проспект Незалежності, 13, місто Харків, 61058
"02" лютого 2021 р. Справа № 917/1372/20
Колегія суддів у складі: головуючий суддя Істоміна О.А., суддя Барбашова С.В., суддя Пелипенко Н.М.
секретар судового засідання - Полупан Ю.В.
за участю представників сторін:
позивача - не з'явився
відповідача - не з'явився
розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Східного апеляційного господарського суду апеляційну скаргу Фізичної особи-підприємця Виповського Олексія Івановича (вх.№164П/3) на ухвалу Господарського суду Полтавської області від 02.12.2020 у справі №917/1372/20 (суддя Сірош Д.М., повний текст ухвали підписано 07.12.2020)
за позовом Фізичної особи підприємця Виповського Олексія Івановича, с.Лазірки Оржицького району Полтавської області
до Головного Управління Держгеокадастру у Полтавській області, м. Полтава
за участю третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача 1. Лазірківської сільської ради Оржицького району Полтавської області, с.Лазірки Оржицького району Полтавської області
2. Селянського фермерського господарства "Татіана", с.Осавульщина Гребінківського району Полтавської області
про визнання протиправною та скасування державної реєстрації земельних ділянок та зобов'язання поновити запис про земельні ділянки, -
Ухвалою Господарського суду Полтавської області від 02.12.2020 залучено до участі у справі як третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору фізичних осіб: ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 .
Закрито провадження у справі. Повернуто Фізичній особі - підприємцю Виповському Олексію Івановичу ІНФОРМАЦІЯ_1 , АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків (РНОКПП) НОМЕР_1 , паспорт НОМЕР_2 з Державного бюджету України 4.204,00 грн судового збору, сплаченого квитанцією 0.0.1801108630.1 від 14.08.2020 та 18.918,00 грн судового збору, сплаченого квитанцією 0.0.1816706568.1 від 27.08.2020 (оригінали квитанцій містяться в матеріалах справи № 917/1372/20).
Позивач ФОП Виповский О.І. з вказаною ухвалою місцевого господарського суду не погодився, звернувся до Східного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати зазначену ухвалу, а справу №917/1372/20 направити до господарського суду для продовження розгляду. Обґрунтовуючи апеляційну скаргу, заявник посилається на те, що на його думку, господарський суд неправильно застосував норми матеріального права, що полягало у неправильному тлумаченні закону та порушив норми процесуального права. Крім того, суд першої інстанції визнав встановленими обставини, що мають значення для справи і не були доведені, та зробив в ухвалі висновки, які не відповідають обставинам справи.
Відповідно витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 12.01.2021 сформовано склад колегії суддів Східного апеляційного господарського суду: головуючий суддя Істоміна О.А., судді Барбашова С.В., Пелипенко Н.М.
Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 18.01.2021 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою ФОП Виповського О.І. та призначено справу №917/1372/20 до розгляду на 02.02.2021.
29.01.2021 на адресу Східного апеляційного господарського суду від, СФГ «Татіана», надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому третя особа по справі погоджується із ухвалою суду першої інстанції, просить залишити її без змін, як законну та обґрунтовану, а апеляційну скаргу залишити без задоволення.
Відповідач - ГУ Держгеокадастру Полтавської області та перша третя особа по справі - Лазірківська сільська рада Оржицького району Полтавської області відзивів на апеляційну скаргу не направили.
Представники сторін не скористались процесуальним правом брати участь в судовому засіданні, про причини неявки суд не повідомили.
Ухвалу Східного апеляційного господарського суду від 18.01.2021 було своєчасно направлено всім сторонам по справі за юридичними адресами, при цьому, в ухвалі апеляційний господарський суд зазначав, що інформацію у справі можна отримати за веб-адресою http://court.gov.ua/fair/. Явка представників не визнавалась обов'язковою.
Таким чином, Східним апеляційним господарським судом було здійснено всі можливі заходи щодо повідомлення сторін про час та місце проведення судового засідання.
