ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
28.01.2021 Справа № 910/9667/20
Господарський суд міста Києва у складі головуючого судді Головіної К. І., при секретарі судового засідання Волковій Д. Р., розглянувши у порядку загального позовного провадження господарську справу
за позовною заявою Товариства з обмеженою відповідальністю "Столиця-Фарм"
до Товариства з обмеженою відповідальністю "Київ-Фармація"
про стягнення 948 798,73 грн.
за участю представників сторін:
від позивача: Ступак А.Ю.;
від відповідача: Чернявська О.Д.
До Господарського суду міста Києва з позовом звернулось Товариство з обмеженою відповідальністю "Столиця-Фарм" (далі - ТОВ "Столиця-Фарм", позивач) до Товариства з обмеженою відповідальністю "Київ-Фармація" (далі - ТОВ "Київ-Фармація", відповідач) про стягнення заборгованості у сумі 954 778, 34 грн.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідач порушив умови договору поставки № 11/18 від 07.09.2018 р. в частині повної та своєчасної сплати вартості поставленого позивачем товару, внаслідок чого у відповідача утворилась заборгованість.
У позові ТОВ "Столиця-Фарм" просило стягнути з відповідача основний борг у сумі 532 825,68 грн., пеню у сумі 133 229,25 грн., штраф у сумі 45 440,84 грн., 10 % річних у сумі 243 282,57 грн., що разом становить 954 778, 34 грн.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 13.07.2020 р. вказану позовну заяву було прийнято до розгляду, справу вирішено розглядати в порядку загального позовного провадження, сторонам надана можливість реалізувати свої процесуальні права та обов'язки.
Відповідач, у встановлений законом строк надав суду відзив на позов, у якому проти заявлених вимог заперечив, вказав про їх необґрунтованість та недоведеність належними доказами, якими є первинні документи, водночас, зазначив, що надані позивачем товарно-транспортні накладні та акт звірки взаємних розрахунків не є такими доказами. Крім того, вважав, що згідно з його розрахунками на час розгляду справи у відповідача наявна переплата за цим договором.
У підготовчому засіданні від позивача надійшла заява про зменшення розміру позовних вимог, у якій ТОВ "Столиця-Фарм" просить стягнути з відповідача заборгованість у сумі 526 846,07 грн., пеню у сумі 133 229,25 грн., штраф у сумі 45 440,84 грн., 10 % річних у сумі 243 282,57 грн., а всього - 948 798,73 грн. Указана заява була подана з додержанням вимог, встановлених ст. 46 ГПК України, а тому прийнята судом до розгляду.
Також у підготовчому засіданні від представника відповідача надійшло клопотання про витребування від ТОВ "Столиця-Фарм" (позивача) документів, передбачених пунктом 3.3 договору поставки № 11/18 від 07.09.2018 р. та відображених у акті звірки станом на 10.03.2020 р., а саме: видаткових накладних за заявлений період - з 10.06.2019 р. по 01.10.2019 р. Указане клопотання було задоволене судом ухвалою від 10.08.2020 р., якою витребувано від позивача видаткові накладні згідно із переліком, зазначеним у вказаній ухвалі.
На виконання ухвали суду від 10.08.2020 р. ТОВ "Столиця-Фарм" надало заяву, у якій зазначило про неможливість подати витребувані докази (видаткові накладні) з огляду на їх відсутність у позивача.
У судовому засіданні під час розгляду спору по суті представник позивача підтримав та обґрунтував позовні вимоги, просив їх задовольнити.
Представник відповідача у судовому засіданні проти позову заперечив з підстав, зазначених у відзиві, просив відмовити у задоволенні позову.
Суд, розглянувши заяви учасників справи по суті спору, заслухавши їх пояснення та дослідивши наявні в матеріалах справи докази, дійшов висновку, що позовні вимоги задоволенню не підлягають з урахуванням наступного.
