Справа № 132/2991/20
Провадження № 2/132/87/21
Іменем України
26.01.2021 Калинівський районний суд Вінницької області
в складі: головуючого Павленко І.В.
за участю секретаря Олійник Т.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Калинівка за правилами загального позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про усунення від права на спадкування,-
Позивач звернулась до суду з позовом до ОСОБА_2 про усунення від права на спадкування, де просить усунути ОСОБА_2 від права на спадкування за законом на обов'язкову частку у спадщині, яка відкрилась після смерті ОСОБА_3 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 . В обґрунтування цієї вимоги зазначила, що ІНФОРМАЦІЯ_1 помер ОСОБА_3 , внаслідок смерті якого відкрилась спадщина на спадкове майно, зокрема земельні ділянки та житловий будинок. Згідно заповіту, посвідченого секретарем виконавчого комітету Глинської сільської ради Калинівського району Вінницької області 01.11.2019 року, зареєстрованого в реєстрі за №233 ОСОБА_3 заповідав їй все своє майно, де б воно не було і з чого б воно не складалось, у тому числі все те, що буде належати йому на день смерті і на що він матиме право за законом. Вона, у встановлений законом шестимісячний строк у відповідності до вимог ч.1 ст.1269 ЦК України подала нотаріусу заяву про прийняття спадщини, яка відкрилась внаслідок смерті ОСОБА_3 . По закінченню шестимісячного строку вона звернулась до нотаріуса з метою одержання свідоцтва про право на спадщину за заповітом на спадкове майно після смерті ОСОБА_3 . Проте, нотаріус їй повідомила, що ОСОБА_2 , яка являється дружиною спадкодавця, також подала заяву про прийняття спадщини, скориставшись своїм правом, як непрацездатна вдова на обов'язкову частку в спадщині. Вважає, що відповідач не має права на спадкування та повинна бути усунена від права на спадкування з наступних причин.
Померлий ОСОБА_3 був рідним братом її покійного чоловіка. Більше сорока років тому ОСОБА_3 залишив свою дружину- ОСОБА_2 та близько п'ятнадцяти років проживав з іншою жінкою в цивільному шлюбі в с.Глинськ. Потім ОСОБА_3 проживав в с.Панасівка разом зі своєю матір'ю та доглядав її до дня смерті. Починаючи з 2017 року ОСОБА_3 почав хворіти такими захворюваннями як: тромбофлебіт, атеросклероз нижніх кінцівок, гіпертонія. Йому було важко пересуватися, він майже не ходив. З подвір'я взагалі не виходив. З того часу його почав доглядати її син- ОСОБА_4 . Після смерті її сина, діти ОСОБА_3 та відповідач відмовились здійснювати за ним догляд та надавати допомогу, тому вона була змушена піклуватися про ОСОБА_3 , оскільки не могла його залишити в безпорадному стані. В 2018 році стан здоров'я ОСОБА_3 погіршився, почалася гангрена ноги. Вона повідомила про це його сина ОСОБА_5 . А ні син ОСОБА_5 , а ні відповідач не приїхали, тому сусід відвіз ОСОБА_3 в лікарню, де його за власні кошти прооперували-ампутували ногу. З тих пір ОСОБА_3 став лежачим хворим. Тоді син ОСОБА_5 забрав ОСОБА_3 до себе додому, але через декілька тижнів привіз його в будинок в с.Панасівка, залишивши батька з недолікованою післяопераційною раною, пояснивши тим, що дружина та донька не можуть проживати разом з ОСОБА_3 , так як він «смердить». Про відповідачку ніколи нічого не було чути, вона не проявляла ініціативи забрати ОСОБА_3 до себе та доглядати за ним. 21.08.2019 року ОСОБА_3 написав заяву на ім'я голови Глинської сільської ради про те, що він має намір написати заповіт на її ім'я. В цій заяві ОСОБА_3 зазначив, що ОСОБА_1 доглядає за ним, його діти навесні 2018 року привезли його з лікарні і залишили самого в будинку, з тих пір не з'являлись. Таким чином, протягом останніх трьох років вона, її син, до дня смерті, та її чоловік ОСОБА_6 доглядали за ОСОБА_3 , надаючи останньому усю необхідну допомогу, оскільки він перебував у безпорадному стані та самостійно не міг забезпечувати своє життя. За вказаних підстав позивач звернулась в суд з даним позовом.
