Справа №463/11835/20
Провадження №3/463/183/21
29 січня 2021 року суддя Личаківського районного суду м. Львова Леньо С. І., розглянувши справу про адміністративне правопорушення про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Львова, громадянина України, ІПН НОМЕР_1 , працюючого: АТП № 1, водій, проживаючого: АДРЕСА_1
за ст. 44-3 КУпАП, -
Працівниками поліції складено протокол про адміністративне правопорушення про те, що, дослівно: «12.11.2020 приблизно о 09 год. у м. Львові на вул. Пасічна, водій ОСОБА_1 керував автобусом АТАМАН А-09246 д.н.з. НОМЕР_2 при здійсненні міського перевезення на маршруті № 119 перевозив кількість пасажирів в кількості 24, що є більше яке 50 % кількості місць для сидіння перед. тех.. характер. чим порушив п. п. 11.2 постанови КМУ № 641 (зі змінами)».
ОСОБА_1 під час розгляду справи про адміністративне правопорушення вину у вчиненому заперечив та пояснив, що працівники поліції не рахували кількості пасажирів, а кількість місць для сидіння становить 23 шт., а відтак, перевищення становить лише 1 особу.
Вивчивши матеріли справи, заслухавши пояснення ОСОБА_1 , вважаю, що у притягненні його до адміністративної відповідальності за ст. 44-3 КУпАП слід відмовити виходячи з наступного.
Стаття 280 КУпАП закріплює обов'язок посадової особи при розгляді справи про адміністративне правопорушення з'ясувати чи було вчинено адміністративне правопорушення та чи винна дана особа в його вчиненні.
Відповідно до статті 251 КУпАП, доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Під час розгляду адміністративної справи № 161/5372/17 (постанова від 29.04.2020р.) Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду сформулював правові висновки, згідно яких роз'яснив, що цінність свідка полягає в його безпосередньому об'єктивному сприйнятті обставини справи за допомогою органів чуттів і відсутності юридичної зацікавленості у вирішенні справи. І саме з огляду на своє нейтральне становище людина здатна об'єктивно та правильно засвідчити події і факти так, як вони дійсно відбувалися для можливості уникнення формалізму та зловживання процесуальними правами.
Відтак, пояснення особи, яка склала адмінпротокол не можуть бути доказами вчинення адмінправопорушення.
Під час розгляду іншої адміністративної справи № 524/5741/16-а (постанова від 20.05.2020р.) Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду сформулював ще один правовий висновок, відповідно до якого роз'яснив, що поліцейський є зацікавленою особою, а тому його рапорт не може бути доказом вчинення адміністративного правопорушення.
Разом з тим, у справі яка розглядається працівник поліції, після того як сам виявив правопорушення спочатку склав рапорт про адміністративне правопорушення, а одразу після цього склав відносно ОСОБА_1 протокол про адміністративне правопорушення, що не відповідає згаданим вище висновкам Верховного Суду.
За приписами статті 252 КУпАП орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.
Відповідно до статей 283 і 284 КУАП у постанові, серед іншого, потрібно навести докази, на яких ґрунтується висновок про вчинення особою адміністративного правопорушення, та зазначити мотиви відхилення інших доказів, на які посилався правопорушник, чи висловлених останнім доводів.
За змістом ч. 2 ст. 251 КУпАП обов'язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначених статтею 255 цього Кодексу.
У рішенні по справі «Барбера, Мессеге і Хабардо проти Іспанії» ЄСПЛ зазначив, що п. 2 статті 6 Конвенції вимагає, щоб при здійсненні своїх повноважень судді відійшли від упередженої думки, що обвинувачений вчинив злочинне діяння, так як обов'язок доведення цього лежить на обвинуваченні та будь-який сумнів трактується на користь обвинуваченого.
Аналогічні положення закріплені в ст. 62 Конституції України, згідно якої усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.
Заперечуючи винуватість у вчиненні інкримінованого правопорушення ОСОБА_1 вказав, що діяв відповідно до посадової Інструкції та наголошував громадянам на необхідності дотримуватись заборон, передбачених карантинними обмеженнями.
Натомість, окрім рапорту працівника поліції матеріали справи не містять жодного належного і допустимого доказу, який би спростовував такі твердження та доводив винуватість особи, яка притягається до адміністративної відповідальності.
Також, до матеріалів справи долучено СД-диск, однак такий носій інформації є порожній.
Крім того, не може залишитись поза увагою той факт, що висунуте ОСОБА_1 звинувачення згідно протоколу сформульовано нечітко, без розкриття суті правопорушення та без конкретизації нормативного правового акта, який він порушив. Нечіткість цього висунутого звинувачення не дозволяє особі ефективно здійснювати захист своїх прав, а відтак, таке звинувачення не може бути покладене в основу обвинувального рішення про накладення адміністративного стягнення.
Відтак, за відсутності належних і допустимих доказів вчинення адміністративного правопорушення, з врахуванням положень ст. 62 Конституції України та практики ЄСПЛ приходжу до висновку, що вина ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 44-3 КУпАП належними і допустимими доказами не доведена, що свідчить про відсутність в його діях події та складу інкримінованого правопорушення.
Відповідно до п.1 ч.1 ст. 247 КУпАП провадження в справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю за відсутності події та складу адміністративного правопорушення.
У зв'язку з наведеним, провадження у справі підлягає закриттю.
Керуючись ст.ст. 44-3, 247, 280, 283, 284, 294 КУпАП
Провадження у справі про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за вчинення правопорушення, передбаченого ст. 44-3 КУпАП закрити у зв'язку з відсутністю в його діях події та складу адміністративного правопорушення.
На постанову може бути подана апеляційна скарга до Львівського апеляційного суду протягом десяти днів з дня її винесення через Личаківський районний суд м. Львова.
Суддя: Леньо С. І.