проспект Незалежності, 13, місто Харків, 61058
"04" лютого 2021 р. Справа № 922/3485/20
Колегія суддів у складі:
головуючий суддя Медуниця О.Є., суддя Зубченко І.В. , суддя Чернота Л.Ф.
при секретарі Казаковій О.В.
за участю представників сторін:
позивача - Бігдан О.А., свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю №1665 від 30.08.2019; договір про надання правової допомоги б/н від 23.10.2020; ордер Серія АХ№1035779 від 12.01.2021,
відповідача - Сай Л.В., свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю №2758 від 23.04.2019; договір про надання правової допомоги №25/01 від 25.01.2021; ордер Серія ПТ№141255 від 25.01.2021,
розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Східного апеляційного господарського суду апеляційну скаргу позивача (вх.238) на рішення Господарського суду Харківської області від 30.12.2020 (суддя Калініченко Н.В., повний текст складено 30.12.2020) у справі №922/3485/20
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Юпітер", місто Харків,
до Приватного сільськогосподарського підприємства "Патріот", село Рясне,
про стягнення неустойки за договором,
Позивач, Товариство з обмеженою відповідальністю "Юпітер", звернувся до Господарського суду Харківської області з позовною заявою до відповідача, Приватного сільськогосподарського підприємства "Патріот", про стягнення штрафу в розмірі 212000 грн. та пені в розмірі 36 144,26 грн., за неналежне виконання відповідачем умов договору поставки №КП-Т-Б-001/07-22 від 22.07.2020.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідач, в порушення умов договору №КП-Т-Б-001/07-22 від 22.07.2020, не виконав свій обов'язок з поставки товару позивачу, що відповідно до п.п.5.2.1, 5.2.2 договору, є підставою для стягнення з останнього пені та штрафу.
Рішенням Господарського суду Харківської області від 30.12.2020 у справі №922/3485/20 в задоволенні позову відмовлено.
В наведеному рішенні суд першої інстанції вказав на те, що позивач не надав доказів виконання ним умов п.2.1 договору, а саме, направлення в строк з 23 по 31 липня 2020 року транспорту на (завантаження) поставку товару, у зв'язку з чим, відсутні підстави вважати відповідача таким, що не виконав зобов'язання у строк, встановлений договором та відповідно таким, що прострочив його виконання.
Позивач із вказаним рішенням місцевого господарського суду не погодився, звернувся до Східного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій, посилаючись на невідповідність висновків суду першої інстанції обставинам справи, просить це рішення скасувати та прийняти нове, яким позов задовольнити.
В апеляційній скарзі позивач посилається на статтю А.7 розділу FCA Міжнародних правил тлумачення торгових термінів «Інкотермс» в редакції 2000 року та зазначає, що транспорт на поставку товару не був поданий ним через відсутність попереднього повідомлення від продавця (відповідача) про готовність відвантажити товар. Як зазначає позивач, після повернення 22.07.2020 партії товару, відповідач ніяким чином не інформував позивача про готовність відвантажити товар, зокрема, шляхом виставлення рахунку-фактури, листування або будь-яких інших дій.
Крім того, позивач не погоджується з рішенням суду першої інстанції в частині стягнення з нього витрат відповідача на професійну правничу допомогу в розмірі 5000 грн. з тих підстав, що в матеріалах справи відсутні докази направлення позивачу копій доказів, наданих відповідачем суду на підтвердження їх розміру.
Позивач в апеляційній скарзі повідомив суд, що орієнтовний розмір витрат на професійну правничу допомогу, понесених ним в суді апеляційної інстанції складає 6000 грн.
Відповідач надав суду відзив на апеляційну скаргу, в якому проти доводів позивача заперечує, зазначає, зокрема, про те, що з моменту повернення неякісного товару (23.07.2020) відповідач мав змогу виконати свій обов'язок з поставки товару лише за умови направлення позивачем транспортних засобів для завантаження, чого позивачем зроблено не було. Вважає рішення суду першої інстанції законим та обґрунтованим, просить залишити його без змін, апеляційну скаргу позивача - без задоволення.