У відповідності до ч. 12 ст. 270 зазначеного Кодексу, неявка в судове засідання сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.
До того ж, слід зазначити, що відповідно до ч. 2 ст. 273 Господарського процесуального кодексу України строк розгляду апеляційної скарги на ухвалу суду першої інстанції обмежений тридцятиденним строком з моменту відкриття апеляційного провадження у справі.
Отже, колегія суддів, врахувавши рівень складності та обставини справи, вважає можливим здійснити перевірку оскаржуваної ухвали суду першої інстанції у даній справі в апеляційному порядку за наявними матеріалами справи та без участі представників сторін.
Заслухавши в судовому засіданні доповідь судді-доповідача, розглянувши матеріали справи, доводи в обґрунтування апеляційної скарги, в межах вимог, передбачених ст. 269 ГПК України, перевіривши повноту встановлення судом першої інстанції обставин справи та доказів на їх підтвердження, а також правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, колегія суддів встановила наступне.
Закриваючи провадження у справі №917/1372/20, місцевий господарський суд вказав, що згідно пункту 1 частини 1 статті 231 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд закриває провадження у справі, якщо спір не підлягає вирішенню в порядку господарського судочинства. При цьому, суд зазначив, що позивач звернувся до господарського суду з позовом про визнання протиправною та скасування державної реєстрації земельних ділянок з кадастровими номерами: 5323683000:00:002:3001 (площею 4,4109 га); 5323683000:00:002:3002 (площею 4,4109 га); 5323683000:00:002:3003 (площею 4,4109 га); 5323683000:00:002:3004 (площею 4,4109 га);; 5323683000:00:002:3007 (площею 4,4109 га); 5323683000:00:002:3008 (площею 4,4109 га); 5323683000:00:002:3009 (площею 0,8225 га), які перебувають у приватній власності фізичних осіб. Отже, такий спір є приватноправовим і за суб'єктним складом сторін підлягає розгляду за правилами цивільного судочинства, оскільки його вирішення впливає на права та обов'язки цих фізичних осіб. З огляду на суб'єктний склад сторін, характер спірних правовідносин, суд дійшов висновку, що даний спір підлягає розгляду в порядку цивільного, а не господарського судочинства.
Колегія суддів апеляційної інстанції такий висновок суду вважає помилковим з огляду на таке.
Як свідчать матеріали справи, ФОП Виповський О.І. звернувся в суд з позовом до Головного управління Держгеокадастру у Полтавській області, в якому просить:
- визнати протиправною та скасувати державну реєстрацію земельних ділянок з кадастровими номерами: 5323683000:00:002:3001 (площею 4,4109 га); 5323683000:00:002:3002 (площею 4,4109 га); 5323683000:00:002:3003 (площею 4,4109 га); 5323683000:00:002:3004 (площею 4,4109 га); 5323683000:00:002:3005 (площею 4,4109 га); 5323683000:00:002:3006 (площею 4,4109 га); 5323683000:00:002:3007 (площею 4,4109 га); 5323683000:00:002:3008 (площею 4,4109 га); 5323683000:00:002:3009 (площею 0,8225 га) - загальною площею 36,1097 га, які виникли внаслідок скасування та поділу земельної ділянки з кадастровим номером 5323683000:00:002:3000 площею 36,11 га з цільовим призначенням для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, яка розташована на території Лазірківської сільської ради Оржицького району Полтавської області, та державну реєстрацію земельних ділянок з кадастровими номерами 5323683000:00:002:4001 (площею 4,4109 га) та 5323683000:00:002:4002 (площею 3,589 га) - загальною площею 7,9999 га, які виникли внаслідок скасування та поділу земельної ділянки з кадастровим номером 5323683000:00:002:4000 площею 8,00 га з цільовим призначенням для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, яка розташована на території Лазірківської сільської ради Оржицького району Полтавської області;
- зобов'язати ГУ Держгеокадастру Полтавської області (вул.Уютна, 23, м.Полтава, Полтавська область, 36039, код ЄДРПОУ 39767930) поновити у Державному земельному кадастрі запис про земельні ділянки з кадастровим номером 5323683000:00:002:3000 площею 36,11 га з цільовим призначенням для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, та з кадастровим номером 5323683000:00:002:4000 площею 8,00 га з цільовим призначенням для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, які розташовані на території Лазірківської сільської ради Оржицького району Полтавської області, шляхом поновлення записів в Поземельних книгах на вказані земельні ділянки.
