Постанова від 02.02.2021 по справі 160/3723/20

ПОСТАНОВА

іменем України

02 лютого 2021 року справа 160/3723/20

Третій апеляційний адміністративний суду складі колегії:

головуючий суддя Суховаров А.В.

судді Ясенова Т.І., Головко О.В.,

при секретарі Троянові А.С.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Дніпрі апеляційну скаргу Головного управління Державної податкової служби в Дніпропетровській області на рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 12.06.2020 (суддя Букіна Л.Є.) в адміністративній справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Агрошина» до Головного управління Державної податкової служби в Дніпропетровській області про скасування податкових повідомлень-рішень, вимоги про сплату боргу, рішення про застосування штрафних санкцій

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Агрошина» 02.04.2020 звернулось до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління Державної податкової служби в Дніпропетровській області, в якому просить визнати протиправним і скасувати:

- податкове повідомлення-рішення №0009300501 від 11.12.2019 про зобов'язання з податку на додану вартість основний платіж 106' 524гр12коп, штрафні санкції 26631гр, всього 133' 155гр;

- податкове повідомлення-рішення №0009340501 від 11.12.2019 про зобов'язання з податку на прибуток основний платі 195' 529гр, штрафні санкції 48882гр25коп, всього 244' 411гр25коп;

- податкове повідомлення-рішення №0009350501 від 11.12.2019 про зменшення від'ємного значення податку на прибуток на 206'366гр;

- податкове повідомлення-рішення №0011593307 від 11.12.2019 про зобов'язання з податку на доходи фізичних осіб основний платіж 5420гр12коп, штрафні санкції 3869гр33коп, всього 9289гр45коп;

- податкове повідомлення-рішення №0011603307 від 11.12.2019 про накладання штрафу в сумі 510гр за порушення пункту 119.2 статті 19 Податкового Кодексу України за неподання звітності про суми доходів;

- податкове повідомлення-рішення №0011623307 від 11.12.2019 про зобов'язання з військового збору основний платіж 370гр37коп, штрафні санкції 264гр40коп, всього 634гр77коп;

- вимогу Ю-011643307 від 11.12.2019 про сплату єдиного внеску в сумі 5432гр16коп;

- рішення №0011733307 від 11.02.2019 про застосування штрафних санкцій в сумі 2716гр08коп за донарахування своєчасно ненарахованого єдиного внеску;

- податкове повідомлення-рішення №0010350501 від 19.12.2019 про накладання штрафу в сумі 510гр за порушення пункту 121.1 статті 121 Податкового Кодексу України за ненадання первинних документів з питань обчислення і сплати податків;

- податкове повідомлення-рішення №0010360501 від 19.12.2019 про накладання штрафу в сумі 1020гр за порушення пункту 121.1 статті 121 Податкового Кодексу України за повторне протягом року ненадання первинних документів з питань обчислення і сплати податків (т1ас1,т2ас191).

Рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 12.06.2020, прийнятому в спрощеному провадженні, позов задоволений та на користь позивача стягнуті витрати зі сплати судового збору в розмірі 9060гр68коп і витрати на правничу допомогу в розмірі 4000гр (т3ас89).

В апеляційній скарзі ГУ ДПС в Дніпропетровській області просить рішення суду скасувати та відмовити в задоволенні позовних вимог. В апеляційній скарзі фактично повторюються висновки акту перевірки про нереальність господарських операцій позивача з ТОВ «Ванбуд 3», ТОВ «Антанта трейд», ТОВ «Шолдерснаб», ТОВ «Шинресурс», ТОВ «Кавіра»; а також оплати директору послуг міжнародного роумінгу.

Стосовно податкових повідомлень-рішень про накладання штрафу за ненадання первинних документів відповідач вказує, що 28.11.2019 ТОВ «Агрошина» вручений запит до 12:00 надати пояснення та документи щодо подальшого використання продукції, придбаної у ТОВ «Антанта трейд». Аналогічний запит надавався 28.11.2019 надати пояснення і документи до 15:00 наступного дня. Пояснення та первинні документи у вказаний строк надані не були, про що складені акти №51546/04-36-05-01/036160553 від 28.11.2019 та №51579/04-36-05-01/036160553 від 29.11.2019.

Також податкова служба вказує, що заявлені витрати на правничу допомогу в розмірі 12000гр є неспівмірними зі складністю справи та об'ємом виконаних робіт (т3ас99).

Переглядаючи справу, колегія суддів виходить з наступного:

ГУ ДПС в Дніпропетровській області складений акт №46001/04-36-14-01/36160553 від 16.08.2019 документальної планової виїзної перевірки ТОВ «Агрошина» за період з квітня 2016 року по березень 2019 року (т1ас23).

ТОВ «Агрошина» 01.11.2019 подало заперечення на акт перевірки, за наслідками розгляду яких ГУ ДПС в Дніпропетровській області була призначена документальна позапланова виїзна перевірка (т1ас112).

