номер провадження справи 4/196/20
08.02.2021 Справа № 908/3175/20
м.Запоріжжя Запорізької області
Суддя Зінченко Н.Г., розглянувши в письмовому позовному провадженні без виклику представників сторін, справу
за позовом Концерну "Міські теплові мережі", (юридична адреса: 69091, м. Запоріжжя, бул. Гвардійський, буд. 137; фактична адреса: 69071, м. Запоріжжя, вул. Цитрусова, буд. 9)
до відповідача Приватного акціонерного товариства "ТРАНССЕРВІС", (69600, м. Запоріжжя, вул. Базова, буд. 3-Б)
про стягнення 68204,95 грн.
09.12.2020 до господарського суду Запорізької області надійшла позовна заява за вих. № б/н від 03.12.2020 (вх. № 3426/08-07/20 від 09.12.2020) Концерну "Міські теплові мережі", м. Запоріжжя до Приватного акціонерного товариства "ТРАНССЕРВІС", м. Запоріжжя про стягнення 68204,95 грн. заборгованості за поставлену теплову енергію, в тому числі 68027,63 грн. заборгованості за відпущену теплову енергію за період з листопада 2019 року по квітень 2020 року та 177,32 грн. 3 % річних.
Позивачем заявлено клопотання про розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження.
Згідно Витягу з протоколу автоматизованого розподіл судової справи між суддями від 09.12.2020 справу № 908/3175/20 за вищевказаною позовною заявою розподілено судді Зінченко Н.Г.
Ухвалою господарського суду Запорізької області від 14.12.2020 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі № 908/3175/20, справі присвоєно номер провадження справи 4/196/20, ухвалено здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи.
Заявлені позивачем вимоги викладені в позовній заяві та обґрунтовані посиланням на ст., ст. 11, 15, 16 509, 526, 530, 625, 629 ЦК України, ст., ст. 1, 2 193, 276 ГК України, норми Законів України "Про теплопостачання", положення Правил користування тепловою енергією, на підставі яких позивач просить позов задовольнити, стягнути з Приватного акціонерного товариства "ТРАНССЕРВІС" 68204,95 грн. заборгованості за поставлену теплову енергію, в тому числі 68027,63 грн. заборгованості за відпущену теплову енергію за період з листопада 2019 року по квітень 2020 року та 177,32 грн. 3 % річних.
Відповідач проти позову заперечив. Свої заперечення виклав у відзиві на позовну заяву та запереченнях на відповідь на відзив. Обґрунтовуючи правову позицію відповідач зазначає, що в матеріалах справи відсутні докази постачання теплової енергії в гарячій воді до приміщення відповідача. Також, у матеріалах справи відсутня технічна документація на систему теплоспоживання будинку 11 по пр. Моторобудівників у м. Запоріжжя, у зв'язку з чим факт приєднання обладнання відповідача до внутрішньобудинкових систем, та факт опалення нежитлового приміщення не підтверджений. Також, зауважив, що позивачем не надано жодного доказу виконання рішення виконавчого комітету Запорізької міської ради від 24.04.2018 №204 «Про закріплення на праві господарського відання за Концерном «МІСЬКІ ТЕПЛОВІ МЕРЕЖІ» майна комунальної власності» (витягу з акту приймання-передання, технічної документації мереж теплопостачання на нежитлове приміщення XXXIV підвалу (літера А-4), приміщення XXXI першого поверху (літера А-4), що знаходиться за адресою: просп. Моторобудівників, б. 11). Отже, факт передачі мереж теплопостачання до будинку №11 по пр. Моторобудівників у м. Запоріжжя не підтверджений документально. Таким чином, у матеріалах справи відсутні докази на підтвердження факту надання позивачем послуг постачання теплової енергії в гарячій воді до спірного нежитлового приміщення. Також, зауважив, що рахунки та акти приймання-передачі теплової енергії відповідачем не отримувалися, а позивачем не надано належних та допустимих доказів надсилання відповідачеві зазначених рахунків на оплату та актів приймання-передачі теплової енергії. Також, вважає, що додані рахунки та акти приймання - предачі теполової енергії не відповідають вимогам ЗУ «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність». Крім того, зазначив, що належне відповідачу нежитлове приміщення до системи теплопостачання не підключене, тобто не має комплексу теплоспоживчих установок, з" єднаних із системою теплопостачання, тому він не може вважатися споживачем теплової енергії ані в розумінні Закону України "Про теплопостачання", ані в розумінні Закону України "Про житлово-комунальні послуги", факт поставки відповідачу теплової енергії в обсягах, визначених в наданих позивачем актах приймання-передачі теплової енергії, є недоведеним. На підставі викладеного просив в задоволені позову відмовити.