В судовому засіданні позивач та її представник-адвокат Шимотюк О.В. позовні вимоги підтримали повністю, з мотивів наведених у позові.
Відповідач та її представник-адвокат Матяш Д.Ю. в судовому засіданні заперечували проти задоволення позову з підстав, викладених у відзиві. Крім того, представник відповідача зазначив, що відсутні правові підстави для задоволення позовних вимог про усунення відповідача від права на спадкування за частиною п'ятою статті 1224 ЦК України, оскільки позивачем не надано належних та допустимих доказів того, що спадкодавець, потребував допомоги саме ОСОБА_2 , а остання свідомо ухилялася від надання такої допомоги спадкодавцю у зв'язку із його безпорадним станом.
Допитані в судовому засіданні свідки дали такі показання.
Свідок ОСОБА_7 , який являється сином ОСОБА_3 , дав показання про те, що з 2017 року він возив батька по лікарнях. Спочатку батька лікували у м.Вінниця, де ампутували пів стопи, а потім в смт.Літин, де ампутували ногу. Після ампутації ноги він забрав батька додому, проте згодом останній попросив, щоб його відвезти в с.Панасівка. Після того, як він відвіз батька в с.Панасівка, то провідував його не часто. Проте, просив сусідів, щоб купували йому продукти харчування та приносили воду. Батько сам себе обійти не міг.
Свідок ОСОБА_8 , який є сімейним лікарем, показав, що після ампутації ноги ОСОБА_3 привезли в с.Панасівку. Його доглядом займалась ОСОБА_1 , так як він був лежачим. ОСОБА_3 також хворів на цукровий діабет. Два місяці, які передували смерті, ОСОБА_3 перебував у важкому стані.
Свідки ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , ОСОБА_12 , ОСОБА_13 та ОСОБА_14 , кожен зокрема, показали, що доглядом ОСОБА_3 , після того, як його привіз син ОСОБА_5 в с.Панасівка, займався син позивачки, а після його смерті доглядати ОСОБА_3 стала ОСОБА_1 . ОСОБА_3 неодноразово всім наголошував про те, що його залишили діти. Син ОСОБА_5 навідував батька дуже рідко. Його дружини ОСОБА_2 ніхто ніколи не бачив. ОСОБА_3 був лежачим. Кошти на продукти харчування та лікування завжди давав свої.
Заслухавши пояснення сторін та їх представників, свідків, дослідивши докази в їх сукупності, суд приходить до висновку про відмову в задоволенні позову, виходячи з наступних підстав.
Судом встановлено, що ІНФОРМАЦІЯ_1 помер ОСОБА_3 , внаслідок смерті якого відкрилась спадщина на спадкове майно, зокрема земельні ділянки та житловий будинок.
Згідно заповіту, посвідченого секретарем виконавчого комітету Глинської сільської ради Калинівського району Вінницької області 01.11.2019 року, зареєстрованого в реєстрі за №233, ОСОБА_3 заповідав ОСОБА_15 все своє майно, де б воно не було і з чого б воно не складалось, у тому числі все те, що буде належати йому на день смерті і на що він матиме право за законом (а.с. 8).
Згідно свідоцтва про укладення шлюбу серії НОМЕР_1 , виданого Присальською сільською радою Дубовського РАЦС Ростовської області РФ, ОСОБА_3 та ОСОБА_16 уклали шлюб 21.08.1975 року. Після укладення шлюбу дружині присвоєно прізвище « ОСОБА_17 » (а.с.90).