У відзиві на апеляційну скаргу відповідач навів попередній розрахунок витрат на професійну правничу допомогу в суді апеляційної інстанції та повідомив суд про намір подати докази на підтвердження їх розміру в порядку ч.8 ст.129 ГПК України.
Представник відповідача в судовому засіданні апеляційного суду пояснив, що сільськогосподарське підприємство не погоджується, що зерно було неналежної якості, вважає, що всі вимоги стосовно показників якості дотримано, але судовий спір з цього питання ним не вчинявся
Дослідивши матеріали справи, вислухавши пояснення представників позивача та відповідача, перевіривши правильність застосування господарським судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, колегія суддів Східного апеляційного господарського суду встановила наступне.
22.07.2020 між Товариством з обмеженою відповідальністю "Юпітер" (покупець) та Приватним сільськогосподарським підприємством "Патріот" (постачальник) укладено договір поставки № КП-Т-Б-001/07-22 (далі- договір) (а.с.7-11).
Відповідно до п.1.1 договору, постачальник передає, а покупець приймає й оплачує пшеницю 4 кл., врожаю 2020 року, що відповідає по якості ДСТУ 3768:2019 та не перевищує по якості показники, визначені у пункті 2.5. даного договору (надалі "Товар"), кількістю 400 т (чотириста тон) +/- {5.00}% за вибором покупця за ціною 5300 грн. за одиницю товару, на загальну суму 2 120 00,00 грн. +/- {5.00}%.
Згідно п.2.1 договору, товар за даним договором поставляється покупцю партіями на умовах FCA (Міжнародні правила тлумачення торгових термінів "Інкотермс" у редакції 2000 року), склад постачальника, який знаходиться за адресою: Харківська область, Золочівський район, село Рясне, вулиця Підлісная, 2-а.
Завантаження товару у транспортні засоби покупця здійснюється силами та засобами постачальника.
Сторони домовилися, що правила "Інкотермс" діють лише в частині, що не суперечить умовам даного договору.
Пунктом 2.2 договору визначено, що поставка товару може здійснюватися партіями, при цьому поставка всього обсягу товару за даним договором здійснюється в термін до 31 липня 2020 року включно.
За положеннями п.3.1 договору, оплата у розмірі 80% від вартості кожної поставленої партії товару здійснюється протягом 2 (двох) банківських днів з моменту надання постачальником покупцю рахунку-фактури на кожну партію, остаточний розрахунок - не пізніше наступного дня за днем надання документів, що зазначені в п. 8.8 договору; остаточна оплата за товар може проводитися частинами в сумі, які дорівнюють сумі поставленого товару.
Датою поставки продукції вважається дата підписання видаткової накладної (п.4.1 договору).
В п.5.2.1 договору визначено, що за порушення термінів поставки товару постачальник сплачує покупцю пеню в розмірі подвійної ставки НБУ, що діяла на час прострочення, від вартості непоставленого (недопоставленого) товару за кожний день прострочки.
За порушення термінів поставки товару, визначених у пункті 2.2 договору, понад 10 днів - постачальник сплачує покупцю штраф у розмірі 10% від загальної суми договору, що визначена пунктом 1.1. договору (п.5.2.2 договору).
За умовами п.5.4 договору, якщо якість товару, що поставляється за цим договором , виявиться такою, що не відповідає умовам договору, у тому числі не надання постачальником документу, що підтверджує те, що товар пройшов експертизу і вважається вільним від шкідливих організмів, що є карантинними, покупець вправі відмовитися від прийняття товару та його оплати, а якщо товар вже оплачений, постачальник зобов'язаний на вимогу покупця надати відповідний документ, або відшкодувати понесені постачальником витрати по доведенню якісних показників товару, або повернути у п'ятиденний термін сплачені суми передплати (на вибір покупця).
Договір набирає чинності з моменту його підписання сторонами і діє до 31 грудня 2020 року, а в частині розрахунків договір діє до повного виконання сторонами своїх зобов'язань (п.7.1 договору).
22.07.2020 відповідач виставив позивачу рахунок-фактуру №18 на оплату 200 т. пшениці вартістю 1 060 000,80 грн. (а.с.12).
Позивач перерахував відповідачу грошові кошти на загальну суму 848 000 грн., що підтверджується платіжними дорученнями №7 від 22.07.2020 та №11 від 23.07.2020 (а.с.13).
