ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
м. Київ
26.01.2021Справа № 910/10636/20
Господарський суд міста Києва у складі судді Васильченко Т.В., за участю секретаря судового засідання Анастасової К.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку загального позовного провадження матеріали справи №910/10636/20
За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Солар Енержі-Скіф»
до Державного підприємства «Гарантований покупець»
третя особа-1, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору на стороні відповідача Національна комісія, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг
третя особа-2, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору на стороні відповідача Приватне акціонерне товариство «Національна енергетична компанія «Укренерго»
про стягнення 9888203,59 грн
Представники учасників справи:
від позивача: Смельняк О.М.;
від відповідача: Онищенко О.А.;
від третіх осіб: не з'явилися.
Товариство з обмеженою відповідальністю «Солар Енержі-Скіф» (далі - позивач) звернулося до Господарського суду міста Києва із позовною заявою до Державного підприємства «Гарантований покупець» (далі - відповідач) про стягнення 9888203,59 грн.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідач в порушення взятих на себе зобов'язань за договором №1401/01 від 20.12.2019 не в повному обсязі розрахувався за електричну енергію, у зв'язку з чим позивачем заявлено до стягнення основний борг в розмірі 9231082,73 грн, пеню у розмірі 180870,09 грн та штраф у розмірі 476250,77 грн.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 07.08.2020 відкрито провадження у справі №910/10636/20 за правилами загального позовного провадження, призначено підготовче засідання у справі на 08.09.2020.
28.08.2020 до відділу діловодства суду надійшов відзив на позовну заяву, в якому відповідач заперечує проти позовних вимог, оскільки позивачем неправильно визначені розміри платежів до 15 та 25 числа відповідних розрахункових місяців так як не надано належних доказів обсягів електропостачання, оскільки авансові платежі мають здійснюватися відповідно до оперативних даних адміністратора комерційного обліку (Приватне акціонерне товариство «Національна енергетична компанія «Укренерго»), а не до узгодженого сторонами плану постачання. Також відповідач звертає увагу на те, що при визначенні обсягу заборгованості у березні 2020 року позивачем не враховано здійснених часткових оплат у період з 23.07.2020 по 31.07.2020 в загальному розмірі 575095,82 грн. Крім цього, зазначає, що на ПАТ «НЕК «Укренерго» покладено обов'язок забезпечити надходження коштів відповідачу для оплати останнім електричної енергії продавцям за «зеленим» тарифом, отже має місце складне зобов'язання, тобто кілька боржників. Окрім того, зауважує на тому, що порядок та спосіб виконання спірних зобов'язань встановлено на законодавчому рівні, а саме протягом 2021-2022 року шляхом оформлення облігацій внутрішньої державної позики з терміном на п'ять років, як то унормовано приписами Закону України «Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення умов підтримки виробництва електричної енергії з альтернативних джерел енергії» №810-ХІ від 21.07.2020.
Судове засідання, призначене на 08.09.2020 не відбулось у зв'язку з перебуванням судді Васильченко Т.В. на лікарняному.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 14.09.2020 підготовче засідання у справі призначено на 06.10.2020.
Втім, судове засідання, призначене на 06.10.2020, не відбулось у зв'язку з технічними обставинами, а саме припинення постачання електроенергії в суді, про що свідчить акт знеструмлення електромережі суду, вихід з ладу сервера автоматизованої системи та інші умови, що впливають на безперебійність функціонування автоматизованої системи.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 06.10.2020 продовжено строк підготовчого засідання у справі на 30 днів та призначено підготовче засідання у справі на 20.10.2020.
В судовому засіданні 20.10.2020 суд, у відповідності до частини 4, 5 статті 233 Господарського процесуального кодексу України, постановив ухвалу, яка занесена до протоколу судового засідання про задоволення клопотань відповідача та залучення до участі у справі Національну комісію, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг та Приватне акціонерне товариство «Національна енергетична компанія «Укренерго», в якості третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача, встановлено учасниками справи строки для надання пояснень та заяв по суті спору та відкладено підготовче засідання на 10.11.2020.
Відповідно до статті 50 Господарського процесуального кодексу України треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, можуть вступити у справу на стороні позивача або відповідача до закінчення підготовчого провадження у справі або до початку першого судового засідання, якщо справа розглядається в порядку спрощеного позовного провадження, у разі коли рішення у справі може вплинути на їхні права або обов'язки щодо однієї із сторін. Якщо суд при вирішенні питання про відкриття провадження у справі або при підготовці справи до розгляду встановить, що рішення господарського суду може вплинути на права та обов'язки осіб, які не є стороною у справі, суд залучає таких осіб до участі у справі як третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору.
Враховуючи те, що розрахунок за електричну енергію «за зеленим» тарифом здійснюється з урахуванням затвердженого Національною комісією, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг розміру вартості послуг із забезпечення збільшення частки виробництва енергії з альтернативних джерел, наданої Державному підприємству «Гарантований покупець», а комерційний облік відпущеної енергії здійснюється адміністратором комерційного обліку, яким є Приватне акціонерне товариство «Укренерго», суд дійшов висновку про залучення до участі у справі в якості третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача вищевказаних осіб.