Установлено, що 07.09.2018 р. між ТОВ "Столиця-Фарм" (постачальник) та ТОВ "Київ-Фармація" (замовник) був укладений договір поставки товару № 11/18 (далі - договір). Відповідно до умов цього договору постачальник зобов'язується поставляти і передавати у власність покупця товари (лікарські засоби, медичні вироби, товари, які мають право придбавати та продавати аптечні заклади та їх структурні підрозділи), передбачені договором та невід'ємними частинами до нього, а покупець зобов'язується приймати вищевказаний товар і вчасно оплачувати його на умовах, передбачених договором (п. 1.1).
Асортимент, кількість і ціна товару, що поставляється, визначаються в додатку до договору (специфікації), що підписується сторонами і є невід'ємною частиною договору (п. 1.2 договору). Загальна сума договору визначається згідно накладних. Уся сума остаточно визначається виходячи з ціни на товар та загальної кількості товару, поставленого у відповідності з умовами та протягом дії цього договору (п. 2.5 договору).
Відповідно до п. 4.1 договору покупець здійснює оплату за поставлений товар шляхом перерахування коштів на поточний рахунок постачальника, зазначений у договорі. Оплата повинна бути здійснена покупцем своєчасно у розмірі повної вартості отриманого за накладною товару не пізніше 21 календарного дня від дати видаткової накладної (4.2 договору).
Договір набирає чинності з моменту його підписання сторонами і скріплення печатками сторін і діє до 31.12.2018 р., а в частині виконання грошових зобов'язань - до моменту поновного його завершення, з подальшою його пролонгацією (п. 8.1).
Згідно з ч. 1 ст. 265 ГК України за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.
До відносин поставки, не врегульованих цим Кодексом, застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України про договір купівлі-продажу (ч. 6 вказаної статті).
Так, частиною 1 ст. 662 ЦК України встановлений обов'язок продавця передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу.
Відповідно до ч. 1 ст. 663 ЦК України продавець зобов'язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо зміст договору не дає змоги визначити цей строк, - відповідно до положень статті 530 цього Кодексу.
Обґрунтовуючи свої вимоги, позивач вказує, що на виконання укладеного сторонами договору у період з 10.06.2019 р. по 06.12.2019 р. ТОВ "Столиця-Фарм" поставило відповідачу товар на загальну суму 12 938 401,72 грн., на підтвердження чого надало копії товарно-транспортних накладних за вказаний період.
Також позивач вказав, що у період з 01.10.2019 р. по 25.10.2019 р. ТОВ "Київ-Фармація" було частково повернуто товар на суму 268 894,40 грн., що підтверджується копіями видаткових накладних за вказаний період, а у період з 08.06.2019 р. по 06.12.2019 р. - частково оплачено товар на суму 12 142 661,25 грн. (з урахуванням того, що станом на 08.06.2019 р. у відповідача існувала сума переплати 35 014,50 грн.).
Отже, за твердженням позивача, у ТОВ "Київ-Фармація" виникла заборгованість у сумі 526 846,07 грн. (12 938 401,72 грн. - 268 894,40 грн. - 12 142 661,25 грн.) у період з 10.06.2019 р. по 01.10.2019 р. за договором поставки № 11/18 від 07.09.2018 р.
Проте, відповідач категорично заперечив проти наявності такої заборгованості.
Вирішуючи спір по суті та перевіряючи доводи сторін з дослідженням поданих ними доказів, господарський суд виходив з наступного.
Так, у п. 3.3 договору сторони домовились, що моментом фактичного одержання товару покупцем є дата підписання сторонами видаткової (товарної) накладної.
Згідно з п. 4.2 договору поставки оплата товару повинна бути здійснена покупцем своєчасно у розмірі повної вартості отриманого за накладною товару не пізніше 21 календарного дня від дати видаткової накладної. Також у п. 2.5 договору сторонами було погоджено, що загальна сума договору визначається згідно накладних.
