повним перерізом протягом 24 години за добу. Термін безоблікового водокористування визначено 30 (тридцять) діб. Сума нарахувань за безоблікове використання води складає 61 652,02 грн.
Позивач зазначає, що ним направлено відповідачу вимогу від 24.09.2020 № 24/6131 про сплату заборгованості в термін 7-ми робочих днів з дати отримання. До вимоги додано рахунок від 16.09.2020 № 4104 на суму 61 652,02 грн, а також копію вказаного акту обстеження від 15.09.2020, яку отримано відповідачем 06.10.2020. Відповідачем на вказану вимогу надано відповідь від 08.10.2012 № 50, де відповідач зазначив, що не згоден з вимогою з тих мотивів, що засіб обліку холодної води знаходиться поза приміщенням ТОВ «Весела Торбинка», доступ до нього вільний. ТОВ «Весела Торбинка» не вчиняло дій, які можуть порушити цілісність зовнішнього опломбування лічильника та не причетне до можливого зникнення пломби на водомірному вузлі.
Враховуючи час отримання вимоги відповідачем 06.10.2020, а також вимогу позивача про сплату заборгованості в термін 7 (семи) робочих днів з дати отримання вимоги, позивач вважає, що зобов'язання у відповідача про сплату заборгованості, з урахуванням положень частини другої статті 530 ЦК України, виникло з 16.10.2020.
Відповідач заперечує проти позовних вимог та зазначає, що акт обстеження централізованої системи водопостачання та водовідведення від 15.09.2020 не містить висновків про те, що відповідач самовільно приєднався до мережі водопостачання та водовідведення, або самовільно здійснює користування водними ресурсами. Відповідачем залучено спеціалізовану компанію ТОВ «Інвест Премекс» для проведення відповідної експертизи приладу обліку води, очистки вказаного приладу та його повірки, і відповідно до висновків акту технічної експертизи від 26.10.2020 встановлено що пломба на приладі присутня, слідів зовнішнього втручання в роботу приладу не виявлено. 23.10.2020 відповідачем отримано свідоцтво про повірку засобі вимірювальної техніки, яке свідчить про те, що вказаний вимірювальний пристрій відповідача відповідає всім вимогам які стосуються вимірювальної техніки.
Надаючи юридичну оцінку вищезазначеним обставинам, суд дійшов до наступних висновків. Норми законодавства, що підлягають застосуванню.
Статтею 193 Господарського кодексу України визначено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться і до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України.
Відповідно до приписів статті 11 Цивільного кодексу України, цивільні права та обов'язки виникають з дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені актами цивільного законодавства, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки, а як визначено приписами статті 509 цього ж Кодексу, зобов'язання виникають із підстав встановлених вищевказаною правовою нормою.
Згідно зі статтею 173 Господарського кодексу України, господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.
За змістом статті 526 Цивільного кодексу України, зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Аналогічні положення містяться і в частині першій статті 193 Господарського Кодексу України, яка також передбачає, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
Відповідно до статей 526, 629 Цивільного кодексу України, пункту 1 статті 193 Господарського кодексу України, зобов'язання повинні виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться, одностороння відмова від зобов'язання не допускається; договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Статтею 626 Цивільного кодексу України передбачено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Згідно статті 627 Цивільного кодексу України, сторони, відповідно до статті 6 Цивільного кодексу України, є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Згідно статті 525 Цивільного кодексу України, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
До спірних правовідносин застосовуються Правила користування системи централізованого комунального водопостачання та водовідведення в населених пунктах України, затверджених наказом Мінжитлокомунгоспу від 27.06.2008 № 190 (надалі - Правила № 190).
Відповідно до пункту 1.2 Правил № 190 межа балансової належності - лінія розподілу елементів систем водопостачання та водовідведення і споруд на них між власниками або користувачами.
Пунктом 1.3 Правил № 190 визначено, що виробник обслуговує вуличні, квартальні та дворові мережі водопостачання та водовідведення, споруди і обладнання, а також технологічні прилади й пристрої на них, які перебувають у нього на балансі або на які є відповідний договір на обслуговування із споживачем.