30.10.2020 до відділу діловодства суду надійшла відповідь на відзив, в якій позивач не погоджується з доводами відповідача, посилаючись на те, що ним не надано жодного документального підтвердження того, що авансові платежі розраховуються без участі позивача, а постанова НКРЕКП №752 від 01.04.2020, на яку посилається відповідач у відзиві на позовну заяву, не містить умов про відстрочення проведення остаточних розрахунків з виробниками електричної енергії. Окрім того позивач наголошує на тому, що договірні відносини у позивача склалися з Державним підприємством «Гарантований покупець», а тому саме у нього виник обов'язок щодо проведення оплати, а не у будь-якої іншої особи і відсутність коштів не звільняє його від обов'язку проведення оплати.
05.11.2020 до відділу діловодства суду від відповідача надійшли заперечення, в яких зазначає, що надані позивачем власні листи стосовно прогнозів обсягів вироблення електричної енергії на наступний календарний місяць не є даними адміністратора комерційного обліку електричної енергії. Окрім того, вказує, що зобов'язання, яке виникло у нього перед позивачем, щодо оплати електричної енергії за «зеленим тарифом» є складним зобов'язанням, оскільки такий обов'язок наявний і у третьої особи-2.
06.11.2020 до відділу діловодства суду від третьої особи - 2 надійшли пояснення по справі, в яких зазначає, що позов не містить обґрунтованого розрахунку сум, які ніби то підлягають оплаті за перші 10, 20 днів розрахункового місяця, а надані позивачем акти містять лише узагальнену інформацію за місяць, без зазначення обсягів товарної продукції за 10, 20 днів місяця. Також третя особа-2 зауважує на тому, що ані позивач, ані відповідач не надають доказів наявності зобов'язань Приватного акціонерного товариства «Національна енергетична компанія «Укренерго» у спірних правовідносинах, предметом якого є виконання зобов'язань лише між позивачем та відповідачем.
Підготовче засідання, призначене на 10.11.2020 не відбулося у зв'язку з перебуванням судді Васильченко Т.В. на лікарняному.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 12.11.2020 підготовче засідання у справі призначено на 01.12.2020.
13.11.2020 до відділу діловодства суду від третьої особи - 1 надійшли пояснення, в яких наводить детальне нормативне обґрунтування порядку та строків оплати електроенергії виробленої з альтернативних джерел та просить справу розглянути без його участі.
27.11.2020 до відділу діловодства суду від відповідача надійшла відповідь на письмові пояснення третіх осіб, в якій зазначає, що саме Приватне акціонерне товариство «Національна енергетична компанія «Укренерго» несвоєчасно та не в повному обсязі розраховувалося перед відповідачем за електричну енергію, що, в свою чергу, виключає для нього можливість здійснення своєчасного та повного розрахунку, в тому числі і з позивачем.
01.12.2020 відповідачем подано клопотання про залучення до участі у справі Кабінету Міністрів України та Міністерства енергетики України в якості третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмету спору на стороні відповідача.
В судовому засіданні 01.12.2020 суд, у відповідності до частини 4, 5 статті 233 Господарського процесуального кодексу України, постановив ухвалу, яка занесена до протоколу судового засідання, про зобов'язання позивача надати обґрунтований розрахунок пені з урахуванням встановленого порядку здійснення оплат та оголошення перерви в підготовчому засіданні до 08.12.2020.
07.12.2020 до відділу діловодства суду від відповідача надійшло клопотання про зменшення розміру неустойки, в якому просить зменшити розмір неустойки до 1 грн та клопотання про зупинення провадження у справі до вирішення Конституційним судом України справи щодо відповідності Конституції України Законів України «Про альтернативні джерела енергії» та «Про ринок електричної енергії».
Також, 07.12.2020 до відділу діловодства суду від відповідача надійшло клопотання про зупинення провадження у справі до набрання законної сили рішенням у справі №910/16664/20 за позовом Державного підприємства «Гарантований покупець» до Приватного акціонерного товариства «Національна енергетична компанія «Укренерго» про стягнення 25724290343,04 грн.
В судовому засіданні 08.12.2020 суд, у відповідності до частини 4, 5 статті 233 Господарського процесуального кодексу України, постановив ухвалу, яка занесена до протоколу судового засідання про відмову в задоволенні клопотань відповідача про залучення 3-х осіб та про зупинення провадження у справі до розгляду справи №910/16664/20, і оголошення перерви до 10.12.2020.
Так, розглянувши клопотання відповідача про залучення третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача, виходячи з приписів статті 50 Господарського процесуального кодексу України, суд дійшов висновку про відмову в його задоволенні, з огляду на відсутність обставин, з якими процесуальний закон пов'язує підстави залучення третіх осіб.
В свою чергу, за результатом розгляду клопотання про зупинення провадження у справі до розгляду Господарським судом міста Києва справи №910/16664/20 судом не встановлено об'єктивної неможливості розгляду цієї справи до розгляду вказаної справи. Тоді як, відповідно до вимог ст. 227 Господарського процесуального кодексу України суд зобов'язаний зупинити провадження у справі у випадку, зокрема, об'єктивної неможливості розгляду цієї справи до вирішення іншої справи, що розглядається в порядку конституційного провадження, адміністративного, цивільного, господарського чи кримінального судочинства, - до набрання законної сили судовим рішенням в іншій справі. Суд не може посилатися на об'єктивну неможливість розгляду справи у випадку, коли зібрані докази дозволяють встановити та оцінити обставини (факти), які є предметом судового розгляду.
Пунктом 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ратифікованої Законом України «Про ратифікацію Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, Першого протоколу та протоколів № 2, 4, 7 та 11 до Конвенції» №475/97-ВР від 17.07.1997, визначено, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.