З наданих позивачем доказів, а саме: Інформації Державного земельного кадастру про право власності та речові права на земельні ділянки, вбачається, що фізичні особи ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 набули право власності на земельні ділянки, які виникли внаслідок скасування та поділу земельної ділянки з кадастровими номерами 5323683000:00:002:3000 та 5323683000:00:002:4000 та є предметом спору у цій справі.
Враховуючи те, що зазначені фізичні особи є власниками спірних земельних ділянок, рішення у справі може вплинути на їх права або обов'язки щодо однієї із сторін, суд першої інстанції дійшов висновку залучити вказаних фізичних осіб до участі у справі в якості третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача.
Залучивши даних фізичних осіб до участі у справі, суд зазначив, що спір є приватноправовим і за суб'єктним складом сторін підлягає розгляду за правилами цивільного судочинства, що стало підставою для закриття провадження у справі.
Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному і об'єктивному дослідженні в судовому засіданні з урахуванням всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи їх взаємний зв'язок, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга позивача підлягає задоволенню з наступних підстав.
Згідно зі статтею 2 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" суд здійснює правосуддя на засадах верховенства права, забезпечує кожному право на справедливий суд та повагу до інших прав і свобод, гарантованих Конституцією і законами України, а також міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України.
Ніхто не може бути позбавлений права на розгляд його справи в суді, до юрисдикції якого вона віднесена процесуальним законом (стаття 8 зазначеного Закону).
Згідно зі статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04.11.1950 кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.
Поняття "суд, встановлений законом" містить, зокрема, таку складову, як дотримання усіх правил юрисдикції та підсудності.
Судова юрисдикція - це компетенція спеціально уповноважених органів судової влади здійснювати правосуддя у формі визначеного законом виду судочинства щодо визначеного кола правовідносин.
Критеріями розмежування судової юрисдикції, тобто передбаченими законом умовами, за яких справа підлягає розгляду за правилами того чи іншого виду судочинства, можуть бути суб'єктний склад правовідносин, предмет спору та характер спірних матеріальних правовідносин у їх сукупності. Крім того, таким критерієм може бути пряма вказівка в законі на вид судочинства, у якому розглядається визначена категорія справ.
Європейський суд з прав людини у своїй практиці неодноразово звертав увагу на те, що кожен має право на суд, встановлений законом, тобто відповідний орган повинен мати повноваження вирішувати питання, що належать до його компетенції, на основі принципу верховенства права (рішення ЄСПЛ від 29.04.1988 у справі "Белілос проти Швейцарії"); юрисдикцію суду має визначати закон (доповідь Європейської комісії від 12.10.1978 у справі "Занд проти Австрії").
Як неодноразово наголошувала Велика Палата Верховного Суду, зокрема і в постанові від 19.02.2020 у справі №570/1472/19, юрисдикційність спору залежить від характеру спірних правовідносин, правового статусу суб'єкта звернення та предмета позовних вимог, а право вибору способу судового захисту належить виключно позивачеві.
Критеріями відмежування справ цивільної юрисдикції від інших є, по-перше, наявність спору щодо захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів у будь-яких правовідносинах, крім випадків, коли такий спір вирішується за правилами іншого судочинства, а, по-друге, спеціальний суб'єктний склад цього спору, в якому однією із сторін є, як правило, фізична особа.
