П'ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
26 січня 2021 р.м.ОдесаСправа № 420/3294/20
Головуючий в 1 інстанції: Танцюра К.О.
П'ятий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
судді-доповідача Домусчі С.Д.
суддів: Семенюка Г.В., Шляхтицького О.І.,
розглянувши в письмовому провадженні апеляційну скаргу Одеської митниці Держмитслужби на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 12 жовтня 2020 року у справі за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Автобус 365» до Одеської митниці ДФС, Одеської митниці Держмитслужби про визнання протиправними та скасування рішення і картки відмови, -
13.04.2020 р. позивач ТОВ «Автобус 365» звернувся до Одеського окружного адміністративного суду з позовом до Одеської митниці ДФС, в якому, з урахуванням уточнення позовних вимог від 26.06.2020 р., просив суд визнати протиправними та скасувати рішення Одеської митниці ДФС про коригування митної вартості товарів №UA500060/2019/000233/2 від 11.11.2019 р. за митною декларацією №UA500060/2019/036539 та картки відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення Одеської митниці ДФС №UA500060/2019/00780,
В обґрунтування позовних вимог позивач посилався на те, що між компанією ASMIR DENJAGIC-AUTOBUS AND PARTNER та ТОВ «Автобус 365» був укладений контракт № 232019 від 26.07.2019р. купівлі-продажу пасажирського автобусу MAN А21, 2007 року випуску, номер кузова (VIN) НОМЕР_1 , за ціною, встановленою у п.2.2. контракту - 4500,00грн. Позивач вказував, що декларантом було подано електронну митну декларацію з митного оформлення, разом з якою, на виконання вимог статті 335 та 53 Митного кодексу України були надані відповідні документи. Але, не зважаючи на надання відповідачу для митного оформлення імпортованого товару усіх документів, що передбачені ч. 2 ст. 53 МК України, відповідач прийняв картку відмову в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів. На думку позивача, твердження митного органу про наявність розбіжностей та відсутність відомостей суперечать наданим повідомленням, поясненням та раніше наданим документам, та не є підставою для коригування митної вартості товару. Так, позивач вказував, що відповідно до технічної документації зазначення моделі А21 або НОМЕР_2 є вірним, а код товару в експортній декларації вказується експортером, а не позивачем. У зв'язку з викладеним, та посилаючись на те, що при поданні до митного оформлення декларацій надані усі передбачені ст.53 МК України документи та документально обґрунтовані пояснення щодо визначених інспекторами розбіжностей у документах у встановлений чинним законодавством України строк, позивач вважав наявними правові підстави для задоволення позовних вимог.
Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 12 жовтня 2020 року ухваленим за правилами загального позовного провадження, задоволений адміністративний позов ТОВ «Автобус 365».
Не погоджуючись із зазначеним рішенням, Одеська митниця Держмитслужби подала апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просить скасувати оскаржуване рішення та ухвалити нову постанову, якою відмовити у задоволенні позовних вимог в повному обсязі.
В обґрунтування вимог апеляційної скарги апелянт зазначив, що суд першої інстанції не врахував того, що надані позивачем документи містять розбіжності та не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів та відомостей щодо ціни, яка була фактично сплачена або підлягала сплаті за ці товари. Зазначені обставини, на думку апелянта виключали можливість перевірки органом доходів і зборів числового значення заявленої позивачем митної вартості у відповідності до умов ч.1 ст.54 МК України та обумовлювали необхідність запитувати від декларанта додаткові документи та відомості. Разом з тим, декларант відмовився надавати додаткові документи на підтвердження заявленої митної вартості.
У відзиві на апеляційну скаргу, позивач, послався на правомірність оскаржуваного рішення суду першої інстанції та просив залишити апеляційну скаргу без задоволення, а оскаржуване рішення суду першої інстанції - без змін.
Апеляційний суд, заслухавши суддю-доповідача, вивчивши матеріали справи, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.
Суд встановив, що 26.07.2019 р. між компанією ASMIR DENJAGIC-AUTOBUS AND PARTNER та ТОВ «Автобус 365» був укладений контракт № 232019, відповідно до п.1 якого продавець передає у власність покупця пасажирський автобус MAN А21, 2007 року випуску, номер кузова (VIN) НОМЕР_1 , а покупець приймає товар та зобов'язується сплатити у строки та порядку, визначеному контрактом (а.с.14-17).
09.11.2019 р. декларантом позивача подана електронна митна декларація з метою митного оформлення імпортованого товару за вищезазначеним контрактом:UА 50060/2019/036539 (а.с. 29-30).
Для підтвердження заявлених відомостей про митну вартість товару ТОВ «Автобус 365» за митною декларацією №UА50060/2019/036539 надано до Одеської митниці ДФС такі документи (а.с.11-26):
- контракт №232019 від 26.07.2019 р.,
- інвойс №232019 від 26.07.2019р.,
- сертифікат про проходження форми EUR.1 № А658508 від 21.10.2019р.;
- свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу № НОМЕР_3 від 21.10.2019р.;
- платіжне доручення № 23 від 18.10.2019р.;
- звіт № 11/9 від 01.11.2019р. про визначення ринкової вартості КТЗ MANA 21 LIONSCITY, (VIN) НОМЕР_4 , 2007 р.в., ФОП ОСОБА_1 ;
- договір поручення (про надання послуг митного брокеру) №0404 від 23.05.2019р.;
- митна експортна декларації країни відправлення № 19SK5264EX91644705 від 21.10.2019р.
Рішенням про коригування митної вартості товарів №UA500060/2019/000233/1 від 11.11.2019р. встановлено (п.33), що подані декларантом документи містять наступні розбіжності: - у інвойсі від 26.07.2019р. №232019 вказано модель автобуса А-21, однак у гр.31 - НОМЕР_5 ; - у поданій до митного оформлення копії декларації країни відправлення від 21.10.2019р. зазначено код товару відмінний від даних зазначених у поданій ЕМД. Декларанту запропоновано надати (за наявності) додаткові документи та додаткові документи надано не було.
За результатом проведеної консультації шляхом обміну електронними повідомленнями між митним органом та декларантом, з метою обґрунтованого вибору методу визначення митної вартості товару, було обрано другорядний метод визначення митної вартості - резервний. Так, було проведено аналіз баз даних ЄАІС та встановлено, що по товару №1 рівень митної вартості за товарами, митне оформлення яких вже здійснено є більшим 18151 Євро за одиницю (МД від 22.07.2019р. №UA 110150/2019/0231723), ніж заявлено декларантом 3850 Євро за одиницю (а.с.31-32).
У зв'язку з викладеним, митним органом прийнято картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UА500060/2019/00780 (а.с.33).
Вирішуючи спір та задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що відповідач не довів наявність у митного органу обґрунтованого сумніву у правильності визначення позивачем митної вартості товарів за першим методом, так як усі необхідні документи на підтвердження заявленої митної вартості товарів надано.
Перевіривши повноту встановлення судом першої інстанції фактичних обставин справи та правильність застосування норм матеріального і процесуального права, апеляційний суд дійшов такого висновку.
Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Частиною 1 ст.2 КАС України передбачено, що завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Відповідно до ч. 2 ст. 2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень, адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, відповідно до статті 49 МК України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.
Згідно з ч.1 ст.51 МК України - митна вартість товарів, що переміщуються через митний кордон України, визначається декларантом відповідно до норм цього Кодексу.
Частиною 1 ст.52 МК України передбачено, що заявлення митної вартості товарів здійснюється декларантом або уповноваженою ним особою під час декларування товарів у порядку, встановленому розділом VIII цього Кодексу та цією главою.
Відповідно до ст.53 МК України, у випадках, передбачених цим Кодексом, одночасно з митною декларацією декларант подає органу доходів і зборів документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення. Перелік документів, які підтверджують митну вартість товарів, визначений у частині другій цієї статті.
При цьому, частиною третьою статті 53 МК України передбачено, що у разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу органу доходів і зборів зобов'язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) додаткові документи відповідно до переліку, наведеному в даній нормі.
Системний аналіз наведених правових норм вказує на те, що митні органи мають право витребувати додаткові документи на підтвердження задекларованої митної вартості у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей, що є обов'язковою обставиною, з якою закон пов'язує можливість витребування додаткових документів у декларанта та надає митниці право вчиняти наступні дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товарів. Разом із тим витребувати необхідно ті документи, які дають можливість пересвідчитись у правильності чи помилковості задекларованої митної вартості, а не всі, які передбачені статтею 53 МК України. Ненадання повного переліку витребуваних документів може бути підставою для визначення митної вартості не за першим методом лише тоді, коли подані документи є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності не спростовують сумнів у достовірності наданої інформації.
Згідно з ч.6 ст.54 МК України орган доходів і зборів може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, у разі: 1) невірно проведеного декларантом або уповноваженою ним особою розрахунку митної вартості; 2) неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій - четвертій статті 53 цього Кодексу, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари; 3) невідповідності обраного декларантом або уповноваженою ним особою методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним у главі 9 цього Кодексу; 4) надходження до органу доходів та зборів документально підтвердженої офіційної інформації органів доходів інших країн щодо недостовірності заявленої митної вартості.
Зі змісту цієї норми вбачається, що встановивши відсутність достатніх відомостей, що підтверджують задекларовану митну вартість товарів, митний орган повинен вказати, які саме складові митної вартості товарів є непідтвердженими, чому з поданих документів неможливо встановити дані складові, та які документи необхідні для підтвердження того чи іншого показника.
Факт неподання декларантом додаткових документів без належного обґрунтування митницею, що вони можуть усунути сумніви спірних відомостей, не є підставою для відмови в митному оформленні товару.
Апеляційний суд встановив, що надані позивачем до митного оформлення документи містять всі необхідні реквізити та відомості, що підтверджують числові значення складових митної вартості товару, відомостей щодо ціни, що була сплачена за цей товар.
Документами, які були надані для митного оформлення товару, підтверджено, що усі платежі здійснені виключно за товар, який поставлений за контрактом. Відповідно до п.4.2 контракту платежі за товар повинні бути здійснені до моменту поставки на підставі рахунку (інвойсу) постачальника у строк до 01.11.2019 року. З пунктів 1.1. та 2.2. контракту вбачається, що загальна вартість товару - одного пасажирського автобусу становить суму у розмірі 4500,00 євро. Позивач на виконання п.4.2 Контракту оплатив вартість кожного транспортного засобу, що підтверджено інвойсом № 232019 від 26.07.2019 року на загальну суму 4500,00 євро.
Апеляційний суд зазначає, що відповідно до положень Порядку заповнення та видачі митницею сертифіката з перевезення (походження) товару EUR.1 заповнення дати інвойсу не є обов'язковим, також в експортній митній декларації не зазначаються умови поставки товару згідно Інкотремс та посилання на інвойс, оскільки це не передбачено порядком заповнення митної декларації країни експорту.
Як вже зазначалося вище, відповідач здійснив коригування заявленої позивачем митної вартості товарів із застосуванням резервного методу.
Відповідно до вимог ч.ч.1-2 ст.64 Митного кодексу України у разі якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом послідовного використання методів, зазначених у статтях 58-63 цього Кодексу, митна вартість оцінюваних товарів визначається з використанням способів, які не суперечать законам України і є сумісними з відповідними принципами і положеннями Генеральної угоди з тарифів і торгівлі (GAТТ). Митна вартість, визначена згідно з положеннями цієї статті, повинна ґрунтуватися на раніше визнаних (визначених) органами доходів і зборів митних вартостях.
В оскаржуваному рішенні про коригування митної вартості товарів зазначено, що згідно ч.2 ст.58 Митного кодексу України у випадку якщо використані декларантом відомості не підтверджені документально, відповідно до ч.3 ст.58 Митного кодексу України застосовують другорядні методи, зазначені у пункті 2 частини першої статті 57 Митного кодексу України; в митному органі відсутня інформація щодо вартості операцій з ідентичними та подібними (аналогічними) товарами, тому відповідно до статей 59, 60 Митного кодексу України неможливо застосувати методи за ціною договору щодо ідентичних та подібних (аналогічних) товарів; відповідно до статей 62, 63 Митного кодексу України методи визначення митної вартості на основі віднімання та додавання вартості не можуть бути використані, оскільки в митному органі відсутня інформація щодо обчисленої вартості, наданої виробником товарів; відповідно до частини 1 статті 64 Митного кодексу України у разі, якщо митну вартість товарів не можна визначити шляхом послідовного використання методів, зазначених у статтях 58 - 63 Митного кодексу України, митна вартість оцінюваних товарів буде визначена з використанням способів, які не суперечать законам України і є сумісними з відповідними принципами і положеннями Генеральної угоди з тарифів і торгівлі (GАТТ), резервним методом.
З метою забезпечення повноти оподаткування було проведено аналіз баз даних ЄАІС та встановлено, що по товару № 1 рівень митної вартості за товарами, митне оформлення яких вже здійснено, є більшим, ніж заявлено декларантом.
Враховуючи вищезазначене, митну вартість товарів було скориговано.
Апеляційний суд зазначає, що формально нижчий рівень митної вартості імпортованого позивачем товару від рівня митної вартості іншого митного оформлення (подібного, а не ідентичного) не може розцінюватися як заниження позивачем митної вартості, не є перешкодою для застосування основного методу визначення митної вартості товару і не може бути достатньою підставою для відмови у здійсненні митного оформлення товару за основним методом визначення його митної вартості.
Наявність у базі даних інформації про те, що подібний товар у попередні періоди розмитнювався за вартістю більшою, ніж задекларована декларантом, за відсутності інших визначених законом підстав, що обумовлюють межі і способи здійснення митним органом контролю митної вартості, не утворює підстав для відмови у визнанні заявленої декларантом митної вартості за основним методом та її визначення за другорядними методами, оскільки торгові відносини є різноманітними, здійснюються на принципах автономії волі та свободи договору, при цьому безліч обставин можуть впливати на їх ціну (характеристика товару, умови і обсяги поставок, сезонність, наявність знижок тощо), що само по собі не свідчить про наявність порушень з боку декларанта і не призводить до автоматичного збільшення митної вартості товарів.
Апеляційний суд зазначає, що у рішенні про коригування заявленої позивачем митної вартості міститься лише посилання на іншу митну декларацію без визначення товару, якісних характеристик, умов поставки та інших обставин, які суттєво впливають на рівень митної вартості товару.
За таких обставин, під час розгляду справи судом першої та апеляційної інстанцій апелянт не підтвердив належними та допустимими доказами, а також аргументованими доводами наявність у поданих позивачем документах розбіжностей, ознак підробки або відсутності всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товару, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена за цей товар.
Тобто, правильність визначення позивачем митної вартості товару за ціною договору, а також об'єктивна можливість застосування першого методу не спростовані апелянтом.
Відповідно до вимог ч.3 ст.318 Митного кодексу України митний контроль має передбачати виконання органами доходів і зборів мінімуму митних формальностей, необхідних для забезпечення додержання законодавства України з питань державної митної справи.
Ця норма також відповідає стандартним правилам, встановленим пунктами 3.16 та 6.2 Загального додатку до Міжнародної конвенції про спрощення та гармонізацію митних процедур, до якої Україна приєдналась згідно із Законом України від 15.02.2011 року № 3018-VI "Про внесення змін до Закону України "Про приєднання України до Протоколу про внесення змін до Міжнародної конвенції про спрощення та гармонізацію митних процедур", якими запроваджено стандартні правила: на підтвердження декларації на товари митна служба вимагає тільки ті документи, які є необхідними для проведення контролю за даною операцією та забезпечення виконання усіх вимог щодо застосування митного законодавства; митний контроль обмежується мінімумом, необхідним для забезпечення дотримання митного законодавства.
Крім того, це узгоджується з проголошеними у ст.8 Митного кодексу України принципами здійснення державної митної справи на засадах законності та презумпції невинуватості, єдиного порядку переміщення товарів, транспортних засобів через митний кордон України, спрощення законної торгівлі, заохочення доброчесності та інших.
Згідно до вимог ч.7 ст.54 Митного кодексу України у разі якщо під час проведення митного контролю орган доходів і зборів не може аргументовано довести, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, заявлена декларантом або уповноваженою ним особою митна вартість вважається визнаною автоматично.
З урахуванням наведеного, апеляційний суд вважає що суд першої інстанції дійшов правильного висновку про те, що митний орган не навів доказів того, що документи подані декларантом є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності викликають сумнів у достовірності наданої інформації, невідповідності обраного позивачем методу визначення митної вартості товару. В поданих при митному оформленні товару документах відсутні розбіжності, оскільки вони містять всі відомості, що підтверджують числові значення складових митної вартості товару та щодо ціни, що підлягала сплаті та була сплачена за цей товар.
Відповідно до вимог ч.ч.1-2 ст.256 Митного кодексу України відмова у митному оформленні - це письмове вмотивоване рішення органу доходів і зборів про неможливість здійснення митного оформлення товарів, транспортних засобів комерційного призначення через невиконання декларантом або уповноваженою ним особою умов, визначених цим Кодексом. У рішенні про відмову у митному оформленні повинні бути зазначені причини відмови та наведені вичерпні роз'яснення вимог, виконання яких забезпечує можливість митного оформлення товарів, транспортних засобів комерційного призначення. Зазначене рішення повинно також містити інформацію про порядок його оскарження.
Крім того, в поданому повідомленні позивач пояснив, що експортером вказано невірний код товару, а ТОВ "Автобус 365" вказано вірний код 8702901900, що відповідає коду товару та підтверджується звітом про визначення митної вартості автобусу, який експортується.
Так, декларування здійснюється шляхом заявлення за встановленою формою (письмовою, усною, шляхом вчинення дій) точних відомостей про товари, мету їх переміщення через митний кордон України, а також відомостей, необхідних для здійснення їх митного контролю та митного оформлення, зокрема, код товару згідно з УКТ ЗЕД; фактурна вартість товарів; митна вартість товарів та метод її визначення; суми митних платежів; спосіб забезпечення сплати митних платежів (у разі застосування заходів гарантування їх сплати) (ст. 257 МК).
Частиною 7 ст. 257 МК України передбачено, що перелік відомостей, що підлягають внесенню до митних декларацій, обмежується лише тими відомостями, які є необхідними для цілей справляння митних платежів, формування митної статистики, а також для забезпечення додержання вимог цього Кодексу та інших законодавчих актів.
Митне оформлення товарів, транспортних засобів комерційного призначення здійснюється органами доходів і зборів на підставі митної декларації, до якої декларантом залежно від митних формальностей, установлених цим Кодексом для митних режимів, та заявленої мети переміщення вносяться відомості, передбачені частиною восьмою вказаної статті, у тому числі відомості про найменування товару, код товару згідно з УКТ ЗЕД, фактурну вартість товарів, митну вартість товарів та метод її визначення.
Апеляційний суд зазначає, що код товару в експортній декларації вказується експортером, а позивач, в свою чергу, вказав в МД код товару згідно з УКТ ЗЕД - 8702901900.
За встановлених судом обставин, митний орган фактично залишив поза увагою документи, надані представником позивача для митного оформлення товару, що спростовує доводи апеляційної скарги про наявність розбіжності в поданих документа та щодо не подання позивачем додаткових документів.
Відповідно до ст.ст. 189, 190 Господарського кодексу України, ціна є вираженим у грошовій формі еквівалентом одиниці товару (продукції, робіт, послуг, матеріально-технічних ресурсів, майнових та немайнових прав), що підлягає продажу (реалізації), який повинен застосовуватися як тариф, розмір плати, ставки або збору, крім ставок і зборів, що використовуються в системі оподаткування. Ціна є істотною умовою господарського договору. Ціни у зовнішньоекономічних договорах (контрактах) можуть визначатися в іноземній валюті за згодою сторін. Вільні ціни визначаються суб'єктами господарювання самостійно за згодою сторін, а у внутрішньогосподарських відносинах - також за рішенням суб'єкта господарювання.
Отже, зазначені відомості не ставлять під сумнів числові значення складових митної вартості, зазначених позивачем у митній декларації та не свідчать, що у документах декларанта є розбіжності, які не дозволяють встановити вартість товару за основним методом.
Враховуючи встановлені під час апеляційного розгляду справи фактичні обставини, апеляційний суд погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що рішення про коригування митної вартості товарів, а також прийнята на його підставі картка відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № UA500060/2019/000233/2 - є протиправними та підлягають скасуванню.
Стосовно інших посилань апеляційної скарги апеляційний суд зазначає, що згідно з п. 30. Рішення Європейського Суду з прав людини у справі "Hirvisaari v. Finland" від 27 вересня 2001 року, рішення судів повинні достатнім чином містити мотиви, на яких вони базуються для того, щоб засвідчити, що сторони були заслухані, та для того, щоб забезпечити нагляд громадськості за здійсненням правосуддя.
Крім того, апеляційним судом враховується, що згідно п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень, обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов'язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини, очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.
Доводи апеляційної скарги не містять належних та обґрунтованих міркувань, які б спростовували висновки суду першої інстанції. У ній також не наведено інших міркувань, які б не були предметом перевірки судом першої інстанції та щодо яких не наведено мотивів відхилення наведеного аргументу.
Відповідно до ст. 242 КАС України, судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених такими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
Відповідно до ст. 316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Таким чином, апеляційний суд вважає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи, та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, внаслідок чого апеляційна скарга залишається без задоволення, а рішення суду - без змін.
Керуючись ст. 19 Конституції України, ст. ст. 2-12, 72-77, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 327-329 КАС України, суд -
Апеляційну скаргу Одеської митниці Держмитслужби - залишити без задоволення.
Рішення Одеського окружного адміністративного суду від 12 жовтня 2020 року - залишити без змін.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дати її прийняття, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Повний текст судового рішення складений 05.02.2021 року.
Головуючий суддя Домусчі С.Д.
Судді Семенюк Г.В. Шляхтицький О.І.