П'ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
02 лютого 2021 р.м.ОдесаСправа № 420/3813/20
Головуючий в 1 інстанції: Андрухів В.В.
П'ятий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
судді-доповідача - Шляхтицького О.І.,
суддів: Семенюка Г.В., Домусчі С.Д.,
секретар - Недашковська Я.О.,
за участю: представника відповідача - Мунтян Є.О.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Одесі апеляційні скарги ОСОБА_1 , Головного управління ДПС в Одеській області на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 29 вересня 2020 року по справі № 420/3813/20 за позовом ОСОБА_1 , ОСОБА_2 до Головного управління ДПС в Одеській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, -
Короткий зміст позовних вимог.
У травні 2020 року ОСОБА_1 , ОСОБА_2 звернулись з адміністративним позовом, в якому просили:
- визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 24.01.2020 у № 0002921-5105-1554;
- визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 24.01.2020 № 0002922-5105-1554.
В обґрунтування позовних вимог зазначалось, що 22.04.2020 позивач ОСОБА_1 отримав від відповідача податкове повідомлення-рішення від 24.01.2020 № 0002921-5105-1554 щодо сплати податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки за 2019 рік на суму 18 816 грн 06 коп.
14.04.2020 позивач ОСОБА_2 отримав від відповідача податкове повідомлення-рішення від 24.01.2020 року № 0002922-5105-1554 щодо сплати податку на нерухоме майно відмінне від земельної ділянки за 2019 рік на суму 18 816 грн 06 коп.
Позивачі вважають, що зазначені вище податкові повідомлення-рішення є протиправними і таким, що підлягають скасуванню.
Позивачі вказали, що 21.03.2016 вони набули право спільної часткової власності по 1/2 на виробничий будинок загальною площею 901,8 м2, який знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , що підтверджується відповідними договорами купівлі-продажу та Інформаційними довідками з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.
Відповідно до Технічного паспорту на виробничий будинок №112н-168-1274 від 28.03.2012 будинок складається з наступних об'єктів: А, А1, Б, В, К, Л, М - виробничі будівлі, Г- котельна, 3 - вбиральня, И - підстанція, Ж - прохідна, І - мостова, II - водойм, 1 - З - огорожа.
Позивачі мають статус фізичних осіб-підприємців і використовують будинок для підприємницької діяльності.
Позивачі вказали, що у той же час підпунктом «є» пп. 266.2.2 п. 266.2 ст. 266 ПК України визначено перелік об'єктів нерухомості, які не є об'єктом оподаткування, до яких віднесено будівлі промисловості, зокрема виробничі корпуси, цехи, складські приміщення промислових підприємств, а спірний об'єкт оподаткування позивачі використовують за його цільовим призначенням, а саме: виготовляють металеві меблі та інші металеві конструкції.
Позивачі вважають, що враховуючи положення підпункту "є" підпункту 266.2.2 пункту 266.2 ст. 266 ПК України, а також наведений у справі № 820/3556/17 правовий висновок Верховного Суду, позивачі звільнені від оподаткування податком на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки щодо належного їм об'єкту оподаткування - будинку, а винесені відповідачем податкові повідомлення-рішення є протиправними.
Відповідач проти задоволення позову заперечував, надав до суду першої інстанції відзив на позовну заяву, у якому зазначив що відповідно до даних Державного реєстру прав власності на нерухоме майно, а також згідно договору купівлі-продажу від 21.03.2016 ОСОБА_1 , ОСОБА_2 є власниками нежитлових будівель загальною площею 901,8 кв.м., що розташовані на земельній ділянці за адресою: АДРЕСА_1 .
ОСОБА_1 , ОСОБА_2 згідно даних Реєстру виконують наступні види діяльності, а саме: роздрібна торгівля залізними виробами, будівельними матеріалами та санітарно-технічними виробами в спеціалізованих магазинах (47.52), виробництво інших готових металевих виробів, н.в.і.у. (25.99), оптова торгівля іншими товарами господарського призначення (46.49), роздрібна торгівля іншими невживаними товарами в спеціалізованих магазинах (47.78), роздрібна торгівля іншими продуктами харчування в спеціалізованих магазинах (47.29), виробництво виробів із дроту, ланцюгів і пружин (25.93), роздрібна торгівля хлібобулочними виробами, борошняними та цукровими кондитерськими виробами в спеціалізованих магазинах (47.24), - що не відповідає визначенню поняття промислові підприємства.
