Справа № 456/3546/20
Провадження № 2/456/82/2021
іменем України
/заочне/
01 лютого 2021 року Стрийський міськрайонний суд Львівської області в складі:
головуючого судді Бучківської В. Л. ,
при секретарі Березіній Л.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження в залі суду в м. Стрий цивільну справу за позовом Акціонерного товариства Комерційний Банк «Приватбанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, -
встановив:
Позивач звернувся до суду з позовом, в якому просить стягнути з відповідача кредитну заборгованість в розмірі 62219 грн. 20 коп. та судові витрати. Свої вимоги позивач мотивує тим, що 10.10.2017 відповідач ОСОБА_1 підписав заяву № б/н, згідно якої йому було відкрито кредитний рахунок у вигляді встановленого кредитного ліміту на картковий рахунок у розмірі, що зазначений у довідці про зміну умов кредитування та обслуговування кредитної картки. У подальшому, 08.11.2018 розмір кредитного ліміту збільшився до суми 24 000 грн. 00 коп., а пізніше 13.01.2019 зменшився до суми 00 грн. 00 коп., що підтверджується довідкою про зміну умов кредитування та обслуговування картрахунку. Відповідач зобов'язався погашати кредит в термін, встановлений умовами кредитного договору. Відповідач своїх зобов'язань по своєчасному поверненню кредиту згідно умов кредитного договору не виконує, внаслідок чого станом на 15.06.2020 у нього виникла заборгованість на загальну суму 62 219 грн. 20 коп., з яких 41763,37 грн. - заборгованість за тілом кредита, 2979,41 грн. - заборгованість за простроченими відсотками, 17 476,42 грн. - заборгованість за відсотками нарахований на прострочений кредит згідно ст. 625 ЦК України, яку просить стягнути з відповідача.
В судове засідання представник позивача не з'явився, однак подав до суду заяву, в якій просить справу розглянути у його відсутності, позов підтримує в повному обсязі, проти заочного розгляду справи не заперечує, а тому суд вважає за можливе розглянути справу у його відсутності на підставі ч. 3 ст. 223 ЦПК України.
Відповідач в судове засідання не з'явився, про причини неявки суд не повідомив, хоча неодноразово повідомлявся про розгляд справи, а саме на 21.10.2020, 27.11.2020, 24.12.2020 та 01.02.2021, однак рекомендовані повідомлення про вручення поштового відправлення, виплату поштового переказу повернулись на адресу суду 02.10.2020, 03.11.2020, 08.12.2020 та 21.01.2021 з відмітками на довідці Укрпошти «адресат відсутній за вказаною адресою». Крім того, про призначення судового засідання на 27.11.2020, 24.12.2020 та 01.02.2021 відповідача повідомлялось шляхом здійснення оголошення на офіційному веб-порталі судової влади України про виклик відповідача в судові засідання на підставі ст. 128 ЦПК України. У зв'язку з наведеним, суд вважає за можливе проводити розгляд справи у відсутності відповідача, в заочному порядку, на підставі документів та доказів, що є в матеріалах справи, що відповідає вимогам ст. 280 ЦПК України, проти чого представник позивача в своїй заяві не заперечив.
Відповідно до ч. 2 ст.247 ЦПК України у разі неявки в судове засідання всіх осіб, які беруть участь у справі, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Суд, дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, приходить до висновку, що позов АТ КБ «Приватбанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, слід задоволити в повному обсязі з наступних підстав.
Згідно з ч. 1 ст. 4, ч. 1 ст. 5 ЦПК України кожна особа має право у порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів, а суд, здійснюючи правосуддя, захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.
В силу положень ч. 1 ст. 13 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, у межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін (ч. 1 ст. 12 ЦПК України). Даний принцип полягає у прояві в змагальній формі ініціативи та активності осіб, які беруть участь у справі.
Принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин даної справи. Сторони зобов'язані визначити коло фактів, на які вони можуть посилатися як на підставу своїх вимог і заперечень, і довести обставини, якими вони обґрунтовують ці вимоги й заперечення (ч. 1 ст. 81 ЦПК України), крім випадків, встановлених статтею 82 цього Кодексу. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі.
