вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua
"27" січня 2021 р. Справа№ 910/12213/18
Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Мальченко А.О.
суддів: Агрикової О.В.
Чорногуза М.Г.
при секретарі судового засідання Найченко А.М.,
розглянувши матеріали апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю «Юнілівер Україна»
на рішення Господарського суду міста Києва від 30.07.2020
у справі №910/12213/18 (суддя Ковтун С.А.)
за первісним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Фінфест»
до Товариства з обмеженою відповідальністю «Юнілівер Україна»
про стягнення 45 858 665,50 грн
та за зустрічним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Юнілівер Україна»
до: 1. Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Фінфест»
2. Товариства з обмеженою відповідальністю «Юніка-Сервіс»
про визнання недійсним договору факторингу
за участю представників учасників справи згідно протоколу судового засідання,
Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Фінфест» (далі - ТОВ «ФК «Фінфест») звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Юнілівер Україна» (далі - ТОВ «Юнілівер Україна») про стягнення 45 858 665,50 грн та 3% річних в сумі 512 031,71 грн за дистриб'юторською угодою № 8/18 від 01.04.2018 у зв'язку з невиконанням відповідачем зобов'язання щодо сплати додаткової винагороди (ретро-бонусів) у розмірі 45 346 633,79 грн.
Обґрунтовуючи позовні вимоги позивач вказує, що обов'язок з оплати такої винагороди є умовою Дистриб'юторської угоди № 8/18 від 01.04.2018, укладеної між ТОВ «Юнілівер Україна» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Юніка-Сервіс» (далі - ТОВ «Юніка-Сервіс»), обумовленої положеннями п. 19.3 вказаної угоди.
У зв'язку з простроченням виконання грошового зобов'язання, ТОВ «ФК «Фінфест» нарахувало 512 031,71 грн - 3% річних. Наявність права вимоги до ТОВ «Юнілівер Україна» позивач обґрунтовує договором факторингу № 23/08-18Ф від 23.08.2018, на підставі якого останній став кредитором за дистриб'юторською угодою № 8/18 від 01.04.2018 (далі - Угода).
Водночас, ТОВ «Юнілівер Україна» (далі - ТОВ «Юнілівер Україна», позивач за зустрічним позовом) звернулось до Господарського суду міста Києва із зустрічним позовом до ТОВ «ФК «Фінфест» (далі - ТОВ «ФК «Фінфест», відповідач-1 за зустрічним позовом) та ТОВ «Юніка-Сервіс» (далі - ТОВ «Юніка-Сервіс», відповідач-2 за зустрічним позовом) про визнання недійсним договору факторингу №23/08-18Ф від 23.08.2018 (далі - Договір факторингу).
Обґрунтовуючи зустрічні позовні вимоги положеннями частини 1 статті 1078 та частини 2 статті 1081 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) позивач вказує, що спірний договір факторингу є недійсним, оскільки за вказаним договором ТОВ «Юніка-Сервіс» відступило ТОВ «ФК «Фінфест» право недійсної (не існуючої) грошової вимоги за Дистриб'юторською угодою №8/18 від 01.04.2018, яку ТОВ «Юнілівер Україна» з ТОВ «Юніка-Сервіс» не укладало. Зважаючи на те, що на підставі Договору факторингу до ТОВ «Юнілівер Україна» заявлено грошові вимоги, чим порушуються його майнові права та інтереси, ефективним та законним способом захисту у цьому випадку, на переконання останнього, є визнання спірного договору недійсним.
Рішенням Господарського суду міста Києва від 30.07.2020 у справі №910/12213/18 у задоволенні первісного та зустрічного позовів відмовлено повністю.
Відмовляючи в задоволенні первісних позовних вимог, місцевий господарський суд, враховуючи висновок експертизи, проведеної в межах даної справи, дійшов висновку, що виконання Угоди у квітні 2018 року (постачання товару за 6-ма товарними накладними) і наявність підпису ОСОБА_1 на останній сторінці Угоди не дає можливості стверджувати про досягнення між сторонами Угоди домовленості про виплату ретро-бонусів; суд також врахував, що матеріали справи не містять доказів складання податкових накладних на послуги, які надані і підлягають оплаті у відповідності до п. 19.3 Угоди, а також відображення сторонами Угоди вартості цих послуг у власній податковій звітності.
