Справа № 452/2473/19
Іменем України
"01" лютого 2021 р. м.Самбір
Самбірський міськрайонний суд Львівської області
у складі: головуючого судді Пташинського І.А.,
з участю секретаря судового засідання Кухар О.П.,
розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення грошових коштів,
встановив:
ОСОБА_1 звернулась в суд із позовом до ОСОБА_2 про стягнення грошових коштів у виді інфляційних втрат та 3 % річних від простроченої суми.
Позовні вимоги позивач обґрунтовує тим, що 03 жовтня 2017 року Самбірським міськрайонним судом Львівської області винесено рішення, яким задоволено позовні вимоги ОСОБА_1 , а саме: стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 вартість будівельних матеріалів у сумі 238 926 грн. та судові втрати, пов'язані зі сплатою судового збору в розмірі 1691 грн., всього 240 617 грн. Згідно постанови Львівського апеляційного суду від 23 травня 2019 року апеляційну скаргу ОСОБА_2 залишено без задоволення, рішення Самбірського міськрайонного суду Львівської області від 03 жовтня 2017 року залишити без змін. Таким чином відповідач зобов'язаний виплати позивачу вищезазначену суму коштів.
Позивач зазначає, що дана справа пройшла касаційну інстанцію, а саме судом касаційної інстанції рішення апеляційного суду було скасовано та направлено справу на новий розгляд до суду апеляційної інстанції, тобто суд апеляційної інстанції 23 травня 2019 року, після прийняв рішення після перегляду судом касаційної інстанції.
Добровільно виконувати рішення суду відповідач не бажає.
З посиланням на ч. 2 ст. 625 ЦК України позивач просить стягнути інфляційні втрати за весь час прострочення у сумі 70081 грн. 32 коп., а також 3 % річних від простроченої суми у розмірі 18596 грн. 95 коп., за період часу з 27 грудня 2016 року по 31 липня 2019 року.
Із урахуванням положень ст. ст. 274-277 ЦПК України розгляд справи проведено в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін.
ОСОБА_2 надіслала до суду відзив на позовну заяву та просила повністю відмовити у задоволенні позову ОСОБА_1 щодо стягнення інфляційних втрат та 3 % річних.
ОСОБА_1 подала до суду відповідь на відзив та просила суд позов задовольнити.
ОСОБА_2 надіслала до суду заперечення та просила відмовити у задоволенні позову ОСОБА_1 , щодо стягнення інфляційних втрат у сумі 70081 грн. 32 коп. і 3 % річних у сумі 17222 грн. 31 коп. та визнає суму відсотків за період з 23 травня 2019 року по 31 липня 2019 року у сумі 1374 грн. 64 коп.
Згідно із ч. 2 ст. 247 ЦПК України, у разі неявки в судове засідання всіх осіб, які беруть участь у справі, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Дослідивши матеріали цивільної справи та наявні у справі докази, вирішуючи спір на підставі наданих доказів та в межах заявлених позовних вимог, суд дійшов висновку що позов слід задовольнити частково з огляду на наступне.
Відповідно до ч. 1 ст. 13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Встановлено, що 03 жовтня 2017 року Самбірським міськрайонним судом Львівської області винесено рішення у справі № 452/3304/16-ц, яким задоволено позовні вимоги ОСОБА_1 , а саме: стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 вартість будівельних матеріалів у сумі 238 926 грн. та судові втрати, пов'язані зі сплатою судового збору в розмірі 1691 грн., всього 240 617 грн.
Постановою Львівського апеляційного суду від 23 травня 2019 року у справі
№ 452/3304/16-ц апеляційну скаргу ОСОБА_2 залишено без задоволення, рішення Самбірського міськрайонного суду Львівської області від 03 жовтня 2017 року залишено без змін.
Сума заборгованості, згідно рішення Самбірського міськрайонного суду Львівської області від 03 жовтня 2017 року, яке набрало законної сили 23 травня 2019 року, відповідачем сплачена на користь позивача повністю, що підтверджується постановою приватного виконавця виконавчого округу Львівської області Баірової Н.М. від 23 вересня 2019 року (ВП № 59383308).
У позові позивач зазначає вимогу про стягнення інфляційних втрат та 3% річних від простроченої суми за період з 27 грудня 2016 року по 31 липня 2019 року, тобто за період з моменту пред'явлення позову у справі № 452/3304/16-ц до подання даного позову до суду (позов подано 1 серпня 2019 року).
Відповідно до ч. 1 ст. 76 ЦПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Згідно з ч. 1 ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
За визначенням ч. 6 ст. 81 ЦПК України, доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Згідно із ч. 1 ст. 79 ЦПК України, достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи.
Відповідно до ст. 80 ЦПК України, достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
Згідно з ст. 12 ЦК України, цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
За визначенням ст. 13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у цивільних справах не є обов'язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Суд має право збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи лише у випадках, коли це необхідно для захисту малолітніх чи неповнолітніх осіб або осіб, які визнані судом недієздатними чи дієздатність яких обмежена, а також в інших випадках, передбачених цим Кодексом.
Згідно із ч. 2 ст. 625 ЦК України, в разі порушення грошового зобов'язання боржник, який прострочив його виконання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
За змістом цієї норми закону нарахування інфляційних втрат на суму боргу та трьох процентів річних входять до складу грошового зобов'язання і є особливою мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов'язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації від боржника за неналежне виконання зобов'язання, а тому ці кошти нараховуються незалежно від вини боржника
Відповідач мала грошове зобов'язання перед позивачем, що підтверджується постановою Львівського апеляційного суду від 23 травня 2019 року у сумі 238 926 грн.