Відповідно до ст. 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Пленум Верховного Суду України у пункті 11 Постанови «Про судове рішення у цивільній справі» від 18.12.2009 № 11 роз'яснив, що у мотивувальній частині рішення слід наводити дані про встановлені судом обставини, котрі мають значення для справи, їх юридичну оцінку та визначені відповідно до них правовідносини, а також оцінку усіх доказів.
Виходячи із наведених вище процесуальних норм, практики та роз'яснень, суд, перевіривши порушення прав та обов'язків позивача в межах заявлених ним вимог, встановив наступні обставини справи та відповідні їм правовідносини.
10.10.2017 між Акціонерним товариством Комерційний банк «Приватбанк» та відповідачем ОСОБА_1 було укладено договір, згідно умов якого останній отримав кредит у вигляді встановленого кредитного ліміту на картковий рахунок /а.с.16/.
Як підтверджується матеріалами справи, банк виконав зобов'язання, надавши відповідачу кредит.
На підтвердження заявлених позовних вимог АТ КБ «Приватбанк» надано анкетну - заяву про приєднання до Умов та правил надання банківських послуг у ПриватБанку від 10.10.2017, Витяг з Тарифів обслуговування кредитних карт «Універсальна» та розрахунок заборгованості за договором №б/н станом на 15.06.2020.
Відповідач не виконав умов договору щодо сплати заборгованості, чим порушив прийняті на себе договірні зобов'язання, а тому станом на 15.06.2020 у нього виникла заборгованість на загальну суму 62 219 грн. 20 коп., з яких 41 763 грн. 37 коп. - заборгованість за тілом кредиту, 2979 грн. 41 коп. - заборгованість за простроченими відсотками; 17 476 грн. 42 коп. - заборгованість за відсотками, нарахованими на прострочений кредит згідно ст. 625 ЦК України/а.с. 10-13/.
Відповідно до частин першої, другої статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).
Відповідно до ч.2 ст.625 ЦК боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Таким чином, у разі укладення кредитного договору проценти за користування позиченими коштами та неустойка поділяються на встановлені законом (розмір та підстави стягнення яких визначаються актами законодавства) та договірні (розмір та підстави стягнення яких визначаються сторонами в самому договорі).
За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Частиною першою статті 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
У статті 526 ЦК України передбачено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти (частина перша статті 1048 ЦК України).
Частиною другою статті 1054 ЦК України встановлено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.
Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (стаття 1055 ЦК України).
Згідно із частиною першою статті 633 ЦК України публічним є договір, в якому одна сторона - підприємець взяла на себе обов'язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться (роздрібна торгівля, перевезення транспортом загального користування, послуги зв'язку, медичне, готельне, банківське обслуговування тощо). Умови публічного договору встановлюються однаковими для всіх споживачів, крім тих, кому за законом надані відповідні пільги.
За змістом статті 634 цього Кодексу договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.
Оскільки умови договорів приєднання розробляються банком, тому повинні бути зрозумілі усім споживачам і доведені до їх відома, у зв'язку із чим банк має підтвердити, що на час укладення відповідного договору діяли саме ці умови, а не інші. Тому з огляду на зміст статей 633, 634 ЦК України можна вважати, що другий контрагент (споживач послуг банку) лише приєднується до тих умов, з якими він ознайомлений.
За змістом статті 1056-1 ЦК України розмір процентів та порядок їх сплати за договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів.
Відповідно до частини першої статті 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.
Згідно зі ст. 1049 ЦК України позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.
Згідно з ч. 1 ст. 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Таким чином, у разі укладення кредитного договору проценти за користування позиченими коштами та неустойка поділяються на встановлені законом (розмір та підстави стягнення яких визначаються актами законодавства) та договірні (розмір та підстави стягнення яких визначаються сторонами в самому договорі).