У відповіді на відзив позивач зазначив, що система опалення приміщення, яке належить відповідачу, спільна з жилим будинком, що підтверджується актом від 15.03.2018 року, в якому зазначено, що ' приміщення Відповідача використовується під магазин «Лотос», система опалення магазина єдина з гуртожитком, по підвалу проходить трубопровід опалення діаметром 57 та 25, та актом обстеження системи теплоспоживання споживача, за адресою: м. Запоріжжя, просп. Моторобудівників, буд. 11, приміщення XXXIV підвалу (літера А-4), приміщення XXXI першого поверху (літера А-4) від 12.12.2018 року, в якому встановлено, що нежитлове приміщення - вбудовано-прибудоване, розташоване на 1-ому поверсі та в підвалі 4-поверхової будівлі гуртожитку, джерело теплопостачання - котельня АО «Мотор Січ», система опалення приміщень спільна з житловим будинком, вбудована частина опалюється від елеваторного вузла гуртожитку, прибудована частина (вбудована зона) від загального елеватора на приміщення, які розташовані в будівлі гуртожитку, система опалення приміщень є невід'ємною частиною централізованого опалення житлового будинку (відповідні акти містяться в матеріалах справи). Таким чином, вважає, що факт наявності у належному відповідачу приміщенні теплопостачання по стоякам та трубопроводам, які транзитом проходять через це приміщення та входять до єдиної системи теплопостачання житлового будинку, є доведеним належними доказами. Також зазначив, що факт постачання теплової енергії в гарячій воді в приміщення за адресою: м. Запоріжжя, просп. Моторобудівників, буд. 11, які належать ПрАТ «ТРАНССЕРВІС» за період листопада 2019 - квітень 2020 року підтверджується рішенням Запорізької міської Ради про початок опалювального сезону. Рішення про початок та закінчення опалювального сезону у м. Запоріжжя приймає виконавчий комітет Запорізької міської ради. Зауважив, що відсутність радіаторів не означає відсутність споживання послуг з централізованого опалення, оскільки наявність стояків в приміщенні свідчить про надходження тепла в приміщення, а відповідачем не надано жодних доказів відключення належного йому приміщення від системи теплопостачання житлового будинку у встановленому законодавством порядку. Підтвердженням факту споживання відповідачем обсягу теплової енергії на суму68027,63 грн. вважає розрахунки суми заборгованості, рахунки, акти приймання - передачі теплової енергії, розрахунок розподілу обсягу спожитої теплової енергії де детально вказано, як здійснювалося нарахування заборгованості за спожиті послуги на суму 68027,63 грн. Стосовно направлення на адресу відповідача актів та рахунків, зауважив, що чинним законодавством не визначено, якою саме кореспонденцією повинні бути направлені саме акти приймання-передачі та рахунки за надані послуги (простою, рекомендованою або в інший спосіб), а тому направлення вказаних документів на адресу Споживача простою кореспонденцією не є порушенням. У реєстрах про відправлену кореспонденцію по відділу збуту філії Концерну «МТМ» Шевченківського району вказано дату та документи, які направлені споживачам, у тому числі відповідачу.