У разі якщо промислова будівля належить не промисловому підприємству, то в такому випадку будівля є об'єктом оподаткування податком на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки та податок повинен нараховуватись та сплачуватись на загальних підставах, відповідно до норм чинного законодавства.
Відповідач вважав, що діяв на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені законами та іншими нормативними актами України, а тому податкові повідомлення-рішення щодо донарахування податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, винесено правомірно, тому вимоги визначені у позові є безпідставним.
Короткий зміст рішення суду першої інстанції.
Одеський окружний адміністративний суд рішенням від 29 вересня 2020 року позов ОСОБА_2 - задовольнив повністю.
Визнав протиправним та скасував податкове повідомлення-рішення Головного управління ДПС в Одеській області від 24.01.2020 № 0002922-5105-1554.
Стягнув за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС в Одеській області на користь ОСОБА_2 судові витрати у розмірі 840,80 грн (вісімсот сорок гривень вісімдесят копійок).
У задоволенні позову ОСОБА_1 до Головного управління ДПС в Одеській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 24.01.2020 № 0002921-5105-1554 - відмовив.
Короткий зміст вимог апеляційних скарг.
Не погоджуючись з даним рішенням суду в частині відмови позовних вимог, ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу.
В апеляційній скарзі зазначено, що рішення судом першої інстанції ухвалене з порушенням норм процесуального та неправильним застосуванням норм матеріального права, неповним з'ясуванням судом обставин, що мають значення для справи, невідповідністю висновків суду обставинам справи, недоведеністю обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції вважав встановленими, у зв'язку з чим просить його скасувати та ухвалити нову постанову, якою адміністративний позов задовольнити у повному обсязі.
Апелянт, мотивуючи власну правову позицію, акцентує на таких обставинах і причинах незаконності і необґрунтованості оскаржуваного судового рішення:
- поза увагою суду першої інстанції залишилось те, на підтвердження використання у своїй господарській діяльності спірної будівлі є також рахунок-фактура № СФ6-01722 від 07.08.2019 про придбання металевих листів, який міститься матеріалах справи ;
- суд першої інстанції протиправно не долучив до матеріалів справи електронні письмові пояснення апелянта, мотивуючи це тим, що відсутні копії надсилання цих пояснень відповідачу, натомість такі докази є у тексті самих пояснень;
- судом першої інстанції не надано належної уваги тому факту, що відповідно до положень підпункту пп. 266.2.2 п. 266.2 ст. 266 ПК України звільняються від сплати податку на нерухоме майно відмінне від земельної ділянки при використанні промислових будинків у незалежності від обсягу виготовлених, з використанням цих будинків, виробів.
Не погоджуючись з даним рішенням суду, в частині задоволення позовних вимог, Головне управління ДПС в Одеській області також подало апеляційну скаргу.
В апеляційній скарзі зазначено, що рішення судом першої інстанції ухвалене з порушенням норм процесуального та неправильним застосуванням норм матеріального права, неповним з'ясуванням судом обставин, що мають значення для справи, невідповідністю висновків суду обставинам справи, недоведеністю обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції вважав встановленими, у зв'язку з чим просить його скасувати та ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволенні позову .
Апелянт, мотивуючи власну правову позицію, акцентує на таких обставинах і причинах незаконності і необґрунтованості оскаржуваного судового рішення:
- суд першої інстанції припустився порушення частини 1 та 4 статті 90 КАС України щодо не з'ясування всіх належних обставин у справі, а саме належної інформації та доказів, наданих контролюючим органом, які підтверджують обов'язок позивачів в рамках вимог пп. 266.1.1 п. 266.1, п. 266.2 ст. 266 Податкового кодексу України сплачувати податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки;
- також суд першої інстанції припустився порушення частини 1 статті 8 КАС України, оскільки надав перевагу доводам позивачів щодо протиправності податкових повідомлень-рішень, при тому, що такі доводи не були підкріплені відповідними доказами, у протиріч доводам Головного управління ДПС в Одеській області;
- судом першої інстанції не прийнято до уваги правову позицію викладену у постанові П'ятого апеляційного адміністративного суду від 31.01.2019 по справі № 815/311/18, у якій питання відносно правомірності нарахування податку на нерухоме майно ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , з огляду на володіння ними вищезазначеного об'єкту нерухомості вже вирішувалось.
