ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
м. Київ
04.02.2021Справа № 910/18718/20
Суддя Плотницька Н.Б., розглянувши справу
за позовом Акціонерного товариства "Житомиробленерго"
доДержавного підприємства зовнішньоекономічної діяльності "Укрінтеренерго"
простягнення 210 356 грн 77 коп.
Представники сторін:не викликались
27.11.2020 до Господарського суду міста Києва надійшла позовна заява Акціонерного товариства "Житомиробленерго" з вимогами до Державного підприємства зовнішньоекономічної діяльності "Укрінтеренерго" про стягнення 210 356 грн 77 коп. заборгованості за договором електропостачальника про надання послуг з розподілу (передачі) електричної енергії від 19.12.2018, в тому числі 68 345 грн 83 коп. основної заборгованості, 136 680 грн 66 коп. штрафу, 3 463 грн 05 коп. пені, 1 013 грн 11 коп. інфляційних втрат та 854 грн 12 коп. 3 % річних.
Свої позовні вимоги позивач обґрунтовує тим, що відповідач в порушення норм чинного законодавства України та укладеного сторонами договору електропостачальника про надання послуг з розподілу (передачі) електричної енергії від 19.12.2018 належним чином не виконав взяті на себе зобов'язання щодо оплати наданих послуг, у зв'язку з чим в останнього виникла заборгованість у розмірі 68 345 грн 83 коп. крім того, у зв'язку із неналежним виконанням зобов'язань, позивачем нараховано 136 680 грн 66 коп. штрафу, 3 463 грн 05 коп. пені, 1 013 грн 11 коп. інфляційних втрат та 854 грн 12 коп. 3 % річних.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 02.12.2020 відкрито провадження у справі № 910/18718/20, клопотання позивача про розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження задоволено, розгляд справи постановлено здійснювати в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи за наявними у справі матеріалами, визначено відповідачу строк для подання заяви із запереченнями щодо розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження.
16.01.2020 до відділу діловодства Господарського суду міста Києва від відповідача надійшов відзив на позовну заяву.
01.02.2021 до відділу діловодства Господарського суду міста Києва від позивача надійшла відповідь на відзив.
Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва
За умовами положень частини 1 статті 8 Закону України "Про ринок електричної енергії" господарська діяльність з виробництва, передачі, розподілу електричної енергії, постачання електричної енергії споживачу, трейдерська діяльність, здійснення функцій оператора ринку та гарантованого покупця провадиться на ринку електричної енергії за умови отримання відповідної ліцензії.
Відповідно до частини 1 статті 56 України "Про ринок електричної енергії" постачання електричної енергії споживачам здійснюється електропостачальниками, які отримали відповідну ліцензію, за договором постачання електричної енергії споживачу.
Пунктом 13 Прикінцевих та перехідних положень Закону України "Про ринок електричної енергії" визначено, що під час здійснення заходів з відокремлення оператора системи розподілу вертикально інтегрований суб'єкт господарювання повинен до 1 січня 2019 року вжити заходів для відокремлення оператора системи розподілу від виробництва, передачі, постачання електричної енергії шляхом створення відповідних суб'єктів господарювання.
За результатом проведення вищевказаних заходів з відокремлення, Акціонерне товариство "Житомиробленерго" є оператором систем розподілу і відповідає за розподіл електричної енергії.
При цьому, згідно пункту 13 Прикінцевих та перехідних положень закону України "Про ринок електричної енергії" споживачі (крім побутових та малих непобутових споживачів), яким на день набрання чинності цим Законом здійснював постачання електричної енергії постачальник за регульованим тарифом, мають обрати собі електропостачальника та укласти з ним договір постачання електричної енергії споживачу до 1 січня 2019 року.
За умовами пункту 2 частини 1 статті 64 України "Про ринок електричної енергії" постачальник "останньої надії" надає послуги з постачання електричної енергії споживачам у разі завершення строку дії ліцензії, зупинення або анулювання ліцензії з постачання електричної енергії споживачам попереднього електропостачальника.
У разі необрання споживачем (крім побутового та малого непобутового споживача) нового електропостачальника до 1 січня 2019 року постачання електричної енергії такому споживачу здійснюється постачальником "останньої надії" відповідно до статті 64 цього Закону (абзац 14 пункту 13 Прикінцевих та перехідних положень закону України "Про ринок електричної енергії").
Згідно з п. 2.1.3. Правил роздрібного ринку електричної енергії, затверджених постановою Національною комісією, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг від 14.03.2018 № 312 далі - Правила) ініціатором укладення договору споживача про надання послуг з розподілу (передачі) електричної енергії у разі зміни споживача, форми власності чи власника електроустановки є споживач.