Поряд з цим, відмовляючи у задоволенні зустрічного позову, суд наголосив на тому, що обґрунтованість вимог за відступленим правом залежить не від правомірності Договору факторингу, а від чинності Угоди та фактичного стану виконання зобов'язань за нею, відтак, правочином про заміну кредитора у зобов'язанні права боржника не порушуються.
Не погодившись із вищезазначеним рішенням, ТОВ «Фінансова компанія «Фінфест» звернулось до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати оскаржуване рішення в частині відмови в задоволенні первісних позовних вимог та постановити в цій частині нове рішення, яким первісні позовні вимоги задовольнити.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 07.09.2020 апеляційну скаргу ТОВ «Фінансова компанія «Фінфест» у справі №910/12213/18 залишено без руху та надано скаржникові строк для усунення недоліків, допущених при поданні апеляційної скарги, а саме, сплати судового збору.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 05.10.2020 апеляційну скаргу ТОВ «Фінансова компанія «Фінфест» на рішення Господарського суду міста Києва від 30.07.2020 у справі №910/12213/18 повернуто без розгляду з доданими до скарги матеріалами.
Також, не погодившись із вищезазначеним рішенням, Товариство з обмеженою відповідальністю «Юнілівер Україна», вважаючи висновки суду такими, що здійснені внаслідок неповного з'ясування обставин справи, що призвело до неправильного застосування норм матеріального права, звернулось до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати оскаржуване рішення в частині відмови в задоволенні зустрічних позовних вимог та постановити в цій частині нове рішення, яким зустрічні позовні вимоги задовольнити.
В обґрунтування вимог апеляційної скарги скаржник зазначає, що договір факторингу порушує його майнові права та інтереси, право на мирне володіння і розпорядження своїм майном, оскільки останній не може вважатись боржником за цим договором. Як зазначає апелянт, ТОВ «Юніка-Сервіс» передало ТОВ «ФК «Фінфест» неіснуюче у нього право грошової вимоги, а ТОВ «Юнілівер Україна» ніколи не погоджувало умови пункту 19.3 Угоди та не укладало з ТОВ «Юніка-Сервіс» Дистриб'юторської угоди №8/18 від 01.04.2018, наданої відповідачем за зустрічним позовом; суд не надав належної оцінки тій обставині, що відповідачі у справі відстрочили здійснення будь-яких розрахунків за Договором факторингу до 31.12.2022, що суперечить правовій природі факторингу; обраний апелянтом спосіб судового захисту відповідає статті 16 ЦК України, статті 20 ГК України та статті 5 Господарського процесуального кодексу України. Втім, на думку скаржника, за умови існування інших ефективних способів захисту порушених майнових прав позивача за зустрічним позовом, суд мав право визначити ефективний спосіб захисту прав та застосувати його до спірних правовідносин, чого зроблено не було, відтак, відсутність посилань суду на інший ефективний спосіб захисту прав позивача лише вказує на відсутність інших способів захисту інтересів апелянта, окрім визнання договору факторингу недійсним.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 07.09.2020 апеляційну скаргу ТОВ «Юнілівер Україна» на рішення Господарського суду міста Києва від 30.07.2020 у справі №910/12213/18 залишено без руху та надано скаржникові строк для усунення недоліків, допущених останнім при поданні апеляційної скарги.
Через відділ забезпечення автоматизованого розподілу, контролю та моніторингу виконання документів Північного апеляційного господарського суду 18.09.2020 від скаржника надійшла заява про усунення недоліків.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 22.09.2020 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою ТОВ «Юнілівер Україна» на вищевказане судове рішення, розгляд апеляційної скарги призначено на 04.11.2020, встановлено ТОВ «ФК «Фінфест» та ТОВ «Юніка-Сервіс» строк для подання відзивів на апеляційну скаргу.
Судове засідання 04.11.2020 не відбулось у зв'язку з перебуванням судді Чорногуза М.Г. на лікарняному з 02.11.2020.
Згідно з частиною 13 статті 32 ГПК України справа, розгляд якої розпочато одним суддею чи колегією суддів, повинна бути розглянута тим самим суддею чи колегією суддів, за винятком випадків, які унеможливлюють участь судді у розгляді справи, та інших випадків, передбачених цим Кодексом.
Зважаючи на приписи частини 1 статті 273 ГПК України, якою визначено строки розгляду апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції та перебування судді Чорногуза М.Г., який не є головуючим суддею (суддею-доповідачем) на лікарняному, що унеможливлює своєчасний розгляд справи незмінним складом колегії суддів.