Також, зауважив, що нарахування опалення на нежитлове приміщення виконані згідно навантаження на опалення приміщення з урахуванням норми споживання теплової енергії на 1 м2. Акти приймання - перед теплової енергії, рахунки та розрахунки суми заборгованості підтверджують фактично спожитий відповідачем обсяг теплової енергії. Посилання, в рахунках за спожиту теплову енергію на те, що «розрахунок здійснений на підставі вимірювальних приладів...», обумовлено тим що позивачем використано стандартний бланк рахунку, в якому зазначено, що розрахунок здійснений на підставі вимірювальних приладів та діючих тарифів, оскільки більшість споживачив обладнано комерційним приладом обліку. Дане посилання в рахунках носить лише формальний характер і жодним чином фактично на облік споживання теплової енергії та на нарахування заборгованості не впливало, а тому права відповідача в даному випадку жодним чином не порушено.
Згідно з ч. 2,3 ст. 252 ГПК України розгляд справи по суті в порядку спрощеного провадження починається з відкриття першого судового засідання або через тридцять днів з дня відкриття провадження у справі, якщо судове засідання не проводиться. Якщо для розгляду справи у порядку спрощеного позовного провадження відповідно до цього Кодексу судове засідання не проводиться, процесуальні дії, строк вчинення яких відповідно до цього Кодексу обмежений першим судовим засіданням у справі, можуть вчинятися протягом тридцяти днів з дня відкриття провадження у справі.
Отже, 13.01.2021 сплив тридцятиденний строк наданий сторонам на вчинення процесуальних дій, строк вчинення яких обмежений першим судовим засіданням, а тому суд вважає за можливе розглянути вказану справу по суті.
Відповідно до ч. 5, 7 ст. 252 ГПК України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої із сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін. Клопотання про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням сторін відповідач має подати в строк для подання відзиву, а позивач - разом з позовом або не пізніше п'яти днів з дня отримання відзиву.
Враховуючи приписи ч. 4 ст. 240 ГПК України, у зв'язку з розглядом справи без повідомлення (виклику) учасників справи, рішення прийнято без його проголошення - 08.02.2021.
Розглянувши матеріали справи, суд
Матеріали справи свідчать, що Концерн "Міські теплові мережі" є юридичною особою, метою діяльності якої відповідно до п. 2.1 Статуту є здійснення виробничо-технічної діяльності, спрямованої на постійне та безперебійне забезпечення споживачів тепловою енергією, одержання прибутку для здійснення діяльності Концерну та задоволення на його основі соціально-економічних інтересів трудового колективу Концерну.
Предметом діяльності Концерну "Міські теплові мережі" є виробництво теплової енергії, транспортування теплової енергії магістральними та місцевими (розподільчими) тепловими мережами, постачання теплової енергії для потреб населення для обігріву житла і побутових потреб, комунально-побутових потреб підприємств, бюджетних установ та організацій, інших категорій споживачів, її збут тощо. (п. 2.2 Статуту)
Правовідносини між Теплопостачальною організацією та Споживачем в сфері виробництва, транспортування та постачання теплової енергії регулюються Цивільним кодексом України, Господарським кодексом України, Законом України "Про теплопостачання" від 02.06.2005 № 2633-ІV, "Правилами користування тепловою енергією", затвердженими постановою Кабінету Міністрів України від 03.10.2007 за №1198 та іншими нормативно-правовими актами України.
Стаття 1 Закону України "Про теплопостачання" дає визначення, зокрема, терміну споживач теплової енергії - фізична або юридична особа, яка використовує теплову енергію на підставі договору.
Правилами користування тепловою енергією, затвердженими постановою Кабінету Міністрів України від 03.10.2007 за № 1198, передбачено, що споживач теплової енергії - це фізична особа, яка є власником будівлі або суб'єктом підприємницької діяльності, чи юридична особа, яка використовує теплову енергію відповідно до договору.
Відповідно до витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно №21700879, нежитлові приміщення ХХХІV підвалу (літ. А-4), приміщення ХХХІ першого поверху (літ. А-4), що знаходиться за адресою: м. Запоріжжя, просп. Моторобудівників, б. 11 є приватною власністю ПрАТ «ТРАНССЕРВІС» на підставі договору купівлі - продажу нерухомого майна, серія та номер: 653, який виданий 11.03.1997 приватним нотаріусом Запорізького міського нотаріального округу Полотенко С.М.