Позивач ОСОБА_1 , у встановлений законом шестимісячний строк у відповідності до вимог ч.1 ст.1269 ЦК України подала нотаріусу заяву про прийняття спадщини, яка відкрилась внаслідок смерті ОСОБА_3 . По закінченню шестимісячного строку ОСОБА_1 звернулась до нотаріуса з метою одержання свідоцтва про право на спадщину за заповітом на спадкове майно після смерті ОСОБА_3 . Проте, нотаріус їй повідомила, що ОСОБА_2 , яка являється дружиною спадкодавця, також подала заяву про прийняття спадщини, скориставшись своїм правом, як непрацездатна вдова на обов'язкову частку в спадщині. Зазначені обставини підтверджуються копією спадкової справи №110/2020 до майна померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_3 (а.с.40-55).
Згідно повного витягу з Державного реєстру актів цивільного стану громадян щодо актового запису про смерть №00028641171 причиною смерті ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_3 стала ішемічна хвороба серця. Атеросклеротичний кардіосклероз. Заявник- ОСОБА_1 (а.с.98).
Відповідно до виписки із медичної карти амбулаторного стаціонарного хворого Літинської ЦРЛ ОСОБА_3 знаходився на стаціонарному лікуванні хірургічного відділення з 03.05.2018 року з діагнозом: гнійно-некротична рана ампутаційної культі правого стегна; облітеруючий атеросклероз судин н/кінцівок; ішемія ІІ ст.; ІХС; А/кардіосклероз; СН ІІ А. 27.05.2018 року виписаний з лікарні з лікувальними і трудовими рекомендаціями: нагляд в сімейного лікаря; виконання призначення терапевта; туалет п/о рубця (а.с.16).
Згідно довідки виконавчого комітету Глинської сільської ради Калинівського району Вінницької області №446 від 07.09.2020 року (а.с.12) ОСОБА_3 до дня смерті, яка сталася ІНФОРМАЦІЯ_1 , проживав і був прописаний по АДРЕСА_1 .
Відповідно до довідки виконавчого комітету Глинської сільської ради Калинівського району Вінницької області №446 від 07.09.2020 року (а.с.13) ОСОБА_1 прийняла спадщину після смерті ОСОБА_3 , яка сталася ІНФОРМАЦІЯ_1 , так як надавала фінансову допомогу, надавала допомогу з ремонтом будинку та підтримує в належному стані будинок та присадибну земельну ділянку до даного часу, провела поховання та поминальні обіди в АДРЕСА_1 .
Крім цього, згідно довідок виконавчого комітету Глинської сільської ради Калинівського району Вінницької області №№700, 701, 702 від 19.10.2020 року (а.с.63,64,65) ОСОБА_3 дійсно потребував стороннього догляду після ампутації ноги, за рекомендаціями лікарів. Цей догляд, до своєї смерті, яка сталася ІНФОРМАЦІЯ_3 , здійснював племінник ОСОБА_18 . Продовжили здійснювати догляд ОСОБА_1 разом зі своїм чоловіком ОСОБА_13 .
Згідно довідки №367 від 19.10.2020 року, виданої Глинською АЗПСМ, ОСОБА_19 виписаний після ампутації правого стегна 27.05.2018 року за адресою: АДРЕСА_2 . Стан хворого погіршувався і хворого відвезли в с.Панасівка Калинівського району Вінницької області. Інвалід І групи був залишений без стороннього нагляду (а.с.66).
Позивач у справі на підставі ст.1244 ЦК України просить усунути відповідача ОСОБА_2 від права на спадкування обов'язкової частки майна її чоловіка, оскільки вона умисно ухилялася від надання допомоги спадкодавцю ОСОБА_3 , який потребував допомоги в зв'язку з інвалідністю, хворобами та неможливістю в повній мірі себе обслужити, а також у зв'язку з тим, що відповідач не цікавилася життям та здоров'ям чоловіка, який в силу захворювань перебував у безпорадному стані.