ГУ ДПС в Дніпропетровській області складений акт №51719/04-36-05-01/36160553 від 06.12.2019 документальної позапланової виїзної перевірки ТОВ «Агрошина». Згідно цього акту, не підтверджені господарські операції позивача з ТОВ «Ванбуд 3», ТОВ «Антанта трейд», ТОВ «Шолдерснаб», ТОВ «Шинресурс», ТОВ «Кавіра».

У взаємовідносинах з ТОВ «Ванбуд 3» неможливо прослідкувати рух товару по попередньому ланцюгу.

У взаємовідносинах з ТОВ «Атланта трейд» відсутні сертифікати на поставлену продукцію, товарно-транспортні накладні, не надані документи про використання продукції у власній господарській діяльності. ТОВ «Атланта трейд» має ознаки фіктивності, відносно нього ведеться досудове розслідування за частиною 2 статті 366 КК України.

У взаємовідносинах з ТОВ «Шолдерснаб» відсутні сертифікати на поставлену продукцію, товарно-транспортні накладні, неможливо прослідкувати рух товару по попередньому ланцюгу.

У взаємовідносинах з ТОВ «Шинресурс» відсутні сертифікати на поставлену продукцію, товарно-транспортні накладні

У взаємовідносинах з ТОВ «Ковіра» відсутні сертифікати на поставлену продукцію, товарно-транспортні накладні, суб'єкт господарювання відсутній за адресою реєстрації, неможливо прослідкувати рух товару по попередньому ланцюгу.

Внаслідок нереальності господарських операцій з ТОВ «Ванбуд 3», ТОВ «Антанта трейд», ТОВ «Шолдерснаб», ТОВ «Шинресурс», ТОВ «Кавіра» занижений податок на додану вартість на 106' 524гр12коп, податок на прибуток на 195' 529гр, завищено від'ємне значення податку на прибуток на 206' 366гр.

Також перевіркою встановлено, що за період з червня 2016 року по березень 2019 року директору ОСОБА_1 перераховано 24691гр64коп за послуги міжнародного роумінгу. Водночас в цей період він не перебував за кордоном. Перераховані кошти є його доходом, з якого необхідно сплатити податок 5420гр12коп, військовий збір 370гр37коп та єдиний внесок 5432гр16коп (т1ас115).

ГУ ДПС в Дніпропетровській області прийняті:

- податкове повідомлення-рішення №0009300501 від 11.12.2019 про зобов'язання з податку на додану вартість основний платіж 106' 524гр12коп, штрафні санкції 26631гр, всього 133' 155гр (т1ас146);

- податкове повідомлення-рішення №0009340501 від 11.12.2019 про зобов'язання з податку на прибуток основний платі 195' 529гр, штрафні санкції 48882гр25коп, всього 244' 411гр25коп (т1ас148);

- податкове повідомлення-рішення №0009350501 від 11.12.2019 про зменшення від'ємного значення податку на прибуток на 206'366гр (т1ас150);

- податкове повідомлення-рішення №0011593307 від 11.12.2019 про зобов'язання з податку на доходи фізичних осіб основний платіж 5420гр12коп, штрафні санкції 3869гр33коп, всього 9289гр45коп (т1ас152);

- податкове повідомлення-рішення №0011603307 від 11.12.2019 про накладання штрафу в сумі 510гр за порушення пункту 119.2 статті 19 Податкового Кодексу України за неподання звітності про суми отриманих доходів (т1ас154);

- податкове повідомлення-рішення №0011623307 від 11.12.2019 про зобов'язання з військового збору основний платіж 370гр37коп, штрафні санкції 264гр40коп, всього 634гр77коп (т1ас156);

- вимогу Ю-011643307 від 11.12.2019 про сплату єдиного внеску в сумі 5432гр16коп (т1ас158);

- рішення №0011733307 від 11.02.2019 про застосування штрафних санкцій в сумі 2716гр08коп за донарахування своєчасно ненарахованого єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування (1ас159);

- податкове повідомлення-рішення №0010350501 від 19.12.2019 про накладання штрафу в сумі 510гр за порушення пункту 121.1 статті 121 Податкового Кодексу України за ненадання первинних документів з питань обчислення і сплати податків (т1ас170);

- податкове повідомлення-рішення №0010360501 від 19.12.2019 про накладання штрафу в сумі 1020гр за порушення пункту 121.1 статті 121 Податкового Кодексу України за повторне протягом року ненадання первинних документів з питань обчислення і сплати податків (т1ас174).

Відповідно пункту 14.1.36 статті 14 Податкового Кодексу України, господарська діяльність - діяльність особи, що пов'язана з виробництвом та реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення, агентськими договорами.

Відповідно пункту 14.1.181 статті 14 Податкового Кодексу України, податковий кредит це сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду.

Відповідно до абзацу 1 пункту 44.1 статті 44 Податкового Кодексу України, для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Відповідно до абзацу 2 пункту 44.1 статті 44 Податкового Кодексу України, платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом 1 цього пункту.