Рішенням Господарського суду Запорізької області від 06.11.2019 у справі №908/1504/19 Концерну "МТМ" відмовлено в задоволенні позовних вимог до ПрАТ "Транссервіс" про визнання договору №340567 від 03.04.2019 про надання послуг з централізованого опалення та постачання гарячої води укладеним.
Рішення обґрунтовано тим, що позивач не довів суду наявність підстав для задоволення позову, оскільки наданий ним проект договору № 340567 від 03.04.2019 про надання послуг з централізованого опалення та постачання гарячої води не відповідає Типовому договору, затвердженому постановою Кабінету Міністрів України від 21.07.2005 № 630.
Рішення Господарського суду Запорізької області від 06.11.2019 у справі №908/1504/19 не оскаржено та набрало законної сили.
Отже, в супереч приписам Закону України "Про теплопостачання" та Правил користування тепловою енергією відповідачем не укладено з Концерном "Міські теплові мережі" договір купівлі-продажу теплової енергії в гарячій воді.
Як зазначає позивач у позові, з метою недопущення порушення прав інших мешканців житлового будинку в частині отримання належних послуг з централізованого опалення, позивач здійснював відпуск теплової енергії в період листопад 2019 року - квітень 2020 року відповідно до рішень про початок та закінчення опалювального сезону у м. Запоріжжя.
Зазначав, що система опалення приміщення, що належить відповідачу, є невід'ємною частиною централізованої системи опалення будинку, тому при подачі теплової енергії в централізовану систему опалення будинку в опалювальні періоди одночасно опалювалось нежитлове приміщення, власником якого є відповідач.
За твердженням позивача, відповідачу відпущено теплову енергію за вказаний період на загальну суму 68027, 63 грн., що підтверджується рахунками та актами приймання-передачі теплової енергії за спірний період, надісланими на адресу відповідача.
На підтвердження обсягу відпущеної відповідачу теплової енергії позивачем надано до матеріалів справи рахунки та акти приймання-передачі теплової енергії надання послуг з централізованого постачання гарячої води за період листопад 2019 року - квітень 2020 року.
На підтвердження факту направлення рахунків та актів приймання-передачі теплової енергії надання послуг з централізованого постачання гарячої води, позивачем надано паперовий носій з назвою "Реестр на отправленную корреспонденцию в (назва місяця), рахунки за (назва місяця) по отделу сбыта филиала Концерна "ГТС" Шевченковского района".
В підтвердження факту здійснених поставок теплової енергії позивач посилався на рішення виконавчого комітету Запорізької міської ради від 24.04.2018 №204 "Про закріплення на праві господарського відання за Концерном "Міські теплові мережі" майна комунальної власності", "Про початок опалювального сезону 2019-2020 років у місті Запоріжжя" №441 від 24.10.2019, "Про закінчення опалювального сезону 2019-2020 років у місті Запоріжжя" №147 від 06.04.2020.
Матеріали справи містять акт від 15.03.2018, складений в присутності адміністратора Яковлєва Л.А., в якому зазначено, що приміщення використовується під магазин "Лотос" , S = 420 кв.м (1 поверх + підвал та прибудова). Система опалення магазину єдина з гуртожитком. По підвалу проходить трубопровід опалення діаметром 57 та 25, м/пластик, ГВС встановлений водомір №4039860, р/в 2004, опломбований пломбою "Мотор Січ", покази 1299,524 м. куб. В прибудові на момент огляду опалення відсутнє. Акт підписаний працівниками Концерну "МТМ", підпис представника ВАТ "Транссервіс" або позначка про відмову у підписанні акту відсутні.