Розглянувши матеріали справи, доводи апеляційних скарг, заслухавши суддю-доповідача, перевіривши законність і обґрунтованість судового рішення в межах позовних вимог і доводів апеляційних скарг, колегія суддів приходить до висновку про відсутність підстав для їх задоволення .
Обставини справи.
Суд першої інстанції встановив, що ОСОБА_1 та ОСОБА_2 на праві спільної часткової власності (розмір частки по 1/2 кожному) належить виробничий будинок загальною площею 901,8 кв.м за адресою: АДРЕСА_1 ( НОМЕР_1 ), що підтверджується інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та наявною в матеріалах справи копією технічного паспорту на виробничий будинок від 28 березня 2012 року №112н-168-1274 (а.с. 11-12, 15-22, т. 1).
Вказаний об'єкт нерухомості загальною площею 901,8 кв.м в цілому складається з будівель літ. "А", "А1", "Б", "В", "Г", "Ж", "З", "Л", "К", "М" та літ. "И".
24.01.2019 ГУ ДПС в Одеській області відповідно до п.п.266.7.2 п.266.7 ст.266 Податкового кодексу України, винесено податкове повідомлення-рішення № 0002921-5105-1554, яким ОСОБА_1 визначено суму податкового зобов'язання за платежем "Податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, сплачений фізичними особами, які є власниками об'єктів нежитлової нерухомості за 2019 рік" в розмірі 18 816,06 грн. (а.с. 7, том 1).
24.01.2019 ГУ ДПС в Одеській області відповідно до п.п.266.7.2 п.266.7 ст.266 Податкового кодексу України, винесено податкове повідомлення-рішення № 0002922-5105-1554, яким ОСОБА_2 визначено суму податкового зобов'язання за платежем "Податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, сплачений фізичними особами, які є власниками об'єктів нежитлової нерухомості за 2019 рік" в розмірі 18816,06 грн. (а.с. 8, том 1).
Не погоджуючись із даними податковими повідомленнями-рішеннями позивачі звернулись до суду.
Вказані обставини сторонами не заперечуються, а отже є встановленими.
Висновок суду першої інстанції.
Задовольняючі позовні вимоги ОСОБА_2 , суд першої інстанції виходив з того, що він підтвердив здійснення закупівлі товарів для промислового виробництва, а в подальшому реалізацію цього товару, а тому у ОСОБА_2 наявні підстави для звільнення від оподаткування належного йому нерухомого майна (будівлі промисловості) на підставі підпункту «є» підпункту 266.2.2 пункту 266.2 статті 266 Податкового кодексу України.
Натомість, ОСОБА_1 в обґрунтування своїх позовних вимог доказів, що він використовує належне йому нерухоме майно для промислового виробництва, до позовної заяви додано не було. Додаткові пояснення позивача щодо здійснення ним спільної діяльності разом зі ОСОБА_2 з промислового виробництва суд до уваги не взяв, оскільки такі доводи (фактичні підстави позову) ОСОБА_1 у заявах по суті справи наведені не були.
Колегія суддів вважає ці висновки суду першої інстанції правильними і такими, що відповідають вимогам статей 2, 6, 8, 9, 73, 74, 75, 76, 77, 78 КАС України, Податкового кодексу України.
Джерела права й акти їх застосування та оцінка суду.
Згідно частини 2 статті 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Надаючи оцінку правомірності дій та рішень органів владних повноважень, суд керується критеріями, закріпленими у статті 2 КАС України, які певною мірою відображають принципи адміністративної процедури, встановлюючи при цьому чи прийняті (вчинені) ним рішення (дії): на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Згідно статті 265 Податкового кодексу України податок на майно складається з: податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки; транспортного податку та плати за землю.
Підпунктом 266.1.1 пункту 266.1 статті 266 Податкового кодексу України встановлено, що платниками податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, є фізичні та юридичні особи, в тому числі нерезиденти, які є власниками об'єктів житлової та/або нежитлової нерухомості.