Пунктом 1.9 цих Правил визначено, що межею вуличної мережі водовідведення, яку обслуговує виробник, є контрольний колодязь на ній включно, а межею дворової мережі водовідведення - перший від будинку колодязь включно.
Згідно пункту 3.2 Правил № 190 водокористування вважається безобліковим, якщо споживач самовільно приєднався до систем централізованого комунального водопостачання та водовідведення або самовільно користується ними.
Пунктом 3.3 Правил № 190 визначено, що у разі безоблікового водокористування виробник виконує розрахунок витрат води за пропускною спроможністю труби вводу при швидкості руху води в ній 2,0 м/сек та дією її повним перерізом протягом 24 годин за добу.
Пунктом 3.4 Правил № 190 визначено, що розрахунковий період при безобліковому водокористуванні встановлюється з дня початку такого користування. Якщо термін початку безоблікового водокористування виявити неможливо, розрахунковий період становить один місяць.
Відповідно до пункту 4.5 Правил № 190 з'єднування системи водопостачання об'єкта, який підключений до системи централізованого питного водопостачання, з водопроводами, які підключені до власних джерел водопостачання, можливо за погодженням із виробником.
Засувки, встановлені на лініях, що з'єднують зазначені водопроводи, не можуть розглядатися як роз'єднувачі, у зв'язку з чим між ними має бути наявний видимий розрив.
Пунктом 5.1 Правил № 190 визначено, що облік відпущеної питної води та прийнятих стоків здійснюється виробником і споживачами засобами вимірювальної техніки, які занесені до Державного реєстру або пройшли державну метрологічну атестацію.
Згідно з пунктом 5.2 цих Правил вузли обліку повинні розташовуватись на мережі споживача, як правило, на межі балансової належності мереж виробника та споживача, або за згодою виробника в приміщеннях, розташованих безпосередньо за зовнішньою стіною будівлі в місці входу водопровідного вводу.
Пунктом 5.10 Правил № 190 визначено, що засоби обліку в місцях їх приєднання до трубопроводів повинні бути опломбовані представником виробника і захищені від несанкціонованого втручання в їх роботу, яке може порушити достовірний облік кількості отриманої води.
Пунктом 5.13 цих Правил зазначено, що споживач забезпечує захист приміщень, де розташовані вузли обліку, від ґрунтових, талих і дощових вод та інших шкідливих впливів, утримує зазначені приміщення в належному стані; не допускає доступу сторонніх осіб і забезпечує доступ представників виробника за службовими посвідченнями до засобів обліку, водопровідних пристроїв та обладнання.
Згідно пункту 5.17 Правил № 190 у разі порушення цілісності пломб на засобах обліку, а також на їх з'єднувальних частинах, накладених представником виробника, виявлення фактів штучного впливу на роботу засобів обліку виробник має право вимагати від споживача проведення позачергової їх повірки до закінчення встановленого для них міжповірочного інтервалу з метою контролю правильності їх показів.
У таких випадках позачергова повірка засобів обліку виконується за рахунок споживача.
Згідно пункту 5.18 Правил № 190 споживач відповідає за цілісність та збереження засобів обліку, пломб і деталей пломбування, встановлених представниками територіальних органів Держспоживстандарту та виробником в місцях з'єднань засобів обліку, запірної арматури, манометра та іншого обладнання вузла обліку незалежно від місця його розташування.
Знімати засоби обліку, здійснювати будь-які заміни їх частин або зміни положення на водомірному вузлі, де їх встановлено, знімати пломби, накладені органами Держспоживстандарту або виробником, має право лише виробник або споживач за дозволом виробника.
У разі самовільних дій споживач сплачує витрату води згідно з пунктами 3.3, 3.4 цих Правил.
Відповідно до статей 73-74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.
Отже, в даному випадку, основним питанням, яке підлягає вирішенню судом є встановлення факту самовільних дій відповідача, що полягають у здійснені ним самовільного приєднання до систем централізованого комунального водопостачання та водовідведення або самовільного користування ними (безоблікового водокористування), та при виявленні позивачем вищезазначеного порушення та складанні акту - належної фіксації вчиненого відповідачем порушення умов договору та Правил № 190, що позивач визначає як підставу позовних вимог. Суд звертає увагу, що вказані обставини підлягають доведенню саме позивачем.
