іменем України
05 лютого 2021 року справа 160/1623/20
Третій апеляційний адміністративний суду складі колегії:
головуючий суддя Суховаров А.В.
судді Ясенова Т.І., Головко О.В.,
розглянувши у письмовому провадженні в м.Дніпрі апеляційну скаргу Головного управління Державної податкової служби в Дніпропетровській області на рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 19.03.2020 (суддя Голобутовський Р.З.) в адміністративній справі за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Державної податкової служби в Дніпропетровській області про скасування податкового повідомлення-рішення
ОСОБА_1 11.02.2020 звернулось до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління Державної податкової служби в Дніпропетровській області, в якому просить визнати протиправним і скасувати податкове повідомлення-рішення №55/04-36-53-53 від 17.01.2019 про зобов'язання з податку на нежитлову нерухомість за 2017 рік в сумі 10067гр.
Позовні вимоги обгрунтовує тим, що він є фізичною особою підприємцем та здійснює торгівлю продуктами харчування у торговельному павільйоні за адресою АДРЕСА_1 загальною площею 1510м2. Половина цього приміщення є його власністю. Він звільнений від податку на нежитлову нерухомість у відповідності до підпункту «е» пункту 266.2 статті 266 Податкового Кодексу України (ас1,19).
Рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 19.03.2020 позов задоволений. Суд погодився з доводами позивача, що торгівельний павільйон, в якому він здійснює підприємницьку діяльність, відноситься до малої архітектурної форми (ас44).
В апеляційній скарзі податкова інспекція просить рішення суду скасувати та відмовити в задоволенні позовних вимог. Вказують, що податкова преференція може бути застосована лише до малих архітектурних форм площею до 30м2 (ас50).
Переглядаючи справу, колегія суддів виходить з наступного:
Згідно витягу з державного реєстру речових прав на нерухоме майно, позивач є власником 1/2 частини майнового комплексу: літ.А - торгівельний павільйон 500м2, лит.Б - мийка 165м2, №1 - ворота металеві, №2 огорожа, І - замощення 845м2. Майновий комплекс розташований за адресою АДРЕСА_2 ).
ГУ ДПС в Дніпропетровській області прийнято податкове повідомлення-рішення №55/04-36-53-53 від 17.01.2019 про зобов'язання з податку на нежитлову нерухомість за 2017 рік в сумі 10067гр (ас10,31).
Згідно розрахунку, податок нарахований на 1/2 частини нежитлового приміщення в АДРЕСА_1 , загальною площею 1510м2 за ставкою 16гр за 1м2 (755х16=10067гр) за період з 01.03.2017 по 31.12.2017 (ас11,32).
Відповідно до пункту 266.1.1 статті 266 Податкового Кодексу України, платниками податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, є фізичні та юридичні особи, в тому числі нерезиденти, які є власниками об'єктів житлової або нежитлової нерухомості.
Відповідно до пункту 266.2.1 статті 266 Податкового Кодексу України, об'єктом оподаткування є об'єкт житлової та нежитлової нерухомості, в тому числі його частка.
Відповідно до підпункту «е» пункту 266.2.2 статті 266 Податкового Кодексу України, не є об'єктом оподаткування об'єкти нежитлової нерухомості, які використовуються суб'єктами господарювання малого і середнього бізнесу, що проводять свою діяльність в малих архітектурних формах, на ринках.
Задовольняючи позов, окружний суд правильно керувався частиною 2 статті 21 Закону України «Про благоустрій населених пунктів», відповідно до якої мала архітектурна форма - це елемент декоративного чи іншого оснащення об'єкта благоустрою. До малих архітектурних форм належать: альтанки, павільйони, навіси; паркові арки і колони; вуличні вази, вазони і амфори; декоративна та ігрова скульптура; вуличні меблі (лавки, лави, столи); сходи, балюстради; паркові містки; огорожі, ворота, ґрати; інформаційні стенди, дошки, вивіски; інші елементи благоустрою, визначені законодавством.
Окружний суд правильно вказав, що оскільки позивач здійснює господарську діяльність в належному йому торгівельному павільйоні, який відноситься до малої архітектурної форми, нарахування йому податку на нежитлову нерухомість є порушенням підпункту «е» пункту 266.2.2 статті 266 Податкового Кодексу України.
Доводи податкової служби що податкова преференція може бути застосована лише до малих архітектурних форм площею до 30м2 не грунтується на законі. Таких обмежень ні в Податковому Кодексі України, ні в Законі України «Про благоустрій населених пунктів» не передбачено.
З урахуванням доводів і заперечень сторін, наданих ними доказів, колегія суддів дійшла висновку, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Керуючись статтями 241-245, 250, 315, 316, 321, 322 КАС України, суд
Апеляційну скаргу Головного управління Державної податкової служби в Дніпропетровській області залишити без задоволення, а рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 19.03.2020 - без змін.
Постанова набирає законної сили з 05.02.2021 та оскарженню не підлягає, крім випадків, передбачених пунктом 2 частини 5 статті 328 КАС України.
Головуючий суддя А.В. Суховаров
судді Т.І. Ясенова
судді О.В. Головко