Відповідно до абзацу 1 пункту 44.2 статті 44 Податкового Кодексу України, для обрахунку об'єкта оподаткування платник податку на прибуток використовує дані бухгалтерського обліку і фінансової звітності щодо доходів, витрат та фінансового результату до оподаткування.

Відповідно до абзацу 1 пункту 134.1.1 статті 134 Податкового Кодексу України, об'єктом оподаткування є прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом коригування (збільшення або зменшення) фінансового результату до оподаткування (прибутку або збитку), визначеного у фінансовій звітності підприємства відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності, на різниці, які виникають відповідно до положень цього Кодексу.

Відповідно до абзаців 2-4 пункту 134.1.1 статті 134 Податкового Кодексу України, якщо відповідно до цього розділу передбачено здійснення коригування шляхом збільшення фінансового результату до оподаткування, то в цьому разі відбувається: зменшення від'ємного значення фінансового результату до оподаткування (збитку); збільшення позитивного значення фінансового результату до оподаткування (прибутку).

Відповідно до абзаців 5-7 пункту 134.1.1 статті 134 Податкового Кодексу України, якщо відповідно до цього розділу передбачено здійснення коригування шляхом зменшення фінансового результату до оподаткування, то в цьому разі відбувається: збільшення від'ємного значення фінансового результату до оподаткування (збитку); зменшення позитивного значення фінансового результату до оподаткування (прибутку).

Відповідно до абзацу 10 пункту 134.1.1 статті 134 Податкового Кодексу України, для цілей цього підпункту до річного доходу від будь-якої діяльності, визначеного за правилами бухгалтерського обліку, включається дохід (виручка) від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг), інші операційні доходи, фінансові доходи та інші доходи.

Відповідно до пункту 198.1 статті 198 Податкового Кодексу України, до податкового кредиту відносяться суми податку, сплачені/нараховані в разі здійснення операцій: а) придбання або виготовлення товарів і послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів (в тому числі в зв'язку з придбанням або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу; ?) ввезення товарів або необоротних активів на митну територію України.

Відповідно до абзаців 1-3 пункту 198.2 статті 198 Податкового Кодексу України, датою віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулась раніше: дата списання коштів з банківського рахунку платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг.

Відповідно до абзацу 4 пункту 198.2 статті 198 Податкового Кодексу України, для операцій із ввезення на митну територію України товарів датою віднесення сум податку до податкового кредиту є дата сплати податку за податковими зобов'язаннями згідно з пунктом 187.8 статті 187 цього Кодексу, а для операцій з постачання послуг нерезидентом на митній території України - дата складення платником податкової накладної за такими операціями, за умови реєстрації такої податкової накладної в єдиному реєстрі податкових накладних.

Відповідно до абзаців 1-4 пункту 198.3 статті 198 Податкового Кодексу України, податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду в зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів та наданням послуг; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, в тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи); ввезенням товарів або необоротних активів на митну територію України.

Відповідно до абзацу 5 пункту 198.3 статті 198 Податкового Кодексу України, нарахування податкового кредиту здійснюється незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватись в оподатковуваних операціях в межах провадження господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Відповідно до абзацу 1 пункту 198.6 статті 198 Податкового Кодексу України, не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) в зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені зареєстрованими в єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними / розрахунками коригувань до таких податкових чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Відповідно до абзацу 2 пункту 198.6 статті 198 Податкового Кодексу України, в разі коли на момент перевірки платника податку контролюючим органом суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними в абзаці 1 цього пункту документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.

Відповідно до абзацу 3 пункту 198.6 статті 198 Податкового Кодексу України, податкові накладні, отримані з єдиного реєстру податкових накладних, є для отримувача товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Відповідно до пункту 200.1 статті 200 Податкового Кодексу України, сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.

Відповідно до абзацу 1 пункту 200.2 статті 200 Податкового Кодексу України, при позитивному значенні суми, розрахованої відповідно до пункту 200.1 цієї статті, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету в строки, встановлені цим розділом.

Відповідно до пункту 200.4 статті 200 Податкового Кодексу України, при від'ємному значенні суми, розрахованої відповідно до пункту 200.1 цієї статті, така сума: а) враховується у зменшення суми податкового боргу з податку, що виник за попередні звітні (податкові) періоди (в тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до цього Кодексу) в частині, що не перевищує суму, обчислену відповідно до пункту 200-1.3 статті 200-1 цього Кодексу на момент отримання контролюючим органом податкової декларації, а в разі відсутності податкового боргу - б) або підлягає бюджетному відшкодуванню за заявою платника в сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів/послуг в попередніх та звітному податкових періодах постачальникам таких товарів/послуг або до державного бюджету України, в частині, що не перевищує суму, обчислену відповідно до пункту 200-1.3 статті 200-1 цього Кодексу на момент отримання контролюючим органом податкової декларації, на поточний рахунок платника податку та/або в рахунок сплати грошових зобов'язань або погашення податкового боргу такого платника податку з інших платежів, що сплачуються до державного бюджету; в) або зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду.