23.07.2020 відповідач поставив відповідачу товар, про що свідчать товарно-транспортні накладні №19 та № 20 (а.с.14-17).
При перевірці товару позивачем було складено акт від 23.07.2020 про невідповідність товару, кількістю 80,62 тон встановленої умовами договору якості (а.с.18).
23.07.2020 позивачем було складено лист на адресу відповідача, в якому повідомлено про відмову від отримання пшениці 4 класу врожаю 2020 в кількості 80,62 тон та запропоновано поставити товар належної якості або повернути грошові кошти, сплачені в якості передплати за товар (а.с.19).
Вказаний лист отримано відповідачем 24.07.2020, про що свідчить підпис його представника на листі.
27.07.2020 позивач звернувся до відповідача з листом, в якому просив повернути грошові кошти, сплачені в якості передплати за пшеницю, згідно рахунку №18 від 22.07.2020 в розмірі 848 000 грн. (а.с.43, 124).
28.07.2020 відповідач перерахував позивачу грошові кошти в сумі 848 000 грн., сплачені останнім в якості передоплати (а.с.44, 125).
31.07.2020 позивач склав лист на адресу відповідача, в якому просив здійснити поставку визначеного п.1.1 договору товару в строки та в обсязі, встановлені договором (а.с.20).
У відповідь, відповідач направив позивачу лист №28/2-08 від 28.08.2020 (а.с.46,127), в якому зазначив про те, що лист позивача від 31.07.2020 фактично отримано ним 26.08.2020. Відповідач вказав на те, що позивач не звертався до нього за одержанням товару, не направляв транспорт для самовивезення товару, а тому враховуючи сплив строків, передбачених п.2.2 договору, відсутні правові підстави для здійснення поставки продукції.
Вказаний лист відповідача позивач отримав 11.09.2020, про що свідчить повідомлення про вручення поштового відправлення (а.с.47).
21.09.2020 позивач направив відповідачу лист, в якому повідомив про свою відмову, в порядку статтей 612, 549-552 Цивільного кодексу України, від виконання відповідачем обов'язків за договором поставки №КП-Т-Б-001/07-22 від 22.07.2020 та просив в тижневий строк оплатити штраф в розмірі 212000 грн. за порушення умов договору (а.с.21).
У відповідь, відповідач в листі №24/1-09 від 24.09.2020 відмовив позивачу у сплаті штрафних санкцій, зазначивши про те, що ним не порушувалися умови договору поставки (а.с.49).
Позивач вважає, що відповідачем було прострочено виконання зобов'язання з поставки товару, що є підставою для стягнення з нього пені за період з 01.08.2020 по 21.09.2020 та штрафу.
Судова колегія враховує наступне.
Відповідно до ст. 712 ЦК України, за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.
До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.
Статтею 663 ЦК України передбачено, що продавець зобов'язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо зміст договору не дає змоги визначити цей строк, - відповідно до положень ст. 530 цього кодексу.
В свою чергу, у відповідності до ч. 1 ст. 548 ЦК України, виконання зобов'язання (основного зобов'язання) забезпечується, якщо це встановлено договором або законом.
За змістом ст.ст. 546, 549 ЦК України вбачається, що виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, різновидом якої є штраф та пеня.
Одночасно, в ч. 1 ст. 230 ГК України визначено, що штрафними санкціями визначаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежне виконання господарського зобов'язання.
Отже, обов'язковою умовою застосування до відповідача штрафних санкцій є доведення позивачем факту порушення відповідачем своїх зобов'язань.
В п.2.1 договору сторони узгодили, що товар поставляється покупцю партіями на умовах FCA (Міжнародні правила тлумачення торгових термінів "Інкотермс" у редакції 2000 року), склад постачальника, який знаходиться за адресою: Харківська область, Золочівський район, село Рясне, вулиця Підлісная, 2-а.
Завантаження товару у транспортні засоби покупця здійснюється силами та засобами постачальника.
Згідно з умовами FCA Міжнародних правил тлумачення торгових термінів "Інкотермс" у редакції 2000 року (далі - Правила «Інкотермс»), термін «франко-перевізник» означає, що продавець здійсню поставку товару шляхом передання призначеного покупцем перевізнику у названому місці.