Позивач просить стягнути індекс інфляції за весь час прострочення у сумі 70081 грн. 32 коп., а також 3 % річних від простроченої суми у розмірі 18596 грн. 95 коп., за період часу з 27 грудня 2016 року по 31 липня 2019 року (розрахунок зроблено в позовній заяві), загальна сума складає 88678 грн. 27 коп.
З огляду на те, що відповідач порушив грошове зобов'язання, після його підтвердження чинним судовим рішенням у розмірі 238 926 грн., у позивача виникло право на застосування наслідків такого порушення у вигляді стягнення інфляційних втрат і трьох процентів річних відповідно до статті 625 ЦК України.
Аналогічні висновки зробила Велика Палата Верховного Суду у постанові від 11 квітня 2018 року у справі № 758/1303/15-ц (провадження № 14-68цс18) у схожих правовідносинах та у постанові від 16 травня 2018 року у справі № 686/21962/15-ц (провадження № 14-16цс18).
При цьому у вказаній постанові Велика Палата Верховного Суду відступила від висновку Верховного Суду України, викладеного у постанові від 20 січня 2016 року у справі № 6-2759цс15, що правовідносини, які виникають з приводу виконання судових рішень, врегульовані Законом України «Про виконавче провадження», і до них не можуть застосовуватися норми, що передбачають цивільну-правову відповідальність за невиконання грошового зобов'язання (стаття 625 ЦК України).
Також Велика Палата Верховного Суду відступила від висновку Верховного Суду України, викладеного у постанові від 2 березня 2016 року у справі № 6-2491цс15, за яким дія статті 625 ЦК України поширюється на порушення грошового зобов'язання, яке існувало між сторонами до ухвалення рішення суду, а частина п'ята статті 11 ЦК України не дає підстав для застосування положень статті 625 ЦК України у разі наявності між сторонами деліктних, а не зобов'язальних правовідносин.
Отже, положення статті 625 ЦК України передбачають, що зобов'язання можуть виникати безпосередньо з договорів та інших правочинів, передбачених законом, а також угод, які не передбачені законом, але йому не суперечать, а в окремих випадках встановлені актами цивільного законодавства цивільні права та обов'язки можуть виникати з деліктного зобов'язання та рішення суду.
Рішення Самбірського міськрайонного суду Львівської області від 3 жовтня 2017 року було переглянуто судом апеляційної інстанції 23 травня 2019 року, постанова Львівського апеляційного суду набрала законної сили 23 травня 2019 року.
Таким чином, підлягають задоволенню позовні вимоги в частині стягнення 3 % річних від суми 238 926 грн. за період з 23 травня 2019 року по 31 липня 2019 року, тобто за період з моменту набрання постанови Львівського апеляційного суду від 23 травня 2019 року законної сили до подання позову до суду (позов подано 1 серпня 2019 року).
За розрахунком 3 % річних від суми 238 926 грн. за період з 23 травня 2019 року по 31 липня 2019 року (70 днів) становить: 1374 грн. 64 коп.(238926 грн. х 3 х 70 : 365 : 100).
Постанова Львівського апеляційного суду у справі № 452/3304/16-ц набрала законної сили 23 травня 2019 року. Період стягнення інфляційних втрат повинен стягуватися з 23 травня 2019 року по 31 липня 2019 року.
Відповідно до ст. 2 Закону України «Про індексацію грошових доходів населення», індексації підлягають грошові доходи громадян, одержані ними в гривнях на території України і які не мають разового характеру.
Згідно із ч. 2 ст. 625 ЦК України, в разі порушення грошового зобов'язання боржник, який прострочив його виконання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Сукупний індекс інфляції має мінусовий коефіцієнт, оскільки індекси інфляції менші за 100 % у період невиконання зобов'язання, а саме: за червень 2019 року - 99,5 %; за липень 2019 року - 99,4 %. Інфляційні збитки за вказані періоди відсутні.
Враховуючи встановлені обставини, суд вважає, що в частині задоволення позову про стягнення інфляційних втрат за весь час прострочення у сумі 70081 грн. 32 коп. за період часу з 27 грудня 2016 року по 31 липня 2019 року та за період з 23 травня 2019 року по 31 липня 2019 року (в тому числі) - слід відмовити за безпідставністю.
Відповідно до п. 3) ч. 2 ст. 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог, у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Так, виходячи з принципу пропорційності, розрахунок судового збору, який підлягає відшкодуванню позивачу за рахунок відповідача, виглядає наступним чином: 1374,64 х 886,79 : 88678,27 = 13,75.
У зв'язку з наведеним, з відповідача підлягають стягненню на користь позивача
13 грн.75 коп. судового збору.
Керуючись ст.ст. 12, 13, 76-81, 141, 247, 259, 263-265, 268 ЦПК України, суд,
ухвалив:
Позов ОСОБА_1 задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 грошові кошти у виді 3 % річних від суми 238 926 грн. за період з 23 травня 2019 року по 31 липня 2019 року у сумі 1374 (однієї тисячі триста сімдесят чотири) грн. 64 коп. та 13
(тринадцять) грн. 75 коп. судового збору.
У задоволенні решти позовних вимог відмовити.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) сторін, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається до Львівського апеляційного суду через Самбірський міськрайонний суд Львівської області.
Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , місце проживання: АДРЕСА_1 ; реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 .
Відповідач: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , місце проживання: АДРЕСА_2 ; реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_2 .
Суддя