Розумність тривалості судового розгляду має визначатися з огляду на обставини справи та наступні критерії: складність справи, поведінка заявника та компетентних органів, а також важливість предмета позову для заявника у справі (рішення Європейського суду з прав людини у справі «Фрідлендер проти Франції»).
При цьому, необґрунтоване, в разі відсутності дійсної об'єктивної неможливості розгляду справи, зупинення провадження у справі, призведе до порушення конституційних прав сторін, зволікання і затягування строків розгляду справи.
09.12.2020 до відділу діловодства суду від позивача на вимогу суду надійшов детальний розрахунок заявленої до стягнення пені.
В судовому засіданні 10.12.2020 суд, у відповідності до частини 4, 5 статті 233 Господарського процесуального кодексу України, постановив ухвалу, яка занесена до протоколу судового засідання про відмову в задоволенні клопотання відповідача про зупинення провадження у справі, оскільки відповідачем не доведено, а судом не встановлено об'єктивної неможливості розгляду цієї справи до вирішення Конституційним судом України справи щодо відповідності Конституції України Законів України «Про альтернативні джерела енергії» та «Про ринок електричної енергії». При цьому, виходячи з того, що було здійснено усі необхідні та достатні дії для забезпечення правильного і своєчасного розгляду справи по суті, суд постановив ухвалу, яка занесена до протоколу судового засідання, про закриття підготовчого провадження та призначення справи для розгляду по суті.
В судовому засіданні 26.01.2021 представник позивача позовні вимоги підтримав, просив задовольнити; представник відповідача проти позовних вимог заперечував, просив відмовити в позові. Третя особа-1 у судове засідання не з'явилася, втім у поданих поясненнях по суті спору просила розглядати справу без її участі. Третя особа - 2 у судове засідання також не з'явилася, хоча про час, місце та дату розгляду справи повідомлена належним чином про що свідчать наявні в матеріалах справи рекомендовані повідомлення про вручення поштового відправлення з відмітками про отримання.
За приписами частини 1 статті 202 Господарського процесуального кодексу України, неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.
За таких обставин, враховуючи, що третя особа-2 була належним чином повідомлена про розгляд даної справи і не повідомила суду про причини неявки, а третя особа-1 просила розглядати справу без її участі, суд на місці постановив розгляд справи по суті проводити за їх відсутності.
На виконання вимог ст. 223 Господарського процесуального кодексу України складено протоколи судових засідань, які долучено до матеріалів справи.
Відповідно до ст. 219 ГПК України рішення у даній справі прийнято у нарадчій кімнаті за результатами оцінки доказів, поданих сторонами.
У судовому засіданні 26.01.2021 відповідно до ст. 240 Господарського процесуального кодексу України судом проголошено вступну та резолютивну частини рішення.
Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представників сторін, з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва, -
20.12.2019 між Державним підприємством «Гарантований покупець» (далі - гарантований покупець) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Солар Енержі-Скіф» (далі - виробник за «зеленим» тарифом), що діє на підставі ліцензії на провадження господарської діяльності з виробництва електричної енергії, укладено договір №1401/01 (далі - договір), умовами пункту 1.1 якого передбачено, що виробник за «зеленим» тарифом зобов'язується продавати, а гарантований покупець зобов'язується купувати всю відпущену електричну енергію, вироблену виробником за «зеленим» тарифом, та здійснювати її оплату відповідно до умов цього договору та законодавства України, у тому числі Порядку купівлі електричної енергії за «зеленим» тарифом, затвердженого постановою НКРЕКП №641 від 26.04.2019.
За умовами пункту 2.1 договору, сторони визнають свої зобов'язання згідно з Законом України «Про ринок електричної енергії», Порядком, Правилами ринку, затвердженими постановою НКРЕКП №307 від 14.03.2018 та керуються їх положеннями та положеннями законодавства України при виконання цього договору.
Відповідно до пункту 2.3 договору виробник за "зеленим" тарифом зобов'язується продавати, а гарантований покупець зобов'язується купувати всю відпущену електричну енергію виробника в точках комерційного обліку електричної енергії генеруючих одиниць виробника за встановленим йому "зеленим" тарифом з урахуванням надбавки до тарифу.
Умовами пунктів 2.4, 2.5 договору погоджено, що виробник за "зеленим" тарифом продає гарантованому покупцю електричну енергію відповідно до Порядку за тарифами, величини яких для кожної генеруючої одиниці за "зеленим" тарифом встановлені Національною комісією, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг, у національній валюті України.
Вартість електричної енергії, купленої гарантованим покупцем у виробників за "зеленим" тарифом у розрахунковому місяці, визначається відповідно до глави 10 Порядку на підставі тарифів, встановлених НКРЕКП для кожної генеруючої одиниці за "зеленим" тарифом.
Обсяг фактично проданої та купленої електричної енергії визначається відповідно до положень глави 8 Порядку на підставі даних обліку, наданих гарантованому покупцю адміністратором комерційного обліку відповідно до глави 7 Порядку (пункт 3.1 договору).
Умовами пунктів 3.2, 3.3 договору передбачено, що розрахунок за куплену гарантованим покупцем електроенергію здійснюється грошовими коштами, що перераховуються на поточний рахунок виробника за «зеленим» тарифом, з урахуванням ПДВ. Оплата товарної продукції (електричної енергії), купленої гарантованим покупцем у виробників за «зеленим» тарифом у розрахунковому місяці, та формування актів купівлі-продажу електричної енергії та актів купівлі-продажу відшкодування частки вартості врегулювання небалансу електричної енергії здійснюється відповідно до положень глави 10 Порядку.