Також, позивачем надано акт від 12.12.2018 обстеження системи теплоспоживання споживача ТОВ "Транссервіс" - магазин "Лотос" за адресою: вул. Моторобудівників, буд. 11, приміщення № ХХХІ першого поверху та приміщення № ХХХІV підвалу літ. А-4, складений в присутності працівника магазину "Лотос". У вказаному акті встановлено наступне: нежитлове приміщення - вбудовано-прибудоване, розташоване на 1-ому поверсі та в підвалі 4-поверхової будівлі гуртожитку. Джерело теплопостачання - котельня АО "Мотор Січ". Система опалення приміщень спільна з житловим будинком. Вбудована частина опалюється від елеваторного вузла гуртожитку, прибудована частина (вбудована зона) від загального елеватора на приміщення: 1) ТОВ "Содружество" (магазин "Second hand", магазин "Елегант", "Агенство нерухомості", 2) ТОВ Промзапал" (кафе "Ананас"), 3) ТОВ "Транссервіс" (магазин "Лотос"). Дані приміщення розташовані в будівлі гуртожитку, система опалення приміщень є невід'ємною частиною централізованого опалення житлового будинку.
Працівник магазину "Лотос" відмовився підписати вказаний акт обстеження, про що зазначено в акті.
Посилаючись на обставини щодо фактичного споживання теплової енергії без укладення договору з теплопостачальною організацією, позивач звернувся з позовом до господарського суду про стягнення з відповідача заборгованості за відпущену теплову енергію в сумі 68027,63 грн. за період з листопада 2019 року по квітень 2020 року. У зв'язку з простроченням виконання відповідачем грошового зобов'язання позивач нарахував до стягнення з відповідача 177,32 грн. 3 % річних.
Проаналізувавши фактичні обставини справи, оцінивши представлені докази, суд вважає, що позовні вимоги не підлягають задоволенню з наступних підстав.
Правові відносини між суб'єктом господарювання, предметом діяльності якого є надання житлово-комунальних послуг, і фізичною або юридичною особою, яка отримує або має намір отримувати послуги з централізованого опалення, регулюються, зокрема Законом України "Про житлово-комунальні послуги", Законом України "Про теплопостачання", Правилами надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення, затвердженими постановою Кабінету Міністрів України №630 від 21.07.2005 (далі за текстом - Правила надання послуг з централізованого опалення), Правилами користування тепловою енергією, затвердженими постановою Кабінету Міністрів України №1198 від 03.10.2007 (далі за текстом - Правила користування тепловою енергією) та іншими нормативно-правовими актами, що регулюють відносини у цій сфері.
Відповідно до ст. 1 Закону України "Про теплопостачання" (далі - Закон) теплова енергія - товарна продукція, що виробляється на об'єктах сфери теплопостачання для опалення, підігріву питної води, інших господарських і технологічних потреб споживачів, призначена для купівлі-продажу;
- постачання теплової енергії (теплопостачання) - господарська діяльність, пов'язана з наданням теплової енергії (теплоносія) споживачам за допомогою технічних засобів транспортування та розподілом теплової енергії на підставі договору;
- споживач теплової енергії - фізична або юридична особа, яка використовує теплову енергію на підставі договору;
- теплопостачальна організація - суб'єкт господарської діяльності з постачання споживачам теплової енергії;
- місцева (розподільча) теплова мережа - сукупність енергетичних установок, обладнання і трубопроводів, яка забезпечує транспортування теплоносія від джерела теплової енергії, центрального теплового пункту або магістральної теплової мережі до теплового вводу споживача.
Згідно зі ст. 4 названого Закону проектування, будівництво, реконструкція, ремонт, експлуатація об'єктів теплопостачання, виробництво, постачання теплової енергії регламентуються нормативно-правовими актами, які є обов'язковими для виконання всіма суб'єктами відносин у сфері теплопостачання.
Пунктами 4, 6 ст. 19 Закону передбачено, що теплогенеруюча організація має право постачати вироблену теплову енергію безпосередньо споживачу згідно з договором купівлі-продажу теплової енергії. Споживач повинен щомісячно здійснювати оплату теплопостачальній організації за фактично отриману теплову енергію.
Статтею 25 Закону встановлено обов'язок споживача по своєчасному укладенню договору з теплопостачальною організацією на постачання теплової енергії.
Частиною 2 ст. 275 Господарського кодексу України передбачено, що відпуск енергії без оформлення договору енергопостачання не допускається.
Відповідно до п. 4 Правил користування тепловою енергією №1198 користування тепловою енергією допускається лише на підставі договору купівлі-продажу теплової енергії між споживачем і теплопостачальною організацією.