При цьому, об'єктом оподаткування є об'єкт житлової та нежитлової нерухомості, в тому числі його частка (підпункт 266.2.1 пункту 266.2 статті 266 Податкового кодексу України), а базою оподаткування є загальна площа об'єкта житлової та нежитлової нерухомості, в тому числі його часток (підпункт 266.3.1 пункту 266.3 статті 266 Податкового кодексу України).
Відповідно до підпункту 266.3.2 пункту 266.3 статті 266 Податкового кодексу України база оподаткування об'єктів житлової та нежитлової нерухомості, в тому числі їх часток, які перебувають у власності фізичних осіб, обчислюється контролюючим органом на підставі даних Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, що безоплатно надаються органами державної реєстрації прав на нерухоме майно та/або на підставі оригіналів відповідних документів платника податків, зокрема документів на право власності.
Підпунктом «є» 266.2.2 пункту 266.2 статті 266 Податкового кодексу України визначено перелік об'єктів нерухомості, які не є об'єктом оподаткування, до яких віднесено будівлі промисловості, зокрема виробничі корпуси, цехи, складські приміщення промислових підприємств (чинний на момент виникнення спірних правовідносин).
В силу вимог підпункту 14.1.1291 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України у нежитловій нерухомості виділяють, зокрема будівлі офісні (будівлі фінансового обслуговування, адміністративно-побутові будівлі, будівлі для конторських та адміністративних цілей), будівлі промислові та склади.
Згідно з Державним класифікатором будівель та споруд ДК 018-2000 визначення приналежності будівлі до того чи іншого класу проводиться на підставі документів, що підтверджують право власності, з урахуванням класифікаційних ознак та функціонального призначення об'єкта нерухомості.
В підтвердження своїх доводів про те, що належне позивачам на праві власності нерухоме майно є будівлями промисловості, а саме - виробничими будівлями, позивачі надали договори купівлі-продажу нежитлових приміщень, Інформаційні довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно (а.с.9-15,т.1). Крім того, з залученого до справи технічного паспорту на виробничий будинок (а.с.16-19, т.1) вбачається, що позивачам на праві спільної часткової власності належать виробничі будівлі, розташовані за адресою: АДРЕСА_1 .
Натомість, в порушення приписів частини 2 статті 77 КАС України відповідач не довів належними, достатніми та беззаперечними доказами протилежне, а саме - що об'єкти нерухомості, що належать на праві спільної часткової власності позивачам не відносяться до будівель промисловості, зокрема до виробничих будівель.
Також колегія суддів зазначає, що під час розгляду цієї справи підлягало встановленню, чи відносяться до будівель промисловості об'єкти нерухомості, що належать позивачам, та чи фактично використовують вони їх у межах власної підприємницької діяльності за функціональним призначенням (промислове виробництво).
Таким чином, обираючи за вихідне поняття «промисловість» у зв'язку з яким застосовується аналізована податкова пільга, законодавець, пов'язує звільнення від сплати податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, не тільки і не стільки із його статусом (придатністю його застосування у виробничому промисловому циклі господарської діяльності без конкретизації видів промислового виробництва та організаційних форм у яких воно здійснюється), а й з використанням будівлі з метою провадження виробничої діяльності, тобто з використанням такої за цільовим призначенням для виготовлення промислової продукції.
Аналогічного висновку дійшов Верховний Суд у справі № 806/2686/18 № /9901/18587/19) від 21.10.2020.
Як вбачається з Витягу з реєстру платників єдиного податку від 25.04.2015, ОСОБА_2 здійснює такі види господарської діяльності, зокрема: виробництво інших готових металевих виробів (КВЕД 25.99); виробництво виробів із дроту, ланцюгів і пружин (КВЕД 25.93) (а.с. 24, том 1).
Також, відповідно до Витягу з реєстру платників єдиного податку від 04.04.2016 ОСОБА_1 здійснює такі види господарської діяльності, зокрема, виробництво інших готових металевих виробів (КВЕД 25.99) (а.с.23, том 1).
Згідно Класифікації видів економічної діяльності ДК 009:2010, на який також посилається відповідач, код КВЕД 25.99 (Виробництво інших готових металевих виробів, н. в. і. у.), який зазначено у Витягу з реєстру платників єдиного податку обох позивачів, а також код КВЕД 25.93 (Виробництво виробів із дроту, ланцюгів і пружин), який зазначено у Витягу з реєстру платників єдиного податку ОСОБА_2 , належить до секції С- переробна промисловість, клас 25 - Виробництво готових металевих виробів, крім машин і устаткування, 25.9 - Виробництво інших готових металевих виробів (н. в. і. у. - не віднесено до інших угруповань).