Відповідно до пункту 201.1 статті 201 Податкового Кодексу України, на дату виникнення податкових зобов'язань платник податку зобов'язаний скласти податкову накладну в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації в порядку, визначеному законодавством, кваліфікованого електронного підпису уповноваженої платником особи та зареєструвати її в єдиному реєстрі податкових накладних у встановлений цим Кодексом термін. В податковій накладній зазначаються в окремих рядках такі обов'язкові реквізити: а) порядковий номер податкової накладної; б) дата складання податкової накладної; в) повна або скорочена назва, зазначена в статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я, по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - продавця товарів/послуг; г) податковий номер платника податку (продавця та покупця). В разі постачання/придбання філією (структурним підрозділом) товарів/послуг, яка фактично є від імені головного підприємства - платника податку стороною договору, в податковій накладній, крім податкового номера платника податку додатково зазначається числовий номер такої філії (структурного підрозділу); д) повна або скорочена назва, зазначена в статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я, по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - покупця (отримувача) товарів/послуг; е) опис (номенклатура) товарів/послуг та їх кількість, обсяг; є) ціна постачання без врахування податку; ж) ставка податку та сума податку в цифровому значенні; з) загальна сума коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку; і) код товару згідно з УКТ ЗЕД, для послуг - код послуги згідно з державним класифікатором продукції та послуг; платники податків, крім випадків постачання підакцизних товарів та товарів, ввезених на митну територію України, мають право зазначати код товару згідно з УКТ ЗЕД або код послуги згідно з державним класифікатором продукції та послуг неповністю, але не менше ніж чотири перших цифри відповідного коду; й) індивідуальний податковий номер.

Відповідно до абзацу 1 пункту 201.10 статті 201 Податкового Кодексу України, при здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку продавець товарів/послуг зобов'язаний в установлені терміни скласти податкову накладну, зареєструвати її в єдиному реєстрі податкових накладних та надати покупцю за його вимогою.

Відповідно до абзацу 2 пункту 201.10 статті 201 Податкового Кодексу України, податкова накладна, складена та зареєстрована в єдиному реєстрі податкових накладних платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, є для покупця таких товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Відповідно до абзацу 3 пункту 201.10 статті 201 Податкового Кодексу України, податкова накладна або розрахунок коригування до неї, складені та зареєстровані після 01.07.2017 в єдиному реєстрі податкових накладних платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, є для покупця таких товарів/послуг достатньою підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту, та не потребує будь-якого іншого додаткового підтвердження.

Відповідно до абзацу 10 пункту 201.10 статті 201 Податкового Кодексу України, якщо надіслані податкові накладні/розрахунки коригування сформовано з порушенням вимог, передбачених пунктом 201.1 цієї статті або пунктом 192.1 статті 192 цього Кодексу, а також в разі зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування відповідно до пункту 201.16 цієї статті, протягом операційного дня продавцю/покупцю надсилається квитанція в електронному вигляді в текстовому форматі про неприйняття їх в електронному вигляді або зупинення їх реєстрації із зазначенням причин.

Відповідно до абзацу 12 пункту 201.10 статті 201 Податкового Кодексу України, квитанція про зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування надсилається одночасно продавцю та покупцю платнику податку.

Відповідно до абзацу 13 пункту 201.10 статті 201 Податкового Кодексу України, якщо протягом операційного дня не надіслано квитанції про прийняття або неприйняття, або зупинення реєстрації податкової накладної / розрахунку коригування, така податкова накладна вважається зареєстрованою в єдиному реєстрі податкових накладних.

Між ТОВ «Агрошина» та ТОВ «Ванбуд 3» укладений договір ВБ-92 від 17.11.2015 купівлі-продажу нафтопродуктів. Згідно рахунків, видаткових накладних, паливних карток, податкових накладних, рахунків бухгалтерських проводок « 631 розрахунки з вітчизняними постачальниками», - на адресу позивача поставлений бензин А-92, бензин А-95, дизпаливо на суму 297710гр50коп. За придбану продукцію позивач повністю розрахувався, в тому числі сплатив податок на додану вартість (т2ас9-21).

Між ТОВ «Агрошина» та ТОВ «Антанта трейд» укладений договір АТ-1 від 04.01.2016 на поставку шин, камер, коліс, механізмів здвоєння коліс, двп, дсп, дсп ламінованої, мдф, одвп, металевих заготовок. Згідно видаткових накладних, податкових накладних, рахунків бухгалтерських проводок « 631 розрахунки з вітчизняними постачальниками», - на адресу позивача поставлений товар на суму 742' 614гр. За придбану продукцію позивач розрахувався, в тому числі сплатив податок на додану вартість (т2ас22-37).