З аналізу положень зазначених вище Правил, зокрема, пункту 44, вбачається, що термін споживач застосовується в значно ширшому значенні, оскільки він також розповсюджується і на осіб, які використовують теплову енергію без укладення договору на теплопостачання.
За змістом ст., ст. 1, 13 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" послуги з надання теплової енергії в гарячій воді є одним з видів комунальних послуг.
Частиною 1 ст. 12 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" передбачено, що надання житлово-комунальних послуг здійснюється виключно на договірних засадах.
Статті 7, 8 цього Закону визначають обов'язки споживача та виконавця житлово-комунальних послуг, і з урахуванням вказаних положень Закону позивач є виконавцем житлово-комунальних послуг, а відповідач є їх споживачем.
Згідно з п. 1 ч. 2 ст. 7 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" споживач зобов'язаний укладати договори про надання житлово-комунальних послуг у порядку і випадках, визначених законом.
Цей обов'язок відповідає зустрічному обов'язку виконавця, визначеному п. 2 ч. 2 ст. 8 цього Закону готувати та укладати із споживачем договори про надання комунальних послуг з визначенням відповідальності за дотримання умов їх виконання згідно з типовим договором.
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 20 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" (в редакції на момент виникнення спірних правовідносин) споживач має право одержувати вчасно та відповідної якості житлово-комунальні послуги згідно із законодавством та умовами договору на надання житлово-комунальних послуг, при цьому такому праву прямо відповідає визначений п. 5 ч. 3 ст. 20 цього Закону обов'язок споживача оплачувати житлово-комунальні послуги у строки, встановлені договором або законом.
Відсутність договору на надання житлово-комунальних послуг не може бути підставою для звільнення споживача від оплати послуг у повному обсязі.
В той же час, для стягнення заборгованості за поставлену позивачем та фактично спожиту відповідачем теплову енергію, доказуванню підлягає факт поставки/споживання такої теплової енергії, обсяг спожитої теплової енергії та її вартість.
Згідно ст.74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Відповідно до ст.76 Господарського процесуального кодексу України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.
Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Посилання позивача на те, що в матеріалах справи міститься розрахунок заборгованості, суд до уваги не приймає з огляду на таке.
З наданого розрахунку не вбачається, з яких складових позивачем визначено необхідну до сплати щомісячну суму, а міститься посилання на документ, що підтверджує нарахування - рахунок та акт.
Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 174 Господарського кодексу України господарські зобов'язання можуть виникати безпосередньо із закону або іншого нормативно-правового акту, що регулює господарську діяльність.
Відповідно до ч. 6 ст. 276 Господарського кодексу України розрахунки за договорами енергопостачання здійснюються на підставі цін (тарифів), встановлених відповідно до вимог закону.
Оскільки договір між сторонами не укладено, позивач мав довести на якій підставі та за яку кількість відпущеної теплової енергії проведено ним нарахування.
У відповідності до п. 23 Правил користування тепловою енергією розрахунки за спожиту теплову енергію здійснюються на межі продажу, яка є межею балансової належності (відповідальності), відповідно до договору на підставі показів вузла обліку згідно з діючими тарифами (цінами), затвердженими в установленому порядку. У споживачів, що не мають приладів комерційного обліку, обсяг фактично спожитої теплової енергії розраховується відповідно до теплового навантаження, визначеного у договорі, з урахуванням середньомісячної фактичної температури теплоносія в теплових мережах теплопостачальної організації, середньомісячної температури зовнішнього повітря та кількості годин (діб) роботи тепловикористального обладнання в розрахунковому періоді.
В наданих позивачем рахунках на оплату спожитої теплової енергії зазначено, що розрахунок здійснений на підставі вимірювальних приладів та діючих тарифів.
З доданих до позову актів приймання-передачі теплової енергії неможливо визначити, яким чином позивач виконав нарахування плати за спожиту теплову енергію, відсутні показники будинкового приладу обліку, теплового навантаження за період з листопада 2019 року по квітень 2020 року, не зазначена площа нежитлового приміщення, норми споживання на 1 кв. м; підстави нарахування та розрахунок теплового навантаження відсутні.