Судом першої інстанції встановлено та підтверджено матеріалами справи, зазначені приміщення використовуються ОСОБА_2 у підприємницькій діяльності, на підтвердження цього останнім суду надано наступні документи: рахунки, платіжні доручення, видаткові накладні (а.с. 25-33, т. 1).
Вирішуючи питання щодо підтвердження здійснення своєї господарської діяльності ОСОБА_1 , суд першої інстанції посилався, на те , що згідно наданих суду видаткових накладних від 05.06.2019 № 0000139 та від 11.12.2019 № 0000140 останній лише придбавав ватні матраци (а.с. 35-36, т.1).
Додаткові пояснення ОСОБА_1 щодо здійснення ним спільної діяльності разом зі ОСОБА_2 з промислового виробництва суд першої інстанції до уваги не взяв, оскільки такі доводи (фактичні підстави позову) ОСОБА_1 у заявах по суті справи наведені не були.
Враховуючи вищевикладене, колегія суддів констатує, що зазначені документи, за умови ідентифікації їх з будівлею, не можуть підтвердити процеси промислового виробництва ОСОБА_1 відповідно до видів діяльності, які зазначені у Витязі з реєстру платників єдиного податку, зокрема, виробництво інших готових металевих виробів (КВЕД 25.99), виробництво інших меблів (КВЕД 31.09), виробництво виробів із дроту, ланцюгів і пружин (КВЕД 25.93).
З огляду на вищевикладене, суд першої інстанції дійшов правильного висновку, що підстави для звільнення від оподаткування належного ОСОБА_1 нерухомого майна (будівлі промисловості) згідно підпункту «є» підпункту 266.2.2 пункту 266.2 статті 266 Податкового кодексу України - відсутні, а тому у задоволенні позову ОСОБА_1 до Головного управління ДПС в Одеській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 24.01.2020 року №0002921-5105-1554 - належить відмовити.
Відповідно до статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
В ході розгляду справи позивачі частково довели суду ті обставини, на які вони посилалися в обґрунтування заявлених вимог, а відповідач не надав суду належні докази на підтвердження своїх заперечень проти позову.
Доводи апеляційних скарг.
Розглянувши доводи апеляційної скарги відповідача, перевіривши матеріали справи та здійснивши системний аналіз долучених до справи доказів, колегія суддів вважає, що доводи апеляційної скарги Головного управління ДПС в Одеській області не спростовують висновки суду першої інстанції в частині задоволення позовних вимог ОСОБА_2 .
Фактично доводи відповідача базуються на правових висновках Верховного Суду, які викладені у постанові від 15.05.2018, справа № 806/2462/17.
При цьому 17.02.2020 Верховний Суд у складі судової палати з розгляду справ щодо податків, зборів та інших обов'язкових платежів Касаційного адміністративного суду прийняв постанову у справі № 820/3556/17, у якій відступив від висновків, зроблених під час розгляду постанови Верховного Суду від 15.05.2018 у справі № 806/2461/17 та від 31.01.2018 у справі № 822/2624/16, які по різному регулюють питання правомірності донарахування податковим органом грошових зобов'язань з податку на нерухоме майно , відмінне від земельної ділянки, що віднесене до будівель промисловості, та можливість застосування положень підпункту «є» підпункту 266.2.2 пункту 266.2 статті 266 Податкового кодексу України до будівлі.
Верховний Суд у постанові від 17.02.2020 по справі № 820/3556/17 сформував новий правовий висновок, відповідно до якого визначено, що застосування підпункту «є» підпункту 266.2.2 пункту 266.2 статті 266 Податкового кодексу України можливе у разі якщо власниками об'єктів промисловості є фізичні та інші юридичні особи, в тому числі нерезиденти, та за умови (з врахуванням виду їх діяльності) використання таких об'єктів за функціональним призначенням, тобто для промислового виробництва (виготовлення промислової продукції будь-якого виду).