Вирішуючи питання щодо наявності/відсутності підстав для усунення відповідача від права на спадкування майна ОСОБА_3 , суд зважає на наступне.
За змістом ст.1216 ЦК України спадкуванням є перехід прав та обов'язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців).
Позбавлення особи права спадкувати - це захід, що має застосовуватися лише в крайньому випадку з урахуванням передусім характеру поведінки відповідача.
Спадкування здійснюється за заповітом або за законом (ст.1217 ЦК України).
Як встановлено ч.1 ст.1223 ЦК України право на спадкування мають особи визначені у заповіті.
Відповідно до ч.1 ст.1241 ЦК України малолітні, неповнолітні, повнолітні непрацездатні діти спадкодавця, непрацездатна вдова (вдівець) та непрацездатні батьки спадкують, незалежно від змісту заповіту, половину частки, яка належала б кожному з них у разі спадкування за законом (обов'язкова частка).
Як встановлено ч.ч.2, 3 ст.1235 ЦК України заповідач може без зазначення причин позбавити права на спадкування будь-яку особу з числа спадкоємців за законом. У цьому разі ця особа не може одержати право на спадкування. Заповідач не може позбавити права на спадкування осіб, які мають право на обов'язкову частку у спадщині. Чинність заповіту щодо осіб, які мають право на обов'язкову частку у спадщині, встановлюється на час відкриття спадщини.
Як встановлено п.2 ч.3 ст.1224 ЦК України не мають права на спадкування за законом батьки (усиновлювачі) та повнолітні діти (усиновлені), а також інші особи, які ухилялися від виконання обов'язку щодо утримання спадкодавця, якщо ця обставина встановлена судом.
За рішенням суду особа може бути усунена від права на спадкування за законом, якщо буде встановлено, що вона ухилялася від надання допомоги спадкодавцеві, який через похилий вік, тяжку хворобу або каліцтво був у безпорадному стані. Положення цієї статті поширюються на всіх спадкоємців, у тому числі й на тих, хто має право на обов'язкову частку у спадщині, а також на осіб, на користь яких зроблено заповідальний відказ (ч.ч.5-6 ст.1224 ЦК України ).
Таким чином закон передбачає можливість усунення особи від права на спадкування обов'язкової частки у спадщині за умови встановлення судом певного юридичного складу.
Виходячи зі змісту ч.5 ст.1224 ЦК України та з урахуванням роз'яснень, наданих у п.6 постанови Пленуму Верховного Суду України від 30 травня 2008 року № 7 «Про судову практику у справах про спадкування», правило ч.5 ст.1224 ЦК України стосується всіх спадкоємців за законом, зокрема й тих, які відповідно до СК України не були зобов'язані утримувати спадкодавця. Безпорадним слід розуміти стан особи, зумовлений похилим віком, тяжкою хворобою або каліцтвом, коли вона не може самостійно забезпечити умови свого життя, потребує стороннього догляду, допомоги та піклування.
Суд при вирішенні справи про усунення особи від права на спадкування повинен встановити як факт ухилення особи від надання спадкодавцеві допомоги, так і факт перебування спадкодавця в безпорадному стані через похилий вік, тяжку хворобу або каліцтво та потребу спадкодавця в допомозі цієї особи.
Ухилення особи від надання допомоги спадкодавцеві, який потребував допомоги, полягає в умисних діях чи бездіяльності особи, спрямованих на ухилення від обов'язку забезпечити підтримку та допомогу спадкодавцю, тобто ухилення, пов'язане з винною поведінкою особи, яка усвідомлювала свій обов'язок, мала можливість його виконувати, але не вчиняла необхідних дій. Таким чином, ухилення характеризується умисною формою вини.