Між ТОВ «Агрошина» та ТОВ «Альт стандарт», правонаступником якого є ТОВ «Шолдерснаб», укладений договір №160830/001 від 18.08.2016 на поставку шин, камер, коліс, механізмів здвоєння коліс. Згідно видаткових накладних, податкових накладних, рахунків бухгалтерських проводок « 631 розрахунки з вітчизняними постачальниками», - на адресу позивача поставлений товар на загальну суму 54867гр69коп. За придбану продукцію позивач повністю розрахувався, в тому числі сплатив податок на додану вартість (т2ас38-45,71,72,74,75,77,80).

Між ТОВ «Агрошина» та ТОВ «Альт стандарт», правонаступником якого є ТОВ «Шолдерснаб», укладений договір №0160919/004 від 05.09.2016 з обробки, переробки, збору, фарбування давальницької сировини. Виконання робіт на суму 175' 563гр52коп підтверджується актами здачі-прийняття робіт, калькуляцією собівартості продукції, видатковими накладними, податковими накладними, рахунками бухгалтерських проводок « 631 розрахунки з вітчизняними постачальниками». За виконану роботу позивач розрахувався, в тому числі сплатив податок на додану вартість (т2ас46-70,73,76,78,79,81,82).

Згідно рахунків, видаткових накладних, актів здачі-прийняття робіт, податкових накладних, ТОВ «Агрошина» в листопаді-грудні 2016 року отримало від ТОВ Шинресурс» через ТОВ «Нова пошта» 14 шин на суму 16632гр. Придбання товару оформлено на рахунку бухгалтерських проводок «631 розрахунки з вітчизняними постачальниками». За придбану продукцію позивач повністю розрахувався, в тому числі сплатив податок на додану вартість (т1ас242-т2ас8).

Між ТОВ «Агрошина» та ТОВ «Євротезіс», правонаступником якого є ТОВ «Кавіра», укладені договори №0170818/006 від 11.08.2017 та №122017 від 19.12.2017 на поставку шин, камер, коліс, механізмів здвоєння коліс. Згідно видаткових накладних, податкових накладних, рахунків бухгалтерських проводок « 631 розрахунки з вітчизняними постачальниками», - на адресу позивача поставлений товар на суму 89022гр01коп. За придбану продукцію позивач розрахувався, в тому числі сплатив податок на додану вартість (т2ас83,86-99,145-148,151,152,154,159,164,167,172,173,177,178,180,182).

Між ТОВ «Агрошина» та ТОВ «Євротезіс», правонаступником якого є ТОВ «Кавіра», укладений договір АГ0170912/004 від 23.08.2017 з обробки, переробки, збору, фарбування давальницької сировини. Виконання робіт на суму 348' 135гр94коп підтверджується актами здачі-прийняття робіт, калькуляцією собівартості продукції, видатковими накладними, податкових накладних, рахунками бухгалтерських проводок « 631 розрахунки з вітчизняними постачальниками». За виконану роботу позивач повністю розрахувався, в тому числі сплатив податок на додану вартість (т2ас84,100-144,149,150,153,155-158,160-163,165,166,168-171,174-176,179,181).

Податкові накладні та інші первинні бухгалтерські документи по всім операціям, на які посилається податкова служба, оформлені відповідно до статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік і фінансову звітність в Україні», пункту 201.1 статті 201 Податкового Кодексу України. Податкові накладні зареєстровані в єдиному реєстрі податкових накладних. Інформація, що міститься в первинних бухгалтерських документах, відображена в рахунках бухгалтерського обліку.

Вирішуючи справу по суті, суд першої інстанції правильно вказав, що відповідно до абзацу 3 пункту 198.6 статті 198 Податкового Кодексу України, податкові накладні, отримані з єдиного реєстру податкових накладних, є для ТОВ «Агрошина» достатньою підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту. Реєстрація податкових накладних не була зупинена в зв'язку відповідністю контрагентів позивача критеріям ризиковості.

Крім того, за придбану продукцію та отримані послуги у ТОВ «Ванбуд 3», ТОВ «Антанта трейд», ТОВ «Шолдерснаб», ТОВ «Шинресурс», ТОВ «Кавіра» позивач повністю розрахувався, в тому числі сплатив податок на додану вартість в ціні продукції. Матеріальні цінності, які надійшли до ТОВ «Агрошина», належним чином оприбутковані, що зокрема підтверджується оборотно-сальдовими відомостями, накладними на внутрішнє переміщення матеріалів, пакувальними специфікаціями, картками обліку тари, картками комплектації, актами списання тари (т2ас224-251). В подальшому отримані товарно-матеріальні цінності використані у власній господарській діяльності, що підтверджується договорами з подальшими споживачами, довіреностями на розпорядження товарно-матеріальними цінностями, видатковими накладними, довідками про рух коштів (т3ас33-72).

Таким чином, ГУ ДПС в Дніпропетровській області зобов'язує підприємство вдруге сплатити податок на додану вартість за одні й ті самі операції.