Так, матеріали справи не містять помісячних показників будинкового засобу обліку теплової енергії та показників приладу обліку, що має суттєве значення для визначення суми заборгованості, яка підлягає сплаті за спірний період. Детальний розрахунок теплової енергії з зазначенням необхідних вихідних даних для перевірки суми нарахування позивачем не здійснено.
Також, суд вважає за необхідне зазначити, що в наданому позивачем акті від 15.03.2018, визначена площа спірного приміщення, а саме зазначено: S = 420 кв.м (1 поверх + підвал та прибудова).
Разом з тим в поданому розрахунку розподілу обсягу спожитої теплової енергії для централізованого опалення нежитлового приміщення, що розташоване за адресою: пр. Моторобудівників, 11, позивачем площа приміщення визначена - 364, 90 кв.м. Тому, твердження позивача про те, що є доведеним одна з складових для нарахування за спожиту теплову енергію - площа приміщення, спростовується, зокрема, і цим актом.
Отже, посилання позивача на те що нарахування опалення на нежитлове приміщення виконані згідно навантаження на опалення приміщення з урахуванням норми споживання теплової енергії на 1 м2 спростовується вищевикладеним.
Також слід звернути увагу, що акти не підписані представником споживача.
Позивач посилається на направлення ним на адресу відповідача актів приймання-споживання теплової енергії за спірний період та зазначає, що відповідачем підписані акти приймання-передачі позивачеві не поверталися.
В той же час, належних доказів направлення на адресу відповідача вказаних актів та рахунків позивачем в матеріали справи не надано: реєстри поштових відправлень не містять відтиску поштового штемпелю та дати відправлення кореспонденції. Також не надано суду фіскальних чеків на оплату поштових послуг з направлення відповідної кореспонденції.
Рішення Запорізької міської ради про початок опалювальних сезонів, на які посилається позивач, лише підтверджують факт здійснення позивачем теплопостачання у спірному періоді, однак не доводять обсяг поставленої відповідачу теплової енергії.
Аналогічна правова позиція викладена у Постанові від 03.11.2020 Центрального апеляційного господарського суду у справі №908/183/20 зі спору між тими ж сторонами і за тим же договором.
Стосовно доводів відповідача щодо відсутності в спірному приміщенні будь-яких точок обігріву від труб тепловодоопалення суд зауважує наступне.
Теплопостачання - це особливий вид комунальної послуги. Система теплопостачання для здійснення покладених на неї завдань виконується з окремих технологічно пов'язаних частин, що складають систему централізованого постачання, включає сукупність взаємопов'язаних джерел теплової енергії (технічних елементів і пристроїв), призначених для передачі у приміщення необхідної кількості тепла та підтримання в них заданої температури повітряного середовища. Теплова енергія передається в опалювальні приміщення за рахунок теплопровідності, випромінювання в конвекції, і поширюється не тільки від радіаторів, але й від інших елементів системи опалення (трубопроводи, стояки, підводки тощо). Відповідно до законів термодинаміки тепло передається від більш нагрітих тіл до менш нагрітих, а теплова енергія, що міститься в повітрі, в елементах інтер'єру приміщення, передається, в тому числі, і в сусідні приміщення через внутрішні стіни, перегородки та перекриття.
Внутрішньобудинкова система опалення проектується таким чином, щоб забезпечити нормативну температуру повітря у всіх приміщеннях будинку. Згідно з пунктом 6.3.4. ДБН В.2.5-67:2013 «Опалення, вентиляція та кондиціонування» опалення слід проектувати з урахуванням теплового балансу між тепловтратами та теплонадходженнями, у тому числі теплоти, що регулярно надходить у приміщення від трубопроводів. Теплова енергія подається в житловий будинок через приєднану мережу і розподіляється по всьому будинку по внутрішньобудинковій системі теплопостачання, що складається із стояків, нагрівальних елементів, а також іншого обладнання розташованого на цих мережах. При цьому, відсутність радіаторів не означає відсутність споживання послуг з централізованого опалення, оскільки наявність стояків в приміщенні свідчить про надходження тепла в приміщення.