Відповідно до ч. 1 ст. 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність" первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.
Частиною 1 ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність" встановлено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.
Аналіз наведених норм дає підстави дійти висновку про те, що первинним документом бухгалтерського обліку для оприбуткування товару та внесення запису в облікові бухгалтерські реєстри, є видаткові накладні. При цьому вказані первинні документи повинні мати обов'язкові реквізити та містити дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції. Документ має бути підписаний особисто, а підпис може бути скріплений печаткою.
Отже, письмовим доказом, що фіксує та підтверджує господарську операцію з поставки товару, є саме видаткова накладна.
Разом з тим, товарно-транспортні накладні, на які посилалось ТОВ "Столиця-Фарм", можуть оцінюватися судом лише у сукупності з іншими доказами у справі, оскільки відображають факт перевезення товару, та не можуть бути єдиними доказами поставки товару покупцю.
Зокрема, дослідивши надані позивачем товарно-транспортні накладні, якими він обґрунтовує наявність заборгованості у відповідача на загальну суму 526 846,07 грн., суд дійшов висновку, що вони не є первинними документами бухгалтерського обліку, які б свідчили про поставку відповідачу товару на вказану суму.
Відповідно до розділу 1 Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні, затверджених наказом Міністерства транспорту України № 363 від 14.10.1997 р. (далі - Правила), товаротранспортна документація - комплект юридичних документів, на підставі яких здійснюється облік, приймання, передавання, перевезення, здавання вантажу та взаємні розрахунки між учасниками транспортного процесу, товарнотранспортна накладна - це єдиний для всіх учасників транспортного процесу юридичний документ, що призначений для списання товарноматеріальних цінностей, обліку на шляху їх переміщення, оприбуткування, складського, оперативного та бухгалтерського обліку, а також для розрахунків за перевезення вантажу та обліку виконаної роботи.
Згідно з п. 11.1 Правил основним документом на перевезення вантажів є товарно-транспортна накладна, форму якої наведено в додатку 7 до цих Правил. Товарно-транспортну накладну суб'єкт господарювання може оформлювати без дотримання форми, наведеної в додатку 7 до цих Правил, за умови наявності в ній інформації про назву документа, дату і місце його складання, найменування (прізвище, ім'я, по батькові) Перевізника та/або експедитора, замовника, вантажовідправника, вантажоодержувача, найменування та кількість вантажу, його основні характеристики та ознаки, які дають можливість однозначно ідентифікувати цей вантаж, автомобіль (марка, модель, тип, реєстраційний номер), причіп/напівпричіп (марка, модель, тип, реєстраційний номер), пункти навантаження та розвантаження із зазначенням повної адреси, посади, прізвища та підписів відповідальних осіб вантажовідправника, вантажоодержувача, водія та/або експедитора.
Перевізник здає вантажі у пункті призначення вантажоодержувачу згідно з товарно-транспортною накладною (п. 13.1 Правил).
Зі змісту ст. 909 ЦК України та положень Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні вбачається, що товарно-транспортна накладна підтверджує укладення договору перевезення та може містити додаткові умови, які не були унормовані сторонами під час підписання договору про надання транспортних послуг.
За таких обставин, товарно-транспортна накладна підтверджує лише надання послуг перевезення вантажу, а документом первинного бухгалтерського обліку, що підтверджує обставини придбання та продажу товароматеріальних цінностей, є видаткова накладна.
Разом з тим, позивачем не надано, у тому числі на виконання ухвали Господарського суду міста Києва від 10.08.2020 р., видаткових накладних за період з 10.06.2019 р. по 01.10.2019 р. на суму 526 846,07 грн. які б доводили факт поставки позивачем товару за договором № 11/18 від 07.09.2018 р. на вказану суму. При цьому позивач пояснив, що поставка товару здійснювалась на підставі товарно-транспортних накладних.