Споживачі укладають договір споживача про розподіл (передачу) електричної енергії шляхом приєднання до публічного договору за наявності паспорта точки розподілу. У разі надання послуги з приєднання до електричних мереж ініціатором укладення договору споживача про надання послуг з розподілу (передачі) електричної енергії є оператор системи.
Відповідно до п. 2.1.4. Правил договір споживача про надання послуг з розподілу електричної енергії є публічним договором приєднання та укладається з урахуванням статей 633, 634, 641, 642 Цивільного кодексу України за формою договору, що є додатком 3 до цих Правил.
Оператор системи розподілу зобов'язаний на головній сторінці свого веб-сайту, а також у друкованих виданнях, що публікуються на території його ліцензованої діяльності, та у власних центрах обслуговування споживачів розмістити редакцію договору про надання послуг з розподілу електричної енергії та роз'яснення щодо укладення та приєднання споживача до договору про надання послуг з розподілу електричної енергії.
У відповідності до п. 2.1.19. Правил договір електропостачальника про надання послуг з розподілу (передачі) електричної енергії в частині розрахунків за послуги оператора системи діє у разі постачання електричної енергії споживачам постачальником універсальних послуг та постачальником «останньої надії», а також за сукупністю споживачів електропостачальника, для яких згідно з обраною споживачем комерційною пропозицією електропостачальника оплату послуг з розподілу електричної енергії забезпечує електропостачальник.
Розпорядженням Кабінету Міністрів України від 12 грудня 2018 року № 1023-р Державне підприємство зовнішньоекономічної діяльності «Укрінтеренерго» визначено постачальником «останньої надії» на період з 1 січня 2019 року до 31 грудня 2021 року.
Територія здійснення діяльності ДПЗД «Укрінтеренерго» як постачальника «останньої надії» - територія України, крім території, на якій органи державної влади тимчасово не здійснюють або здійснюють не в повному обсязі свої повноваження.
Листом від 19.12.2018 № 44/03.01-924 Державне підприємство зовнішньоекономічної діяльності "Укрінтеренерго" звернулося до операторів системи розподілу (за списком) із заявою-приєднання до договору електропостачальника про надання послуг з розподілу (передачі) електричної енергії.
Листом від 27.12.2018 № 013/22086 Акціонерне товариство "Житомиробленерго" направило Державному підприємству зовнішньоекономічної діяльності "Укрінтеренерго" два примірники договору електропостачальника про надання послуг з розподілу (передачі) електричної енергії.
Відповідно до пункту 2.1 договору оператор системи забезпечує недискримінаційний доступ постачальника до мереж оператора системи з метою реалізації постачальником як суб'єктом роздрібного ринку своїх прав та виконання обов'язків та функцій постачальника електричної енергії по відношенню до споживачів, електроустановки яких приєднані до електричних мереж на території здійснення ліцензованої діяльності оператора системи.
Згідно з пунктом 2.2 договору постачальник здійснює оплату послуг з розподілу (передачі) згідно з умовами глави 3 цього договору та інші послуги оператора системи згідно з порядком розрахунків, який є додатком 1 до цього договору.
Відповідно до пункту 3.2 додатку № 1 до договору оплата послуг з розподілу (передачі) здійснюється постачальником авансовими платежами відповідно до розрахункових обсягів розподіленої електричної енергії у 100 % обсязі до 25 числа місяця, що передує розрахунковому.
Згідно з пунктом 4 додатку № 5 до договору постачальник здійснює остаточний розрахунок за послуги з розподілу (передачі) електричної енергії та оплату інших послуг (відключення/підключення споживача, інше), якщо такі надаються оператором системи за умовами даного договору, з урахуванням всіх оплат за розрахунковий місяць протягом п'яти операційних днів після закінчення розрахункового місяця окремими платіжними дорученнями самостійно, згідно даного договору та/або на підставі виставлених оператором системи рахунків.
Згідно з пунктом 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків є, зокрема, договори та інші правочини.
Відповідно до частини 1 статті 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов'язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Частинами 1, 2 статті 633 Цивільного кодексу України встановлено, що публічним є договір, в якому одна сторона - підприємець взяла на себе обов'язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться (роздрібна торгівля, перевезення транспортом загального користування, послуги зв'язку, медичне, готельне, банківське обслуговування тощо). Умови публічного договору встановлюються однаковими для всіх споживачів, крім тих, кому за законом надані відповідні пільги.
За умовами частини 1 статті 634 Цивільного кодексу України договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.