На підставі службової записки головуючого судді та розпорядження Північного апеляційного господарського суду № 09.1-08/4292/20 від 09.11.2020, призначено повторний автоматизований розподіл справи №910/12213/18.
Відповідно до Витягу з протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 09.11.2020 апеляційну скаргу у справі №910/12213/18 передано на розгляд колегії суддів у складі: головуючого судді Мальченко А.О., суддів Агрикової О.В., Козир Т.П.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 10.11.2020 апеляційну скаргу ТОВ «Юнілівер Україна» на рішення Господарського суду міста Києва від 30.07.2020 у справі №910/12213/18 прийнято до провадження вищезазначеним складом колегії суддів, розгляд апеляційної скарги призначено на 09.12.2020.
На підставі службової записки головуючого судді та розпорядження Північного апеляційного господарського суду №09.1-08/5169/20 від 08.12.2020 у зв'язку перебуванням судді Козир Т.П., яка не є головуючим суддею (суддею-доповідачем) на лікарняному з 17.11.2020, призначено повторний автоматизований розподіл справи №910/12213/18.
Відповідно до Витягу з протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 08.12.2020 апеляційну скаргу у справі №910/12213/18 передано на розгляд колегії суддів у складі: головуючого судді Мальченко А.О., суддів Агрикової О.В., Чорногуза М.Г.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 08.12.2020 апеляційну скаргу ТОВ «Юнілівер Україна» на рішення Господарського суду міста Києва від 30.07.2020 у справі №910/12213/18, призначену на 09.12.2020, прийнято до провадження вищевказаним складом суду.
Через відділ забезпечення автоматизованого розподілу, контролю та моніторингу виконання документів Північного апеляційного господарського суду надійшли: 08.12.2020 від позивача за первісним позовом - відзив на апеляційну скаргу; 09.12.2020 від відповідача за первісним позовом - клопотання про долучення до матеріалів справи копії рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 24.06.2020 у справі №904/2739/18.
У відзиві на апеляційну скаргу позивач за первісним позовом просив поновити строк на подання відзиву на апеляційну скаргу, вказуючи на ту обставину, що ухвала суду апеляційної інстанції від 22.09.2020 засобами поштового зв'язку ТОВ «ФК «Фінфест» не отримувало, а останнє дізналось про неї в особі свого представника з Єдиного державного реєстру судових рішень лише 07.12.2020. У відзиві відповідач за первісним позовом просив скаргу відхилити як необґрунтовану, а рішення суду залишити без змін, зазначаючи при цьому, що позивач за зустрічним позовом не вказує, яке саме порушене право останнього мав відновити суд, визнавши договір факторингу недійсним; декларативні посилання скаржника на ніби то порушені його права на мирне володіння майном не спростовують висновків суду про те, що відновлення порушених прав апелянта (при встановленні такого факту) неможливо шляхом визнання недійсним оспорюваного договору факторингу, оскільки особа кредитора не впливає на дійсність зобов'язань, права за якими відступлено; захист прав скаржника залежать від чинності Угоди (основного зобов'язання) та фактичного стану виконання зобов'язань за нею; апелянт не позбавлений права подавати заперечення щодо чинності Угоди (основного зобов'язання) та фактичного стану виконання зобов'язань за нею як первісному кредитору так і наступним кредиторам, тобто незалежно від особи кредитора скаржник має право не визнавати чинність зобов'язань за Угодою і для цього не потребується визнання договору факторингу недійсним; доводи апелянта про ненадання судом оцінки тій обставині, що первісним кредитором передано наступному кредитору за оспорюваним договором відсутнє у нього право вимоги є необґрунтованими, оскільки судом відмовлено у задоволенні зустрічного позову з мотивів відсутності підстав для захисту прав обраним позивачем способом.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 09.12.2020 розгляд апеляційної скарги ТОВ «Юнілівер Україна» відкладено на 13.01.2021.
Через відділ забезпечення автоматизованого розподілу, контролю та моніторингу виконання документів Північного апеляційного господарського суду 12.01.2021 від позивача за зустрічним позовом надійшли додаткові пояснення на апеляційну скаргу.
В судовому засіданні 13.01.2021 оголошено перерву до 27.01.2020.
В судовому засіданні представники скаржника підтримали доводи апеляційної скарги, просили скаргу задовольнити, рішення скасувати в частині зустрічного позову та постановити в цій частині нове рішення, яким задовольнити зустрічні позовні вимоги повністю.