Як зазначив Верховний Суд у постановах від 04.11.2019 по справі № 905/46/15, від 30.09.2020 по справі № 910/8612/19, у разі дефектів первинних документів та невизнання стороною факту постачання спірного товару, сторони не позбавлені можливості доводити постачання товару іншими доказами, які будуть переконливо свідчити про фактичні обставини здійснення постачання товару. Визначальною ознакою господарської операції є те, що внаслідок її здійснення має відбутися реальний рух активів, отже, суд має дослідити окрім обставин оформлення первинних документів, наявність або відсутність реального руху такого товару (зокрема, обставини здійснення перевезення товару поставленого за спірною видатковою накладною, обставини зберігання та використання цього товару у господарській діяльності покупця).
Перевіряючи наявність інших доказів у справі, які б свідчили про здійснення господарський операцій позивачем з поставки товару на заявлену суму, суд встановив, що розділом 3 договору сторони погодили порядок постачання товару покупцю, а саме:
- поставка товару здійснюється за рахунок постачальника, окремими партіями після узгодження сторонами заявки (за допомогою електронного листування). Заявка вважається погодженою сторонами коли обидві сторони погодили однакові умови у відповідній заявці (п. 3.1 договору); - місцем поставки є місце, визначене в узгодженій сторонами заявці (п. 3.2 договору);
Проте, позивач не надав суду узгоджених із відповідачем заявок на поставку товару, у яких би значились відомості щодо кількості товару, його найменування, ціни, місця поставки товару, тобто відомостей, які б надавали можливість ідентифікувати товар, у тому числі, зазначений у товарно-транспортних накладних, доданих до матеріалів справи.
При цьому, усі надані позивачем товарно-транспортні накладні не містять інформації про особу, яка отримала товар від імені ТОВ "Київ-Фармація», а накладні № 1021 від 25.06.2019 р., № 11629 від 09.07.2019 р., № 12272 від 16.07.2019 р., № 13466 від 25.07.2019 р., № 14952 від 08.08.2019 р., № 15136 від 09.08.2019 р., № 15487 від 14.08.2019 р., № 15660 від 15.08.2019 р., № 16956 від 29.08.2019 р. не містять підпису представника відповідача, скріпленого печаткою підприємства (ТОВ "Київ-Фармація»).
Крім того, у товарно-транспортних накладних зазначались різні адреси поставки товару, зокрема: Аптека «Хороша» № 2 (м. Ірпінь, Гостомельське шосе, 24/1,5 секція, прим. 201), Аптека «Хороша» № 3 (проспект Героїв Сталінграда, 34, м. Київ), Аптека «Хороша» № 4 (вул. Данченко Сергія, 1, корпус 2, приміщення 146), Аптека «Хороша» № 6 (Київська обл., с. Чайки, вул. Лобановського, 17), проте, доказів приналежності (відношення) цих аптек відповідачу матеріали справи не містять, як і немає доказів, які б свідчили, що товар, вказаний в товарно-транспортних накладних був прийнятий зазначеними аптеками на реалізацію, чи був проданий або повернутий постачальнику.
Щодо видаткових накладних про повернення ТОВ "Київ-Фармація» товару на суму 268 894,40 грн., то слід зазначити, що відповідно до пояснень відповідача, повернення товару на вказану суму здійснювалось за іншим товаром, який був фактично отриманий та оплачений позивачем на суму 5 843 127,87 грн. Доказів на підтвердження вказаної обставини сторони не надали.
Отже, наявні у матеріалах справи товарно-транспортні накладні, якими позивач обґрунтовує наявність заборгованості відповідача на суму 526 846,07 грн., суд в якості належних, допустимих та вірогідних доказів у розумінні ст. 74, 77, 78 ГПК України не приймає, оскільки вони не є первинними документами, а позивачем не доведено реальність руху товару на вказану суму.
Окремо суд зазначає щодо строку оплати товару відповідачем.
