ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
м. Київ
08.02.2021Справа № 910/15205/20
Господарський суд міста Києва у складі судді Алєєвої І.В., розглянувши справу
за позовом Комунального підприємства «Київтранспарксервіс»
до Товариства з обмеженою відповідальністю «Сільвер-Інвест»
про стягнення 107 153, 63 грн.
Без виклику представників сторін.
Комунальне підприємство «Київтранспарксервіс» звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Сільвер-Інвест» про стягнення 107 153, 63 грн.
В обґрунтування позову позивач посилається на те, що відповідачем неналежним чином виконане грошове зобов'язання за договорами про надання в експлуатацію майданчика для паркування від 13.03.2019 № ДНП-2019-03/34, у зв'язку з чим позивач вказує на існування підстав для стягнення з відповідача заборгованості у розмірі 170 153, 63 грн.
Згідно з пунктом 1 частини 5 статті 12 Господарського процесуального кодексу України справи, у яких ціна позову не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб є малозначними справами.
Частиною 1 статті 247 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що малозначні справи розглядаються у порядку спрощеного позовного провадження.
Відповідно до частини 1 статті 250 Господарського процесуального кодексу України питання про розгляд справи у порядку спрощеного позовного провадження суд вирішує в ухвалі про відкриття провадження у справі.
Частиною 5 статті 252 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої із сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 10.12.2020 позовну заяву прийнято судом до розгляду та відкрито провадження у справі. Приймаючи до уваги малозначність справи в розумінні частини 5 статті 12 Господарського процесуального кодексу України, враховуючи ціну позову, характер спірних правовідносин та предмет доказування, господарським судом вирішено розгляд справи здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін, у зв'язку з чим надано відповідачу строк для подання відзиву на позовну заяву, а позивачу - для подання відповіді на відзив. Вказану ухвалу сторони отримали, що підтверджується рекомендованими повідомленнями про вручення поштового відправлення.
16.01.2021 представник відповідача ознайомився з матеріалами справи.
Відповідач не подав до суду відзив на позов, тобто не скористався наданим їм процесуальним правом, передбаченим статтею 178 Господарського процесуального кодексу України.
Згідно з ч. 2 ст. 178 Господарського процесуального кодексу України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.
Приймаючи до уваги, що відповідач не подав до суду відзив на позов, а відтак не скористався наданим їм процесуальним правом, за висновками суду, у матеріалах справи достатньо документів, які мають значення для правильного вирішення спору, внаслідок чого справа може бути розглянута за наявними у ній документами відповідно до частини 2 статті 178 Господарського процесуального кодексу України.
При цьому, оскільки до суду не надходило клопотань учасників справи або одного з них в порядку частини 5 статті 252 Господарського процесуального кодексу України про розгляд справи з повідомленням (викликом) сторін, з огляду на відсутність у суду підстав для виклику сторін з власної ініціативи, господарський суд розглядає справу без проведення судового засідання.
Суддя Алєєва І.В. перебувала у відпустці з 28.12.2020 по 16.01.2021.
У частині 8 статті 252 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що при розгляді справи у порядку спрощеного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, а у випадку розгляду справи з повідомленням (викликом) учасників справи - також заслуховує їх усні пояснення. Судові дебати не проводяться.
Згідно з частиною 4 статті 240 Господарського процесуального кодексу України у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.
Дослідивши матеріали справи, об'єктивно оцінивши надані суду докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва,
13.03.2019 між КП «Київтранспарксервіс» (позивач/сторона 1) та ТОВ «ІНВЕСТ-ПРОПЕРТІ» (строна 2) укладено Договір про надання в експлуатацію майданчика для паркування № ДНП-2019-03/34.
Відповідно до п. 1.1. Договору сторона 1 передає за плату стороні 2 в експлуатацію 74 місця для платного паркування транспортних засобів, а також 8 спеціальних місць для безкоштовного паркування транспортних засобів, які перевозять осіб з інвалідністю, що розташовані на майданчику для паркування за адресою: м. Київ, Голосіївський район, вул. Ломоносова, 36-а, в межах ІІІ територіальної зони паркування м. Києва (надалі - майданчик для паркування), для ведення діяльності з паркування транспортних засобів та здійснення розрахунків з юридичними та фізичними особами за паркування їхніх транспортних засобів.
Відповідно до п. 3.1. Договору майданчик для паркування вважається переданим в експлуатацію стороні 2 з моменту підписання сторонами Акта приймання-передачі майданчика для паркування в експлуатацію.