У пункті 4.5 договору встановлено, що гарантований покупець зобов'язаний купувати у виробника за "зеленим" тарифом вироблену електричну енергію за винятком обсягів електричної енергії, необхідних для власних потреб, а також у повному обсязі здійснювати своєчасні розрахунки за куплену у виробника за "зеленим" тарифом електричну енергію.
23 квітня 2020 року між сторонами укладено додаткову угоду №1265/01/20 до договору, відповідно до умов якої, сторони дійшли згоди викласти в новій редакції, зокрема пункт 1.1 договору та визначили, що продавець за "зеленим" тарифом зобов'язується продавати, а гарантований покупець зобов'язується купувати всю відпущену електричну енергію, вироблену продавцем за "зеленим" тарифом, та здійснювати її оплату відповідно до умов цього договору та законодавства України, у тому числі Порядку купівлі гарантованим покупцем електричної енергії, виробленої з альтернативних джерел, затвердженого постановою НКРЕКП від 26.04.2019 року № 641 (далі - Порядок), або Порядку продажу та обліку електричної енергії, виробленої споживачами, а також розрахунків за неї, затвердженого постановою НКРЕКП від 13.12.2019 № 2804 (далі - Порядок продажу електричної енергії споживачами).
Як вбачається з матеріалів справи, на виконання умов даного договору, позивачем було відпущено відповідачу електричну енергію за актами купівлі-продажу електроенергії у обсязі 2340630 кВт*год загальною вартістю 11639546,64 грн, які підписані уповноваженими особами сторін без заперечень та скріплені печатками, а саме у лютому 2020 року за актом від 29.02.2020 обсяг відпущеної електроенергії становив 286094,000 кВт*год вартістю 1357252,82 грн, у березні 2020 року за актом від 31.03.2020 обсяг відпущеної електроенергії становив 568275,000 кВт*год вартістю 2695942,07 грн, у квітні 2020 року за актом від 30.04.2020 обсяг відпущеної електроенергії становив 845551,000 кВт*год вартістю 4315962,88 грн та у травні 2020 року за актом від 31.05.2020 обсяг відпущеної електроенергії становив 640710,000 кВт*год вартістю 3270388,87 грн.
Про належне виконання позивачем своїх зобов'язань за договором свідчить також відсутність з боку відповідача претензій та повідомлень про порушення позивачем умов договору.
В свою чергу, Національною комісією, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг, були прийняті постанови, якими затверджено розмір вартості послуги із забезпечення збільшення частки виробництва електричної енергії з альтернативних джерел енергії, наданої ДП «Гарантований покупець», а саме постановою №715 від 20.03.2020 у лютому 2020 року у розмірі 2606760561,40 грн, №902 від 29.04.2020 у березні 2020 року у розмірі 2568247721,39 грн, №995 від 27.05.2020 у квітні 2020 року у розмірі 4944046105,48 грн та №1211 від 24.06.2020 у травні 2020 року 4337390779,22 грн.
Втім, відповідач, в порушення взятих на себе зобов'язань за договором, своєчасну та повну оплату відпущеної йому електричної енергії не здійснив, сплативши лише суму у розмірі 2408463,91 грн, у зв'язку з чим виникла заявлена до стягнення заборгованість.
Стаття 509 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) визначає, що зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Відповідно до статей 11, 629 Цивільного кодексу України договір є однією з підстав виникнення зобов'язань та є обов'язковим для виконання сторонами.
Зобов'язання, в силу вимог статей 526, 525 Цивільного кодексу України, має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Аналогічна за змістом норма міститься і у ст. 193 Господарського кодексу України.
Укладений між сторонами договір за своєю правовою природою є договором купівлі-продажу електричної енергії, а відповідно до статті 655 Цивільного кодексу України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.
Покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару (ст. 692 ЦК України).
Згідно з ч. 1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
При цьому, дотримання строку виконання є одним із критеріїв належного виконання зобов'язання, оскільки прострочення є одним із проявів порушення зобов'язання. Строк (термін) виконання зобов'язання за загальним правилом, узгоджується сторонами в договорі.
Пунктами 3.2. 3.3 договору встановлено, що розрахунок за куплену Гарантованим покупцем електроенергію здійснюється грошовими коштами, що перераховуються на поточний рахунок виробника за «зеленим» тарифом, з урахуванням ПДВ. Оплата товарної продукції (електричної енергії), купленої Гарантованим покупцем у виробників за «зеленим» тарифом у розрахунковому місяці, та формування актів купівлі-продажу електричної енергії та актів купівлі-продажу відшкодування частки вартості врегулювання небалансу електричної енергії здійснюються відповідно до положень глави 10 Порядку.
Так, постановою НКРЕКП №641 від 26.04.2019 затверджено Порядок купівлі гарантованим покупцем електричної енергії, виробленої з альтернативних джерел енергії (далі - Порядок), яким визначено порядок купівлі-продажу гарантованим покупцем електричної енергії у виробників, яким встановлено «зелений» тариф, та суб'єктів господарювання, які за результатами аукціону набули право на підтримку.