Предметна юрисдикція - це розмежування компетенції цивільних, кримінальних, господарських та адміністративних судів. Кожен суд має право розглядати і вирішувати тільки ті справи (спори), які віднесені до їх відання законодавчими актами, тобто діяти в межах встановленої компетенції.
При визначенні предметної юрисдикції справ суди повинні виходити із суті права та/або інтересу, за захистом якого звернулася особа, заявлених вимог, характеру спірних правовідносин, змісту та юридичної природи обставин у справі.
За змістом статті 4 Господарського процесуального кодексу України юридичні особи та фізичні особи - підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням. До господарського суду у справах, віднесених законом до його юрисдикції, мають право звертатися також особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб.
У статті 20 Господарського процесуального кодексу України наведено перелік справ, що відносяться до юрисдикції господарських судів. Зокрема господарськими судами розглядаються справи у спорах щодо права власності чи іншого речового права на майно (рухоме та нерухоме, в тому числі землю), реєстрації або обліку прав на майно, яке (права на яке) є предметом спору, визнання недійсними актів, що порушують такі права, крім спорів, стороною яких є фізична особа, яка не є підприємцем, та спорів щодо вилучення майна для суспільних потреб чи з мотивів суспільної необхідності, а також справи у спорах щодо майна, що є предметом забезпечення виконання зобов'язання, сторонами якого є юридичні особи та (або) фізичні особи - підприємці (ч. 1 п. 6 ст. 20 ГПК України).
Крім того, господарськими судами розглядаються справи у спорах щодо оскарження актів (рішень) суб'єктів господарювання та їх органів, посадових та службових осіб у сфері організації та здійснення господарської діяльності, крім актів (рішень) суб'єктів владних повноважень, прийнятих на виконання їхніх владних управлінських функцій, та спорів, стороною яких є фізична особа, яка не є підприємцем (п. 10 ч. 1 ст. 20 ГПК України).
Для віднесення справи до своєї юрисдикції господарському суду необхідно визначити, чи правовідносини та спір є господарськими. Ознаками господарського спору, підвідомчого господарському суду, є, зокрема: участь у спорі суб'єкта господарювання; наявність між сторонами господарських відносин і спору про право, що виникає з відповідних відносин; наявність у законі норми, що прямо передбачала би вирішення спору господарським судом; відсутність у законі норми, що прямо передбачала би вирішення такого спору судом іншої юрисдикції.
Натомість за змістом частини 1 статті 19 Цивільного процесуального кодексу України суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають із цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства.
Отже, у порядку цивільного судочинства можуть розглядатися будь-які справи, у яких хоча б одна зі сторін, як правило, є фізичною особою, якщо їх вирішення не віднесено до інших видів судочинства.
За статтею 45 ГПК України сторонами в судовому процесі - позивачами і відповідачами - можуть бути особи, зазначені в статті 4 цього Кодексу, тобто, і фізичні особи, які не є підприємцями, а винятки, коли спори, стороною яких є фізична особа, що не є підприємцем, не підлягають розгляду у господарських судах, чітко визначені положеннями статті 20 цього Кодексу (як наприклад 5, 10, 14 цієї статті).
Стаття 50 Господарського процесуального кодексу України містить в собі визначення стосовно третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору. Так, треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, можуть вступити у справу на стороні позивача або відповідача до закінчення підготовчого провадження у справі або до початку першого судового засідання, якщо справа розглядається в порядку спрощеного позовного провадження, у разі коли рішення у справі може вплинути на їхні права або обов'язки щодо однієї із сторін. Їх може бути залучено до участі у справі також за заявою учасників справи.
Якщо суд при вирішенні питання про відкриття провадження у справі або при підготовці справи до розгляду встановить, що рішення господарського суду може вплинути на права та обов'язки осіб, які не є стороною у справі, суд залучає таких осіб до участі у справі як третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору. У заявах про залучення третіх осіб і у заявах третіх осіб про вступ у справу на стороні позивача або відповідача зазначається, на яких підставах третіх осіб належить залучити до участі у справі. Про залучення третіх осіб до участі у справі суд постановляє ухвалу, в якій зазначає, на які права чи обов'язки такої особи та яким чином може вплинути рішення суду у справі.