Згідно акту прийому - передачі наданих послуг № 55721 від 31.05.2020 та додатку до нього обсяг електричної енергії, що розподілений в травні місяці 2020 року споживачам становить 50353 кВт. год., що згідно розрахунку та тарифів вартість послуг з розподілу (передачі) електричної енергії в травні місяці 2020 року складає в сумі 54 610,85 грн.
Згідно акту прийому - передачі наданих послуг № 57053 від 30.06.2020 та додатку до нього обсяг електричної енергії, що розподілений в червні місяці 2020 року споживачам становить 2927 кВт. год., що згідно розрахунку та тарифів вартість послуг з розподілу (передачі) електричної енергії в червні місяці 2020 року складає в сумі 3 174,50 грн.
Згідно акту прийому - передачі наданих послуг № 58999 від 31.07.2020 та додатку до нього обсяг електричної енергії, що розподілений в липні місяці 2020 року споживачам становить 7509 кВт. год., що згідно розрахунку та тарифів вартість послуг з розподілу (передачі) електричної енергії в липні місяці 2020 року складає в сумі 8 143,96 грн.
Згідно акту прийому - передачі наданих послуг № 60389 від 31.08.2020 та додатку до нього обсяг електричної енергії, що розподілений в серпні місяці 2020 року споживачам становить 2254 кВт. год., що згідно розрахунку та тарифів вартість послуг з розподілу (передачі) електричної енергії в серпні місяці 2020 року складає в сумі 2 416,52 грн.
Позивач виставив відповідачу рахунки на оплату від 31.05.2020 № 55721 на суму 54 610,85 грн, від 30.06.2020 № 57053 на суму 3 174,50 грн, від 31.07.2020 № 58999 на суму 8 143,96 грн, від 31.08.2020 № 60389 на суму 2 416,52 грн.
Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що вимоги позивача підлягають задоволенню з наступних підстав.
Відповідно до частини 1 статті 626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Частиною 1 статті 627 Цивільного кодексу України унормовано, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Згідно з частиною 1 статті 628 Цивільного кодексу України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Стаття 629 Цивільного кодексу України передбачає, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Відповідно до статті 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Відповідно до статті 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.
Зазначене також кореспондується зі статтями 525, 526 Цивільного кодексу України відповідно до яких зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Частиною 1 статті 76 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що Належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.
Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування (ч. 1 ст. 77 ГПК України).
Судом встановлено, що відповідач в порушення умов договору та норм чинного законодавства належним чином не виконав взяті на себе зобов'язання щодо оплати отриманих послуг з розподілу електричної енергії, у зв'язку з чим в останнього виникла заборгованість перед позивачем у розмірі 68 345 грн 83 коп., що також не було спростовано відповідачем, зокрема, відповідачем не надано суду доказів оплати наданих послуг на суму 68 345 грн 83 коп.
З огляду на вищенаведене та встановленням факту невиконання відповідачем обов'язку з оплати отриманих послуг та факту наявності заборгованості за отримані послуги у розмірі 68 345 грн 83 коп., вимоги позивача про стягнення 68 345 грн 83 коп. визнаються судом обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню у повному обсязі.
Твердження відповідача стосовно того, що договір має дискримінаційний характер та явно обтяжливі умови для відповідача, відтак, таким, що не відповідає вимогам законодавства, відхиляються судом, оскільки приєднавшись до договору на підставі заяви-приєднання відповідач погодився із запропонованими в договорі умовами та взяв на себе зобов'язання оплачувати послуги, які надаються позивачем, у встановлений у договорі строк.
Посилання відповідача на наявність заборгованості споживачів позивача перед відповідачем, відмову споживачів від договірних відносин з відповідачем як постачальником "останньої надії" не стосуються даного спору та не можуть слугувати підставою для невиконання своїх грошових зобов'язань за договором.
Суд відхиляє як необґрунтовані посилання відповідача стосовно того, що додаток 1 до договору електропостачальника про надання послуг з розподілу (передачі) електричної енергії не було схвалено сторонами, оскільки як вбачається зі змісту п. 10.1 договору додатком 1 до договору є акт приймання-передачі послуг, в якому сторони, серед іншого, погодили порядок розрахунків.
У зв'язку з неналежним виконанням відповідачем взятих на себе зобов'язань за договором, позивач просить суд стягнути з відповідача на свою користь 136 680 грн 66 коп. штрафу, 3 463 грн 05 коп. пені, 1 013 грн 11 коп. інфляційних втрат та 854 грн 12 коп. 3 % річних.
Відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Суд зауважує, що передбачене законом право кредитора вимагати стягнення боргу враховуючи індекс інфляції та відсотків річних є способом захисту майнових прав та інтересів кредитора, сутність яких складається з відшкодування матеріальних втрат кредитора та знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів, а також отримання компенсації (плати) від боржника за користування ним грошовими коштами, які належать до сплати кредитору.