Законодавство, яке регулює відносини, пов'язані з виробництвом, транспортуванням, постачанням та використанням теплової енергії, пов'язує обов'язок споживача сплатити вартість теплової енергії з фактом її споживання. Отже, при підрахунку теплоспоживання необхідно враховувати, в тому числі, тепловиділення в приміщенні від поверхонь прокладених трубопроводів (стояків, підводок до приладів тощо), що знаходяться у приміщенні з приладами обліку або без них. Таким чином, якщо навіть у приміщенні відсутні опалювальні прилади, але є стояки, підводки до приладів, споживач повинен сплачувати за фактичне тепло, яке виділяється від зазначених трубопроводів.
В даному випадку спростовуються доводи відповідача стосовно не доведення факту поставки теплової енергії.
Позивачем доказово не підтверджені викладені ним у позовній заяві обставини справи, обсяг поставленої відповідачу теплової енергії не доведено, отже в задоволенні позовних вимог в частині стягнення 68027,63 грн. заборгованості за відпущену теплову енергію судом відмовляється.
Оскільки судом відмовлено в частині стягнення суми основного боргу, відсутня правова підстава для застосування положень ч. 2 ст. 625 ЦК України. Таким чином, в задоволенні вимог про стягнення з відповідача 3% річних у сумі 177, 32 грн. судом відмовляється,
Згідно з ч.ч. 1-3 ст.13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.
Принцип змагальності процесу означає, що кожній стороні повинна бути надана можливість ознайомитися з усіма доказами та зауваженнями, наданими іншою стороною, і відповісти на них (п. 63 Рішення Європейського суду з прав людини у справі «Руїс-Матеос проти Іспанії» від 23 червня 1993 р.).
Захищене статтею 6 Європейської конвенції з прав людини право на справедливий судовий розгляд також передбачає право на змагальність провадження. Кожна сторона провадження має бути поінформована про подання та аргументи іншої сторони та має отримувати нагоду коментувати чи спростовувати їх.
Дія принципу змагальності ґрунтується на переконанні: протилежність інтересів сторін найкраще забезпечить повноту матеріалів справи через активне виконання сторонами процесу тільки їм притаманних функцій. Принцип змагальності припускає поєднання активності сторін у забезпеченні виконання ними своїх процесуальних обов'язків із забезпеченням судом умов для здійснення наданих їм прав.
До того ж, суд зазначає, що однією з засад здійснення господарського судочинства у відповідності до ст.2 ГПК України є рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом
Принцип рівності сторін у процесі - у розумінні «справедливого балансу» між сторонами - вимагає, щоб кожній стороні надавалася розумна можливість представити справу в таких умовах, які не ставлять цю сторону у суттєво невигідне становище відносно другої сторони (п.33 Рішення віл 27.10.1993р. Європейського суду з прав людини у справі «Домбо Бегеер Б.В. проти Нідерландів»).
У п.26 рішення від 15.05.2008 Європейського суду з прав людини у справі «Надточій проти України» суд нагадує, що принцип рівності сторін - один із складників ширшої концепції справедливого судового розгляду - передбачає, що кожна сторона повинна мати розумну можливість представляти свою сторону в умовах, які не ставлять її в суттєво менш сприятливе становище у порівнянні з опонентом.
Доводи відповідача враховані при розгляді даної справи.
На підставі викладеного, суд приходить до висновку, що позовні вимоги не підлягають задоволенню в повному обсязі.
Згідно зі ст. 129 ГПК України судовий збір покладається на позивача.
Керуючись ст., ст. 129, 232, 233, 236-238, 240, 241, 248, 252 Господарського процесуального кодексу України, суд
В задоволенні позову Концерну "Міські теплові мережі" до Приватного акціонерного товариства "ТРАНССЕРВІС" про стягнення 68204,95 грн. відмовити повністю.
Повне судове рішення складено "08" лютого 2021 р.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення до Центрального апеляційного господарського суду через господарський суд Запорізької області, а у разі проголошення вступної та резолютивної частини рішення суду, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Суддя Н. Г. Зінченко