Представник відповідача за зустрічним позовом вимоги апеляційної скарги не визнав, доводи, на яких вона ґрунтується, вважає безпідставними, а судове рішення законним, у зв'язку з чим просив залишити оскаржуване рішення без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення.
27.01.2021 у судовому засіданні колегією суддів було оголошено вступну та резолютивну частини постанови господарського суду апеляційної інстанції.
Обговоривши доводи апеляційної скарги, вислухавши пояснення учасників справи, дослідивши наявні у справі матеріали та проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.
Як вірно встановлено місцевим господарським судом, починаючи з 2016 - та протягом першого кварталу 2018 років ТОВ «Юнілівер Україна» (компанія) постачало ТОВ «Юніка-Сервіс» (дистриб'ютору) товари під торговими марками, права на використання яких належать ТОВ «Юнілівер Україна» (далі - товари) на підставі дистриб'юторських угод № 8/16 від 31.12.2015 та № 8/17 від 31.12.2016.
На виконання замовлення № 1970047244, № 1970047234, № 1970047219, № 1970047293, № 1970047284 та № 1970047462 ТОВ «Юнілівер Україна» у квітні 2018 року поставило ТОВ «Юніка-Сервіс» товари за товарними накладними № 2970048608 від 06.04.2018, № 2970048612 від 06.04.2018, № 2970043589 від 06.04.2018, № 2970048668 від 13.04.2018, № 2970048672 від 13.04.2018, № 2970048878 від 26.04.2018 на загальну суму 8 875 660,33 грн.
Відповідно до товарних накладних № 2970048608 від 06.04.2018, № 2970048612 від 06.04.2018, № 2970043589 від 06.04.2018, № 2970048668 від 13.04.2018, № 2970048672 від 13.04.2018, № 2970048878 від 26.04.2018 поставка товару здійснювалась в рамках угоди № 8/18 від 01.04.2018.
Як вбачається з матеріалів справи, ТОВ «ФК «Фінфест» надало примірник дистриб'юторської угоди № 8/18, від 01.04.2018 (далі - Угода), укладеної між ТОВ «Юнілівер Україна» (компанія) та ТОВ «Юніка-Сервіс» (дистриб'ютор), предметом регулювання якої є постачання компанією дистриб'ютору товарів під торговими марками, права на використання яких належать ТОВ «Юнілівер Україна» за плату та вчинення інших дій, пов'язаних з дистрибуцією товарів (аналогічні правовідносини існували між ТОВ «Юнілівер Україна» і ТОВ «Юніка-Сервіс» на підставі дистриб'юторських угод № 8/16 від 31.12.2015 та № 8/17 від 31.12.2016).
Обґрунтовуючи первісні позовні вимоги, позивач зазначав про неналежне виконання відповідачем свого обов'язку щодо сплати позивачеві додаткової винагороди (ретро-бонусів) у розмірі 45 346 633,79 грн, обов'язок оплати якої є умовою дистриб'юторської угоди № 8/18 від 01.04.2018, укладеної між ТОВ «Юнілівер Україна» та ТОВ «Юніка-Сервіс».
В той же час, в ході розгляду справи, позивач за зустрічним позовом зазначив, що йому не відоме походження наданої відповідачем-1 за зустрічним позовом копії дистриб'юторської угоди № 8/18 від 01.04.2018, зокрема, що стосується заявлених до позивача грошових вимог - сторінки угоди, на якій викладено пункт 19.3 щодо зобов'язання позивача сплатити відповідачу ретро-бонуси, у зв'язку з чим було заявлено клопотання про призначення експертизи.
Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, колегія суддів погоджується з рішенням суду першої інстанції про відмову у задоволенні первісного та зустрічного позовів, а доводи апеляційної скарги вважає необґрунтованими та такими, що не відповідають фактичним обставинам справи, зважаючи на наступне.
Статтею 11 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) визначено, що цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки; підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
Відповідно до статті 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Згідно зі статтею 628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
За приписами статей 526, 629 Цивільного кодексу України, п. 1 ст. 193 Господарського кодексу України, зобов'язання повинні виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться, одностороння відмова від зобов'язання не допускається; договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Предметом первісного позову у даній справі є вимога ТОВ «ФК «Фінфест» до ТОВ «Юнілівер Україна» про стягнення додаткової винагороди (ретро-бонусів) за дистриб'юторською угодою № 8/18 від 01.04.2018, укладеної між відповідачами за первісним позовом, яка ґрунтується на тому, що позивачеві перейшло таке право вимоги за договором факторингу від відповідача-2.