05.06.2019 між КП «Київтранспарксервіс» та TOB «ІНВЕСТ- ПРОПЕРТІ» був підписаний Акт приймання - передачі паркувального майданчика. Вказаним актом сторони підтвердили, що сторона 1 передала, а сторона 2 прийняла в експлуатацію паркувальний майданчик на 82 машино-місця за адресою: м. Київ, Голосіївський р-н., вул. Ломоносова, 36 а, в межах III територіальної зони паркування м. Києва.
18.10.2019 між КП «Київтранспарксервіс», TOB «ІНВЕСТ- ПРОПЕРТІ» та ТОВ «АЙЛЕРС» укладено Угоду № 24 про зміну сторони Договору від 13.03.2019 № ДНП-2019-03/34 за якою сторони погодили замінити одну із сторін Договору про організацію фіксованих місць для паркування від 13.03.2019 № ДНП-2019-03/34, що укладений між КП «Київтранспарксервіс» та ТОВ «ІНВЕСТ-ПРОПЕРТІ», а саме передати ТОВ «АЙЛЕРС» усі права та обов'язки ТОВ «ІНВЕСТ-ПРОПЕРТІ» по Договору про надання в експлуатацію майданчика для паркування від 13.03.2019 № ДНП-2019- 03/34.
Відповідно до п. 5 Угоди, угода набирає чинності з моменту її підписання та скріплення печатками сторін і діє до закінчення терміну дії Договору від 13.03.2019 № ДНП-2019-03/34.
30.10.2019 між КП «Київтранспарксервіс», ТОВ «АЙЛЕРС» та ТОВ «СІЛЬВЕР-ІНВЕСТ» (відповідач) укладено Угоду № 28 про зміну сторони Договору від 13.03.2019 № ДНП-2019-03/34 за якою сторони погодили замінити одну із сторін Договору про організацію фіксованих місць для паркування від 13.03.2019 № ДНП-2019-03/34, а саме передати ТОВ «СІЛЬВЕР-ІНВЕСТ» (відповідач) усі права та обов'язки ТОВ «АЙЛЕРС» по Договору про надання в експлуатацію майданчика для паркування від 13.03.2019 № ДНП-2019-03/34.
Відповідно до п. 5 Угоди № 28, угода набуває чинності з 01 листопада і діє до закінчення терміну дії Договору від 13.03.2019 № ДНП-2019-03/34 відповідно до його умов.
Згідно з п. 7.1. Договору цей Договір вважається укладеним і набирає чинності з дати підписання і діє до 31.12.2022.
10.02.2020 року між позивачем та відповідачем укладено Додаткову угоду № 1 до Договору від 13.03.2019 № ДНП-2019-03/34, згідно якої сторони дійшли згоди розірвати Договір про надання майданчика для експлуатації, утримання та облаштування від 13.03.2019 №-2019-03/34.
Відповідно до п. 2 Додаткової угоди № 1 ця Додаткова угода набирає чинності з 10.02.2020 та є невід'ємною частиною Договору. Умови цієї додаткової угоди застосовуються до відносин між сторонами, які виникли до її укладання з 24.12.2019 на підставі ч. 3 ст. 631 ЦК України.
Позивач стверджує, що ним виконанні всі умови договору щодо передачі фіксованих місць для паркування, проте відповідач свої грошові зобов'язання не виконав у повному обсязі чим порушив умови договору.
Відповідно до п. 2.2.6. Договору сторона 2 зобов'язується своєчасно та в повному обсязі здійснювати розрахунки зі стороною 1 згідно умовами цього Договору.
Згідно з п. 4.1. Договору плата сторони 2 стороні 1 згідно умов даного Договору становить 6, 50 грн за одне місце для платного паркування транспортних засобів за добу, в тому числі ПДВ.
Відповідно до п. 4.3. Договору плата за провадження діяльності на майданчику для паркування здійснюється в розмірі 100 % місячної вартості не пізніше 20 числа місяця, щодо якого проводиться оплата. Плата за місяць в якому укладено договір здійснюється пропорційно до фактичної кількості днів експлуатації майданчика для паркування в даному місці. Якщо акт приймання передачі майданчика в експлуатацію підписано після 20 числа місяця, платіж вноситься до 1 (першого числа) наступного місяця.
Відповідно до п. 4.7. Договору оплата сторони 2 стороні 1 згідно умов даного Договору проводиться за період з дати підписання акту приймання-передачі майданчика для паркування в експлуатацію по дату фактичного повернення з експлуатації стороні 1 майданчика для паркування.