Штрафними санкціями у Господарському кодексі України визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання (частина 1 статті 230 Господарському кодексі України).
Згідно з статтею 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
У відповідності до частини 2 статті 551 Цивільного кодексу України якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства. Розмір неустойки, встановлений законом, може бути збільшений у договорі. Сторони можуть домовитися про зменшення розміру неустойки, встановленого актом цивільного законодавства, крім випадків, передбачених законом.
Відповідно до частини 6 статті 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.
Щодо пені за порушення грошових зобов'язань застосовується припис частини шостої статті 232 Господарського кодексу України. Даним приписом передбачено не позовну давність, а період часу, за який нараховується пеня і який не повинен перевищувати шести місяців від дня, коли відповідне зобов'язання мало бути виконане; законом або укладеним сторонами договором може бути передбачено більшу або меншу тривалість цього періоду. Його перебіг починається з дня, наступного за останнім днем, у який зобов'язання мало бути виконане, і початок такого перебігу не може бути змінений за згодою сторін. Необхідно також мати на увазі, що умова договору про сплату пені за кожний день прострочення виконання зобов'язання не може розцінюватися як установлення цим договором іншого, ніж передбачений частиною шостою статті 232 Господарського кодексу України, строку, за який нараховуються штрафні санкції.
Пунктом 5 додатку № 1 до договору встановлено, що у випадку не оплати послуг з розподілу електричної енергії у встановлений термін постачальник сплачує оператору системи штраф в двократному розмірі віл суми неоплачених коштів.
Пунктом 9 додатку № 5 до договору у випадку порушення строків оплати платежів постачальник сплачує оператору системи нараховану пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ за кожний день прострочення платежу, враховуючи день фактичної оплати та три проценти річних від простроченої суми протягом 5-ти днів з дня виставлення рахунку оператором системи.
Дії відповідача є порушенням умов договору, що є підставою для застосування відповідальності (стягнення пені та штрафу) відповідно до умов пунктів 5 додатку № 1 та 9 додатку № 5 до договору та захисту майнових прав та інтересів позивача відповідно до норм статті 625 Цивільного кодексу України.
Господарський суд має з'ясовувати обставини, пов'язані з правильністю здійснення позивачем розрахунку, та здійснити оцінку доказів, на яких цей розрахунок ґрунтується. У разі якщо відповідний розрахунок позивачем здійснено неправильно, то господарський суд з урахуванням конкретних обставин справи самостійно визначає суми пені та інших нарахувань у зв'язку з порушенням грошового зобов'язання, не виходячи при цьому за межі визначеного позивачем періоду часу, протягом якого, на думку позивача, мало місце невиконання такого зобов'язання, та зазначеного позивачем максимального розміру відповідних пені та інших нарахувань.
Суд встановив, що доданий до позовної заяви розрахунок пені є не вірним, оскільки позивачем при здійсненні розрахунку допущено арифметичні помилки.
За перерахунком суду, не виходячи за межі заявленого позивачем періоду нарахування, сума пені за прострочення оплати послуг становить 3 425 грн 07 коп.
Відтак, вимоги про стягнення пені в сумі 3 463 грн 05 коп. підлягають частковому задоволенню на суму 3 425 грн 07 коп.
Суд встановив, що доданий до позовної заяви розрахунок 3 % річних є не вірним, оскільки позивачем при здійсненні розрахунку допущено арифметичні помилки.
За перерахунком суду, не виходячи за межі заявленого позивачем періоду нарахування, сума 3 % річних за прострочення оплати послуг становить 851 грн 78 коп.
Відтак, вимоги про стягнення 3 % річних в сумі 854 грн 12 коп. підлягають частковому задоволенню на суму 851 грн 78 коп.
Судом перевірено розрахунки штрафу та інфляційних втрат та встановлено їх правильність та відповідність вимогам умов договору та норм чинного законодавства.
Частиною 3 статті 551 Цивільного кодексу України передбачено, що розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.
Відповідно до усталеної практики Верховного Суду, вирішення питання про зменшення неустойки та розмір, до якого вона підлягає зменшенню, закон відносить на розсуд суду. Господарський суд, оцінивши надані сторонами докази та обставини справи у їх сукупності, на власний розсуд вирішує питання про наявність або відсутність у кожному конкретному випадку обставин, за яких можливе зменшення пені. При застосуванні правил про зменшення неустойки суди не мають якогось усталеного механізму зменшення розміру неустойки, тому кожного разу потрібно оцінювати обставини та наслідки порушення зобов'язання на предмет наявності виняткових обставин на стороні боржника.