Доводи податкової служби про неможливість прослідкувати рух товару по попереднім ланцюгам постачання обгрунтовано визнані судом першої інстанції безпідставними. Відносини між учасниками попередніх ланцюгів постачань товарів і послуг не мають безпосереднього впливу на дослідження факту реальності господарської операції, вчиненої з безпосереднім контрагентом. Податкові органи не позбавлені права звернутись до адміністративного суду з вимогою про визнання недійсним правочину, укладеного з метою, завідомо суперечною інтересам держави і суспільства та стягнення в дохід держави коштів, одержаних сторонами оспорюваного правочину, як це передбачено частиною 3 статті 228 ЦК України. Умовою для визнання недійсним правочину, який суперечить інтересам держави та суспільства, є встановлення умислу в діях осіб, що уклали такий правочин, в судовому рішенні про визнання правочину недійсним.

Відповідно до пункту 201.4 Податкового Кодексу України, податкова накладна складається в двох примірниках в день виникнення податкових зобов'язань продавця. Один примірник видається покупцю, а другий залишається у продавця. В разі складання податкової накладної в паперовому вигляді покупцю видається оригінал, а копія залишається у продавця.

Відповідно до пункту 201.10 Податкового Кодексу України, податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів, послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

З огляду на викладене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції що відповідальність за не внесення до бюджету податку на додану вартість повинні нести постачальники продукції (виконавці робіт), а не позивач, який сплатив податок на додану вартість в ціні придбаної продукції (виконаних робіт). В судовому засіданні представник податкової інспекції не заперечував що податок на додану вартість перерахований контрагентами до бюджету. Тобто відповідач фактично намагається вдруге покласти на ТОВ «Агрошина» зобов'язання з податку на додану вартість.

Окружний суд дійшов обгрунтованого висновку, що реальність поставок позивачу продукції, виконання робіт підтверджена платіжними документами про перерахунок коштів, податковими і видатковими накладними, актами виконаних робіт, обліковими документами на придбання товарно-матеріальних цінностей і робіт, бухгалтерськими проводками які містяться в матеріалах справи та на які є посилання в акті перевірки.

Суд першої інстанції правильно вказав, що первинні документи в повній мірі розкривають дату господарської операції, назву контрагентів, зміст та обсяг господарської операції, а тому, у відповідності до абзацу 9 частини 2 статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік і фінансову звітність в Україні», в сукупності з іншими документами, підтверджують дійсність проведених господарських операцій та зміну в майнових активах їх учасників. Зміна в майнових активах платників податків підтверджується оборотно-сальдовими відомостями; картками руху коштів по рахунках бухгалтерського обліку; балансами; звітами про фінансові результати, про рух грошових коштів, про власний капітал.

Таким чином, наявність у позивача документів, складених по факту придбання товару/послуг відповідно до статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік і фінансову звітність в Україні», спростовує доводи податкової інспекції про недоведеність господарських операцій.

Відсутність сертифікатів на поставлену продукцію ніяким чином не спростовує реальність господарських операцій враховуючи сукупний аналіз всіх інших представлених документів.

Відсутність товарно-транспортних накладних пояснюється тим, що ТОВ «Агрошина» в достатній кількості орендує автомобілі (т1ас179-187,т3ас27-32) та власними силами перевозило придбані товарно-матеріальні цінності, що підтверджується подорожніми листами (т3ас2-26), відомістю списання бензину (т3ас1).

Відсутність ТОВ «Ковіра» за адресою реєстрації на час перевірки не свідчить про неможливість попередника ТОВ «Євротезіс» здійснити поставку продукції в період, коли ця поставка здійснювалась.

Ведення досудового розслідування відносно ТОВ «Атланта трейд» не є беззаперечним фактом, що підтверджує відсутність реальних правових наслідків всіх господарських операцій проведених позивачем та його контрагентами. Під час проведення господарських операцій платник податків може бути необізнаним стосовно дійсного стану правосуб'єктності своїх контрагентів і реально отримати від них товари, роботи, послуги (Постанова Верховного Суду від 27.03.2018 у справі №816/809/17). До винесення вироку в рамках кримінального провадження, протокол допиту досудового розслідування не може вважатись належним доказом в адміністративному судочинстві (Постанова Верховного Суду від 06.11.2018 у справі №822/551/18).

Відповідно до пункту 201.8 статті 201 Податкового Кодексу України, право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку в порядку, передбаченому статтею 183 цього Кодексу.

Відповідно до положень статті 183 Податкового Кодексу України, реєстрація осіб як платників податку здійснюється податковими органами та діє до дати її анулювання.

Відповідно до частини 1 статті 10 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань», якщо документи та відомості, що підлягають внесенню до єдиного державного реєстру, внесені до нього, такі документи та відомості вважаються достовірними і можуть бути використані у спорі з третьою особою.

Суд першої інстанції правильно вказав, що перелічені в акті перевірки юридичні особи перебувають в єдиному державному реєстрі, мають свідоцтва платників податків, в тому числі податку на додану вартість.