Матеріали справи свідчать про те, що між сторонами у справі склались правовідносини, які за своєю природою є договором факторингу, за яким, у відповідності до статті 1077 ЦК України, одна сторона (фактор) передає або зобов'язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов'язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника). Клієнт може відступити факторові свою грошову вимогу до боржника з метою забезпечення виконання зобов'язання клієнта перед фактором. Зобов'язання фактора за договором факторингу може передбачати надання клієнтові послуг, пов'язаних із грошовою вимогою, право якої він відступає.
Предметом договору факторингу може бути право грошової вимоги, строк платежу за якою настав (наявна вимога), а також право вимоги, яке виникне в майбутньому (майбутня вимога). Майбутня вимога вважається переданою фактору з дня виникнення права вимоги до боржника. Якщо передання права грошової вимоги обумовлене певною подією, воно вважається переданим з моменту настання цієї події. У цих випадках додаткове оформлення відступлення права грошової вимоги не вимагається (стаття 1078 ЦК України).
Таким чином, укладення сторонами договору факторингу № 23/08-18Ф від 23.08.2018 було спрямоване на відступлення Товариством з обмеженою відповідальністю «Юніка Сервіс» (клієнт) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ФК «Фінфест» (фактор) права вимоги за укладеною 01.04.2018 дистриб'юторською угодою в обсязі та на умовах, що існували на дату відступлення прав вимоги, а ТОВ «ФК «Фінфест» зобов'язалось передати (сплатити) клієнту суму фінансування.
Оскільки ТОВ «Юнілівер Україна» заперечувало укладання такої угоди, а позивач за первісним позовом з даними обставинами не погоджувався та зазначав, що за угодою здійснювались поставки товару з відображенням цієї обставини у товарних накладних, Господарський суд міста Києва, з метою технічного дослідження дистриб'юторської угоди, а також з'ясування питання про її підписання генеральним директором ТОВ «Юнілівер Україна» або ж іншою особою, порядку накладання на неї підпису, одночасності виготовлення її тексту та інших питань, ухвалою від 14.02.2019 у справі №910/12213/18 призначив комплексну судово-почеркознавчу та судово-технічну експертизу, проведення якої доручив Дніпропетровському науково-дослідному інституту судових експертиз.
Згідно з висновком експертів №3367/3368/3369/3370-19 від 18.12.2019 за результатами проведення вищевказаної експертизи:
- підпис від імені ОСОБА_1 , що розміщений на останній сторінці в графі «Генеральний директор» дистриб'юторської угоди № 8/18 від 01.04.2018 - виконаний самим ОСОБА_1 ;
- підпис від імені ОСОБА_1 , що розміщений на останній сторінці в графі «Генеральний директор» дистриб'юторської угоди № 8/18 від 01.04.2018 - виконаний тією особою, від імені якої він зазначений, а саме ОСОБА_1 ;
- підписи, що розміщені у правих нижніх кутах на лицьових та зворотних сторонах першого, другого, третього, четвертого, п'ятого, шостого, сьомого, восьмого, дев'ятого аркушів та зворотній стороні десятого аркушів дистриб'юторської угоди № 8/18 від 01.04.2018 - виконані однією особою. Підпис, що розміщений у правому нижньому куті, на лицьовій стороні десятого аркуша (який містить фрагмент тексту «19.3. Підписуючи цю Угоду») та підписи, що розміщені у правих нижніх кутах на лицьових та зворотних сторонах першого, другого, третього, четвертого, п'ятого, шостого, сьомого, восьмого, дев'ятою аркушів та зворотній стороні десятого аркушів дистриб'юторської угоди № 8/18 від 01.04.2018 - виконані різними особами;
- підписи, що розміщені в дистриб'юторській угоді № 8/18 від 01.04.2018, дистриб'юторській угоді № 8/17 від 31.12.2016, додатковій угоді № 3 до дистриб'юторської угоди № 8/17 від 31.12.2016, додатковій угоді № 5 до дистриб'юторської угоди № 8/17 від 31.12.2016, в листі ТОВ «Юнілівер України» від 08.07.2018 № 08/06, в листі ТОВ «Юнілівер України» від 15.06.2018 № 15/06 - виконані однією особою, а саме ОСОБА_1. Підписи, що розміщені в дистриб'юторській угоді № 8/18 від 01.04.2018 та додатковій угоді № 2 до дистриб'юторської угоди № 8/17 від 31.12.2016 - виконані різними особами;