Згідно зі статтею 233 Господарського кодексу України у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу. Якщо порушення зобов'язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.
Висновок суду щодо необхідності зменшення розміру неустойки, яка підлягає стягненню з відповідача, повинен ґрунтуватися, крім викладеного, на загальних засадах цивільного законодавства, якими є, зокрема, справедливість, добросовісність та розумність (пункт 6 статті 3 Цивільного кодексу України).
Виходячи з приписів статей 546, 549 Цивільного кодексу України, статті 230 Господарського кодексу України, неустойка має подвійну правову природу, є водночас способом забезпечення виконання зобов'язання та мірою відповідальності за порушення виконання зобов'язання, завданням якого є захист прав та інтересів кредитора у разі порушення зобов'язання боржником.
Метою застосування неустойки є в першу чергу захист інтересів кредитора, однак не застосування до боржника заходів, які при цьому можуть призвести до настання негативних для нього наслідків як суб'єкта господарської діяльності.
Врахувавши непомірно великий розмір заявленого до стягнення з відповідача штрафу (136 680 грн 66 коп.) порівняно з сумою заборгованості за послуги розподілу (передачі) електричної енергії (68 345 грн 83 коп.), врахувавши наслідки поведінки відповідача та відсутність факту завдання позивачу такою поведінкою збитків в подвійному розмірі від несплаченої суми заборгованості за договором (протилежного позивачем не доведено), з огляду на те, що наявність у кредитора можливості стягувати з боржника надмірні грошові суми, як неустойку, викривлює її дійсне правове призначення, оскільки із засобу розумного стимулювання боржника виконувати основне зобов'язання неустойка перетворюється для останнього на непомірний тягар, суд дійшов висновку про наявність підстав для зменшення розміру штрафу на 80 % до 27 336 грн 13 коп., у зв'язку з чим вимога позивача щодо стягнення з відповідача штрафу підлягає частковому задоволенню в розмірі 27 336 грн 13 коп.
З огляду на вищенаведене та доведення факту несвоєчасності виконання зобов'язання за договором, вимоги позивача про стягнення з відповідача 1 013 грн 11 коп. інфляційних втрат підлягають задоволенню у повному обсязі за розрахунком позивача, вимоги позивача про стягнення з відповідача пені підлягають частковому задоволенню за розрахунком суду у розмірі 3 425 грн 07 коп., вимоги позивача про стягнення з відповідача 3 % річних підлягають частковому задоволенню за розрахунком суду у розмірі 851 грн 78 коп., вимоги позивача про стягнення з відповідача штрафу підлягають частковому задоволенню в розмірі 27 336 грн 13 коп.
Згідно з частиною 1 статті 129 Господарського процесуального кодексу України судовий збір покладається: у спорах, що виникають при укладанні, зміні та розірванні договорів, - на сторону, яка безпідставно ухиляється від прийняття пропозицій іншої сторони, або на обидві сторони, якщо судом відхилено частину пропозицій кожної із сторін; у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Kеруючись статтею 74, статтями 76-79, статтею 86, статтею 123, статтею 129, статтями 232-233, статтями 237- 238, статтями 240 Господарського процесуального кодексу України, суд
1. Позов задовольнити частково.
2. Стягнути з Державного підприємства зовнішньоекономічної діяльності "Укрінтеренерго" (вул. Кирилівська, 85, м. Київ, 04080, ідентифікаційний код 19480600) на користь Акціонерного товариства "Житомиробленерго" (вул. Пушкінська, 32/8, м. Житомир, 10008, ідентифікаційний код 22048622) заборгованість у розмірі 68 345 (шістдесят вісім тисяч триста сорок п'ять) грн 83 коп. основної заборгованості, 27 336 (двадцять сім тисяч триста тридцять шість) грн 13 коп. штрафу, 3 425 (три тисячі чотириста двадцять п'ять) грн 07 коп. пені, 1 013 (одна тисяча тринадцять) грн 11 коп. інфляційних втрат, 851 (вісімсот п'ятдесят одна) грн 78 коп. 3 % річних та судовий збір у розмірі 1 514 (одна тисяча п'ятсот чотирнадцять) грн 58 коп.
3. В іншій частині заявлених позовних вимог відмовити.
4. Після набрання рішенням законної сили видати наказ.
Відповідно до частини 1 статті 241 Господарського процесуального кодексу України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів, а на ухвалу суду - протягом десяти днів з дня його (її) проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення (частина 1 статті 256 Господарського процесуального кодексу України).
Суддя Н.Б.Плотницька