Відповідно до ст.А.4 розділу FCA Правил «Інкотермс», продавець зобов'язаний надати товар перевізнику або іншій особі, призначеній покупцем або обраній продавцем у відповідності зі статтею А.3 «а», у названому місці у день чи в межах періоду, що узгоджені сторонами для здійснення поставки.
Поставка вважається здійсненою, якщо названим місцем поставки є площі продавця: коли товар завантажений на транспортний засіб, наданий перевізником, що призначений покупцем.
За умовами ст.Б.7 розділу FCA Правил «Інкотермс», покупець зобов'язаний дати продавцю достатнє повідомлення про назву особи, зазначеної в статті А.4, і в разі необхідності визначити вид транспорту , а також дату чи період поставки.
З аналізу наведених умов договору та Правил «Інкотермс» вбачається, що на покупця покладено обов'язок із вивезення товару шляхом направлення найнятого ним перевізника для завантаження товару на складі постачальника, що знаходиться за адресою: Харківська область, Золочівський район, село Рясне, вулиця Підлісная, 2-а.
Отже, виконання відповідачем свого обов'язку з поставки товару (передачі його перевізнику) залежить від вчинення позивачем дій з призначення перевізника та направлення транспортного засобу для завантаження.
Як свідчать матеріали справи, на виконання умов договору поставки від 22.07.2020, відповідач 23.07.2020 поставив позивачу пшеницю 4 кл., врожаю 2020 к кількості 80,62 т. вартістю 1060000,80 грн., що підтверджується товарно -транспортними накладними №19 та № 20 (а.с.14-17).
Із вказаних товарно-транспортних накладних вбачається, що замовником транспортних послуг є ТОВ «Юпітер», а отже, позивач 23.07.2020 вчинив дії з направлення транспортних засобів відповідачу для отримання товару.
Під час перевірки отриманого товару, позивачем 23.07.2020 було складено акт про невідповідність товару вимогам щодо якості (а.с.18), у зв'язку з чим, товар був повернутий відповідачу.
24.07.2020 відповідач отримав лист позивача, в якому останній запропонував альтернативно: поставити товар належної якості або повернути грошові кошти, сплачені в якості передоплати (а.с.19).
Проте, 27.07.2020 позивач змінив свою позицію та направив відповідачу лист з вимогою повернути грошові кошти, сплачені в якості передплати за пшеницю, згідно рахунку №18 від 22.07.2020 в розмірі 848 000 грн. (а.с.43, 124).
Відповідач задовольнив вимогу позивача та повернув в повному обсязі передоплату в розмірі 848 000 грн. (а.с.44, 125).
Судова колегія зазначає, що статтею 678 ЦК України визначено правові наслідки передання товару неналежної якості.
Відповідно до ч.2 вказаної статті, у разі істотного порушення вимог щодо якості товару (виявлення недоліків, які не можна усунути, недоліків, усунення яких пов'язане з непропорційними витратами або затратами часу, недоліків, які виявилися неодноразово чи з'явилися знову після їх усунення) покупець має право за своїм вибором:
1) відмовитися від договору і вимагати повернення сплаченої за товар грошової суми;
2) вимагати заміни товару.
Таким чином, у разі поставки товару неналежної якості покупець може діяти альтернативно, в тому числі, вимагати сплаченої за товар суми, відмовившись від договору.
Обставини цієї справи свідчать про те, що позивач відмовився від отримання товару, пославшись на його неналежну якість та прийняв рішення про повернення сплаченої за товар попередньої оплати, що підтверджується його листом на адресу відповідача від 27.07.2020 (а.с.43, 124).
Отже, у постачальника були підстави оцінювати дії позивача як відмову від подальшої співпраці в рамках договору №КП-Т-Б-001/07-22 від 22.07.2020.
Крім того, були відсутні дії покупця (позивача) з визначення перевізника, направлення транспорту на склад покупця і повідомлення про це постачальника відповідно до положень п.2.1 договору і ст.А.4, ст.Б.7 FCA Міжнародних правил тлумачення торгових термінів "Інкотермс".