Судом встановлено, що відповідач не виконав взятих на себе за кредитним договором зобов'язань, внаслідок чого у нього станом на 15.06.2020 виникла заборгованість на загальну суму 62 219 грн. 20 коп., з яких: 41 763 грн. 37 коп. - заборгованість за тілом кредиту, 2 979 грн. 41 коп. - заборгованість за простроченими відсотками; 17 476 грн. 42 коп. - заборгованість за відсотками, нарахованими на прострочений кредит згідно ст. 625 ЦК України.
Відповідно до ч. 1 ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування (ч. 1 ст. 77 ЦПК України).
Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 95 ЦПК України письмовими доказами є документи (крім електронних документів), які містять дані про обставини, що мають значення для правильного вирішення спору. Письмові докази подаються в оригіналі або в належним чином засвідченій копії, якщо інше не передбачено цим Кодексом. Якщо для вирішення спору має значення лише частина документа, подається засвідчений витяг з нього.
Якщо подано копію (електронну копію) письмового доказу, суд за клопотанням учасника справи або з власної ініціативи може витребувати у відповідної особи оригінал письмового доказу. Якщо оригінал письмового доказу не подано, а учасник справи або суд ставить під сумнів відповідність поданої копії (електронної копії) оригіналу, такий доказ не береться судом до уваги (ч. 6 ст. 95 ЦПК України).
Суд приймає до уваги надані позивачем Витяг з Тарифів обслуговування кредитних карт «Універсальна» та розрахунок заборгованості за договором №б/н станом на 15.06.2020., як належні докази по справі, оскільки будь-яких доказів на спростування таких відповідачем не надано, такі в будь-який спосіб не заперечувалися та не оскаржувалися, а відтак є чинними.
При цьому, суд зазначає, що отримані та використані позичальником кошти в добровільному порядку в повному обсязі АТ КБ «ПриватБанк» не повернуті, а згідно частини другої статті 530 ЦК України якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання в будь-який час, що свідчить про порушення його прав, тому Банк вправі вимагати захисту своїх прав через суд - шляхом зобов'язання виконати боржником обов'язку з повернення фактично отриманої суми кредитних коштів.
Отже, вимоги позивача про стягнення з відповідача заборгованості за кредитним договором є законними, обґрунтованими та підлягають задоволенню.
Відповідно до ч. 1 ст. 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.
Згідно ст.141 ЦПК України при задоволенні позовних вимог з відповідача підлягає стягненню сплачений позивачем судовий збір.
У зв'язку з цим понесення позивачем судових витрат у виді судового збору в розмірі 2102,00 грн. підтверджено платіжним дорученням № PROM5BT18C від 25.08.2020 підлягає до задоволення.
Керуючись ст.ст. 15, 16, 526, 582, 610-612, 651, 653, 1049, 1050, 1054 ЦК України, ст.ст. 12, 13, 81, 89, 259, 264, 265, 268, 280, 282 ЦПК України, -
Позов Акціонерного товариства Комерційний Банк «Приватбанк» задоволити.
Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ІПН НОМЕР_1 на користь Акціонерного товариства Комерційний Банк «Приватбанк» 62 219 /шістдесят дві тисячі двіста дев'ятнадцять/ грн. 20 коп. заборгованості за кредитним договором, з яких: 41763 /сорок одна тисяча сімсот шістдесят три/ грн. 37 коп. - заборгованість за тілом кредиту, 2979 /дві тисячі дев'ятсот сімдесят дев'ять/ грн. 41 коп. - заборгованість за простроченими відсотками; 17 476 /сімнадцять тисяч чотириста сімдесят шість/ грн. 42 коп. - заборгованість за відсотками, нарахованими на прострочений кредит.
Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ІПН НОМЕР_1 на користь Акціонерного товариства Комерційний Банк «Приватбанк» 2102 /дві тисячі сто дві / грн. сплаченого ним судового збору.
Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Львівського апеляційного суду через Стрийський міськрайонний суд Львівської області шляхом подачі в 30-денний строк з дня проголошення рішення апеляційної скарги.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення суду, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.
Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд судового рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Суддя В.Л.Бучківська
Повний текст судового рішення виготовлено 05.02.2021