З огляду на положення ч.1 ст.20 ГПК України, а також статей 4, 45 цього Кодексу для визначення юрисдикції господарського суду щодо розгляду конкретної справи має значення суб'єктний склад саме сторін правочину та наявність спору, що виник у зв'язку зі здійсненням господарської діяльності.
При цьому, слід враховувати положення статті 48 ГПК України, якою визначено залучення до участі у справі співвідповідача та заміна неналежного відповідача, що можливе лише за клопотанням позивача.
В оскаржуваній ухвалі суд першої інстанції посилається на практику Верховного суду. Зокрема, Великою Палатою Верховного Суду в постановах від 16.05.2018 у справі №911/4111/16, від 20.11.2018 у справі №911/44/17, від 15.01.2019 у справі №911/4007/16, від 10.09.2019 у справі №910/4896/18 було зазначено стосовно юрисдикції суду у розгляді спорів, в яких беруть участь суб'єкти господарської діяльності, проте предмет спору в яких безпосередньо стосується прав і обов'язків фізичних осіб) рішення суб'єкта владних повноважень у сфері земельних відносин може оспорюватися з точки зору його законності, а вимоги про визнання рішення незаконним - розглядатися в порядку цивільного або господарського судочинства, якщо за результатами реалізації рішення у фізичної чи юридичної особи виникло право цивільне й спірні правовідносини, на яких ґрунтується позов, мають приватноправовий характер. У такому випадку позовну вимогу про визнання рішення незаконним можна розглядати як спосіб захисту порушеного цивільного права за статтею 16 Цивільного кодексу України та пред'являти до суду для розгляду в порядку цивільного або господарського судочинства, якщо фактично підґрунтям і метою пред'явлення такої позовної вимоги є оспорювання цивільного речового права особи (зокрема, права власності на землю), що виникло в результаті та після реалізації рішення суб'єкта владних повноважень.
Звертаючись із відповідною позовною заявою до господарського суду, позивачем було обґрунтовано предметну та суб'єктну юрисдикцію і підсудність даної справи. Так позивач посилається на те, що в результаті протиправних дій посадових осіб Головного управління Держгеокадастру Полтавської області, які безпідставно та з порушенням встановленого порядку провели скасування у Державному земельному кадастрі записів про земельні ділянки, а також - наступний поділ та державну реєстрацію на їх місці інших земельних ділянок, що обумовило потребу позивача у зверненні за судовим захистом саме з позовною заявою про визнання протиправною та скасування державної реєстрації знову сформованих земельних ділянок та про поновлення у Державному земельному кадастрі запису про первинні земельні ділянки. При цьому, позивачем була врахована позиція Верховного Суду, відповідно до якої за обставин поділу спірної ділянки та формування в її межах нових ділянок і передання їх у власність іншим особам, обраний позивачем спосіб захисту права на поновлення договору оренди не забезпечує ефективного захисту та відновлення порушеного права. Отже, в такій ситуації ефективним способом захисту є первинне оскарження рішення про поділ ділянки.
Тобто, в даному випадку, наявні всі ознаки господарського спору, підвідомчого господарському суду, зокрема:
- участь у спорі суб'єктів господарювання - фізична особа-підприємець як позивач та Держгеокадастр, як відповідач;
- наявність між сторонами господарських відносин і спору про право, що виникає з відповідних відносин - позивачем оскаржуються дії посадових осіб Держгеокадастру, які провели скасування у Державному земельному кадастрі записів про земельні ділянки та наступний поділ і державна реєстрація на їх місці інших земельних ділянок;
- наявність у законі норми, що прямо передбачала би вирішення спору господарським судом (ч. 6, ч. 10 ст. 20 ГПК України).