- підпис, розташований в правому нижньому куті лицьової сторони десятого аркуша (з нумерацією « 149», який містить фрагмент тексту « 19.3. Підписуючи цю Угоду»), оригіналу дистриб'юторської угоди № 8/18 від 01.04.2018 - виконаний пастою для кулькової ручки синього кольору;
- папір 10-ти аркушів дистриб'юторської угоди № 8/18 від 01.04.2018 співпадає між собою за всіма визначеними показниками, що свідчить про їх спільну родову належність. Визначити належність зазначених аркушів до однієї партії паперу не надається можливим у зв'язку з відсутністю категорій порівняння, які дозволяють виявити індивідуалізуючи ознаки, притаманні конкретній партії;
- текст дев'ятнадцятої сторінки, на якій розташований пункт 19.3, виконувався не в один прийом з іншими сторінками документу. Друковані тексти на 1-18 та 20 сторінках дистриб'юторської угоди № 8/18 від 01.04.2018 виконані на одному друкуючому пристрої, а друкований текст дев'ятнадцятої сторінки, на якій розташований пункт 19.3, надрукований на іншому друкуючому пристрої;
- відтиск печатки круглої форми ТОВ «Юнілівер Україна», розташований у нижньому правому куті лицьової сторони десятого аркуша (з нумерацією « 149», який містить фрагмент тексту « 19.3. Підписуючи цю Угоду»), оригіналу дистриб'юторської Угоди № 8/18 від 01.04.2018 та дев'ятнадцять відтисків печатки круглої форми ТОВ «Юнілівер Україна», розташованих на лицьових та зворотних сторонах перших дев'яти аркушів та на зворотній стороні десятого аркуша оригіналу дистриб'юторської Угоди №8/18 від 01.04.2018 - нанесені різними кліше печатки ТОВ «Юнілівер Україна»;
- друковані тексти на 1-18 та 20 сторінках дистриб'юторської угоди № 8/18 від 01.04.2018 виконані на одному друкуючому пристрої, а друкований текст дев'ятнадцятої сторінки, на якій розташований пункт 19.3, надрукований на іншому друкуючому пристрої. Встановити, чи виконана сторінка, на якій розміщений пункт 19.3, та всі інші сторінки примірника дистриб'юторської угоди № 8/18 від 01.04.2018 фарбою з однієї ємкості не видається можливим у зв'язку з відсутністю ознак порівняння, які дозволяють виявити індивідуалізуючи ознаки, притаманні складу барвних компонентів тонеру.
- встановити, чи становлять аркуші дистриб'юторської угоди № 8/18 від 01.04.2018 єдиний документ не надається можливим з причини, викладеної в дослідницькій частині висновку.
Враховуючи факти, встановлені в експертному висновку, а також обставини, які свідчать про відсутність акцепту чи схвалення ТОВ «Юнілівер Україна» умови щодо виплати винагороди, передбаченої п. 19.3 Угоди, місцевий господарський суд встановив відсутність досягнення між сторонами Угоди домовленості про виплату таких ретро-бонусів.
При цьому, суд першої інстанції також зазначив, що позивачем не надано доказів складання податкових накладних на послуги, які надані та підлягають оплаті відповідно до п. 19.3 Угоди, а також відображення сторонами Угоди вартості цих послуг у власній податковій звітності.
Враховуючи вищезазначене, суд першої інстанції дійшов правильного висновку про недоведеність позивачем за первісним позовом заявлених вимог та, відповідно, відсутність підстав для стягнення з ТОВ «Юнілівер Україна» на користь ТОВ «ФК «Фінфест» додаткової винагороди (ретро-бонусів) у розмірі 45 346 633,79 грн та суми 3% річних, яка є похідною вимогою від основної.
Рішення в цій частині не оскаржується.
В той же час, відмовляючи у задоволенні зустрічного позову, суд першої інстанції зазначив, що обираючи такий спосіб захисту як визнання недійсним договору факторингу, позивачем за зустрічним позовом не враховано, що обґрунтованість вимог за відступленим правом залежить не від правомірності договору факторингу, а від чинності Угоди та фактичного стану виконання зобов'язань за нею, надавати заперечення щодо яких позивач наділений правом незалежно від особи кредитора.