Відповідно до пункту 10.1 вищевказаного Порядку до 15 числа (включно) розрахункового місяця гарантований покупець здійснює оплату платежу продавцям із забезпеченням їм пропорційної оплати відповідно до оперативних даних щодо обсягу товарної продукції, наданої АКО, підписаної КЕП, за перші 10 днів розрахункового місяця, що визначається відповідно до обсягів відпуску електричної енергії генеруючими одиницями продавця, що визначені відповідно до пунктів 8.7 та 8.8 глави 8 цього Порядку, з урахуванням авансових платежів та заборгованості продавця перед гарантованим покупцем за спожиту електричну енергію. До 25 числа (включно) розрахункового місяця гарантований покупець здійснює оплату платежу продавцям із забезпеченням їм пропорційної оплати відповідно до оперативних даних щодо обсягу товарної продукції, наданої АКО, підписаної КЕП, за перші 20 днів розрахункового місяця, що визначається відповідно до обсягів відпуску електричної енергії генеруючими одиницями продавця, що визначені відповідно до пунктів 8.7 та 8.8 глави 8 цього Порядку, з урахуванням авансових платежів та заборгованості продавця перед гарантованим покупцем за спожиту електричну енергію.
Згідно з пунктом 10.4 вищевказаного Порядку, після отримання від продавця акта купівлі-продажу протягом двох робочих днів з дати затвердження Регулятором розміру вартості послуги із забезпечення збільшення частки виробництва електричної енергії з альтернативних джерел, наданої гарантованим покупцем у розрахунковому місяці, гарантований покупець здійснює остаточний розрахунок з продавцем із забезпеченням йому 100 % оплати відпущеної електричної енергії попереднього розрахункового періоду (місяця) з урахуванням авансових платежів. У разі необхідності оплати продавцем спожитої електричної енергії продавець здійснює таку оплату протягом двох робочих днів з дати отримання від гарантованого покупця підписаного акта купівлі-продажу.
Відповідно до ч. 5 ст. 65 Закону України "Про ринок електричної енергії" гарантований покупець здійснює оплату електричної енергії, купленої за "зеленим" тарифом та за аукціонною ціною, за фактичний обсяг відпущеної електричної енергії на об'єктах електроенергетики, що використовують альтернативні джерела енергії (а з використанням гідроенергії - вироблену лише мікро-, міні- та малими гідроелектростанціями), на підставі даних комерційного обліку, отриманих від адміністратора комерційного обліку, у порядку та строки, визначені відповідними договорами.
Як встановлено судом, акт купівлі-продажу електроенергії за лютий 2020 року підписаний сторонами - 29.02.2020, за березень 2020 року - 31.03.2020, за квітень 2020 року - 30.04.2020 та за травень 2020 року - 31.05.2020, всі акти підписані сторонами без заперечень щодо обсягу виробленої позивачем електроенергії та дати підписання акту.
Розмір вартості послуги із забезпечення збільшення частки виробництва електричної енергії з альтернативних джерел енергії, наданої Державному підприємству "Гарантований покупець" у лютому-травні 2020 року, затверджено постановами Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг №715 від 20.03.2020 на рівні 2606760561,40 грн у лютому 2020 року, №902 від 29.04.2020 на рівні 2568247721,39 грн у березні 2020 року, №995 від 27.05.2020 на рівні 4944046105,48 грн у квітні 2020 року та №1211 від 24.06.2020 на рівні 4337390779,22 грн у травні 2020 року.
Таким чином, виходячи з положень договору та вимог чинного законодавства, остаточний розрахунок за отриману у лютому 2020 року електричну енергію мав бути здійснений у строк до 03.04.2020 включно, у березні 2020 року у строк до 04.05.2020 включно, у квітні 2020 року у строк до 29.05.2020 включно, у травні 2020 року у строк до 26.06.2020 включно (після отримання від продавця акту купівлі-продажу протягом двох робочих днів з дати затвердження Регулятором розміру вартості послуги із забезпечення збільшення частки виробництва електричної енергії з альтернативних джерел, наданої гарантованому покупцю у розрахунковому місяці).
Отже, з урахуванням положень ст. 530 Цивільного кодексу України, змісту пунктів 3.2, 3.3 договору та Порядку купівлі гарантованим покупцем електричної енергії, виробленої з альтернативних джерел енергії, строк виконання відповідачем грошового зобов'язання з оплати відпущеної йому електричної енергії за «зеленим» тарифом на момент розгляду справи настав.
Втім, як встановлено судом, відповідач, у встановлені строки, оплату відпущеної йому електричної енергії за «зеленим» тарифом належним чином не здійснив.
Тоді як, частиною 2 статті 193 Господарського кодексу України встановлено, що сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.
Принцип належного виконання полягає в тому, що виконання має бути проведене: належними сторонами; щодо належного предмета; у належний спосіб; у належний строк (термін); у належному місці.
Порушенням зобов'язання, у відповідності до ст. 610 Цивільного кодексу України, є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
З урахуванням вищевикладеного, враховуючи, що факт відпуску позивачем відповідачу електроенергії виробленої за «зеленим» тарифом та факт порушення відповідачем своїх зобов'язань в частині повної та своєчасної оплати отриманої електроенергії, підтверджений матеріалами справи та не спростований відповідачем, суд дійшов висновку про обґрунтованість заявлених позовних вимог в частині стягнення основного боргу в розмірі 9231082,73 грн.
В той же час, судом встановлено, що після подання позову до суду, відповідач здійснив часткову оплату основного боргу у сумі 575095,82 грн, що підтверджується платіжними дорученнями №37997 від 23.07.2020 у сумі 86514,10 грн, №39629 від 30.07.2020 у сумі 273662,11 грн, №40051 від 31.07.2020 у сумі 101958,47 грн та №40683 від 31.07.2020 у сумі 112961,14 грн та не заперечується сторонами.