Європейський Суд з прав людини в пункті 38 рішення від 09.01.2007 у справі «Інтерсплав проти України» зазначив: коли державні органи володіють будь-якою інформацією про зловживання в системі відшкодування податку на додану вартість, що здійснюються конкретною кампанією, вони можуть вжити заходів з метою запобігання або усунення таких зловживань. Суд, однак, не може прийняти зауваження Уряду щодо загальної практики з відшкодування податку на додану вартість за відсутності будь-яких ознак, які б вказували на те, що заявник був безпосередньо залучений до таких зловживань.

Також Європейський Суд з прав людини в пунктах 70, 71 рішення від 22.01.2009 у справі «Булвес проти Болгарії» зазначив: якщо національні власті у відсутність яких-небудь вказівок на пряму участь фізичної або юридичної особи в зловживанні, пов'язаному із сплатою податку на додану вартість, який нараховується з операцій в ланцюзі постачань, або яких-небудь вказівок на обізнаність про таке порушення, все ж карають одержувача, який повністю виконав свої обов'язки, за дії або бездіяльність постачальника, який знаходився поза контролем одержувача і відносно якого у нього не було засобів відстежування і забезпечення його старанності, то власті виходять за рамки розумного та порушують справедливий баланс, який повинен підтримуватись між вимогами суспільних інтересів і вимогами захисту прав власності. Враховуючи своєчасне і повне виконання компанією-заявником своїх обов'язків з подання звітності по податку на додану вартість, неможливість для неї забезпечити дотримання постачальником обов'язків подавати звітність по податку на додану вартість і той факт, що ніякого шахрайства відносно системи податку на додану вартість, про який компанія-заявник знала або могла знати, здійснено не було, компанія-заявник не повинна нести наслідки невиконання постачальником обов'язків своєчасного подання звітності по податку на додану вартість і в результаті сплачувати податок на додану вартість вдруге, а також сплачувати пені.

Суб'єктом владних повноважень не доказано наявність порушень, безпосередньо допущених ТОВ «Агрошина» при придбанні продукції і послуг. Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що позивач не має відношення до діяльності інших суб'єктів, ніяк не може впливати на оформлення ними документів, не наділений повноваженнями перевіряти посадових осіб контрагентів та не може нести відповідальність за їх дії.

Верховний Суд в постанові від 02.06.2020 у справі №620/1024/19 наголосив, що норми Податкового Кодексу України не ставлять в залежність право платника податків на податковий кредит від дотримання податкової дисципліни його контрагентами, якщо цей платник дійсно придбав товари, послуги, призначені для використання в господарській діяльності, та мав реальні витрати в зв'язку з їх придбанням. Порушення постачальником товару, послуг в ланцюгу постачання податкового законодавства чи правил ведення господарської діяльності не може бути підставою для висновку про порушення покупцем вимог закону. Покупець не повинен зазнавати негативних наслідків за можливу неправомірну діяльність його контрагента за умови, якщо судом не встановлено про його обізнаність щодо такої поведінки контрагента та злагодженість дій між ними.

Таким чином, окружний суд обгрунтовано визнав протиправними і скасував податкові повідомлення-рішення:

- №0009300501 від 11.12.2019 про зобов'язання з податку на додану вартість основний платіж 106' 524гр12коп, штрафні санкції 26631гр, всього 133' 155гр;

- №0009340501 від 11.12.2019 про зобов'язання з податку на прибуток основний платі 195' 529гр, штрафні санкції 48882гр25коп, всього 244' 411гр25коп;

- №0009350501 від 11.12.2019 про зменшення від'ємного значення податку на прибуток на 206' 366гр.

Колегія суддів погоджується з окружним судом про помилковість висновку контролюючого органу що перерахування директору ТОВ «Агрошина» Кузьменко О.І. 24691гр64коп за послуги міжнародного роумінгу в період з червня 2016 року по березень 2019 року є його доходом, з якого необхідно сплатити податок 5420гр12коп, військовий збір 370гр37коп; єдиний внесок 5432гр16коп.

Згідно наданих пояснень, ТОВ «Агрошина» реалізує шини іноземного виробництва. Для ведення перемовин директор та інші співробітники на короткий термін до однієї доби виїздили за кордон та в цей період в робочий час приймали і здійснювали дзвінки, пов'язані з господарською діяльністю товариства (т1ас188,191-241).

Оплата таких телефонних розмов співробітників віднесена ТОВ «Агрошина» до витрат і податкова служба проти правильності нарахування таких витрат в акті перевірки не заперечує.