Разом із тим, 31.07.2020 (після повернення передоплати) позивач звернувся до відповідача з пропозицією здійснити поставку товару в строки та в обсязі, встановлені договором (а.с.20), проте, відповідач не виконав свій обов'язок з поставки товару.
З цього приводу судова колегія зазначає наступне.
Договором поставки сторонами погоджено скорочені строки поставки товару - з 22.07.2020 до 31.07.2020 включно, що обумовлено потребою відповідача у визначенні місця зберігання сільськогосподарської продукції (пшениці) та понесення у зв'язку з цим додаткових витрат.
Лист позивача від 31.07.2020 з вимогою здійснити поставку товару складено в останній день обумовленого договором строку на поставку товару.
Докази направлення та вручення вказаного листа відповідачу 31.07.2020 матеріали справи не містять.
Як зазначає відповідач, він отримав цей лист 26.08.2020, тобто, поза межами встановленого договором строку на поставку товару, а отже, у нього не було підстав для здійснення поставки товару позивачу.
Судова колегія приймає до уваги, що в листі від 31.07.2020 позивач не повідомив відповідача про найменування перевізника чи уповноваженої особи, та дату, коли перевізник чи уповноважена особа може забрати обумовлений товар, що поставляється на умовах FCA Правила «Інкотермс» (2000).
Водночас, виконання відповідачем свого зобов'язання з поставки товару неможливе до призначення позивачем перевізника та повідомлення відповідача про його найменування.
Враховуючи, що вимогу про поставку товару складено позивачем тільки 31.07.2020 та відсутні докази її направлення або вручення відповідачу, відсутнє повідомлення відповідача про призначеного перевізника та дату завантаження товару, судова колегія приходить до висновку, що у відповідача не було підстав вважати, що у нього існує обов'язок здійснити поставку товару позивачу поза межами строку поставки.
У разі задоволення вимоги позивача від 31.07.2020 та поставки відповідачем товару, то такі дії були б здійснені з порушенням визначених сторонами на власний розсуд умов договору.
В період з 23.07.2020 по 31.07.2020 позивачем не було вчинено дій, спрямованих на виконання умов договору, зокрема, зі своєчасного направлення відповідачу повідомлення про намір отримати товар, дату завантаження та найменування перевізника.
З огляду на вищевикладене, судова колегія приходить до висновку про те, що позивачем не доведено належними доказами факт порушення відповідачем умов договору щодо строків поставки товару, що свідчить про відсутність підстав для стягнення з відповідача штрафних санкцій.
Отже, місцевий господарський суд дійшов обґрунтованого висновку про відмову в задоволенні позовних вимог.
В апеляційній скарзі позивач посилається на статтю А.7 розділу FCA Міжнародних правил тлумачення торгових термінів «Інкотермс» в редакції 2000 року та зазначає, що транспорт на поставку товару не був поданий ним через відсутність попереднього повідомлення від продавця (відповідача) про готовність відвантажити товар.
Судова колегія не погоджується з доводами з огляду на наступне.
Відповідно до ст.А.7 розділу FCA Правил «Інкотермс» (2000), продавець зобов'язаний дати покупцю достатнє повідомлення про здійснення поставки товару у відповідності зі статтею А.4. У випадку неприйняття перевізником поставки у відповідності з статтею А.4 в узгоджений термін, продавець зобов'язаний відповідно сповістити про це покупця.
Статтею А.4 визначено, що поставка вважається здійсненою, якщо названим місцем поставки є площі продавця: коли товар завантажений на транспортний засіб, наданий перевізником, що призначений покупцем.
Таким чином, із аналізу наведених положень вбачається, що повідомлення, про яке йдеться в ст.А.7 стосується саме факту здійснення продавцем поставки шляхом завантаження товару на транспортний засіб перевізника та дій продавця у разі неприйняття перевізником товару.
Водночас, обов'язок із вивезення товару зі складу продавця за умовами договору та Правилами FCA «Інкотермс» (2000) покладено на позивача (покупця).
З цією метою покупець (позивач) зобов'язаний направити транспортний засіб на склад постачальника та надати останньому достатнє повідомлення про призначеного перевізника і дату завантаження товару.
Враховуючи наведене, посилання позивача на ст.А.7 розділу FCA Правил «Інкотермс» (2000) є помилковим.