За приписами пункту 2 частини 1 статті 231 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд закриває провадження у справі, якщо відсутній предмет спору.
Предмет спору - це об'єкт спірного правовідношення, те благо (річ, право, інше майно), з приводу якого виник спір.
В даному випадку, предметом спору, зокрема, є стягнення з відповідача заборгованості за договором №1401/01 від 20.12.2019 в розмірі 9231082,73 грн.
Відповідно до статті 599 Цивільного кодексу України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.
Таким чином, спір в частині стягнення основного боргу у розмірі 575095,82 грн в даній справі припинив своє існування під час розгляду справи у зв'язку з оплатою відповідачем боргу у відповідному розмірі.
Суб'єкти господарювання мають можливість самостійно регулювати свої відносини, діяти на власний розсуд, тому суд вважає за можливе закрити провадження у справі у зв'язку з відсутністю предмета спору в частині стягнення 575095,82 грн, оскільки такий припинив існування в процесі розгляду справи (позов поданий 17.07.2020, а оплата здійснена в період з 23.07.2020 по 31.07.2020).
Пунктом 2 ч. 1 ст. 231 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що господарський суд закриває провадження у справі, якщо відсутній предмет спору.
Відтак, враховуючи часткову сплату відповідачем основного боргу у розмірі 575095,82 грн під час розгляду справи, суд дійшов висновку про закриття провадження у відповідній частині.
Статтею 611 ЦК України встановлено, що у разі порушення зобов'язання, настають наслідки, передбачені договором або законом, в тому числі, сплата неустойки. Приписами ст. 230 ГК України також встановлено, що у разі порушення учасником господарських відносин правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежне виконання господарського зобов'язання, він зобов'язаний сплатити штрафні санкції у вигляді грошової суми (неустойка, пеня, штраф).
Пунктом 4.6 договору сторони встановили, що гарантований покупець несе відповідальність за порушення порядку оплати виробниками за «зеленим» тарифом, що визначений у главі 10 Порядку. Гарантовану покупцю нараховується пеня в розмірі 0,1% від неоплаченої згідно Порядку суми (але не більше подвійної облікової ставки Національного банку України, яка діє на день розрахунку) за кожний день прострочення оплати. З гарантованого покупця може стягуватися додатково штраф у розмірі 7% від неоплаченої згідно з порядком за ненадходження суми понад 30днів на рахунок виробника за «зеленим» тарифом належних коштів відповідно до порядку оплати. Сплата гарантованим покупцем пені та штрафу здійснюється з поточних рахунків гарантованого покупця на поточні рахунки виробників за «зеленим» тарифом.
Відтак, оскільки відповідач допустив прострочення оплати відпущеної йому електричної енергії за «зеленим» тарифом, на підставі наведених вище норм чинного законодавства та пункту 4.6 договору, позивачем нараховано пеню в розмірі 180870,09 грн, починаючи з дати остаточного розрахунку за отриману електроенергію за кожний місяць окремо та штраф у розмірі 476250,77 грн.
При цьому, одночасне стягнення з учасника господарських відносин, який порушив господарське зобов'язання за договором, штрафу та пені не суперечить статті 61 Конституції України, оскільки згідно зі статтею 549 Цивільного кодексу України пеня та штраф є формами неустойки, а відповідно до статті 230 Господарського кодексу України - видами штрафних санкцій, тобто є окремими та самостійними видами юридичної відповідальності і в межах одного виду відповідальності може застосовуватися різний набір санкцій.
Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 17.05.2018 у справі №910/6046/16.
Перевіривши наданий позивачем розрахунок штрафу, суд дійшов висновку про його обґрунтованість, вірність та відповідність фактичним обставинам справи і нормам чинного законодавства.
В той же час, за результатом перевірки наданого позивачем розрахунку пені за заявлений період, суд дійшов висновку про часткове задоволення позовних вимог в цій частині в сумі, за розрахунком суду, 164642,42 грн., оскільки позивачем при розрахунку пені за квітень 2020 року були допущені арифметичні помилки у підрахунку; в іншій частині цих вимог слід відмовити.
Разом з цим, відповідач заявив клопотання про зменшення розміру пені та штрафу до 1 грн, оскільки вартість придбаної ним електричної енергії за «зеленим» тарифом» в чотири рази перевищує вартість продажу цієї енергію в подальшому.
За приписами статті 233 Господарського кодексу України суд має право зменшити розмір санкцій, якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу. Якщо порушення зобов'язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.
Згідно із частиною 3 статті 551 Цивільного кодексу України розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.
При цьому, ні у зазначеній нормі, ні в чинному законодавстві України не міститься переліку виняткових випадків (обставин, які мають істотне значення), за наявності яких господарським судом може бути зменшено неустойку, тому вирішення цього питання покладається безпосередньо на суд, який розглядає відповідне питання з урахуванням всіх конкретних обставин справи в їх сукупності.
Разом з цим, наявність у кредитора можливості стягувати із покупця надмірні грошові суми як неустойку змінює її дійсне правове призначення. Неустойка має на меті, насамперед, стимулювати боржника до виконання основного грошового зобов'язання та не може становити непомірний тягар для покупця і бути джерелом отримання невиправданих додаткових прибутків для кредитора.