Доводам апеляційної скарги відповідача була дана оцінка в мотивувальній частині постанови, вони ґрунтуються на суб'єктивній оцінці фактичних обставин справи та доказів. Зазначені доводи не містять посилань на конкретні обставини чи факти або на нові докази, які б давали підстави для скасування рішення суду першої інстанції.
Стосовно доводів апеляційної скарги ОСОБА_1 слід зазначити наступне.
На спростування доводів апелянта, що суд не надав жодної правої оцінки рахунку-фактурі № СФ6-01722 від 07.08.2019 про придбання металевих листів, на який посилається апелянт, як доказ витрат для виготовлення металевих з'єднувальних частин у розкладних ліжках, слід зазначити, що зі змісту цього документу не можливо встановити, що металеві листи придбавались саме ОСОБА_1 , оскільки у зазначеному документі не персоніфіковані дані апелянта. Так, у графі "Одержувач" значиться "кінцевий споживач" та "Платник" - "він же"(а.с. 23-24,т.2)
Отже, зазначений рахунок-фактуру суд апеляційної інстанції відхиляє, як неналежний доказ, з огляду на те, що він не містить персоніфіковану інформацію щодо предмета спору.
Щодо договору про спільну діяльність від 01.01.2017, на який посилається апелянт, колегія зазначає наступне.
Із зазначеного договору, вбачається, що він не обліковується у контролюючих органах, отже, відповідно до абзацу другого пункту 64.6 статті 64 ПК України - кожен учасник таких договорів (про спільну діяльність, на які не поширюються особливості податкового обліку та оподаткування спільної діяльності) перебуває на обліку у контролюючих органах та виконує обов'язки платника податків самостійно.
Тобто, у даному випадку ( відсутності факту реєстрації договору про спільну діяльність у податковому органі ) кожен із позивачів самостійно виконує обов'язки платника податків.
Проте апелянтом не надано до суду доказів щодо самостійної сплати податків за цим договором.
Доводи апелянта щодо порушення судом норм процесуального права, а саме не залучення до матеріалів справи електронних письмових пояснень, суд відхиляє, оскільки такі порушення не впливають на правильність рішення суду по суті питання.
Натомість, колегія суддів зазначає, що заявник реалізував своє право на викладення відповідних аргументів в суді апеляційної інстанції.
Додатково колегія суддів зазначає, що наданням пільги щодо сплати податку, звільненням від сплати податків, держава має на меті встановлення певного рівня соціального або економічного захисту відповідної категорії платників податків.
Встановлення законодавцем певних податкових пільг зі сплати податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, як в даному випадку підпункт «є» підпункту 266.2.2 пункту 266.2 статті 266 Податкового кодексу України, за своєю сутністю спрямоване на збалансування суспільних відносин у сфері справляння податків та мало на меті створити умови для стимулювання та зменшення податкового навантаження на тих платників податків фізичних та юридичних осіб, які є власниками певних об'єктів нерухомості, що використовуються за функціональним призначенням, тобто для промислового виробництва.
Аналогічна правова позиція висловлена в постанові Верховного Суду від 17.02.2020 у справі № 820/3556/17.
Апеляційні скарги не містять належних та обґрунтованих доводів, які б спростовували наведений висновок суду. У них також не зазначено інших міркувань, які б не були предметом перевірки апеляційного суду та щодо яких не наведено мотивів відхилення такого аргументу.
Враховуючи все вищевикладене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції порушень матеріального і процесуального права при вирішенні справи не допустив, а наведені в скарзі доводи правильність висновків суду не спростовують. За таких обставин, апеляційна скарга задоволенню не підлягає.
З огляду на залишення рішення суду першої інстанції без змін відповідно до приписів статті 139 КАС України підстави для розподілу судових витрат відсутні.
Керуючись статтями 308, 309, 315, 321, 322, 325 КАС України, -
Апеляційні скарги ОСОБА_1 , Головного управління ДПС в Одеській області - залишити без задоволення.
Рішення Одеського окружного адміністративного суду від 29 вересня 2020 року по справі № 420/3813/20 - залишити без змін.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає, за виключенням випадків, передбачених підпунктами а), б), в), г) пункту 2 частини 5 статті 328 КАС України.
Дата складення та підписання повного тексту судового рішення - 05 лютого 2021 року.
Головуючий суддя Шляхтицький О.І.
Судді Домусчі С.Д. Семенюк Г.В.