Позивач вказує на те, що облік відпущеної питної води та прийнятих стоків здійснюється ним і споживачем засобами вимірювальної техніки, які занесені до Державного реєстру або пройшли державну метрологічну атестацію згідно з вимогами пункту 5.1 Правил № 190.
Також позивач зазначає, що згідно до пункту 5.2 Правил № 190, вузли обліку води повинні розміщуватися на мережі споживача, як правило, на межі балансової належності мереж виробника та споживача, або за згодою виробника в приміщеннях, розташованих безпосередньо за зовнішньою стіною будівлі в місці входу водопровідного вводу.
Як встановлено судом, фактичне місце встановлення водомірного вузла за договором є каналізаційний колодязь, розташований на вуличній водопровідній мережі, яка належить позивачу, на території проїзної частини автомобільної дороги по вулиці Металургів міста Суми, що підтверджується актом розмежування балансової належності водопровідних та каналізаційних мереж по вул. Металургів будівля 17/1.
Акт обстеження централізованої системи водопостачання та водовідведення від 15.09.2020 містить інформацію про те, що: «при плановій перевірці обліку води в автоматі доочистки питної води, який встановлено біля входу в приміщення магазину «Сам Маркет» встановлено, що вода, яка використовується вищевказаним автоматом обліковується лічильником С420 - 20 № 1711187802, показників не видно із-за того, що циферблат забруднений іржею, пломба R-17887630 порушена. Діаметр вводу - 25 мм. Пломба на засувці діаметром 100 в закритому положенні R - 17887620 - ціла. Ця засувка та лічильник розташовані в колодязі де підключення до міських мереж. Засувка діаметром 100 мм в закритому положенні яка знаходиться в приміщенні рампи абонента опломбував пл. R - 27524050».
Як зазначалося раніше, магазин відповідача, що розташований по вул. Металургів 17/1 м. Суми обладнаний двома приладами обліку води, які дублюють один одного: перший прилад встановлений на вуличній водопровідній мережі, яка належить позивачу, а другий лічильник обліку води розташований безпосередньо в приміщенні магазину в місці входу водопроводу.
Під час зняття та передачі показників спожитої води з приладів обліку у вересні 2020 року співробітниками магазину відповідача по вул. Металургів, 17/1 у м. Суми виявлено обставини, що не дали змогу зняти показники з приладу обліку холодної води, який розташований на вуличній водопровідній мережі, що належить позивачу, а саме у каналізаційний колодязь позивача затікають дощові води з проїзної частини дороги по вул. Металургів, 17/1 у м. Суми та наповнюють резервуар колодязя, у якому розміщений водомірний прилад, через що лічильник зазнає природнього забруднення іржею та отримує нашарування вапна, що в свою чергу робить не можливим огляд циферблату та зняття показників лічильника.
Відповідачем 15.09.2020 викликано представника позивача для усунення вищезазначених проблем, які пов'язані з забрудненням лічильника обліку води.
Представник позивача інженер Тарасов В.О., який прибув до магазину відповідача, не усунув наявну проблему, пов'язану із постійним затіканням дощової води в каналізаційний колодязь, розташований на вуличній водопровідній мережі.
Відповідачем залучено спеціалізовану компанію ТОВ «Інвест Премекс» для проведення відповідної експертизи приладу - обліку води, очистки вказаного приладу та його повірки. Відповідно до висновків акту технічної експертизи № 122-2020 від 26.10.2020 пломба на приладі присутня, слідів зовнішнього втручання в роботу приладу виявлено не було.
Відповідно до приписів пункту 2.8 договору, якщо вести облік води за показами засобу обліку неможливо з причин, що не залежать від відповідача та зафіксовані в установлено порядку (зняття засобу обліку позивачем, пошкодження скла, корозія циферблата, припинення нормальної роботи засобу обліку через несправності, що виникли в його механізмі, тощо), кількість використаної види за термін відсутності засобу обліку (але не більше 2-х місяців) визначається за середньодобовою витратою за попередні два розрахункові місяці.