Отже, відсутність чи невисокий розмір збитків може бути підставою для зменшення судом розміру неустойки, що стягується з боржника. Вирішуючи питання про зменшення розміру неустойки, яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання, суд повинен з'ясувати наявність значного перевищення розміру неустойки розміру збитків, а також об'єктивно оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеня виконання зобов'язань, причини неналежного виконання або невиконання зобов'язання, незначності прострочення у виконанні зобов'язання, невідповідності розміру пені наслідкам порушення, негайного добровільного усунення винною стороною порушення та його наслідків. Майновий стан сторін та соціальна значущість підприємства також мають значення для вирішення питання про зменшення штрафних санкцій.
При цьому, при вирішенні питання про можливість зменшення неустойки суд повинен брати до уваги не лише майновий стан боржника, але й майновий стан стягувача, тобто, врахувати інтереси обох сторін.
Зменшення розміру заявленої до стягнення неустойки є правом суду, і за відсутності у законі переліку обставин, які мають істотне значення, господарський суд, оцінивши надані сторонами докази та обставини справи у їх сукупності, на власний розсуд вирішує питання про наявність або відсутність у кожному конкретному випадку обставин, за яких можливе зменшення неустойки.
В той же час, приймаючи рішення про зменшення неустойки, суд також повинен виходити із того, що одним з завдань неустойки є стимулювання належного виконання договірних зобов'язань, при цьому надмірне зменшення розміру штрафних санкцій фактично нівелює мету існування неустойки як цивільної відповідальності за порушення зобов'язання, що, у свою чергу, може розцінюватися як спосіб уникнення відповідальності та призведе до порушення балансу інтересів сторін.
Загальними засадами цивільного законодавства згідно зі ст. 3 Цивільного кодексу України є не тільки судовий захист цивільного права та інтересу; свобода договору; свобода підприємницької діяльності, яка не заборонена законом, а й справедливість, добросовісність та розумність.
Така правова позиція викладена в рішенні Конституційного Суду України від 11.07.2013 №7-рп/2013 та у постановах Верховного Суду від 06.11.2018 у справі №913/89/18, від 04.12.2018 у справі №916/65/18, від 03.07.2019 у справі №917/791/18, від 22.10.2019 у справі №904/5830/18, від 25.02.2020 у справі №903/322/19, від 07.04.2020 у справі №904/1936/19, від 12.05.2020 у справі 910/9767/19, від 29.04.2020 у справі №917/693/19 та від 26.05.2020 у справі №916/2586/19.
Реалізуючи свої дискреційні повноваження, передбачені ст.551 Цивільного кодексу України та ст.233 Господарського кодексу України щодо права зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій, суд повинен забезпечити баланс інтересів сторін справи з урахуванням встановлених обставин справи та не допускати фактичного звільнення від їх сплати без належних правових підстав.
Відтак, виходячи з вищевикладеного та враховуючи ступінь виконання відповідачем своїх зобов'язань за договором у спірний період, а також специфіку відносин, які існують на ринку електричної енергії в Україні, суд дійшов висновку, що обґрунтованим є зменшення розміру заявленого до стягнення штрафу та пені на 50%, у зв'язку з чим стягненню з відповідача на користь позивача підлягає штраф в сумі 238125,39 грн, а пеня в сумі 82321,21 грн. Таке зменшення суд вважає оптимальним балансом інтересів сторін у спорі та запобігатиме настанню негативних наслідків для сторін. При цьому, вирішуючи клопотання відповідача про зменшення розміру штрафних санкцій суд враховує, що зменшення розміру штрафних санкцій до 1 гривні нівелює сам інститут штрафних санкцій, як відповідальності.
Згідно вимог статей 13, 74 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.
Відповідно до статей 76-79 Господарського процесуального кодексу України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування. Достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи. Наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
Відповідач під час розгляду справи не надав суду належних та допустимих доказів, які б спростовували заявлені позовні вимоги та свідчили про відсутність у нього обов'язку сплатити заявлені до стягнення кошти.
При цьому, суд не приймає до уваги доводи відповідача про те, що оплата вартості електричної енергії за «зеленим» тарифом залежить від надходження коштів від Приватного акціонерного товариства «Національна енергетична компанія «Укренерго», яке неналежним чином виконує свої грошові зобов'язання, оскільки за договором №1401/01 від 20.12.2019 саме відповідач взяв на себе обов'язок купувати всю відпущену електричну енергію, вироблену виробником за «зеленим» тарифом, та здійснювати її оплату відповідно до умов договору та законодавства України, у тому числі Порядку купівлі електричної енергії за «зеленим» тарифом, затвердженого Постановою НКРЕКП від 26.04.2019 №641.
Саме лише посилання відповідача на те, що порушення грошового зобов'язання сталося не з його вини, не може бути прийнято судом, оскільки недодержання своїх обов'язків контрагентом боржника, не є підставою для звільнення відповідача у даній справі від виконання своїх договірних зобов'язань, у тому числі в частині здійснення повної та своєчасної оплати вартості обсягу виробництва електричної енергії за «зеленим» тарифом.
Безпідставними є і доводи відповідача про те, що виконання грошових зобов'язань відповідача перед позивачем повинно здійснюватися протягом 2021-2022 років шляхом оформлення облігацій внутрішньої державної позики з терміном обігу п'ять років.