Колегія суддів погоджується з таким висновком місцевого господарського суду, з огляду на наступне.
Як вже вище зазначалось, 23.08.2018 між ТОВ «Юніка-Сервіс» (клієнт) та ТОВ «ФК «Фінфест» було укладено договір факторингу № 23/08-18Ф (далі - Договір факторингу), на підставі якого клієнт зобов'язався відступити факторові права вимоги за укладеною Угодою в обсязі та на умовах, що існують на дату відступлення прав вимоги, а фактор зобов'язався передати (сплатити) клієнту суму фінансування. За Договором факторингу відступається право вимоги клієнта до ТОВ «Юнілівер Україна» (боржника) щодо сплати додаткової винагороди (ретро-бонусів) за дотримання умов дистриб'юції і маркетингу у минулих та наступних періодах, у розмірі 11 (одинадцять) % від досягнутого товарообороту за первинними продажами, з урахуванням ПДВ, за відповідний період, яка підлягає сплаті боржником у розмірі та в строки згідно з п. 19.3 статті 19 Угоди.
Відповідно до п. 2.2 Договору факторингу з дати відступлення прав вимоги фактор стає виключним та єдиним кредитором за укладеною Угодою та набуває всіх прав за нею. Датою відступлення прав вимоги є дата підписання сторонами акту прийому-передачі. Акт прийому-передачі документів до Договору факторингу був підписаний сторонами 23.08.2018.
Таким чином, на підставі Договору факторингу з 23.08.2018 ТОВ «ФК «Фінфест» стало новим кредитором за Угодою, в частині сплати платежів, передбачених п. 19.3 Угоди.
Положеннями статті 1079 ЦК України визначено, що сторонами у договорі факторингу є фактор і клієнт. Клієнтом у договорі факторингу може бути фізична або юридична особа, яка є суб'єктом підприємницької діяльності. Фактором може бути банк або інша фінансова установа, яка відповідно до закону має право здійснювати факторингові операції.
В матеріалах справи наявна копія свідоцтва від 20.09.2017 про реєстрацію фінансової установи - Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Фінфест» .
В свою чергу, Товариство з обмеженою відповідальністю «Юніка-Сервіс» є юридичною особою, що зареєстрована в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань.
Із зазначених вище обставин вбачається, що суб'єктний склад оскаржуваного договору факторингу відповідає вимогам статті 1079 ЦК України, зокрема, фактором за цим договором є фінансова установа, видом діяльності якої є надання фінансових послуг, а клієнтом юридична особа.
Так, правом оспорювати правочин Цивільний кодекс України наділяє не лише сторону (сторони) правочину, але й інших, третіх осіб, що не є сторонами правочину, визначаючи статус таких осіб як «заінтересовані особи» відповідно до статей 215, 216 ЦК України.
Колегія суддів звертає увагу, що договір може бути визнаний судом недійсним за позовом заінтересованої особи, не сторони договору, за умови встановлення факту порушення особистого немайнового або майнового права та інтересу такої особи. Якщо ж за результатами розгляду справи такого факту не встановлено, а позивач посилається на формальне порушення закону, у суду немає правових підстав для задоволення позову.
Поряд з цим, особа, права якої порушено, може скористатись не будь-яким, а конкретним способом захисту свого права.
Під способом захисту суб'єктивних цивільних прав розуміють закріплені законом матеріально-правові заходи примусового характеру, за допомогою яких проводиться поновлення порушених (оспорюваних) прав та влив на порушника.
За загальним правилом заміна кредитора у зобов'язанні не впливає на його зміст, у зв'язку з чим боржник наділений правом висувати проти нового кредитора ті заперечення, які він мав проти первісного (стаття 518 ЦК України). З огляду на це закон не вимагає згоди боржника на заміну кредитора. Винятком з цього правила є випадки, які встановлені договором або законом (частина 3 статті 512 ЦК України).
Так, у випадку відсутності визначеної договором або законом обов'язкової згоди боржника на заміну кредитора у зобов'язанні, правочин про заміну кредитора у зобов'язанні не порушує права боржника.
Відповідно до частини першої статті 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.
Згідно з пунктом 2 частини другої статті 16 ЦК України визнання правочину недійсним є одним із способів захисту цивільних прав.