Пунктом 5.24 Правил № 190 визначено, що якщо вести облік води за показами засобу обліку неможливо з причин, що не залежать від споживача та зафіксовані в установленому порядку (зняття засобу обліку виробником, пошкодження скла, корозія циферблата, припинення нормальної роботи засобу обліку через несправності, що виникли в його механізмі, тощо), кількість використаної води за термін відсутності засобу обліку (але не більше 2-х місяців) визначається за середньодобовою витратою за попередні два розрахункові місяці. У разі тривалості роботи засобу обліку менше 2-х місяців кількість води визначається за середньодобовою витратою за період роботи засобу обліку не менше 15 днів.
Після закінчення зазначеного терміну, якщо вести облік води неможливо з вини виробника, подальше визначення обсягів водоспоживання здійснюється за нормами споживання.
Пунктом 2.9 договору визначено, що у разі безоблікового водокористування позивач виконує розрахунок витрат води за пропускною спроможністю труби вводу при швидкості руху води в ній 2,0 м/сек та дією її повним перерізом протягом 24 години на добу. Водокористування вважається безобліковим, якщо відповідач самовільно приєднався до систем централізованого комунального водопостачання та водовідведення або самовільно користується ними. Розрахунковий період при безобліковому водокористуванні встановлюється з дня початку такого користування. Якщо термін початку безоблікового водокористування виявити неможливо, розрахунковий період становить один місяць (пункти 3.2, 3.3, 3.4 Правил № 190).
Відповідно до пункту 2.10 договору у разі самовільних дій щодо демонтажу засобів обліку води, здійснення будь-якої заміни їх частин або зміни положення на водомірному вузлі, де їх встановлено, зняття пломб, накладених органами Держспоживстандарту, або позивачем, відповідач сплачує витрату води згідно з пунктами 3.3, 3.4 Правил № 190, що передбачено пунктом 5.18 Правил № 190.
Таким чином, сторони визначили поняття безоблікового водопостачання, вказавши, що ним може бути виключно самовільне приєднання до систем або здійснення всупереч забороні самовільне користування водними ресурсами.
В той же час, доданий позивачем до позовної заяви акт обстеження централізованої системи водопостачання та водовідведення від 15.09.2020 не містить висновків про те, що відповідач самовільно приєднався до мережі водопостачання та водовідведення, або самовільно здійснює користування водними ресурсами.
Крім цього, припущення інженера ОСОБА_1 , викладені ним у акті обстеження централізованої системи водопостачання та водовідведення від 15.09.2020, про порушення пломби не встановлюють саме порушення саме її цілісності та спростовуються висновком технічної експертизи від 26.10.2020 й Свідоцтвом про повірку засобу вимірювальної техніки від 23.20.2020.
Позивач нарахував відповідачу плату в сумі 61 652,02 грн за витрати води у зв'язку із самовільними діями відповідача згідно з пунктами 3.3, 3.4 Правил № 190.
Однак, на думку суду, позивачем не доведено наявності правової підстави для нарахування відповідачу плати саме за безоблікове використання води відповідно до умов договору та Правил № 190.
Додані позивачем до позовної заяви докази не підтверджують порушення цілісності пломби та/або опломбіровочного з'єднання на приладі обліку води відповідача, а також не підтверджують фактів самовільного приєднання відповідача до систем централізованого комунального водопостачання та водовідведення або самовільного користування ними, тобто безоблікового водокористування відповідачем, тому є безпідставним проведення позивачем нарахувань у відповідності до пунктів 5.18, 3.3, 3.4 Правил № 190.
Враховуючи викладене, суд дійшов висновку, що позовні вимоги позивача є недоведеними та необґрунтованими і задоволенню судом не підлягають.
Частиною третьою статті 2 ГПК України визначено, що основними засадами (принципами) господарського судочинства, зокрема є: верховенство права; рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом; змагальність сторін; диспозитивність; пропорційність; обов'язковість судового рішення; розумність строків розгляду справи судом; відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення.
Відповідно до частини першої статті 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставини, які мають значення для вирішення справи.
Відповідно до частин першої, третьої статті 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.