Відповідно до п. 7.11. Договору закінчення строку або розірвання цього договору не звільняє сторони від відповідальності за його порушення, яке мало місце під час дії цього Договору.
У зв'язку із невиконанням відповідачем зобов'язань за договором позивач направив відповідачу Лист-вимогу від 22.04.2020 № 053/05-1657 про сплату заборгованості за Договором, яка відповідачем не була задоволене, що і стало підставою для звернення до господарського суду з даним позовом про стягнення з відповідача на користь позивача основної суми заборгованості в розмірі 97 652, 50 грн та штрафних санкцій на загальну суму 9501, 13 грн.
Згідно із ст. 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків (ст. 626 ЦК України).
Статтею 627 ЦК України встановлено, що відповідно до ст. 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
У відповідності до ст. 509 ЦК України та ст. 173 ГК України в силу господарського зобов'язання, яке виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання, один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.
Частина 1 ст. 193 ГК України встановлює, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться і до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.
Частиною 2 ст. 193 ГК України визначено, що кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.
Відповідно до статей 525, 526 ЦК України зобов'язання має виконуватись належним чином, відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту та інших вимог, що звичайно ставляться; одностороння відмова від виконання зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Договір є обов'язковим до виконання сторонами (ст. 629 ЦК України).
За приписами п. 1 ст. 530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Відповідно до ст. 629 ЦК України, договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Як зазначалось позивачем був наданий відповідачу в експлуатацію паркувальний майданчик, за який відповідач не розрахувався, в наслідок чого у останнього перед позивачем виникла заборгованість в сумі 97 652, 50 грн. Доказів на спростування вказаної заборгованості відповідача перед позивачем матеріали справи не містять. Про розгляд справи відповідачу відомо, оскільки представник відповідача ознайомлювався з матеріалами справи 16.01.2021. Заперечень на доводи позивача відповідач не заявив, як і не надав доказів на їх спростування і не заявив суду про неможливість їх надання.
Беручи до уваги вищезазначене та наведені обставини, Господарський суд враховує, що відповідач свої зобов'язання за договором не виконав, факт наявності заборгованості відповідача за договором не спростований, доказів їх сплати суду не надано, у той час як розмір відповідно заявленої до стягнення заборгованості у розмірі 97 652, 50 грн позивачем доведено у повному обсязі.
Господарським судом встановлено, що відповідачем порушено зобов'язання за договором про поставку питної води та приймання стічних вод через приєднанні мережі щодо вчасного погашення заборгованості.
Відповідно до ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Приписами ст. 611 ЦК України визначено, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.
Згідно з частинами 1, 3 ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Статтею 1 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань» передбачено, що платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Згідно ст. 3 вищезазначеного Закону України, розмір пені, передбачений статтею 1, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується.
Відповідно до ч. 6 ст. 232 ГК України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.
За умовами п. 5.2. Договору у разі порушення стороною 2 строків здійснення сплати, встановлених цим Договором, сторона 1 набуває право вимоги у сторони 2 сплати пені в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяча на момент прострочення, за кожен день прострочення від суми несплати.
Позивачем заявлено до стягнення з відповідача 4769, 84 грн пені.
Господарський суд здійснив перевірку наданого позивачем розрахунку пені, дійшов висновку про обґрунтованість вимог позивача про стягнення з відповідача пені, у заявленому розмірі.
Крім того, позивачем заявлено вимоги про стягнення 2955, 67 грн 3 % річних та 1775, 62 грн інфляційних втрат.
Наявними в матеріалах справи доказами підтверджується порушення відповідачем зобов'язань за Договором, а отже відповідач є таким, що прострочив виконання грошового зобов'язання за Договором.
Відповідальність за порушення грошового зобов'язання передбачена статтею 625 ЦК України.
Так, за приписами ч. 1 ст. 625 ЦК України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.
Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом (ч. 2 ст. 625 ЦК України).
Відтак, враховуючи положення ч. 2 ст. 625 ЦК України, нарахування інфляційних втрат на суму боргу та 3 % річних входять до складу грошового зобов'язання і є особливою мірою відповідальності боржника (спеціальний вид цивільно-правової відповідальності) за прострочення грошового зобов'язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат (збитків) кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отримання компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.
Вимагати сплати суми боргу з врахуванням індексу інфляції, а також 3% річних є правом кредитора, яким останній наділений в силу нормативного закріплення зазначених способів захисту майнового права та інтересу.