Так, для задоволення позовних вимог у справах про усунення від права на спадкування відповідно до ч.5 ст.1224 ЦК України має значення сукупність таких обставин: ухилення особи від надання спадкодавцеві допомоги при можливості її надання; перебування спадкодавця в безпорадному стані; потреба спадкодавця в допомозі саме цієї особи.
Таким чином, лише при одночасному настанні наведених обставин і доведеності зазначених фактів у їх сукупності спадкоємець може бути усунений від спадкування.
Зазначений правовий висновок висловлено у постанові Верховного Суду від 25.04.2018 року у справі № 127/11015/17 (провадження № 61-13141 св 18).
Під безпорадним станом слід розуміти безпомічність особи, неспроможність її своїми силами через похилий вік, тяжку хворобу або каліцтво фізично та матеріально самостійно забезпечити умови свого життя, у зв'язку з чим ця особа потребує стороннього догляду, допомоги та піклування.
Крім того, підлягає з'ясуванню судом питання чи потребував спадкодавець допомоги від спадкоємця за умови отримання її від інших осіб.
Аналогічні висновки містяться у постановах Верховного Суду від 02.03.2020 у справі №133/1625/18 (провадження № 61-1419св20), від 19.06.2019 у справі № 491/1111/15-ц (провадження № 61-14655св18), від 04.07.2018 у справі № 404/2163/16-ц (провадження № 61-15926св18).
З досліджених в судовому засіданні доказів та фактичних обставин справи суд не встановив юридичного складу для ухвалення рішення про усунення відповідача від спадкування обов'язкової частки спадщини, що залишилась після смерті ОСОБА_3 , з наступних підстав.
Так, суд приймає до уваги медичну документацію спадкодавця, а саме виписки із медичної карти стаціонарного хворого ОСОБА_3 , які були досліджені в судовому засіданні, та згідно яких ОСОБА_3 були проведені оперативні втручання та ампутовано 06.04.2018 року праву нижню кінцівку на рівні с/з правого стегна та 03.05.2018 року праве стегно (а.с.67, 68).
З показань свідків та довідок виконавчого комітету Глинської сільської ради Калинівського району Вінницької області №№700, 701, 702 від 19.10.2020 року досліджених в судовому засіданні судом встановлено, що неспроможність спадкодавця своїми силами самостійно забезпечити умови свого життя, у зв'язку з чим він потребував стороннього догляду.
Проте, суд звертає увагу на ту обставину, що безпорадний стан необхідно доказувати відповідними записами в медичних документах. Доводити факт безпорадного стану тільки поясненнями позивача та свідків є недостатнім з огляду на те, що позивач заперечує право відповідача на спадщину.
Крім того, з наявної в матеріалах справі медичної документації ОСОБА_3 вбачається, що останнього виписано 27.05.2018 року з лікарні в задовільному стані. Рана зажила.
Відтак, доказів того, що стан ОСОБА_3 був фізично безпомічним позивачем не надано.
Зазначена позиція висловлена у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 17.10.2018 року у справі №200/21452/15-ц.
Також слід зазначити, що у справі відсутні докази про те, що ОСОБА_3 звертався по допомогу до ОСОБА_2 і та йому відмовила в наданні такої допомоги.
Надані позивачем ОСОБА_1 довідки про те, що вона здійснювала догляд за ОСОБА_3 , правового значення для вирішення спору не мають, оскільки не доводять факту ухилення ОСОБА_2 від надання допомоги спадкодавцю.
Отже, позивачем не доведено належними і допустимими доказами, що відповідач ухилялась від надання спадкодавцеві допомоги, а в свою чергу ОСОБА_19 , перебуваючи в безпорадному стані, потребував допомоги саме від відповідача ОСОБА_2 при тому, що така допомога надавалася позивачем.
Окрім наведеного суд звертає увагу на те, що жодним доказом по справі не підтверджується та обставина, що позивач чи будь - які інші особи звертались до відповідача з проханням надати позивачу допомогу у будь - якій формі.