Позивач зазначає про те, що після повернення 22.07.2020 партії товару, відповідач ніяким чином не інформував позивача про готовність відвантажити товар, зокрема, шляхом виставлення рахунку-фактури, листування або будь-яких інших дій.
Проте, умовами договору та Правилами FCA «Інкотермс» (2000) не передбачено обов'язку постачальника попередньо повідомляти покупця про готовність до виконання умов договору.
Отже, доводи позивача є необґрунтованими.
В апеляційній скарзі позивач не погоджується з рішенням суду першої інстанції в частині стягнення з нього витрат відповідача на професійну правничу допомогу в розмірі 5000 грн. з тих підстав, що в матеріалах справи відсутні докази направлення позивачу копій доказів, наданих відповідачем суду на підтвердження їх розміру.
Судова колегія зазначає наступне.
У відзиві на позов відповідач повідомив суд, що ним понесені витрати на професійну правничу допомогу в суді першої інстанції. Попередній розрахунок цих витрат: 14888 грн. за складання відзиву на позов (а.с.38).
Як свідчать матеріали справи, відповідачем як клієнтом, та адвокатом Сай Л.В. укладено договір про надання правничої допомоги (а.с.89), відповідно до якого, клієнт доручає, а адвокат бере на себе зобов'язання надавати юридичну допомогу клієнту під час розгляду Господарським судом Харківської області справи №922/3485/20.
Відповідно до п.4.3 вказаного договору, за надання правової допомоги клієнт сплачує адвокату гонорар у розмірі 6 відсотків від ціни позову.
01.12.2020 сторони підписали акт наданих послуг, відповідно до якого, вартість послуг за складання відзиву на позов у справі №922/3485/20 складає 14888 грн. (а.с.95).
В оскаржуваному рішенні суд першої інстанції, дослідивши надані відповідачем документи, врахувавши характер спору у цій справі, ступінь її складності, наданий адвокатом обсяг послуг та затрачений ним час, дійшов висновку про те, що заявлений до стягнення розмір витрат на професійну правничу допомогу є завищеним.
Суд першої інстанції, виходячи з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, та конкретних обставин справи, дійшов висновку про те, що заявлений позивачем розмір витрат на професійну правничу допомогу є завищеним, у зв'язку з чим, зменшив їх розмір до 5000 грн.
В апеляційній скарзі позивач не надає заперечень стосовно розміру витрат позивача на професійну правничу допомогу, стягнутих оскаржуваним рішенням суду з відповідача.
Суд апеляційної інстанції перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів і вимог апеляційної скарги (ч.1 ст.269 ГПК України).
Позивач посилається на ч.9 ст.80 ГПК України та зазначає про те, що в матеріалах справи відсутні докази направлення позивачу копій доказів, наданих відповідачем суду на підтвердження розміру витрат на професійну правничу допомогу.
Колегія суддів зазначає, що статтями 126, 129 ГПК України, якими врегульовано питання розподілу витрат на професійну правничу допомогу, не передбачено обов'язку сторони надсилати іншій стороні копії доказів на підтвердження розміру цих витрат.
Водночас, ч.9 ст.80 ГПК України, на яку посилається позивач, стосується доказів, які учасники справи подають на підтвердження своїх вимог чи заперечень по суті спору.
Отже, доводи позивача є безпідставними.
Приймаючи до уваги всі наведені обставини в їх сукупності, судова колегія дійшла висновку, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, що є підставою для залишення апеляційної скарги позивача без задоволення, а рішення Господарського суду Харківської області від 30.12.2020 року у справі №922/3485/20 - без змін.
З урахуванням приписів статті 129 ГПК України, витрати зі сплати судового збору за подання апеляційної скарги покладаються на позивача.
Враховуючи викладене, керуючись ст.270, п.1 ч.1 ст. 275, ст.ст.276, 282, Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів
Апеляційну скаргу позивача залишити без задоволення
Рішення Господарського суду Харківської області від 30.12.2020 року у справі №922/3485/20 залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду в порядку ст.ст.287-289 Господарського процесуального кодексу України.
Повний текст постанови підписано 08.02.2021р.
Головуючий суддя О.Є. Медуниця
Суддя І.В. Зубченко
Суддя Л.Ф. Чернота