Нарахування інфляційних втрат здійснюються окремо за кожен період часу, протягом якого діяв відповідний індекс інфляції, а одержані таким чином результати підсумовуються за весь час прострочення виконання грошового зобов'язання.
Об'єднана палата Касаційного господарського суду у постанові від 20 листопада 2020 року у справі № 910/13071/19 роз'яснила, що сума боргу, внесена за період з 1 до 15 числа включно відповідного місяця, індексується за період з урахуванням цього місяця, а якщо суму внесено з 16 до 31 числа місяця, то розрахунок починається з наступного місяця. За аналогією, якщо погашення заборгованості відбулося з 1 по 15 число включно відповідного місяця - інфляційна складова розраховується без урахування цього місяця, а якщо з 16 до 31 числа місяця - інфляційна складова розраховується з урахуванням цього місяця.
Отже, якщо період прострочення виконання грошового зобов'язання складає неповний місяць, то інфляційна складова враховується або не враховується в залежності від математичного округлення періоду прострочення у неповному місяці.
Методику розрахунку інфляційних втрат за неповний місяць прострочення виконання грошового зобов'язання доцільно відобразити, виходячи з математичного підходу до округлення днів у календарному місяці, упродовж якого мало місце прострочення, а саме:
- час прострочення у неповному місяці більше півмісяця (> 15 днів) = 1 (один) місяць, тому за такий неповний місяць нараховується індекс інфляції на суму боргу;
- час прострочення у неповному місяці менше або дорівнює половині місяця (від 1, включно з 15 днями) = 0 (нуль), тому за такий неповний місяць інфляційна складова боргу не враховується.
Згідно з імперативними вимогами статті 13 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» та статті 236 Господарського процесуального кодексу України, висновки щодо застосування норм права, викладені у постановах Верховного Суду, є обов'язковими для всіх суб'єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить відповідну норму права; при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Перевіривши розрахунок позивача по інфляційним втратам та періоди, по яким заявлено інфляційне нарахуванням з урахуванням зазначеної практики Об'єднаної палати Касаційного господарського суду, господарський суд вважає, що вимоги позивача про стягнення інфляційних втрат підлягають частковому задоволенню, а саме в сумі 1630 грн.
Перевіривши здійснений позивачем розрахунок заявленої до стягнення суми 3 % річних, суд дійшов висновку про його неточність, а тому здійснивши власний розрахунок, вважає, що вимоги позивача про стягнення 3 % підлягає частковому задоволенню в сумі 2953, 99 грн.
Відповідно до ст. 13 ГПК України, судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Згідно з ст. 74 ГПК України, обов'язок доказування і подання доказів віднесено на сторони. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Статтею 73 ГПК України, встановлено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування.
Відповідно до ст. 86 ГПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
За таких обставин, суд оцінивши подані докази та наведені обґрунтування за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді всіх обставин справи, дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню.
Судові витрати позивача по сплаті судового збору пропорційно розміру задоволених позовних вимог в сумі 2099, 11 грн відповідно до положень статті 129 Господарського процесуального кодексу України покладаються на відповідача.
Керуючись ст. ст. 129, 236-238, 240, 252 Господарського процесуального кодексу України, суд,
1. Позовні вимоги задовольнити частково.
2. Стягнути з ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «СІЛЬВЕР-ІНВЕСТ» (03022, місто Київ, ВУЛИЦЯ ЛОМОНОСОВА, будинок 36-А, офіс 257, ідентифікаційний код 41701291) на користь КОМУНАЛЬНОГО ПІДПРИЄМСТВА «КИЇВТРАНСПАРКСЕРВІС» (01030, місто Київ, ВУЛИЦЯ ЛЕОНТОВИЧА, будинок 6, ідентифікаційний код 35210739) заборгованість у розмірі 97 652 (дев'яносто сім тисяч шістсот п'ятдесят дві) грн 50 коп., пеню у розмірі 4769 (чотири тисячі сімсот шістдесят дев'ять) грн 84 коп., 3 % річних у розмірі 2953 (дві тисячі дев'ятсот п'ятдесят три) грн 99 коп., інфляційні втрати у розмірі 1630 (одна тисяча шістсот тридцять) грн 00 коп. та витрати зі сплати судового збору у розмірі 2099 (дві тисячі дев'яносто дев'ять) грн 11 коп.
3. В задоволенні решти позовних вимог відмовити.
4. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Суддя І.В. Алєєва