Разом з позовною заявою, позивачем була надана Інформація Державного земельного кадастру про право власності та речові права на земельні ділянки, якою підтверджується, що фізичні особи ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 набули право власності на земельні ділянки, які виникли внаслідок скасування та поділу земельної ділянки з кадастровими номерами 5323683000:00:002:3000 та 5323683000:00:002:4000 та є предметом спору у цій справі.
Суд першої інстанції 02.09.2020 відкрив загальне позовне провадження та призначив підготовче засідання, що відображено у відповідній ухвалі.
Однак, 02.12.2020 суддя, в ході проведення підготовчого засідання у справі постановив ухвалу якою за власною ініціативою залучив до участі у справі як третіх осіб без самостійних вимог на предмет спору, вищезазначенних фізичних осіб та закрив провадження у справі, дійшовши висновку, що даний спір не підлягає вирішенню в порядку господарського судочинства.
Закриття провадження у справі - це форма закінчення розгляду господарської справи без прийняття судового рішення у зв'язку з виявленням після порушення провадження у справі обставин, з якими закон пов'язує неможливість судового розгляду справи.
Водночас, слід зазначити, що під час проведення підготовчого засідання у справі не було встановлено жодних обставин, як б унеможливили розгляд справи по суті.
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 175 ГПК України, в разі надходження до суду заяви, яка не підлягає розгляду за правилами господарського судочинства, суддя відмовляє у відкритті провадження у справі. Тобто, на момент надходження позову ФОП Виповського О.І. до суду першої інстанції були відсутні підстави для відмови у відкритті провадження, а справа відносилась до господарської юрисдикції.
Проте, залучивши до участі у справі в якості третіх осіб без самостійних вимог на предмет спору фізичних осіб, суд першої інстанції фактично дійшов висновку про зміну підвідомчості даного спору. При цьому, жодні обставини чи суб'єктний склад сторін у справі протягом підготовчого розгляду не змінювався.
Таким чином, колегія суддів апеляційної інстанції не може погодитись із висновком суду про те, що даний спір підлягає розгляду за правилами цивільного судочинства, оскільки за суб'єктним складом сторонами у даній справі є виключно юридичні особи.
Крім того, між позивачем та фізичними особами, залученими судом в якості третіх осіб по справі без самостійних вимог на предмет спору, взагалі відсутні правові відносини. Як вже зазначалось, позивачем в даному випадку оскаржуються дії посадових осіб Держгеокадастру, які провели скасування у Державному земельному кадастрі записів про земельні ділянки та наступний поділ і державну реєстрацію на їх місці інших земельних ділянок.
Отже, в даному випадку, враховуючи суб'єктний склад справи (сторонами по справі саме є юридичні особи) та наявність між сторонами по справі господарських відносин, підвідомчість спору не може бути вирішена з огляду на участь у справі третіх осіб без самостійних вимог на предмет спору.
За таких обставин, суд першої інстанції при прийнятті рішення про закриття провадження у справі, не врахував, що треті особи не є сторонами провадження, а тому, їх залучення не може бути підставою для закриття провадження.
Беручи до уваги вищевикладене, колегія суддів апеляційної інстанції дійшла висновку про те, що оскаржувана ухвала суду першої інстанції підлягає скасуванню з передачею даної справи на розгляд до Господарського суду Полтавської області.
Керуючись ст.ст. 254, 269, 271, ч. 6 ст. 275, 280, 282, 284 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів, -
Апеляційну скаргу Фізичної особи-підприємця Виповського Олексія Івановича задовольнити.
Ухвалу Господарського суду Полтавської області від 02.12.2020 у справі №917/1372/20 скасувати.
Справу передати на розгляд Господарського суду Полтавської області.
Дана постанова набирає законної сили з дня її прийняття.
Строк і порядок оскарження даної постанови визначено у статтях 286 - 289 Господарського процесуального кодексу України.
Повний текст постанови складено 08.02.2021
Головуючий суддя О.А. Істоміна
Суддя С.В. Барбашова
Суддя Н.М. Пелипенко