Відповідно до статті 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Враховуючи наведені обставини, позовні вимоги щодо стягнення з відповідача на користь позивача помилково перерахованих коштів в сумі 87 999,07 грн підтверджуються матеріалами, які містяться у справі та не спростовані відповідачем, а тому визнаються судом правомірними, обґрунтованими, і такими, що підлягають задоволенню, в іншій частині позовних вимог суд відмовляє.
Частиною третьою статті 2 ГПК України визначено, що основними засадами (принципами) господарського судочинства, зокрема є: верховенство права; рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом; змагальність сторін; диспозитивність; пропорційність; обов'язковість судового рішення; розумність строків розгляду справи судом; відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення.
Відповідно до частини першої статті 73 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставини, які мають значення для вирішення справи.
Згідно частин першої, третьої статті 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.
Статтею 76 ГПК України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Частиною першою статті 77 ГПК України передбачено, що обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
У відповідності до статті 78 ГПК України достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи.
Наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання. (стаття 79 ГПК України).
Зазначені вище норми процесуального закону спрямовані на реалізацію статті 13 ГПК України. Згідно з положеннями цієї статті судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.
Відповідно до частини п'ятої статті 236 ГПК України обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
Відповідно до статті 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
З огляду на викладене, суд приходить до висновку, що позовні вимоги є обґрунтованими, підтвердженими матеріалами справи, належними, допустимими, та достовірними доказами в розумінні статей 76-78 ГПК України, а тому підлягають задоволенню в повному обсязі з урахуванням вищевикладеного.
Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів сторін та їх відображення у судовому рішенні, суд спирається на висновки, яких дійшов Європейський суд з прав людини у рішенні від 18.07.2006 у справі «Проніна проти України», в якому Європейський суд з прав людини зазначив, що пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи.
Поряд з цим, за змістом пункту 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень та висновків Європейського суду з прав людини, викладених у рішеннях у справах «Трофимчук проти України», «Серявін та інші проти України» обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент на підтримку кожної підстави. Обсяг цього обов'язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.
Судом були досліджені всі документи, які надані сторонами у справі, аргументи сторін та надана їм правова оцінка. Стосовно інших доводів сторін, які детально не зазначені в рішенні, то вони не підлягають врахуванню, оскільки суперечать встановленим судом фактичним обставинам справи та не стосуються предмета доказування по даній справі.
Стосовно розподілу судових витрат суд зазначає наступне.
Статтею 123 ГПК України передбачено, що судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати: 1) на професійну правничу допомогу; 2) пов'язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи; 3) пов'язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; 4) пов'язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.
Відповідно до статті 129 ГПК України судовий збір покладається: 1) у спорах, що виникають при укладанні, зміні та розірванні договорів, - на сторону, яка безпідставно ухиляється від прийняття пропозицій іншої сторони, або на обидві сторони, якщо судом відхилено частину пропозицій кожної із сторін; 2) у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Судовий збір, від сплати якого позивач у встановленому порядку звільнений, стягується з відповідача в дохід бюджету пропорційно розміру задоволених вимог, якщо відповідач не звільнений від сплати судового збору. Якщо інше не передбачено законом, у разі залишення позову без задоволення, закриття провадження у справі або залишення без розгляду позову позивача, звільненого від сплати судового збору, судовий збір, сплачений відповідачем, компенсується за рахунок держави в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України. Інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Відповідно до вимог статті 129 ГПК України, судові витрати покладаються на позивача, у зв'язку з відмовою у задоволенні позовних вимог.
На підставі викладеного, керуючись статтями 123, 129, 232, 233, 236-238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд
1. У задоволенні позову відмовити.
Згідно статті 241 Господарського процесуального кодексу України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Відповідно до статті 256 Господарського процесуального кодексу України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження: 1) рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду; 2) ухвали суду - якщо апеляційна скарга подана протягом десяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду. Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 261 цього Кодексу.
Повний текст рішення складено та підписано суддею 08 лютого 2021 року у зв'язку з відпусткою судді Джепи Ю.А. з 01.02.2021 по 05.02.2021.
Суддя Ю.А. Джепа