Так, відповідно до ч. 1 ст. 662 ЦК України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.
Відповідно до п. 4.2 договору оплата повинна бути здійснена покупцем своєчасно у розмірі повної вартості отриманого за накладною товару не пізніше 21 календарного дня від дати видаткової накладної.
Отже, обов'язок здійснити оплату поставленого товару настає у відповідача після отримання саме видаткової накладної (не товарно-транспортної накладної чи іншого документа), а тому визначити, які саме товарно-транспортні накладні були оплачені відповідачем, а які ні, суд не має можливості. При цьому, як наголошував відповідач, за договором поставки № 11/18 від 07.09.2018 р. у нього наявна переплата.
Щодо наданого позивачем акту звірки взаємних розрахунків між ТОВ "Столиця-Фарм" та ТОВ "Київ-Фармація» станом на 10.03.2020 р., то суд приймає до уваги наведені раніше приписи чинного законодавства України, відповідно до яких наявність чи відсутність будь-яких зобов'язань сторін підтверджується первинними документами (договором, рахунками, видатковою накладною, платіжними дорученнями, тощо). Первинні документи повинні містити дату здійснення господарської операції, суму платежу, зміст та обсяг господарської операції, інші реквізити. Саме такі первинні документи, а не складені на їх підставі акти звірки взаємних розрахунків, виступають належними доказами на підтвердження проведення тієї чи іншої господарської операції, здійснення тих чи інших дій, виконання прав та обов'язків сторонами. Вказана позиція викладена Верховним Судом у постанові від 27.07.2018 р. у справі № 905/1141/16. До того ж вказаний акт сформований позивачем у односторонньому порядку та відповідачем не підписаний, а зазначена в ньому інформація про часткову сплату відповідачем товару стосується платежів, здійснених за видатковими накладними, фактично ненаданими позивачем на дослідження суду.
Отже, акт взаємних розрахунків за висновком суду також не є належним доказом у даній справі.
Відповідно до ст. 73, 74, 76 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов'язків щодо доказів (ч. 4 ст. 74 ГПК України).
Належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи, а вірогідні докази - це ті, які на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування.
Відповідно до ст. 79 ГПК України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
За змістом статті 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Указані норми процесуального закону спрямовані на реалізацію статті 13 ГПК України, згідно з якою судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.
Суд, оцінивши наявні у справі докази, дійшов висновку, що позивачем не доведено належними, допустимими та вірогідними доказами наявність заборгованості у відповідача за договором поставки № 11/18 від 07.09.2018 р. на суму 526 846,07 грн., а тому підстав для стягнення суми основної заборгованості з ТОВ "Київ-Фармація» немає.
З урахуванням цього немає підстав і для стягнення, нарахованих позивачем пені у сумі 133 229,25 грн., штрафу у сумі 45 440,84 грн. та 10 % річних у сумі 243 282,57 грн., які є похідними вимогами.
За таких обставин позовні вимоги ТОВ "Столиця-Фарм" задоволенню не підлягають.
Відповідно до ст. 129 ГПК України у разі відмови у задоволенні позову витрати по сплаті судового збору покладаються на позивача, у тому числі і витрати на правничу допомогу, про що позивачем було подано відповідну заяву.
На підставі викладеного, керуючись ст. 73-79, 129, 236-238, Господарського процесуального кодексу України, суд
Відмовити у задоволенні позову Товариства з обмеженою відповідальністю "Столиця-Фарм" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Київ-Фармація" про стягнення заборгованості у сумі 948 798,73 грн.
Рішення ухвалене в нарадчій кімнаті та проголошені його вступна та резолютивна частини в судовому засіданні у присутності представників сторін 28 січня 2021 року.
Повний текст рішення складений 5 лютого 2020 року.
Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до суду апеляційної інстанції шляхом подачі апеляційної скарги в 20-денний строк з дня складення повного тексту рішення.
Суддя Головіна К. І.