У рішенні Конституційного Суду України від 1 грудня 2004 року N 18-рп/2004 у справі N 1-10/2004 (справа про охоронюваний законом інтерес) вказано, що поняття «охоронюваний законом інтерес», що вживається в частині першій статті 4 Цивільного процесуального кодексу України та інших законах України, у логічно-смисловому зв'язку з поняттям «права», треба розуміти як прагнення до користування конкретним матеріальним та/або нематеріальним благом, як зумовлений загальним змістом об'єктивного і прямо не опосередкований у суб'єктивному праві простий легітимний дозвіл, що є самостійним об'єктом судового захисту та інших засобів правової охорони з метою задоволення індивідуальних і колективних потреб, які не суперечать Конституції і законам України, суспільним інтересам, справедливості, добросовісності, розумності та іншим загальноправовим засадам.
Конституційний суд України у вказаному рішенні зазначає, що види і зміст охоронюваних законом інтересів, що перебувають у логічно-смисловому зв'язку з поняттям «права» як правило не визначаються у статтях закону, а тому фактично є правоохоронюваними. Охоронюваний законом інтерес перебуває під захистом не тільки закону, а й об'єктивного права в цілому, що панує у суспільстві, зокрема, справедливості, оскільки інтерес у вузькому розумінні зумовлюється загальним змістом такого права та є його складовою.
Щодо порушеного права колегія суддів зазначає, що таким слід розуміти такий стан суб'єктивного права, при якому воно зазнавало протиправного впливу з боку правопорушника, внаслідок якого суб'єктивне право уповноваженої особи зазнало зменшення або ліквідації як такого. Порушення права пов'язане з позбавленням його носія можливості здійснити, реалізувати своє право повністю або частково.
Проте, позивачем не було надано суду жодних належних та допустимих доказів існування його порушених прав та законних інтересів внаслідок укладення оспорюваного договору факторингу, на захист яких спрямований даний позов.
При цьому, заявляючи позов про визнання недійсним договору, позивач має довести наявність тих обставин, з якими закон пов'язує визнання угод недійсними і настанням відповідних наслідків.
Із встановлених судом обставин не вбачається встановлення будь-яких порушень прав чи інтересів позивача, який не є стороною договору факторингу. Договір факторингу не впливає безпосередньо на права та обов'язки боржника, оскільки в цьому випадку не встановлюється, не припиняється, не змінюється основне зобов'язання боржника, який має виконати свій обов'язок в обсязі і на умовах, що встановлені договором або актом цивільного законодавства, а у разі незгоди з заявленою вимогою - заперечувати проти такої.
Аналогічна правова позиція була висловлена Верховним Судом у постанові від 14.01.2020 у справі №904/4009/18 (п.п. 81, 82).
Враховуючи вищевикладене, колегія суддів погоджується з висновками місцевого господарського суду про відсутність підстав для задоволення зустрічних позовних вимог та відмову у зустрічному позові.
Згідно зі статтею 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Частиною 1 статті 269 ГПК України встановлено, що суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
При цьому, колегія суддів враховує позицію Європейського суду з прав людини, викладену у справі «Проніна проти України» у рішенні від 18.07.2006 та у справі «Трофимчук проти України» у рішенні від 28.10.2010, в яких зазначено, що пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент сторін. Межі цього обов'язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень.
З урахуванням усіх фактичних обставин справи, встановлених місцевим господарським судом та судом апеляційної інстанції, інші доводи скаржника, викладені в апеляційній скарзі, не заслуговують на увагу, оскільки не впливають на правильність висновків суду, викладених в оскаржуваному рішенні.
Згідно зі статтею 276 ГПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
З огляду на викладене, колегія суддів апеляційної інстанції вважає, що апеляційна скарга Товариства з обмеженою відповідальністю «Юнілівер Україна» не підлягає задоволенню, а рішення Господарського суду міста Києва від 30.07.2020 у справі №910/12213/18 має бути залишено без змін.
Керуючись ст. ст. 253-254, 269, 275-284 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд
1.Апеляційну Товариства з обмеженою відповідальністю «Юнілівер Україна» на рішення Господарського суду міста Києва від 30.07.2020 у справі №910/12213/18 залишити без задоволення.
2.Рішення Господарського міста Києва від 30.07.2020 у справі №910/12213/18 залишити без змін.
3. Матеріали справи №910/12213/18 повернути до Господарського суду міста Києва.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду відповідно до ст.ст. 286-291 ГПК України.
Повний текст постанови складено 08.02.2021.
Головуючий суддя А.О. Мальченко
Судді О.В. Агрикова
М.Г. Чорногуз