Доводи позивача про те, що вона зверталась за допомогою до сина спадкодавця- ОСОБА_5 , а той відмовився надавати допомогу у догляді за батьком, суд до уваги не приймає, оскільки діти спадкодавця ОСОБА_3 спадщину не прийняли.
Також з показів свідків вбачається, що спадкодавець не потребував матеріальної допомоги відповідача на харчування, лікування та загалом на його утримання, оскільки кошти на продукти харчування та лікування завжди давав свої.
Таким чином, судом не встановлено потреби спадкодавця у матеріальній допомозі зі сторони відповідача, не встановлено висунення до відповідача самим спадкодавцем (чи будь - якими іншими особами) прохання (вимоги) надання допомоги, а як наслідок не встановлено і факту ухилення відповідача від надання спадкодавцеві допомоги (тобто умисних дій відповідача спрямованих на ухилення від надання спадкодавцеві допомоги).
Також позивачем під час надання пояснень визнано ту обставину, що спадкодавець у період часу, коли втратив здатність до самообслуговування був забезпечений усім необхідним (лікуванням, харчуванням, доглядом та піклуванням), а тому суд приходить до висновку, що спадкодавець під час хвороби був забезпечений необхідними формами догляду позивачем ОСОБА_1 , оскільки в період, коли спадкодавець втратив можливість до самообслуговування (два місяці, що передували смерті) позивач ОСОБА_1 переїхала до нього проживати саме з метою здійснення за ним догляду, а тому спадкодавець не потребував ще й фізичного догляду зі сторони відповідача, оскільки такий догляд здійснювався іншою особою. Зазначена обставина підтверджується також показами свідка ОСОБА_13 .
Таким чином, суд встановив, що позивач не надала належних, допустимих та безспірних доказів потреби спадкодавця у наданні допомоги відповідачем, звернення до відповідача з проханням (вимоги) про надання такої допомоги, а також ухилення відповідача ОСОБА_2 , яка є спадкоємцем обов'язкової частки майна ОСОБА_19 , від надання спадкодавцеві такої допомоги, а тому в задоволенні позову про усунення її від права на спадкування слід відмовити.
Доводи позивача щодо понесення нею витрат на утримання, догляд, лікування та поховання спадкодавця в якості підстав для усунення відповідача від права спадкування обов'язкової частки судом до уваги не приймаються, оскільки, відповідно до вимог ч.ч. 1, 2 ст.1232 ЦК України, понесення особою таких витрат є підставою для їх стягнення зі спадкоємців у разі їх розумності та обґрунтованості, проте не є підставою для усунення спадкоємця від спадкування.
Відповідно до п. 2 ч. 1 ст.1241 ЦК України розмір обов'язкової частки у спадщині може бути зменшений судом з урахуванням відносин між цими спадкоємцями та спадкодавцем, а також інших обставин, які мають істотне значення.
Враховуючи вказане нормативне регулювання, суд констатує, наявність конфліктних, неприязних чи інших негативних відносин між спадкоємцем та спадкодавцем може бути підставою для зменшення судом обов'язкової частки, у разі встановлення судом обґрунтованості таких вимог, однак не підставою усунення відповідача від права на спадкування. Таких вимог позивач до суду не пред'являла.
З огляду на викладене в задоволенні позову слід відмовити повністю.
Відповідно до ст.141 ЦПК України, враховуючи те, що суд відмовляє у задоволенні позову повністю, судові витрати слід залишити за позивачем.
На підставі викладеного, керуючись 1216, 1223, 1224, 1232, 1235, 1241 ЦК України, ст.ст.141, 259, 268, 354 ЦПК України, суд-
В задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про усунення від права на спадкування відмовити.
Судові витрати по сплаті судового збору залишити за позивачем.
Повний текст рішення складено 4 лютого 2021 року.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення у порядку, передбаченому ст.354 ЦПК України.
Суддя: