21 січня 2021 року справа № 160/650/20
Третій апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
головуючого - судді Баранник Н.П.,
суддів: Малиш Н.І., Щербака А.А.,
за участю секретаря судового засідання: Яковенко О.М.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Дніпрі апеляційні скарги Товариства з обмеженою відповідальністю «МТПО ДНЕПР», Головного управління ДПС у Дніпропетровській області на рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 30 червня 2020 року у справі № 160/650/20 (суддя Турова О.М., повний текст рішення складено 10.07.2020р.) за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «МТПО ДНЕПР» до Головного управління ДПС у Дніпропетровській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,
Товариство з обмеженою відповідальністю «МТПО ДНЕПР» (далі позивач) звернулося до суду із адміністративним позовом до Головного управління ДПС у Дніпропетровській області (далі - відповідач), в якому просило визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення:
- від 02.10.2019р. №000254502 на загальну суму донарахування з податку на додану вартість 7 715 770,50 грн., із них 5 143 847,00грн. - за основним платежем та 2 571 923,50грн.- штрафні санкції;
- від 02.10.2019р. №000253502 на загальну суму донарахування по податку на прибуток підприємств 7 623 054,00 грн., із них 5 082 036,00грн. - за основним платежем та 5 410 118,00грн.- штрафні санкції.
Рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 30 червня 2020 року адміністративний позов задоволено частково, визнані протиправними та скасовані прийняті 02 жовтня 2019 року Головним управлінням ДПС у Дніпропетровській області податкові повідомлення-рішення:
- № 000254502 в частині нарахування грошових зобов'язань з податку на додану вартість за основним податковим зобов'язанням у сумі 455 112,00грн. та за штрафними санкціями у сумі 227 556,00грн.;
- № 000253502 в частині нарахування грошових зобов'язань з податку на прибуток за основним податковим зобов'язанням у сумі 479 310,00грн. та за штрафними санкціями у сумі 248 017,00грн..
У задоволенні решти позовних вимог суд відмовив.
Із рішенням суду першої інстанції не погодилися сторони та подали апеляційні скарги.
Позивач оскаржив рішення суду в частині щодо відмови у задоволенні його позовних вимог. Посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, неналежну оцінку судом доказів, позивач просить скасувати рішення суду першої інстанції в оскарженій частині та прийняти нове рішення про задоволення позовних вимог в повному обсязі.
В апеляційній скарзі позивач зазначає, що ним було надано достатній обсяг первинної документації на підтвердження того, що господарські операції з зазначеними у акті перевірки контрагентами мали реальний характер. Судом першої інстанції необґрунтовано зроблено висновок щодо наявних дефектів у документах, оскільки всі документи, що надавалися позивачем, містять необхідні, визначені законом реквізити, тому у суду не було підстав їх не приймати як докази. Безпідставними на думку позивача є посилання суду у рішенні на існування кримінальних проваджень, що порушені відносно фактів незаконної діяльності його контрагентів. Так, сам по собі факт наявності кримінальних проваджень не є беззаперечним доказом відсутності реальних правових наслідків господарських операцій, проведених позивачем з такими контрагентами. Крім того, нарахування контролюючим органом штрафних санкцій за ознакою повторності, з чим погодився суд, є безпідставним, оскільки така ознака в діях позивача відсутня.
Відповідач подав письмовий відзив на апеляційну скаргу. У відзиві стверджує, що суд першої інстанції прийняв законне і обґрунтоване рішення в частині відмови позивачу у задоволенні його позовних вимог, вважає, що підстави для скасування рішення суду в оскарженій позивачем частині відсутні.
В свою чергу відповідач також подав апеляційну скаргу на рішення суду першої інстанції в частині задоволених позовних вимог позивача. Вважає висновки суду, покладені в основу обґрунтування підстав для часткового задоволення вимог, помилковими. Наполягає, що позивачем, в порушення вимог п.п.134.1.1 п.134.1 ст.134, п.192.1 ст.192, п.198.3 ст.198 ПК України, занижено дохід за рахунок безнадійної кредиторської заборгованості, що враховується при визначенні фінансового результату до оподаткування податком на прибуток на суму 2 730 676,46 грн за 2018грн. Позивачем не відкореговано податковий кредит по простроченій кредиторській заборгованості, по якій минув строк позовної давності.
Позивач направив письмовий відзив на апеляційну скаргу відповідача, просить скаргу залишити без задоволення, як необґрунтовану, а рішення суду в оскарженій відповідачем частині - без змін.
В судовому засіданні представник позивача підтримав доводи апеляційної скарги позивача, наполягав на задоволенні скарги та скасуванні рішення суду першої інстанції в оскарженій частині, з прийняттям нового рішення про задоволення позовних вимог у повному обсязі. При цьому, заперечував проти задоволення апеляційної скарги відповідача.
Представник відповідача в судове засідання не з'явився. Про дату, час та місце апеляційного розгляду справи повідомлявся у встановленому порядку.
На адресу суду надійшло клопотання відповідача про відкладення розгляду справи у зв'язку з введенням карантинних заходів, пов'язаних з поширенням коронавірусу.
Колегія суддів, вивчивши доводи клопотання, вважає за необхідне відмовити у його задоволенні. Суд враховує строки, визначені КАС України, в які має бути розглянута апеляційна скарга на рішення суду першої інстанції, той факт, що розгляд справи вже відкладався, та вважає за можливе прийняти рішення за наявними у справі матеріалами, з урахуванням доводів, викладених скаржниками у скаргах, та у письмових відзивах на скарги.
Заслухавши представника позивача, перевіривши доводи апеляційних скарг, матеріали справи, суд приходить до висновку, що апеляційні скарги задоволенню не підлягають з наступних підстав.
З матеріалів справи встановлено, що ТОВ “МТПО ДНЕПР” (код ЄДРПОУ38836499) зареєстроване як суб'єкт господарської діяльності Дніпропетровським міським управлінням юстиції 01.08.2013 року, перебуває на обліку в ГУ ДПС у Дніпропетровській області як платник податків з 02.08.2013р. та відповідно до свідоцтва від 01.10.2013р. №200141430 є платником податку на додану вартість, а також є платником податку на прибуток.
На підставі наказу ГУ ДФС у Дніпропетровській області від 05.03.2019р. №1396-п посадовими особами контролюючого органу проведена документальна планова виїзна перевірка ТОВ “МТПО ДНЕПР” з питань дотримання вимог податкового законодавства за період 01.01.2016р. по 31.12.2018р., валютного законодавства за період 01.01.2016р. по 31.12.2018р., єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування за період 01.01.2016р. по 31.12.2018р.
За результатами проведеної перевірки складено акт №26895/04-36-14-02/38836499 від 16.05.2019р., яким зафіксовано виявлені під час перевірки порушення :
- п.п.134.1.1 п.134.1 ст.134 Податкового кодексу України, внаслідок чого занижено податок на прибуток на загальну суму 5082036,00грн., в тому числі за 2016 рік на суму 943353,00грн., за 2017 рік на суму 2690210,00грн. та за 2018 рік на суму 1448473,00грн.;
- п.198.2, п.198.3, п.198.5, п.198.6 ст.198 Податкового кодексу України, внаслідок чого занижено податок на додану вартість на загальну суму 5614139,00грн., в тому числі за січень 2016 - 34833 лютий 2016 - 46293 грн., за березень 2016 - 38554 грн., за квітень 2016 - 61485 грн., за травень 2016 - 52335 грн., за червень 2016 - 29 505 грн., за липень 2016 - 73365 грн., за серпень 2016 - 133 922 грн., за вересень 2016 - 163456 грн., за жовтень 2016 - 76 020 грн., за грудень 2016 - 338 400 грн., за січень 2017 - 239 838 грн., за лютий 2017 - 85 877 грн., за березень 2017 - 12680 грн., за квітень 2017 - 214966 грн., за травень 2017 - 151075 грн., за червень 2017 - 435 666 грн., за липень 2017 - 283 827 грн., за серпень 2017 - 220 962 грн., за вересень 2017 - 374 160 грн., за жовтень 2017 - 231 990 грн., за листопад 2017 - 340 783 грн., за грудень 2017-453 882 грн., за січень 2018-205 658 грн., за лютий 2018- 125 892 грн., за березень 2018 - 820 946 грн., за квітень 2018 - 11 210 грн., за травень 2018 - 16611 грн., за червень 2018 - 88 900 грн., за липень 2018 - 102 342 грн., за вересень 2018 - 8955 грн., за листопад 2018-95800 грн., за грудень 2018 - 43 951 грн. (т.1 а.с.32-186).
Висновки акту перевірки обґрунтовані тим, що в ході її проведення встановлено порушення позивачем вимог чинного законодавства, які призвели до заниження податку на прибуток та податку на додану вартість внаслідок віднесення позивачем до складу податкового кредиту сум податку на додану вартість за податковими накладними, виписаними його контрагентами ТОВ “Бафаїр” (ТОВ “Фабія К”), ТОВ “Ранпром”, ТОВ “Хелоніда”, ТОВ “Каліпсо Медіа”, ПП “Хелпнід” (ПП “Охорона Гуард”), ТОВ “Кавіра”, ТОВ “Фруктплюс”, ТОВ “Ідаеко”, ТОВ “Сонкей”, ТОВ “Анвіра Пром”, ТОВ “Будпром-Інвест”, ТОВ “Ронан”, ТОВ “Трейдмікс”, ТОВ “Шеймус”, ТОВ “Швидко-Опт”, ТОВ “Вотмір”, ТОВ “Торг-База”, ТОВ “Шолдерснаб”, ТОВ “Елсон Трейд”, ТОВ “Інтернешнл Фуд Трейд” та ТОВ “Бріск-Торг”, та формування позивачем витрат, що враховуються при визначенні фінансового результату до оподаткування податком на прибуток, за цими господарськими відносинами, в той час, як правочини, укладені з цими суб'єктами господарювання, не спрямовані на реальне настання наслідків, що обумовлені ними. Так, перевіркою встановлено невідповідність придбаних та реалізованих товарів (робіт, послуг) вищезазначеними постачальниками на адресу позивача, у зв'язку із чим не можливо встановити законне джерело походження товарів (послуг) та їх законне введення в обіг у попередніх ланках постачання. Вказані господарські операції відбувалися штучно та виключно з метою оформлення документообігу та мінімізації сплати податків до бюджету. Крім того, згідно з наявною податковою інформацією у вказаних контрагентів позивача недостатньо трудових та виробничих ресурсів та/або, з урахуванням змісту і специфіки документально оформлених операцій, які передбачають наявність кваліфікованого персоналу, основних засобів, об'єктів оподаткування, складських приміщень, необхідних виробничих потужностей та/або транспорту тощо, а також відсутнє придбання товарів (послуг), необхідних для ведення господарської діяльності, зокрема, газу, електроенергії, оренди землі, складських приміщень, навантажувально-розвантажувальних робіт та інше. Наведені обставини, з урахуванням відсутності вищевказаних контрагентів за податковою адресою та неподання ними податкової звітності, свідчать про відсутність об'єктивно необхідних умов для реального здійснення задокументованих господарських операцій щодо придбання та реалізації товарів/послуг. Крім того, всі вищевказані контрагенти позивача є фігурантами кримінальних проваджень, порушених, зокрема, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.205 КК України, що полягає у створенні та придбанні невстановленими особами ряду юридичних осіб з метою прикриття протиправної діяльності, спрямованої на формування безпідставного податкового кредиту підприємствам. Також проведеною перевіркою встановлено, що станом на 01.01.2016р. у ТОВ “МТПО ДНЕПР” обліковується кредиторська заборгованість по взаємовідносинам з контрагентами-постачальниками ТОВ “Лакі Стар”, ТОВ “Амарант Груп”, ТОВ “Дерріс”, ТОВ “Гордон Сервіс”, ТОВ “Едхаус Сістем”, ТОВ “Меркурінс”, ТОВ “Компанія Дамаск”, ТОВ “Орінака”, ТОВ “Древ-Пром Систем”, ТОВ “Мілтен Сейл”, ТОВ “Стайлекс Груп”, ТОВ “Баден Компані”, ТОВ “Ерідан-Сервіс”, ТОВ “Лартан”, ТОВ “Оптима Плюс ЛТД”, ТОВ “Атлант Сіті Плюс”, ТОВ “Стрімвер”, ТОВ “Вєктор-Плюс” та ТОВ “Камтренд Плюс” на загальну суму 2730676,46грн.. Існуюча кредиторська заборгованість є безнадійною, оскільки станом на час проведення перевірки сплив строк позовної давності, протягом якого можна було звернутися з позовами про її стягнення. Отже, позивачем в порушення приписів п.п.134.1.1 п.134.1 ст.134,п.192.1 ст.192, п.198.3 ст.198 ПК України занижено дохід, що враховується при визначенні фінансового результату до оподаткування податком на прибуток, за рахунок не включення до його складу вищевказаної безнадійної кредиторської заборгованості на суму 2730676,46грн. за 2018 рік, а також в порушення вимог п.192.1ст.192, п.198.3 ст.198 ПК України не відкориговано податковий кредит по простроченій кредиторській заборгованості, по якій минув термін позовної давності, що призвело до завищення податкового кредиту на суму 455113,00грн. Крім цього, в ході перевірки встановлено невірне перенесення позивачем від'ємного значення об'єкта оподаткування, що включається до складу податкового кредиту наступного звітного періоду, у сумі 63468грн. за січень 2017 року, у зв'язку із чим ТОВ “МТПО ДНЕПР” занижено суму податку на додану вартість.
На підставі акта перевірки винесено наступні податкові повідомлення-рішення:
- податкове повідомлення-рішення форми “Р” від 02.10.2019р. №000253502, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток приватних підприємств на загальну суму 7 623 054,00 грн., в тому числі: за основним платежем на 5 082 036,00грн. та нараховано штрафні санкції у розмірі 2 541 018,00грн.;
- податкове повідомлення-рішення форми “Р” від 02.10.2019р. №000254502, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість на загальну суму 7 715 770,50 грн., в тому числі: за основним платежем на 5 143 847,00грн. та нараховано штрафні санкції у розмірі 2 571 923,50грн. (т.1 а.с.224-225).
Вважаючи податкові повідомлення-рішення відповідача протиправними, позивач звернувся до суду з вимогами про їх скасування.
Суд першої інстанції частково задовольнив позовні вимоги та скасував оскаржені рішення відповідача в частині.
Відмовляючи в задоволенні частини позовних вимог позивача, суд аналізував господарські операції позивача з ТОВ “Бафаїр” (ТОВ “Фабія К”), ТОВ “Ранпром”, ТОВ “Хелоніда”, ТОВ “Каліпсо Медіа”, ПП “Хелпнід” (ПП “Охорона Гуард”), ТОВ “Кавіра”, ТОВ “Фруктплюс”, ТОВ “Ідаеко”, ТОВ “Сонкей”, ТОВ “Анвіра Пром”, ТОВ “Будпром-Інвест”, ТОВ “Ронан”, ТОВ “Трейдмікс”, ТОВ “Шеймус”, ТОВ “Швидко-Опт”, ТОВ “Вотмір”, ТОВ “Торг-База”, ТОВ “Шолдерснаб”, ТОВ “Елсон Трейд”, ТОВ “Інтернешнл Фуд Трейд” та ТОВ “Бріск-Торг” у періоді, що перевірявся, і прийшов до висновку, що надана позивачем первинна документація не підтверджує реальність господарських операцій. Тому, є вірними та обґрунтованими висновки контролюючого органу щодо заниження позивачем зобов'язань з податку на прибуток та податку на додану вартість, а отже, наявні і підстави для донарахування таких зобов'язань із застосуванням штрафних санкцій.
Також суд встановив, що позивачем невірно перенесено від'ємне значення об'єкту оподаткування, що включається до складу податкового кредиту наступного звітного періоду, у сумі 63468,00грн. за січень 2017 року, тому спірним податковим повідомленням-рішенням №000254502 відповідачем правомірно визначено позивачу грошові зобов'язання з податку на додану вартість за основним податковим зобов'язанням у сумі 63468,00грн. та за штрафними санкціями у сумі 31734,00грн..
Відхилив суд і доводи позивача про безпідставність застосування відповідачем штрафних санкцій у розмірі 50% від суми грошового зобов'язання за основним платежем, оскільки вважав їх такими, що спростовані матеріалами справи.
В той же час, суд першої інстанції скасував оскаржені податкові повідомлення-рішення відповідача в частині, задовольняючи частково позов, оскільки визнав безпідставними та спростованими належними доказами висновки контролюючого органу про заниження позивачем доходу, що враховується при визначенні фінансового результату до оподаткування податком на прибуток, за рахунок не включення до його складу кредиторської заборгованості на суму 2730676,46грн. за 2018 рік, а також щодо завищення позивачем податкового кредиту на суму 455113,00грн. через невідкоригування податкового кредиту по цій кредиторській заборгованості.
Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції, та не вбачає підстав для задоволення апеляційних скарг сторін, з огляду на наступне.
Правові наслідки у вигляді виникнення права платника податку на формування витрат, що враховуються при визначенні фінансового результату до оподаткування податком на прибуток, та податкового кредиту наступають лише у разі реального (фактичного) вчинення господарських операцій з придбання товарів (робіт, послуг) з метою їх використання в своїй господарській діяльності, що пов'язані з рухом активів, зміною зобов'язань чи власного капіталу платника, та відповідають економічному змісту, відображеному в укладених платником податку договорах, що має підтверджуватись належним чином оформленими первинними документами.
Відповідно, якщо господарська операція фактично не відбулася, то первинні документи, складені платником податку та його контрагентом на підтвердження такої операції, не відповідають дійсності, та свідчать про відсутність у сторін волевиявлення щодо реального здійснення господарської операції.
Таким чином, наслідки для податкового обліку створює лише фактичний рух активів, що є обов'язковою умовою для формування об'єкту оподаткування податком на прибуток та податкового кредиту.
Судом встановлено, що ТОВ “МТПО ДНЕПР”, як замовником та покупцем, протягом періоду, що перевірявся, було укладено ряд однотипних договорів про надання послуг та договорів на поставку товарів (деталей, запчастин) з наступними контрагентами, як виконавцями та постачальниками:
- з ТОВ “Бафаїр” (ТОВ “Фабія К”) договір про надання послуг від 03.07.2017р. №3-03072017 на загальну суму 1878397,20грн. та договір поставки від 01.08.2017р. №4-010820174 на загальну суму 2481169,80грн.;
- з ТОВ “Ранпром” (ТОВ “Амрон-Буд”) договір про надання послуг від 15.08.2017р. №15082017-П на загльну суму 853000,00грн. та договір поставки від 14.08.2017р. №14082017-2 на загальну суму 3250722,60грн.;
- з ТОВ “Хелоніда” (ТОВ “Логістична група”) договір надання послуг від 01.12.2016р. №2-01122016 на загальну суму 2396202,00грн. та договір поставки від 01.12.2016р. №10-011216/Т на загальну суму 1689288,00грн.;
- з ТОВ “Каліпсо Медіа” договір надання послуг від 16.06.2016р. №ДГ-0000016 на загальну суму 1009223,14грн. та договір поставки від 18.04.2016р. №2-1804 на загальну суму 2030105,58грн.;
- з ПП “Хелпнід” (ПП “Охорона Гуард”) договір про надання послуг від 02.12.2016р. №02122016 на загальну суму 2240103,96грн. та договір поставки від 01.12.2016р. №01122016-1 на загальну суму 847366,98грн.;
- з ТОВ “Кавіра” (ТОВ “Євротезіс”) договір про надання послуг від 03.07.2017р. №2-03072017 на загальну суму 1154600,00грн. та договір поставки від 17.07.2017р. №17072017/1 на загальну суму 138657,60грн.;
- з ТОВ “Фруктплюс” договір про надання послуг від 21.01.2017р. на загальну суму 842360,00грн. та договір поставки від 11.01.2016р. №1-11012016 на загальну суму 251543,80грн.;
- з ТОВ “Ідаеко” (ТОВ “Екоміда”) договір поставки від 19.02.2018р. №190201 на загальну суму 954278,40грн.;
- з ТОВ “Сонкей” договір про надання послуг від 02.12.2016р. №021122016-5У на загальну суму 271184,80грн. та договір поставки від 01.12.2016р. №08-011216/П на загальну суму 639542,48грн.;
- з ТОВ “Анвіра Пром” (ТОВ “Експертбілд”) договір про надання послуг від 01.12.2016р. №0112/П на загальну суму 319596,00грн. та договір поставки від 01.03.2017р. №0103/12 на загальну суму 524825,40грн.;
- з ТОВ “Будпром-Інвест” договір поставки від 01.03.2018р. №0103/15 на загальну суму 1044716,00грн.;
- з ТОВ “Ронан” (ТОВ “Вітарус-К”) договір про надання послуг від 15.08.2017р. №15082017-П на загальну суму 432000,00грн. та договір поставки від 02.10.2017р. №02102017-2 на загальну суму 360792,00грн.;
- з ТОВ “Трейдмікс” договір про надання послуг від 16.03.2016р. №160316-5 на загальну суму 339930,42грн. та договір поставки від 18.03.2016р. №18031-2 на загальну суму 337974,00грн.;
- з ТОВ “Шеймус” договір про надання послуг від 01.02.2016р. №010207 на загальну суму 11696,40грн. та договір поставки від 11.01.2016р. №1-11012016 на загальну суму 574041,24грн.;
- з ТОВ “Швидко-Опт” договір про надання послуг від 22.10.2018р. №221001 на загальну суму 574800,00грн.;
- з ТОВ “Вотмір” (ТОВ “Фалекс”) договір про надання послуг від 16.01.2016р. №ДГ-0000003 на загальну суму 195000,00грн. та договір поставки від 20.01.2017р. №3-20012017 на загальну суму 289920,00грн.;
- з ТОВ “Торг-База” договір про надання послуг від 21.11.2018р. №831 на загальну суму 198576,00грн. та договір поставки від 26.11.2018р. №833 на загальну суму 29232,00грн.;
- з ТОВ “Шолдерснаб” (ТОВ “Альт-Стандарт”) договір про надання послуг від 02.10.2017р. №02102017-1 на загальну суму 24000,00грн. та договір поставки від 29.09.2017р. №2092017-1 на загальну суму 161857,20грн.;
- з ТОВ “Елсон Трейд” усна домовленість без укладення письмового договору про постачання товару (вісь з фланцем та корпус підшипника) на загальну суму 31389,60грн.;
- з ТОВ “Інтернешнл Фуд Трейд” договір про надання послуг від 05.04.2016р. №244 на загальну суму 25000,00грн.;
- з ТОВ “Бріск-Торг” договір про надання послуг від 01.11.2016р. №5-011116/П на загальну суму 1492569,60грн. та договір поставки від 01.06.2017р. №01062017 на загальну суму 1777800,90грн. (т.2 а.с. 48-251, т.3, т.4 а.с.1-186, т.5 а.с.121-126).
Предметом договорів про надання послуг є свердловка деталей згідно з нормативною документацією, проведення зовнішнього огляду деталей, проведення очистки від іржі деталей за допомогою наждачного паперу та піскоструйного апарату, здійснення вимірів деталей за допомогою спеціального інструменту для визначення відповідності, нормативне креслення, перерахунок кількості товару, механічне оброблення поверхні деталей за допомогою верстака фрезувального вертикального типу.
Відповідно до умов вказаних договорів про надання послуг здавання виконавцем послуг та приймання їх результатів замовником оформлюється актом приймання-передачі наданих послуг.
На підтвердження реальності господарських операцій за вищевказаними договорами про надання послуг позивачем надано рахунки-фактури, акти приймання-передачі наданих послуг та банківські виписки щодо часткової оплати за надані послуги.
Втім, зазначені документи не містять необхідних для цілей оподаткування відомостей про зміст розглядуваних операцій, їх обсяг, порядок їх виконання.
Так, дослідивши надані позивачем докази, зокрема, рахунки-фактури та акти приймання-передачі наданих послуг, складені до вищевказаних договорів про надання послуг, суд встановив, що в цих документах вказано лише загальне найменування наданих послуг: “послуги з механічної обробки деталей” без зазначення яка саме обробка (в чому вона полягала) та яких деталей і в якій кількості була проведена.
Суд першої інстанції вказав, що позивачем не надано жодних доказів передачі контрагентам-виконавцям деталей в обробку (актів приймання-передачі деталей в обробку та з обробки), доказів їх транспортування на таку обробку та відносно того, ким воно здійснювалося, що, в свою чергу, унеможливлює підтвердження дійсного надання таких послуг. За відсутності вищевказаних документів взагалі неможливо ідентифікувати, що саме за деталі були передані на таку обробку, а, отже, і унеможливлює перевірку взагалі чи були такі деталі в наявності та чи перебували вони на обліку у позивача.
Водночас, договори про надання послуг, укладені позивачем з цими суб'єктами господарювання, передбачають у розділі 2 обов'язком замовника надавати на кожну відвантажену партію давальницької сировини наступні документи: акти приймання-передачі партії давальницької сировини на обробку з зазначенням найменування, кількості та залогової вартості; сертифікат якості заводу-виробника (п.п.2.1.4 договорів).
Позивач до апеляційної скарги приєднав копії актів передачі деталей на механічну обробку (т.6 а.с. 130-169, а.с. 170-177). Аналізуючи їх зміст, колегія суддів звертає увагу на однотипність складання таких актів, відсутність в реквізитах дати та місця складання, відсутність вказівки на уповноважених представників, що передали та отримали деталі з обох боків правочину. Наведене свідчить про створення штучного документообігу та відсутність мети у реалізації намірів виконання умов укладених правочинів.
Є вірними посилання суду на те, що специфіка надання послуг з механічної обробки деталей передбачає наявність безпосереднього контактування замовника з виконавцем щодо погодження технічної сторони обробки давальницької сировини (у даному випадку деталей), тим більше, що договори про надання послуг, укладені позивачем з вищевказаними контрагентами, передбачають у розділі 2 обов'язком замовника подавати заявку на виконання послуг та погоджену сторонами технічну документацію на надання послуг (п.п.2.1.1, п.п.2.1.5 договорів). Жодних доказів наведеного при взаємовідносинах з цими суб'єктами господарювання, в тому числі погодженої з ними технічної документації на надання таких послуг, креслень, тощо позивачем не надано ані до перевірки, ані суду.
Не надано позивачем і доказів повернення виконавцями позивачу (як замовнику) технологічних відходів виробництва (обрезі) або відшкодування у грошовому еквіваленті кількості технологічних відходів, що не вистачає, хоча це також передбачено умовами договорів про надання послуг з механічної обробки.
Не містять інформації про зміст і обсяг господарської операції акти приймання-передачі наданих послуг та рахунки-фактури по господарським операціям позивача з ТОВ “Фруктплюс” щодо надання останнім послуг з ремонту приміщення АЗС за адресою: вул. Робоча, оскільки в цих документах не зазначено які саме роботи були проведені, які будівельні матеріали були використані та яким чином вони передавалися виконавцеві або придбавалися останнім та відповідно включалися у вартість наданих послуг, як і не вказано одиниці виміру наданих послуг, якими керувався виконавець при визначенні їх вартості. Не зазначено в документах і чіткої адреси, за якою проводилися такі ремонтні роботи.
Згідно з наявною податковою інформацією у вказаних контрагентів позивача недостатньо трудових та виробничих ресурсів та/або, з урахуванням змісту і специфіки документально оформлених операцій, які передбачають наявність кваліфікованого персоналу, основних засобів, об'єктів оподаткування, складських приміщень, необхідних виробничих потужностей та/або транспорту тощо, а також відсутнє придбання товарів (послуг), необхідних для ведення господарської діяльності, зокрема, газу, електроенергії, оренди землі, складських приміщень, навантажувально-розвантажувальних робіт та інше.
Наведені обставини, з урахуванням відсутності вищевказаних контрагентів за податковою адресою та неподання ними податкової звітності, свідчать про відсутність об'єктивно необхідних умов для реального здійснення задокументованих господарських операцій щодо придбання та реалізації товарів/послуг.
На підтвердження господарських операцій позивача з цими контрагентами щодо постачання продукції ТОВ “МТПО ДНЕПР” надано рахунки-фактури та видаткові накладні, водночас, жодного документального підтвердження цих господарських операцій в частині транспортування товару, його навантаження, розвантаження, оприбуткування позивачем та використання у власній господарській діяльності надано не було.
З урахуванням викладеного вище, аналізуючи надані позивачем як під час перевірки, так і суду першої інстанції документи на підтвердження господарських операцій з зазначеними вище контрагентами у періоді, що перевірявся, колегія суддів приходить до висновку, що такі документи позбавлені юридичної значимості, навіть за наявності правильного їх оформлення за зовнішніми ознаками та формою, але недостовірних.
Відповідно до пункту 2 статті 3 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.
Частинами другою та третьою статті 9 цього ж Закону передбачено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, що фіксують факт здійснення господарської операції.
Тобто, для бухгалтерського обліку мають значення лише ті документи, які підтверджують фактичне здійснення господарських операцій.
Сам по собі договір не є первинним обліковим документом для цілей бухгалтерського обліку.
Відповідно до ч.1 ст.626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Отже, договір свідчить лише про намір виконати дії (операції) в майбутньому, а не про їх фактичне виконання.
Відповідно до вищенаведеного, вчинення господарської операції визначається не підписанням договору, а фактом руху активів платника податків та руху його капіталу.
Вимога щодо реальних змін майнового стану платника податків, як обов'язкова ознака господарської операції, кореспондує з нормами Податкового кодексу України.
Так, згідно з п.198.3 ст.198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до ст.39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою п.193.1 ст.193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.
Не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог ст.201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими п.201.11 ст.201 цього Кодексу (п.198.6 ст.198 ПК України).
Аналіз наведених норм свідчить, що господарські операції для визначення податкового кредиту мають бути фактично здійсненими та підтвердженими належним чином оформленими первинними бухгалтерськими документами, які відображають реальність таких операцій, та спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.
Приписами підпункту 134.1.1 пункту 134.1 статті 134 ПК України встановлено, що об'єктом оподаткування є: прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом коригування (збільшення або зменшення) фінансового результату до оподаткування (прибутку або збитку), визначеного у фінансовій звітності підприємства відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності, на різниці, які виникають відповідно до положень цього розділу.
Пунктом 201.10 ст.201 ПК України визначено, що при здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку - продавець товарів/послуг зобов'язаний в установлені терміни скласти податкову накладну, зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних та надати покупцю за його вимогою.
Податкова накладна, складена та зареєстрована в Єдиному реєстрі податкових накладних платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, є для покупця таких товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.
Згідно з п. 44.1 ст. 44 ПК України для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством України. Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.
Відповідно до п. 44.2 ст. 44 ПК України для обрахунку об'єкта оподаткування платник податку на прибуток використовує дані бухгалтерського обліку та фінансової звітності щодо доходів, витрат та фінансового результату до оподаткування.
За встановлених обставин, є вірними висновки суду першої інстанції, що сукупність наданих доказів не підтверджує факт реальності здійснення господарських операцій позивача з контрагентами ТОВ “Бафаїр” (ТОВ “Фабія К”), ТОВ “Ранпром” (ТОВ “Амрон-Буд”), ТОВ “Хелоніда” (ТОВ “Логістична група”), ТОВ “Каліпсо Медіа”, ПП “Хелпнід” (ПП “Охорона Гуард”), ТОВ “Кавіра” (ТОВ “Євротезіс”), ТОВ “Фруктплюс”, ТОВ “Ідаеко” (ТОВ “Екоміда”), ТОВ “Сонкей”, ТОВ “Анвіра Пром” (ТОВ “Експертбілд”), ТОВ “Будпром-Інвест”, ТОВ “Ронан” (ТОВ “Вітарус-К”), ТОВ “Трейдмікс”, ТОВ “Шеймус”, ТОВ “Швидко-Опт”, ТОВ “Вотмір” (ТОВ “Фалекс”), ТОВ “Торг-База”, ТОВ “Шолдерснаб” (ТОВ “Альт-Стандарт”), ТОВ “Елсон Трейд”, ТОВ “Інтернешнл Фуд Трейд” та ТОВ “Бріск-Торг”.
Наявність податкових накладних, за відсутності інших первинних документів, які відображають реальний економічний зміст господарських операцій, підтверджують перевезення товарно-матеріальних цінностей, прийняття та передачу, а також рух активів, не дає платнику податків права формувати на підставі таких податкових накладних свій податковий кредит та витрати, що враховуються при визначенні об'єкта оподаткування податком на прибуток.
Отже, контролюючим органом правомірно донараховано позивачу грошові зобов'язання з податку на додану вартість відповідно до податкового повідомлення-рішення від 02.10.2019р. №000254502 за основним податковим зобов'язанням у сумі 4625267,00грн. та за штрафними санкціями у сумі 2312633,50грн., а також зобов'язання з податку на прибуток приватних підприємств відповідно до податкового повідомлення-рішення від 02.10.2019р. №000253502 за основним податковим зобов'язанням у сумі 4602726,00грн. та за штрафними санкціями у сумі 2293001,00грн.. Підстав для задоволення позовних вимог та скасування оскаржених рішень відповідача в цій частині колегія суддів, як і суд першої інстанції, не вбачає.
Щодо висновків контролюючого органу про невірне перенесення позивачем від'ємного значення об'єкта оподаткування, що включається до складу податкового кредиту наступного звітного періоду, у сумі 63468грн. за січень 2017 року, у зв'язку із чим ТОВ “МТПО ДНЕПР” занижено суму податку на додану вартість.
Судом встановлено, що 18.01.2017р. ТОВ “МТПО ДНЕПР” подано податкову декларацію з податку на додану вартість за грудень 2016 року, в якій відображено такі показники: податкові зобов'язання з ПДВ у рядку 9 - 732439,00грн.; податковий кредит у рядку 17 - 732005,00грн.; позитивне значення різниці між сумою податкового зобов'язання та сумою податкового кредиту у рядку 18 - 434грн.; від'ємне значення різниці між сумою податкового зобов'язання та сумою податкового кредиту поточного звітного (податкового) періоду у рядку 19 - відсутнє (т.5 а.с.226).
24 січня 2017 року позивачем подано уточнюючий розрахунок податкових зобов'язань з ПДВ у зв'язку із виправленням самостійно виявлених помилок до декларації з ПДВ за грудень 2016 року, у якому зменшено суму податкових зобов'язань з ПДВ на 63902,00грн. (графа 6 рядку 9), тому, враховуючи, що сума податкових зобов'язань з ПДВ первинно була 732439,00грн. (графа 4 рядку 9), уточнена сума стала - 668537,00грн. (графа 5 рядку 9), а сума податкового кредиту залишилась незмінною - 732005,00грн. Таким чином, сума від'ємного значення різниці між сумою податкових зобов'язань та сумою податкового кредиту за грудень 2016 року позивачем визначена у розмірі - 63468,00грн. (графи 5 та 6 рядку 19) (668537,00грн. - 732005,00грн. = 63468,00грн.) та вказана у цьому уточнюючому розрахунку в рядку 19 “Від'ємне значення різниці між сумою податкового зобов'язання та сумою податкового кредиту поточного звітного (податкового) періоду”; позитивне значення різниці між сумою податкового зобов'язання та сумою податкового кредиту у рядку 18 зазначене “- 434грн.” (т.5 а.с.227-228).
При складанні податкової декларації з ПДВ за січень 2017 року, поданої до контролюючого органу 24.01.2017р., позивач включив суму від'ємного значення 63468,00грн. до складу податкового кредиту (рядок 16 податкової декларації за січень 2017 року) (т.5 а.с.229-230).
В подальшому, 20 лютого 2017 року ТОВ “МТПО ДНЕПР” подано ще один уточнюючий розрахунок податкових зобов'язань з ПДВ у зв'язку із виправленням самостійно виявлених помилок до декларації з ПДВ за грудень 2016 року (№9024346672 від 20.02.2017р.), згідно з яким позивачем відображено наступні показники: податкові зобов'язання у рядку 9 - 732439,00грн.; податковий кредит у рядку 17 - 732222,00грн.; позитивне значення різниці між сумою податкового зобов'язання та сумою податкового кредиту у рядку 18 - 217грн. (т.6 а.с.12-13).
При цьому, відповідно до наданого другого уточнюючого розрахунку до декларації з ПДВ за грудень 2016 року (від 20.02.2017р. №9024346672) у підприємства відсутні показники у рядку 19 “Від'ємне значення різниці між сумою податкового зобов'язання та сумою податкового кредиту” (т.6 а.с.12-13).
Відповідно до абз.1 п.50.1 ст.50 ПУ України у разі якщо у майбутніх податкових періодах (з урахуванням строків давності, визначених статтею 102 цього Кодексу) платник податків самостійно (у тому числі за результатами електронної перевірки) виявляє помилки, що містяться у раніше поданій ним податковій декларації (крім обмежень, визначених цією статтею), він зобов'язаний надіслати уточнюючий розрахунок до такої податкової декларації за формою чинного на час подання уточнюючого розрахунку.
Порядок заповнення і подання податкової звітності з податку на додану вартість затверджено наказом Міністерства фінансів України від 28.01.2016р. №21 та зареєстровано у Міністерстві юстиції України 29.01.2016р. за №159/28289 (далі - Порядок №21) (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин).
Згідно з п.1 розділу ІV “Порядок заповнення уточнюючого розрахунку” Порядку №21 уточнюючий розрахунок може бути поданий у спосіб, визначений в абзаці четвертому пункту 50.1статті 50 розділу II Кодексу.
Відповідно до п.2 розділу ІV “Порядок заповнення уточнюючого розрахунку” Порядку №21 у графі 4 відображаються відповідні показники декларації звітного періоду, що виправляється. У разі якщо до декларації за цей звітний період раніше вносилися зміни, у графі 4 відображаються відповідні показники графи 5 останнього уточнюючого розрахунку, який подавався до декларації звітного (податкового) періоду, що виправляється.
Згідно з п.3 розділу ІV “Порядок заповнення уточнюючого розрахунку” Порядку №21 у графі 5 уточнюючого розрахунку відображаються відповідні показники з урахуванням виправлення.
При цьому за містом приписів Порядку №21 остаточною звітністю з ПДВ є останній уточнюючий розрахунок, що надавався до органів ДПС.
В останньому поданому позивачем уточнюючому розрахунку податкових зобов'язань з ПДВ у зв'язку із виправленням самостійно виявлених помилок до декларації з ПДВ за грудень 2016 року (№9024346672 від 20.02.2017р.) у підприємства відсутні показники у рядку 19 “Від'ємне значення різниці між сумою податкового зобов'язання та сумою податкового кредиту” та вказано лише позитивне значення різниці між сумою податкового зобов'язання та сумою податкового кредиту у рядку 18 - 217грн.. Натомість, у декларації з ПДВ за січень 2017 року позивачем включено суму від'ємного значення у розмірі 63468,00грн. до складу податкового кредиту (рядок 16 податкової декларації за січень 2017 року), яка була вказана лише у проміжному уточнюючому розрахунку до декларації з ПДВ за грудень 2016 року. Така сума відсутня в останньому уточнюючому розрахунку до цієї декларації, який вважається остаточною звітністю з ПДВ за цей період.
Таким чином, є обґрунтованими висновки контролюючого органу, що позивачем невірно перенесено від'ємне значення об'єкту оподаткування, що включається до складу податкового кредиту наступного звітного періоду, у сумі 63468,00грн. за січень 2017 року, а отже спірним податковим повідомленням-рішенням №000254502 правомірно визначено позивачу грошові зобов'язання з податку на додану вартість за основним податковим зобов'язанням у сумі 63468,00грн. та за штрафними санкціями у сумі 31734,00грн., і підстави для скасування податкового повідомлення-рішення в цій частині відсутні.
Доводи, наведені позивачем в апеляційній скарзі стосовно зазначеного порушення, не спростовують висновків суду першої інстанції, з огляду на що колегія суддів їх відхиляє.
Щодо доводів позивача про безпідставність застосування відповідачем штрафних санкцій у розмірі 50% від суми грошового зобов'язання за основним платежем.
Відповідно до п.127.1 ст.127 ПК України ненарахування, неутримання та/або несплата (неперерахування) податків платником податків, у тому числі податковим агентом, до або під час виплати доходу на користь іншого платника податків, - тягнуть за собою накладення штрафу в розмірі 25 відсотків суми податку, що підлягає нарахуванню та/або сплаті до бюджету. Ті самі дії, вчинені повторно протягом 1095 днів, - тягнуть за собою накладення штрафу у розмірі 50 відсотків суми податку, що підлягає нарахуванню та/або сплаті до бюджету.
Судом встановлено, що станом на дату винесення спірних податкових повідомлень-рішень (02.10.2019р.) згідно з даними ІКП за ТОВ “МТПО ДНЕПР” обліковується податковий борг з податку на прибуток та з податку на додану вартість, який виник у зв'язку із не сплатою позивачем у встановлені законом строки грошових зобов'язань, визначених податковими повідомленнями-рішеннями контролюючого органу від 03.01.2019р. №0000241421 (з податку на прибуток) та №0000251421 (з податку на додану вартість), винесеними на підставі акта від 06.12.2018р. №70603/04-36-14-21/38836499, складеного за результатами перевірки ТОВ “МТПО ДНЕПР” з питань дотримання вимог податкового законодавства з податку на прибуток та податку на додану вартість по взаємовідносинам з ТОВ “Торговий дім “Форум Брандіг” за період з 01.01.2016р. по 31.12.2016р.
Вказані податкові повідомлення-рішення від 03.01.2019р. №0000241421 (з податку на прибуток) та №0000251421 (з податку на додану вартість) оскаржено позивачем в адміністративному порядку, шляхом подання до ДФС України скарги від 08.02.2019 року №01-08022019, отриманої останньою 11.02.2019р., проте, за результатами розгляду скарги рішенням ДФС України від 10.04.2019р. №16721 ці податкові повідомлення-рішення залишено в силі (строк розгляду скарги продовжувався рішенням ДФС до 11.04.2019 року (включно)).
Рішення за наслідками розгляду скарги платника направлене на адресу позивача 10.04.2019р..
Відповідно до п. 42.2 ст.42 ПК України документи вважаються належним чином врученими, якщо вони надіслані у порядку, визначеному пунктом 42.4 цієї статті, надіслані за адресою (місцезнаходженням, податковою адресою) платника податків рекомендованим листом з повідомленням про вручення або особисто вручені платнику податків (його представнику).
Згідно з абз.6 п.42.4 ст.42 ПК України у разі якщо пошта не може вручити платнику податків документ через відсутність за місцезнаходженням посадових осіб платника податків, їх відмову прийняти документ, незнаходження фактичного місця розташування (місцезнаходження) платника податків або з інших причин, документ вважається врученим платнику податків у день, зазначений поштовою службою в повідомленні про вручення із зазначенням причини невручення.
В судовому порядку вищезазначені податкові повідомлення-рішення позивач не оскаржував, що останнім не заперечується.
Таким чином, станом на день прийняття спірних податкових повідомлень-рішень, якими збільшено суму грошових зобов'язань позивача з ПДВ та з податку на прибуток (02.10.2019 року), у ГУ ДПС у Дніпропетровській області були підстави для застосування штрафних санкцій у розмірі 50 %, оскільки є повторність порушень позивачем законодавства з ПДВ та з податку на прибуток за попередні періоди, вчинених повторно протягом 1095 днів
Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції щодо недоведеності частини позовних вимог позивача та наявності підстав для відмови у задоволенні адміністративного позову в цій частині.
Щодо доводів, викладених в апеляційній скарзі відповідача.
Як встановлено під час перевірки та відображено у акті №26895/04-36-14-02/38836499 від 16.05.2019р., станом на 01.01.2016р. у ТОВ “МТПО ДНЕПР” обліковується кредиторська заборгованість по взаємовідносинам з контрагентами-постачальниками ТОВ “Лакі Стар”, ТОВ “Амарант Груп”, ТОВ “Дерріс”, ТОВ “Гордон Сервіс”, ТОВ “Едхаус Сістем”, ТОВ “Меркурінс”, ТОВ “Компанія Дамаск”, ТОВ “Орінака”, ТОВ “Древ-Пром Систем”, ТОВ “Мілтен Сейл”, ТОВ “Стайлекс Груп”, ТОВ “Баден Компані”, ТОВ “Ерідан-Сервіс”, ТОВ “Лартан”, ТОВ “Оптима Плюс ЛТД”, ТОВ “Атлант Сіті Плюс”, ТОВ “Стрімвер”, ТОВ “Вєктор-Плюс” та ТОВ “Камтренд Плюс” на загальну суму 2730676,46грн.
За висновками контролюючого органу, кредиторська заборгованість є безнадійною, оскільки станом на час проведення перевірки сплив строк позовної давності, протягом якого можливо було звернутися з позовами про її стягнення, таким чином, позивачем в порушення приписів п.п.134.1.1 п.134.1 ст.134, п.192.1 ст.192, п.198.3 ст.198 ПК України занижено дохід, що враховується при визначенні фінансового результату до оподаткування податком на прибуток, за рахунок не включення до його складу вищевказаної безнадійної кредиторської заборгованості на суму 2730676,46грн. за 2018 рік, а також в порушення вимог п.192.1 ст.192, п.198.3 ст.198 ПК України не відкориговано податковий кредит по простроченій кредиторській заборгованості, по якій минув термін позовної давності, що призвело до завищення податкового кредиту на суму 455113,00грн.
Відповідно до п.п.134.1.1 п.134.1 ст.134 Податкового кодексу України (тут і далі - в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) об'єктом оподаткування податком на прибуток є прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом коригування (збільшення або зменшення) фінансового результату до оподаткування (прибутку або збитку), визначеного у фінансовій звітності підприємства відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності, на різниці, які виникають відповідно до положень цього Кодексу.
Відповідно до абз.15 п.3 НП (С)БО №1 зобов'язання - заборгованість підприємства, яка виникла внаслідок минулих подій і погашення якої в майбутньому, як очікується, призведе до зменшення ресурсів підприємства, що втілюють у собі економічні вигоди.
Згідно з п.5 Положення (Стандарту) бухгалтерського обліку 11 “Зобов'язання”, затвердженого Наказом Міністерства фінансів України від 31.01.2000р. №20 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 11.02.2000р. за №85/4306 (далі - П(С)БО 11) зобов'язання визнається, якщо його оцінка може бути достовірно визначена та існує ймовірність зменшення економічних вигод у майбутньому внаслідок його погашення. Якщо на дату балансу раніше визнане зобов'язання не підлягає погашенню, то його сума включається до складу доходу звітного періоду.
За змістом приписів п.5 П(С)БО15 дохід визнається під час збільшення активу або зменшення зобов'язання, що зумовлює зростання власного капіталу (за винятком зростання капіталу за рахунок внесків учасників підприємства), за умови, що оцінка доходу може бути достовірно визначена.
Відповідно до п.7 П(С)БО 15 визнані доходи класифікуються в бухгалтерському обліку за такими групами: дохід (виручка) від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг); чистий дохід від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг); інші операційні доходи; фінансові доходи; інші доходи. До складу інших доходів, зокрема, включаються дохід від реалізації фінансових інвестицій; дохід від неопераційних курсових різниць та інші доходи, які виникають у процесі господарської діяльності, але не пов'язані з операційною діяльністю підприємства.
Пунктом 15 П(С)БО 15, зокрема, визначено, що доходом визнається сума зобов'язання, яке не підлягає погашенню.
Відповідно до п. “а” п.п.14.1.11 п.14.1 ст.14 ПК України безнадійна заборгованість - заборгованість, що відповідає одній з таких ознак: заборгованість за зобов'язаннями, щодо яких минув строк позовної давності.
Згідно з абз.5 п.п.14.1.257 п.14.1 ст.14 ПК України безповоротна фінансова допомога - це сума заборгованості одного платника податків перед іншим платником податків, що не стягнута після закінчення строку позовної давності.
Поняття позовної давності визначено у ст.256 ЦК України, згідно з якою позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.
Відповідно до ст.257 ЦК України загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.
При цьому ч.1 ст.259 ЦК України передбачено, що позовна давність, встановлена законом, може бути збільшена за домовленістю сторін. Договір про збільшення позовної давності укладається у письмовій формі.
Згідно з ч.1 ст.261 ЦК України перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.
Частиною 5 статті 261 ЦК України встановлено, що за зобов'язаннями з визначеним строком виконання перебіг позовної давності починається зі спливом строку виконання. За зобов'язаннями, строк виконання яких не визначений або визначений моментом вимоги, перебіг позовної давності починається від дня, коли у кредитора виникає право пред'явити вимогу про виконання зобов'язання. Якщо боржникові надається пільговий строк для виконання такої вимоги, перебіг позовної давності починається зі спливом цього строку.
Таким чином, у разі не проведення платником податків оплати за отримані товари, роботи (послуги) протягом встановленого у договорі строку та подальшого спливу строків позовної давності щодо стягнення таких зобов'язань, ця кредиторська заборгованість набуває статусу безнадійної заборгованості, що не підлягає погашенню, тому, відповідно, підлягає списанню до складу інших доходів та має враховуватися при визначенні фінансового результату до оподаткування податком на прибуток згідно з правилами бухгалтерського обліку.
Крім того, товари (послуги), які отримані платником податку на додану вартість та не оплачені ним протягом терміну позовної давності, вважаються безоплатно отриманими, оскільки відсутній факт їх придбання, як це передбачено п.198.3 ст.198 ПК України, а тому право на податковий кредит щодо таких товарів (послуг) у платника ПДВ відсутній.
Так, згідно з п.192.1 ст.192 ПК України якщо після постачання товарів/послуг здійснюється будь-яка зміна суми компенсації їх вартості, включаючи наступний за постачанням перегляд цін, перерахунок у випадках повернення товарів/послуг особі, яка їх надала, або при поверненні постачальником суми попередньої оплати товарів/послуг, суми податкових зобов'язань та податкового кредиту постачальника та отримувача підлягають відповідному коригуванню на підставі розрахунку коригування до податкової накладної, складеному в порядку, встановленому для податкових накладних, та зареєстрованому в Єдиному реєстрі податкових накладних.
Отже, у разі, якщо платник ПДВ при придбанні товарів (послуг) на підставі отриманої податкової накладної сформував податковий кредит, але такі товари (послуги) не були оплачені протягом строку позовної давності, то в податковому періоді, в якому відбувається списання кредиторської заборгованості, як безнадійної, платнику ПДВ необхідно відкоригувати суму податкового кредиту згідно з нормами п.192.1 ст.192 ПК України на підставі відповідної бухгалтерської довідки.
Судом встановлено, що дійсно відповідно до наданих до перевірки регістрів бухгалтерського обліку по рахунку 631 “Розрахунки з вітчизняними постачальниками” станом на 01.01.2016р. та на 31.12.2018р. у ТОВ “МТПО ДНЕПР” обліковується кредиторська заборгованість по взаєморозрахункам з контрагентами-постачальниками на зальну суму 2755716,46грн., а саме: ТОВ “Лакі Стар” у сумі 11101,16грн., ТОВ “Амарант Груп” у сумі 261228,51грн., ТОВ “Дерріс” у сумі 451200,00грн., ТОВ “Гордон-Сервіс” у сумі 634531,18грн., ТОВ “Едхаус Сістем” у сумі 59400,00грн., ТОВ “Меркурінс” у сумі 7860,00грн., ТОВ “Компанія Дамаск” у сумі 53228,00грн., ТОВ “Орінака” у сумі 46440,00грн., ТОВ “Древ-Пром Систем” у сумі 324643,60грн., ТОВ “Мілтен Сейл” у сумі 33960,40грн., ТОВ “Стайлекс.Груп” у сумі 174794,40грн., ТОВ “Баден Компані” у сумі 34574,80грн., ТОВ “Ерідан-Сервіс” у сумі 21000,00грн., ТОВ “Лартан” у сумі 529088,93грн., ТОВ “Оптима Плюс ЛТД” у сумі 29389,28грн., ТОВ “Атлант Сіті Плюс” у сумі 18451,20грн., ТОВ “Стрімвер” у сумі 35277,00грн. та ТОВ “Вєктор-Плюс” у сумі 4508,00грн., ТОВ “Камтренд Плюс” у сумі 25040,00грн.
З наданих позивачем копій договорів, укладених з цим підприємствами, за якими виникла вищезазначена заборгованість, слідує, що строк дії таких договорів у частині взаєморозрахунків встановлено до їх повного виконання, тобто строк оплати за поставлений товар не визначено. Крім того, у грудні 2017 року позивач зробив звірки взаєморозрахунків з цими підприємствами-постачальниками та погодив свою заборгованість шляхом підписання між сторонами вказаних договорів відповідних актів звірки заборгованості. Отже, строк позовної давності у даному випадку перервався у грудні 2017 року. До того ж, позивач та зазначені вище контрагенти уклали додаткові угоди, за якими строки позовної давності продовжено та встановлено у 5-7 років, отже, твердження відповідача про сплив таких строків є безпідставними (т.5 а.с.42-120, 127-155).
Вищенаведені обставини свідчать про те, що кредиторська заборгованість позивача по господарським операціям з означеними контрагентами не є безнадійною у розумінні приписів п. “а” п.п.14.1.11 п.14.1 ст.14 ПК України, а, отже, не підлягає включенню до складу доходів ТОВ “МТПО ДНЕПР” відповідно до п.15 П(С)БО 15, як помилково вважає відповідач.
Висновки контролюючого органу про заниження позивачем доходу, що враховується при визначенні фінансового результату до оподаткування податком на прибуток, за рахунок не включення до його складу вищевказаної кредиторської заборгованості на суму 2730676,46грн. за 2018 рік, а також щодо завищення позивачем податкового кредиту на суму 455113,00грн. через невідкоригування податкового кредиту по цій кредиторській заборгованості, є безпідставними та спростовані доказами, наявними в матеріалах справи.
Суд першої інстанції детально проаналізував умови укладених договорів, та укладені сторонами таких правочинів додаткові угоди про продовження строків позовної давності, та дійшов правильних висновків про безпідставне донарахування позивачу контролюючим органом оскарженими податковими повідомленнями-рішеннями зобов'язань з податку на додану вартість за основним зобов'язанням у сумі 455112,00грн. та за штрафними санкціями у сумі 227556,00грн., та грошових зобов'язань з податку на прибуток за основним податковим зобов'язанням у сумі 479310,00грн. та за штрафними санкціями у сумі 248017,00грн..
Доводи, наведені у апеляційних скаргах як позивача, так і відповідача, не спростовують правильних висновків суду першої інстанції, а тому рішення суду першої інстанції у даній справі слід залишити без змін, а апеляційні скарги сторін - без задоволення.
Керуючись п.1 ч.1 ст.315, ч.1 ст.316, ст.ст.322, 325, 329 КАС України, суд
Апеляційні скарги Товариства з обмеженою відповідальністю «МТПО ДНЕПР», Головного управління ДПС у Дніпропетровській області - залишити без задоволення.
Рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 30 червня 2020 року у справі № 160/650/20 - залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду у випадках та в строки, визначені статтями 328,329 КАС України.
Вступну та резолютивну частину постанови проголошено 21.01.2021р.
Повний текст постанови виготовлено 05.02.2021р.
Головуючий - суддя Н.П. Баранник
суддя Н.І. Малиш
суддя А.А. Щербак