Так, відповідно до пункту 4 Розділу ІІ Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про внесення змін до деяких законів України про удосконалення умов підтримки виробництва електричної енергії з альтернативних джерел енергії» від 21.07.2020, що набрав чинності 01.08.2020, Кабінету Міністрів України протягом трьох місяців з дня набрання чинності цим Законом з метою погашення заборгованості державного підприємства «Гарантований покупець» перед суб'єктами господарювання, які виробляють електричну енергію з альтернативних джерел енергії, що утворилась станом на 1 серпня 2020 року, доручено розробити та подати до Верховної ради України законопроект щодо відшкодування такої заборгованості протягом 2021-2022 років шляхом оформлення облігацій внутрішньої державної позики з терміном обігу п'ять років.
Отже, наразі відсутній будь-який нормативний акт, який би на законодавчому рівні встановлював інший порядок та спосіб виконання зобов'язань державного підприємства «Гарантований покупець» перед позивачем, ніж передбачено договором.
Відхиляє суд і доводи відповідача про те, що внесення змін до постанови НКРЕКП від 20.03.2020 №715 є підставою для перенесення строків оплати електричної енергії у лютому 2020 року, оскільки Порядком купівлі гарантованим покупцем електричної енергії, виробленої з альтернативних джерел енергії, визначено чіткий порядок проведення розрахунків з виробниками електричної енергії з альтернативних джерел, який не передбачає будь-яких умов відтермінування здійснення оплати, і в постанові НКРЕКП №752 від 01.04.2020, на яку посилається відповідач, також не визначено умов зміни строку оплати.
При цьому, суд зазначає, що у викладі підстав для прийняття рішення суду необхідно дати відповідь на доречні аргументи та доводи сторін, здатні вплинути на вирішення спору; виклад підстав для прийняття рішення не повинен неодмінно бути довгим, оскільки необхідно знайти належний баланс між стислістю та правильним розумінням ухваленого рішення; обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент заявника на підтримку кожної підстави; обсяг цього обов'язку суду може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах.
Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 28.05.2020 у справі №909/636/16.
Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів учасників справи та їх відображення у судовому рішенні, суд першої інстанції спирається на висновки, що зробив Європейський суд з прав людини від 18.07.2006р. у справі "Проніна проти України", в якому Європейський суд з прав людини зазначив, що п.1 ст.6 Конвенції зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень.
У рішенні Європейського суду з прав людини "Серявін та інші проти України" вказано, що усталеною практикою Європейського суду з прав людини, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" (Ruiz Torija v. Spain) від 9 грудня 1994 року, серія A, N 303-A, п. 29).
Аналогічна правова позиція викладена у постанові від 13.03.2018 Верховного Суду по справі №910/13407/17.
З огляду на вищевикладене та встановлені фактичні обставини справи, суд дає вичерпну відповідь на всі питання, що входять до предмету доказування у даній справі та виникають при кваліфікації спірних відносин як матеріально-правовому, так і у процесуальному сенсах.
За таких обставин, оцінивши подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на повному, всебічному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд прийшов до висновку про закриття провадження у справі в частині стягнення 575095,82 грн та часткове задоволення позовних вимог в іншій частині, з урахуванням висновку суду про зменшення розміру неустойки.
Згідно з п. 2 ч. 1 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України судовий збір у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
В той же час, у разі коли господарський суд зменшує розмір неустойки (штрафу, пені), витрати позивача, пов'язані зі сплатою судового збору, відшкодовуються за рахунок відповідача у сумі, сплаченій позивачем за позовною вимогою, яка підлягала б задоволенню, якби зазначений розмір судом не було зменшено (п. 4.3. постанови пленуму Вищого господарського суду України №7 від 21.02.2013 «Про деякі питання практики застосування розділу VI господарського процесуального кодексу України»).
На підставі викладеного, враховуючи положення ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, витрати зі сплати судового збору покладаються на відповідача.
Керуючись статтями 13, 73, 74, 76-80, 129, 202, 231, 232, 236-242 Господарського процесуального кодексу України, суд
1. Провадження у справі в частині стягнення 575095,82 грн боргу закрити.
2. В іншій частині позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Солар Енержі-Скіф» до Державного підприємства «Гарантований покупець» задовольнити частково.
3. Стягнути з Державного підприємства «Гарантований покупець» (01032, м. Київ, вул. Симона Петлюри, буд. 27; ідентифікаційний код 43068454) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Солар Енержі-Скіф» (22860, Вінницька обл., Немирівський район, с. Мельниківці, вул. Пролетарська, буд. 2; ідентифікаційний код 38064322) основний борг у розмірі 8655986 (вісім мільйонів шістсот п'ятдесят п'ять тисяч дев'ятсот вісімдесят шість) грн 91 коп., пеню у розмірі 82321 (вісімдесят дві тисячі триста двадцять одна) грн 21 коп., штраф у розмірі 238125 (двісті тридцять вісім тисяч сто двадцять п'ять) грн 39 коп. та судовий збір у розмірі 148079 (сто сорок вісім тисяч сімдесят дев'ять) грн 64 коп.
4. Видати наказ позивачу після набрання рішенням суду законної сили.
5 В решті позовних вимог відмовити.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду. Рішення, відповідно до ст. 256 Господарського процесуального кодексу України та п.п. 17.5 п. 17 Розділу XI "Перехідні положення" Господарського процесуального кодексу України, може бути оскаржено до апеляційного господарського суду шляхом подання апеляційної скарги через Господарський суд міста Києва протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Повний текст судового рішення складено та підписано 05.02.2021.
Суддя Т.В. Васильченко