З огляду на викладене окружний суд вірно визнав протиправними і скасував:

- податкове повідомлення-рішення №0011593307 від 11.12.2019 про зобов'язання з податку на доходи фізичних осіб основний платіж 5420гр12коп, штрафні санкції 3869гр33коп, всього 9289гр45коп;

- податкове повідомлення-рішення №0011603307 від 11.12.2019 про накладання штрафу в сумі 510гр за порушення пункту 119.2 статті 19 Податкового Кодексу України за неподання звітності про суми доходів;

- податкове повідомлення-рішення №0011623307 від 11.12.2019 про зобов'язання з військового збору основний платіж 370гр37коп, штрафні санкції 264гр40коп, всього 634гр77коп);

- вимогу Ю-011643307 від 11.12.2019 про сплату єдиного внеску в сумі 5432гр16коп);

- рішення №0011733307 від 11.02.2019 про застосування штрафних санкцій в сумі 2716гр08коп за донарахування своєчасно ненарахованого єдиного внеску;

Скасовуючи податкові повідомлення-рішення №0010350501 від 19.12.2019 та №0010360501 від 19.12.2019 про накладання штрафів за ненадання первинних документів стосовно взаємовідносин з ТОВ «Атланта трейд», суд першої інстанції правильно керувався пунктом 20.1.6 статті 20, пунктом 44.6 статті 44, пунктом 85.2 статті 85 Податкового Кодексу України та вказав, що платник податків може надати необхідні документи до закінчення перевірки. Відтак складання актів про ненадання документів до закінчення перевірки є передчасним.

До того ж, як зазначено вище, ТОВ «Агрошина» надало необхідний пакет документів, який підтверджує реальність господарських операцій з контрагентами.

Відповідно до частини 1 статті 132 КАС України, судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.

Відповідно до частини 3 статті 132 КАС України, до витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати: 1) на професійну правничу допомогу; 2) сторін та їхніх представників, що пов'язані із прибуттям до суду; 3) пов'язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертиз; 4) пов'язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; 5) пов'язані із вчиненням інших процесуальних дій або підготовкою до розгляду справи.

Відповідно до частини 1 статті 134 КАС України, витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

Відповідно до частини 2 статті 134 КАС України, за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб'єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.

Відповідно до частини 3 статті 134 КАС України, для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення витрат.

Відповідно до частини 4 статті 134 КАС України, для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Відповідно до частини 5 статті 134 КАС України, розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Відповідно до частини 6 статті 134 КАС України, в разі недотримання вимог частини 5 цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.

Відповідно до частини 7 статті 134 КАС України, обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Відповідно до частини 1 статті 139 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Відповідно до частини 6 статті 139 КАС України, якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не повертаючи адміністративної справи на новий розгляд, змінить судове рішення або ухвалить нове, він змінює розподіл судових витрат.

Відповідно до абзацу 1 частини 7 статті 139 КАС України, розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити в зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

Між ТОВ «Агрошина» та Адвокатським бюро «Коваленко і партнери» укладений договір №3003/1 від 30.03.2020 про надання правової допомоги. Згідно пункту 1.1 договору, адвокатське бюро приймає доручення клієнта та бере на себе зобов'язання надати правову допомогу шляхом надання правової інформації, консультацій, роз'яснень; складання документів правового характеру та процесуальних документів; представництва в інших органах. Згідно пункту 3.1 договору, розмір гонорару визначається додатковим договором (т2ас183).

Згідно додаткової угоди №1 від 30.03.2020, визначені юридичні послуги: аналіз законодавства, дослідження судової практики 2000гр; збирання та наліз документів 4000гр; підготовка і подання позову 6000гр (т2ас184).

Згідно акту надання послуг №1/0104 від 01.04.2020, ТОВ «Агрошина» надані послуги: аналіз законодавства, дослідження судової практики 5 годин вартість 2000гр; збирання та аналіз документів 5 годин вартість 4000гр; підготовка і подання позову 10 годин вартість 6000гр (т2ас185).

Згідно платіжних доручень №685 від 31.03.2020 та №838 від 06.05.2020, за надані юридичні послуги ТОВ «Агрошина» сплатило 12000гр (т2ас187,224).

З урахуванням обсягу участі адвоката в підготовці та розгляді справи, зборі доказів, відображених в акті надання послуг за договором про надання правової допомоги, окружний суд дійшов висновку, що відшкодуванню підлягають витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 4000гр. Колегія суддів вважає таке відшкодування співмірним зі складністю справи, часом, необхідним для виконання адвокатом названого переліку робіт, ціною позову та значенням справи для сторони.

В свою чергу, суб'єкт владних повноважень не заперечував проти обсягу виконаних адвокатом робіт, відображеного в акті надання послуг, та не довів що сума 4000гр є неспівмірною з обсягом виконаних робіт, складністю справи, ціною позову тощо.

З урахуванням доводів і заперечень сторін, наданих ними доказів, колегія суддів дійшла висновку, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись статтями 241-244, 315, 316, 321, 322 КАС України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Головного управління Державно податкової служби в Дніпропетровській області залишити без задоволення, а рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 12.06.2020 - без змін.

Постанова набирає законної сили з 02.02.2021 та оскарженню не підлягає, крім випадків, передбачених пунктом 2 частини 5 статті 328 КАС України.

Головуючий суддя А.В. Суховаров

судді Т.І. Ясенова

судді О.В. Головко